Рішення

від 10.02.2025 по справі 915/1232/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2025 року Справа № 915/1232/21

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.,

при секретарі судового засідання Шараєвої М.В.,

за участю представників:

від прокуратури: Яценко В.А.

від інших учасників справи: не з`явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: керівника Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області (55213, Миколаївська обл., м. Первомайськ, вул. Івана Виговського, 18, e-mail: pervom@myk.gp.gov.ua) в інтересах держави в особі

Головного управління Держгеокадастру у Миколаївські області (54034, м. Миколаїв, пр-т Миру, 34, ідентифікаційний код 39825404, e-mail: mykolaiv@land.gov.ua)

до відповідача-1: Маринівського професійного аграрного ліцею (56425, Миколаївська обл., Вознесенський р-н, с. Маринівка, вул. Симона Петлюри, 8, ідентифікаційний код 02546163, e-mail: mpa136@mail.ua)

до відповідача-2: Фермерського господарства "Стойка" (56301, Миколаївська обл., Первомайський р-н, смт. Врадіївка, вул. Привокзальна, 5, ідентифікаційний код 34362416)

про: визнання недійсним договору про спільний обробіток земельної ділянки від 05.01.2019 зі змінами відповідно до додаткової угоди № 1 від 11.01.2021, повернення земельної ділянки

У С Т А Н О В И В:

11.08.2021 керівник Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 54/1-2556вих-21 від 04.08.2021 (вх. № 12271/21) в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївські області (далі - ГУ Держгеокадастру) до Маринівського професійного аграрного ліцею (далі - Маринівський ПАЛ, Ліцей) та Фермерського господарства "Стойка" (далі - ФГ "Стойка"), в якій просить визнати недійсним договір про спільний обробіток земельної ділянки від 05.01.2019 зі змінами відповідно до додаткової угоди № 1 від 11.01.2021, укладений між Маринівським ПАЛ та ФГ "Стойка", зобов`язати ФГ "Стойка" повернути постійному землекористувачу - Маринівському ПАЛ - земельну ділянку загальною площею 204,5 га, нормативною грошовою оцінкою 5529271 грн, що розташована в межах території Врадіївської селищної ради Первомайського району Миколаївської області, а також стягнути з відповідачів на користь Миколаївської обласної прокуратури судовий збір, сплачений за подачу даного позову.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2021 справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/1232/21 та визначено головуючим у справі суддю Адаховську В.С.

Ухвалою суду від 16.08.2021 прийнято до розгляду позовну заяву керівника Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру до Маринівського ПАЛ та ФГ "Стойка" про визнання недійсним договору про спільний обробіток земельної ділянки від 05.01.2019 зі змінами відповідно до додаткової угоди № 1 від 11.01.2021, повернення земельної ділянки та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.10.2021 об 11:30.

28.08.2021 від ГУ Держгеокадастру до суду надійшли пояснення № 9-14-0.6-5651/2-21 від 27.08.2021, в яких позивач підтримує позовні вимоги в частині визнання недійсним договору про спільний обробіток земельної ділянки від 05.01.2019 зі змінами відповідно до додаткової угоди № 1 від 11.01.2021, а стосовно позовної вимоги про зобов`язання відповідача-2 повернути відповідачу-1 спірну земельну ділянку, зазначає, що матеріали справи не містять інформації про те, що остання вибула з постійного користування відповідача-1.

05.10.2021 підготовче засідання не відбулося у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого у справі судді.

Ухвалою суду від 29.12.2021 призначено підготовче засідання на 13.01.2022 о 13:00.

11.01.2022 від відповідача-1 на адресу електронної пошти суду направлено копію договору про дострокове розірвання про спільний обробіток земельної ділянки від 02.11.2021.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 24.02.2022, який неодноразово було продовжено, шляхом затвердження Верховною Радою України відповідних Указів Президента України про продовження строку дії воєнного стану.

Відповідно до положень частини 7 статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", враховуючи, зокрема, неможливість Господарським судом Миколаївської області здійснювати правосуддя під час воєнного стану, Голова Верховного Суду розпорядженням від 22.03.2022 № 12/0/9-22 змінив територіальну підсудність судових справ на Господарський суд Одеської області.

Розпорядженням Голови Верховного Суду від 25.07.2022 № 41 з 26 липня 2022 року відновлено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області. Господарському суду Одеської області вказано забезпечити розгляд справ (проваджень), які до 25 липня 2022 року включно надійшли на розгляд цього суду відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду від 22 березня 2022 року № 12/0/9-22.

Враховуючи вищенаведене, воєнну ситуацію та стан безпеки у Миколаївській області, з метою забезпечення розумного балансу між нормами ст. 3 Конституції України, ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з урахуванням положень Закону України "Про правовий режим воєнного стану", приймаючи до уваги обставини даної справи та достатність часу, наданого всім учасникам справи для висловлення своєї правової позиції, судом продовжено розгляд справи, з призначенням наступного підготовчого засідання на 04.04.2024 о 10:30, про що повідомлено учасників справи ухвалою суду від 18.03.2024.

