Ухвала

від 26.02.2025 по справі 752/17309/23

НЕ ВКАЗАНО

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/1244/2025 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

Єдиний унікальний номер: № 752/17309/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2025 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючої судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засіданняОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 25 грудня 2024 року, -

за участю:

представника ОСОБА_7 , - адвоката ОСОБА_9 ,

прокурора - ОСОБА_10 ,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 25.12.2024 року фактично частково задоволено клопотання старшого слідчого слідчого відділу Голосіївського УП ГУ НП у місті Києві ОСОБА_11 , погоджене прокурором Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_12 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12023105010000912 від 18.07.2023 року та накладено арешт на вилучене майно під час проведення обшуку 03.12.2024 року за місцем проживання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

- аркуш паперу з рукописними записами, який поміщений до спецпакету № ICR0016614;

- грошові кошти у сумі 1000 доларів США номіналом по 100 доларів США з серійними номерами: PL35901483Q, PL35901482Q, PL35901484Q, PL35901485Q, PL35901486Q, PL35901487Q, PL35901490Q, PL35901491Q, PL35901492Q, PL35901493Q, які поміщені до спецпакету № ICR0016610;

- мобільний телефон moto e13 з сім-картою з номером телефону НОМЕР_1 , ІМЕІ1: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 , який поміщений до спецпакету № ICR0016611;

- мобільний телефон moto e13 з сім-картою з номером телефону НОМЕР_4 , ІМЕІ1: НОМЕР_5 , ІМЕІ2: НОМЕР_6 , який поміщений до спецпакету № ICR0016612.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, представник ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 25.12.2024 року та скасувати її.

Щодо поновлення строку апеляційного оскарження на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 25.12.2024 року апелянт зазначає, що повний текст оскаржуваної ухвали станом на 01.01.2025 року ані представником, ані власниками майна отриманий не був.

Мотивуючи доводи апеляційної скарги представник зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою та постановленою з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а тому такою, що підлягає скасуванню.

Вказує, що в ході судового розгляду сторона обвинувачення не довела та не подала доказів кому належить те чи інше майно, що було вилучене під час обшуку 03.12.2024 року. Разом з тим, стороною обвинувачення не надано до суду, а слідчим суддею не досліджувались докази, які б вказували, що вилучене під час обшуку майно має відношення до цього кримінального провадження.

Апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції, що в порушення вимог ч. 9 ст. 236 КПК України по завершенню обшуку ОСОБА_6 не було вручено опис вилученого майна, який навіть не складався, що є неприпустимим.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_9 , який підтримали доводи поданої адвокатом ОСОБА_8 апеляційної скарги та просив її задовольнити в повному обсязі, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді має бути поновлений представнику ОСОБА_8 , як пропущений із поважної причини, якою є тривалість отримання останнім копії повного тексту оскаржуваної ухвали, але його апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, що слідчим відділом Голосіївського УП ГУ НП в місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 1202310501000912 від 18.07.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції Закону № 2617-VIII від 22.11.2018), ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції Закону № 2617-VIII від 22.11.2018), ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 309 КК України.

Органом досудового розслідування зазначено, що ОСОБА_6 в групі з ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та невстановленими особами вчинили ряд шахрайських дій відносно банківських установ.

Так, 11.10.2021 року вказана група в складі ОСОБА_6 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та невстановлених осіб заволоділи грошовими коштами АТ «Банк Кредит Дніпро» на суму 4 млн. грн., використовуючи статутні документи ТОВ «Будівеліс», надаючи недостовірну інформацію щодо господарської діяльності підприємства та підроблений паспорт на ім`я ОСОБА_17 .

Крім того зазначено, що вказана група в складі ОСОБА_6 , ОСОБА_16 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та невстановлених осіб намагались заволодіти грошовими коштами АТ КБ «ПриватБанк» на суму 7,5 млн. грн. в червні 2022 року, також надаючи недостовірну інформацію щодо господарської діяльності підприємства ТОВ «Будівеліс», підроблені техпаспорта на техніку та підроблений паспорт на ім`я ОСОБА_17 . Однак співробітниками банку було виявлено недостовірність техпаспортів у зв`язку з чим їм було відмовлено в наданні кредиту.

Вказана група в складі ОСОБА_6 , ОСОБА_16 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та невстановлених осіб 21.02.2023 року використовуючи статутні документи ТОВ «Будівеліс», надаючи недостовірну інформацію щодо господарської діяльності підприємства, підроблені техпаспорта на техніку та підроблений паспорт на ім`я ОСОБА_17 заволоділи грошовими коштами АТ КБ «ПриватБанк» на суму 25 млн. грн.

Також зазначено, що вказана група в складі ОСОБА_6 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та невстановлених осіб намагались заволодіти грошовими коштами АТ «Банк Кредит Дніпро» на суму 25 млн. грн., використовуючи статутні документи ТОВ «Кракен Шелл» та ТОВ «Віп Агро Дніпро», надаючи недостовірну інформацію щодо господарської діяльності вказаних підприємств, підроблені техпаспорта на сільгосптехніку та підроблений паспорт на ім`я ОСОБА_18 .

