Постанова

від 04.03.2025 по справі 908/3468/13

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2025 року

м. Київ

cправа № 908/3468/13 (908/2076/24)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В. В. - головуючого, Васьковського О. В., Погребняка В. Я.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес-Торг, ЛТД"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду

від 11.11.2024

у складі колегії суддів: Чередка А.Є. (головуючого), Мороза В.Ф., Іванова О.Г.

та на ухвалу Господарського суду Запорізької області

від 05.08.2024

у складі судді Черкаського В.І.

у справі № 908/3468/13 (908/2076/24)

за позовом позивача 1 (заявника) - Фізичної особи ОСОБА_1; позивача 2 - Публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод"; позивача 3 - Фізичної особи - підприємця Руденка Анатолія Петровича

до відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Орбіта"; відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес-Торг, ЛТД"

про визнання недійсними правочинів та застосування наслідків недійсності правочину

в межах справи № 908/3468/13 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод", -

ВСТАНОВИВ

1. Фізична особа ОСОБА_1 , ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод", фізична особа - підприємець Руденко А.П. звернулись до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом (вх. № 2288/08-07/24 від 30.07.2024) до відповідача 1 - ТОВ "Науково-виробнича фірма "Орбіта", відповідача 2 - ТОВ "Велес-Торг, ЛТД", в якій просять:

Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес-Торг, ЛТД" на користь Публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод" нерухоме майно (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 644961423101), розміщене на земельній ділянці в АДРЕСА_1 за кадастровим номером 2310100000:05:019:0058, а саме: Адміністративну будівлю, літ. А, загальною площею (кв.м): 31.8; кафе з літнім майданчиком, літ. Б, загальною площею (кв.м): 103.4; склад, літ. В, загальною площею (кв.м): 7.7; склад, літ. Г, загальною площею (кв.м): 36.6; елінг, літ. Д, загальною площею (кв.м): 58.5; причал, 3.

Скасувати всі рішення про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна - водної станції (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 644961423101), розміщеної на земельній ділянці в АДРЕСА_1 за кадастровим номером 2310100000:05:019:0058, а саме:

- Рішення Державного реєстратора Реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції Запорізької області Коротич Максима Миколайовича від 09.06.2015 індексний № 21924365;

- Рішення Державного реєстратора Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської Ради Полтавець Дмитра Володимировича від 05.12.2017 індексний № 38532870.

2. Разом з позовною заявою подано клопотання (вх. № 15229/08-08/24 від 30.07.2024) про забезпечення позову, в якому ОСОБА_1 просив суд:

з метою забезпечення позову про визнання недійсними правочинів та застосування наслідків недійсності правочинів заборонити відчуження, передачу в заставу нерухомого майна (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 644961423101), розміщеного на земельній ділянці в по АДРЕСА_1 за кадастровим номером 2310100000:05:019:0058, а саме: Адміністративну будівлю, літ. А, загальною площею (кв.м): 31.8; кафе з літнім майданчиком, літ. Б, загальною площею (кв.м): 103.4; склад, літ. В, загальною площею (кв.м): 7.7; склад, літ. Г, загальною площею (кв.м): 36.6; елінг, літ. Д, загальною площею (кв.м): 58.5; причал, 3;

заборонити власникам, посадовим особам ТОВ "Велес-Торг, ЛТД" або буд-якій іншій особі вчиняти дії, що направлені на зміну стану нерухомого майна (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 644961423101), розміщеного на земельній ділянці в по АДРЕСА_1 за кадастровим номером 2310100000:05:019:0058, а саме: Адміністративну будівлю, літ. А, загальною площею (кв.м): 31.8; кафе з літнім майданчиком, літ. Б, загальною площею (кв.м): 103.4; склад, літ. В, загальною площею (кв.м): 7.7; склад, літ. Г, загальною площею (кв.м): 36.6; елінг, літ. Д, загальною площею (кв.м): 58.5; причал, 3.

3. В обґрунтування заяви ОСОБА_1 вказав, що спірне майно територіально знаходиться в центрі м. Запоріжжя на березі р. Дніпро, тому є цікавим для комерційного використання. Станом на теперішній час судовими рішеннями вже встановлені обставини, які свідчать, що відповідачі приймали участь у виведенні майна з активів боржника ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод", тобто діяли недобросовісно та є ймовірність продовження такої поведінки. Тому в майбутньому в разі задоволення позову може бути істотно ускладнено виконання судового рішення та ефективне поновлення прав боржника.

Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції

4. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05.08.2024 у справі № 908/3468/13 (908/2076/24):

клопотання представника позивача-1 - адвоката Погрібної С.О. (вх. № 15229/08-08/24 від 30.07.2024) про забезпечення позову задоволено;

вжито заходи до забезпечення позову шляхом:

- заборони відчуження, передачу в заставу нерухомого майна (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 644961423101), розміщеного на земельній ділянці в по АДРЕСА_1 за кадастровим номером 2310100000:05:019:0058, а саме: Адміністративну будівлю, літ. А, загальною площею (кв.м): 31.8; кафе з літнім майданчиком, літ. Б, загальною площею (кв.м): 103.4; склад, літ. В, загальною площею (кв.м): 7.7; склад, літ. Г, загальною площею (кв.м): 36.6; елінг, літ. Д, загальною площею (кв.м): 58.5; причал, 3.;

- заборони власникам, посадовим особам ТОВ "Велес-Торг, ЛТД" або буд-якій іншій особі вчиняти дії, що направлені на зміну стану нерухомого майна (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 644961423101), розміщеного на земельній ділянці в по АДРЕСА_1 за кадастровим номером 2310100000:05:019:0058, а саме: Адміністративну будівлю, літ. А, загальною площею (кв.м): 31.8; кафе з літнім майданчиком, літ. Б, загальною площею (кв.м): 103.4; склад, літ. В, загальною площею (кв.м): 7.7; склад, літ. Г, загальною площею (кв.м): 36.6; елінг, літ. Д, загальною площею (кв.м): 58.5; причал, 3.

5. Суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлені позивачем-1 заходи забезпечення позову, такі як заборона відчужувати, передавати в заставу нерухоме майно, прямо стосуються предмету спору. Невжиття вказаних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених прав або охоронюваних законом інтересів позивачів.

6. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю "Велес-Торг, ЛТД" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

7. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 11.11.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес-Торг, ЛТД" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 05.08.2024р. у справі № 908/3468/13 (908/2076/24) - залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Запорізької області від 05.08.2024 у справі № 908/3468/13 (908/2076/24) - залишено без змін.

Рух касаційної скарги

8. 27.11.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Велес-Торг, ЛТД" звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою від 27.11.2024 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.11.2024 та на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 05.08.2024 у справі № 908/3468/13 (908/2076/24), сформована в системі "Електронний суд" 27.11.2024.

9. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес-Торг, ЛТД" у справі № 908/3468/13 (908/2076/24) визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Погребняка В.Я., судді - Васьковського О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.11.2024.

10. Ухвалою Верховного Суду від 17.12.2024, серед іншого, відкрито касаційне провадження у справі № 908/3468/13 (908/2076/24) за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес-Торг, ЛТД" від 27.11.2024 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.11.2024 та на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 05.08.2024; призначено розгляд касаційної скарги в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; витребувано з Господарського суду Запорізької області, Центрального апеляційного господарського суду оригінали матеріалів справи № 908/3468/13 (908/2076/24) за позовом позивача 1 - Фізичної особи ОСОБА_1 ; позивача 2 - Публічного акціонерного товариства «Запорізький сталепрокатний завод»; позивача 3 - Фізичної особи - підприємця Руденка Анатолія Петровича до відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма "Орбіта"; відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес-Торг, ЛТД" про визнання недійсними правочинів та застосування наслідків недійсності правочину в межах справи № 908/3468/13 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод", яку надіслати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у термін до 23.12.2024.

11. 13.01.2025 з Центрального апеляційного господарського суду надійшов один том матеріалів справи.

12. Зважаючи на те, що решта витребуваних матеріалів справи надійшли з Запорізького апеляційного господарського суду до Верховного Суду 24.01.2025, а також те, що суддя Білоус В.В. перебував у відпустці у період з 17.02.2025 до 03.03.2025; з метою всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи Верховний Суд дійшов висновку про розгляд справи № 908/3468/13 (908/2076/24) у розумний строк у розумінні положень ст. 114 ГПК України, тобто такий, що є необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення належного судового захисту.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

13. Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Товариством з обмеженою відповідальністю "Велес-Торг, ЛТД" подано касаційну скаргу, в якій останнє просить постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.11.2024 та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 05.08.2024 у справі № 908/3468/13 (908/2076/24) скасувати у повному обсязі та ухвалити нове рішення про повернення заяви про забезпечення позову; судові витрати покласти на ОСОБА_1.

