Постанова

від 04.03.2025 по справі 300/478/24

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/478/24 пров. № А/857/15657/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Хобор Р.Б.,

суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.

з участю секретаря судового засідання Слободян І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 травня 2024 року, що ухвалив суддя Могила А.Б. у м. Івано-Франківську, за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, у справі № 300/478/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАС Україна» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про скасування рішення про коригування митної вартості товару,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.01.2024 № 000060/0701 та № 000061/0701 від 30 травня 2024 року.

01 травня 2024 року Івано-Франківський окружний адміністративний суд прийняв рішення, яким адміністративний позов задовольнив.

Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 02.01.2024 № 000060/0701, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "ПАС Україна" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2023 року в сумі 6168 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) в розмірі 1542 грн.

Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 02.01.2024 № 000061/0701, в частині зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю "ПАС Україна" від`ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за вересень 2023 року на суму 3124 662 грн.

Стягнув на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАС Україна" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській області судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 30280 грн.

Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що недотримання вимоги щодо нотаріального посвідчення договору оренди нерухомого майна не впливає на визначення об`єкта оподаткування. Також суд звернув увагу на те, що ні пункт 198.5 ст.198 Податкового кодексу України, ні інші норми Податкового кодексу України, не містять підстав для нарахування компенсуючих податкових зобов`язань у випадку реекспорту виробничого обладнання. Крім того, суд першої інстанції встановив, що позивач погодився з нарахуванням податкових зобов`язань на вартість покращення орендованих основних засобів при поверненні їх орендодавцю ПАТ "Мікроприлад" у травні 2020 року в сумі 40053 грн., в результаті чого позивач занизив податкові зобов`язання з податку на додану вартість на цю суму, тому суд першої інстанції цим правовідносинам оцінку не давав.

Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив відповідач, подавши апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову про відмову у задоволенні позову.

Таку позицію обґрунтовує тим, що позивач та ТОВ "Іммопретт" (орендодавець) 31.01.2020 уклали договір оренди № 20/01/31, за умовами якого орендодавець передає, а орендар зобов`язується прийняти у строкове платне користування завод із виробництва електрокабельної продукції (1 етап будівництва, 1 черга), що знаходиться за адресою м. Івано-Франківськ, с. Микитинці, вул. Марковецька, буд.3, загальною площею 4167,6 кв.м. Строк договору 35 місяців. 30.12.2022 сторони уклали додаткову угоду, якою передбачили автоматичну пролонгацію договору на той самий строк, якщо жодна із сторін не повідомить про призупинення договору не пізніше ніж за 6 місяців до закінчення строку оренди. На основі цих обставин, відповідач зробив висновок, що сторони уклали договір на три і більше роки, а тому такий договір мав бути нотаріально посвідчений. Відсутність нотаріального посвідчення договору свідчить про зайве включення до податкового кредиту податку на додану вартість сплаченого за оренду майна.

Також відповідача вважає, що позивач мав нарахувати компенсуючі податкові зобов`язання у випадку реекспорту виробничого обладнання відповідно до пункту 198.5 ст.198 ПК України.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Суд першої інстанції встановив те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАС Україна" з 08.05.2018 перебуває на обліку в органі податкової служби, як платник ПДВ. Основний вид діяльності позивача за КВЕД є виробництво електродвигунів, генераторів і трансформаторів.

Головне управлінням ДПС в Івано-Франківській області провело документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАС Україна" з питань законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн., по декларації за вересень 2023 року, з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків, за результатами якої 12.12.2023 склало акт № 15004/09-19-07-01/42120969.

У ході перевірки відповідач зафіксував порушення позивачем пп. 44.1,44.2 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1, ст.188, 189.1 ст. 189, п. 198.1-198.6 ст. 198, п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженогонаказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 № 27/4248, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" які призвели до:

- завищення суми від`ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню (показник рядка 20.2 Декларації) за вересень 2023 року в сумі 6168 грн.;

-завищення суми від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21 Декларації) за вересень 2023 року на 3164 715 грн.

На підставі акта перевірки, відповідач 02.01.2024 прийняв податкове повідомлення-рішення № 000060/0701, яким зменшив суму бюджетного відшкодування з ПДВ за вересень 2023 року в сумі 6168 грн. та застосував штрафні (фінансові) санкції в сумі 1542 грн. та №000061/0701, яким зменшив розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 3164715 грн.

Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

У ході перевірки відповідач встановив, що позивач:

-не нарахував податкові зобов`язання на вартість покращень орендованих основних засобів при поверненні їх орендодавцю ПАТ "Мікроприлад" у травні 2020 року в сумі 40053 грн., в результаті чого занизив податкові зобов`язання з податку на додану вартість на цю суму;

-не нарахував податкові зобов`язання з ПДВ на вартість вивезеного обладнання в сумі 469107 грн. (2345536,2х20%), яке отримав від нерезидента PAS Polska Sp.z o.o. в оренду, вартістю 2345536, 20 грн.;

-не нарахував податкові зобов`язання з ПДВ на вартість обладнання, яке вивіз в режимі "реекспорту" на суму 144512 грн., а задекларував цю операцію, як операції, що звільнені від оподаткування;

-протиправно збільшив податковий кредит на суму 2517211 грн. за орендну плату, а також за операціями з компенсації та відшкодування орендодавцю вартості комунальних послуг, електроенергії та інших платежів в рамках договору оренди між ТОВ "Іммопретт" (орендодавець) та ТОВ "ПАС Україна" (орендар), який не посвідчений нотаріально, а, отже, є недійсним (нікчемним).

Що стосується необхідності нарахування податкових зобов`язань на вартість покращень орендованих основних засобів при поверненні їх орендодавцю ПАТ "Мікроприлад" у травні 2020 року в сумі 40053 грн., то суд першої інстанції встановив, що позивач погодився з висновками відповідача про наявність порушення податкового законодавства і в позові його не оспорює.

Що стосується необхідності нарахування податкових зобов`язань з ПДВ на вартість вивезеного обладнання в сумі 469107 грн., яке позивач надав нерезиденту PAS Polska Sp.z o.o. в оренду вартістю 2345536, 20 грн., то апеляційний суд зазначає наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пас Польська" (PAS Polska Sp.z o.o.)(отримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАС Україна" (відправник) 09.03.2022 укладено договір № 22-1, за умовами якого, відправник зобов`язується поставити отримувачу обладнання для тимчасового користування. Як вбачається з додаткової угоди № 1 від 28.08.2023, обладнання поставляється на умовах визначених в рахунку та/або специфікації, згідно з правилами Інкотермс 2020. Перелік товару наданий в тимчасове користування визначений сторонами в специфікаціях № 1 від 09.03.2022, № 2 від 31.03.2022, № 3 від 06.04.2022, № 4, № 5 від 15.04.2022, № 6 від 21.04.2022, № 7, № 8 від 26.05.2022. Як зазначено у цих специфікаціях, обладнання передається у тимчасове користування, як оренда на платній основі.

Обладнання вивезене у митному режимі «тимчасове вивезення» (код митного режиму 32) за межі території України до Польщі, отримувач Pas Polska Sp.z o.o. на підставі вантажно-митних декларацій від 18.03.2022 № UA206030/2022/001489, від 01.04.2022 № UA206030/2022/001736, від 08.04.2022 № UA206030/2022/001852, від 15.04.2022 № UA206030/2022/002021, від 22.04.2022 № UA206030/2022/002278 та від 26.05.2022 № UA206030/2022/003996. Загальна фактурна вартість обладнання 2514698,92 грн.

Відповідно дост.113 Митного кодексу України,тимчасове вивезення - це митний режим, відповідно до якого українські товари або транспортні засоби комерційного призначення вивозяться за межі митної території України з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реімпорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.

Як визначено в п.206.8 ст.206 Податкового кодексу України, до операцій із вивезення товарів за межі митної території України в митному режимі тимчасового вивезення застосовується умовне повне звільнення від оподаткування за умови дотримання вимог та обмежень, встановлених главою 19 Митного кодексу України.

Оскільки позивач надав послуги з оренди основних засобів, що є на балансі у нього, при цьому не здійснював поставки таких основних засобів за межами митної території України (право власності залишилося за позивачем), то на переконання суду вказані операції не відносяться до операцій, що є об`єктом оподаткування відповідно достатті 196 цього Кодексу, як наслідок відсутні підстави для застосування п.198.5 ст. 198 Податкового кодексу України.

Отже, апеляційний суд вважає, що відповідач безпідставно зменшив від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 2134 662 грн.

Що стосується необхідності нарахування податкових зобов`язання з ПДВ на вартість обладнання, яке позивач вивіз в режимі "реекспорту" на суму 144512 грн. апеляційний суд зазначає наступне.

Апеляційний суд, на підставі матеріалів справи встановив, що позивач у 2022-2023 роках провів операції з вивезення основних засобів за межі території України в митному режимі "реекспорт", в зв`язку із ввезенням основних засобів від Pas Polska Sp.z o.o. в режимі тимчасового імпорту з подальшим поверненням в режимі реекспорту. При цьому право власності на основні засоби залишилося за Pas Polska Sp.z o.o.