26.04.2024 року ОСОБА_6 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 були затримані в порядку ст. 208 КПК України та останнім повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190 КК України (в редакції Закону № 2617-VIII від 22.11.2018) та ч.3 ст.15 ч.5 ст.190 КК України в рамках вчинення шахрайських дій відносно АТ «Банк Кредит Дніпро».

03.12.2024 року проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_19 за адресою АДРЕСА_1 , в ході якого було вилучено наступне майно: аркуш паперу з рукописними записами; годинник apple watch з ремінцем золотистого кольору; грошові кошти у сумі 1000 доларів США номіналом по 100 доларів США з серійними номерами: PL35901483Q, PL35901482Q, PL35901484Q, PL35901485Q, PL35901486Q, PL35901487Q, PL35901490Q, PL35901491Q, PL35901492Q, PL35901493Q; мобільний телефон moto e13 з сімкартою з номером телефону НОМЕР_1 , ІМЕІ1: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 ; мобільний телефон moto e13 з сімкартою з номером телефону НОМЕР_4 , ІМЕІ1: НОМЕР_5 , ІМЕІ2: НОМЕР_6 .

Постановою слідчого від 03.12.2024 року вищевказане вилучене під час обшуку майно та грошові кошти визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12023105010000912 від 18.07.2023 року.

03.12.2024 року ОСОБА_6 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції Закону № 2617-VIII від 22.11.2018) та ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 190 КК України (в редакції Закону № 2617-VIII від 22.11.2018) та ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 190 КК України.

05.12.2024 року старший слідчий слідчого відділу Голосіївського УП ГУ НП у місті Києві ОСОБА_11 за погодженням із прокурором Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_12 звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12023105010000912 від 18.07.2023 року вилучене під час проведення обшуку 03.12.2024 року за місцем проживання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: аркуш паперу з рукописними записами, який поміщений до спецпакету № ICR0016614; годинник apple watch з ремінцем золотистого кольору; грошові кошти у сумі 1000 доларів США номіналом по 100 доларів США з серійними номерами: PL35901483Q, PL35901482Q, PL35901484Q, PL35901485Q, PL35901486Q, PL35901487Q, PL35901490Q, PL35901491Q, PL35901492Q, PL35901493Q, які поміщені до спецпакету № ICR0016610; мобільний телефон moto e13 з сім-картою з номером телефону НОМЕР_1 , ІМЕІ1: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 , який поміщений до спецпакету № ICR0016611; мобільний телефон moto e13 з сім-картою з номером телефону НОМЕР_4 , ІМЕІ1: НОМЕР_5 , ІМЕІ2: НОМЕР_6 , який поміщений до спецпакету № ICR0016612.

Підставою накладення арешту на вилучені речі та документи є забезпечення збереження речових доказів та можливої конфіскації майна як виду покарання.

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 25.12.2024 року зазначене клопотання старшого слідчого фактично частково задоволено та накладено арешт на вилучене майно під час проведення обшуку 03.12.2024 року за місцем проживання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

- аркуш паперу з рукописними записами, який поміщений до спецпакету № ICR0016614;

- грошові кошти у сумі 1000 доларів США номіналом по 100 доларів США з серійними номерами: PL35901483Q, PL35901482Q, PL35901484Q, PL35901485Q, PL35901486Q, PL35901487Q, PL35901490Q, PL35901491Q, PL35901492Q, PL35901493Q, які поміщені до спецпакету № ICR0016610;

- мобільний телефон moto e13 з сім-картою з номером телефону НОМЕР_1 , ІМЕІ1: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 , який поміщений до спецпакету № ICR0016611;

- мобільний телефон moto e13 з сім-картою з номером телефону НОМЕР_4 , ІМЕІ1: НОМЕР_5 , ІМЕІ2: НОМЕР_6 , який поміщений до спецпакету № ICR0016612.

Задовольняючи дане клопотання, слідчий суддя, виходив з наявності передбачених ст. 170 КПК України підстав для накладення арешту на вказане майно, з метою забезпечення його збереження як речового доказу у вказаному кримінальному провадженні та конфіскації майна як виду покарання.

Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою, зокрема, і збереження речових доказів.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладено у встановленому цим КПК порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.

Задовольняючи дане клопотання, слідчий суддя, прийшов до висновку про наявність підстав, передбачених ст. 170 КПК України, для накладення арешту на вищевказане майно, оскільки останнє в даному кримінальному провадженні відповідає критеріям, визначеним в ст. 98 КПК України.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 110 КПК України, рішення слідчого, прокурора приймаються у формі постанови.

Постановою старшого слідчого слідчого відділу Голосіївського УП ГУ НП у місті Києві ОСОБА_11 від 03.12.2024 року вищевказане вилучене під час обшуку майно та грошові кошти визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12023105010000912 від 18.07.2023 року.

