Ухвала від 13.02.2025 по справі 917/1621/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

УХВАЛА

13.02.25 Справа № 917/1621/22(917/1341/24)

Суддя Господарського суду Полтавської області О.О. Ореховська, при секретарі судового засідання Кобець Н.С., розглянувши

заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), б/, б/д (вх. №1408/24 від 13.08.2024) про визнання кредиторських вимог у справі № 917/1621/22, яка відкрита

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Сервіс-Безпека", 36034, Полтавська область, м. Полтава, вул. Рябушанська, буд. 13-А, код ЄДРПОУ 34962773, адреса для листування: м.Полтава, вул. Довженка, 2-ж

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільські традиції", 39220, Полтавська область, Кобеляцький район, смт. Білики, вул. Будівельна, буд. 1, код ЄДРПОУ 36156348

про банкрутство

За участю представників:

від боржника - керівник ТОВ "Сільські традиції" - Грушевський Юрій Анатолійович (директор), паспорт НОМЕР_2 виданий Ленінським РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області 26.11.1996;

розпорядник майна ТОВ "Сільські традиції" Несвіт В.І. (в залі суду);

вільний слухач - Різник Тетяна Станіславівна (в залі суду) - паспорт НОМЕР_3 виданий Київським РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області 26.07.1996

В судовому засіданні суд оголосив вступну та резолютивну частину даної ухвали відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України та повідомив, що зважаючи на те, що ухвали у справі про банкрутство, в яких вирішуються питання по суті, фактично є рішенням суду, повний текст ухвали суду буде виготовлено протягом 10 днів з дня проголошення вступної і резолютивної частин ухвали.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр-Сервіс-Безпека", м. Полтава (далі - ТОВ "Укр-Сервіс-Безпека") звернулось до Господарського суду Полтавської області із заявою за вх. № 1748/22 від 13.12.2022 про відкриття справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільські традиції", Полтавська область, Кобеляцький район, смт. Білики (далі - ТОВ "Сільські традиції", боржник) відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.12.2022 дану заяву було передано на розгляд судді Ореховській О.О.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 19.12.2022 вищевказану заяву залишено без руху, встановлено строк та спосіб для усунення недоліків заяви.

У визначений судом строк заявник усунув недоліки заяви.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 04.01.2023 заяву ТОВ "Укр-Сервіс-Безпека" прийнято судом та призначено до розгляду у підготовчому засіданн.

За результатами підготовчого засідання ухвалою Господарського суду Полтавської області від 17.01.2023:

- відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Сільські традиції"( 39220, Полтавська область, Кобеляцький район, смт. Білики, вул. Будівельна, буд. 1, код ЄДРПОУ 36156348);

- визнано кредиторські вимоги ТОВ "Укр-Сервіс-Безпека" (36034, Полтавська область, м. Полтава, вул. Рябушанська, буд. 13-А, код ЄДРПОУ 34962773, адреса для листування: м.Полтава, вул. Довженка, 2-ж) в розмірі 4 259 988,00грн;

- введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника - ТОВ "Сільські традиції"( 39220, Полтавська область, Кобеляцький район, смт. Білики, вул. Будівельна, буд. 1, код ЄДРПОУ 36156348);

- введено процедуру розпорядження майном боржника - ТОВ "Сільські традиції" (39220, Полтавська область, Кобеляцький район, смт. Білики, вул. Будівельна, буд. 1, код ЄДРПОУ 36156348) та призначено розпорядником майна ТОВ "Сільські традиції" арбітражного керуючого Несвіта Володимира Івановича (далі - Несвіт В.І.) (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 896 від 26.06.2013) з наданням йому повноважень відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства;

- встановлено основну грошову винагороду арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна ТОВ "Сільські традиції" із розрахунку трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.

- з метою виявлення усіх кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника постановлено здійснити офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Сільські традиції" шляхом офіційного оприлюднення оголошення на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України, вирішені інші процедурні питання.

Після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Сільські традиції" до господарського суду із заявою про грошові вимоги до боржника, а також документами, що їх підтверджують звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , заявник) ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) (заява з кредиторськими вимогами б/н, б/д (вх. №1408/24 від 13.08.2024), а.с. 1-40 т. 22).

Згідно Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 12.08.2024 зазначену заяву передано судді Ореховській О.О. для розгляду в межах справи про банкрутство №917/1621/22 про банкрутство ТОВ "Сільські традиції" , справі присвоєно єдиний унікальний номер 917/1621/22(917/1341/24).

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 03.09.2024 заяву ОСОБА_1 призначено до розгляду в судовому засіданні на 08.10.2024, зобов`язано розпорядника майна та боржника надати суду та заявнику письмові обґрунтовані результати щодо розгляду заявлених кредиторських вимог.