14. Аргументи касаційної скарги полягають у тому, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, з огляну на такі обставини.

14.1. Заява про забезпечення позову не містить ціни позову, не відповідає імперативним приписам п.5 ч.1 ст.139 ГПК України, а тому підлягала поверненню заявнику у відповідності до приписів ч. 7 ст. 140 ГПК України (висновки у подібних правовідносинах викладені у п. 26 постанови Верховного Суду від 21.12.2021 у справі № 910/10598/21).

14.2. Висновок суду апеляційної інстанції про відсутність подібності спірних правовідносин із правовідносинами у справі № 910/1059821 викладені у постанові Верховного Суду, на висновки у якій посилався та посилається Скаржник - не відповідають висновкам постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (щодо критеріїв визначення подібності правовідносин у справах).

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

15. ФОП Руденко А.П. подав відзив на касаційну скаргу.

15.1. ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити касаційну скаргу без задоволення та вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

15.2. ТОВ "Велес-Торг, ЛТД" подано заяву, в якій останнє просить повернути відзив ФОП Руденко А.П. та застосувати до останнього захід процесуального примусу у вигляд штрафу у розмірі, визначеному на розсуд суду.

15.3. ТОВ "Велес-Торг, ЛТД" подано заяву про залишення без розгляду та повернення відзиву ОСОБА_1. - його представнику.

Розгляд клопотань верховним Судом

16. Щодо заяви ТОВ "Велес-Торг, ЛТД" про повернення відзиву ФОП Руденко А.П. та застосування до останнього процесуального примусу у вигляд штрафу у розмірі, визначеному на розсуд суду колегія суддів зазначає наступне.

16.1. Вказану заяву ТОВ "Велес-Торг, ЛТД" обґрунтовано тим, що у відзиві ФОП Руденко А.П. відсутня прохальна частина, а зміст відзиву містить цинічні формулювання та твердження позивача.

16.2. Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

16.3. Частиною 2 статті 43 ГПК України встановлено, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема:

1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;

5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

16.4. Відповідно до статті 135 ГПК України, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: 1) невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; 2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; 3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин; 4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк; 5) порушення заборон, встановлених частиною десятою статті 188 цього Кодексу.

16.5. Господарський процесуальний обов`язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб`єктивному процесуальному праву суду.

16.6. Процесуальні права надані законом тим особам, які беруть участь у процесі для сприяння суду при розгляді справ, для сприяння їх правильному вирішенню, і кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним.

16.7. Застосування заходів процесуального примусу є правом суду, яке ним реалізовується залежно від конкретних обставин справи.

16.8. Разом з тим, відсутність прохальної частини у відзиві, як і решта аргументів, зазначених у заяві ТОВ "Велес-Торг, ЛТД" Суд не розціює зловживанням процесуальними правами відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

16.9. З огляду на викладене, заява ТОВ "Велес-Торг, ЛТД" задоволенню не підлягає.

16.10. При цьому Суд також звертає увагу, що звернення з завідомо безпідставними скаргами/заявами, систематичне недотримання встановленого законом порядку подання скарг/заяв, їх форми та змісту, враховуючи статтю 43 Господарського процесуального кодексу України, може бути розцінено як зловживання процесуальними правами.

17. Щодо заяви ТОВ "Велес-Торг, ЛТД" про залишення без розгляду відзиву ОСОБА_1. та про його повернення представнику Суд зазначає наступне.

17.1. Вказана заява мотивована тим, що відзив подано поза межами строку встановленого судом для подання відзиву на касаційну скаргу за відсутності клопотання для продовження такого строку.

17.2. Розглянувши вказану заяву колегія суддів дійшла наступних висновків.

17.3. Матеріали справи, витребувані ухвалою Верховного Суду від 17.12.2024 надійшли до Суду лише 24.01.2024, разом з тим відзив ОСОБА_1. надійшов до Верховного Суду 22.01.2025, тобто до надходження матеріалів справи та початку розгляду справи, який розпочинається після отримання справи суддею-доповідачем. Відтак, суд не вбачає підстав для задоволення заяви ТОВ "Велес-Торг, ЛТД" про залишення без розгляду та повернення відзиву ОСОБА_1.