04.04.2024 від відповідача-1 до суду надійшло клопотання, сформоване в системі "Електронний суд" № 222 від 04.04.2024 (вх. № 4030/24), в якому Маринівський ПАЛ просить закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки договір про спільний обробіток земельної ділянки від 05.01.2019 зі змінами відповідно до додаткової угоди № 1 від 11.01.2021 розірвано ще у 2021 році, земельна ділянка повернута відповідачем-2 законному користувачу і використовується за призначенням відповідачем-1. Крім того, відповідач-1, посилаючись на ст. 42 ГПК України, просить розглядати справу за відсутністю його представника, у зв`язку з великим навантаженням в роботі.

Через загрозу безпеці учасників справи, у зв`язку з тим, що з 10:20 до 10:59 у Миколаївській області була оголошена повітряна тривога, судове засідання у справі 04.04.2024 не відбулось.

Ухвалою суду від 22.04.2024 призначено підготовче засідання на 20.05.2024 о 10:30.

Через загрозу безпеці учасників справи підготовче засідання у даній справі 20.05.2024 о 10:30 не відбулось, оскільки у період часу з 10:37 до 14:57 у Миколаївській області була оголошена повітряна тривога.

Ухвалою суду від 19.08.2024 підготовче засідання призначено на 04.09.2024 о 12:30.

Ухвалою суду від 04.09.2024, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 19 вересня 2024 року о 10:30, про що повідомлено учасників справи ухвалою суду від 13.09.2024.

19.09.2024 розгляд справи в підготовчому судовому засіданні не відбувся через загрозу безпеці учасників справи, оскільки у Миколаївській області було оголошено повітряну тривогу.

19.09.2024 від Миколаївської обласної прокуратури надійшла до суду заява, сформована в системі "Електронний суд" від 18.09.2024 (вх. № 11198/24) про закриття провадження у справі, в якій просить суд закрити провадження у справі та повернути сплачений судовий збір за пред`явлення позову в сумі 4540,00 грн.

Ухвалою суду від 19.09.2024 призначено підготовче засідання на 10.10.2024 о 10:00.

10.10.2024 від прокуратури до суду надійшла заява (вх. № 12198/24) про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Ухвалою суду від 10.10.2024, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 11 листопада 2024 року о 10:00, про що повідомлено учасників справи ухвалою суду від 15.10.2024.

11.11.2024 розгляд справи в підготовчому судовому засіданні не відбувся через загрозу безпеці учасників справи, оскільки у Миколаївській області було оголошено повітряну тривогу.

18.11.2024 від Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області до суду надійшла заява, сформована в системі "Електронний суд" № 54/2-5580вих-24 від 18.11.2024 (вх. № 14360/24), про закриття провадження у справі в частині повернення земельної ділянки, в якій прокуратура просила:

1. Закрити провадження у справі за позовом керівника Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області про зобов`язання ФГ "Стойка" повернути постійному землекористувачу - Маринівському ПАЛ - земельну ділянку загальною площею 204,5 га, що розташована в межах території Врадіївської селищної ради Первомайського району Миколаївської області.

2. Позовну вимогу про визнання недійсним договору про спільний обробіток земельної ділянки від 05.01.2019 зі змінами відповідно до додаткової угоди № 1 від 11.01.2021 - задовольнити.

3. Повернути на користь Миколаївської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м.Києва, р/р UA748201720343150001000000340) сплачений судовий збір за пред`явлення позову в частині немайнової вимоги в сумі 2270,00 грн.

Ухвалою суду від 28.11.2024 призначено підготовче засідання на 09.12.2024.

Ухвалою суду від 09.12.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу для судового розгляду по суті на 23.12.2024 о 12:00; запропоновано Головному управлінню Держгеокадастру у Миколаївські області надати письмові пояснення на заяву прокурора про закриття провадження у справі в частині позовних вимог.

Ухвалою суду від 23.12.2024, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено судове засідання на 16 січня 2025 року о 10:30, про що повідомлено учасників справи ухвалою суду від 27.12.2024.

Ухвалою суду від 16.01.2025, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено судове засідання на 10 лютого 2025 року о 10:30, у зв`язку з відсутністю в матеріалах справи доказів належного повідомлення відповідача - ФГ "Стойка" про дату, час та місце проведення судового засідання, про що повідомлено учасників справи ухвалою суду від 17.01.2025.

Суд неодноразово звертав увагу ФГ "Стойка" на обов`язок адвокатів, нотаріусів, державних та приватних виконавців, арбітражних керуючих, судових експертів, органів державної влади та інших державних органів, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб, зареєструвати свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами та на можливість ознайомлення з матеріалами справи через зазначену систему або її окрему підсистему (модуль).

У судове засідання 10.02.2025 з`явився прокурор, якого суд заслухав.

