Ухвала

від 07.03.2025 по справі 240/23099/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

07 березня 2025 року м. Житомир справа № 240/23099/24

категорія 110000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Гуріна Д.М., розглянувши заяву відповідача про залишення позову без розгляду в адміністративній справі за позовом Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави до Державної служби геології та надр України, треті особи, на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма Лисс», Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Словечанське лісове господарство», про визнання протиправним та скасування дозволу,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся Заступник керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави із позовом до Державної служби геології та надр України, в якому просить визнати протиправним та скасувати спеціальний дозвіл на користування надрами від 04.10.2018 №6286, виданий Державною службою геології та надр України Товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма «Лисс» з метою видобування торфу фрезерного для виробництва брикетів.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що оскаржуваний спеціальний дозвіл на користування надрами від 04.10.2018 №6286 є рішенням про провадження планової діяльності, що також підтверджується ст.11 Закону України від 23.05.2017 №2059-VIII "Про оцінку впливу на довкілля". Цією ж статтею вказаного Закону передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, приймаючи рішення про провадження планованої діяльності, зобов`язані врахувати висновок з оцінки впливу на довкілля. Відповідно до інформації Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів №21/21-04/5076-24 від 21.10.2024, ТОВ «Фірма Лисс» 15.06.2018 розпочато процедуру оцінки впливу на довкілля щодо планової діяльності з промислового видобутку торфу родовища «Гвоздь» шляхом завантаження повідомлення про планову діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля (реєстраційний номер - 20186151008). Однак, за результатами розгляду матеріалів, необхідних для здійснення процедури оцінки впливу на довкілля, листом Міністерства екології та природних ресурсів України від 18.02.2019 №7/1105-19 повідомлено ТОВ «Фірма «Лисс» про відмову у видачі висновку з оцінки впливу на довкілля щодо зазначеної планової діяльності.

Разом із тим, 29.03.2019 ТОВ «Фірма «Лисс» розпочато процедуру оцінки впливу на довкілля щодо планової діяльності з промислового видобутку торфу родовища «Гвоздь» шляхом завантаження повідомлення про планову діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля (реєстраційний номер - 20193293241). У подальшому ТОВ «Фірма «Лисс»» у встановленому законом порядку проведено громадські обговорення звіту з оцінки впливу на довкілля та 02.09.2019 за №7-03/12-20193293241/1 складено звіт про громадські обговорення планової діяльності. Висновок з оцінки впливу на довкілля Міністерством екології та природних ресурсів України видано ТОВ «Фірма «Лисс» 02.09.2019 за №7-03/12-20193293241/1 щодо планової діяльності з «Промислового видобутку торфу фрезерного для виробництва брикетів на родовищі «Гвоздь».

Таким чином, ТОВ «Фірма «Лисс» проведено процедуру з оцінки впливу на довкілля вже після отримання спеціального дозволу на користування надрами.

З огляду на вказане, висновки з оцінки впливу на довкілля при видачі спеціального дозволу на користування надрами до уваги не бралися і не могли братися, оскільки оцінку впливу на довкілля проведено пізніше. З урахуванням викладеного позивач вважає, що спеціальний дозвіл на користування надрами від 04.10.2018 №6286 є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Після усунення позивачем недоліків позову, ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 02.01.2025 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, залучено до участі у справі третіх осіб, на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма Лисс», Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Словечанське лісове господарство». Задоволено заяву представника позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду із даним позовом та поновлено позивачу пропущений строк звернення до суду з позовною заявою.

13.01.2025 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву вх. №2163/25 та заява про залишення позову без розгляду вх. №2167/25. В обґрунтування заяви відповідач вказує, що позивачем пропущено трьохмісячний строк звернення до суду з цим позовом. Так, представником відповідача зазначено, що наказ Держгеонадр від 31.08.2018 №300 та спеціальний дозвіл №6286 виданий Державною службою геології та надр України 04.10.2018 ТОВ "Фірма Лисс" опубліковано на офіційному сайті Держгеонадр. Доступ до реєстру спеціальних дозволів був відкритий, що не перешкоджало позивачу ознайомитися з оскаржуваним дозволом до введення відповідних обмежень або ж звернутися із запитом про надання такого спецдозволу в розумні строки.

21.01.2025 на адресу суду від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про залишення позову без розгляду вх. №4069/25 в яких позивач заперечує проти доводів заяви.

21.01.2025 на адресу суду позивачем подано відповідь на відзив вх. №4074/25.

Дослідивши матеріали справи, доводи заяви про залишення позову без розгляду та заперечення на вказану заяву, суд дійшов наступних висновків.

Частинами 2 та 5 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з абзацом другим частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Частина 1 статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що процесуальні строки це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Згідно з частиною 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Заступник керівника Житомирської обласної прокуратури в межах даної справи оскаржує спеціальний дозвіл на користування надрами від 04.10.2018 №6286, виданий Державною службою геології та надр України Товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма «Лисс» з метою видобування торфу фрезерного для виробництва брикетів.

У той же час, із вказаним позовом заступник керівника прокуратури звернувся 25.11.2024, тобто із пропуском тримісячного строку звернення до суду.