02.10.2024 від боржника надійшло клопотання про витребування доказів (вх. № 13055) та письмові пояснення на заяву ОСОБА_1 про грошові вимоги до боржника (вх. № 13052).

04.10.2024 від заявника ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення по заяві (вх. №13198).

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 08.10.2024 розгляд заяви ОСОБА_1 про грошові вимоги до боржника відкладено до 21.11.2024; задоволено клопотання боржника за вх. № 13055 від 02.10.2024 про витребування доказів; зобов"язано заявника ОСОБА_1 у строк до 18.11.2024 надати суду документи згідно вказаного в ухвалі переліку переліку; зобов`язано Головне управління ДПС у Харківській області у строк до 18.11.2024 надати суду інформацію щодо ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) про суми виплачених доходів та утриманих податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків за період з 01.12.2014 по 31.03.2019; зобов"язано боржника - ТОВ "Сільські традиції" у строк до 18.11.2024 надати суду документи згідно вказаного в ухвалі переліку.

На виконання вимоги ухвали суду від 08.10.2024 Головне управління ДПС у Харківській області направило з супровідним листом за вх. № 13945 від 21.10.2024 відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податку ДПС України про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період з 01.10.2014 по 31.03.2019 по фізичній особі ОСОБА_1 , податковий номер НОМЕР_1 .

Боржник вимоги п. 6 ухвали суду від 08.10.2024 не виконав.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 21.11.2024 розгляд заяви ОСОБА_1 про грошові вимоги до боржника відкладено до 19.12.2024; повторно зобов"язано боржника - ТОВ "Сільські традиції" у строк до 18.11.2024 надати суду документи згідно вказаного в ухвалі переліку.

18.12.2024 розпорядник майна боржника Несвіта В.І. з супровідним листом за вх. № 17197 надав доповнення боржника до письмових результатів розгляду заявлених кредиторських вимог ОСОБА_1 та клопотання боржника про витребування доказів.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 19.12.2024 відкладено розгляд заяви ОСОБА_1 (вх. №1408/24 від 13.08.2024) про грошові вимоги до боржника на 13.02.2025; задоволено клопотання боржника ТОВ "Сільські традиції" (вх. №17197 від 18.12.2024) про витребування доказів; зобов"язано Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області у строк до 01.02.2025 надати суду Довідку ОК-5 та Довідку ОК-7, що містять індивідуальні відомості про ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), як застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за період з 01.12.2014 по 31.03.2019.

На виконання вимоги ухвали суду від 19.12.2024 Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області надало (вх. № 363 від 13.01.2025 - через систему електронний суд, вх. № 401 від 15.01.2025 - на електронну адресу суду) довідки ОК-5, ОК-7 на ОСОБА_1

23.01.2024 від боржника надійшло заперечення на кредиторські вимоги ОСОБА_1 з контррозрахунком заявлених вимог (вх. № 920).

Учасники у справі повідомлені про час та дату проведення судового засідання ухвалою суду від 19.12.2024. Зазначена ухвала суду надіслана учасникам у справі, які мають електронні кабінети, в їх електронні кабінети у системі ЄСІТС і була доставлена 20.12.2024 о 23:24, що підтверджується відповідними довідками про доставку електронного листа (а.с. 143, 144 т. 22)

Заявнику ОСОБА_1 , який немає електронного кабінету, вказана ухвала суду була направлена у паперовій формі засобами поштового зв"язку за адресою, зазначеною ним у заяві. Проте, зазначена ухвала суду була повернута підприємством зв"язку до суду з відміткою поштового відділення " адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відповідно до змісту постанови Верховного Суду від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, Касаційний господарський суд, здійснивши аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Верховний Суд у вказаній постанові також зазначив, що встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 29.03.2021 у справі № 910/1487/20, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку - суду.

Також, ухвала господарського суду Полтавської області від 19.12.2024 по даній справі розміщена в Єдиному Державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua). Відповідно до Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Загальний доступ до судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України забезпечується з дотриманням вимог статті 7 цього Закону. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з урахуванням зазначених положень процесуального закону учасники у справі належним чином були повідомлені про дату та час проведення судового засідання.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні представників учасників у справі, суд встановив:

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Полтавської області від 17.01.2023 було відкрито провадження у справі № 917/1621/22 про банкрутство ТОВ "Сільські традиції", введено процедуру розпорядження майном ТОВ "Сільські традиції" та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Несвіта В.І. з наданням йому повноважень відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства.

З метою виявлення всіх кредиторів боржника суддею Ореховською О.О. на офіційному веб порталі судової влади України було оприлюднене оголошення про відкриття провадження у справі № 917/1621/22 про банкрутство ТОВ "Сільські традиції" (дата/номер повідомлення 18.01.2023, 69901).

Згідно ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Кредитор, за заявою якого відкрито провадження у справі, має право заявити додаткові грошові вимоги до боржника у межах строку, встановленого частиною першою цієї статті.

Кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування мають право протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Копії відповідних заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику та розпоряднику майна.

З пропуском 30-ти денного строку, встановленого ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства, до Господарського суду із заявою про грошові вимоги до боржника, а також документами, що їх підтверджують звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) (заява з кредиторськими вимогами б/н, б/д (вх. №1408/24 від 13.08.2024), а.с. 1-40 т. 22).

Грошові вимоги ОСОБА_1 до боржника, згідно поданої заяви, становлять 12 548 837,40 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 50 000,00грн моральної шкоди.

З представлених заявником документів вбачається, що на підставі наказу №93-п від 07.05.2014 ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) прийнято на посаду генерального директора Товариства обмеженою відповідальністю "Белгранкорм- Полтавщина", яке у липні 2014 року змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільські Традиції".

1) Наказом в.о. генерального директора ТОВ "Сільські традиції" №90-п по особовому складу від 24.04.2015 ОСОБА_1 звільнений з посади генерального директора товариства з 24.04.2015 за одноразове грубе порушення трудових обов`язків, згідно п.1 ст. 41 КЗпП України.

Підставою для винесення вищевказаного наказу стало рішення позачергових загальних зборів учасників ТОВ "Сільські традиції" від 16.03.2015.

Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 17.09.2015 у справі №553/2065/15-ц ( з урахуванням ухвал про виправлення описки від 18.09.2015 та 22.09.2015) за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Сільські традиції" про визнання незаконними та скасування рішень позачергових загальних зборів, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та зобов`язання вчинити дії позовні вимоги задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ в.о. генерального директора ТОВ "Сільські традиції" по особовому складу №90-п від 24.04.2015 про звільнення ОСОБА_1 з посади Генерального директора 24.04.2015 за одноразове грубе порушення трудових обов`язків, п. 1 ст. 41 КЗпП України. Визнано незаконними та скасовано рішення позачергових загальних зборів учасників ТОВ "Сільські традиції" від 16.03.2015 про дострокове припинення повноважень Генерального директора ТОВ "Сільські традиції" ОСОБА_1 , звільнення його з займаної посади та розірвання трудового договору (контракту), та про призначення на посаду Генерального директора ТОВ "Сільські традиції" ОСОБА_2 і укладення з ним трудового договору (контракту). Поновлено ОСОБА_1 на посаді генерального директора ТОВ "Сільські традиції" (а.с. 84-97 т. 22).

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі допущено до негайного виконання.

Додатковим рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 30.10.2015 доповнено резолютивну частину рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 17.09.2015. Присуджено до стягнення з ТОВ "Сільські традиції" на користь держави судовий збір в сумі 1 948,80грн.

За даними Єдиного державного реєстру судових рішень ТОВ "Сільські традиції" подало апеляційну скаргу на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 17.09.2015 у справі №553/2065/15-ц суду від 17.09.2015, в якій просило його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 17.12.2015 апеляційну скаргу ТОВ "Сільські традиції" - відхилено. Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 17.09.2015 залишено без змін.

2) В подальшому, Наказом Генерального директора ТОВ "Сільські традиції" ОСОБА_2 №255 від 18.09.2015 ОСОБА_1 було звільнено з посади з 18.09.2015 відповідно до п.2 ст.41 КЗпП України за вчинення винних дій працівником, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довіри до нього з боку власника.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 21.07.2016 у справі № 638/17599/15-п (з урахуванням ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 05.08.2016 про виправлення описки та додаткового рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 13.10.2016) за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Сільські традиції", третя особа - ОСОБА_2 , позовні вимоги задоволено частково. Скасовано рішення позачергових зборів засновників ТОВ "Сільські традиції" від 17.09.2015, оформлене протоколом від 17.09.2015 №17, в частині дострокового припинення повноважень генерального директора ТОВ "Сільські традиції" громадянина України ОСОБА_1 і звільнення його з посади з 18.09.2015 відповідно до п.2 ст.41 КЗпП України за вчинення винних дій працівником, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника. Скасовано рішення позачергових зборів засновників ТОВ "Сільські традиції" від 17.09.2015, оформлене протоколом від 17.09.2015 №17 в частині призначення на посаду виконуючого обов`язки генерального директора ТОВ "Сільські традиції" з 18.09.2015 громадянина України ОСОБА_2 та в частині призначення на посаду генерального директора ТОВ "Сільські традиції" з 19.09.2015 року ОСОБА_2 . Скасовано рішення позачергових зборів засновників ТОВ "Сільські традиції" від " 17.09.2015, оформлене протоколом №17 від 17.09.2015 року в частині покладення на генерального директора ОСОБА_2 повноважень на підписання від імені засновників ТОВ "Сільські традиції" наказу про звільнення від займаної посади генерального директора ОСОБА_1 внесення запису про звільнення до трудової книжки. Скасовано Наказ Генерального директора ТОВ "Сільські традиції" ОСОБА_2 №255 від 18.09.2015 про звільнення ОСОБА_1 з посади з 18.09.2015 відповідно до п.2 ст.41 КЗпП України за вчинення винних дій працівником, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довіри до нього з боку власника. Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора ТОВ "Сільські традиції". Зазначене рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 допущено до негайного виконання в порядку ст. 367 ЦПК України (а.с. 15-22 т. 22).

