Ухвала

від 07.03.2025 по справі 910/17632/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

07 березня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/17632/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М. - головуючий, Бакуліна С. В., Кондратова І. Д.,

розглянувши заяву Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк"

про відвід судді Бакуліної С. В. від розгляду справи № 910/17632/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Меріста"

до Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", Міністерства фінансів України

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Національний банк України, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Кабінет Міністрів України

про визнання недійсними договорів та актів,

ВСТАНОВИВ:

09 січня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Меріста" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.05.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2024 у справі № 910/17632/19.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2025 для розгляду справи № 910/17632/19 визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у складі: Губенко Н. М. - головуючий суддя, судді: Бакуліна С. В., Вронська Г. О.

Ухвалою від 29.01.2025 Верховний Суд залишив без руху касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Меріста" на підставі частини 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України із наданням скаржнику строку для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.

Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду № 32.2-01/151 від 18.02.2025 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 910/17632/19 у зв`язку із відпусткою судді Вронської Г. О.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.02.2025 для розгляду справи № 910/17632/19 визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у складі: Губенко Н. М. - головуючий суддя, судді: Бакуліна С. В., Кондратова І. Д.

Ухвалою від 27.02.2025 Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі № 910/17632/19 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Меріста" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.05.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2024. Касаційну скаргу призначив до розгляду у відкритому судовому засіданні на 18.03.2025 об 11:30 у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань № 209.

07 березня 2025 року до Верховного Суду надійшла заява Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про відвід судді Бакуліної С. В. від розгляду справи № 910/17632/19.

В обґрунтування поданої заяви Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" зазначає, що предметом позову у справі № 910/17632/19 є визнання недійсним договору про придбання акцій № 9/2016 від 20.12.2016, акту приймання-передавання за договором про придбання акцій від 20.12.2016, а також договору купівлі-продажу акцій банку № БВ-744/16/13010-05/131 від 21.12.2016 та акта виконання зобов`язань за ним. У той же час, предметом касаційного оскарження є рішення судів попередніх інстанцій про закриття провадження у справі № 910/17632/19 на підставі пункту 7 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності". Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" наголошує, що стосовно наведених правових підстав для закриття провадження у справі сформовано стале правозастосування, яке висвітлене, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 910/18214/19 та у постановах Верховного Суду від 25.04.2024 у справі № 910/18072/21 та від 28.06.2023 у справі № 910/19005/19. В силу імперативних положень частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України та частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки Великої Палати Верховного Суду є обов`язковими для суду під часу розгляду справ з подібними правовідносинами, якою є і справа № 910/17632/19. Натомість суддею Бакуліною С. В. була сформована окрема думка у справі № 910/6550/18 за тотожними предметом і підставами позову, аналіз якої свідчить, що дії судді спрямовані на нівелювання принципів забезпечення однакового застосування судами норм права, принципів сталості та єдності судової практики під час касаційного перегляду справ вказаної категорії. За твердженням Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", дії судді Бакуліної С. В. також свідчать про наявність сформованого упередження та особистих переконань стосовно відсутності необхідності застосування, зокрема, правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.02.2023 у справі № 910/18214/19, до спірних за цією справою правовідносин, у зв`язку з особистою незгодою судді Бакуліної С. В. з відповідною правовою позицією. Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" наголошує, що вказаною заявою не висловлює незгоду з окремою думкою судді та не надає їй будь-якої правової оцінки, проте звертає увагу на дії судді, які свідчать про її упередженість та необ`єктивність, тощо.

Розглянувши заяву Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про відвід судді Бакуліної С. В. від розгляду справи № 910/17632/19, Суд дійшов висновку про її необґрунтованість, з огляду на таке.

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України визначені підстави для відводу (самовідводу) судді. Суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо, зокрема, є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді (пункт 5 частини 1 статті 35 цього Кодексу).

За змістом статті 38 Господарського процесуального кодексу України відвід повинен бути вмотивованим.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 48 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.

Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України та статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

За змістом статті 6 Конвенції суд у межах своїх повноважень має бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ветштайн проти Швейцарії" від 21.12.2000).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. За суб`єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" від 09.11.2006).

Європейський суд з прав людини зазначив, що "безсторонність", в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Булут проти Австрії" від 22.02.1996, у справі "Томан проти Швейцарії" від 10.06.1996). Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів.

При цьому, особиста безсторонність суду, як суб`єктивний критерій, презюмується, поки не надано доказів протилежного (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" від 09.11.2006).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" наголосив на тому, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді, що узгоджується із висновками, викладеними в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2018 у справі № 9901/22/17.

Господарський процесуальний кодекс України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ`єктивність судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді. Не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.

При вирішенні питання про відвід судді (складу суду) необхідно перевірити додержання як об`єктивного, так і суб`єктивного критеріїв безсторонності суду, в тому рахунку надати оцінку доводам заявника на предмет недодержання вимог щодо особистої безсторонності суду (суб`єктивний критерій).

Попри твердження Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", що вказаною заявою не висловлюється незгода з окремою думкою судді Бакуліної С. В. та не надається їй будь-яка правова оцінка, Суд доходить до висновку, що доводи Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" фактично зводяться саме до незгоди з окремою думкою судді Бакуліної С. В., викладеної 05.06.2024 у справі № 910/6550/18, та не містять інших обґрунтованих аргументів, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді, якій заявлено відвід.

У контексті зазначеного, Суд звертає увагу на приписи частини 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, якою імперативно визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу. Тлумачення закону у поєднанні з обставинами справи є підґрунтям здійснення правосуддя і у протилежному випадку судді позбавляються можливості на висловлення позиції при розгляді інших подібних справ у подальшому.

Неможливість для учасника справи заявити відвід з підстав незгоди з рішенням або окремою думкою судді в інших справах чи висловленою публічно думкою судді щодо того чи іншого юридичного питання обґрунтовується необхідністю дотримання одного з найважливіших принципів судочинства - nemo iudex in causa sua (ніхто не може бути суддею у власній справі), який виключає для учасника справи можливість обирати суддю на власний розсуд, зокрема, шляхом заявлення відводів тим суддям, відома правова позиція яких його не влаштовує (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 у справі № 761/16124/15-ц).

З огляду на наведене, Суд дійшов висновку, що вказані у заяві про відвід обставини самі по собі та в цілому не є тими обставинами, що безумовно свідчать про упередженість та/або необ`єктивність судді Бакуліної С. В.

При цьому Суд також звертає увагу, що згідно із частинами 1 та 3 статті 34 Господарського процесуального кодексу України питання, що виникають під час колегіального розгляду справи судом, вирішуються більшістю голосів суддів. Головуючий голосує останнім. Суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявність окремої думки повідомляються учасники справи без оголошення її змісту в судовому засіданні. Окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення.

Відповідно до частини 3 статті 39 Господарського процесуального кодексу України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною 1 статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Оцінивши доводи, викладені в заяві Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про відвід судді Бакуліної С. В. від розгляду справи № 910/17632/19, Суд дійшов висновку про його необґрунтованість.

На підставі викладеного та керуючись статтями 35, 38, 39, 234 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про відвід судді Бакуліної С. В. від розгляду справи № 910/17632/19 визнати необґрунтованою.

2. Передати матеріали справи № 910/17632/19, наявні в суді касаційної інстанції, на автоматичний розподіл для визначення судді з розгляду заяви Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про відвід судді Бакуліної С. В. від розгляду справи № 910/17632/19.

Головуючий Н. М. Губенко

Судді С. В. Бакуліна

І. Д. Кондратова