Частиною 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Позивачем в запереченнях на заяву про залишення позову без розгляду вказано, що не є підставою для звернення до суду із позовом оприлюдненні накази Держгеонадр про видачу спеціальних дозволів, а також спеціальні дозволи на користування надрами. Моніторинг усіх без винятку оприлюднених органами державної влади та місцевого самоврядування рішень, а також надання їм оцінки лише виходячи з їх змісту є неможливими.

Крім того, позивачем вказано, що статус прокуратури зазнав суттєвих змін після прийняття у 2014 році нового Закону України «Про прокуратуру» та внесення у 2016 році змін до Конституції України щодо правосуддя. Отже, з 2014 року органи прокуратури не мають повноважень щодо здійснення нагляду за додержанням і застосуванням законів, відповідно прокурор не повинен був стежити за сайтом, перевіряти відповідні реєстри та проводити перевірку.

Оприлюднення рішень на офіційних сайтах та в реєстрах суб`єктів владних повноважень не є доказом обізнаності прокурора про їх наявність, не свідчить про те, що з цього дня виникли підстави, що дають прокурору право на пред`явлення позову, та саме по собі не може бути днем відліку строку звернення до суду.

Зокрема, після надання Державною службою геології та надр України ТОВ «Фірма Лисс» спеціального дозволу на користування надрами Житомирська обласна прокуратура не володіла інформацією про недотримання відповідачем вимог законодавства, які порушують інтереси держави, оскільки не володіла інформацією та матеріалами на підставі яких видавався спеціальний дозвіл на користування надрами.

Таким чином, у Житомирської обласної прокуратури не було підстав для скерування запитів у порядку ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» з метою отримання оскаржуваного спеціального дозволу.

Враховуючи вказане, вбачається, що саме з 21.08.2024 у прокурора виникли документально підтверджені, а не засновані на припущеннях, підстави для звернення до суду, які остаточно підтверджені після отримання відповідей на запити прокурора.

Проаналізувавши надані відповіді, прокурор встановив ознаки порушення закону та інтересів держави і, відповідно, підстави для звернення до суду з позовом.

Також, позивачем зазначено, що виявити порушення вимог природоохоронного законодавства стало можливим лише в ході опрацювання відповідної інформації та матеріалів, отриманих відповідно до ст.23 Закону України «Про прокуратуру», шляхом надання комплексної оцінки усім обставинам.

До опрацювання та аналізу відповідної інформації та матеріалів, спеціалізована екологічна прокуратура Житомирської обласної прокуратури не володіла інформацією про порушення інтересів держави у зв`язку з наданням оспорюваного спеціального дозволу.

Згідно із частиною 1 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Так, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оціночні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними та реальними.

Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо об`єктивно йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив через можливі власні недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до свого права на звернення до суду.

Ключовою є фраза "з поважних причин", а отже це і є предметом доказування при вирішенні питання щодо встановлення поважності причин для позивача, тобто якщо строк був пропущений з поважних причин, це повинно підтверджуватися незаперечними письмовими доказами.

Прокурор вважає, що оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню процесуального права на оскарження, суд повинен виходити з оцінки та аналізу всіх наведених у клопотанні доводів, а також з того, чи мав заявник можливість своєчасно реалізувати своє право на оскарження. Вказані принципи допомагають зрозуміти деякі важливі елементи справедливого суду. При цьому й саме питання застосування строку звернення до суду тісно пов`язано з їх реалізацією.

Оцінивши викладені у запереченнях на заяву доводи прокурора стосовно поважності причин пропуску строку звернення з позовом у даній справі, суд зазначає, що згідно пункту 25 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами №615 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), про надання, продовження строку дії, зупинення, поновлення, переоформлення, видачу дубліката, анулювання дозволу та внесення змін до нього Держгеонадра видає наказ, а Рада міністрів Автономної Республіки Крим - розпорядження.

Наказ Держгеонадр про надання дозволу розміщується протягом п`яти днів на офіційному веб-сайті Держгеонадр.

31.08.2018 прийнято наказ №300 про надання спеціальних дозволів на користування надрами, відповідно до п.п.1 п.8 Порядку №615, а зокрема ТОВ «Фірма Лисс».

Наказ Держгеонадр №300 від 31.08.2018 було опубліковано на офіційному сайті Держгеонадр України на протязі 5 днів з моменту прийняття, на виконання п.25 Порядку №615 у роздiлi «Архiв наказів за 2018 рік» (https://www.geo.gov.ua/diyalnist/nakazy/arhiv-nakaziv/).

Іншого порядку повідомлення всіх зацікавлених осіб про прийняття наказу чинне законодавство, в тому числі Порядок №615 не передбачає.

Спеціальний дозвіл №6286 виданий Державною службою геології та надр України 04.10.2018 ТОВ «Фірма Лисс» та опублікований на офіційному сайті Держгеонадр.

Доступ до реєстру спеціальних дозволів на користування надрами був відкритий до початку повномасштабного вторгнення росії в Україну. Відповідне обмеження доступу до реєстру спеціальних дозволів на користування надрами після введення воєнного стану в Україні не спростовує того факту, що позивач мав право та можливості ознайомитись з оскаржуваним спецдозволом до введення відповідних обмежень або ж звернутись з запитом про надання такого спецдозволу в розумні строки.

