Постанова
від 29.01.2025 по справі 904/1773/23
ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2025 року м.Дніпро Справа № 904/1773/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Іванова О.Г., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Жолудєв А.В.

розглянувши апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2024 та Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив №72 Придніпровський" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2024

та Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив №72 Придніпровський"

на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2024 (суддя Євстигнеєва Н.М.)

у справі № 904/1773/23

за позовом ОСОБА_1 , м. Дніпро

до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив №72 Придніпровський"

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_2

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_3

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_4

третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_5

третя особа-5, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_6

третя особа-6, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_7

третя особа-7, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_8

третя особа-8, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_9

про визнання недійсним рішення загальних зборів від 09.10.2021

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 21 червня 2023 року, просить визнати недійсним рішення чергових загальних зборів членів Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив №72 Придніпровський" від 09 жовтня 2021 року, оформлене протоколом № 1.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2024 у справі №904/1773/23 в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив №72 Придніпровський", за участі третіх осіб-1-8, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , про визнання недійсним рішення загальних зборів від 09.10.2021 відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2024 №904/1773/23 та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує на те, що оскаржуване рішення прийнято за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, при неправильному застосуванні норма матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 та є членом обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив № 72 "Придніпровський";

- під час розгляду справи № 904/1773/23 Господарським судом Дніпропетровської області встановлено факт членства ОСОБА_1 в Кооперативі що підтверджується протоколом № 3 від 21.04.2004 р. (а.с. 106-107 том 1). Згідно цього протоколу ОСОБА_1 обрано до складу членів правління кооперативу; рішенням загальних зборів членів кооперативу від 16.11.2016 р. та невід`ємним додатком до нього з переліком осіб, які брали участь у зборах, про що зазначено у п.29 Додатку до Протоколу № 1 загальних зборів;

- ОСОБА_1 не отримував повідомлення про проведення загальних зборів, яке мало б відбутись 09.01.2021 року, а суд неповно становив обставини справи;

- сам по собі факт порушення права ОСОБА_1 на участь у загальних зборах членів Кооперативу, які нібито відбулись 09.10.2021 року, який полягає у неповідомленні останнього належним чином про проведення загальних зборів членів Кооперативу є достатньою підставою для визнання рішення прийнятого зазначеними зборами недійсним;

- посилання суду на те, що в кооперативі перебуває 70 членів є передчасним, адже не підтверджується жодним доказом наявним в матеріалах реєстраційної справи та справи №904/1773/23;

- одночасно судом під час прийняття рішення не враховано що у наданих Відповідачем у судовому засіданні та Третьою особою 6 ( ОСОБА_7 ) запрошення Позивача та Третьої особи 1 на участь у загальних зборах мастять в собі наступну інформацію щодо порядку денного загальних зборів: Вибори правління кооперативу; Різне.

Крім того, не погодившись з вказаним рішенням Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив №72 Придніпровський" подано апеляційну скаргу, згідно якої просить змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2024 у справі № 904/1773/23, виключивши з нього наступні абзаци:

"- Також позивач був присутній на загальних зборах членів кооперативу від 16.11.2016, про шо зазначено у гі.29 Додатку до Протоколу № 1 загальних зборів (а.с. 17-20); - Доводи відповідача, що позивач не є членом кооперативу, оскільки не надав посвідчення члена кооперативу відхиляються судом, оскільки відповідно до частини третьої статті 10 Закону України "Про кооперацію" обов`язок видачі кожному члену кооперативу посвідчення про членство покладений безпосередньо на кооператив, тому його відсутність не може безумовно свідчити про відсутність в особи членства в кооперативі та відповідних корпоративних прав; - Аналізуючи наявні в матеріалах справи та надані позивачем докази, суд зазначає, що членство ОСОБА_1 в кооперативі підтверджується матеріалами справи та реєстраційної справи, а саме: - протоколом № 3 від 21.04.2004 (а.с. 106-107 том 1). Згідно цього протоколу ОСОБА_1 обрано до складу членів правління кооперативу: - рішенням загальних зборів членів кооперативу від 16.11.2016 та невід`ємним додатком до нього з переліком осіб, які брали участь у зборах, про що зазначено у п.29 Додатку до Протоколу № 1 загальних зборів (а.с.17-20 том 1); - направлення на адресу позивача запрошення про участь у зборах 09.10.2021 та порядку денного; Наведене свідчить про те, що у відповідача під час прийняття рішень загальних зборів від 21.04.2004 та від 16.11.2016 не виникало сумніву що ОСОБА_1 с членом кооперативу".

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- у відповідності Закону України "Про кооперацію" член кооперативу може довести своє членство наявністю посвідчення про членство. Однак позивач не надав таке посвідчення, більш того не звернувся до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив №72 Придніпровський" про повторну видачу такого посвідчення (у разі втрати чи пошкодження останнього);

- судом неповно з`ясовано обставини справи. Так, відповідно до змісту протоколу 21.04.2004 р. нібито позивач є членом кооперативу, однак вказаний протокол не складався, не підписувався та не містить печатки Кооперативу. Обставини щодо не підписання та неподання такого протоколу до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур визнавалися третьою особою по справі ОСОБА_7 . Більш того, вказаний протокол складений російською мовою, за такою класифікацією "мова складання протоколу" судом першої інстанції було відхилено посилання позивача на протокол № 7 зборів мешканців кооперативу від 21.05.2007 (складений російською мовою), не зважаючи па те. що він міститься в матеріалах реєстраційної справи Кооператива. Хоча протокол від 2004 р. прийнято судом в якості доказу членства позивача в Кооперативі, не дивлячись, що вказаний протокол складений російською мовою та не містить печатки кооперативу;

- судом не було взяти до уваги зміст вказаного запрошення на участь у загальних зборах (Ж "ЖБК-72 Придніпровський", за яким ОСОБА_10 запрошували взяти участь як власника квартири АДРЕСА_2 та більш того запрошення містить нагадування, що під час чергових зборів можуть бути присутні також власники квартир та члени їх сімей, але право голосу під час голосування відповідно до Статуту Кооперативу мають виключно члени ОК "ЖБК-72 "Придніпровський".

Також, додатковим рішенням від 31.01.2024 заяву адвоката Кравцова В.В. про залишення без розгляду заяви Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив №72 Придніпровський" про ухвалення додаткового рішення залишено без задоволення. Заяву Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив №72 Придніпровський" про розподіл судових витрат задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив №72 Придніпровський" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн (десять тисяч гривень 00 коп.). В іншій частині заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

Не погодившись з вказаним додатковим рішенням Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив №72 Придніпровський" подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати додаткове рішення від 31.01.2024 у справі №904/1773/23 та ухвалити нове, яким задовольнити повністю заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правову допомогу.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує на те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- відповідачем було дотримано всі вимоги частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України;

- стягнення витрат на правничу допомогу саме в розмірі 70 000,00 грн в даному випадку є відшкодуванням відповідачу необґрунтовано заявленого позову до нього, через що відповідач вимушений був звернутись за професійною допомогою до адвоката;

- правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися суто з формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.03.2024 об`єднано апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив №72 Придніпровський" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2024 у справі № 904/1773/23 в одне апеляційне провадження для спільного розгляду з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2024 у справі № 904/1773/23.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.03.2024 об`єднано апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив №72 Придніпровський" на додаткове рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2024 у справі № 904/1773/23 в одне апеляційне провадження для спільного розгляду з апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив №72 Придніпровський" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2024 у справі № 904/1773/23.

Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду.

09.04.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

15.04.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

19.12.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від позивача надійшли пояснення, в яких він підтримав доводи своєї апеляційної скарги, наполягав на необхідності її задоволення.

В судовому засіданні 29.01.2025 брали участь позивач та його представник, представники відповідача, третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача та її представник. Треті особи-1,3,4,5,6,7,8 явку уповноважених представників не забезпечили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини відсутності суд не проінформували.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G.B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя навіть в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).

Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, зважаючи на те, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, приймаючи до уваги необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, з огляду на обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів не вбачає наявність правових та фактичних підстав для відкладення розгляду справи та продовжує її розгляд, вважаючи за можливе здійснити перевірку рішень суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі учасників справи, які не з`явилися.

Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.

Позивач (апелянт) та його представник в судовому засіданні 29.01.2025 просив суд апеляційну скаргу задовольнити, судове рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову. При цьому заперечив проти задоволення апеляційних скарг відповідача в повному обсязі, зокрема, з підстав, наведених у відзивах, наполягав на необхідності залишення їх без задоволення.

Представники відповідача, третя особа-2 та її представник наголосили на наявності підстав для задоволення апеляційних скарг відповідача, зміні мотивувальної частини основного рішення та постановлення нового додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу в повному обсязі. Натомість, зважаючи на викладені у відзиві пояснення, просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача.

Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, їх представників, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційні скарги належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив №72 Придніпровський" є правонаступником майнових та немайнових прав Житлово-будівельного кооперативу № 72 "Придніпровський".

Статут ОК "Житлово-будівельний кооператив №72 Придніпровський" затверджено рішенням загальних зборів членів кооперативу від 21.05.2007, оформлене протоколом загальних зборів № 7 від 21.05.2007. Державна реєстрація Статуту проведена 05.07.2007, номер запису 12241050003022122 (а.с.12-16 том 1).

16 листопада 2016 року відбулися загальні збори членів кооперативу, оформлені протоколом № 1, на яких було прийнято рішення про внесення змін до Статуту Кооперативу (а.с.17 том 1).

Зі змісту протоколу № 1 від 16.11.2016 убачається, що всього членів кооперативу 70, на зборах присутні 53 члени кооперативу. Протокол зборів підписано головою зборів ОСОБА_7 , секретарем зборів ОСОБА_6 .

Невід`ємним додатком до протоколу №1 "ЖБК №72 "Придніпровський" є Список власників квартир житлового будинку АДРЕСА_3 (а.с.18-20 том 1). Список власників квартир підписаний головою правління ОСОБА_7 , однак надано не в повному обсягу (в Списку відсутні власники квартир з порядкового номера 44 по 68). ОСОБА_1 зареєстрований за № 29. Такий же Список осіб (не всі сторінки) було надано головою правління кооперативу ОСОБА_7 державному реєстратору для проведення реєстраційної дії про внесення змін до установчих документів (а.с.171-180 том 1).

Рішенням загальних зборів членів кооперативу від 16.11.2016, протокол № 1, затверджено Статут ОК "Житлово-будівельний кооператив №72 Придніпровський" в новій редакції (а.с.21-26, 180-199 том 1).

Згідно з пунктом 1.1. Статуту Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив №72 Придніпровський" (в редакції 2016 року) основною метою є забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку (будинків) за власні кошти кооперативу з допомогою банківського кредиту, а також для наступної експлуатації та управління цим будинком (будинками).

ОСОБА_1 є власником житлової квартири з 2004 року, що підтверджується договором дарування ВВА № 439954 реєстр № 11095 від 30.12.2003 та інформаційною довідкою № 324041185 від 24.02.2023.

ОСОБА_1 зазначає, що є членом кооперативу, проживає у квартирі АДРЕСА_4 . Членство позивача в кооперативі підтверджується протоколом № 7 зборів мешканців кооперативу від 21.05.2007. Згідно цього протоколу Куликовський входив до складу правління (а.с.10). Також позивач був присутній на загальних зборах членів кооперативу від 16.11.2016, про що зазначено у п.29 Додатку до Протоколу № 1 загальних зборів (а.с.17-20).

09 жовтня 2021 року відбулися загальні збори членів ОК "Житлово-будівельний кооператив №72 Придніпровський" з порядком денним: вибори правління кооперативу; різне (а.с. 27 том 1).

До початку проведення чергових загальних зборів членів кооперативу обрано секретаря та голову чергових зборів: секретарем ОСОБА_3 , головою ОСОБА_5 .

На зборах членів ОК "Житлово-будівельний кооператив №72 Придніпровський" прийнято рішення:

- обрати правління Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив №72 Придніпровський" у складі шести осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ;

За прийняття рішення голосували "за" 54, "проти" -0, "утрималось" 2 (за підрахунком 56 осіб. Інформації щодо голосування інших членів кооперативу 14 осіб (70-56) в протоколі не зазначено).

По другому питанню виступила ОСОБА_7 , яка запропонувала всім членам кооперативу та мешканцям будинку надати копії документів голові кооперативу для заповнення реєстраційних й адресних карток, у зв`язку з тим, що домова книга кооперативу була здана до Департаменту м.Дніпра.

Рішення з цього питання членами кооперативу не було прийнято, голосування за розгляд цього питання не відбувалося.

Як зазначено в протоколі № 1 від 09.10.2021, всього членів кооперативу 70 осіб, присутні члени кооперативу - 54 особи. Однак фактично були присутні 56 осіб, про що свідчить голосування членів кооперативу по першому питанню порядку денного.

Реєстр осіб, які брали участь у чергових зборах не складався.

Зі змісту рішення чергових загальних зборів членів кооперативу від 09.10.2021 убачається, що до нового складу членів правління кооперативу позивача обрано не було.

ОСОБА_7 до письмових пояснень надала запрошення на участь у загальних зборах Кооперативу 09.10.2021, яке направлялось ОСОБА_1 та порядок денний (а.с.23 том 3) та докази направлення 24.09.2021 на адресу позивача запрошення з порядком денним зборів (фіскальний чек та опис вкладення до цінного листа, а.с.24 том 3). Відправлення не вручено позивачу, повернулось на адресу відправника з відміткою пошти за закінченням терміну зберігання (а.с.25 том 3).

20.01.2023 голова правління кооперативу Осипов С.О. звернувся до державного реєстратора із заявою про виправлення помилки, яка допущена при включенні відомостей про членів кооперативу у кількості 100 осіб замість 70 осіб (а.с.206 том 1).

Позивач вважає прийняті 09.10.2021 на зборах рішення незаконними, просить визнати їх недійсними.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач, звертаючись до господарського суду з позовом, в обґрунтування наявності у нього порушеного права, що підлягає судовому захисту, послався лише на порушення його права на участь у загальних зборах та не зазначив, які саме його права та / або інтереси порушені кожним окремим оспорюваним рішенням загальних зборів та яким чином задоволення позову їх відновить.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 21 червня 2023 року, просить визнати недійсним рішення чергових загальних зборів членів Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив №72 Придніпровський" від 09 жовтня 2021 року, оформлене протоколом № 1.

Позов обґрунтований тим, що:

позивач не був повідомлений про дату, час та місце проведення загальних зборів членів кооперативу від 09.10.2021. На зборах було обрано новий склад правління Кооперативу в особі: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , а також запропоновано Головою правління Кооперативу ОСОБА_7 здати в правління копії документів для заповнення адресних карток;

під час прийняття рішень на чергових загальних зборах членів Кооперативу, які відбулись 09 жовтня 2021 року, не було кворуму. Відповідно до відомостей які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб фізичних осіб - підприємців та громадських формувань загальна кількість членів кооперативу становить 70 осіб. Водночас, відповідно до даних, відображених у протоколі загальних зборів членів ЖБК № 7 від 21.05.2007, були присутні 72 члени кооперативу з 100 членів. Згідно п. 16.4 Статуту Кооперативу в редакції затвердженій Протоколом № 7 від 21 травня 2007 року, рішення про внесення змін до статуту кооперативу приймається більшістю не менше 3/4 голосів присутніх на зборах членів кооперативу (уповноважених). В протоколі загальних зборів членів кооперативу № 7 від 21.05.2007 року не відображено скільки осіб голосували за те чи інше питання порядку денного, що не дає можливість встановити достатність або недостатність голосів членів кооперативу з питань порядку денного Виходячи з наведеного, за період з 2007 року виключено зі складу членів кооперативу 30 осіб, однак загальні збори про виключення зі складу членів кооперативу, так як і про включення до його складу не проводились;

відповідно до вказаного протоколу загальних зборів членів Кооперативу від 09.10.2021 на зборах були присутні 54 члени кооперативу. З питання обрання секретаря та голови чергових загальних зборів голосували 56 членів кооперативу з яких 54 проголосували за та 2 утримались, за питання порядку денного голосували 54 члени кооперативу але не зазначено як саме вони голосували "за", "проти" чи "утримались". Також по першому питанню порядку денного голосували 52 -"за" та 2 - "проти", а по-другому питанню порядку денного голосування не проводилось.