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 28.02.2017 рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 21.07.2016 у справі №638/17599/15-ц та ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 05.08.2016 про виправлення описки залишено без змін (а.с. 23-25 т. 22).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.06.2017 у вищевказаній справі зупинено виконання рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 05.08.2016 до закінчення касаційного провадження у справі.

Постановою Верховного суду касаційного цивільного суду від 06.03.2019 рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 21.07.2016 та ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 05.08.2016 у справі №638/17599/15-ц залишено без змін. Разом з цим, зробивши висновок про залишення без змін рішень судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалених у справі, Верховний Суд, керуючись частиною третьою статті 436 ЦПК України, поновив виконання рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 05.08.2016 (а.с. 26-31 т. 22).

3) Наказом по особовому складу №178 від 23.07.2016 на виконання рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 21.07.2016 у справі № 638/17599/15-ц ОСОБА_1 було поновлено на посаді директора ТОВ "Сільські традиції" з 23.07.2016 (п. 1) та звільнено ОСОБА_1 з посади директора ТОВ "Сільські традиції" з 23.07.2016 на підставі п. 9 ст. 36 Кодексу законів про працю України (п. 2) (а.с. 32 т. 22).

В обґрунтування заявлених кредиторських вимог до боржника ОСОБА_1 зазначає, що рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 21.07.2016 у справі №638/17599/15-ц встановлено, що позивач працював на посаді генерального директора у відповідача (наразі боржника) та його попередньо було поновлено на роботі у зв`язку з незаконним звільненням, що підтверджено рішенням Ленінського районного суду м.Полтави від 17.09.2015 року у справі №553/2065/15-ц, (провадження №2- 553/823/2015), яке набрало законної сили 17.12.2015 року після його перегляду Апеляційним судом Полтавської області. Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 17.09.2015 у справі №553/2065/15-ц про поновлення його на посаді директора ТОВ "Сільські традиції" в добровільному порядку боржником не виконано, що підтверджується ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 30.10.2015, постановлену за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 на рішення Державного виконавця ВДВС Кобеляцького районного управління юстиції Полтавської області у справі №553/2065/15-ц. Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 13.01.2016 ухвалу суду від 30.10.2015 залишено без змін.

Заявник ОСОБА_1 зазначає, що з вини власника (уповноваженого ним органу) ТОВ "Сільські традиції" був позбавлений можливості (не мав змоги виконувати трудові функції) директора ТОВ "Сільські традиції" та позбавлений можливості отримувати заробітну плату. Вказує, що часом вимушеного прогулу ОСОБА_1 у ТОВ "Сільські традиції" після звільнення є період з 16.03.2015 по 06.03.2019 (день ухвалення рішення про його поновлення на посаді), тому середній заробіток за час вимушеного прогулу підлягає стягненню по 06.03.2019, що є днем поновлення на посаді.

ОСОБА_1 просить визнати його вимоги до боржника в сумі 12 548 837,40 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 16.03.2015 по 06.03.2019, що складає 1 452 робочі дні.

При здійсненні розрахунку заявник виходив з наступного.

Згідно відомостей від 17.11.2016 з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів за період з 01.01.2014 по 30.06.2016 сума заробітної плати ОСОБА_1 , яку було нараховано у розрахунковий період, складала: у січні 2015 року - 78 347,90 грн., у лютому 2015 - 267 349,76 грн.

Згідно інформації з офіційного сайту ukraine.workingdays.org кількість робочих днів: січні 2015 року (з 01.01.2015 по 31.01.2015) складала - 20 днів; у лютому 2015 року (з 01.02.2015 по 28.02.2015) складала - 20 днів.

Середньоденна заробітна плата складає - 8 642,45грн ((78 348+267 350):40 = 8 642,45грн.

Таким чином, за розрахунком заявника сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить 12 548 837,40грн (8 642,54х1452 = 12 548 837,40грн).

Крім цього, заявник ОСОБА_1 просить суд визнати та включити в реєстр вимог кредиторів боржника 50 000,00грн моральної шкоди вказуючи на те, що незаконне звільнення його з посади, великий та тривалий розгляд судових справ призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, що вимагає на теперішній час додаткових зусиль для організації свого життя.