Інші представники учасників справи не направили до суду своїх повноважних представників, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлені судом належним чином, що підтверджується довідками про доставку документа позивачу та відповідачу-1 в кабінет електронного суду від 20.01.2025.

Також, копія ухвали суду від 17.01.2025, яку направлено відповідачу-2 засобами поштового зв`язку, рекомендованим листом з повідомленням про вручення, за адресою його місцезнаходження, повернуто відділенням поштового зв`язку з відміткою від 30.01.2025 "адресат відсутній за вказаною адресою".

В силу п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, відповідач-2 також вважається повідомленим про судовий розгляд належним чином.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомленні про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі, зокрема повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи наведене та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, приймаючи до уваги клопотання відповідача-1 про розгляд справи за відсутності його представника, суд, керуючись засадами рівності учасників судового процесу перед законом і судом, розумності строків розгляду справи, доходить висновку про можливість розгляду справи в судовому засіданні 10.02.2025 за відсутності представників сторін (позивача та відповідачів).

В ході розгляду справи прокурор підтримав висловлені позиції та доводи, викладені на їх обґрунтування.

В судовому засіданні за наслідками розгляду клопотання Маринівського ПАЛ та заяви прокуратури про закриття провадження у справі, судом постановлено ухвалу суду від 10.02.2025, якою задоволено частково клопотання Маринівського ПАЛ № 222 від 04.04.2024 (вх. № 4030/24 від 04.11.2024); задоволено заяву заступника керівника Первомайської окружної прокуратури про закриття провадження у справі в частині повернення земельної ділянки № 54/2-5580вих-24 від 18.11.2024 (вх. № 14360/24 від 18.11.2024); закрито провадження у справі №915/1232/21 за позовом керівника Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру до Маринівського ПАЛ та ФГ "Стойка" в частині позовної вимоги про зобов`язання ФГ "Стойка" повернути постійному землекористувачу - Маринівському ПАЛ - земельну ділянку загальною площею 204,5 га, нормативною грошовою оцінкою 5529271 грн, що розташована в межах території Врадіївської селищної ради Первомайського району Миколаївської області, за відсутністю предмету спору; повернуто Миколаївській обласній прокуратурі (54030, м. Миколаїв, вул. Спаська, 28,) на р/р UA748201720343150001000000340, ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м.Києва, МФО 820172) з Державного бюджету України судовий збір, сплачений згідно платіжного доручення № 1109 від 02.08.2021 у сумі 2270,00 грн.

Таким чином, судом розглядаються позовні вимоги в частині визнання недійсним договору про спільний обробіток земельної ділянки від 05.01.2019 зі змінами відповідно до додаткової угоди № 1 від 11.01.2021, укладений між Маринівським ПАЛ та ФГ "Стойка".

У судовому засіданні 10.02.2025 судом оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Відповідно до рішення 8 сесії 21 скликання Врадіївської районної ради народних депутатів від 21.07.1992 Врадіївському міжшкільному учбово-виробничому комбінату (в подальшому наказами Міністерства освіти і науки України №607 від 24.10.2002 та управління освіти і науки Миколаївської облдержадміністрації №452 від 01.11.2002 реорганізовано в Маринівський ПАЛ для ведення особистого підсобного господарства надано в постійне користування земельну ділянку загальною площею 247,9 га, розташовану в межах території Нововасилівської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області (рішенням Врадіївської селищної ради №6 від 24.12.2020 Нововасилівську сільську раду приєднано до Врадіївської селищної ради, за постановою Верховної Ради України №807-ІХ від 17.07.2020 Врадіївський район реорганізовано у Первомайський).

Право постійного користування посвідчене Державним актом на право постійного користування та зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №4. Згідно інформації ГУ Держгеокадастру від 14.04.2021 спірна земельна ділянка за категорією земель є землями сільськогосподарського призначення, за формою власності - державна.

В подальшому 05.01.2019 між Ліцеєм та ФГ "Стойка" укладено договір про спільний обробіток земельної ділянки (далі - Договір), за п. 1.1 якого сторони зобов`язались спільно обробляти земельну ділянку площею 224,5 га, яка знаходиться в постійному користуванні Ліцею згідно вказаного Державного акту на право постійного користування землею.

За п. 3.2 Договору Ліцей прийняв на себе обов`язок надати доступ ФГ "Стойка" до вищевказаної земельної ділянки для спільного обробітку; приймати участь у спільному виробництві сільськогосподарської продукції (ведення підсобного господарства), у тому числі власною сільськогосподарською технікою.

Відповідно до п. 3.4 Договору, ФГ "Стойка" зобов`язалось проводити роботи на земельній ділянці у повній відповідності до її цільового призначення, вимог стандартів якості та безпеки; забезпечувати спільне виробництво сільськогосподарської продукції (ведення підсобного господарства) всіма необхідними ресурсами (технікою, насіннєвим матеріалом, добривами, тощо), які відсутні у навчального закладу.

