Рішення від 07.03.2025 по справі 380/17276/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/17276/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 березня 2025 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-ремонтне підприємство «Технобуд» до Міністерства культури та стратегічних комунікацій України про визнання протиправним та скасування припису,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-ремонтне підприємство «Технобуд» (далі позивач, ТзОВ БРП «Технобуд») звернулося до суду з позовом до Міністерства культури та інформаційної політики України (далі відповідач, МКІП), в якому просить визнати протиправними та скасувати припис № 8/56/24 від 04.06.2024 «Про припинення проведення будь-яких будівельних робіт на об`єкті «Реконструкція нежитлових приміщень без зміни їх зовнішньої конфігурації та функціонального призначення будівлі корпусу № 4 по вул. П.Грабовського, 11 у м. Львові».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваний припис № 8/56/24 від 04.06.2024 МКІП видано з порушенням норм чинного законодавства. Вказує, що позивач є генеральним підрядником за Договором генерального підряду № 1-07/07/2023 на виконання будівельних робіт щодо «Капітального ремонту громадського будинку (будівлі № 4, літера «А-1») без зміни їх зовнішньої конфігурації та функціонального призначення по вул. Грабовського П., 11 у м. Львові», який укладено із замовником -Товариством з обмеженою відповідальністю «Передзвін» (далі ТзОВ «Передзвін»). Відповідно до п.1.1. вказаного Договору замовник доручає, а генеральний підрядник зобов`язується на власний ризик, власними силами і засобами, в обумовлений строк у відповідності до умов цього Договору виконати будівельні роботи, а саме: «Капітальний ремонт громадського будинку (будівлі № 4, літера «А-1») без зміни їх зовнішньої конфігурації та функціонального призначення по вул. Грабовського П., 11 у м. Львові», згідно із затвердженою проектно-кошторисною документацією. Зазначає, що будівельні роботи з капітального ремонту вищевказаного будинку розпочато після отримання замовником всіх необхідних дозвільних документів та розроблення відповідної проектної документації.

Оскаржуваний припис винесено з у зв`язку з тим, що будівельні роботи на об`єкті «Реконструкція нежитлових приміщень без зміни їх зовнішньої конфігурації та функціонального призначення будівлі корпусу № 4 по вул. Грабовського у м. Львові», проводяться в межах історичного ареалу м. Львів, на території буферної зони об`єкта всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Львів. Ансамбль історичного центру» (Україна), а також на території пам`ятки історії, архітектури та містобудування національного значення «Ансамбль оборонних споруд Цитадель - місце концентраційного табору «Шталаг-328» на вул. Грабовського, 11 у м. Львові з порушенням вимог статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини», за відсутності погодженої з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, відповідної проектної документації.

Вказує, що здійснює будівельні роботи з капітального ремонту громадського будинку № 4 по вул. Грабовського, 11 у м. Львові, проте відповідач вимагає припинити реконструкцію і на цій підставі вказана вимога є некоректною та не відповідає фактичним обставинам справи.

Вважає, що будинок № 4 по вул. Грабовського, 11 у м. Львові є рядовою історичною забудовою і не має самостійної художньої цінності, не перебуває в реєстрі пам`яток архітектури місцевого та національного значення, а розташований на території пам`ятки історії, архітектури, містобудування національного значення «Ансамбль оборонних споруд Цитадель - місце концентраційного табору «Шталаг-328».

Зазначає, що стаття 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини», на яку посилається відповідач в оскаржуваному приписі, не містить норм щодо необхідності отримання будь-якого дозволу МКІП чи погодження проектної документації на проведення будівельних робіт і у ТзОВ «Передзвін» відсутній обов`язок отримувати дозвіл чи погодження МКІП на проведення будівельних робіт у належному йому будинку № 4 по вул. Грабовського, 11 у м. Львові. Звертає увагу, що не передбачають такого обов`язку й інші положення Закону України «Про охорону культурної спадщини» та Положення про Міністерство культури України, затверджене постановою КМУ від 03.09.2014 № 495. У вказаних нормативно-правових актах закріплено виключно повноваження МКІП щодо надання дозволу на проведення робіт на пам`ятках національного значення, до яких будинок № 4 по вул. Грабовського, 11 у м. Львові не належить.

Вказує, що науково-проектна документація та облікова документація, якою встановлюються межі і режими використання території пам`ятки історії, архітектури, містобудування національного значення «Ансамбль оборонних споруд Цитадель - місце концентраційного табору «Шталаг-328», не затверджена у встановленому законом порядку. Станом на сьогодні відсутні належним чином затверджені межі історичного ареалу м. Львова, межі та режими використання зон охорони у м. Львові, а тому немає підстав вважати, що будинок № 4 по вул. Грабовського, 11 у м. Львові знаходиться у межах історичного ареалу м. Львова. На думку позивача, відповідачем також не доведено, що належна ТзОВ «Передзвін» будівля є пам`яткою архітектури національного значення, знаходиться на території пам`ятки архітектури національного значення чи в межах історичного ареалу м. Львова і проведення на її території будь-яких робіт потребує отримання дозволу чи погодження МКІП, тому наведені в оскаржуваному приписі такі твердження відповідача не відповідають дійсності. З огляду на це вважає, що у ТзОВ «Передзвін» був відсутній обов`язок отримувати будь-які погодження чи дозволи відповідача для проведення капітального ремонту у належній йому будівлі і відповідно ремонті роботи проводяться позивачем правомірно. Просить задовольнити позов повністю.

Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть яких полягає у законності спірного припису.