Відповідач позовні вимоги не визнав, повідомив, що позивач не є членом обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив №72 Придніпровський", а є власником житлової квартири АДРЕСА_2 . Заяву про вступ до членів кооперативу позивач не подавав, рішення правління про прийняття ОСОБА_1 до житлового кооперативу не приймалось, посвідчення члена кооперативу не має, акт приймання-передачі посвідчення члена кооперативу не складався. З урахуванням викладеного, права позивача прийняттям рішення чергових загальних зборів від 09.10.2021 не порушені, відповідно позов задоволенню не підлягає.

Предметом доказування у даній справі є: встановлення обставин проведення чергових загальних зборів членів кооперативу, які відбулися 09.10.2021, обставин скликання цих зборів, порядок повідомлення учасників про проведення зборів та доведення до відома порядку денного зборів, наявність/відсутність підстав для визнання недійсними рішень чергових загальних зборів членів кооперативу від 09.10.2021.

Щодо членства ОСОБА_1 в Обслуговуючому кооперативі "Житлово-будівельний кооператив №72 Придніпровський" судом встановлено наступне.

Статтею 10 Закону України "Про кооперацію" передбачено, що членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу.

Кооператив зобов`язаний вести облік своїх членів та видати кожному з них посвідчення про членство.

Статтею 11 Закону України "Про кооперацію" встановлено, що вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених його статутом. Рішення правління чи голови кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів. Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом кооперативу.

Згідно з пунктом 1.2. Статуту до кооперативів, що організуються при виконавчих комітетах місцевих рад, приймаються громадяни, які перебувають у виконавчому комітеті на обліку бажаючих вступити до кооперативу.

Число громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, повинно відповідати кількості квартир у жилому будинку кооперативу, запланованому до будівництва (п.1.3. Статуту).

До членів кооперативу приймаються громадяни, які постійно проживають у даному населеному пункті і перебувають на обліку бажаючих вступити до житлово-будівельного кооперативу або користуються правом позачергового прийому до членів кооперативу (п.4.2. Статуту).

Відповідно до п.4.4. Статуту, громадяни, яких включено до затвердженого виконавчим комітетом районної, міської, районної у місті ради народних депутатів списку осіб, що вступають до організованого житлово-будівельного кооперативу, вважаються членами цього кооперативу з дня реєстрації статуту, а громадян, яких прийнято до діючого житлово-будівельного кооперативу, - з дня затвердження виконавчим комітетом районної, міської, районної у місті ради народних депутатів рішення загальних зборів членів кооперативу про прийом до кооперативу.

Згідно з пунктом 16.2. Статуту до основної компетенції загальних зборів членів кооперативу відноситься, зокрема: прийняття статуту кооперативу; обрання правління і ревізійної комісії кооперативу; прийняття громадян до членів кооперативу та виключення з кооперативу; затвердження, а в разі потреби затверджують, проект і зведений кошторис на будівництво житлового будинку (будинків) та надвірних будівель; прийняття рішення про одержання банківського кредиту на будівництво жилого будинку (будинків) та надвірних будівель; встановлення розміру і строку внесення вступного внеску тощо.

Отже, саме до компетенції загальних зборів віднесено вирішення питання про прийняття громадян до членів кооперативу і виключення з кооперативу.

Відповідач вважає, що ОСОБА_1 не є членом кооперативу, а його статус як члена житлово-будівельного кооперативу повинен підтверджуватись: заявою власника квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_1 про вступ до кооперативу; рішенням правління кооперативу про прийняття ОСОБА_1 до житлового кооперативу; рішенням загальних зборів Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив №72 Придніпровський" про прийняття ОСОБА_1 до кооперативу; актом приймання-передачі посвідчення члена кооперативу.

Судом встановлено, що надаючи інформаційну довідку від 11.10.2023 (а.с.86 том 2) на ім`я начальника Управління забезпечення діяльності Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції Офісу протидії рейдерству Міністерства юстиції України, відповідач зазначив, що в документації ОК відсутні заява власника квартири АДРЕСА_2 про вступ до кооперативу, рішення правління чи загальних зборів про прийняття ОСОБА_1 до кооперативу, посвідчення члена кооперативу не видавалось.

Натомість доказів дотримання відповідачем саме такої процедури прийняття нових власників до складу членів кооперативу (не лише ОСОБА_1 ) матеріали справи не містять.

На підтвердження обставин членства в кооперативі позивачем надано Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (а.с. 84 том 2); протокол загальних зборів членів кооперативу № 7 від 21.05.2007 (складений російською мовою, а.с.10 том 1); протокол загальних зборів членів кооперативу № 7 від 21.05.2007, складений українською мовою, а.с.11 том 1); рішення загальних зборів членів кооперативу від 16.11.2016, оформлене протоколом № 1 та Додаток № 1 з підписами учасників, які прийняли участь у голосуванні до протоколу № 1, серед яких під номером 29 зазначено ОСОБА_1 .

В матеріалах справи наявні два рішення зборів мешканців/членів кооперативу від 21.05.2007, оформлені протоколом № 7 від наведеної дати.

Згідно рішення зборів мешканців кооперативу від 21.05.2007, оформлені протоколом № 7, складений російською мовою, кількість присутніх 74 особи (а.с. 10 том 1). За змістом цього Протоколу № 7 до складу членів кооперативу обрано у тому числі ОСОБА_1 , головою кооперативу ОСОБА_7 . Протокол № 7 від 21.05.2007 підписано головою зборів ОСОБА_11 та секретарем зборів ОСОБА_12 .

Згідно рішення загальних зборів членів кооперативу від 21.05.2007, оформлені протоколом № 7, складений українською мовою, кількість членів кооперативу 100 осіб, присутні на зборах 72 особи. На цих зборах було внесено зміни до Статуту кооперативу шляхом викладення його в новій редакції та обрано голову правління кооперативу - ОСОБА_7 (а.с. 11 том 1). Протокол № 7 від 21.05.2007 підписано головою зборів ОСОБА_13 та секретарем зборів ОСОБА_14 .

Також, позивач був присутній на загальних зборах членів кооперативу від 16.11.2016, про що зазначено у п.29 Додатку до Протоколу № 1 загальних зборів (а.с. 17-20 том 1).

Доводи відповідача (апелянта), що позивач не є членом кооперативу, оскільки не надав посвідчення члена кооперативу є необґрунтованими, оскільки відповідно до частини третьої статті 10 Закону України "Про кооперацію" обов`язок видачі кожному члену кооперативу посвідчення про членство покладений безпосередньо на кооператив, тому його відсутність не може безумовно свідчити про відсутність в особи членства в кооперативі та відповідних корпоративних прав, з чим погоджується апеляційний суд.

Необхідно наголосити, що стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Згідно ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

Тобто, обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосований ЄСПЛ у рішенні від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

ЄСПЛ у рішенні від 21.10.2011 у справі "Дія-97" проти України" зазначив, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (див. постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

За змістом ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У постанові Верховного Суду від 13.11.2018 у справі № 922/801/10 зазначено, що на підтвердження членства в обслуговуючому кооперативі, суд має надавати оцінку сукупності доказів по справі, як то наявність у власності земельної ділянки та/або садового будинку чи іншого майна, докази сплати членських внесків тощо.

Здійснивши аналіз наявних в матеріалах справи доказів, господарський суд зазначив, що членство ОСОБА_1 в кооперативі підтверджується матеріалами справи та реєстраційної справи, а саме:

- протоколом № 3 від 21.04.2004 (а.с. 106-107 том 1). Згідно цього протоколу ОСОБА_1 обрано до складу членів правління кооперативу;

- рішенням загальних зборів членів кооперативу від 16.11.2016 та невід`ємним додатком до нього з переліком осіб, які брали участь у зборах, про що зазначено у п.29 Додатку до Протоколу № 1 загальних зборів (а.с. 17-20 том 1);

- направлення на адресу позивача запрошення про участь у зборах 09.10.2021 та порядку денного.

