Рішення

від 06.03.2025 по справі 300/5446/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2025 р. справа № 300/5446/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Шумея М.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Керівника Калуської окружної прокуратури Івано-Франківської області Носович Андрій Богданович в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Карпатського регіону звернувся до суду з адміністративним позовом до Витвицької сільської ради територіальної громади Калуського району Івано-Франківської області, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: Управління екології та природніх ресурсів Івано-Франківської обласної державної адміністрації про визнання незаконною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Керівник Калуської окружної прокуратури Івано-Франківської області Носович Андрій Богданович в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Карпатського регіону звернувся до суду з адміністративним позовом до Витвицької сільської ради територіальної громади Калуського району Івано-Франківської області, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: Управління екології та природніх ресурсів Івано-Франківської обласної державної адміністрації, в якому просить суд:

-визнати протиправною бездіяльність Витвицької сільської ради (ЄДРПОУ 04355898) щодо незабезпечення встановлення в натурі (на місцевості) меж ландшафтного заказника місцевого значення «Бовкоти» площею 2,2 га, яке знаходиться в с. Станківці Витвицької сільської ради Калуського району Івано-Франківської області;

-зобов`язати Витвицької сільської ради забезпечити встановлення в натурі (на місцевості) меж ландшафтного заказника місцевого значення «Бовкоти» площею 2,2 га, яке знаходиться в с. Станківці Витвицької сільської ради Калуського району Івано-Франківської області.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.07.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження .

26.07.2024 року через систему «Електронний суд» від Витвицької сільської ради територіальної громади Калуського району Івано-Франківської області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує проти позову з підстав викладених у відзиві. Просить відмовити у задоволенні позову.

02.08.2024 року через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої викладено пояснення, міркування та аргументи щодо наведених у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення, позовні вимоги просить задоволити в повному обсязі.

19.08.2024 року на електронну адресу суду від Управління екології та природніх ресурсів Івано-Франківської обласної державної адміністрації надійшли пояснення на відзив.

27.08.2024 року від керівника Калуської окружної прокуратури Івано-Франківської області Носовича Андрія Богдановича надійшло клопотання про повернення зайво сплаченого судового збору.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.09.2024 року вищезазначене клопотання задоволено.

30.10.2024 року від керівника Калуської окружної прокуратури Івано-Франківської області Носовича Андрія Богдановича надійшла заява про виправлення описки у судовому рішенні.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.11.2024 року виправлено допущену описку у резолютивній частині ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від09.09.2024 року в адміністративній справі № 300/5446/24.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази, зазначає наступне.

Підставою для звернення до суду із позовом є бездіяльність Витвицької селищної ради щодо незабезпечення встановлення меж ландшафтного заказника місцевого значення в урочищі «Бовкоти».

У ході вивчення Калуською окружною прокуратурою Івано-Франківської області даної бездіяльності встановлено, що рішенням Станковецької сільської ради Долинського району Івано-Франківської області від 01.12.2003 № 145-8/2003 «Про створення ландшафтного заказника місцевого значення в урочищі «Бовкоти» вирішили просити районну ради підтримати пропозицію щодо надання ділянці русла річки Лужанка в місці з геологічними утвореннями, валунами піску та прилеглій прибережній смузі на площі 2,2 га в урочищі «Бовкоти» статусу ландшафтного заказника місцевого значення.

Рішенням Долинської районної ради Івано-Франківської області від 10.12.2003 № 208- 11/2003 «Про створення ландшафтного заказника місцевого значення «Бовкоти» вирішили підтримати пропозицію щодо надання ділянці русла р. Лужанка, (в місці виходу на поверхню валунів пісковика) та прилеглим прибережним смугам загальною площею 2,2 га статусу земель природно-заповідного фонду, ландшафтного заказника місцевого значення «Бовкоти». Просити державне управління екології та природних ресурсів в Івано-Франківській області підготувати на затвердження матеріали про створення ландшафтного заказника місцевого значення «Бовкоти» в порядку, встановленому чинним законодавством.

Ландшафтний заказник місцевого значення «Бовкоти» створений рішенням Івано-Франківської обласної ради від 17.01.2008 № 490-18/2008 з метою збереження мальовничих валунів пісковика в руслі річки, притоки Свічі, з деревною рослинністю прибережної смуги в складі смереки з домішкою бука. Відповідно до змісту інформації Управління екології та природних ресурсів Івано-Франківської області від 13.06.2024 № 05-15/2726 відповідно до статті 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» Витвицькій сільській раді Івано-Франківського району оформлені охоронні зобов`язання від 05.02.2008 № 95, від 27.07.2020 № 57, від 17.05.2024 № 667 на ландшафтний заказник місцевого значення «Бовкоти», якими зазначений об`єкт природно-заповідного фонду було передано під охорону та дотримання встановленого режиму території.

Межі території природно-заповідного фонду ландшафтного заказника місцевого значення «Бовкоти» в натурі (на місцевості) на даний час не встановлено відповідно до вимог діючого законодавства.

Пунктом 2 охоронного зобов`язання серед іншого визначено, що охорона та дотримання встановленого режиму території (об`єкта) ландшафтного заказника місцевого значення «Бовкоти» загальною площею 2,2 га покладається на землекористувача, тобто на Витвицьку сільську раду.

Однак, відповідачем незабезпечено встановлення в натурі (на місцевості) меж ландшафтного заказника місцевого значення «Бовкоти» площею 2,2 га, яке знаходиться в с. Станківці Витвицької сільської ради Калуського району Івано-Франківської області.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

У ході вивчення даної бездіяльності встановлено, ландшафтний заказник місцевого значення «Бовкоти» створений рішенням Івано-Франківської обласної ради від 17.01.2008 № 490-18/2008 з метою збереження мальовничих валунів пісковика в руслі річки, притоки Свічі, з деревною рослинністю прибережної смуги в складі смереки з домішкою бука.

У відповідності до п. 7-1 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до прийняття закону про адміністративнотериторіальний устрій України визначення адміністративних центрів територіальних громад та затвердження територій територіальних громад здійснює Кабінет Міністрів України.

Згідно з пп. 9 п. 6-1 прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» юридична особа - сільська, селищна, міська рада, розміщена в адміністративному центрі сформованої територіальної громади, є правонаступником прав та обов`язків усіх юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних розформованими територіальними громадами, з дня набуття повноважень новообраною радою.

Відповідно до змісту інформації Управління екології та природних ресурсів Івано-Франківської області від 13.06.2024 № 05-15/2726 відповідно до статті 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» Витвицькій сільській раді Івано-Франківського району оформлені охоронні зобов`язання від 05.02.2008 № 95, від 27.07.2020 № 57, від 17.05.2024 № 667 на ландшафтний заказник місцевого значення «Бовкоти», якими зазначений об`єкт природно-заповідного фонду було передано під охорону та дотримання встановленого режиму території.

Пунктом 2 охоронного зобов`язання серед іншого визначено, що охорона та дотримання встановленого режиму території (об`єкта) ландшафтного заказника місцевого значення «Бовкоти» загальною площею 2,2 га покладається на землекористувача, тобто на Витвицьку сільську раду.

Відповідно до п. 4 охоронного зобов`язання землевласник (землекористувач) забезпечує охорону та збереження території об`єкту, що перебуває у його користуванні.

Вказане узгоджується з положеннями законодавства про природно заповідний фонд та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною керівник Івано-Франківської окружної прокуратури Шишко Євген Анатолійович в інтересах Державної екологічної інспекції Карпатського округу звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 131-1 Конституції Українина органи прокуратури покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частин 3, 4статті 53 КАС Україниу визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначенихстаттею 169 цього Кодексу.

Спеціальним законом, яким визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді єЗакон України ''Про прокуратуру'' від 14.12.2014 №1697-VII (даліЗакон №1697-VII).

Відповідно до частин 3, 4статті 23 Закону №1697-VIIпрокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначенихстаттею 169 цього Кодексу.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняттяінтерес держави.

УРішенні Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття ''інтереси держави'', висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.

Із врахуванням того, що ''інтереси держави'' є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частинирішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99).

Ці міркування Конституційний Суд України зробив у контексті офіційного тлумаченняАрбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак, висловлене Судом розуміння поняття ''інтереси держави'' має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого устатті 23 Закону України ''Про прокуратуру''.

Відтак, суд вважає, що ''інтереси держави'' охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація ''інтересів держави'', особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, від 19 вересня 2019 року у справі № 815/724/15, від 17 жовтня 2019 року у справі № 569/4123/16-а.

Крім того, суд зазначає, що Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі ''Ф.В. проти Франції'' (F.W. v. France), заява № 61517/00, пункт 27).

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 4 частини другоїстатті 129 Конституції України).

Так, згідно з частино 3статті 23 Закону №1697-VIIпрокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу.

Системне тлумачення вказаних приписів дозволяє дійти висновку, щостаття 53 КАС Українивимагає вказувати в адміністративному позові, скарзі чи іншому процесуальному документі докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог із зазначенням, у чому саме полягає порушення інтересів держави, та обставини, що зумовили необхідність їх захисту прокурором.

В даному позові прокурор зазначив, що ландшафтний заказник місцевого значення «Бовкоти» створений рішенням Івано-Франківської обласної ради від 17.01.2008 № 490-18/2008 з метою збереження мальовничих валунів пісковика в руслі річки, притоки Свічі, з деревною рослинністю прибережної смуги в складі смереки з домішкою бука.

Відповідачем до цього часу не здійснено жодних заходів щодо встановлення меж комплексної пам`ятки природи загальнодержавного значення «Касова гора».

Охорона територій та об`єктів природно-заповідного фонду інших категорій, ніж визначені в ч. 1 ст. 60 Закону України ''Про природно-заповідний фонд України'', покладається на підприємства, установи та організації, у віданні яких вони перебувають.

Органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування сприяють охороні й збереженню територій та об`єктів природно-заповідного фонду, виконанню покладених на них завданьст. 60 цього Закону.

Згідно ізстаттею 12 Земельного кодексу Україниповноваження щодо розпорядження землями комунальної власності територіальних громад, до яких відноситься і гідрологічна пам`ятка природи, віднесено до повноважень сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин.

Відповідно до статті 11 Закону України ''Про природно-заповідний фонд'' обласні державні адміністрації є уповноваженими органами державного управління в галузі організації, охорони та використання природно-заповідного фонду.

Органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування сприяють охороні й збереженню територій та об`єктів природно-заповідного фонду, виконанню покладених на них завданьст. 60 цього Закону.

Статтею 28 цього ж Законувизначено, що власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів, оголошених пам`ятками природи, беруть на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.

За викладених обставинландшафтного заказника місцевого значення «Бовкоти» розташована на землях комунальної власності Витвицької сільської ради територіальної громади Калуського району Івано-Франківської області.

Статтею 8 Закону України ''Про природно-заповідний фонд України'' визначено основні засоби збереження територій та об`єктів природнозаповідного фонду серед яких встановлення заповідного режиму; додержання вимог щодо охорони територій та об`єктів природно-заповідного фонду під час здійснення господарської, управлінської та іншої діяльності, розробки проектної і проектно-планувальної документації, землевпорядкування, лісовпорядкування, здійснення оцінки впливу на довкілля; здійснення державного та громадського контролю за додержанням режиму їх охорони та використання; проведення інших заходів з метою збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

За приписами статті 7 Закону України ''Про природно-заповідний фонд України'' та землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду, аналогічною є нормастатті 43 ЗК України.

Землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об`єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно достатті 6 цього Законуоб`єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення.

Межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства.

До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Статтею 61 Закону України ''Про охорону земель'' ділянки суші та водного простору, природні комплекси й об`єкти, які мають особливу екологічну, наукову, естетичну і економічну цінність і призначені для збереження природної різноманітності, генофонду видів тварин і рослин, підтримання загального екологічного балансу та фонового моніторингу навколишнього природного середовища, вилучаються з господарського використання повністю або частково і оголошуються територією чи об`єктом природно-заповідного фонду України.

Земельна ділянка як об`єкт цивільних прав передбачає її формування з визначенням її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадаструст. 79-1 ЗК України.

Одним зі способів формування земельних ділянок є відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів розробляються, зокрема, з метою збереження природного різноманіття ландшафтів, охорони довкілля, підтримання екологічного балансу ст. 47 Закону України ''Про землеустрій''.

За цією ж нормою проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів визначають місце розташування і розміри земельних ділянок, власників земельних ділянок, землекористувачів, у тому числі орендарів, межі територій природнозаповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого (округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони), рекреаційного та історико-культурного (охоронні зони) призначення, водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів, а також встановлюють режим використання та охорони їх територій.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів розробляються на підставі укладених договорів між замовниками документації із землеустрою та її розробниками.

Згідно зі статтею 26 Закону України ''Про землеустрій'' замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі.

Відповідно до абз. ''в'' частини 2 статті 25 Закону України ''Про землеустрій'' до документації із землеустрою належать проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історикокультурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів.

Відповідно до частини 6 статті 47 Закону України ''Про землеустрій'' рішення про затвердження проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон одночасно є рішенням про встановлення меж таких територій.

Підставою для здійснення землеустрою, відповідно до статті 22 Закону України ''Про землеустрій'' є рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою, укладені договори між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою, судові рішення.

Відповідно достатті 12 ЗК Україниповноваження щодо розпорядження землями комунальної власності територіальних громад, до яких відноситься і комплексна пам`ятка загальнодержавного значення «Касова гора», віднесено до повноважень сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин.

До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить також:

а) надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону;

б) здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у межах та порядку, встановлених законом;

в) здійснення інших повноважень у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до частини 6 статті 47 Закону України ''Про землеустрій'' рішення про затвердження проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон одночасно є рішенням про встановлення меж таких територій.

Державою делеговано відповідні повноваження у сфері охорони об`єктів та територій природно-заповідного фонду органам місцевого самоврядування.

Зокремастаттею 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, серед яких організація охорони, реставрації та використання пам`яток історії і культури, архітектури та містобудування, палацово-паркових, паркових і садибних комплексів, природних заповідників.

Статтею 19 Закону України ''Про землеустрій'' передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належать: організація і здійснення землеустрою; здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою; координація здійснення землеустрою та контролю за використанням і охороною земель комунальної власності; інформування населення про заходи, передбачені землеустроєм; вирішення інших питань у сфері землеустрою відповідно до закону.

Статтею 12 ЗК Українидо повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст віднесена, окрім іншого, організація землеустрою та вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Підставою для здійснення землеустрою є рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою, укладені договори між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою, судові рішення.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок розробляються у разі формування нових земельних ділянок із земель державної, комунальної власності (крім випадків формування земельних ділянок за іншою документацією із землеустрою) та у разі зміни цільового призначення земельних ділянок у випадках, визначених законом.

Згідно статті 55 Закону України ''Про землеустрій'' встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, матеріалів Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель, матеріалів топографо-геодезичних робіт.

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляється за рішенням власника (розпорядника) земельної ділянки, землекористувача.

Статтями125та126 ЗК Українивстановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України ''Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень''.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цьогоЗакону, виникають з моменту такої реєстрації.

За викладених обставин, саме відповідач має сприяти охороні й збереженню територій та об`єктів природно-заповідного фонду, в даному випадку Витвицька сільська рада має попіклуватися про дотримання охоронного режиму розміщеного на її території об`єкту ландшафтного заказника місцевого значення «Бовкоти» площею 2,2 га, яке знаходиться в с. Станківці Витвицької сільської ради Калуського району Івано-Франківської області шляхом здійснення робіт із землеустрою із відведення та винесення в натуру (на місцевості) меж земельної ділянки такого об`єкта, маючи для цього законні підстави та необхідні економічні важелі.

Виходячи з вказаних конституційних положень в їх системному зв`язку з положеннямистатті 6 Конституції України, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 вказав на те, що гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписамистатей19,140,143,144,146 Основного Закону України.

З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України. Такі ж положення закріплені у статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка встановлює, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаютьсяконституцієюабо законом; органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу.

Таким чином, для вирішення тих чи інших питань орган місцевого самоврядування повинен бути наділений відповідними повноваженнямиКонституцією Українита законами України.

Відповідно до підпунктів 34, 37 частини 1 статті 26 Закону України ''Про місцеве самоврядування в Україні'' виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо регулювання земельних відносин; прийняття рішень про організацію територій і об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні; внесення пропозицій до відповідних державних органів щодо оголошення природних та інших об`єктів, що мають екологічну, історичну, культурну або наукову цінність, пам`ятками природи, історії або культури, які охороняються законом, прийняття рішень про оголошення в місцях масового розмноження та вирощування потомства дикими тваринами «сезону тиші» з обмеженням господарської діяльності та добуванням об`єктів тваринного світу.

Таким чином, з огляду на зміст зазначених норм, на відповідача покладається обов`язок із вчинення дій щодо замовлення проекту землеустрою на пам`ятку природи місцевого значення організації і встановлення меж території, здійснення контролю за його виготовленням.

Водночас, через тривалу бездіяльність відповідача щодо виконання вимог чинного законодавства, межі комплексної пам`ятки природи загальнодержавного значення «Касова гора» в натурі (на місцевості) до теперішнього часу не визначені.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення.

Відповідно до частини 2статті 139 КАС Українипри задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Такі витрати позивачем у даній справі не понесені.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Витвицької сільської ради (ЄДРПОУ 04355898) щодо незабезпечення встановлення в натурі (на місцевості) меж ландшафтного заказника місцевого значення «Бовкоти» площею 2,2 га, яке знаходиться в с. Станківці Витвицької сільської ради Калуського району Івано-Франківської області.

Зобов`язати Витвицької сільської ради забезпечити встановлення в натурі (на місцевості) меж ландшафтного заказника місцевого значення «Бовкоти» площею 2,2 га, яке знаходиться в с. Станківці Витвицької сільської ради Калуського району Івано-Франківської області.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Шумей М.В.