Вказує, що громадський будинок № 4 по вул. Грабовського, 11 у м. Львові відповідно до науково-дослідної документації «План концентраційного табору «Шталаг-328», розташований в межах ансамблю оборонних споруд «Цитадель» з нанесеними місцями поховань станом на 1944 рік і позначений під № 7 як «Одноповерхова будівля, в якій мешкали начальник поліції табору Якушев і його замісник Токарєв». У зв`язку з наведеним, зазначена будівля є невід`ємною складовою пам`ятки історії, архітектури та містобудування національного значення «Ансамбль оборонних споруд Цитадель - місце концентраційного табору «Шталаг-328» на вул. Грабовського, 11 у м. Львові (ох. №130026-Н), що внесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України постановою КМУ від 10.10.2012 № 929.

Вважає, що земельна ділянка на вул. Грабовського, 11 у м. Львові знаходиться в межах буферної зони об`єкта всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Львів. Ансамбль історичного центру». Крім того, відповідно до науково-проектної документації «Історико-архітектурний опорний план м. Львова (історико-архітектурний опорний план м. Львова з визначенням меж і режимів використання зон охорони пам`яток та історичних ареалів)», затвердженої наказом МКІП від 22.01.2024 № 35 «Про затвердження науково-проектної документації» (далі НПД м. Львів), земельна ділянка за вказаною адресою розташовується в межах історичного ареалу м. Львова, а також на території зони охорони археологічного культурного шару ІІ-ї категорії. Звертає увагу, що Верховний Суду у постанові від 12.12.2023 у справі № 380/13557/21 зробив висновок, що незатвердження науково-проектної документації з визначення меж історичного ареалу м. Львова відповідно до статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» не впливає на правовий режим території як такої, що належить до земель історико-культурного призначення, не виводить її з-під державної охорони (охорони законом).

Відповідно до інформації (https://www.facebook.com/share/p/NZMax9rnQwS8AH3Q/? mibextid=WC7FNe), яка розміщена в загальному доступі у мережі «Інтернет», МКІП стало відомо, що по вул. Грабовського, 11 у м. Львів в середині травня 2024 року почалися здійснюватися активні містобудівні перетворення, що включали демонтаж існуючої будівлі та земляні роботи. Проте здійснення містобудівних перетворень за вказаною адресою потребує погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, а також здійснення інформування Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Для обґрунтування вказаних тверджень покликається на ч.4 ст.32 Закону України «Про охорону культурної спадщини», відповідно до якої на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

Стверджує, що за результатами перевірки електронної бази даних документообігу МКІП не виявило документів дозвільно-погоджувального характеру стосовно оприлюднених містобудівних перетворень за вказаною адресою, а також відомостей про здійснення інформування Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО щодо зазначених містобудівних перетворень. За результатами опрацювання акта візуального обстеження, проведеного департаментом архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації від 21.05.2024, земельної ділянки по вул. Грабовського, 11 у м. Львів, надано припис від 04.06.2024 № 7/56/24 замовнику робіт ТОВ «Передзвін» про припинення проведення робіт на вказаному об`єкті культурної спадщини, а підряднику робіт - ТзОВ БРП «ТЕХНОБУД» - припис від 04.06.2024 № 8/56/24. Вважає, що ТзОВ «Передзвін» і ТзОВ БРП «Технобуд» здійснюють будівництво на території пам`ятки історії, архітектури, містобудування національного значення без відповідних передбачених законодавством погоджень, а також всупереч припису МКІП, а їх діяльність створює загрозу як стану збереження пам`ятки, так і загалом історичному середовищу м. Львова, а також буферній зоні об`єкта всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Львів. Ансамбль історичного центру». Просить у задоволенні позову відмовити.

Не погоджуючись із відповідачем, позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій щодо аргументів, наведених у відзиві, заперечив з таких підстав. На момент винесення оскаржуваного припису редакція ч.4 ст.32 Закону України «Про охорону культурної спадщини», на яку покликається відповідач у відзиві, не була актуальна. Починаючи з 26.05.2022 положення щодо необхідності отримання дозволу органу охорони культурної спадщини передбачалось у ч.7 ст.32 Закону України «Про охорону культурної спадщини». При цьому, у п.1 Прикінцевих положень Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено, що частина сьома статті 32 цього Закону втрачає чинність з 1 січня 2023 року.

Зазначає, що актуальна станом на дату винесення оскаржуваного припису (04 червня 2024 року) редакція ст.32 Закону України «Про охорону культурної спадщини», на яку посилається відповідач в оскаржуваному приписі, не містить норм щодо необхідності погодження проектної документації на проведення будівельних робіт чи отримання будь-яких дозволів МКІП .

Звертає увагу, що відповідач у відзиві на позовну заяву також покликається на норму п.17 ч.2 ст.5 Закону України «Про охорону культурної спадщини», яка діяла до 26.05.2022 року. Починаючи з 26.05.2022 п.17 ч.2 ст.5 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та станом на даний час викладений в наступній редакції: «до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини належить надання дозволів на проведення робіт на пам`ятках національного значення». Таким чином, на думку позивача, станом на даний час до повноважень МКІП як центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, належить виключно надання дозволів на проведення робіт на пам`ятках національного значення, до категорії яких належна ТзОВ «Передзвін» будівля корпусу № 4, що знаходиться на вул. Грабовського, 11 у м. Львові не належить. Зауважує, що оскаржуваний припис не містить жодних покликань щодо необхідності отримання погодження проектної документації на будівництво з Комітетом всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, тому аргументи відповідача щодо такого погодження є необґрунтованими.