Наведене свідчить про те, що у відповідача під час прийняття рішень загальних зборів від 21.04.2004 та від 16.11.2016 не виникало сумніву що ОСОБА_1 є членом кооперативу.

Відтак, обставини щодо членства позивача в Кооперативі видаються більш вірогідними аніж протилежні твердження відповідача, які є менш переконливими, враховуючи доказову базу.

Натомість колегія суддів вважає правомірним відхилення судом першої інстанції посилання позивача на протокол № 7 зборів мешканців кооперативу від 21.05.2007, як підтвердження його входження до складу правління, оскільки секретар зборів ОСОБА_12 , яка підписала цей протокол станом на 21.05.2007 значилась померлою особою (а.с. 10, 112 том 1), а сам Протокол № 7 від 21.05.2007 складений російською мовою долучався до матеріалів реєстраційної справи за заявою голови правління кооперативу ОСОБА_7 (опис документів, що надаються юридичною особою державному реєстратору (а.с. 108-112 том 1), що ставить під обґрунтований сумнів достовірність наведених у ньому даних.

При цьому є необґрунтованим й посилання апелянта ОК "ЖБК-72 "Придніпровський", що протокол від 21.04.2004 р. складений російською мовою, а за такою класифікацією "мова складання протоколу" судом першої інстанції було відхилено посилання позивача на протокол № 7 зборів мешканців кооперативу від 21.05.2007 (складений російською мово), адже визначальною обставиною в оцінці протоколу як неналежного та недопустимого доказу було не мова його складання, а його підписання померлою особою.

Відповідно до ч. 1 ст.ст. 76, 77, 78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

За таких умов, апеляційний суд не вбачає помилковості висновків господарського суду, зокрема, щодо членства позивача у Кооперативі, та відповідно наявності підстав для зміни мотивувальної частини оскаржуваного рішення.

Крім того, зі змісту рішення чергових загальних зборів членів кооперативу від 09.10.2021 вбачається, що до нового складу членів правління кооперативу позивача обрано не було, а інших належних та допустимих доказів того, що він є членом правління кооперативу ним суду не представлено.

В свою чергу, члени кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №509/577/18, від 05.11.2019 у справі № 922/80/18).

Участь у загальних зборах члена кооперативу фактично є корпоративним правом такої особи на управління таким кооперативом в розумінні ст.12 Закону "Про кооперацію".

Як вбачається з рішень, які приймались на зборах Обслуговуючого кооперативу, вони стосуються виключно питань діяльності та управління діяльністю Кооперативу.

Згідно з положеннями статей 83, 85, 86 Цивільного кодексу України, юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Непідприємницькі товариства (кооперативи, крім виробничих, об`єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.

Відповідно до абз. 5 ч. 1 ст. 2 Закону "Про кооперацію" обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу.

Згідно зі ст.4 Закону "Про кооперацію" кооперація базується, зокрема, на такому основному принципі як принцип безпосередньої участі членів кооперативної організації у її діяльності.

Частиною першою статті 8 Закону України "Про кооперацію" визначено, що статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність. Статут містить відомості про порядок скликання загальних зборів, порядок формування, склад і компетенція органів управління та органів контролю кооперативу, а також порядок прийняття ними рішень, у тому числі з питань, рішення з яких приймається одноголосно чи кваліфікованою більшістю голосів членів кооперативу, які беруть участь у загальних зборах.

Членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу. Членом кооперативу може бути фізична особа, яка досягла 16-річного віку і виявила бажання брати участь у його діяльності.

Кооператив зобов`язаний вести облік своїх членів та видати кожному з них посвідчення про членство (ст.10 Закону України "Про кооперацію").

Згідно статті 11 цього Закону вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених його статутом. Рішення правління чи голови кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів. Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом кооперативу.

Відповідно до статті 12 Закону "Про кооперацію" основними правами члена кооперативу є: участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; одержання кооперативних виплат та виплат на паї; одержання паю у разі виходу з кооперативу в порядку і в строки, визначені його статутом; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.

Згідно зі статтею 15 Закону України "Про кооперацію" вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу. До компетенції загальних зборів членів кооперативу належить, зокрема, затвердження статуту кооперативу та внесення до нього змін, прийняття інших рішень, що стосуються діяльності кооперативу; утворення органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, інших органів кооперативу; затвердження рішення правління або голови правління про прийняття нових членів та припинення членства тощо. Рішенням загальних зборів членів кооперативу до компетенції загальних зборів можуть бути віднесені інші питання діяльності кооперативу. Чергові загальні збори членів кооперативу скликаються правлінням або головою кооперативу у разі потреби, але не рідше одного разу на рік.

Про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів члени кооперативу повинні бути повідомлені не пізніше ніж за 10 днів до визначеного строку їх проведення. Позачергові загальні збори членів кооперативу скликаються на вимогу: не менше третини його членів; спостережної ради; ревізійної комісії (ревізора); органу управління кооперативного об`єднання, членом якого він є.

Загальні збори членів кооперативу правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні більше половини його членів, а збори уповноважених за наявності не менше двох третин уповноважених. Кожний член кооперативу чи уповноважений кооперативу має один голос, і це право не може бути передано іншій особі. Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу про прийняття, внесення змін до статуту, вступ до кооперативного об`єднання або вихід з нього та про реорганізацію або ліквідацію кооперативу вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як 75 відсотків членів кооперативу, присутніх на загальних зборах кооперативу. З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів членів (уповноважених) кооперативу, присутніх на його загальних зборах. Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу приймаються відповідно до його статуту відкритим або таємним голосуванням.

Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення акціонера (учасника) можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) рішенням загальних зборів.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з прямою вказівкою закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства; прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації. При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв`язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі № 927/546/18, від 28.01.2021 у справі № 910/15906/19, від 07.09.2021 у справі №916/2506/20.

Відповідно до пункту 13.1 Статуту Обслуговуючого кооперативу член кооперативу має право обирати й бути обраним до органів управління кооперативу та до ревізійної комісії кооперативу.

Пунктом 16.4 статуту кооперативу визначено, що загальні збори членів кооперативу скликаються правлінням не рідше одного разу на рік.

Загальні збори членів кооперативу визнаються правомочними, якщо на них присутні не менше 2/3 загального числа членів кооперативу. Рішення загальних зборів членів кооперативу приймаються простою більшістю голосів; а рішення про прийняття статуту кооперативу, прийом до кооперативу і виключення з кооперативу, про затвердження розрахунку вартості квартир та застосування поправочних коефіцієнтів, встановлення розмірів пайових внесків і про розподіл квартир між членами новоорганізовуваного кооперативу - більшістю не менше голосів присутніх на зборах членів кооперативу.

Згідно пункту 16.5. Статуту кооперативу правління кооперативу є виконавчим органом кооперативу, підзвітним загальним зборам членів кооперативу. Правління обирається загальними зборами з числа членів кооперативу в кількості не менше 3 осіб строком на 2 роки.

09 жовтня 2021 року відбулися загальні збори членів житлово-будівельного кооперативу, на яких було прийнято рішення про обрання нового складу правління кооперативу.

До складу членів правління було обрано шість осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

ОСОБА_1 участі у загальних зборах членів Обслуговуючого кооперативу "ЖБК №72 "Придніпровський" 09.10.2021 не приймав.

Статтею 15 Закону України "Про кооперацію" передбачено, що про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів члени кооперативу повинні бути повідомлені не пізніше ніж за 10 днів до визначеного строку їх проведення.

Положеннями статуту Обслуговуючого кооперативу не передбачено способу та порядку повідомлення членів кооперативу про проведення загальних зборів.