Позиція Верховного Суду

18. Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судом першої та апеляційної інстанції норм права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

19. Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

20. Об`єктом касаційного оскарження є ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції про забезпечення позову шляхом заборони відчужувати, передавати в заставу нерухоме майно а також вчиняти дії, що направлені на зміну стану нерухомого майна.

21. Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

22. Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

23. Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

24. Верховний Суд неодноразово зазначав, що забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20). Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити тощо.

25. Позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 137 ГПК України (у відповідній редакції).

26. Здійснюючи аналіз норм права, які регулюють інститут забезпечення позову, Верховний Суд неодноразово висновував, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (див. постанови Верховного Суду від 04.09.2024 у справі № 915/249/24, від 21.02.2024 у справі № 201/9686/23).

27. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

28. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії.

29. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17 та у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, у постанові Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23).

30. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18 виснував, що у випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню. В такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (див. також постанову Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22).

31. У постанові від 19.12.2024 у справі № 910/6192/24 Верховний Суд дійшов висновку про те, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору. Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Разом з тим, законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності (див. також постанову Верховного Суду від 04.09.2024 у справі № 915/249/24).

32. При цьому під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті, та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

33. Предметом заявлених позовних вимог у межах цієї справи є вимоги про витребування нерухомого майна в останнього власника на користь боржника та скасування рішень про державну реєстрацію права власності на ці об`єкти.

34. Як встановлено судами попередніх інстанцій:

- у позові зазначено, що на виконання плану санації ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод", яким передбачалось відчуження майна боржника шляхом заміщення активів згідно з ст. 34 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", було створено 5 нових підприємств, в тому числі і Товариство з обмеженою відповідальністю "Водна Станція "Дніпро". Для формування статутного капіталу ТОВ "Водна станція "Дніпро", ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод" передало належне на праві власності нерухоме майно;

- в подальшому арбітражним керуючим ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод" на аукціоні від 06.04.2015 було продано Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Орбіта" 30% корпоративних прав ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод" в статутному капіталі ТОВ "Водна станція "Дніпро" разом із вищезазначеним нерухомим майном боржника;

- у рішенні Господарського суду Запорізької області від 29.03.2021 в межах справи №908/3468/13 встановлено недотримання норм законодавства в ході проведення торгів з продажу корпоративних прав ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод" в ТОВ "Водна станція "Дніпро" та визнано недійсними результати аукціонів з продажу майна ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод", які відбулися на ТБ "Херсонська універсальна товарна біржа" та оформлені протоколами від 06.04.2015 за № 1_3/060415, № 3_3/060415; визнано недійсним договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Водна станція "Дніпро", укладений між ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод" та ТОВ "НВФ "Орбіта" від 10.04.2015;

- позивачі стверджують, що не зважаючи на те, що ухвалою Господарського суду Запорізької області від 13.11.2017 у справі №908/3468/13 задоволено клопотання представника кредитора ФОП Руденка А.П. про забезпечення вимог та заборонено відчуження 30% корпоративних прав ТОВ "НВФ "Орбіта" в ТОВ "Водна станція "Дніпро", 14.11.2017 ТОВ "НВФ "Орбіта" переоформило право власності на вищезазначене нерухоме майно, належне ТОВ "Водна станція "Дніпро", на пов`язане з ним підприємство - ТОВ "Велес-Торг";

- оскільки результати аукціону з продажу корпоративних прав ТОВ "Водна станція "Дніпро" разом із нерухомим майном визнані недійсними, позивачі вважають, що такі правочини не створюють будь-яких юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю;

- позивач-1 зазначає, що ТОВ "Велес-Торг, ЛТД" було обізнане про намір звернення з даним позовом до суду та 09.08.2024 ТОВ "Велес-Торг, ЛТД" оформило іпотеку на спірне нерухоме майно, тобто вчинило заходи для унеможливлення повернення нерухомого майна законному власнику.

35. Врахувавши вказані вище норми права, надавши оцінку доводам заяви позивача-1 про забезпечення позову, суди першої та апеляційної інстанції, керуючись ст. ст. 136, 137 ГПК України, дійшли обґрунтованого висновку, що відповідні заходи забезпечення позову (вжиті судом першої інстанції) стосуються предмета спору, є співмірними із заявленими позовними вимогами; слугуватимуть гарантією виконання рішення суду у разі задоволення позову про витребування такого майна, а їх невжиття може зумовити те, що позивач не зможе відновити своє порушене право в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду, оскільки невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відчуження, передачі в заставу нерухомого майна, вчинення дій, що направлені на зміну стану нерухомого майна може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення.