Відповідно до п. 2.1, 5.2., 5.3 Договору, його укладено на 5 років з метою забезпечення якісного виробничого навчання учнів ліцею, спільного виробництва сільськогосподарської продукції (ведення підсобного господарства), та збереження якісних показників земельної ділянки, з переважним правом господарства на укладання договору про спільний обробіток після закінчення терміну його дії.

Між сторонами 11.01.2021 укладено додаткову угоду до Договору, якою внесено зміни до Договору шляхом зменшення переданої у обробіток ФГ "Стойка" землі на 20 га, тобто до 204,5 га.

Згідно довідника показників нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь в Україні станом на 01.01.2021, що передбачає відповідні значення згідно з даними загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення (https://land.gov.ua/info/dovidnyk), вартість спірної земельної ділянки складає 5529271 грн (тобто 27038 грн /1 га х 204,5 га).

У відповідності до ч. 1 ст. 80 Закону України "Про освіту" до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать: нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо. Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством.

Статтею 92 ЗК України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Відповідно до ст. 95 ЗК України, постійні землекористувачі мають право: а)самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ)споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Земельним законодавством України, а саме ст. 78, 92 ЗК України, розмежовано поняття прав власності та постійного користування землею за обсягом правомочностей.

У той час, як елементами (правомочностями) права власності на землю є право володіти, користуватися і розпоряджатися нею, елементами (правомочностями) права постійного користування землею є право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку, але не розпорядження нею.

Правомочність розпорядження означає юридично забезпечену можливість визначення і вирішення юридичної долі майна шляхом зміни його належності, стану або призначення (відчуження за договором, передача у спадщину, знищення, переробка і т. ін.), а відсутність такої правомочності у праві - відповідну відсутність можливості її реалізації по відношенню до виду права.

Право постійного користування земельною ділянкою за своїм змістом є правом володіння і користування нею, що повністю узгоджується зі змістом положень ст. 92, 95 ЗК України, а тому не охоплює можливості розпоряджатись землею, у тому числі шляхом передачі у користування іншим особам.

З огляду на викладене, Маринівський ПАЛ, як постійний користувач земельних ділянок державної власності, не наділений правами передавати ці землі в користування третім особам.

У той же час, Ліцеєм, у порушення вимог чинного земельного законодавства та з перевищенням обсягу прав, які він мав на спірну землю, укладено договір про спільний обробіток земельних ділянок від 05.01.2019.

Питання здійснення спільної діяльності регламентуються главою 77 ЦК України.

Як вбачається з положень ст. 1130 ЦК України, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Згідно ч. 1 ст. 1133 ЦК України вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність. За домовленістю сторін у договорі про спільну діяльність визначається досягнута домовленість сторін діяти спільно з метою отримання прибутку, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, вклади сторін, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови.

За змістом положень глави 77 ЦК України сторони договору про спільну діяльність прагнуть досягти спільної мети та не виступають стосовно один одного як боржник та кредитор. Договір про спільну діяльність характеризується спільністю мети, яку ставлять перед собою сторони, що домовляються. Предметом договору є спільна діяльність сторін для досягнення певної мети без створення юридичної особи.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України) , господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями.

Отже, сторонами такого договору можуть бути тільки суб`єкти підприємництва - фізичні особи та/або комерційні організації.

Некомерційна організація може бути учасником такого договору, якщо визначена ним діяльність не суперечить її статутній меті.

Слід зауважити, що в даному випадку в спільній діяльності приймають участь дві сторони, одна з яких - ФГ "Стойка", як спеціальна організаційно-правова форма діяльності господарських товариств, що, відповідно до ст. 1 Закону України "Про господарські товариства", ч. 1 ст. 1 Закону України "Про фермерське господарство", має на меті отримання прибутку, натомість Маринівський ПАЛ є неприбутковою установою.

Абзацом 3 підпункту 7.1. пункту 7 Статуту Маринівського аграрного ліцею, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України №377 від 20.03.2019, визначено, що професійний ліцей є неприбутковим закладом та користується податковими, митними та іншими пільгами згідно із законодавством.

Більш того, за змістом п. п. 14.1.121 ч. 14.1. ст. 14, п.п. 133.4.1, 133.4.6 ч. 133.4 ст.133 Податкового кодексу України (далі - ПК України) бюджетні установи віднесено до організацій, що не є платниками податків.

Аналізом положень ст. 3 ГК України, ст. 4, 14, 162 ПК України, встановлено, що господарською діяльністю є діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (дохід), яка оподатковується податком.

Спірний договір за своїм змістом та правовою природою є господарським договором, яким, відповідно до його пунктів 4.1. 4.4, обумовлено надходження на адресу Ліцею грошових коштів (доходу), у тому числі у натуральному еквіваленті.