Разом з тим, обраний особою, що скликає загальні збори учасників товариства, спосіб повідомлення про їх проведення повинен забезпечити реальне персональне повідомлення учасника і не бути лише формальним направленням такого повідомлення. У випадку заперечення учасником факту повідомлення його про проведення загальних зборів, обов`язок доказування обставин повідомлення позивача про проведення загальних зборів покладається на відповідача, як особу, рішення органу управління якої оспорюється (така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 916/2584/18, від 06.02.2020 у справі № 906/307/19, від 03.03.2020 у справі № 922/756/19).

Як вбачається з матеріалів справи, 24 вересня 2021 року на адресу ОСОБА_1 направлено запрошення на участь у загальних зборах ОК "ЖБК-72" Придніпровський", які відбудуться у дворі будинку АДРЕСА_3 та порядок денний чергових загальних зборів кооперативу (а.с. 23-25 том 3).

Згідно опису вкладення у цінний лист (ф-107) на адресу позивача направлені запрошення на участь у загальних зборах та порядок денний. Опис вкладення у цінний лист містить трек номер 4905506429568

Направлена за його місцезнаходженням кореспонденція повернулася на адресу відповідача як невручена, з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання" (довідка форми 20).

З матеріалів справи слідує, що 08.11.2023 у судовому засіданні, у присутності представників сторін, судом першої інстанції оглянуто надані оригінали фіскального чеку, опису вкладень у цінний лист та конверт (результати огляду зазначених доказів відображені в протоколі судового засідання).

Позивач, спростовуючи докази повідомлення про скликання загальних зборів з порядком денним, надав відповідь начальника відділу опрацювання запитів та розгляду звернень працівників Акціонерного товариства "Укрпошта" на адвокатський запит ОСОБА_15 , вих. № 1.10.004.-21852-23 від 11.12.2023.

У вказаній відповіді Акціонерне товариство "Укрпошта" зазначило, що, враховуючи вимоги пунктів 106-109, 113 Правил, інформація в автоматизованій системі відстеження Укрпошти зберігається протягом шести місяців та протягом шести місяців Укрпошта здійснює перевірку та надає інформацію/копії документів щодо пересилання та виплати коштів за поштовим переказом. Оскільки поштове відправлення № 4905506429568 прийняте до пересилання більше, ніж півроку тому, інформація щодо нього вже відсутня. Також зазначило, що оригінал чеку видається отримувачу послуг, а друк копії чеку та його зберігання законодавчими актами не передбачений, тому не має можливості підтвердити факт сплати ОСОБА_7 пересилання поштового відправлення № 4905506429568. Зазначене поштове відправлення є реєстрованим поштовим відправленням, тому мінімальний тариф за його пересилання у вересні-жовтні 2021 року мав бути 17 грн., з оплатою маркою "F".

Разом з тим, оплата поштового відправлення за тарифом за його пересилання у розмірі 11 грн, з оплатою маркою "L", не спростовує прийняття до пересилання поштового відправлення № 4905506429568 оператором поштового зв`язку.

Опис вкладення повинен відповідати пункту 61 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, відповідно до якого працівник поштового зв`язку зобов`язаний перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення.

Наданий до справи опис вкладення у цінний лист відповідає зазначеним вимогам.

Отже, зазначені вище докази підтверджують повідомлення позивача про скликання та проведення загальних зборів членів кооперативу та порядок денний, чим спростовуються відповідні доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 .

При цьому щодо посилання скаржника на те, що сам по собі факт порушення права ОСОБА_1 на участь у загальних зборах членів Кооперативу, які нібито відбулись 09.10.2021 року, який полягає у неповідомленні останнього належним чином про проведення загальних зборів членів Кооперативу є достатньою підставою для визнання рішення прийнятого зазначеними зборами недійсним, слід наголосити на помилковості таких тверджень, адже навіть встановлення окремих порушень під час скликання та проведення загальних зборів учасників юридичних осіб не призводить до обов`язкового визнання недійсним рішення таких зборів.

Так, у постановах Верховного Суду України від 26.10.2016 у справі № 902/1413/15, Верховного Суду від 24.10.2018 у справі № 925/973/17, від 12.02.2020 у справі № 916/1253/19 міститься висновок про те, що не всі порушення законодавства, допущені під час проведення загальних зборів, слугують підставами для визнання прийнятих рішень недійсними.

Порушення порядку повідомлення позивача під час скликання та проведення загальних зборів учасників відповідача не призводить до обов`язкового визнання недійсним рішення таких зборів. Розглядаючи спір про визнання недійсними рішень загальних зборів з підстав порушень, допущених під час скликання та проведення загальних зборів, суд повинен встановити порушення прав позивача оспорюваним рішенням загальних зборів.

Відповідні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 06.09.2021 у справі № 916/3074/20 (п.43), від 22.09.2022 у справі № 924/1146/21, від 21.03.2023 у справі №914/2565/21.

Щодо кворуму на загальних зборах 09.10.2021, судом встановлено, що згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань загальна кількість членів кооперативу становить 70 осіб.

Апелянт ОСОБА_1 зазначає, що посилання суду на те, що в кооперативі перебуває 70 членів є передчасним, адже не підтверджується жодним доказом наявним в матеріалах реєстраційної справи та справи №904/1773/23.

Натомість як свідчать матеріали справи, кількість членів кооперативу, яка дорівнює 70, підтверджується не тільки відомостями з ЄДР, які згідно ч. 1 ст. 10 Закону № 755-IV вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, але й також протоколом загальних зборів № 1 від 16.11.2016 з додатками до нього (а.с. 173-174 том 1).

Відповідно до пункту 16.4 Статуту кооперативу рішення про обрання членів правління приймається загальними зборами членів кооперативу. Загальні збори членів кооперативу визнаються правомочними, якщо на них присутні не менше 2/3 загального числа членів кооперативу. Рішення загальних зборів членів кооперативу приймаються простою більшістю голосів.

Як слідує з протоколу загальних зборів від 09.10.2021, всього в кооперативі 70 членів кооперативу, присутні на зборах 56 осіб, що складає 80% голосів.

Тобто для прийняття рішення про обрання нового складу членів правління кооперативу голосів було достатньо.

Разом з тим, Реєстр (Список) присутніх на зборах не складався. Також, в протоколі не визначено спосіб голосування членами кооперативу - відкритим чи таємним способом.

Щодо аргументів апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що одночасно судом під час прийняття рішення не враховано що у наданих Відповідачем у судовому засіданні та Третьою особою 6 ( ОСОБА_7 ) запрошення Позивача та Третьої особи 1 на участь у загальних зборах мастять в собі наступну інформацію щодо порядку денного загальних зборів: Вибори правління кооперативу; Різне.

Судом встановлено, що на зборах членів ОК "Житлово-будівельний кооператив №72 Придніпровський" прийнято рішення:

Відтак, колегія суддів констатує, що правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 29.05.2018 у справі № 920/432/17, відповідно до змісту якої: "... судам слід врахувати, що рішення, прийняті за наслідком розгляду питань, викладених у порядку денному так, що унеможливлювало усвідомлення акціонером суті питання, на яке пропонувалося розглядати на загальних зборах акціонерів (наприклад "Різне", "Організаційні питання", повинні визнаватися недійсними у зв`язку з порушенням в таких випадках права акціонера на попереднє ознайомлення з переліком питань, що виносяться на голосування" є незастосовною до даної справи, а висновки Суду є нерелевантними при вирішенні питання щодо наявності підстав для визнання рішення загальних зборів в цій частині (з питання 2) недійсними.

Слід зазначити, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів господарського товариства, що оскаржується з підстав порушення порядку скликання зборів щодо повідомлення позивача як учасника товариства про скликання зборів, позивач має довести, а суд встановити наявність порушених прав та / або інтересів позивача як учасника господарського товариства оспорюваним рішенням загальних зборів. Тобто, при вирішенні корпоративного спору про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників господарського товариства, який має місце у цій справі, господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з`ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання, з`ясувати, які саме права та / або інтереси позивача порушені кожним окремим оспорюваним рішенням загальних зборів.

У спорах про визнання недійсним рішень загальних зборів з підстав порушень, допущених під час скликання та проведення загальних зборів, повинен встановити, порушення прав позивача оспорюваним рішенням загальних зборів. Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 06.09.2021 у справі № 916/3074/20.