36. При цьому, судом апеляційної інстанції було враховано, що обраний позивачем (і вжитий судом першої інстанції) вид забезпечення позову не призводить до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, адже не позбавляє прав відповідача-2 на володіння та користування майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів тощо, а лише тимчасово обмежить право розпоряджатися ним (шляхом відчуження користь інших осіб, передавати в заставу нерухоме майно).

37. Такі висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 21.02.2024 у справі № 201/9686/23, від 13.07.2022 у справі № 904/4710/21.

38. Щодо аргументів касаційної скарги (п. 14.1. постанови) про те, що заява про забезпечення позову не містить ціни позову, не відповідає імперативним приписам п. 5 ч. 1 ст. 139 ГПК України, а тому підлягала поверненню заявнику у відповідності до приписів ч. 7 ст. 140 ГПК України (висновки у подібних правовідносинах викладені у п. 26 постанови Верховного Суду від 21.12.2021 у справі № 910/10598/21) колегія суддів зазначає наступне.

38.1. Дійсно пунктом 5 ч. 1 ст. 139 ГПК України встановлено, що заява про забезпечення позову повинна містити ціну позову, про забезпечення якого просить заявник.

38.2. Водночас, згідно з п. 3 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити ціну позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

38.3. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 163 ГПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

38.4. У свою чергу, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при розгляді справи (ч. 2 ст. 163 ГПК України).

38.5. Разом з тим, необхідність зазначення у заяві про забезпечення позову ціни позову, так само які предмету позову, обумовлена обов`язком суду встановити пов`язаність заходів забезпечення з предметом спору, їх співмірність, обґрунтованість і адекватність.

38.6. Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, заяву про забезпечення позову подано разом із самим позовом, і суд був обізнаний з позовними вимогами. При цьому, заявник просить забезпечити позов за рахунок майна, яке і є предметом позову, а тому вартість витребуваного майна та вартість забезпечення є однаковими.

38.7. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції, надаючи оцінку аналогічним аргументам апелянта, дійшов правильного висновку, що у даному випадку не зазначення заявником у заяві про забезпечення позову ціни позову не впливало на можливість розгляду такої заяви по суті, та з огляду на приписи ст. 277 ГПК України, не може бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, так і не може бути підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції враховуючи вимоги ст. 311 ГПК України.

38.8. Крім того, посилання скаржника на правові висновки викладені у п. 26 постанови Верховного Суду від 21.12.2021 у справі № 910/10598/21, в цьому випадку є необґрунтованими, з огляду на нерелевантність вказаної справи зі справою, що розглядається за змістовним критерієм. Так у справі № 910/10598/21 судами взагалі не встановлено та не зазначено підстав та предмету майбутнього позову, який судами забезпечено, а заява про забезпечення позову подана до подання позову.

38.9. Вказану відмінність обставин у справі на яку посилається скаржник і у справі що розглядається правильно встановив і суд апеляційної інстанції. Верховний Суд також не вбачає невідповідності таких висновків суду апеляційної інстанції висновкам постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 щодо критеріїв визначення подібності правовідносин у справах.

39. З огляду на викладене, доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки обставин, встановлених судом апеляційної інстанції.

40. Отже, аргументи, наведені в касаційній скарзі про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм права та неврахування висновків Верховного Суду не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваних постанови суду апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції, оскільки зводяться до переоцінки доказів та обставин, встановлених судами попередніх інстанцій на підтвердження необхідності вжиття заходів забезпечення позову.

41. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

42. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

43. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України дійшла висновку, що постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.11.2024 та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 05.08.2024 у справі № 908/3468/13 (908/2076/24) прийнято відповідно до фактичних обставин справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для її зміни або скасування відсутні.

44. Оскільки підстав для скасування ухвали суду апеляційної інстанції немає, то судовий збір згідно статті 129 ГПК України за подання касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес-Торг, ЛТД" від 27.11.2024 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.11.2024 та на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 05.08.2024 у справі № 908/3468/13 (908/2076/24) залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.11.2024 та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 05.08.2024 у справі № 908/3468/13 (908/2076/24) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді О. В. Васьковський

В. Я. Погребняк