У той же час, будучи неприбутковою організацією, професійно-технічний навчальний заклад не може бути суб`єктом вказаних господарських правовідносин, оскільки позбавлений законодавчо визначеної та обов`язкової для всіх суб`єктів господарювання можливості сплатити за отримання такого доходу податки, а отже - легалізувати отриманий прибуток відповідно до чинного законодавства. З тих же причин Ліцей позбавлений можливості оприбуткувати натуральну оплату, одержану в результаті виконання спірних договорів.

Згідно до спірного договору про спільний обробіток земельної ділянки від 05.01.2019 метою здійснення спільної діяльності визначено спільне виробництво сільськогосподарської продукції та забезпечення виробничого навчання учнів ліцею.

Судом встановлено, що за умовами Статуту Ліцею (п. 1.1) Маринівський професійний аграрний ліцей є підпорядкованим Міністерству освіти та науки України державним закладом другого (базового) рівня професійної (професійно-технічної) освіти, що забезпечує реалізацію права громадян на здобуття робітничих кваліфікацій та профільної середньої освіти. Втім, ФГ "Стойка" здійснює підприємницьку діяльність з вирощування сільськогосподарських культур з метою отримання прибутку.

Тобто, мета, яку переслідують сторони договору, є різною, що неприпустимо для учасників спільної діяльності та суперечить змісту договору про спільну діяльність.

Водночас, Договором не узгоджено спільних дій сторін заради досягнення цієї мети. Натомість, пунктами 3.3, 3.4 останнього визначено обов`язок фермерського господарства проводити роботи на земельній ділянці у повній відповідності до її цільового призначення та забезпечувати спільне виробництво сільськогосподарської продукції всіма необхідними ресурсами (технікою, насіннєвим матеріалом, добривами), що само по собі є обов`язком використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням з метою вирощування сільськогосподарської продукції, з використанням власної техніки, посівного матеріалу, паливно-мастильних матеріалів; право мати безперешкодний доступ до земельної ділянки, право на визначення сівозміни, видів та обсягів агротехнічних заходів, інших складових, необхідних для якісного виробництва сільськогосподарської продукції (ведення підсобного господарства), господарювати на землі, дотримуючись агротехнологій з метою раціонального використання земельних ділянок.

Окрім визначених положень, спірним договором сторони узгодили свої дії з питання проведення виробничого навчання учнів ліцею.

Втім, відповідно до ч. 1 ст. 29 Закону України "Про професійно-технічну освіту" підприємства, установи, організації незалежно від форм власності надають здобувачам освіти закладів професійної (професійно-технічної) освіти робочі місця або навчально-виробничі ділянки для проходження виробничого навчання чи виробничої практики та інших видів практичного навчання відповідно до укладених із закладами професійної (професійно-технічної) освіти договорів про навчально-виробничу практику. Типовий договір про навчально-виробничу практику та порядок надання робочих місць визначаються постановою Кабінету Міністрів України №992 від 07.06.1999.

Судом встановлено, що на виконання вказаних положень законодавства між Ліцеєм та фізичною особою - підприємцем Стойкою В.В. (за договором ПП "Стойка В.В.") 16.09.2013 укладено договір про надання освітніх послуг у сфері професійно-технічної освіти між професійно-технічним навчальним закладом і замовником робітничих кадрів, а 04.02.2019, 18.02.2019, 14.05.2019, 22.05.2019 - договори про надання робочих місць або навчально-виробничих ділянок для проходження учнями, слухачами професійно-технічних навчальних закладів виробничого навчання та виробничої практики, якими врегульовано питання надання учням і слухачам Ліцею протягом 2019 року робочих місць та виробничих ділянок ФОП Стойкою В.В. для проходження виробничого навчання та виробничої практики.

Таким чином, укладений між сторонами договір про спільний обробіток земельної ділянки за своєю правовою природою не забезпечує досягнення визначеної у пункті 2 Договору мети із здійснення спільного виробництва продукції та якісного проведення виробничого навчання.

Статтею 1139 ЦК України визначено, що прибуток, одержаний учасниками договору простого товариства в результаті їх спільної діяльності, розподіляється пропорційно вартості вкладів учасників у спільне майно, якщо інше не встановлено договором простого товариства або іншою домовленістю учасників.

Зокрема, згідно ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Порядок розрахунків за спірним договором визначений п. п. 4.1-4.5 останнього, відповідно до яких Ліцей, в залежності від розміру вкладу в спільний обробіток землі, має право на отримання своєї частки прибутку, яка складає не менше 25% від отриманого чистого прибутку на рік, в натуральному або грошовому виразі. Остаточні частки сторін у прибутку визначаються щороку із врахуванням владу кожної сторони в спільний обробіток землі.

Вказані розрахунки проведено за аналогією обчислення орендної плати за землю під час укладення договорів оренди, що суперечить положенням ст. 1139 ЦК України та свідчить про фактичне укладення сторонами договору оренди землі.

Про намір сторін при укладанні спірного договору на узгодження саме орендних відносин між ними, також свідчить той факт, що договором про спільний обробіток не визначено грошову оцінку вкладів учасників за домовленістю сторін, обов`язків учасників щодо утримання спільного майна, обов`язку солідарного відшкодування збитків за результатами спільних зобов`язань.