Ухвалою суду від 16.08.2024 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Відповідач 29.08.2024 (вх.№ 65145) та 30.08.2024 подав відзиви на позовну заяву (вх. № 65440) та клопотання (вх. № 65445), в якому просив врахувати останню версію відзиву.

Позивач 04.09.2024 (вх. № 66487) подав відповідь на відзив.

Суд у листі від 27.02.2025 запропонував у 5-денний строк відповідачу надати заяву по суті справи із відомостями щодо зміни найменування та інших відомостей з відповідними доказами, а позивачу висловити позицію з приводу зміни найменування відповідача.

Ухвалою від 06.03.2025 суд замінив найменування відповідача у справі з «Міністерства культури та інформаційної політики України» на «Міністерство культури та стратегічних комунікацій України».

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Об`єкт нерухомого майна - будівля № 4, яка знаходиться за адресою вул. Грабовського, будинок 11, м. Львів, загальною площею 581,8 кв.м. належить на праві власності ТзОВ «Передзвін», що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 248107968 від 15.03.2021 та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 379906588 від 23.05.2024.

ТзОВ «Передзвін» для капітального ремонту будівлі № 4, яка знаходиться за адресою вул. Грабовського, будинок 11, м. Львів, отримано дозвільні документи та уклало договір з підрядною організацією - позивачем ТзОВ БРП «Технобуд».

Проектну документацію «Капітальний ремонт громадського будинку (будівля № 4, літера «А-1» без зміни їх зовнішньої конфігурації та функціонального призначення по вул. Грабовського, 11 у м. Львові» розроблено ПП «ВР-ГРУП» на замовлення ТзОВ «Передзвін».

Також ПП «ВР-ГРУП» розроблено історико-архітектурну довідку на будівлю корпусу № 4 по вул. Грабовського, 11 у м. Львові, згідно з п.2 якої, будівля корпусу № 4 розташована на території пам`ятки історії, архітектури, містобудування національного значення «Ансамбль оборонних споруд Цитадель - місце концентраційного табору «Шталаг-328» на вул. Грабовського, 11 у м. Львові, ox.№ 130026-Н (Постанова Кабінету Міністрів від 10.10.2012 № 929 «Про внесення об`єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України»). Досліджувана будівля знаходиться у межах території історико-культурного ландшафтного комплексу «Цитадель» на вул. Грабовського, 11, затверджених рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 1150 від 05.11.2004 «Про визначення меж території та охоронної зони історико-культурного ландшафтного комплексу «Цитадель» у м. Львові». Відповідно до рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 1311 від 12.09.2005 «Про затвердження меж історичного ареалу та зони регулювання забудови міста Львова», будівля розташована в межах історичного ареалу м. Львова.

На звернення ТзОВ «Передзвін» щодо видачі містобудівних умов та обмежень для об`єкта «Капітальний ремонт громадського будинку (будівля № 4, літера «А-1» без зміни їх зовнішньої конфігурації та функціонального призначення по вул. Грабовського, 11 у м. Львові», Управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування Львівської міської ради листом № 2401-вих-115539 від 26.12.2022, реєстраційний номер в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва LC01:1675-4896-0663-3006, повідомило, що згідно з п.27. Реставрація та капітальний ремонт будівель і споруд, затвердженого наказом Мінрегіону від 06.11.2017 № 289 «Про затвердження Переліку об`єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються», видача містобудівних умов та обмежень не передбачена.

ТзОВ «Віндбуд-Експерт» здійснило експертизу та надало Експертний звіт (позитивний) щодо розгляду проектної документації на будівництво в частині міцності, надійності та довговічності об`єкта будівництва за робочим проєктом «Капітальний ремонт громадського будинку (будівля № 4, літера «А-1» без зміни їх зовнішньої конфігурації та функціонального призначення по вул. Грабовського, 11 у м. Львові» № 04-04/7-05.07.23 від 05.07.2023, реєстраційний номер в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва ЕХ01:3688-4397-8277-0312.

ТзОВ «Передзвін» 12.07.2023 подало до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) № CD01:5151- 4914-1364-03651-07/07/23.

Між ТзОВ «Передзвін» (замовник) та ТзОВ «Технобуд» (генеральний підрядник) 07.07.2023 було укладено Договір генерального підряду № 1-07/07/2023 на виконання будівельних робіт щодо «Капітального ремонту громадського будинку (будівлі № 4, літера «А-1») без зміни їх зовнішньої конфігурації та функціонального призначення по вул. Грабовського П., 11 у м. Львові».

Відповідно до п.1.1. вказаного Договору генерального підряду замовник доручає, а генеральний підрядник зобов`язується на власний ризик, власними силами і засобами, в обумовлений строк у відповідності до умов цього Договору виконати будівельні роботи, а саме: «Капітальний ремонт громадського будинку (будівлі № 4, літера «А-1») без зміни їх зовнішньої конфігурації та функціонального призначення по вул. Грабовського П., 11 у м. Львові», згідно із затвердженою проектно-кошторисною документацією.

Як видно із листа департаменту пам`яткоохоронної діяльності МКІП № 06/15/4440-24 від 16.05.2024, на підставі інформації, яка розміщена в загальному доступі у мережі «Інтернет» (https://www.facebook.com/share/p/NZMax9rnQwS8AH3Q/? mibextid=WC7FNe), відповідачу стало відомо, що на території пам`ятки історії, архітектури, містобудування національного значення «Ансамбль оборонних споруд Цитадель - місце концентраційного табору «Шталаг-328» (ох. № 130026-Н), взятої на облік постановою КМУ від 10.10.2012 № 929, по вул. Грабовського, 11 у м. Львові здійснюються активні містобудівні перетворення, що включають демонтаж існуючої будівлі та земляні роботи.

