Вирок

від 03.02.2025 по справі 761/28135/22

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/28135/22

Провадження №1-кп/761/1483/2025

В И Р О К

іменем України

03 лютого 2025 року місто Київ

Шевченківський районний суд м. Києва у складі головуючого - судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , провівши судовий розгляд у кримінальному провадженні № 22022000000000428 від 18.08.2022 в порядку спеціального судового провадження, за відсутності обвинуваченого (in absentia), у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва, за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мелітополь Запорізької області, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 6 ст. 111-1 та ч. 1 ст. 436-2 КК України,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_6 здійснював інформаційну діяльність у співпраці з державою-агресором та її окупаційною адміністрацією, спрямовану на підтримку держави-агресора, її окупаційної адміністрації чи збройних формувань та на уникнення нею відповідальності за збройну агресію проти України, за відсутності ознак державної зради, брав активну участь у таких заходах.

Крім того, ОСОБА_6 вчинив виправдування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії Російської Федерації проти України як внутрішнього громадянського конфлікту, виправдування, визнання правомірною, заперечення тимчасової окупації частини території України, а також глорифікацію осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації проти України, розпочату у 2014 році, представників збройних формувань Російської Федерації, іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих Російською Федерацією, а також представників окупаційної адміністрації Російської Федерації, яку складають її державні органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та представників підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України, за наступних обставин.

Згідно з Конституцією України, Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1899 року та 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також усупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією (далі - РФ) 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Усупереч указаним нормам міжнародного гуманітарного права президент РФ ОСОБА_7 , а також не встановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади РФ, діючи всупереч вимогам п.п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV), від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ про вторгнення підрозділів ЗС РФ на територію України.

24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об`єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 року, яким фактично створено Організацію Об`єднаних Націй (далі - ООН).

До складу ООН входять Україна, РФ та ще 49 країн-засновниць, а також інші країни світу.

Відповідно до ч. 4 ст. 2 Статуту ООН усі Члени вказаної організації утримуються в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним із Цілями ООН.

Декларацією Генеральної Асамблеї ООН № 36/103 від 09.12.1981 про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та Резолюціями: № 2131 (XX) від 21.12.1965, що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету, № 2625 (XXV) від 24б10.1970, що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН, № 2734 (XXV) від 16.12.1970, що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки, № 3314 (XXIX) від 14.12.1974, що містить визначення агресії, - установлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими міжнародними документами закріплено обов`язок держав утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербування найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.

Крім того, у ст. 1- 5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН № 3314 (XXIX) від 14.12.1974, серед іншого, визначено, що ознаками агресії є:

- застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави;

- застосування збройної сили державою в порушення Статуту ООН.

Будь-яке з наступних діянь, незалежно від оголошення війни, кваліфікується як акт агресії:

- вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, хоч би який тимчасовий характер вона не мала, яка є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або частини її;

- бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;

- блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави;

- напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські та повітряні флоти іншої держави;

- застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за угодою з приймаючою державою, у порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди;

- дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави;

- засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, які мають настільки серйозний характер, що це є рівносильним наведеним вище актам, або її значна участь у них.

Жодні міркування будь-якого характеру, чи то політичного, економічного, військового чи іншого характеру, не можуть слугувати виправданням агресії.

Крім того, принципи суверенної рівності, поваги прав, притаманних суверенітету, незастосування сили чи погрози силою, непорушності кордонів, територіальної цілісності держав, мирного врегулювання спорів та невтручання у внутрішні справи держав було закріплено також у Заключному акті Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975, який підписаний СРСР, правонаступником якого є РФ.

У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 (далі - Декларація) зазначено, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.

Відповідно до розділу V Декларації територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.

24 серпня 1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. Згідно з указаним документом територія України є неподільною та недоторканною.

Незалежність України визнали держави світу, серед яких і РФ.