Наведене узгоджується з положеннями статей 15, 16 Цивільного кодексу України та частиною другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України, які визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, а також відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у пункті 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, про необхідність встановлення судом факту порушення прав та законних інтересів учасника товариства спірним рішенням загальних зборів.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке. Порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Лише у разі встановлення наявності порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу позивача та відповідності обраного останнім способу захисту такому порушенню або оспорюванню, суд може прийняти рішення про задоволення позову.

Застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством). Відсутність (недоведеність) будь-якої із зазначених умов унеможливлює задоволення позову.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №918/964/20.

У даній справі позивач, звертаючись до господарського суду з позовом, в обґрунтування наявності у нього порушеного права, що підлягає судовому захисту, послався лише на порушення його права на участь у загальних зборах та не зазначив, які саме його права та / або інтереси порушені кожним окремим оспорюваним рішенням загальних зборів та яким чином задоволення позову їх відновить.

Як встановлено судом, спірне рішення загальних зборів членів кооперативу прийнято за наявності на зборах встановленого законом та статутом відповідача кворуму.

При цьому ОСОБА_1 не зазначено в чому саме виявляється порушення його прав/інтересів обранням нового складу правління Кооперативу, членом якого він є.

В свою чергу, при вирішенні справи судом також враховується необхідність дотримання балансу між приватним інтересом позивача (як одного з членів Кооперативу) та інтересами інших членів Кооперативу - 54 з яких (тобто абсолютна більшість), виявили бажання «оновити» виконавчий орган проголосувавши «за».

Верховний Суд у постанові від 21.12.2021 у справі № 917/664/19 зауважив, що гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судових захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Верховний Суд у постанові від 08.02.2022 року у справі № 918/964/20 також вказав на необхідність врахування принципу пропорційності - справедливої рівноваги (балансу) між інтересами співвласників багатоквартирного будинку, які реалізують свої права на участь в управлінні справами об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, і які були присутні на загальних зборах, інтересами позивача та досягненням основної мети діяльності об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Інтереси товариства можуть не збігатися з інтересами окремих його учасників, а інтереси учасників товариства також не завжди збігаються. Вирішуючи питання щодо ефективності обраного позивачем способу захисту, суди мають враховувати баланс інтересів усіх учасників і самого товариства, уникати зайвого втручання в питання діяльності товариства, які вирішуються виключно рішенням загальних зборів учасників товариства, надавати оцінку добросовісності інших учасників, права яких у разі задоволення позовних вимог можуть бути порушені.

На цьому неодноразово наголошувала Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах від 08.10.2019 у справі № 916/2084/17, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16, а також Верховний Суд у постановах від 27.05.2020 у справі № 927/813/19, від 18.06.2020 у справі № 922/1393/19, від 04.08.2020 у справі №910/10764/19, від 23.12.2020 у справі № 926/4729/16, від 15.06.2022 у справі № 908/2289/20, від 01.06.2023 у справі № 914/596/22, від 16.08.2023 у справі № 904/1711/22.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах №914/2547/21 від 20.04.2023, № 902/45/20 від 02.11.2023 вбачається, що визнаватися недійсними мають лише ті рішення загальних зборів, якими безпосередньо порушено конкретні права позивача, про які ним зазначено, також слід враховувати, що визнання недійсними рішень загальних зборів повністю, захищаючи порушені права одного співвласника, зачіпає права інших співвласників та, відповідно, порушує баланс інтересів, має наслідком непропорційність втручання у правовідносини загальної більшості співвласників та створеного ними об`єднання співвласників багатоквартирного будинку та фактично є втручанням у діяльність останнього.

Апеляційний суд зазначає, що усі питання, які були прийняті на загальних зборах були пов`язані із організацією діяльності Кооперативу та спрямовані на виконання його цілей та завдань, тобто відповідали інтересам його членів, які власне й об`єдналися для задоволення своїх економічних, соціальних, побутових та інших потреб.

Враховуючи у даному випадку сукупність встановлених вище обставин, підтверджених відповідними доказами, наявними в матеріалах справи, з огляду на положення ст.ст.74-80, 86 ГПК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність обґрунтованих підстав для задоволення позовних вимог.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і обставини, надав їх належну правову оцінку.

Порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, апеляційним судом не виявлено.

Отже, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2024, яке ухвалено з дотриманням вимог ст. 236 ГПК України.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на її заявника.

Щодо апеляційної скарги на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2024, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За змістом ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Як передбачено п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).

За п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як передбачено п. 1 ч. 3 цієї статті до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 цього Кодексу).

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Аналіз відповідних норм процесуального закону засвідчує, що реалізація принципу відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в декілька основних етапів:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Апеляційний суд вважає за необхідне акцентувати увагу на тому, що ч. 4 ст. 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, суд, який вирішує питання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, має надавати оцінку тим обставинам, щодо яких є заперечення у клопотанні іншої сторони, а також її доказам невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності. Окрім того, суд, виконуючи вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, має чітко зазначити, яка з вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України була не дотримана при визначенні розміру витрат на оплату послуг адвоката, оскільки лише з цих підстав можна зменшити розмір витрат, який підлягає розподілу між сторонами (аналогічний висновок наведено у постановах Верховного Суду від 13.05.2020 у справі № 922/2749/19, від 18.11.2021 у справі № 904/6499/20 (904/1373/21)).

Поряд із загальним правилом розподілу судових витрат, визначеним у ч. 4 ст. 129 ГПК України, у ч. 5 цієї норми визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Такий правовий висновок є усталеним та викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.11.2021 у справі № 904/6499/20 (904/1373/21).

До того ж, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Матеріалами справи засвідчується наступне.

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким з урахуванням заяви про зміну предмету позову, якою просив: визнати недійсним рішення чергових загальних зборів членів Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив №72 Придніпровський" від 09 жовтня 2021 року, оформлене протоколом № 1.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2024 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Питання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу судом не вирішені.

Під час подання відзиву на апеляційну скаргу у даній справі Відповідач вказав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які Відповідач поніс і очікує понести, у зв`язку із розглядом справи, що становив 30 000,00 грн.

15.01.2024 до Господарського суду Дніпропетровської області від Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив №72 Придніпровський" до господарського суду надійшла заява про розподіл судових витрат, якою просить стягнути з ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 70 000,00грн.

Позивач надав до суду відзив на заяву про розподіл судових витрат, в якому просить залишити без розгляду заяву у зв`язку з ненаданням відповідачем доказів понесених ним судових витрат по справі № 904/1773/23.

ОСОБА_1 заперечує проти задоволення заяви відповідача про розподіл судових витрат о огляду на наступне:

- відповідачем подано до суду договір про надання правничої допомоги №15/4 від 15 квітня 2023 року. Договір №14 був поданий адвокатом Усенко А.О. разом з відзивом на позовну заяву. Відповідно до Ордера серії АЕ №1196507 який виданий адвокатським об`єднанням "Vектор Праvа" та на підставі якого представник відповідача Усенко А.О. здійснювала його представництво в Господарському суді Дніпропетровської області по справі № 904/1773/23, правнича допомога надається на підставі договору №15/4 від 15 квітня 2023 року. Відповідачем не надано до суду додаткову угоду до договору №15/4 в якій визначається порядок розрахунків та розмір розрахунку;

- рахунки на оплату наданих послуг виставлені на підставі договору про надання правової допомоги б/н від 15.04.2023. Відповідачем не надано до суду ані договору про надання правової допомоги б/н від 15.04.2023, ані договору про надання правничої допомоги б/н від 15.04.2023 ані договору б/н від 15.04.2023. У той же час згідно платіжних інструкцій оплата здійснювалась відповідачем на підставі договору про надання правничої допомоги №15/4 від 15.04.2023.

Не здійснення нумерування Адвокатським об`єднанням "Vектор Праvа", на думку позивача, не дає можливості встановити на підставі якого саме рахунку здійснювалась оплата наданих відповідачу послуг та які саме послуги це були, оскільки відповідно до договору №15/4 адвокатське об`єднання надає відповідачу обширний спектр послуг. В той же час відповідач не обмежений у праві укласти з адвокатським об`єднанням таку кількість договорів, яка буде потрібна сторонам.