Цим листом МКІП з метою недопущення порушення вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини звернулося до Львівської обласної військової адміністрації з проханням терміново провести перевірку дотримання вимог законодавства про охорону культурної спадщини за вказаною адресою (з обов`язковим наданням акта обстеження із зазначенням дати проведення обстеження, інформації щодо характеру проведення земляних та будівельних робіт, ПІБ та підписів посадових осіб, які склали акт обстеження, та детальних матеріалів фотофіксації, а також повної інформації щодо замовника й виконавця зазначених робіт у разі наявності інформаційного щита з паспортом будівництва), у разі необхідності вжити у межах компетенції відповідних заходів реагування та за результатами поінформувати МКІП.

Начальником відділу охорони, реставрації та нагляду за дотриманням законодавства про охорону культурної спадщини управління охорони об`єктів культурної спадщини департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації Харун Г.М. 21.05.2024 та 25.06.2024 проведено візуальне обстеження та здійснено фотофіксацію містобудівної ситуації земельної ділянки за адресою вул. Грабовського, 11, м. Львів, про що складено відповідні акти.

За результатами опрацювання матеріалів, наданих листом Львівської обласної військової адміністрації від 23.05.2024 № 5/5-6014/0/2-24/7-16, зокрема актів візуального обстеження департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної військової адміністрації від 21.05.2024 земельної ділянки по вул. Грабовського, 11 у м. Львів, МКІП видано припис від 04.06.2024 № 7/56/24 замовнику робіт ТзОВ «Передзвін» та припис від 04.06.2024 № 8/56/24 підряднику робіт ТзОВ БРП «Технобуд» з вимогою: негайно припинити проведення будь-яких будівельних робіт на об`єкті «Реконструкція нежитлових приміщень без зміни їх зовнішньої конфігурації та функціонального призначення будівлі корпусу № 4 по вул. П.Грабовського, 11 у м. Львові», які виконуються в межах історичного ареалу м. Львів (відповідно до науково-проектної документації «Історико-архітектурний опорний план м. Львова (історико-архітектурний опорний план м. Львова з визначенням меж і режимів використання зон охорони пам`яток та історичних ареалів)», затвердженої наказом МКІП від 22.01.2024 № 35), на території буферної зони об`єкта всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Львів. Ансамбль історичного центру», межі якої затверджені Рішенням 38-ї сесії Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО 32 СОМ 8В.69 у 2008 році як незначні зміни меж буферної зони об`єкта всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Львів. Ансамбль історичного центру» (УКРАЇНА) (С 865 bis) і введені до складу номінаційної документації, а також на території пам`ятки історії, архітектури та містобудування національного значення «Ансамбль оборонних споруд Цитадель - місце концентраційного табору «Шталаг-328» на вул. Грабовського, 11 у м. Львові (внесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2012 № 929 з ох. № 130026-Н) з порушенням вимог статті 32 Закону, за відсутності погодженої з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, відповідної проектної документації.

Позивач не погоджується з приписом від 04.06.2024 № 8/56/24, у зв`язку з чим звернувся до суду із позовною заявою.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 № 1805-III (далі - Закон №1805-III, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини другої статті 5 Закону № 1805-IIІ до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, належить, зокрема:

погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам`ятках національного значення, їх територіях, в історико-культурних заповідниках, на історико-культурних заповідних територіях, у зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програм і проектів, реалізація яких може позначитися на об`єктах культурної спадщини (пункт 14);

заборона будь-якої діяльності юридичних або фізичних осіб, що створює загрозу об`єкту культурної спадщини, видатній універсальній цінності об`єкта всесвітньої спадщини або порушує законодавство у сфері охорони культурної спадщини (пункт 16);

надання дозволів на проведення робіт на пам`ятках національного значення (пункт 17);

видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам`яток національного значення, об`єктів всесвітньої спадщини, припинення робіт на них, їх територіях, в зонах охорони, буферних зонах, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідними органами охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом, без дозволів або з відхиленням від них (пункт 18).

Частинами 1 та 2 статті 30 Закону № 1805-IIІ визначено, що органи охорони культурної спадщини зобов`язані заборонити будь-яку діяльність юридичних або фізичних осіб, що створює загрозу пам`ятці або порушує законодавство, норми і правила у сфері охорони культурної спадщини.

Приписи органів охорони культурної спадщини є обов`язковими для виконання всіма юридичними та фізичними особами.

Припис є способом термінового реагування на загрозу пам`ятці культури і має на меті припинення робіт усіх суб`єктів, що відповідають за ці роботи, незалежно від ролі (замовник, підрядник, архітектор тощо). Таке тлумачення статті 30 Закону України Закону № 1805-III відповідає меті захисту об`єктів культурної спадщини від загрозливої для них діяльності.

Пунктом 1 Положення про Міністерство культури та інформаційної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2019 № 885 (далі - Положення № 885, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визначено, що Міністерство культури та інформаційної політики України (МКІП) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 6-1 Закону № 1805-IIІ дозволи, погодження і висновки, передбачені цим Законом, надаються органами охорони культурної спадщини безоплатно. Рішення про надання або про відмову в наданні дозволу, погодження чи висновку приймається органом охорони культурної спадщини протягом одного місяця з дня подання фізичною чи юридичною особою відповідних документів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави стверджувати, що на відповідача покладено обов`язок формування та реалізації державної політики у сфері охорони культурної спадщини, затвердження меж та режимів використання історичних ареалів, надання дозволів на проведення робіт в історичних ареалах населених місць, а також видання розпоряджень приписів щодо припинення робіт в історичних ареалах населених місць, якщо ці роботи здійснюються за відсутності затверджених або погоджених із відповідними органами охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених Законом № 1805-IIІ, дозволів або з відхиленням від них.

