Ухвала

від 05.03.2025 по справі 160/34414/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

05 березня 2025 р.Справа № 160/34414/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши заяву Криворізької центральної окружної прокуратури про відмову від позову та закриття провадження у справі № 160/34414/23 за позовом Криворізької центральної окружної прокуратури до Приватного акціонерного товариства КРИВОРІЗЬКИЙ ЦЕНТРАЛЬНИЙ РУДОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

28 грудня 2023 року Криворізька центральна окружна прокуратура звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного акціонерного товариства КРИВОРІЗЬКИЙ ЦЕНТРАЛЬНИЙ РУДОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Приватного акціонерного товариства КРИВОРІЗЬКИЙ ЦЕНТРАЛЬНИЙ РУДОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД (адреса: вул. Заводська, будинок 1, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50057, код ЄДРПОУ 00190940) в частині невжиття заходів щодо приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисної споруди цивільного захисту сховища №14181, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Заводська, 1, у відповідності до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 579 від 09.07.2018 Про затвердження вимог з питань використання та обліку фонду захисних споруд цивільного захисту;

- зобов`язати Приватне акціонерне товариство КРИВОРІЗЬКИЙ ЦЕНТРАЛЬНИЙ РУДОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД (адреса: вул. Заводська, будинок 1, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50057, код ЄДРПОУ 00190940) привести у стан готовності до використання за призначенням захисну споруду цивільного захисту №14181, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Заводська, 1, у відповідності до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 579 від 09.07.2018 Про затвердження вимог з питань використання та обліку фонду захисних споруд цивільного захисту.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.01.2024 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.02.2024 року клопотання Приватного акціонерного товариства КРИВОРІЗЬКИЙ ЦЕНТРАЛЬНИЙ РУДОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД про зупинення провадження у справі №160/34414/23 задоволено. Зупинено провадження в адміністративній справі №160/34414/23 за позовом Криворізької центральної окружної прокуратури до Приватного акціонерного товариства КРИВОРІЗЬКИЙ ЦЕНТРАЛЬНИЙ РУДОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, до розгляду Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду справи № 260/4199/22 за позовом Керівника Хустської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області до Комунального некомерційне підприємство "Лікувально-профілактична установа Міжгірська районна лікарня Міжгірської селищної ради Закарпатської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міжгірської селищної ради, про зобов`язання вчинити певні дії.

05.02.2025 року до суду від відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі на підставі п.8 ч. 1 статті 238 КАС України.

Заява обґрунтована тим, що 30 січня 2025 року комісією, до складу якої входили: Головний інспектор відділу ЗНС КРУ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області Дмитренко Олександр Сергійович, завідувач сектору з питань НС та ЦЗ відділу з питань НС, ЦЗ та МР Потапенко Валерій Анатолійович, начальник ВЦЗ, П та ТБ ТОВ ЗЛМЗ Станіслав Миколайович Бабачанах, проведено оцінку готовності захисної споруди цивільного захисту. Станом на момент розгляду даної справи, сховище №14181 є таким, що приведене у належний стан та оцінюється як готове для використання за призначенням. Загальний висновок про стан готовності захисної споруди: станом на 30.01.2025 року сховище №14181 оцінюється як готове до використання за призначенням. Отже, Акт оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту сховища №14181 від 30.01.2025 року складений за формою згідно з додатком 11, яким підтверджено відсутність недоліків захисної споруди, та за результатами оцінки містить висновок про стан готовності захисної споруди №14181 до використання за призначенням. Таким чином, станом на момент розгляду справи, відповідачем вже усунуто недоліки, на підставі яких позивач стверджував про нездатність сховища забезпечити захист працівників підприємства та, у разі використання за призначенням, створення загрози для життя та здоров`я людей, захисна споруда приведена у повну готовність до використання за призначенням, що спростовує твердження позивача про протиправну поведінку відповідача та свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

11.02.2025 року до суду від позивача надійшла заява про відмову від позову у зв`язку з добровільним виконання.

Заява обґрунтована тим, що згідно з актом оцінки стану готовності ЗСЦЗ № 14181 від 30.01.2025, який складено за участі головного інспектора відділу ЗНС КРУ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області Дмитренко О.С. та представників відповідача, оцінюється як готове до використання за призначенням. Таким чином, комісія, до складу якої увійшов представник позивача, перевіривши стан захисної споруди цивільного захисту дійшла висновку, що вказане сховище є готовим до використання за призначенням, а відтак, мета, з якою прокурор звернувся із позовною заявою до суду досягнута та поновлено інтереси держави щодо забезпечення приведення у стан готовності захисної споруди цивільного захисту. На підставі викладеного, позивач задовольнити заяву про відмову від позову у зв`язку з добровільним виконанням та закрити провадження у справі 160/34414/23.