Договір про спільний обробіток землі від 05.01.2019 за своєю суттю є договором оренди землі також тому, що основною ознакою даного договору є надання за плату земельної ділянки у володіння і користування на певний строк.

Враховуючи, що сторони спірним правочином мали намір приховати справжні правовідносини, не підписання сторонами акту приймання-передачі земельної ділянки не спростовує факту виникнення орендних правовідносин та перебування спірної земельної ділянки у фактичному користуванні ФГ "Стойка".

Договір оренди землі укладається не з метою здійснення спільної діяльності, а саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою та вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі. При цьому, правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане в користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки).

Разом з тим, правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, необхідно надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків.

Наявність формальних умов договору про сумісне використання землі (назва Договору, скорочені назви сторін, предмет Договору тощо) необхідно розцінювати як неналежне оформлення відносин оренди земельної ділянки, а його укладення є лише способом, завдяки якому досягається мета - передача в оренду ФГ "Стойка" спірної землі.

Умови спірного договору свідчать, що за своєю правовою природою він є саме договором оренди землі, укладення якого регулюється Законом України "Про оренду землі" та ЗК України.

Вказане узгоджується із правовою позицією, викладеної у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №924/263/17 та від 01.03.2018 у справі №908/546/17.

Враховуючи, що Договір укладено відповідачами з метою приховання іншого правочину - договору оренди землі (оскільки визначено істотні умови такого правочину - об`єкт оренди, строк дії договору оренди; орендну плату із зазначенням її розміру, способу та умов розрахунків, порядку її внесення), він, відповідно до ч. 1 ст. 235 ЦК України, є удаваним.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з вимогами п. 1, 5 ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 152 ЗК України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, у тому числі, шляхом визнання угоди недійсною.

Відповідно до ст. 319, 386 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею лій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, у тому числі шляхом звернення до суду.

Статтею 17 ЦК України передбачено, що орган державної влади здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом. Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду.

Враховуючи, що спірний договір не є договором про спільну діяльність, а є прихованим договором оренди землі, його зміст суперечить вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Земельному кодексу України, Закону України "Про оренду землі" та не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, є підстави для визнання його недійсним.

Оспорюваний договір також не відповідає вимогам ч. 2 cт. 16 Закону України "Про оренду землі", якою визначено порядок укладення договору оренди землі, а саме: укладення такого договору на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Крім того, внаслідок укладення цього договору фактично змінено цільове призначення земель, що не належить до повноважень навчального закладу.

Згідно Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів №548 від 23.07.2010, спірна земельна ділянка є землею сільськогосподарського призначення (має код 01 та підрозділ 04 - для ведення підсобного господарства).

Між тим, ФГ "Стойка" за змістом положень ст. 22 ЗК України, в редакції станом на момент укладення спірного договору, ч. 1 ст. 1 Закону України "Про фермерське господарство" та згідно визначених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видів економічної діяльності не може використовувати землю, призначену для ведення підсобного господарства.

Зокрема, абз. 19 розділу 4 Класифікації видів економічної діяльності ДК 009:2010, прийнятого та введеного в дію наказом Держспоживстандарту України №457 від 11.10.2020, визначено, що основним видом економічної діяльності є вид діяльності суб`єкта, на який припадає найбільший внесок у валову додану вартість (або інший визначений критерій).

При цьому, відповідно до Класифікації видів економічної діяльності основним видом діяльності ФГ "Стойка" є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (КВЕД 01.11).

Відтак, фермерське господарство згідно договору про спільний обробіток землі використовує земельну ділянку для ведення товарного сільгоспвиробництва (код КВЦПЗ 01.01), тоді як земельна ділянка навчальному закладу передана для ведення підсобного господарства (код КВЦПЗ 01.04).

За таких обставин, внаслідок укладення спірного договору фактично змінено цільове призначення земельної ділянки з ведення підсобного господарства на товарне сільгоспвиробництво.

Отже, використання ФГ "Стойка" спірних земель, усупереч п. "а" ч. 1 ст. 96 ЗК України, не за цільовим призначенням порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням земель сільськогосподарського призначення.

Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до змісту ч. 2 ст. 45 ГПК України позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

За приписами ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Рішенням Конституційного суду України №3-рп/99 від 08.04.1999 визначено, що під представництвом прокуратурою інтересів держави треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави з урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, у зв`язку із чим прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство підставу позову та зазначає, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.

Згідно ст. 14 Конституції України та ст. 373 ЦК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Статтею 2 Закону України "Про охорону земель" визначено, що об`єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

З контексту викладеного вище рішення Конституційного суду України, враховуючи положення чинного законодавства, вбачається, що прокурором прояв порушення інтересів держави визначається самостійно з урахуванням публічного інтересу. Держава зацікавлена у дотриманні процедур набуття прав на землю, так само як і у дотриманні норм чинного законодавства.