Щодо аргументів позивача про відсутність визначеного у встановлений законом спосіб історичного ареалу м. Львова та правомірність проведення будівельних робіт в його межах, а також щодо того, чи знаходиться будівля корпусу № 4 по вул. П. Грабовського, 11 у м. Львові на території буферної зони об`єкта «Львів. Ансамбль історичного центру», включеного до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, суд зазначає таке.

Стосовно тверджень позивача, що спірний об`єкт не знаходиться у межах історичного ареалу м. Львова, оскільки такі межі не затверджені належним чином, суд зазначає таке.

Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 05.11.2004 № 1150 погоджено межі території та охоронної зони історико-культурного ландшафтного комплексу «Цитадель» (пам`ятка історії національного значення «Ансамбль оборонних споруд Цитадель - місце концентраційного табору «Шталаг-328», охор. № 130026-Н) на вул. Грабовського, 11.

Рішенням Львівської міської ради від 09.12.2005 № 1311 «Про затвердження меж історичного ареалу та зон регулювання забудови м. Львова» затверджені межі історичного ареалу та зон регулювання забудови м. Львова.

Кабінет Міністрів України постановою «Про затвердження Списку історичних населених місць України» від 26.07.2011 № 878 з метою захисту традиційного характеру середовища населених місць України, на виконання статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» затвердив Список історичних населених місць України, до якого також входить і м. Львів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини»:

пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України;

зони охорони пам`ятки встановлювані навколо пам`ятки охоронна зона, зона регулювання забудови, зона охоронюваного ландшафту, зона охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання.

історичне населене місце - населене місце, яке зберегло повністю або частково історичний ареал і занесене до Списку історичних населених місць України;

історичний ареал населеного місця частина населеного місця, що зберегла об`єкти культурної спадщини і пов`язані з ними розпланування та форму забудови, які походять з попередніх періодів розвитку, типові для певних культур або періодів розвитку;

об`єкт всесвітньої спадщини - об`єкт культурної спадщини, включений до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО відповідно до Конвенції про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини (далі - Конвенція);

буферна зона - територія навколо об`єкта всесвітньої спадщини, що забезпечує охорону цілісності та автентичності видатної універсальної цінності цього об`єкта та у межах якої встановлюється відповідний режим використання.

Порядок встановлення зон охорони пам`яток, буферних зон об`єктів всесвітньої спадщини, меж історичного ареалу регулюється статтею 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Також постановою Кабінету Міністрів України було затверджено Порядок визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць від 13.03.2002 № 318 (далі Порядок № 318, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пунктів 1-3 Порядку № 318 історичні ареали визначаються тільки в населених місцях, що занесені до Списку історичних населених місць України, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Історичний ареал охоплює історично сформовану частину населеного місця, що зберегла старовинний вигляд, розпланування і характер забудови. Режими використання історичних ареалів визначаються їх історико-культурним потенціалом (кількістю, видами, типами і категоріями об`єктів культурної спадщини, загальною містобудівною структурою, наявністю чи відсутністю заповідників, а

також установленими зонами охорони пам`яток).

Порядком № 318 передбачено, що відповідальними за визначення меж і режимів використання історичних ареалів є Мінкультури та уповноважені ним органи охорони культурної спадщини (п.4); межі історичних ареалів визначаються спеціальною науково-проектною документацією під час розроблення історико-архітектурних опорних планів цих населених місць (п.5); визначені науково-проектною документацією межі історичних ареалів погоджуються відповідним органом місцевого самоврядування та затверджуються Мінкультури (п.12).

З системного аналізу зазначених правових норм суд дійшов висновку, що передумовою для встановлення меж історичного ареалу є розробка науково-проектної документації під час розроблення історико-архітектурних опорних планів населених місць, яка повинна бути погоджена відповідним органом місцевого самоврядування та затверджена МКІП як центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 12.12.2023 у справі № 380/13557/21 відступив від висновків, викладених у раніше ухвалених постановах Верховного Суду у складі колегії суддів цієї самої палати, зокрема від 27.07.2022 у справі № 813/3269/17 та в інших постановах, де цю позицію застосовано, стосовно того, що незатвердження Мінкультури меж історичного ареалу м. Львова у порядку, встановленому статтею 32 Закону № 1805-III свідчить про фактичну відсутність таких меж та нівелює обов`язок суб`єктів містобудування отримувати дозвіл на проведення будівельних робіт в історичній частині міста Львова, та дійшов висновків щодо застосування положень статті 32 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» у сукупності з положеннями статті 32 Закону № 1805-III та пункту 12 Порядку № 318 у контексті спірних правовідносин у такий спосіб:

оскільки історико-містобудівний опорний план міста Львова, яким визначені, зокрема території, що знаходяться під охороною ЮНЕСКО та історичний ареал м. Львова, ґрунтується на розробленому інститутом «Укрзахідпроектреставрація» у 2005 році історико-архітектурному плані м. Львова, що також покладений в основу рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 09.12.2005 № 1311 «Про затвердження меж історичного ареалу та зони регулювання забудови міста Львова», то відповідно території, що визначені такими, що входять до меж історичного ареалу міста Львова згідно з цим рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 1311, знаходяться у межах історичного ареалу міста Львова або його буферної зони на підставі такого історико-містобудівного опорного плану як складової Генерального плану міста Львова;