31 травня 1997 року відповідно до положень Статуту ООН і зобов`язань згідно із Заключним актом Наради з безпеки і співробітництва в Європі Україна та РФ уклали Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і РФ (ратифікований Законом України від 14.01.1998 № 13/98-ВР та Федеральним Законом РФ від 02.03.1999 № 42-ФЗ). За ст. 2, 3 зазначеного Договору РФ зобов`язалася поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих між ними кордонів та зобов`язалася налагоджувати відносини одна з одною на основі принципів взаємної поваги, суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, мирного врегулювання спорів, незастосування сили або погрози силою, у тому числі економічні та інші способи тиску, права народів вільно розпоряджатися своєю долею, невтручання у внутрішні справи, додержання прав людини та основних свобод, співробітництва між державами, сумлінного виконання взятих міжнародних зобов`язань, а також інших загальновизнаних норм міжнародного права.

Відповідно до опису і карти державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та РФ про українсько-російський державний кордон від 28.01.2003 (ратифікований РФ 22.04.2004), територія Автономної Республіки Крим, міста Севастополя, Донецької і Луганської областей належить до території України.

Статтями 1, 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Згідно зі ст. 5 Конституції України носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.

Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Статтею 73 Конституції України передбачено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішується питання про зміну території України.

За ст. 132 - 134 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території.

До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь. Місто Севастополь має спеціальний статус, Автономна Республіка Крим є невід`ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, що належать до її відання.

22 лютого 2022 року президент РФ направив до Ради Федерації звернення про використання Збройних Сил (далі - ЗС) РФ за межами РФ, яке було задоволено.

24 лютого 2022 року приблизно о 5 годині ранку президент РФ публічно оголосив про рішення розпочати повномасштабну військову агресію проти України.

24 лютого 2022 року указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено введення в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, дію якого в подальшому неодноразово продовжено.

Так, 24.02.2022 військовослужбовці ЗС РФ шляхом збройної агресії із застосуванням зброї незаконно вторглись на територію Україну через державний кордон України в Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, Запорізькій, Київській та інших областях і здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та окупували частину вказаної території.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 (в редакції від 07.05.2022, далі за текстом - Закон №1207-VII), тимчасово окупована Російською Федерацією територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Тимчасова окупація Російською Федерацією території України, визначених ч. 1 ст. 3 цього Закону, незалежно від її тривалості, є незаконною і не створює для РФ жодних територіальних прав.

За державою України, територіальними громадами сіл, селищ, міст, розташованих на тимчасово окупованій території, органами державної влади, органами місцевого самоврядування та іншими суб`єктами публічного права зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходяться на тимчасово окупованій території.

Відповідно до п. 7 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована РФ територія України (далі - тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування РФ та окупаційна адміністрація РФ встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування РФ встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації РФ.

Відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №75 від 25.04.2022 (у редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №206 від 13.09.2022) перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 10 вересня 2022 року, а саме: Запорізька область, Мелітопольський район: Веселівська селищна територіальна громада, Кирилівська селищна територіальна громада, Костянтинівська сільська територіальна громада, Мелітопольська міська територіальна громада, Мирненська селищна територіальна громада, Новенська сільська територіальна громада, Новобогданівська сільська територіальна громада, Нововасилівська селищна територіальна громада, Новоуспенівська сільська територіальна громада, Олександрівська сільська територіальна громада, Плодородненська сільська територіальна громада, Приазовська селищна територіальна громада, Семенівська сільська територіальна громада, Терпіннівська сільська територіальна громада, Чкаловська сільська територіальна громада, Якимівська селищна територіальна громада.

Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше ніж 05.05.2022, представниками збройних формувань РФ всупереч законного порядку установленого Конституцією України, Законами України «Про місцеві державні адміністрації», «Про місцеве самоврядування в Україні» та іншими діючими нормативно-правовими актами, на тимчасово окупованій території Мелітопольської міської територіальної громади, Мелітопольського району, Запорізької області цілеспрямовано було створено підпорядковану, керовану та фінансовану Російською Федерацією окупаційну адміністрацію - «Военно-гражданская администрация Запорожской области», в яку входили органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованою територією України, з метою подальшого утримання адміністративно-політичного контролю на захопленій військовим шляхом території Запорізької області та реалізації всіх узурпованих владних повноважень.