Крім того, 11.02.2025 року до суду від позивача надійшла заява про повернення на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (реквізити отримувача: 49044, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 38, МФО 820172, р/р UA228201720343160001000000291 в ДКСУ в м. Київ, код ЄДРПОУ: 02909938, код класифікації видатків бюджету 2800) 50 відсотків сплаченого судового збору у розмірі 2147,2 грн.

Дослідивши матеріали справи та вищевказані клопотання сторін, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 189 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Про прийняття відмови від позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі. У разі часткової відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі щодо частини позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Суд зазначає, що для закриття провадження відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України необхідним є настання сукупності наступних обставин: самостійне виправлення суб`єктом владних повноважень оскаржуваних порушень чи після звернення позивача до суду з відповідним позовом, а також можливість повного відновлення законних прав та інтересів позивача внаслідок виправлення оскаржуваних порушень, без визнання судом рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 800/369/17).

У той же ж час у правовідносинах, які склалися, Приватне акціонерне товариство КРИВОРІЗЬКИЙ ЦЕНТРАЛЬНИЙ РУДОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД не є суб`єктом владних повноважень.

Відтак, обставини щодо закриття провадження підпадають під пункт 2 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, а не під пункт 8 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи вищевикладене, є наявні підстави для прийняття відмови позивача від позову та закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 238 КАС України.

Щодо клопотання позивача про повернення сплаченого судового збору, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Засади розподілу судових витрат визначені ст. 139 КАС України.

Так, ч. 1 ст. 139 КАС України встановлено загальні правила, згідно з якими при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Положеннями ч. 2 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Зміст наведених положень КАС України щодо розподілу судових витрат свідчить про те, що вони стосуються загального правила компенсації судових витрат стороні, на користь якої ухвалено рішення.

Водночас, процесуальний закон визначив обмежений перелік судових витрат, розподіл яких здійснюється у випадку задоволення позову суб`єкта владних повноважень - це виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

У контексті відшкодування судового збору у ст. ст. 139-142 КАС України законодавець визначив коло суб`єктів розподілу чи повернення судового збору, позаяк у вказаних нормах веде мову про сторін (позивача й відповідача) і третю особу.

Зокрема, у разі відмови позивача від позову, понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача (ст. 140 КАС України).

Частиною 2 ст. 142 КАС України визначено, що у разі вирішення справи шляхом примирення, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) п`ятдесяти відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги.

Також положеннями ч. 4 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011 встановлено, що у разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги.

Аналіз змісту ч. ч. 1-3 ст. 139 КАС України дозволяє зробити висновок про те, що витрати суб`єкта владних повноважень на сплату судового збору за будь-яких результатів розгляду справи (задоволення або відмова в задоволенні позову, як повністю, так і частково) не підлягають розподілу за результатом розгляду справи. На користь саме такого тлумачення свідчить зміст ч. 3 ст. 139 КАС України, відповідно до якої суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на сплату судового збору.

Суд вважає, що такий підхід законодавця до правового регулювання розподілу витрат на сплату судового збору нерозривно пов`язаним із завданням адміністративного судочинства, котре полягає у вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 140 КАС України встановлює особливості розподілу судових витрат у разі відмови позивача від позову. Отже, ці особливості стосуються певної (однієї із багатьох, що згадані у ст. 139 КАС України) ситуації - реалізації позивачем свого процесуального права на відмову від позову та прийняття судом відповідного рішення. Та обставина, що у згаданій статті не зазначено правового статусу позивача (суб`єкт владних повноважень чи особа), на думку суду, не змінює підходу, запровадженого в загальній нормі (ст. 139 КАС України) про те, що витрати суб`єкта владних повноважень на сплату судового збору не підлягають розподілу за результатом розгляду справи, окрім судових витрат суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз.

Отже, наведене вище дає підстави для висновку, що передбачене ст. 140 КАС України правило щодо присудження витрат спрацьовує, якщо позивачем є фізична особа або юридична особа, яка не є суб`єктом владних повноважень; якщо позивачем виступає суб`єкт владних повноважень, тоді незалежно від результатів розгляду справи понесені ним судові витрати, окрім судових витрат суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, не підлягають відшкодуванню.

Аналогічна правова позиція викладена постанові об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29.08.2022 у справі №826/16473/15.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для повернення позивачу сплаченого судового збору, тому у задоволенні заяви позивача про повернення сплаченого судового збору слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 189, 238, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Криворізької центральної окружної прокуратури про відмову від позову та заяву Приватного акціонерного товариства КРИВОРІЗЬКИЙ ЦЕНТРАЛЬНИЙ РУДОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД про закриття провадження у справі № 160/34414/23 - задовольнити.

Провадження у адміністративній справі № 160/34414/23 за позовом Криворізької центральної окружної прокуратури до Приватного акціонерного товариства КРИВОРІЗЬКИЙ ЦЕНТРАЛЬНИЙ РУДОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії закрити.

В задоволенні заяви Криворізької центральної окружної прокуратури про повернення сплаченого судового збору - відмовити.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Копію ухвали надіслати сторонам по справі.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Кальник