з огляду на обов`язковість Генерального плану міста Львова як нормативно-правового акта та з метою забезпечення захисту об`єктів культурної спадщини на території м. Львова, занесених до Списку історичних населених місць України (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 № 878 «Про затвердження Списку історичних населених місць України»), а також для збереження історичної забудови у центральній частині міста Львова, внесеної до Списку всесвітньої спадщини відповідно до Конвенції про охорону всесвітньої культурної та природної спадщини 05 грудня 1998 року на 22-й конференції Комітету світової спадщини ЮНЕСКО, «Ансамбль історичного центру Львова» (об`єкт № 865), суб`єкти містобудування зобов`язані дотримуватися обмежень і вимог, установлених Законом № 1805-III, під час здійснення містобудівної діяльності на території, що належить до історичного ареалу та його буферної зони відповідно до історико-містобудівного опорного плану міста Львова;

незатвердження науково-проектної документації з визначення меж історичного ареалу м. Львова відповідно до статті 32 Закону № 1805-III не впливає на правовий режим території як такої, що належить до земель історико-культурного призначення, не виводить її з-під державної охорони (охорони законом);

оскільки за законом правовий статус відповідної території як об`єкта культурної спадщини пов`язаний з фактом її перебування у визначених межах історичного ареалу населеного місця України, наявність або відсутність відповідного рішення органу місцевого самоврядування чи центрального органу виконавчої влади не змінює цього факту.

Як встановив суд, об`єкт по вул. Грабовського, 11 у м. Львові розташований на території пам`ятки історії, архітектури, містобудування національного значення «Ансамбль оборонних споруд Цитадель - місце концентраційного табору «Шталаг-328» 1851 - 1854 роки, 1941 - 1944 роки (ox.№ 130026-Н), яка занесена до Реєстру нерухомих пам`яток України постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2012 № 929.

Матеріалами справи також підтверджено, що згідно з п.2 історико-архітектурної довідки на будівлю корпусу № 4 по вул. Грабовського, 11 у м. Львові, яка розроблена ПП «ВР-ГРУП», будівля корпусу № 4 розташована на території пам`ятки історії, архітектури, містобудування національного значення «Ансамбль оборонних споруд Цитадель - місце концентраційного табору «Шталаг-328» на вул. Грабовського, 11 у м. Львові, ox. № 130026-Н. Досліджувана будівля знаходиться у межах території історико-культурного ландшафтного комплексу «Цитадель» на вул. Грабовського, 11, затверджених рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 1150 від 05.11.2004 «Про визначення меж території та охоронної зони історико-культурного ландшафтного комплексу «Цитадель» у м. Львові». Відповідно до рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 1311 від 12.09.2005 «Про затвердження меж історичного ареалу та зони регулювання забудови міста Львова», будівля розташована в межах історичного ареалу м. Львова.

Міністерство культури та інформаційної політики України прийняло наказ «Про затвердження науково-проектної документації» від 22.01.2024 № 35, яким затверджено науково-проектну документацію «Історико-архітектурний опорний план м. Львова (історико-архітектурний опорний план м. Львова з визначенням меж і режимів використання зон охорони пам`яток та історичних ареалів)» (https://mcip.gov.ua/wp-content/uploads/2024/01/35_nakaz.pdf), що визначає межі і режими використання території історичного ареалу та зон охорони пам`яток м. Львова, розроблену підприємством об`єднання громадян «Інститут культурної спадщини» Всеукраїнської Ради з охорони культурної спадщини України, та додатки до нього. У вищезгаданій науково-проектній документації, затвердженій наказом МКІП від 22.01.2024 № 35 (стор.34) були визначені межі охоронної зони комплексу Цитаделі, пам`яток національного та місцевого значення, до якого входить «Ансамбль оборонних споруд «Цитадель - місце концентраційного табору «Шталаг-328», ох. № 130026-Н) на вул. Грабовського, 11 у м. Львові та режими її використання. Вказано, що визначена охоронна зона знаходиться в межах буферної зони пам`ятки, внесеної до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Загальновідомою є така обставина, що на 22-й конференції Комітету світової спадщини ЮНЕСКО 30 листопада 1998 року ансамбль історичного центру Львова внесено до Списку всесвітньої спадщини Конвенції про охорону всесвітньої культурної та природної спадщини (об`єкт № 865). Межі буферної зони об`єкта всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Львів. Ансамбль історичного центру» затверджені Рішенням 38-ї сесії Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО 32 СОМ 8В.69 у 2008 році як незначні зміни меж буферної зони об`єкта всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Львів. Ансамбль історичного центру» (УКРАЇНА) (С 865 bis) і введені до складу номінаційної документації.

З огляду на викладене, суд висновує, що будівля корпусу № 4 по вул. П. Грабовського, 11 у м. Львові, будівельні роботи з капітального ремонту якої здійснює позивач, знаходиться на земельній ділянці у межах історичного ареалу м. Львова, історично населеного місця, на території пам`ятки історії, архітектури, містобудування національного значення та в межах буферної зони пам`ятки, внесеної до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Щодо тверджень позивача про правомірність проведення будівельних робіт на об`єкті «Реконструкція нежитлових приміщень без зміни їх зовнішньої конфігурації та функціонального призначення будівлі корпусу № 4 по вул. П.Грабовського, 11 у м. Львові».