При цьому представники підконтрольних РФ самопроголошених органів узурпували виконання владних функцій держави, а також підприємств, установ та організацій на тимчасово окупованій території Мелітопольської міської територіальної громади, Мелітопольського району, Запорізької області, здійснювали підбір кадрів для зайняття посад в незаконних самопроголошених органах, державних підприємствах, у тому числі із числа громадян України, які на той час перебували на вказаній тимчасово окупованій території. Кінцевою метою окупаційних органів, є інтеграція та подальше незаконне включення захопленої частини суверенної держави Україна до складу РФ.

Як встановлено, планування, фінансування та реалізація РФ агресивної війни та агресивних воєнних дій проти України, проведення розвідувальної та підривної діяльності на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, організовується, спрямовується, здійснюється силами, насамперед, ЗС РФ, Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації, Федеральної служби безпеки Російської Федерації, найманців, а також осіб, залучених до співробітництва на конфіденційній (негласній) основі, у тому числі громадян України.

Крім того, російська влада веде інформаційну війну, застосовує пропаганду. Проводиться активна кампанія щодо створення та поширення фейкових новин, а також агітаційних публікацій.

Після початку повномасштабної збройної агресії РФ проти України, громадянин України ОСОБА_6 (у період з 16.11.2020 по 08.09.2022 був депутатом Мелітопольської міської ради VIII скликання від партії «За майбутнє», достроково припинив повноваження на підставі рішення 20 сесії Мелітопольської міської ради Запорізької області VIII скликання «Про дострокове припинення повноважень окремих депутатів Мелітопольської міської ради Запорізької області» №2 від 08.09.2022), перебуваючи на тимчасово окупованій державною-агресором території України та розуміючи, що РФ здійснює збройну агресію проти України, здійснює інформаційну діяльність у співпраці з державою-агресором та її окупаційною адміністрацією, спрямовану на підтримку дій держави-агресора, а саме виправдовує, визнає правомірною та заперечує збройну агресію РФ проти України, розпочату в 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії Російської Федерації проти України як внутрішнього конфлікту, виправдовування, визнання правомірною, заперечення тимчасової окупації частини території України, а також глорифікації осіб, які здійснювали збройну агресію РФ проти України, розпочату в 2014 році, представників збройних формувань РФ, іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих російською федерацією, а також представників окупаційної адміністрації РФ, яку складають її державні органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та представників підконтрольних РФ самопроголошених органів, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України, з метою підтримки держави-агресора, її окупаційної адміністрації чи збройних формувань та на уникнення нею відповідальності за збройну агресію проти України.

Так, ОСОБА_6 у період з 24.02.2022 по 08.09.2022, ще будучи депутатом Мелітопольської міської ради VIII скликання, маючи певну підтримку місцевого населення на території м. Мелітополь Запорізької обл., співпрацював з представниками держави-агресора та її окупаційної адміністрації, неодноразово самостійно відвідував будівлю де тимчасово розміщується федеральна служба безпеки РФ, за адресою: АДРЕСА_1, де контактував з невстановленими співробітниками відповідної служби та представниками окупаційної адміністрації міста з числа громадян України, а саме ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , після чого здійснював інформаційну діяльність, спрямовану на підтримку рішень та дій держави-агресора, спонукав до співпраці з державною-агресором, а також заперечував збройну агресію РФ на території України, використовуючи при цьому особистий аккаунт під іменем « ОСОБА_11 » у соціально-орієнтовній мережі «Facebook» ( ІНФОРМАЦІЯ_2