Обладнання попередньо було імпортоване з Республіки Польща на підставі вантажно-митних декларацій в митному режимі "тимчасового ввезення" під час якого був сплачений податок на додану вартість до бюджету.

Посилаючись на те, що реекспорт є господарською операцією, яка звільнена від ПДВ, контролюючий орган наполягає на нарахуванні компенсуючих податкових зобов`язань з ПДВ на підставі п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.5 ст. 198 ПК України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до ст. 196 ПК України (крім випадків проведення операцій, передбачених п.п. 196.1.7 ПК України) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до ст. 197, підрозд. 2 розд. XX ПК України, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених п.п. 197.1.28 ПК України та операцій, передбачених п. 197.11 ПК України);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених п. 189.9 ПК України).

Відповідно до підпунктів «а» «г» п. 185.1 ПК України, об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників ПДВ з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПКУ, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПК України;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України.

З метою оподаткування ПДВ до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України (далі МК України).

З метою застосування законодавства України з питань митної справи запроваджуються митні режими, що визначені МК України, зокрема:

- імпорт (випуск для вільного обігу) це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України (ст. 74 МК України);

експорт (остаточне вивезення) це митний режим, відповідно до якого українські товари випускаються для вільного обігу за межами митної території України без зобов`язань щодо їх зворотного ввезення (ст. 82 МК України);

реекспорт це митний режим, відповідно до якого товари, що були раніше ввезені на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивозяться за межі митної території України без сплати вивізного мита та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності (ст. 85 МК України).

Умови застосування митного режиму реекспорту визначено ст. 86 МК України. Зокрема, митний режим реекспорту може бути застосований до товарів, які при ввезенні на митну територію України мали статус іноземних та:

1) після ввезення на митну територію України перебували під митним контролем та не були поміщені у митний режим (у тому числі у зв`язку з обмеженнями чи заборонами щодо ввезення таких товарів на митну територію України);

2) були поміщені у митний режим тимчасового ввезення та вивозяться за межі митної території України у тому самому стані, в якому вони були ввезені на митну територію України, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування та зберігання, а також змін, що допускаються у разі використання таких товарів у митному режимі тимчасового ввезення;

3) були поміщені у митний режим переробки на митній території та вивозяться за межі митної території України у тому самому стані, в якому вони були ввезені на митну територію України, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування та зберігання, або у вигляді продуктів їх переробки;

4) були поміщені у митний режим митного складу та вивозяться за межі митної території України у тому самому стані, в якому вони були ввезені на митну територію України, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування та зберігання;

5) були поміщені у митний режим імпорту і повертаються нерезиденту - стороні зовнішньоекономічного договору, згідно з яким ці товари поміщувалися у цей режим, у зв`язку з невиконанням (неналежним виконанням) умов цього договору або з інших обставин, що перешкоджають його виконанню, якщо ці товари:

а) вивозяться протягом шести місяців з дати поміщення їх у митний режим імпорту;

б) перебувають у тому самому стані, в якому вони були ввезені на митну територію України, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування, зберігання та використання (експлуатації), внаслідок якої були виявлені недоліки, що спричинили реекспорт товарів;

6) визнані помилково ввезеними на митну територію України.

Сторони не заперечують, що обладнання, яке позивач в режимі реекспорту вивіз за межі митної території України, є іноземним та було поміщене у митний режим тимчасового ввезення та вивезене за межі митної території України у тому самому стані, в якому вони були ввезені на митну територію України, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування та зберігання, а також змін, що допускаються у разі використання таких товарів у митному режимі тимчасового ввезення.

При цьому, апеляційний суд встановив, що господарська операція з вивезення основних засобів за межі території України в митному режимі "реекспорт" на користь Pas Polska Sp.z o.o. не відповідає умовам жодного і пунктів, які перелічені п. 198.5 ст. 198 ПК України, оскільки, вказане обладнання не використовувалося в операціях:

- що не є об`єктом оподаткування відповідно до ст. 196 ПК України (крім випадків проведення операцій, передбачених п.п. 196.1.7 ПК України) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

- звільнених від оподаткування відповідно до ст. 197, підрозд. 2 розд. XX ПК України, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених п.п. 197.1.28 ПК України та операцій, передбачених п. 197.11 ПК України);

- що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

- що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених п. 189.9 ПК України).