- в договорі №15/4 (на підставі якого відповідно до ордеру серії АЕ № 1196507 адвокат здійснювала представництво інтересів відповідача у справі № 904/1773/23) не визначено розмір сум що підлягають сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката;

- у відзиві на позовну заяву відповідач заявив орієнтовну суму судових витрат в розмірі 30 000,00 грн. Проте в заяві про ухвалення додаткового рішення відповідач просить стягнути з позивача 70 000,00 грн, що на 133,3% більше за ніж заявлена у відзиві сума орієнтовних судових витрат.

25.01.2024 до Господарського суду Дніпропетровської області від позивача до господарського суду надійшло клопотання про зменшення розміру судових витрат до 1 000,00 грн.

Судом встановлено, що 15 квітня 2023 року між Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив №72 Придніпровський" (клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Vектор Праvа" (адвокатське об`єднання) укладено договір №15/4 про надання правничої допомоги (а.с. 136-139 том 5).

За умовами п. 1.1 договору клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правничу (юридичну) допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Адвокатське об`єднання, на підставі звернення клієнта, приймає на себе зобов`язання з надання наступної правничої (юридичної) допомоги:

представляє у встановленому порядку інтереси клієнта в судах будь-якої ланки, в тому числі, але не виключно, в господарських судах, судах загальної юрисдикції, адміністративних судах, Верховному суді з правом підписувати та подавати до суду позовні заяви та/або інші заяви по суті справи, апеляційні, касаційні та/або інші скарги, клопотання, заявляти про повну або часткову відмову від позовних вимог, відкликати позовну заяву, скаргу чи інший документ, визнавати позов, збільшувати або зменшувати розмір позовних вимог, укладати мирову угоду, ознайомлюватись з матеріалами справи, робити витяги, отримувати копії рішень, ухвал, постанов, листів, заявляти клопотання та/або відводи, завіряти своїм підписом документи, подавати виконавчий лист до стягнення, одержувати присуджене майно та/або гроші, брати участь у судових засіданнях, а також здійснювати інші повноваження в інтересах клієнта. Крім того, адвокатське об`єднання представляє інтереси клієнта також в органах державної виконавчої влади, органах місцевого самоврядування, у відділах державної виконавчої служби, приватних виконавців, центрах надання адміністративних послуг та дозвільних процедур з правом подавати та отримувати оригінали та копії будь-яких документів, громадських, приватних організаціях, банківських установах, опікунських районних радах, правоохоронних органах (п. 2.1.3 договору).

Адвокатське об`єднання має право покласти частину своїх обов`язків на іншу особу, з якою адвокатське об`єднання укладає окремий договір. У випадку покладання частини своїх обов`язків на іншу особу адвокатське об`єднання залишається відповідальним у повному обсязі перед клієнтом (п. 2.3 договору).

При наданні вказаної в п. 2.1 договору юридичної допомоги, адвокатське об`єднання керується Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", чинним законодавством та умовами цього договору (п. 2.5 договору).

Згідно п. 2.8 договору для надання юридичної допомоги клієнту, адвокатське об`єднання призначає: адвокатів Шевчук Ольгу Миколаївну (помічника адвоката Матюшенко Тетяну Володимирівну), ОСОБА_16 , Усенко Аліну Олександрівну.

Клієнт приймає на себе наступні зобов`язання, зокрема оплачувати витрати, необхідні для виконання його доручень, оплачувати юридичну допомогу у відповідності до умов розділу 4 договору (п. 3.1 договору).

Юридична допомога, що надається адвокатським об`єднанням, клієнтом оплачується за умови погодження сторонами порядку розрахунку та розміру розрахунку у додатковій угоді до цього договору, яка викладається у письмовій формі та підписується обома сторонами (п. 4.1 договору).

Відповідно до п. 7.1 договору даний договір укладений на строк до 15.04.2025 та набирає чинності з моменту його підписання.

27 квітня 2023 року між Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив №72 Придніпровський" (клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Vектор Праvа" (адвокатське об`єднання) укладено додаткову угоду №10/01 до договору про надання правничої допомоги від 15.04.2023 б/н (а.с. 140 том 5).

За умовами п. 1 додаткової угоди оплата послуг за договором здійснюється клієнтом протягом 5 днів з дня отримання рахунку на оплату. Щомісячна оплата складає 7000грн.

10 січня 2024 року Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив №72 Придніпровський" (клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Vектор Праvа" (адвокатське об`єднання) складено та підписано Акт приймання передачі послуг №10/01-ЮО (а.с. 144 том 5).

Виконавець надав, а замовник прийняв наступні послуги: консультування клієнта щодо можливих судових перспектив розгляду справи, аналіз документів, оцінка перспектив судового вирішення спору, підготовка та подання відзиву на позовну заяву по справі №904/1773/23 про визнання незаконним та скасування рішення чергових загальних зборів членів кооперативу, участь в судовому засіданні 05 червня 2023 року, ознайомлення з матеріалами справи 07 червня 2023 року, підготовка та направлення адвокатського запиту від 07.06.2023 до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, ознайомлення з матеріалами справи 10 липня 2023 року, підготовка та подання до суду клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи від 07.08.2023, участь в судовому засіданні 07 серпня 2023 року, участь в судовому засіданні 05 вересня 2023 року, участь в судовому засіданні 25 вересня 2023 року, ознайомлення з матеріалами справи 10 жовтня 2023 року, участь в судовому засіданні 18 жовтня 2023 року, участь в судовому засіданні 08 листопада 2023 року, участь в судовому засіданні 28 листопада 2023 року, участь в судовому засіданні 26 грудня 2023 року, участь в судовому засіданні 09 січня 2024 року, 16 год.

Загальна вартість послуг складає 70 000,00 грн.

Сторони не мають один до одного матеріальних претензій у зв`язку з передачею зазначених в акті послуг (п. 2 акту).

Також сторонами складено та підписано детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом згідно договору про надання правничої допомоги:

консультування клієнта щодо можливих судових перспектив розгляду справи, аналіз документів, оцінка перспектив судового вирішення спору (враховується загальна кількість годин, витрачена при консультуванні клієнта за весь час розгляду справи), 6 год, 2 000,00 грн/год, вартістю 12 000,00 грн;

підготовка та подання відзиву по справі №904/1773/23 про визнання незаконним та скасування рішення чергових загальних зборів членів кооперативу, 4 год, 2 000,00 грн/год, вартістю 8 000,00 грн;

участь в судовому засіданні 05 червня 2023 року (враховується час прибуття до суду та очікування), 1 год, 3 000,00 грн/год, вартістю 3 000,00 грн;

ознайомлення з матеріалами справи №904/1773/23 про визнання недійсним рішення загальних зборів, 1 год, 2 000,00 грн/год, вартістю 2 000,00 грн;

підготовка та направлення адвокатського запиту від 07.06.2023 до Департаменту адмін. послуг та дозвільних процедур ДМР, 1 год, 2 000,00 грн/год, вартістю 2 000,00 грн;

підготовка та подання до суду клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи №904/1773/23 про визнання недійсним рішення загальних зборів, 1 год, 2 000,00 грн/год, вартістю 2 000,00 грн;

участь в судових засіданнях 07 серпня 2023 року, 05 вересня 2023 року, 25 вересня 2023 року (враховується час прибуття до суду та очікування), 3 год, 3 000,00 грн/год, вартістю 9000,00 грн;

ознайомлення з матеріалами справи №904/1773/23 про визнання недійсним рішення загальних зборів, 1,5 год, 2 000,00 грн/год, вартістю 3 000,00 грн;

участь в судових засіданнях 18 жовтня 2023 року, 08 листопада 2023 року, 28 листопада 2023 року, 26 грудня 2023 року, 09 січня 2024 року (враховується час прибуття до суду та очікування), 5 год, 3 000,00 грн/год, вартістю 15 000,00 грн.