Боржник за результатами розгляду грошових вимог ОСОБА_1 зазначені вимоги заперечує у повному обсязі вказуючи на те, що заявник втратив право на звернення до суду з позовом про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, так як, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір (а не за окремою позовною заявою працівника до іншої судової інстанції), одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. В даному випадку, як зазначає боржник, цього не відбулося, а законом не передбачено звернення з таким позовом окремо.

Також боржник надав контррозрахунок заявлених грошових вимог. При цьому вказав на невірне обрахування заявником заявлених сум та зазначив, що якщо б заявник мав право на стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу то кінцевою датою була б 23.07.2016. Середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 для розрахунку суми заробітної плати за час вимушеного прогулу становить 2 525,08 грн, а сума заробітної плати за час вимушеного прогулу - 782 774,80 грн без урахування податків і зборів. З урахуванням ПДФО та військового збору сума становить 602 736,60грн (див. додаткові пояснення у справі за вх. № 13052 від 02.10.2024 з урахуваннях поданого доповнення за вх. № 17197 від 18.12.2024 та заперечення за вх. № 920 від 23.01.2024).

Розпорядник майна боржника Несвіт В.І. в судовому засіданні погоджується з наданим боржником контррозрахунком заявлених грошових вимог ОСОБА_1 .

Судом прийнято до уваги наступне.

Частиною 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

За змістом ч.2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою. Тож звернення з позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не обмежується строками. Він може бути поданий в суд навіть після поновлення працівника на роботі. Правова природа середнього заробітку за час вимушеного прогулу відрізняється від правової природи середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Середній заробіток за час вимушеного прогулу це заробітна плата, а середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні таким не є. Заробітна плата не може сплачуватися особі, яка не перебуває в трудових відносинах з роботодавцем, що проводить виплату. У разі виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах. Стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки розрахунку під час звільнення за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця. Застосовується тримісячний строк звернення до суду, визначений частиною 1 статті 233 КЗпП України, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних під час звільнення сум, фактично розрахувався з ним. Такі висновки зробила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08.02.2022 у справі №755/12623/19.

Частиною 2 ст. 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Праву працівника на належну заробітну плату кореспондує обов`язок роботодавця нарахувати йому вказані виплати, гарантовані державою, і виплатити їх. При цьому право працівника не залежить від нарахування йому відповідних грошових виплат. Тому незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, працівник у разі порушення законодавства про оплату праці має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

Отже, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу як складової належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Також позивач не позбавлений права після ухвалення судового рішення про поновлення його на роботі в подальшому звернутися до суду із позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, якщо такі вимоги не розглянуті у справі про поновлення на роботі (постанова Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №755/12623/19).

З урахуванням вищевикладеного, посилання боржника на втрату боржником права на звернення до суду з позовом про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, є безпідставними.

Суд зазначає, що вимушений прогул - це час, упродовж якого працівник з вини роботодавця не мав змоги виконувати трудові функції.

Вимушеності прогулу надають протиправні дії чи бездіяльність роботодавця, унаслідок яких працівник позбавляється права виконувати трудові обов`язки й отримувати за це заробітну плату. Тобто працівник не може вийти на роботу та реалізовувати належне йому право на працю й оплату праці через винні дії (бездіяльність) роботодавця.

Виплата середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу законодавцем пов`язується з певним діянням роботодавця, наслідком яких стала неможливість працівника належним чином реалізовувати своє право на працю.

У постанові Верховного Суду від 17.01.2024 у справі № 708/447/23 вказано, що вичерпний перелік підстав виплати працівникові середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу визначено статтями 235,236 КЗпП Україниі вони не підлягають розширеному тлумаченню.

Отже, оплата вимушеного прогулу у встановлених вказаними статтями КЗпП України випадках є мірою матеріальної відповідальності роботодавця за порушення права працівника на працю. Підставою матеріальної відповідальності роботодавця є трудове майнове правопорушення, тобто винне протиправне порушення роботодавцем своїх трудових обов`язків, внаслідок чого заподіюється майнова шкода працівникові.

Таким чином, виплата працівникові середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу можлива лише з підстав визначених ст.ст. 235, 236 КЗпП України.

Судом з`ясовано, що 24.04.2015 наказом № 90-п ОСОБА_1 звільнили з посади директора ТОВ "Сільські традиції". Рішенням суду Ленінського районного суду м. Полтави від 17.09.2015 року у справі №553/2065/15-ц заявника було поновлено на роботі. Документальні докази виконання вказаного рішення матеріали справи не містять.

Наказом генерального директора ТОВ "Сільські традиції" ОСОБА_2 №255 від 18.09.2015 ОСОБА_1 було звільнено з посади з 18.09.2015 відповідно до п.2 ст.41 КЗпП України за вчинення винних дій працівником, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності , якщо ці дії дають підстави для втрати довіри до нього з боку власника.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 21.07.2016 у справі № 638/17599/15-п (з урахуванням ухвали Дзержинського районного суду м.Харкова від 05.08.2016 про виправлення описки та додаткового рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 13.10.2016) скасовано наказ генерального директора ТОВ "Сільські традиції" ОСОБА_2 №255 від 18.09.2015 про звільнення ОСОБА_1 з посади з 18.09.2015 та поновлено ОСОБА_1 на посаді директора ТОВ "Сільські традиції".

