Рішення

від 06.03.2025 по справі 904/4020/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2025м. ДніпроСправа № 904/4020/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн Карго Партс", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА ТРАНС ЛОГІСТИК", м. Дніпро

про стягнення заборгованості за договором

Суддя Красота О.І.

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн Карго Партс" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА ТРАНС ЛОГІСТИК" і просить суд стягнути основний борг у розмірі 287 309,52 грн., пеню у розмірі 13 565,74 грн., 12% річних у розмірі 6 482,59 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 723,86 грн. та судові витрати, зокрема витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 625,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов Договору № 19845-04/2022 від 21.02.2022 в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.

У поданій позовній заяві викладене клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 17.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

17.10.2024 від Відповідача надійшла заява про визнання частини позовних вимог, в якій він заявляє про визнання позовних вимог в частині стягнення основного боргу у розмірі 287 309,52 грн. Крім того, Відповідач зазначив, що планує погасити вказану заборгованість у строк до 15.11.2024, докази чого будуть надані суду. До того ж, Відповідач звернув увагу на ч. 1 ст. 130 ГПК України, ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" при розподілі судового збору.

17.10.2024 від Відповідача надійшли заперечення проти покладення на нього витрат Позивача на професійну правничу допомогу в обсязі, зазначеному в позовній заяві, в яких він вважає, що загальна сума витрат Позивача на професійну правничу допомогу, яка в рамках цієї справи є обгрунтованою та такою, що підлягає покладенню на Відповідача, підлягає зменшенню до 3 000,00 грн.

29.10.2024 від Позивача надійшла відповідь на заперечення Відповідача проти покладення на нього витрат Позивача на професійну правничу допомогу в обсязі, зазначеному в позовній заяві, в якій він просив суд судові витрати, понесені Позивачем у зв`язку із розглядом справи, покласти на Відповідача у повному обсязі згідно з описом наданих послуг від 11.09.2024.

27.02.2025 від Відповідача надійшла заява, в якій він повідомив суд, що взагалі не має фінансової можливості погасити заборгованість у розмірі 287 309,52 грн. (про визнання та сплату якої у строк до 15.11.2024 вказував у заяві про визнання частини позовних вимог від 17.10.2024) хоча б частково під час розгляду цієї справи судом.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Справу відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод розглянуто судом протягом розумного строку.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

21.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн Карго Партс" (далі Позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА ТРАНС ЛОГІСТИК" (далі Відповідач, Покупець) укладено Договір № 19845-04/2022 (далі Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених Договором, передати у власність Покупця визначені Договором запчастини, експлуатаційні матеріали, автомобільні шини тощо (далі - товар), а також надати шиноремонтні та шиномонтажні послуги (далі послуги), а Покупець зобов`язується в порядку і на умовах, визначених Договором, прийняти товар та послуги і здійснити їх оплату.

За умовами п. 1.2 Договору номенклатура, найменування, одиниця виміру, походження товару, загальна кількість, ціна за одиницю товару, що передаються за Договором, термін та умови передачі визначаються у рахунках-фактурах (рахунках на оплату), товарних (видаткових) накладних, або інших передбачених чинним законодавством документах на товари, які є невід`ємною частиною Договору та остаточно узгоджується сторонами на кожну окрему партію товару.

Відповідно до п. 1.3 Договору найменування, вартість та обсяг наданих послуг зазначається в актах виконаних робіт, укладених сторонами, які є невід`ємними частинами Договору.

За умовами п. 1.4 Договору загальна сума Договору складається із вартості переданого товару, що відповідає сумі всіх товарних (видаткових) накладних, та сумарної вартості наданих послуг, зазначених в актах виконаних робіт, здійснених протягом дії Договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору Покупець направляє Постачальнику замовлення на поставку товару з посиланням на номер і дату Договору, із зазначенням кількості, номенклатури, асортименту та ціни товару.

Згідно з п. 2.2 Договору Постачальник підтверджує замовлення з урахуванням наявних на його складі товарних позицій або які можуть бути доставлені Покупцю у відповідні строки з інших складів Постачальника.

За умовами п. 2.3 Договору поставка товару здійснюється на умовах:

2.3.1 EXW (франко-завод; назва місця: склад Постачальника (правила «ІНКОТЕРМС» в редакції 2020 року) товар переходить у власність Покупця з моменту його передачі Покупцю на складі Постачальника. Доказом передачі товару Постачальником у власність Покупця є належним чином оформлена товарна (видаткова) накладна;

2.3.2 FCA (франко-перевізник) (правила «ІНКОТЕРМС» в редакції 2020 року) товар переходить у власність Покупця з моменту передачі товару у розпорядження перевізника на складі Постачальника. Вибір перевізника здійснюється Покупцем на власний розсуд. З моменту передачі товару перевізнику обов`язки Постачальника перед Покупцем вважаються виконаними у повному обсязі та належним чином, а ризики загибелі, втрати, пошкодження або знищення товару переходять до Покупця. Доказом передачі товару Перевізнику є належним чином оформлених товарної (видаткової) накладної та товарно-транспортної накладної, що разом засвідчують факт передачі Постачальником товару Покупцю.

Відповідно до п. 2.4 Договору погодження сторонами кількості, номенклатури, асортименту та ціни товару відбувається за їх взаємною згодою шляхом переговорів та фіксується у товарних (видаткових) накладних і рахунках на оплату, що являються невід`ємними складовими Договору, без складання специфікацій.

Згідно з п. 2.5 Договору Покупець, підписуючи товарну (видаткову) накладну, виявляє згоду на прийняття товару відповідно до попередньої домовленості із Постачальником та позбавляється права заявляти претензії щодо невідповідності поставленого товару за кількістю, номенклатурою, асортиментом та ціною. Сторони домовились, що, уповноважуючи певну особу на прийняття товару від Постачальника, у тому числі Перевізника, Покупець тим самим уповноважує таку особу підписувати відповідні документи на товар: товарні (видаткові) накладні, товарно-транспортні накладні тощо.

За умовами п. 2.6 Договору датою поставки товару вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін товарної (видаткової) накладної, що засвідчує прийняття товару Покупцем від Постачальника. При цьому, печатка Покупця може не використовуватись, якщо факт невикористання печатки в господарській діяльності підтверджений установчими документами Покупця.

Відповідно до п. 2.7 Договору перелік уповноважених осіб визначається Покупцем на підставі виданої Постачальнику генеральної довіреності на отримання товаро-матеріальних цінностей (Зразок генеральної довіреності Додаток № 1 до Договору). У разі зміни переліку уповноважених осіб на приймання товару Покупець повинен внести зміни в генеральну довіреність. Відповідальність за своєчасне надання даних про зміну уповноважених осіб несе Покупець.

Пунктом 2.8 Договору передбачено, що відсутність печатки Покупця на переліку документів п. 2.13 при наявності підписів уповноважених осіб згідно з п. 2.7 не є підставою для заперечень факту приймання товару, надання послуг, а підпис є достовірним доказом факту поставки (передання) товару, отримання послуг.

Відповідно до п. 2.13 Договору в залежності від виду господарської операції за Договором (поставка товару або надання послуг) Постачальник повинен надати Покупцю такі документи:

- товарну (видаткову) накладну;

- акт виконаних робіт;

- рахунок на оплату;

- сертифікати відповідності, видані органами Держстандарту України (на товар, що підлягає обов`язковій сертифікації).

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що ціни на товар і послуги погоджуються сторонами у кожному окремому випадку і вказуються у товарних (видаткових) накладних, товарно-транспортних накладних, замовленнях-нарядах та актах виконаних робіт, які є невід`ємною частиною Договору.

Згідно з п. 3.2 Договору за домовленістю сторін товар продається на умовах попередньої оплати або на умовах відстрочення платежу в межах кредитного ліміту. Кредитним лімітом сторони вважають суму, на яку Постачальник може поставити товар на умовах домовленого відтермінування. В залежності від загальної суми щомісячних замовлень Покупця, Постачальник визначає суму кредитного ліміту.