Відтак, оскаржуваний документ, а саме: спеціальний дозвіл на користування надрами від 04.10.2018 №6286, надрами ТОВ «Фірма Лисс» перебував в загальному доступі.

В обґрунтування вчасного звернення до суду позивач вказує про отримання відповідно інформації, яка слугувала підставою для представництва інтересів держави прокурором, у відповідь на запити до Держгеонадр, Міндовкілля щодо обставин отримання ТОВ «Фірма Лисс» спеціального дозволу на користування надрами.

У листі Прокуратури Житомирської області від 21.11.2019 зазначено про необхідність повторного звернення Держгеонадр до суду щодо скасування протоколу №4238 від 26.12.2017 засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин та рішення сімнадцятої сесії Житомирської обласної ради VII скликання №1191 від 26.07.2018 «Про розгляд звернення Державної служби геології та надр України від 24.07.2018 №14121/03/12-18 щодо погодження надання спеціального дозволу на користування надрами ТОВ «Фірма «Лисс», у зв`язку з винесенням постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №0640/4292/18 про залишення без розгляду позовної заяви заступника прокурора Житомирської області до Державної комісії України по запасах корисних копалин, Житомирської обласної ради, треті особи: Державне підприємство "Словечанське лісове господарство", Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Лисс" про визнання протиправними та скасування протоколу і рішення.

Предметом спору у справі №0640/4292/18 є документи, на підставі яких було видано спеціальний дозвіл на користування надрами від 04.10.2018 №6286 надрами ТОВ «Фірма Лисс» (протокол ДКЗ №4238 від 26.12.2017 та рішення Житомирської обласної ради №1191 від 26.07.2018).

Таким чином, прокуратура Житомирської області принаймні з 24.09.2018 (дата звернення з позовом у справі №0640/4292/18) була обізнана про отримання спеціального дозволу на користування надрами ТОВ «Фірма Лисс».

Відтак, аргументи позивача щодо поважності пропуску строку до суду з цим позовом є безпідставними, оскільки маючи доступ до інформації щодо надання спеціального дозволу на користування надрами ТОВ «Фірма Лисс» у 2018-2024 роках, прокурор не був позбавлений можливості подавати запити до державних органів, зокрема, Держгеонадр.

Схожа правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 11.09.2024 у справі №560/22266/23.

Той факт, про який позивач вказує у запереченнях на заяву про залишення позову без розгляду, не є непереборною обставиною, з підстав якої позивач не міг звернутись до суду в межах встановленого Кодексом адміністративного судочинства України строку.

Отже, належних та допустимих доказів щодо причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали від волі позивача своєчасно звернутись за судовим захистом із зазначеними позовними вимогами, позивачем не надано.

Положеннями частин 2, 5 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на звернення з позовом у публічно-правових відносинах.

Встановлення строків звернення до суду передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій щодо захисту своїх прав, свобод та інтересів.

Інститут строків звернення до суду в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

Процесуальні строки є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (пункт 45 рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року в справі "Perez de Rada Cavanilles v. Spain" (Перез де Рада Каванілес проти Іспанії), заява №28090/95). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна Держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (пункт 44 рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року Osman v. the United Kingdom (Осман проти Сполученого Королівства), заява №23452/94 та пункт 54 рішення від 19 червня 2001 року Kreuz v. Poland (Круз проти Польщі), заява №28249/95).

З 04.10.2018, тобто з моменту видачі спеціального дозволу, правовідносини між державою та ТОВ «Фірма Лисс» є стабільними. Безпідставне поновлення прокурору строків звернення до суду призведе до необґрунтованого втручання суду у принцип правової визначеності, що порушить право інших учасників судового провадження на справедливий судовий розгляд в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Обставин, які б об`єктивно унеможливлювали своєчасне звернення до суду позивачем не наведено. Наведені прокурором обставини не можуть бути причиною для поновлення строку звернення до суду з позовом.

За змістом висновку наведеного Європейським Судом з прав людини в ухвалі щодо прийнятності від 30.08.2006 (справа "Каменівська проти України"), згідно з яким право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані...".

Слід також звернути увагу, що практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс та інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Відповідно до частини 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Частиною 4 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Суд вважає неповажними причини пропуску строку звернення до суду, які зазначені позивачем у запереченнях проти заяви про залишення позову без розгляду, а викладені в ухвалі про відкриття провадження у справі висновки про визнання таких причин поважними - передчасними.

Враховуючи викладене, а також ту обставину, що позивачем не наведено інших обґрунтованих причин поважності пропуску строку звернення до суду з цим позовом, суд дійшов висновку, що позовну заяву Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави слід залишити без розгляду.

Керуючись статтями 123, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Залишити без розгляду позовну заяву Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави до Державної служби геології та надр України , Треті особи, на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма Лисс», Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Словечанське лісове господарство» про визнання протиправним та скасування дозволу.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Д.М. Гурін

07.03.25