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 28.02.2017 рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 21.07.2016 у справі №638/17599/15-ц та ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 05.08.2016 залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.06.2017 у вищевказаній справі зупинено виконання рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 05.08.2016 та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 28.02.2017 до закінчення касаційного провадження у справі.

Постановою Верховного суду касаційного цивільного суду від 06.03.2019 рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 21.07.2016 та ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 05.08.2016 у справі №638/17599/15-ц залишено без змін та керуючись ч.3 ст.436 ЦПК України постановив поновити виконання рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 05.08.2016.

Наказом по особовому складу №178 від 23.07.2016 на виконання рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 21.07.2016 у справі № 638/17599/15-ц ОСОБА_1 було поновлено на посаді директора ТОВ "Сільські традиції" з 23.07.2016 та звільнено ОСОБА_1 з посади директора ТОВ "Сільські традиції" з 23.07.2016 на підставі п. 9 ст. 36 Кодексу законів про працю України (а.с. 32 т. 22).

Заявник вважає, що періодом його вимушеного прогулу є період з 16.03.2015 по 06.03.2019 (день ухвалення рішення про поновлення його на посаді).

З приводу визначеного заявником періоду його вимушеного прогулу суд зазначає таке.

У пункті 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29 липня 1993 року, зазначається, що днем звільнення вважається останній день роботи.

Отже, день звільнення це останній день, коли працівник перебуває у трудових відносинах із роботодавцем.

Оскільки днем звільнення заявника є 24.04.2015 (наказ № 90-п по особовому складу від 24.,04.2015), то першим днем вимушеного прогулу є 25.04.2015.

Початок обрахування заявником періоду вимушеного прогулу з дати 16.03.2015, яка на думку суду, є датою рішення позачергових загальних зборів учасників ТОВ "Сільські традиції", а не датою звільнення, є безпідставним.

При визначені кінцевої дати періоду вимушеного прогулу судом прийнято до уваги те, що рішенням суду Ленінського районного суду м. Полтави від 17.09.2015 у справі №553/2065/15-ц, яким ОСОБА_1 було поновлено на роботі, фактично ТОВ "Сільські традиції" виконано не було, доказів протилежного матеріали справи не містять. Тільки лише на виконання рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 21.07.2016 у справі № 638/17599/15-ц наказом по особовому складу №178 від 23.07.2016 ОСОБА_1 було поновлено на посаді директора ТОВ "Сільські традиції" з 23.07.2016 (п. 1) та звільнено ОСОБА_1 з посади директора ТОВ "Сільські традиції" з 23.07.2016 на підставі п. 9 ст. 36 Кодексу законів про працю України (п. 2) (а.с. 32 т. 22).

Доказів оскарження в судовому порядку наказу №178 від 23.07.2016 ОСОБА_1 не надано.

За приписами ст. 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.

При цьому суд зауважує, що КЗпП України не містить визначення поняття "поновлення на роботі", як і не встановлює порядку виконання відповідного рішення.

Верховний Суд у постанові від 16.03.2021 у справі № 140/2819/19 зазначає таке:

" 60. Верховний Суд зауважує, що частина перша статті 235 КЗпП України передбачає, що в разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

61. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом, який розглядав трудовий спір, підлягає негайному виконанню (частина сьома статті 235 КЗпП України).

62. Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов`язковості і підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно із часу його оголошення в судовому засіданні. Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

63. Виконання рішення вважається закінченим із моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення працівника.

64. Тобто, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника.

65. При цьому, працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов`язків.

66. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від? ? ? 06? ? ? грудня 2018 року у справі № 465/4679/16, від 26 лютого 2020 року у справі №? ? ? 702/725/17 та від 17 червня 2020 року у справі № 521/1892/18 і Верховний Суд у цій справі не вбачає підстав відступати від них."

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 червня 2023 року у справі № 461/7423/21 (провадження № 61-872св23) зазначено, що: "належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків (аналогічний висновок зазначений у постанові Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 501/4019/21-ц, провадження № 61-9103св22).

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися.

Таким чином, у даній справі період вимушеного прогулу заявника слід рахувати з 25.04.2015 по 22.07.2015 (включно)(останній день перед поновленням на роботі).