Отже, норми п. 198.5 ст. 198 ПК України не застосовуються до господарської операції щодо безоплатного вивезення обладнання за межі митної території України у митному режимі реекспорту на користь Pas Polska Sp.z o.o.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що відповідач безпідставно нарахував позивачу податкові зобов`язання з ПДВ за операціями з вивезення обладнання (для передачі в оренду та для повернення нерезиденту в режимі реекспорту) на суму 613619 грн.

Тому, апеляційний суд робить висновок, що податкове повідомлення рішення № 000061/0701, яким зменшено позивачу розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 3164 715 грн., до якого увійшли вищевказані порушення є протиправним і його необхідно скасувати.

Надаючи правову оцінку висновкам відповідача за результатами перевірки фінансово-господарської операції з надання ТОВ "Іммопретт" в оренду позивачу нерухомого та рухомого майна, в результаті чого відповідач зменшив суми бюджетного відшкодування з ПДВ за вересень 2023 року на 6168 грн. та застосував штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 1542 грн., у зв`язку з чим прийняв податкове повідомлення-рішення № 000060/0701 від 02.01.2024, апеляційний суд зазначає наступне.

ТОВ "Іммопретт", як орендодавець та позивач, як орендар, 31.01.2020 уклали договір оренди № 20/01/31, за умовами якого орендодавець передає, а орендар зобов`язується прийняти у строкове платне користування завод по виробництву електрокабельної продукції (1 етап будівництва, 1 черга), що знаходиться за адресою м. Івано-Франківськ, с. Микитинці, вул. Марковецька, буд.3, загальною площею 4167,6 кв.м. Також з правом оренди нерухомого майна до орендаря переходить право користування іншим рухомим майном, що є частиною або знаходиться на об`єкті оренди. В пункті 3 цього договору визначено, що орендар одержує майно у користування на умовах оренди на 35 місяців, тобто до 31 грудня 2022 року включно.

Сторони договору 03.02.2020 підписали акт приймання-передачі нежитлових приміщень.

30.12.2022 сторони уклали додаткову угоду № 3, якою погодили внести зміни в п.3 Договору оренди № 20/01/31 від 31.01.2020, згідно з якими, передбачили автоматичну пролонгацію договору на термін, визначений п.3.1 Договору, на умовах визначених Договором та додатковими угодами до договору, якщо жодна із сторін не повідомить про призупинення договору не пізніше, ніж за 6 місяців до закінчення строку оренди.

Апеляційний суд встановив, що підставою для висновків про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з ПДВ за вересень 2023 року в сумі 6168 грн є те, що надана до перевірки додаткова угода № 3 від 30.12.2022 до договору від 31.01.2020 № 20/01/31 нотаріально не посвідчена, а тому договір оренди не створює юридичних наслідків, крім наслідків, пов`язаних із його недійсністю.

З цього приводу апеляційний суд зазначає, що, як норми ПК України, так і національні положення (стандартів) бухгалтерського обліку та/або міжнародні стандарти фінансової звітності обов`язковою умовою для віднесення отриманих доходів до складу доходів, на які збільшується фінансовий результат до оподаткування, а так само понесених витрат до складу витрат, на які зменшується фінансовий результат до оподаткування, визначають пов`язаність таких доходів/витрат із господарською діяльністю платника податку, крім випадків прямо передбачених такими положеннями абоПК України.

Відповідно достатті 1 Цивільного кодексу України,цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи те, що відповідач не заперечує факт того, що отримане від ТОВ "Іммопретт" нерухоме майно і його використання були пов`язані із господарською діяльністю позивача, апеляційний суд вважає, що посилання контролюючого органу на відсутність нотаріального посвідчення договору оренди є не обґрунтованим, оскільки, фактично, контролюючий орган ставить у залежність порядок визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток від додержання форми та порядку укладення договору управління нерухомим майном.

Із наведеного міркування апеляційний суд робить висновок, що недотримання форми правочину не є податковим правопорушенням та не впливає на порядок визначення податкових зобов`язань, за умови наявності первинних документів, які опосередковують господарську діяльність (операцію).

Аналогічний висновок зробив Верховний Суд у постанові від 01 грудня 2022 року в справі № 640/18804/19.

Отже, податкове повідомлення рішення № 000061/0701 від 02.01.2024 є протиправним і його необхідно скасувати.

Наведені висновки є підставою для задоволення позову.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції без змін.

Оскільки, апеляційний суд залишив рішення суду першої інстанції без змін, то розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 травня 2024 року в справі № 300/478/24 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді Н. В. Бруновська Р. М. Шавель Повний текст постанови складений 06.03.2025 року