У той же час, за підрахунком господарського суду загальна вартість зазначених послуг склала 58 000,00 грн.

Адвокатським об`єднанням "Vектор Праvа" виставлено рахунки на оплату: від 30.04.2023 на суму 7 000,00 грн; від 08.06.2023 на суму 7 000,00 грн; від 06.07.2023 на суму 7000,00 грн; від 04.08.2023 на суму 7 000,00 грн; від 08.09.2023 на суму 7 000,00 грн; від 02.10.2023 на суму 7 000,00 грн; від 03.11.2023 на суму 7 000,00 грн; від 04.12.2023 на суму 7000,00 грн; від 01.01.2024 на суму 7 000,00 грн; від 11.01.2024 на суму 7 000,00 грн.

Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив №72 Придніпровський" сплатив на рахунок адвокатського об`єднання 70 000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: №261 від 30.04.2023 на суму 7 000,00 грн; №268 від 09.06.2023 на суму 7000,00 грн; №268 від 06.07.2023 на суму 7 000,00 грн; №271 від 04.08.2023 на суму 7 000,00 грн; №272 від 07.09.2023 на суму 7 000,00 грн; №274 від 02.10.2023 на суму 7 000,00 грн; №279 від 03.11.2023 на суму 7 000,00 грн; №282 від 04.12.2023 на суму 7 000,00 грн; №283 від 02.01.2024 на суму 7 000,00 грн; №285 від 11.01.2024 на суму 7 000,00 грн (а.с. 146-165 том 5).

Доказом повноважень адвоката на представництво інтересів відповідача у справі є: договір №15/4 про надання правничої допомоги від 15.04.2023 (а.с. 136-139 том 5); ордер серії АЕ №1196507 від 29.04.2023 (а.с. 55 том 1). Статус адвоката Усенко Аліни Олександрівни підтверджується Свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серії №5048 від 19.02.2021.

Відповідач просив стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 70 000,00 грн.

Господарський суд, розподіляючи витрати Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив №72 Придніпровський" на професійну правничу допомогу, дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути не лише доведений, а документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Процесуальні документи, наявні у справі, а також участь у судових засіданнях 05.06.2023, 07.08.2023, 05.09.2023, 25.09.2023, 18.10.2023, 08.11.2023, 28.11.2023, 26.12.2023, 09.01.2024 підтверджують надання правової допомоги відповідачу у цій справі адвокатом Усенко А.О.

Надавши оцінку доказам щодо фактично понесених витрат відповідачем на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); предметом позову та значенням справи для сторони, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив №72 Придніпровський" та стягнення на його користь судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.

При цьому суд не знайшов підстав для задоволення клопотання Куликовського С.А. та залишення без розгляду заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 70 000,00 грн, оскільки відповідачем про стягнення витрат у зазначеній сумі зазначалося в судових дебатах. Заява ж про стягнення витрат на професійну правничу допомогу подавалась з першою процесуальною заявою (з відзивом на позовну заяву).

Водночас, апелянт ОК "ЖБК-72 "Придніпровський" наголошує, що «відповідачем було дотримано всі вимоги частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Стягнення витрат на правничу допомогу саме в розмірі 70 000,00 грн в даному випадку є відшкодуванням відповідачу необґрунтовано заявленого позову до нього, через що відповідач вимушений був звернутись за професійною допомогою до адвоката. Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися суто з формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару».

Судом встановлено, що у відзиві на позовну заяву відповідач у справі попередньо визначив витрати на професійну правничу допомогу у сумі 30 000,00 грн.

Позивач заперечував проти стягнення витрат на правову допомогу, а також клопотав про зменшення розміру судових витрат до 1 000,00 грн.

За приписами ч. 6 ст. 129 ГПК України якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Слід наголосити, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 13 ГПК України).

Кожна сторона реалізує свої права на власний розсуд, але в той же час, у відповідності до ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Апеляційний суд зазначає, що заявник міг спрогнозувати витрати на професійну правничу допомогу під час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку у відзиві на позовну заяву. При цьому у випадку перевищення фактичного розміру витрат над їх орієнтовним розміром, відповідач не був позбавлений права довести, що не міг передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку, проте цього не зробив.

Таким чином, сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, незважаючи на можливість ОК "ЖБК-72 "Придніпровський" передбачити такі витрати як на час подання до Господарського суду Дніпропетровської області попереднього (орієнтовного) розрахунку, що не спростовано останнім.

Більше того, колегією суддів враховується, що загальна вартість зазначених послуг склала 58 000,00 грн, а не 70 000,00 грн, як зазначав відповідач.

Між тим, колегія суддів приймає до уваги, що згідно ст. 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону № 5076-VI порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (правова позиція Верховного Суду в постанові від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18).

У постанові від 09.12.2021 у справі № 922/3812/19 Верховний Суд виклав правову позицію, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Аналогічні правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19, від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21.

Враховуючи положення ст. 28 Правил адвокатської етики, адвокату необхідно дотримуватись принципу розумного обґрунтування розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

За змістом положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, недотримання на її думку, вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення Європейський суд з прав людини у справі "East/WestAllianceLimited" проти України" від 23.01.2014, "Горковлюк та Кагановський проти України" від 04.10.2018).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, зазначив, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом.

Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але і враховуючи також те, чи були вони розумними (§55).

З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи вказане питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Проаналізувавши наведені документи та вказані в Акті послуги з урахуванням вимог, зокрема, статей 126, 129 ГПК України, колегія суддів вважає обґрунтованими та співмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг витрати відповідача на правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 10 000,00 грн, погоджуючись в цій частині з висновком суду першої інстанції, враховуючи, складність справи, характер та зміст (наповнення) процесуальних документів тощо.

При цьому Верховним Судом у додатковій постанові від 05.08.2019 у справі №911/1563/18, зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Отже, саме на позивача, як сторону яка заперечує проти витрат відповідача, покладається обов`язок надати докази необґрунтованості та неспівмірності заявлених останнім витрат.

Таким чином, вказані позивачем у клопотанні про зменшення судових витрат аргументи про те, що перелічені в акті послуги, надані відповідачу адвокатом, не відповідають критеріям обґрунтованості та співмірності з обсягом виконаних робіт, а сума фактичних витрат на правничу допомогу перевищила попередній розрахунок на 133,3%, частково знайшли своє підтвердження, відтак, апеляційний суд доходить висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не в повній мірі відповідає вищезгаданим критеріям, є неспівмірним до складності справи та наданих адвокатом послуг, приймаючи до уваги заперечення позивача.

Наведеним спростовуються доводи заявника апеляційної скарги стосовно необхідності відшкодування витрат ОК "ЖБК-72 "Придніпровський" на професійну правничу допомогу в повному обсязі.

Отже, правомірним є стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу саме в розмірі 10 000,00 грн, з огляду на обсяг наданих послуг та предмет позову, складність справи, її значення для сторін, аналізуючи в сукупності наведені вище обставини.

З огляду на усе вищевказане, апеляційний суд відхиляє аргументи апелянта, наведені ним у апеляційній скарзі, як необґрунтовані та такі, що не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення процесуального питання щодо розподілу судових витрат, не встановлено, а тому відсутні підстави для зміни або скасування додаткового рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2024, яке ухвалено з дотриманням вимог ст. 236 ГПК України.

Керуючись статтями 123, 124, 126, 129, 244, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив №72 Придніпровський" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2024 у справі № 904/1773/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2024 у справі №904/1773/23 без змін.

Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив №72 Придніпровський" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2024 у справі № 904/1773/23 залишити без задоволення.

Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2024 у справі № 904/1773/23 залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційних скарг покласти на скаржників.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 06.03.2025

Головуючий суддя В.Ф. Мороз

Суддя О.Г. Іванов

Суддя А.Є. Чередко


Суд	Центральний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	29.01.2025
Оприлюднено	10.03.2025
Номер документу	125670959
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, з них

Мороз Валентин Федорович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 29.01.2025 по справі 904/1773/23ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —904/1773/23

Постанова від 29.01.2025

Постанова
від 29.01.2025 по справі 904/1773/23
ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД