Рішення

від 07.03.2025 по справі 340/8273/24

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/8273/24

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Керівника Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області, в інтересах держави, в особі Відділу культури, туризму, молоді та спорту Петрівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області до Релігійної організації "Релігійна громада Покрови Пресвятої Богородиці Православної Церкви України с. Чечеліївка" про зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Керівник Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області, в інтересах держави звернувся з позовом до суду, в якому просить зобов`язати Релігійну організацію "Релігійна громада Покрови Пресвятої Богородиці Православної Церкви України с. Чечеліївка" (ЄДРПОУ 43497734) укласти з Відділом культури, туризму, молоді та спорту Петрівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області (ЄДРПОУ 44153493) охоронний договір на об`єкт культурної спадщини - пам`ятку архітектури місцевого значення Церква, яка розташована за адресою: Кіровоградська область, Олександрійський район, с. Чечеліївка, вул. Шкільна, 6, на умовах і в порядку, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що згідно розпорядження голови Кіровоградської обласної державної адміністрації від 29.01.2020 №102-р Про внесення змін до розпорядження голови обласної державної адміністрації від 07 серпня 1997 року № 261-р, до Переліку пам`яток містобудування, архітектури місцевого значення в Кіровоградській області занесено, зокрема, Церква кінець XIX ст., що знаходиться на території Петрівської територіальної громади за адресою: Кіровоградська область, Олександрійський район, с. Чечеліївка, вул. Шкільна, 6 (№215 в Переліку), за категорією - об`єкт архітектури. Відповідно до інформації, отриманої з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, нежитлова будівля з надвірними будівлями, розташованої за адресою: Кіровоградська область, Олександрійський район, с. Чечеліївка, вул. Шкільна, 6, належить Релігійній організації "РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА ПОКРОВИ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ С.ЧЕЧЕЛІЇВКА", код ЄДРПОУ: 43497734, на підставі реєстраційного посвідчення від 10.10.1997, виданого Бюро технічної інвентаризації на підставі рішення виконавчого комітету Чечеліївської сільської ради від 12.09.1997 №24. Листом від 08.08.2024 №55-/02-4894ВИХ-24 відділ культури, туризму, молоді та спорту Петрівської селищної ради повідомив Олександрійську окружну прокуратуру, що охоронний договір на будівлю Церква кінець XIX ст., за адресою: Кіровоградська область, Олександрійський район, с. Чечеліївка, вул. Шкільна, 6, не укладений. Відсутність охоронних договорів свідчить про порушення інтересів держави щодо забезпечення збереження об`єктів культурної спадщини. Відділу культури, туризму, молоді та спорту Петрівської селищної ради делеговано повноваження укладати та поновлювати (у випадку завершення дії) охоронні договори на об`єкти культурної спадщини відповідно до вимог чинного законодавства. Листом від 08.08.2024 № 55-/02-4894ВИХ-24, позивач повідомив Олександрійську окружну прокуратуру що направив лист до Свято-Покровської церкви за адресою: с. Чечліївка, вул. Шкільна, 17, щодо рекомендації виготовлення облікової документації на об`єкт культурної спадщини, який перебуває у їх власності, та після цього буде укладений охоронний договір з відділом культури, туризму, молоді та спорту Петрівської селищної ради. Окрім того, позивач повідомив про відсутність намірів звернення до суду з позовом про зобов`язання власника будівлі укласти охоронний договір та не надав обґрунтованих пояснень, що заважають йому це зробити. Зазначене вказує на бездіяльність позивача з огляду на тривалий час, що минув з моменту набуття відповідачем у власність даної пам`ятки архітектури. Як наслідок, відсутність охоронного договору призводить до відсутності встановленого режиму використання об`єкту культурної спадщини та допускає його використання на власний розсуд, що може призвести до пошкодження та навіть знищення пам`ятки. Наведене свідчить про невиконання відділом культури, туризму, молоді та спорту Петрівської селищної ради положень Закону України Про охорону культурної спадщини та вищезазначених підзаконних актів. З огляду на викладене, Олександрійська окружна прокуратура, реалізуючи надані законом повноваження щодо захисту державних інтересів, звертається до суду з адміністративним позовом про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, в інтересах відділу культури, туризму, молоді та спорту Петрівської селищної ради, як уповноваженого державою органу, та звертається до суду на захист інтересів, держави відповідно до вимог ст. 23 Закону України Про прокуратуру.

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.01.2025 року відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (а.с.99-100).

Ухвала від 07.01.2025 року направлена на адресу відповідача за останнім місцем його знаходження, що зазначена у відомостях Єдиного державного демографічного реєстру (а.с.25-28), та отримана уповноваженою особою відповідача, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.103).

Відповідач правом подати відзив на позовну заяву не скористався.

Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши зібрані у справі документи і матеріали, судом встановлені наступні обставини.

Згідно розпорядження голови Кіровоградської обласної державної адміністрації від 29.01.2020 №102-р Про внесення змін до розпорядження голови обласної державної адміністрації від 07 серпня 1997 року № 261-р, до Переліку пам`яток містобудування, архітектури місцевого значення в Кіровоградській області (Додаток 1) занесено, зокрема, Церкву кінець XIX ст., що знаходиться на території Петрівської територіальної громади за адресою: Кіровоградська область, Олександрійський район, с. Чечеліївка, вул. Шкільна, 6 (№215 в Переліку), за категорією - об`єкт архітектури (а.с.29-40).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, нежитлова будівля, розташована за адресою: Кіровоградська область, Олександрійський район, с. Чечеліївка, вул. Шкільна, 6, належить Релігійній організації "РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА ПОКРОВИ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ С.ЧЕЧЕЛІЇВКА", код ЄДРПОУ: 43497734, на підставі реєстраційного посвідчення виданого на підставі рішення Чечеліївської сільської ради народних депутатів від 12.09.1997 року та зареєстрованого в КП "ОМБТІ" 10.10.1997 року №537/2 (а.с.41-44, 61).

Відповідно до відомостей технічного паспорту саме будівля літ А є відповідною пам`яткою архітектури, оскільки була побудована в 1901 році. Інші будівлі (літ. Б, В, Г, «Д, І, огорожа №1) побудовані значно пізніше - у період з 1970 по 1975 роки (а.с.48-57).

Олександрійська окружна прокуратура звернулась до відділу культури, туризму, молоді та спорту Петрівської селищної ради із запитом щодо надання інформації та доказів щодо комплексу будівель загальною площею 186.7 кв.м., що складає: церква "А", дзвіниця "Б", сторожка "В", навіс "Г", вбиральня "Д", вимощення "І", огорожа "№1" будівля літ. А, та укладення охоронного договору на об`єкт культурної спадщини. (а.с.63-66).

Листом від 08.08.2024 № 55-/02-4894ВИХ-24 Петрівська селищна рада повідомила прокуратуру, на даний час охоронний договір неукладений у зв`язку з відсутністю облікової документації. До відділу від відповідача не надходило звернень щодо укладення охоронного договору. Також, зазначала про відсутність намірів звернення до суду з позовом про зобов`язання власника будівлі укласти охоронний договір. (а.с.67)

Крім того, відділ культури, туризму, молоді та спорту Петрівської селищної ради звернувся до відповідача із листом від 16.08.2024 №01-10/256, в якому повідомив, що охоронний договір на пам`ятку архітектури Церква, не укладено. Рекомендовано виготовити облікову документацію на об`єкт культурної спадщини. (а.с.68)

Також відділ культури, туризму, молоді та спорту Петрівської селищної ради повідомив прокурора, що відділом неодноразово направлялися листи щодо необхідності укладення охоронного договору з релігійною громадою Покрови Пресвятої Богородиці православної церкви України село Чечеліївка. (а.с.87)

Вказані обставини стали підставою для звернення прокурора до суду із даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини третьої статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Спеціальним законом, яким визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді є Закон України Про прокуратуру від 14.12.2014 №1697-VII (далі Закон №1697-VII).

Відповідно до частин 3, 4 статті 23 Закону №1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави.

У Рішенні Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави, висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99).

Ці міркування Конституційний Суд України зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак, висловлене Судом розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 23 Закону України Про прокуратуру.

Відтак, суд вважає, що інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, від 19 вересня 2019 року у справі № 815/724/15, від 17 жовтня 2019 року у справі № 569/4123/16-а.

Крім того, суд зазначає, що Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі Ф.В. проти Франції (F.W. v. France), заява №61517/00, пункт 27).

Водночас, ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27 травня 2003 року №1604 (2003) Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 4 частини другої статті 129 Конституції України).

Так, згідно з ч.3 ст.23 Закону №1697-VII прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу.

Системне тлумачення вказаних приписів дозволяє дійти висновку, що стаття 53 КАС України вимагає вказувати в адміністративному позові, скарзі чи іншому процесуальному документі докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог із зазначенням, у чому саме полягає порушення інтересів держави, та обставини, що зумовили необхідність їх захисту прокурором.

В даному випадку прокурор в адміністративному позові зазначив, що захисту полягають інтереси держави у сфері охорони культурної спадщини, які порушено не укладенням охоронного договору між користувачем (власником) культурної спадщини та Відділом культури, туризму, молоді та спорту Петрівської селищної ради.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що в Україні як у правовій державі, де проголошена дія верховенства права та найвищою соціальною цінністю є людина, згідно з ст.ст.1, 3, 8, ч.2 ст.19, ч.1 ст.68 Конституції України усі без виключення суб`єкти права (учасники суспільних відносин) зобов`язані дотримуватись існуючого правового порядку, утримуючись від використання права на "зло"/зловживання правом, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати покладені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом, і тому до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь визначаються Законом України від 08.06.2000р. №1805-III "Про охорону культурної спадщини" (далі за текстом - Закон № 1805-ІІІ), преамбулою якого встановлено, що об`єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою. Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону № 1805-ІІІ:

об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;

пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України;

охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 1805-ІІІ державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.

До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

Згідно з частиною шостою статті 3 Закону № 1805-ІІІ рішення (розпорядження, дозволи, приписи, постанови) органів охорони культурної спадщини, прийняті в межах їхньої компетенції, є обов`язковими для виконання юридичними і фізичними особами.

Статтею 6 Закону № 1805-ІІІ визначені повноваження інших органів охорони культурної спадщини, за змістом частини першої якої до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить: видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам`яток місцевого значення, припинення робіт на пам`ятках, їхніх територіях та в зонах охорони, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом дозволів або з відхиленням від них (пункт 14).

Відповідно до пункту 11 частини другої статті 6 Закону № 1805-ІІІ до повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить, зокрема, укладення охоронних договорів на пам`ятки в межах повноважень, делегованих органом охорони культурної спадщини вищого рівня відповідно до закону.

Частиною першою статті 13 Закону № 1805-ІІІ передбачено, що об`єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам`ятки. Порядок визначення категорій пам`яток встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону № 1805-ІІІ занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам`ятки) провадяться відповідно до категорії пам`ятки:

а) пам`ятки національного значення - постановою Кабінету Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини протягом одного року з дня одержання подання;

б) пам`ятки місцевого значення - рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням громадських об`єднань, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання.

Статтею 23 Закону № 1805-ІІІ встановлено, що усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

При передачі пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини у володіння, користування чи управління іншій особі істотною умовою договору про таку передачу є забезпечення особою, якій передається пам`ятка, щойно виявлений об`єкт культурної спадщини чи її (його) частина, збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини відповідно до вимог цього Закону та умов охоронного договору, укладеного власником або уповноваженим ним органом (особою) з відповідним органом охорони культурної спадщини.

Порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов`язків, що випливають із цього Закону.