Додержання вимог закону не може не являти публічного інтересу, оскільки є проявом управлінської функції держави та спрямоване на забезпечення єдиного підходу до врегулювання тих чи інших правовідносин, впровадження системності та прозорості у набутті і реалізації прав громадянами і юридичними особами, принципу конституційної рівності суб`єктів цивільних правовідносин.

Законність відчуження прав на землю та її раціональне використання становлять посилений суспільний інтерес. Додержання законності при набутті прав користування земельними ділянками є невід`ємними складовими земельної реформи. Протидія незаконному заволодінню правами на землі державної власності має важливе значення для економіки та безпеки держави.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 категорично ствердив, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес".

Надання земель державної форми власності в користування за відсутності відповідного погодження орендодавця та зареєстрованого договору оренди землі призводить до не облікованого використання земель. Наведене, у свою чергу, сприяє тінізації аграрного сектору економіки та втраті з боку держави загалом контролю над процесами оренди земельних угідь і виробництва сільгосппродукції в країні, може негативно позначитись на родючості земель.

Внаслідок передачі земельної ділянки в оренду відбулась фактична зміна цільового призначення земельної ділянки для ведення підсобного господарства на товарне сільгоспвиробництво, що суперечить положенням ст. 20 ЗК України та змісту державної політики у земельній сфері.

Слід зауважити, що відповідно до ч. 2 ст. 124 ЗК України, передача особам в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Як зазначено прокурором, вивченням опублікованих на сайті Держгеокадастру України лотів щодо продажу у 2019 році на земельних торгах права оренди земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва встановлено, що стартова ціна (стартовий розмір річної орендної плати) визначається від 7% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок та крок аукціону становить 0,5% від стартового розміру річної плати. За таких умов початковою орендною платою у разі набуття права оренди (суборенди) на спірну земельну ділянку за результатами аукціону була б плата в розмірі 387048,97 грн.

Водночас, ознайомленням з результатами земельних конкурсів виявлено, що орендна плата значно зростає в процесі проведення торгів у зв`язку з наявністю попиту на такі ділянки.

Тобто, за умови продажу права оренди на земельну ділянку площею 204,5 га на земельних торгах держава отримала б орендну плату у значно більшому розмірі.

За твердженням прокурора, укладення такого плану договорів є фактичним ухиленням підприємців від участі у процедурах земельних торгів, оскільки отримання земельної ділянки від орендаря, який не має змоги обробляти землю і здійснювати господарську діяльність на ній, дозволяє використовувати її за суттєво заниженими орендними ставками.

Також прокурор зазначає, що якби заклад освіти використовував земельну ділянку самостійно, то 100% урожаю та доходу від нього належало б Маринівському ПАЛ, тобто державі, тоді як на даний час фактично весь прибуток отримується підприємцем.

Разом з тим, враховуючи удаваність та фактичну прихованість спірного правочину, фермерським господарством належним чином не обліковуються та не оподатковуються отримані від використання землі прибутки, а одержаний державою дохід від належних їй земель зводиться до отримання коштів орендної плати і податку, сплачуваних освітнім закладом.

Проте, у разі укладення реального, а не прихованого, договору оренди землі, ФГ "Стойка" був би зобов`язаний подавати до податкового органу та служби держстатистики дані про отримані внаслідок використання земель доходи та вирощену продукцію, що є додатковими об`єктами оподаткування. За таких умов сплата коштів податку на прибуток за них є частиною доходів бюджету, яка в силу приховування цих об`єктів оподаткування сплачена не буде.

Отже, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.

Зі змісту положень ч. 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" вбачається, що прокурор, звертаючись до суду з позовною заявою в інтересах держави, зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, яким не здійснюється або неналежним чином здійснюється захист цих інтересів.

Згідно правової позиції Верховного Суду, висловленої в ухвалі від 10.07.2018 у справі №812/1689/16, а також у постанові від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, "не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень, який усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Згідно зі ст. 151 ЗК України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Підпунктом 13 п. 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 № 308 (станом на момент укладення спірного договору), встановлено, що вказаний орган розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

Отже, органом, який станом на момент укладення спірного договору мав розпоряджатися земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності на території області є Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області.

Як вказувалось вище, за приписами ст. 15, 16, 17, 319, 386 ЦК України власник має право володіти, користуватись і розпоряджатись своїм майном та захищати свої порушені права, в тому числі у судовому порядку.

Враховуючи викладене, ГУ Держгеокадастру має право звернутись до суду за захистом порушеного права як власник та розпорядник земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Первомайською окружною прокуратурою 12.04.2021 і 11.06.2021 на адресу ГУ Держгеокадастру скеровано листи про порушення вимог законодавства при використанні земель, які надані в постійне користування Маринівського ПАЛ.