Заявник нарахував та просить суд визнати його кредиторські вимоги до боржника в сумі 12 548 837,40грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

При цьому, розрахунок середнього заробітку зроблений заявником виходячи з кількості робочих днів у січні 2015 року (з 01.01.2015 по 31.01.2015) - 20 днів та у лютому 2015 року (з 01.02.2015 по 28.02.2015) - 20днів. Також заявником враховано, що згідно відомостей від 17.11.2016 з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів за період з 01.01.2014 по 30.06.2016 сума заробітної плати ОСОБА_1 , яку було нараховано у розрахунковий період, складала: у січні 2015 року - 78 347,90 грн., у лютому 2015 - 267 349,76 грн.

За розрахунком заявника, середньоденна заробітна плата становить 8 642,45грн.

Судом прийнято до уваги наступне.

Частиною 2 ст. 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток визначається відповідно до ст. 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок № 100).

Відповідно до п. 1 Порядку № 100 цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується, зокрема, у випадках вимушеного прогулу.

Згідно п.2 Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць.

У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата (абз. 3 п.2 Порядку).

Верховний Суд України в постанові від 14.09.2016 у справі № 6-419цс16 сформував чинну правову позицію щодо розрахунку середньої зарплати за час вимушеного прогулу.

Так, з урахуванням норм, зокрема абз. 3 п. 2 Порядку № 100, середньомісячна зарплата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, із якого пов`язана виплата, тобто до звільнення працівника з роботи.

Основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 згаданого Порядку визначається діленням заробітної плата за фактично відпрацьовані протягом 2-х місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку № 100).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні 2 календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, установленим із дотриманням вимог законодавства.

Крім того, положеннями р. ІІІ Порядку № 100 передбачені виплати, які підлягають і не підлягають урахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу. Зокрема не піддягають урахуванню відпускні та лікарняні.

Також, при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо).

При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці та для нарахування матеріальної (грошової) допомоги, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Суд встановив, що датою звільнення ОСОБА_1 з посади є 24.04.2015.

Згідно Розрахункового листка за квітень місяць 2015 року ОСОБА_1 отримав: 3 603,80 грн. заробітної плати за 1 робочий день; 243 293,05 грн. компенсації за невикористану відпустку; 20 452,91 грн. оплати лікарняних листів.

Згідно Розрахункового листка за березень місяць 2015 року ОСОБА_1 коштів не отримував, так як перебував на лікарняному.

Згідно Розрахункового листка за лютий місяць 2015 року ОСОБА_1 було нараховано 14 358,90 грн - оплата лікарняних листів.

Згідно Розрахункового листка за січень місяць 2015 року ОСОБА_1 було нараховано 63 989,00 грн. заробітної плати за 25 робочих днів.

Згідно Розрахункового листка за грудень місяць 2014 року ОСОБА_1 було нараховано 67 315,18 грн заробітної плати за 27 робочих днів.

Оскільки у лютому та березні 2015 року ОСОБА_1 перебував на лікарняному, розрахунок середньої заробітної плати слід здійснювати виходячи з виплат за попередні місяці роботи, а саме грудень 2014 року та січень 2015 року.

Згідно абз. 1 п. 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку).

Відповідно загальна сума заробітної плати ОСОБА_1 за грудень 2014 року та січень 2015 року становить 131 304,18 грн (63 989,00 + 67 315,18 = 131 304,18 грн).

25 + 27 = 52 (фактично відпрацьовані робочі дні за грудень 2014 року та січень 2015 року .)

Таким чином, середньоденя заробітна плата ОСОБА_1 за 52 робочі дні складає 2 525,08 грн (131 304,18 / 52 = 2 525,08 грн).

Суд, здійснивши розрахунок днів вимушеного прогулу за допомогою калькулятора (робочих) днів за період з 25.04.2015 по 22.07.2016, встановив, що кількість робочих днів за вказаний період з урахуванням рекомендацій КМУ щодо перенесення робочих днів, становить 313 днів (зазначений розрахунок залучено до матеріалів справи).

Оскільки кількість днів вимушеного прогулу ОСОБА_1 становить 313 днів, з 25.04.2015 по 22.07.2016, тому сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу за вказаний період становить 790 350,04 грн. (313 * 2 525,08 = 790 350,04грн) без урахування податків та зборів , з урахуванням ПДФО та військового збору - 602 736,60грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове визнання кредиторських вимог ОСОБА_1 частині визнання суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в сумі 790 350,04грн без урахування податків та зборів , з урахуванням ПДФО та військового збору - 602 736,60грн.

В решті кредиторські вимоги ОСОБА_1 в частині визнання суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу необґрунтовані та судом не визнаються.

У поданій заяві ОСОБА_1 також просить суд визнати кредиторські вимоги до боржника в сумі 50 000,00грн, що становить грошова компенсація моральної шкоди. В обґрунтування цих вимог заявник зазначив, що незаконне звільнення його з посади, великий та тривалий розгляд судових справ призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, що вимагає на теперішній час додаткових зусиль для організації свого життя.