Згідно з п. 3.3 Договору у випадку продажу товару на умовах попередньої оплати Постачальник одночасно з підтвердженням замовлення надає Покупцю рахунок на оплату.

За умовами п. 3.4 Договору якщо продаж товару здійснюється на умовах відстрочення платежу в межах кредитного ліміту, термін такого відстрочення зазначається у товарній (видатковій) накладній. У такому разі товар має бути сплачений не пізніше останнього дня відтермінування включно на підставі рахунку на оплату, який надається Постачальником Покупцю разом з товарною (видатковою) накладною. Підписання Покупцем або уповноваженої ним особи на прийняття товару товарної (видаткової) накладної є належним підтвердженням факту отримання ним рахунку на оплату.

Відповідно до п. 3.7 Договору зобов`язання Покупця щодо оплати поставленого товару вважається виконаними з моменту зарахування коштів на рахунок Постачальника. Взаєморозрахунки у Постачальника з Покупцем ведуться в розрізі Договору.

За умовами п. 4.3 Договору Покупець зобов`язаний прийняти товар та здійснити відповідні розрахунки згідно з розділом 3 Договору.

Відповідно до п. 4.4 Договору товар приймається Покупцем у відповідному порядку:

4.4.1 товар від перевізника Покупець приймає за вантажними місцями;

4.4.2 приймання товару Покупцем за кількістю та якістю здійснюється протягом не більше 3-х робочих днів з дня відвантаження товару Постачальником.

Згідно з п. 5.2 Договору за порушення грошового зобов`язання за Договором більше 3-х календарних днів Покупець сплачує на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ до суми простроченого платежу, за весь період такого прострочення.

За умовами п. 5.3 Договору сторони домовились, що у разі прострочення виконання грошового зобов`язання, передбаченого Договором, винна сторона несе відповідальність, встановленої статтею 625 Цивільного кодексу України, а саме: той, хто прострочив виконання грошового зобов`язання, має сплатити на користь іншої сторони за Договором суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 12% річних від простроченої суми.

Відповідно до п. 5.5 Договору Постачальник залишає за собою право в односторонньому порядку приймати рішення про застосування, часткове застосування, не застосування до Покупця пені та штрафних санкцій згідно з п.п. 5.1-5.4 Договору. Пеня та штрафні санкції вважаються застосованими в разі надіслання Покупцю повідомлення-претензії від Постачальника з розрахунком за конкретний період санкцій та пені відносно прострочення виконання грошового зобов`язання. Покупець зобов`язаний протягом 3 робочих днів від дати отримання повідомлення-претензії сплатити штрафні санкції та пеню на банківські реквізити Постачальника, які вказані у повідомленні-претензії.

Згідно з п. 8.2 Договору цей Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2022.

За умовами п. 8.4 Договору якщо протягом 1-го місяця до закінчення терміну дії Договору жодна зі сторін не заявить про намір змінити його умови або припинити його дію, Договір вважається продовженим на 1 календарний рік і так рік за роком.

Доказів визнання Договору недійсним у судовому порядку, його зміни або припинення до матеріалів справи сторонами не долучено. Отже, Договір був чинним протягом спірного періоду.

На виконання умов Договору Позивач поставив Відповідачу товар на загальну суму 317 309,52 грн., що підтверджується видатковими накладними:

- № SI0004717730 від 12.06.2024 на суму 28 333,20 грн.;

- № SI0004768613 від 09.07.2024 на суму 288 976,32 грн.,

які підписані сторонами без будь-яких зауважень і заперечень, а також виставив рахунки на оплату № S0009093543 від 12.06.2024 та № S0009167947 від 08.07.2024.

Як вбачається зі змісту видаткових накладних, товар поставлений на умовах відстрочення платежу, строк оплати встановлений:

- за видатковою накладною № SI0004717730 від 12.06.2024 - до 15.06.2024;

- за видатковою накладною № SI0004768613 від 09.07.2024 - до 12.07.2024.

