Рішення

від 15.01.2025 по справі 910/16870/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.01.2025Справа № 910/16870/23 (910/10961/24)За позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України"

про стягнення заборгованості

в межах справи № 910/16870/23

Суддя Івченко А.М.

Представники: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшов позов Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" про стягнення заборгованості в межах справи № 910/16870/23.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); роз`яснено учасникам справи, що відповідно до частини 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву; запропоновано відповідачу у строк протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали про відкриття провадження надати суду: - відзив на позов, складений з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на чинне законодавство та докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення, якщо такі докази не надані позивачем; - докази направлення відзиву позивачу; запропоновано позивачу у строк протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов надати суду відповідь на відзив на позов, а також докази направлення відповіді на відзив відповідачу; визначено відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив; попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України). При цьому, якщо докази не можуть бути подані разом з відзивом з об`єктивних причин, відповідач повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. 3, 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

З наявних у матеріалах справи документів, зокрема, повідомлень про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, вбачається, що сторони належним чином повідомлені про відкриття провадження в справі та наявність судового провадження.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.03.2010 року між Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - аеропорт) та Спільним закритим акціонерним товариством "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" (далі - споживач), яке у подальшому змінило найменування на Приватне акціонерне товариство "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України", було укладено договір про надання в користування місця в каналі телефонної кабельної каналізації ДП МА "Бориспіль" № 02.1.2-14/26-7 (далі - Договір), за умовами якого, з урахуванням додаткових угод до цього правочину від 21.06.2010 року № 1 (з протоколом розбіжностей), від 16.12.2010 року № 2, від 09.11.2011 року № 3, від 20.02.2013 року № 4, від 24.12.2013 року № 5, від 28.04.2014 року № 6, від 16.02.2016 року № 7 та від 07.12.2017 року № 8, аеропорт зобов`язався надати в користування споживачу місце в каналі телефонної кабельної каналізації аеропорту, надалі - послугу, для прокладення кабелю зв`язку споживача відповідно до технічних умов.

Відповідно до п. 2.1, 2.5 договору послуга (телекомунікаційна послуга) є продукт діяльності оператора телекомунікацій, спрямований на задоволення потреб споживачів у сфері телекомунікацій. Місце в каналі телефонної кабельної каналізації - середовище лінійно-кабельних споруд, в якому прокладено кабель зв`язку між кінцевими пунктами телекомунікацій.

Сплата за договором здійснюється згідно з тарифами, розробленими та затвердженими аеропортом з урахуванням послідуючих змін (п. 4.1 договору).

Пунктом 4.6 договору встановлено, що аеропорт щомісячно виставляє споживачу рахунок за надані послуги за звітний місяць та складає акт приймання-здачі виконаних послуг. Споживач з 10-го числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержує в бухгалтерії Аеропорту рахунок та акт приймання-здачі виконаних послуг. Сплата рахунку проводиться споживачем до 20 числа того ж місяця. Акт приймання-здачі виконаних послуг споживач зобов`язаний підписати та повернути в бухгалтерію Аеропорту протягом 5-ти днів з дати його отримання. Якщо протягом 5-ти днів акт не буде повернутий Аеропорту, він вважається підписаним сторонами. Акт приймання-здачі виконаних послуг підписується керівниками сторін або призначеними ними уповноваженими особами за умови надання іншій стороні копії документа про надання таких повноважень.

Згідно з п. 1.2 договору сторони погодили, що договір чинний з 24.12.2009 року згідно акту виконаних робіт і діє до 31.12.2010 року. Договір вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін протягом місяця до закінчення строку дії Договору не заявила про його розірвання.

Позивач зазначає, що на виконання умов вищезазначеного договору ним у відповідності до умов договору було надано відповідачу послуги, які були прийняті останнім без будь-яких зауважень щодо якості та кількості отриманих послуг. Проте відповідач не здійснив оплату за отримані послуги за листопад-грудень 2023 року на загальну суму 465,60 грн.

На підтвердження факту надання послуг відповідачу, позивачем долучено до позовної заяви акти приймання-здачі виконаних послуг від 30.11.2023 на загальну суму 232,80 грн та від 31.12.2023 на загальну суму 232,80 грн.

Також позивачем долучено до позовної заяви копію рахунків-фактури, зокрема, №90/127 від 30.11.2023 на загальну суму 232,80 грн та №90/139 від 30.11.2023 на загальну суму 232,80 грн.

Оскільки відповідач у визначений договором строк не виконав умови договору щодо своєчасної оплати за отримані послуги, позивач просить стягнути з відповідача 465,60 грн основної заборгованості, інфляційні втрати, 3% річних та пеню.

За своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем правочин слід віднести до договорів про надання послуг.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Відповідно до ст. 526, 530, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи положення п. 4.6 договору, суд дійшов висновку, що долучені до позовної заяви копії актів приймання-здачі виконаних послуг слід вважати підписаними сторонами, а у відповідача виник обов`язок щодо оплати наданих позивачем послуг за листопад, грудень 2023 року на загальну суму 465,60 грн.

Впродовж розгляду справи відповідачем не подано жодних заперечень щодо позовних вимог, як і не подано жодних доказів на підтвердження оплати отриманих послуг, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за надані послуги в розмірі 465,60 грн підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначених норм позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 18,87 грн інфляційних втрат та 9,21 грн трьох відсотків річних.

Перевіривши надані позивачем розрахунки на предмет арифметичної правильності та відповідності вимогам закону, судом встановлено, що розрахунки трьох відсотків річних та інфляційних витрат проведено позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Стосовно заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 85,64 грн, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно з положеннями ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч. 1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 4.9 договору визначено, що стягнення заборгованості по оплаті здійснюється з нарахуванням пені за кожну добу затримки від суми заборгованості, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що позивачем невірно визначено період нарахування пені, у зв`язку з чим, судом здійснено власний розрахунок.

Здійснивши власний розрахунок пені, який відповідає вимогам чинного законодавства, умовам договору та є арифметично вірним, суд дійшов висновку, що позовні вимог в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 66,46 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладені обставини та наведені норми суд дійшов висновку щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог, у зв`язку з чим вважає за доцільне позовні вимоги задовольнити частково.

Крім того, керуючись положеннями ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 2342,20 грн.

Керуючись ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 73-74, 129, 234 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" (ідентифікаційний код юридичної особи 14348681, адреса: 01030, м. Київ, вул. Лисенка, 4) на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (ідентифікаційний код юридичної особи 20572069, адреса: вул. Бориспіль-7, с. Гора, Бориспільський р-н, Київська обл., 08300) 465 (чотириста шістдесят п`ять) грн 60 коп. основної заборгованості, 9 (дев`ять) грн 21 коп. 3% річних, 18 (вісімнадцять) грн 87 коп. інфляційних втрат, 66 (шістдесят шість) грн 46 коп. пені та 12872 (дві тисячі триста сорок дві) грн 20 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення направити учасникам провадження у справі про банкрутство.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 07.03.2025

Суддя А.М. Івченко