Проте, у відповідях ГУ Держгеокадастру обмежився лише констатацією факту надання спірної земельної ділянки у постійне користування Маринівському ПАЛ та повідомленням про неподання позову. Більш того, орган державного контролю зазначає про відсутність правових підстав для здійснення ним судового захисту інтересів держави через передання спірної земельної ділянки у комунальну власність внаслідок прийняття та введення в дію змін до ЗК України, визначених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин".

Втім, за приписами п. п. "а" п. 24 розділу X "Перехідні положення" ЗК України, внаслідок внесених таким Законом змін не підлягають передачі з державної у комунальну власність землі, що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування.

Тобто, спірна земельна ділянка, перебуваючи на праві постійного користування державної установи - Маринівського ПАЛ, не змінила форми власності та відноситься до земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, розпорядження якими здійснюється ГУ Держгеокадастру.

За такого, прокурором вказано уповноваженому на захист інтересів держави органу про наявні порушення та необхідність судового захисту інтересів держави, натомість позивачем чітко повідомлено про відсутність наміру самостійно звернутись за захистом порушених інтересів держави до суду та взагалі заперечується факт порушення таких інтересів у його особі.

Верховним Судом у постановах від 09.06.2021 у справі №920/839/20 та від 26.05.2021 у справі №926/14/19 висловлено позицію, за якою у разі свідчення попереднього листування прокурора з уповноваженим органом про те, що воно мало характер інформування відповідного органу про вже раніше виявлені прокурором порушення, а відповідний орган протягом розумного строку на таку інформацію не відреагував або відреагував повідомленням про те, що він обізнаний (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про таке порушення, але не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів, то, у такому випадку, наявні підстави для представництва передбачені абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру". У такому разі дотримання розумного строку після повідомлення про звернення до суду не с обов`язковим, оскільки дозволяє зробити висновок про нездійснення або здійснення неналежним чином захисту інтересів держави таким органом.

Сам факт не звернення до суду уповноваженого органу з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та, відповідно, мав змогу захистити інтереси держави свідчить про те, що вказаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

У такому випадку несвоєчасне вжиття органами, уповноваженими на захист прав Українського народу, як власника земель в межах території держави, призводить до триваючих порушень вимог закону, а органи прокуратури, в свою чергу, є єдиним органом в державі, який спроможний вжити вичерпних заходів представницького характеру з метою захисту порушених інтересів держави, обравши при цьому один із способів захисту.

Така позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18 та Верховним Судом у постанові від 26.07.2018 у справі №926/1111/15.

Суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності (пункт 42 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №912/2385/18 від 26.05.2020).

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №912/2385/18 від 26.05.2020).

Отже, за наявності підстав, що були очевидні (внаслідок загальнодоступності правових норм та обізнаності про порушення інтересів держави при укладенні спірного договору) та повноважень на звернення до суду уповноваженим суб`єктом - ГУ Держгеокадастру не вжито заходи із забезпечення судового захисту порушених інтересів держави, що свідчить про пасивну поведінку уповноважених органів, має своїм наслідком нездійснення захисту інтересів держави у суді та є підставою для представництва прокурором інтересів держави.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При цьому суд зауважує, що при наданні оцінки всім доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Вирішуючи питання щодо доцільності надання правової оцінки іншим доводам сторін, суд виходить з того, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії).

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог прокурора про визнання недійсним договору про спільний обробіток земельної ділянки від 05.01.2019 зі змінами відповідно до додаткової угоди № 1 від 11.01.2021, укладеного між Маринівським ПАЛ та ФГ "Стойка".

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України розподіл судових витрат покладається на обох відповідачів в рівних частинах по 1135,00 грн.

Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Задовольнити позовні вимоги.

2. Визнати недійсним договір про спільний обробіток земельної ділянки від 05.01.2019 зі змінами відповідно до додаткової угоди № 1 від 11.01.2021, укладений між Маринівським професійним аграрним ліцеєм та Фермерським господарством "Стойка".

3. Стягнути з Маринівського професійного аграрного ліцею (56425, Миколаївська обл., Вознесенський р-н, с. Маринівка, вул. Симона Петлюри, 8, ідентифікаційний код 02546163) на користь Миколаївської обласної прокуратури (54001, м. Миколаїв, вул. Спаська, будинок 28; р/р №UA74820172034315000100000340, банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172, ЄДРПОУ 02910048) 1135,00 грн судового збору.

4. Стягнути з Фермерського господарства "Стойка" (56301, Миколаївська обл., Первомайський р-н, смт. Врадіївка, вул. Привокзальна, 5, ідентифікаційний код 34362416) на користь Миколаївської обласної прокуратури (54001, м. Миколаїв, вул. Спаська, будинок 28; р/р №UA74820172034315000100000340, банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172, ЄДРПОУ 02910048) 1135,00 грн судового збору.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтями 253, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення суду складено та підписано 06.03.2025 у зв`язку з тривалими повітряними тривогами в умовах воєнного стану.

Суддя В.С. Адаховська