Відповідач здійснив часткову оплату за поставлений товар у розмірі 30 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 560 від 29.08.2024.

Заборгованість, яка лишилась несплаченою Відповідачем, складає 287 309,52 грн., що і є причиною виникнення спору.

Ухвалюючи рішення, господарський суд виходив з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За приписами ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання.

За приписів ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 5 статті 254 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

За умовами п. 3.4 Договору якщо продаж товару здійснюється на умовах відстрочення платежу в межах кредитного ліміту, термін такого відстрочення зазначається у товарній (видатковій) накладній. У такому разі товар має бути сплачений не пізніше останнього дня відтермінування включно на підставі рахунку на оплату, який надається Постачальником Покупцю разом з товарною (видатковою) накладною. Підписання Покупцем або уповноваженої ним особи на прийняття товару товарної (видаткової) накладної є належним підтвердженням факту отримання ним рахунку на оплату.

Як вбачається зі змісту видаткових накладних, товар поставлений на умовах відстрочення платежу, строк оплати встановлений:

- за видатковою накладною № SI0004717730 від 12.06.2024 - до 15.06.2024;

- за видатковою накладною № SI0004768613 від 09.07.2024 - до 12.07.2024.

При цьому, враховуючи положення ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, кінцевий строк оплати поставленого товару за видатковою накладною № SI0004717730 від 12.06.2024 настав 17.06.2024.

Як встановлено судом вище, Відповідач здійснив часткову оплату за поставлений товар у розмірі 30 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 560 від 29.08.2024.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення з Відповідача основного боргу у розмірі 287 309,52 грн. підлягає задоволенню.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як вказувалось вище, згідно з п. 5.2 Договору за порушення грошового зобов`язання за Договором більше 3-х календарних днів Покупець сплачує на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ до суми простроченого платежу, за весь період такого прострочення.

Позивач просить суд стягнути з Відповідача пеню за загальний період з 18.06.2024 по 11.09.2024 у розмірі 13 565,74 грн.

Суд, перевіривши наданий Позивачем розрахунок пені, дійшов висновку, що розрахунок зроблено вірно, тому позовна вимога щодо стягнення з Відповідача пені у розмірі 13 565,74 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За умовами п. 5.3 Договору сторони домовились, що у разі прострочення виконання грошового зобов`язання, передбаченого Договором, винна сторона несе відповідальність, встановленої статтею 625 Цивільного кодексу України, а саме: той, хто прострочив виконання грошового зобов`язання, має сплатити на користь іншої сторони за Договором суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 12% річних від простроченої суми.

Позивач просить суд стягнути з Відповідача 12% річних за загальний період з 18.06.2024 по 11.09.2024 у розмірі 6 482,59 грн. та інфляційні втрати за загальний період з липня по серпень 2024 року у розмірі 1 723,86 грн.

Суд, перевіривши наданий Позивачем розрахунок 12% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку, що розрахунок зроблено вірно, тому позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача 12% річних у розмірі 6 482,59 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1 723,86 грн. підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю зі стягненням з Відповідача основного боргу у розмірі 287 309,52 грн., пені у розмірі 13 565,74 грн., 12% річних у розмірі 6 482,59 грн., інфляційних втрат у розмірі 1 723,86 грн.

На підставі ст. 129, ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України та ст. 7 Закону України "Про судовий збір" 50% судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1 854,49 грн. покладаються на Відповідача, інші 50% судового збору у розмірі 1 854,49 грн. можуть бути повернуті Позивачу з Державного бюджету України за умови відповідного клопотання з цього приводу на підставі ухвали суду.

Аналогічна правова позиція про розподіл судового збору при частковому визнанні позову викладена у постанові Верховного Суду від 17.11.2022 у справі № 910/14479/21.

Вирішуючи питання щодо розподілу витрат Позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 30 625,00 грн., суд вважає за необхідне зазначити таке.

Приписами п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За приписами ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За приписами ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі Закон) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону).