За таких обставин доводи апелянта стосовно відсутності підстав для втручання держави у володіння та користування власником належним йому майном не знаходять свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи колегією суддів, оскільки арешт застосовано на законних підставах з метою забезпечення збереження речових доказів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, всупереч доводам представника, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно, з метою забезпечення його збереження, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням унеможливлення настання наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.

Що стосується висновку слідчого судді про необхідність накладення арешту з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, колегія суддів вбачає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Виходячи зі змісту зазначеної норми закону, накладення арешту на майно з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, передбачає наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою, щодо якої такий захід застосовується, кримінального правопорушення, а у випадку застосування такого запобіжного заходу відносно юридичної особи, то застосування арешту майна з даних підстав вважатиметься законним, якщо відносно вказаної юридичної особи здійснюється кримінальне провадження.

Задовольняючи клопотання слідчого про накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1202310501000912 від 18.07.2023 року, слідчий суддя дослідивши матеріали, додані до клопотання та з`ясувавши обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна прийшов до висновку про наявність передбачених п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України підстав для накладення арешту на майно ОСОБА_6 , яке їй належить, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

При цьому, під час розгляду клопотання органу досудового розслідування слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що вищевказане майно на яке слідчий просить накласти арешт відповідає критеріям п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України.

З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.

Так, зі змісту ст. 170 КПК України вбачається, що однією з обов`язкових умов для задоволення клопотання про накладення арешту на майно з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання є наявність обґрунтованої підозри за статтею, санкція якої передбачає конфіскацію майна як виду покарання.

Згідно клопотання про арешт майна та матеріалів, наданих стороною обвинувачення на його обґрунтування вбачається, що ця обов`язкова умова органом досудового розслідування та слідчим суддею дотримана.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вказана позиція відображена, зокрема й в рішенні Суду від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства».

З матеріалів провадження, наданих слідчому судді, які обґрунтовують клопотання, вбачається, що зазначені у клопотанні обставини підозри ОСОБА_6 могли мати місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних та певними доказами. Тобто існують обґрунтовані підстави підозрювати ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції Закону № 2617-VIII від 22.11.2018) та ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 190 КК України (в редакції Закону № 2617-VIII від 22.11.2018) та ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 190 КК України.

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, то на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише можна визначити, що причетність ОСОБА_6 до скоєння кримінальних правопорушень, підозра яка їй повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування слідчим суддею щодо нього такого обмежувального заходу, як арешт майна.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, при розгляді клопотання про арешт майна слідчий суддя дотримався вимог статей 132, 170, 172, 173 КПК України, перевіривши при цьому наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, наявність ризиків та доведеність обставин, передбачених ст. ст. 132, 170 КПК України, таким чином, взявши до уваги усі обставини, які у відповідності до ст. 173 КПК України повинні враховуватися при вирішенні питання про арешт майна.

Висновки слідчого судді про арешт майна цілком доведені матеріалами кримінального провадження, специфікою розслідування самих злочинів, що потребує проведення певних слідчих дій, та саме такого заходу, як накладення арешту на майно.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий процесуальний примус як накладення арешту на вищевказане майно та надасть змогу виконати завдання, для виконання якого слідчий звернувся із клопотанням.

З огляду на обставини вчинення кримінального правопорушення, матеріали провадження, додані до клопотання слідчого, які обґрунтовують необхідність накладення арешту на майно, колегія суддів приходить до висновку, що слідчий суддя накладаючи арешт на майно діяв у спосіб та у межах чинного законодавства, арешт застосував на засадах розумності і співмірності, оскільки незастосування арешту на вищевказане майно може призвести до подальшого незаконного його відчуження.

Таким чином, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

Порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла остаточного висновку, що рішення слідчого судді суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог кримінального процесуального закону, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376,404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Поновити представнику ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - адвокату ОСОБА_8 строк на апеляційне оскарження на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 25.12.2024 року.

Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 25 грудня 2024 року, якою фактично частково задоволено клопотання старшого слідчого слідчого відділу Голосіївського УП ГУ НП у місті Києві ОСОБА_11 , погоджене прокурором Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_12 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12023105010000912 від 18.07.2023 року та накладено арешт на вилучене майно під час проведення обшуку 03.12.2024 року за місцем проживання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

- аркуш паперу з рукописними записами, який поміщений до спецпакету № ICR0016614;

- грошові кошти у сумі 1000 доларів США номіналом по 100 доларів США з серійними номерами: PL35901483Q, PL35901482Q, PL35901484Q, PL35901485Q, PL35901486Q, PL35901487Q, PL35901490Q, PL35901491Q, PL35901492Q, PL35901493Q, які поміщені до спецпакету № ICR0016610;

- мобільний телефон moto e13 з сім-картою з номером телефону НОМЕР_1 , ІМЕІ1: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 , який поміщений до спецпакету № ICR0016611;

- мобільний телефон moto e13 з сім-картою з номером телефону НОМЕР_4 , ІМЕІ1: НОМЕР_5 , ІМЕІ2: НОМЕР_6 , який поміщений до спецпакету № ICR0016612, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4