Оскаржуваний припис № 8/56/24 від 04.06.2024 містить вимогу негайно припинити проведення будь-яких робі на об`єкті «Реконструкція нежитлових приміщень без зміни їх зовнішньої конфігурації та функціонального призначення будівлі корпусу № 4 по вул. П.Грабовського, 11 у м. Львові», оскільки такі здійснюються з порушенням вимог статті 32 Закону № 1805-III - за відсутності погодження з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, відповідної проектної документації.

Згідно з ч.7 ст.32 Закону № 1805-IIІ на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

Проте, як правильно зазначає позивач, пунктом 1 Прикінцевих положень Закону № 1805-II передбачено, що частина сьома статті 32 цього Закону втрачає чинність з 1 січня 2023 року, а отже не є застосовною до правовідносин, що виникли у зв`язку з прийняттям оскаржуваного припису МКІП № 8/56/24 від 04.06.2024.

Суд критично оцінює аргументи відповідача, який, покликаючись на п.114 постанови Верховного Суду у справі № 640/8728/21 від 31.01.2023, вказує, що відповідно до імперативних вимог пункту 17 частини другої статті 5 Закону № 1805-III будівельні та будь-які інші роботи в межах історичного ареалу населеного пункту не можуть здійснюватися без отримання дозволу від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

Суд звертає увагу, що вказаний висновок не є релевантним, оскільки пункт 17 частини другої статті 5 Закону № 1805-III у редакції, що діяла на момент винесення оскаржуваного припису - 04.06.2024, був викладений наступним чином: «До повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, належить 17) надання дозволів на проведення робіт на пам`ятках національного значення».

Водночас, Закон № 1805-III не ототожнює поняття пам`ятки і території пам`ятки: відповідно до ч.1 ст.14-1 Закону № 1805-III, територія пам`ятки - це територія, історично і топографічно пов`язана з розпланувально-просторовою еволюцією пам`ятки, для якої визначається спеціальний охоронний режим її використання з метою збереження цілісності пам`ятки. Межі та режими використання території пам`ятки визначаються науково-проектною документацією, що складається за результатами проведених досліджень. Рішення про затвердження науково-проектної документації з визначення меж і режимів використання території пам`ятки приймається: центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, - щодо територій пам`яток національного значення.

Суд вже зазначав, що об`єкт по вул. Грабовського, 11 у м. Львові розташований на території пам`ятки історії, архітектури, містобудування національного значення «Ансамбль оборонних споруд Цитадель - місце концентраційного табору «Шталаг-328» 1851 - 1854 роки, 1941 - 1944 роки (ox.№ 130026-Н), яка занесена до Реєстру нерухомих пам`яток України постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2012 № 929.

Згідно з наказом МКІП «Про затвердження науково-проектної документації» від 22.01.2024 № 35, яким затверджено науково-проектну документацію «Історико-архітектурний опорний план м. Львова (історико-архітектурний опорний план м. Львова з визначенням меж і режимів використання зон охорони пам`яток та історичних ареалів)» були визначені межі і режими використання території історичного ареалу та зон охорони пам`яток м. Львова.

Відповідно до частини другої статті 5 Закону № 1805-IIІ до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, належить, зокрема:

погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам`ятках національного значення, їх територіях, в історико-культурних заповідниках, на історико-культурних заповідних територіях, у зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програм і проектів, реалізація яких може позначитися на об`єктах культурної спадщини (пункт 14);

надання дозволів на проведення робіт на пам`ятках національного значення (пункт 17).

Проаналізувавши вищезазначені положення законодавства, суд висновує, що будівля корпусу № 4 по вул. П. Грабовського, 11 у м. Львові не є пам`яткою національного значення, а є розташованою на території такої пам`ятки, надання дозволу не є тотожним погодженню програм та проектів.

Проведення робіт на об`єкті «Реконструкція нежитлових приміщень без зміни їх зовнішньої конфігурації та функціонального призначення будівлі корпусу № 4 по вул. П.Грабовського, 11 у м. Львові» повинно відповідати охоронному режим використання території пам`ятки, але не самої пам`ятки «Ансамбль оборонних споруд Цитадель - місце концентраційного табору «Шталаг 328».

Суд зазначає, що чинним на момент прийняття припису МКІП № 8/56/24 від 04.06.2024 законодавством не передбачено отримання дозволу від МКІП на проведення робіт на території пам`ятки національного значення, проте передбачено погодження МКІП програм та проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, земляних робіт на територіях пам`яток національного значення.

У зв`язку із зазначеним, підлягає з`ясуванню, чи є «реконструкція нежитлових приміщень без зміни їх зовнішньої конфігурації та функціонального призначення» містобудівними перетвореннями.

Відповідно до пункту 2 Порядку інформування Міжурядового комітету з охорони всесвітньої культурної і природної спадщини про наміри здійснити містобудівні перетворення на території об`єкта культурної спадщини, включеного до Списку всесвітньої спадщини, та/або в межах його буферної зони, затвердженого наказом Міністерства культури України 20.04.2018 № 345, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.07.2018 за № 786/32238 (далі - Порядок № 345), містобудівні перетворення - нове будівництво, реконструкція, реставрація, земляні роботи, ландшафтні перетворення на території об`єкта всесвітньої спадщини та/або в межах його буферної зони.

Як було встановлено судом, будівля корпусу № 4 по вул. П. Грабовського, 11 у м. Львові, будівельні роботи з капітального ремонту якої здійснює позивач, знаходиться в межах буферної зони пам`ятки, внесеної до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Таким чином, суд висновує, що позивач, всупереч вимогам Закону № 1805-IIІ не погодив із МКІП програму та проект містобудівних перетворень будівлі корпусу № 4 по вул. П. Грабовського, 11 у м. Львові, яка знаходиться на території пам`ятки національного значення «Ансамбль оборонних споруд Цитадель - місце концентраційного табору «Шталаг-328», ox.№ 130026-Н (а також у межах історичного ареалу м. Львова, історично населеного місця).