Відповідно до ст. 19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно зі ст. 30 Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, з положень наведених норм випливає, що, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат.

Одночасно слід враховувати, що витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування цих витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, - то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 625,00 грн. Позивач надав суду:

- Договір про надання правової (правничої) допомоги № 06/09/2024-1ПД від 06.09.2024, укладений між Позивачем (Клієнт) та Адвокатом Спиридоновим Олегом Володимировичем (Адвокат) (далі Договір від 06.09.2024);

- Додаткову угоду від 11.09.2024 до Договору від 06.09.2024;

- опис наданих послуг від 11.09.2024 за Договором про надання правової (правничої) допомоги № 06/09/2024-1ПД від 06.09.2024 на суму 30 625,00 грн.;

- довіреності від 28.02.2024, від 26.07.2024;

- платіжну інструкцію в національній валюті № 1861 від 11.09.2024 на суму 30 625,00 грн.;

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія МК № 001709 від 08.11.2019.

Так, за умовами п. 1.1 Договору від 06.09.2024 Адвокат бере на себе зобов`язання в порядку та на умовах, визначених цим Договором, надати необхідну правову допомогу Клієнту щодо захисту його прав і законних інтересів у господарських судах всіх інстанцій у відповідності до Господарського процесуального кодексу України відносно контрагента Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА ТРАНС ЛОГІСТИК" (код ЄДРПОУ 44563509, місцезнаходження: вул. Кільченська, 3, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49000) щодо стягнення з останнього на користь Клієнта суми дебіторської заборгованості та штрафних санкцій у зв`язку з порушенням договірних зобов`язань, а Клієнт зобов`язується виплатити Адвокату гонорар за надання такої правової допомоги.

Згідно з п. 1.2 Договору від 06.09.2024 правова допомога включає:

- вивчення та аналіз документів, що підтверджують наявність спору, чинного законодавства України, якими врегульовані спірні правовідносини та процесуальні підстави для проведення позовної роботи в інтересах Клієнта, а також підготовку та подання до суду заяв по суті справи, передбачених Господарським процесуальним кодексом України;

- від імені Клієнта здійснювати представництво його процесуальних прав та обов`язків в процесуальному статусі позивача, які передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Відповідно до п. 4.1 Договору від 06.09.2024 за правову допомогу, передбачену п. 1.2 Договору, Клієнт сплачує Адвокату винагороду у розмірі, визначеному у додаткових угодах до цього Договору, за такими розрахунковими ставками, зокрема:

- за представництво Клієнта та ведення справи в господарському суді першої інстанції, у т.ч. підготовку та подання заяв по суті справи та з процесуальних питань, участь у судових засіданнях 3 500,00 грн. за 1 годину витраченого часу Адвоката.

Згідно з п. 4.2 Договору від 06.09.2024 у розмір правової допомоги не включаються фактичні витрати, пов`язані з виконанням Адвокатом зобов`язань за Договором.

За умовами п. 8.1 Договору від 06.09.2024 цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним.

У п. 1 Додаткової угоди від 11.09.2024 до Договору від 06.09.2024 сторони домовились, що розмір винагороди за надання послуг за основним Договором становить:

1.1 за вивчення та аналіз документів, що підтверджують наявність спору, чинного законодавства України, яким врегульовані спірні правовідносини та процесуальні підстави для проведення позовної роботи в інтересах Клієнта, судової практики Верховного Суду, а також підготовку та подання до Господарського суду Дніпропетровської області позовної заяви 30 625,00 грн. (згідно з описом наданих послуг, що додається);

1.2 за представництво Клієнта та ведення справи у Господарському суді Дніпропетровської області у процесуальному статусі позивача, у т.ч. у судових засіданнях 3 500,00 грн. за 1 годину витраченого часу Адвоката.

За умовами п. 2 Додаткової угоди від 11.09.2024 до Договору від 06.09.2024 винагорода, згідно з п. 1.1 Додаткової угоди сплачується Клієнтом на умовах 100% попередньої оплати. А винагорода, що передбачена п. 1.2 Додаткової угоди, сплачується Клієнтом після виконання всіх умов основного Договору на підставі акту приймання-передачі.

Відповідно до п. 3 Додаткової угоди від 11.09.2024 до Договору від 06.09.2024 додатково до винагороди, зазначеної у п. 1 Додаткової угоди, Клієнт компенсує Адвокату за його вимогою додаткові витрати, необхідні для виконання зобов`язань за основним Договором (вартість проведення експертиз та висновків фахівців, поштові, транспортні витрати, витрати, пов`язані із прибуттям у судове засідання, та інші витрати, необхідні для виконання Адвокатом зобов`язань за основним Договором). Облік всіх витрат по виконанню основного Договору покладається на Адвоката.

Згідно з п. 4 Додаткової угоди від 11.09.2024 до Договору від 06.09.2024 за згодою сторін, у разі задоволення судом позову у справі, Клієнт сплачує Адвокату гонорар у розмірі 5% від суми, присудженої судом на користь Клієнта.

Відповідно до п. 5 Додаткової угоди від 11.09.2024 до Договору від 06.09.2024 оплата передбаченого пунктом 4 Додаткової угоди «гонорару успіху» здійснюється протягом 3 робочих днів з дня отримання Клієнтом наказу про примусове виконання судового рішення.

В описі наданих послуг від 11.09.2024 за Договором про надання правової (правничої) допомоги № 06/09/2024-1ПД від 06.09.2024 сторони окреслили перелік наданих Адвокатом послуг на суму 30 625,00 грн.

11.09.2024 Позивач сплатив Адвокату 30 625,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті № 1861 від 11.09.2024.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватись на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18.

Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Відповідно до правової позиції, викладеної, зокрема у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (п.27.2.); суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (п. 22).

Вирішуючи питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Право на справедливий суд, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та положення ст. 4 ГПК України стосовно рівності сторін є гарантією захисту прав, у даному випадку відповідача, від покладення на нього обов`язку відшкодування необґрунтованої вартості послуг адвоката внаслідок різних причин, зокрема, помилки позивача в оцінці вартості таких послуг, отримання і оплата позивачем послуг, що не були необхідні для розгляду даної справи або ж навіть навмисного завищення позивачем та адвокатом вартості таких послуг з метою отримання неправомірної вигоди за рахунок відповідача.

Таким чином, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Господарський суд, розподіляючи витрати Позивача на професійну правничу допомогу, доходить висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у зазначеному розмірі, адже цей розмір має бути не лише доведений, а документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Господарський суд доходить висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності та співрозмірності їх розміру, і є завищеним, оскільки становить 30 625,00 грн., у той час, як:

- предметом спору у даній справі було стягнення заборгованості за поставлений товар, інфляційних втрат, 12% річних та пені, судова практика щодо вказаної категорії справ є сталою і не потребує детального вивчення та аналізу станом на конкретний період у часі;

- справа є малозначною та не є складною за своєю суттю і за обсягом документів; справа розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження, який призначений для розгляду справ незначної складності;

- обсяг доказів у справі, який підлягав вивченню та аналізу адвокатом, є незначним.

Враховуючи викладене, суд вважає обґрунтованою та розумною суму витрат Позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн., яка відповідно підлягає стягненню з Відповідача. В решті вимог Позивача стосовно витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 625,00 грн. слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 123, 126, 129, 130, 191, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА ТРАНС ЛОГІСТИК" (49000, м. Дніпро, вул. Кільченська, 3, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 44563509) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн Карго Партс" (02222, м. Київ, вул. Закревського, 16, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 37141112) основний борг у розмірі 287 309,52 грн., пеню у розмірі 13 565,74 грн., 12% річних у розмірі 6 482,59 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 723,86 грн., судовий збір у розмірі 1 854,49 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Центрального апеляційного господарського суду.

Суддя О.І. Красота

Повне рішення складено

06.03.2025