Охоронний договір є актом за участю суб`єкта владних повноважень та співвласника пам`ятки культурної спадщини, має форму договору, визначає взаємні права та обов`язки його учасників у публічно-правовій сфері (реалізація державного управління охороною культурної спадщини) і укладається на підставі ст.23 Закону. Укладання такого договору відбувається замість видання індивідуального акта органу охорони культурної спадщини, яким покладається на власника зобов`язання щодо забезпечення збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини.

Укладання охоронних договорів спрямоване на реалізацію державної політики у сфері охорони культурної спадщини. Такими договорами не вирішується питання власності на об`єкт культурної спадщини, а встановлюється режим використання пам`яток та відповідальність за порушення такого режиму.

Отже, законодавством передбачено обов`язкове укладення власником або уповноваженим ним органом, користувачем пам`ятки чи її частини, охоронного договору з відповідним органом культурної спадщини після переходу права власності.

Тобто, охоронний договір, укладений на підставі ст. 23 Закону №1805-III є адміністративним договором.

Наведений висновок міститься у постанові Верховного Суду від 08.05.2024 у справі №240/17530/23.

Таким чином, юридичні або фізичні особи, у власності або користуванні яких перебувають об`єкти культурної спадщини чи їх частини, зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір встановленого зразка, до якого мають бути додані додаткові документи (постанова Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі №826/4605/16).

У постанові від 24 травня 2021 року у справі № 640/4482/20 Верховний Суд дійшов висновку, що відповідно до чинного законодавства уповноваженим органом на укладення охоронного договору на пам`ятку місцевого значення є власник або уповноважений ним орган.

Оскільки всі власники пам`яток культурної спадщини незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти охоронний договір, то у разі невиконання ними вимог частини першої статті 23 Закону № 1805-III орган охорони культурної спадщини або прокурор, якщо відповідний орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист законних інтересів держави, має право звернутися до суду з позовом про зобов`язання власника пам`ятки культурної спадщини укласти такий договір.

Суд зазначає, що відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов`язків, що випливають із цього Закону (ч. 4 ст. 23 Закону № 1805-ІІІ).

Порядок укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, щойно виявлені об`єкти культурної спадщини чи їх частини затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 р. № 1768 (далі Порядок № 1768).

Пунктом 1 Порядку № 1768 передбачено, що цей Порядок визначає механізм укладення, зміни та припинення охоронного договору на пам`ятку культурної спадщини (далі - пам`ятка), щойно виявлений об`єкт культурної спадщини чи її (його) частину відповідно до Закону України Про охорону культурної спадщини.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 1768 дія цього Порядку поширюється на укладення, зміну та припинення охоронного договору між власником (користувачем) пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини або уповноваженим ним органом (особою) незалежно від форми власності на зазначені об`єкти та відповідним органом охорони культурної спадщини.

Пунктом 12 Порядку №1768 передбачено, що власник (користувач) пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини або уповноважений ним орган (особа) зобов`язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини у власність (користування) укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.

Відповідно до п.14 Порядку №1768 охоронний договір укладається власником (користувачем) пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини або уповноваженим ним органом (особою) з таким органом охорони культурної спадщини відповідної адміністративно-територіальної одиниці:

з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органом охорони культурної спадщини обласної, Київської та Севастопольської міської держадміністрації (військової адміністрації);

з районною держадміністрацією (військовою адміністрацією), виконавчим органом сільської, селищної, міської ради (за наявності повноважень, делегованих органом охорони культурної спадщини вищого рівня відповідно до закону).

Суд звертає увагу, що саме юридичні або фізичні особи, у власності або користуванні яких перебувають об`єкти культурної спадщини чи їх частини, зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір встановленого зразка, до якого мають бути додані додаткові документи.

Наведене вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 13.12.2018 у справі №826/4605/16.