Також дозвіл на проведення робіт на пам`ятках національного значення, їхніх територіях та в зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених пунктів, включений до п.58 Додатку «Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» Закону України «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» від 19.06.2011 № 3392-VI на підставі Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Отже, на території пам`ятки національного значення, історичного ареалу населеного місця, занесеного до Списку історичних населених місць України, на території об`єкта всесвітньої спадщини, його буферній зоні встановлено особливий режим регулювання містобудівних перетворень, зокрема, у таких зонах забороняється проведення робіт без отримання погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, дозволу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, зокрема, Міністерства культури та інформаційної політики України.

Судом встановлено, що ТзОВ БРП «Технобуд» не зверталося до Міністерства культури та інформаційної політики України із заявою на отримання дозволу чи погодження програми та проекту містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, земляних робіт на об`єкті «Реконструкція нежитлових приміщень без зміни їх зовнішньої конфігурації та функціонального призначення будівлі корпусу № 4 по вул. П.Грабовського, 11 у м. Львові».

У відзиві відповідач стверджував, що за результатами перевірки електронної бази даних документообігу МКІП не виявлено документів дозвільно-погоджувального характеру стосовно оприлюднених містобудівних перетворень будівлі корпусу № 4 по вул. П. Грабовського, 11 у м. Львові, а також відомостей про здійснення інформування Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО щодо зазначених містобудівних перетворень.

Доказів на спростування наведеної обставини позивач до суду не надав.

Водночас, матеріалами справи підтверджується здійснення містобудівних перетворень будівлі корпусу № 4 по вул. П.Грабовського, 11 у м. Львові.

Так, між ТзОВ «Передзвін» (замовник) та ТзОВ «Технобуд» (генеральний підрядник) 07.07.2023 було укладено Договір генерального підряду № 1-07/07/2023 на виконання будівельних робіт щодо «Капітального ремонту громадського будинку (будівлі № 4, літера «А-1») без зміни їх зовнішньої конфігурації та функціонального призначення по вул. Грабовського П., 11 у м. Львові».

Відповідно до п.1.1. вказаного Договору генерального підряду замовник доручає, а генеральний підрядник зобов`язується на власний ризик, власними силами і засобами, в обумовлений строк у відповідності до умов цього Договору виконати будівельні роботи, а саме: «Капітальний ремонт громадського будинку (будівлі № 4, літера «А-1») без зміни їх зовнішньої конфігурації та функціонального призначення по вул. Грабовського П., 11 у м. Львові», згідно із затвердженою проектно-кошторисною документацією.

Таким чином, здійснення позивачем містобудівних перетворень будівлі корпусу № 4 по вул. П. Грабовського, 11 у м. Львові, яка знаходиться у межах історичного ареалу м. Львова, історично населеного місця, на території пам`ятки історії, архітектури, містобудування національного значення «Ансамбль оборонних споруд Цитадель - місце концентраційного табору «Шталаг-328» (ox.№ 130026-Н) та в межах буферної зони пам`ятки, внесеної до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Львів. Ансамбль історичного центру» за відсутності погодженої з центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини програми та проекту містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень та без відповідного дозволу, містить ознаки порушень Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Як зазначив Конституційний Суд України в рішенні від 02.11.2004 № 15-рп/2004, виходячи зі змісту частини 1 статті 8 Конституції України, охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою. Одним з проявів верховенства права, як підкреслюється у підпункті 4.1 цього рішення, є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Забезпечення справедливого балансу приватного та публічного інтересів у даній справі полягає у необхідності дотримання суб`єктом господарської діяльності під час виконання містобудівних перетворень будівлі корпусу № 4 по вул. П. Грабовського, 11 у м. Львові, яка знаходиться у межах історичного ареалу м. Львова, історично населеного місця, на території пам`ятки історії, архітектури, містобудування національного значення «Ансамбль оборонних споруд Цитадель - місце концентраційного табору «Шталаг-328» (ox.№ 130026-Н) та в межах буферної зони пам`ятки, внесеної до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Львів. Ансамбль історичного центру», вимог законодавства про охорону культурної спадщини, визначених, зокрема, Законом України «Про охорону культурної спадщини».

Наведене відповідає правовому висновку, викладеному у постановах Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 826/12524/18, від 26.03.2021 у справі № 813/2581/17 та від 11.07.2022 у справі № 1.380.2019.006107, який суд в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України враховує під час розгляду даної справи.

Відповідно до вимог частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач вказані вимоги щодо доказування правомірності прийняття спірного припису виконав.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи оскаржуваний припис відповідача на відповідність критеріям, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України, суд прийшов до висновку, що такий прийнятий відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено, тому відсутні підстави для визнання такого припису протиправним.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд висновує про безпідставність позовних вимог, тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до положень частини п`ятої статті 139 КАС України не підлягають відшкодуванню понесені позивачем судові витрати.

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-ремонтне підприємство «Технобуд» (вул. Богдана Хмельницького, буд. 35-А, м. Жовква, Жовківський район, Львівська область, 80300, код ЄДРПОУ 23956631) до Міністерства культури та стратегічних комунікацій України (вул. Івана Франка, буд. 19, м. Київ, код ЄДРПОУ 433220275) про визнання протиправним та скасування припису, - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. П. Хома