Щодо кредиторських вимог про відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Як зазначено у пункті 2.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012, право фізичних та юридичних осіб на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої внаслідок порушення їхніх прав, свобод та законних інтересів, має конституційно-правову природу і передбачено в статтях32,56,62,152 Основного Закону України.

У трудовому законодавстві право працівника на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням його трудових прав, визначено статтею 237-1 КЗпП України, відповідно до якої відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Верховний Суд України у постанові від 25 квітня 2012 року у справі № 6-23цс12 сформулював основні підходи до відшкодування моральної шкоди у разі порушення прав працівника. Так, Верховний Суд України вказав, що стаття 237-1 КЗпП України містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом вказаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин (статті 3, 4, 11, 31 ЦПК України).

У постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 червня 2021 року у справі № 235/3191/19 (провадження № 61-21511сво19) зазначено, що моральна шкода вважається заподіяною, якщо особа і заподіювач такої шкоди перебувають у трудових правовідносинах або на них поширюється дія трудового законодавства; вона виникла внаслідок порушення трудових прав із боку роботодавця; працівник зазнає моральних втрат у вигляді моральних страждань, тобто негативних змін, що відбуваються в його свідомості внаслідок усвідомлення факту порушення його трудових прав, і ці негативні зміни призвели до втрати нормальних життєвих зв`язків, а також вимагають від працівника додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди, оскільки заявником не було доведено обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав ОСОБА_1 , не доведено характеру немайнових втрат, який би відповідав вимогам щодо відшкодування саме в заявленому розмірі - 50 000,00грн.

Суд встановив, що кредиторські вимоги ОСОБА_1 в сумі середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 790 350,04грн без урахування податків та зборів, з урахуванням ПДФО та військового збору - 608 569,54грн обґрунтовані, підтверджені документально та нормами матеріального права, а тому визнаються судом. В іншій частині - кредиторські вимоги суд відхиляє.

Разом з цим суд встановив, що зазначені грошові вимоги ОСОБА_1 до боржника виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Сільські традиції" (тобто до 17.01.2023), а тому, в розумінні ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства заявник є конкурсним кредитором.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Як вбачається з матеріалів справи, офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі № 917/1621/22 про банкрутство ТОВ "Сільські традиції" було здійснено на веб сайті Верховного суду 18.01.2023.

Згідно штампу підприємства зв"язку заяву про грошові вимоги до боржника заявником ОСОБА_1 здано на поштове відділення 09.08.2024; до господарського суду зазначена заява надійшла 13.08.2024, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції загально відділу Господарського суду Полтавської області.

Таким чином, заявником пропущено 30-денний строк для звернення із заявою до суду про грошові вимоги до боржника, встановлений ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства.

Наслідки пропуску кредитором строку, встановленого ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, визначені ч. 4 цієї статті. Так, за приписами ч. 4 ст. 45 Кодексу для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Судові витрати в сумі 6 056,00грн судового збору (квитанція 21.03.2024, а.с. 7 т. 22), сплаченого заявником при зверненні із заявою про грошові вимоги до боржника, підлягають відшкодуванню за рахунок боржника з включенням їх в реєстр вимог кредиторів боржника в черговості, визначеній Кодексом України з процедур банкрутства.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне зобов`язати розпорядника майна включити визнані судом грошові вимоги ОСОБА_1 у визначених судом розмірах до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Сільські традиції" відповідно до черговості, встановленої ст. 64 Кодексу України з процедур банкрутства, а саме:

- сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 790 350,04грн без урахування податків та зборів , з урахуванням ПДФО та військового збору - 608 569,54грн (перша черга),

- 6 056,00грн витрат по сплаті судового збору (перша черга).

Керуючись ст. ст. 44, 45, 47, 48, 49 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ :

1. Визнати грошові вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) частково, в сумі середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 790 350,04грн без урахування податків та зборів, з урахуванням ПДФО та військового збору - 608 569,54грн (перша черга), а також 6 056,00грн витрат по сплаті судового збору (перша черга).

В іншій частині - відмовити.

2. Зобов`язати розпорядника майна включити грошові вимоги ОСОБА_1 у визнаному судом розмірі до реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільські традиції" (39220, Полтавська область, Кобеляцький район, смт. Білики, вул. Будівельна, буд. 1, код ЄДРПОУ 36156348) відповідно до черговості, визначеної Кодексом України з процедур банкрутства.

3. Копію ухвали направити учасникам у справі про банкрутство.

4. Повідомити учасників справи про те, що вони можуть отримати інформацію по справі, що розглядається, на вебсторінці офіційного вебпорталу судової влади у мережі Інтернет за адресою: pl.arbitr.gov.ua.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду в порядки та строки, визначені ст. ст. 255-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано 24.02.2025

Суддя О.О. Ореховська