Суд зазначає, що розпорядженням голови Кіровоградської обласної державної адміністрації від 27.09.2021 №690-р на виконання законів України Про охорону культурної спадщини, Про охорону археологічної спадщини, Про місцеве самоврядування в Україні та з метою забезпечення належної реалізації державної політики у сфері охорони культурної спадщини і здійснення контролю за дотриманням вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини в районах, містах, селищах та селах області Департаменту культури та туризму вказано делегувати районним державним адміністраціям, виконавчим органам міських, селищних, сільських рад повноваження у сфері охорони культурної спадщини, а саме укладення охоронних договорів на пам`ятки місцевого значення. Відповідно до Положення про відділ культури, туризму, молоді та спорту Петрівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області, до функцій Відділу належить укладання охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини (а.с.69-73, 77-78).

Отже, аналіз наведених норм свідчить, що власник пам`ятки повинен був не пізніше місяця після отримання пам`ятки у власність укласти охоронний договір, а у разі закінчення строку дії договору подовжити його строк або укласти новий охоронний договір.

Проте, суд зазначає, що і самим Відділом культури, туризму, молоді та спорту Петрівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області була допущена триваюча протиправна бездіяльність щодо вищезазначеного об`єкту охорони культурної спадщини, його збереження та захисту, а саме не вжиті заходи щодо своєчасного укладення охоронного договору, виданні відповідних розпоряджень та приписів відповідно до ст.ст.27, 30 Закону України "Про охорону культурної спадщини" щодо належного утримання відповідного об`єкта культурної спадщини.

З огляду на викладене, суд погоджується з доводами прокурора відносно того, що Відділом культури, туризму, молоді та спорту Петрівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області заходи щодо поновлення прав територіальної громади не вживаються та зазначені обставини є підставою для представництва прокуратурою інтересів держави у суді, відповідно до ст. 53 КАС України. Подання позову прокурором за таких умов є єдиним ефективним засобом поновлення порушених інтересів держави.

Як встановлено судом, у спірних правовідносинах така бездіяльність порушує інтереси держави, оскільки не вживаються передбачені законом заходи щодо збереження об`єкта культурної спадщини місцевого значення. Поряд з державним інтересом наявний також і суспільний інтерес, який полягає в охороні та збереженні культурних пам`яток для нинішнього і майбутніх поколінь.

При цьому, згідно з нормами міжнародного права, охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та місцевого самоврядування, захист таких пам`яток від руйнації, їх збереження для нинішнього і майбутніх поколінь становить безпосередній державний інтерес.

Саме охоронний договір є першочерговим документом, який встановлює гарантії збереження окремої пам`ятки культурної спадщини, з урахуванням її особливостей, стану, цінності та встановлює конкретні обов`язки власника щодо її збереження.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено те, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає.

Згідно з ч.2 ст.139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

У даній справі прокурор є суб`єктом владних повноважень та виконує функції з представництва інтересів держави у суді відповідно до ч.3 ст.23 Закону України Про прокуратуру від 14.10.2014 р. №1697-VII та ч.3 ст.53 КАС України, а тому враховуючи, що витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз не понесено, суд дійшов висновку, що відсутні витрати, які б підлягали стягненню з відповідача в порядку розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст.132, 139, 243-246, 255, 292-297, КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Керівника Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Чижевського, 1а, код ЄДРПОУ 02910025), в інтересах держави, в особі Відділу культури, туризму, молоді та спорту Петрівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області (28300, Кіровоградська область, Олександрійський район, смт. Петрове, вул. Святкова, 7, ЄДРПОУ 44153493) до Релігійної організації "Релігійна громада Покрови Пресвятої Богородиці Православної Церкви України с. Чечеліївка" (28315, Кіровоградська область, Олександрійський район, с. Чечеліївка, вул. Шкільна, 6, ЄДРПОУ 43497734) про зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Зобов`язати Релігійну організацію "Релігійна громада Покрови Пресвятої Богородиці Православної Церкви України с. Чечеліївка" (ЄДРПОУ 43497734) укласти з Відділом культури, туризму, молоді та спорту Петрівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області (ЄДРПОУ 44153493) охоронний договір на об`єкт культурної спадщини - пам`ятку архітектури місцевого значення Церква, яка розташована за адресою: Кіровоградська область, Олександрійський район, с. Чечеліївка, вул. Шкільна, 6, на умовах і в порядку, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Т.М. КАРМАЗИНА