ІНФОРМАЦІЯ_3 , о 07 годині 12 хвилин, ОСОБА_6 , перебуваючи на території тимчасово окупованого м. Мелітополь Запорізької області, використовуючи особистий аккаунт під іменем « ОСОБА_11 » у соціально-орієнтовній мережі «Facebook» (посилання: ІНФОРМАЦІЯ_2 усвідомлюючи протиправний характер власних намірів, у тому числі сформованих в умовах швидкого розвитку інформаційного суспільства в Україні та глобального інформаційного простору, використання інформаційно-телекомунікаційних технологій у всіх сферах життя, де особливого значення набувають проблеми інформаційної безпеки як складової державної безпеки України, усвідомлюючи, що РФ з 2014 року вчиняє проти України акт збройної агресії та, маючи на меті виправдати вказані протиправні дії РФ та її військового і політичного керівництва, бажаючи настання наслідків збройної агресії РФ проти України, які б полягали в окупації території України та ліквідації її суверенітету, створив та поширив шляхом розміщення на цій сторінці відеозапису під назвою «Моя позиция по жизни - социально справедливое общество, без олигархов во власти. ОСОБА_12 » ( ІНФОРМАЦІЯ_4

Зазначений відеозапис став доступний для загального ознайомлення усіх користувачів загальнодоступної та соціально-орієнтованої мережі «Facebook», у тому числі для тих, які відвідували його особисту сторінку аккаунту « ОСОБА_11 » ( ІНФОРМАЦІЯ_2 та, станом на 11.07.2022 набрав 520 переглядів, 93 коментарі та 15 реакцій користувачів соціально-орієнтовної мережі «Facebook».

В судовому засіданні сторона захисту наполягала на безпідставності обвинувачення ОСОБА_6 та необхідності виправдання останнього, при цьому сам обвинувачений в ході всього перебігу судового процесу жодного разу в суд не прибув, хоча повідомлявся через встановлену діючим законодавством процедуру про дати і час проведення судових засідань.

Дослідивши всі докази по даній справі, суд дійшов переконання, що винність обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні наведеного кримінального правопорушення підтверджуються дослідженими письмовими доказами:

-Протоколом огляду відеозапису від 28.06.2022, протоколом огляду від 11.07.2022, відповідно до яких оглянуто відеозапис, розміщений на сторінці соціально-орієнтованої мережі «Facebook» у профілі « ОСОБА_11 » (відеозапис за наступним посиланням, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_4

-Висновком судово-портретної експертизи від 05.08.2022 № СЕ-19/111-22/28475-ФП, відповідно до висновків якої на згаданому відео зображений ОСОБА_6 ;

-Висновком судової лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи мовлення від 29.07.2022, відповідно до якої текстові відтворення (стенограми) містять: висловлювання у формі публічного заперечення здійснення збройної агресії проти України, висловлювання, виражені у формі публічних закликів, у яких йдеться про спонукання до співпраці з РФ, про підтримку рішень та дій РФ, до співпраці зі вказаною державою, а також до невизнання поширення влади України на тимчасово окупованих територіях України, висловлювання у формі виправдовування, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України як внутрішнього конфлікту виправдовування, заперечення тимчасової окупації частини території України, а також звеличування (глорифікація) осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації проти України, розпочату в 2014 році, представників підконтрольних РФ самопроголошених органів, а саме: звеличування (глорифікація) ОСОБА_13 , РФ взагалі, а також мешканців так званих республік «лнр» та «днр»;

-Листом Державної міграційної служби України від 15.08.2022 за № 6.5 4643/6-22, відповідно до якого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України;

-Листом Міністерства закордонних справ України від 19.08.2022 за № 71/15-532/2-62876, відповідно до якого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не звертався з клопотанням про вихід з громадянства України;

-Листом Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області від 11.08.2022 за № 213, відповідно до якого ОСОБА_6 з 16.11.2020 до моменту надання відповіді був депутатом Мелітопольської міської ради VIII скликання;

-Листом Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області від 28.09.2022 за № 313 та рішенням Мелітопольської міської ради Запорізької області від 08.09.2022 за № 2, відповідно до яких ОСОБА_6 достроково припинив повноваження на підставі рішення 20 сесії Мелітопольської міської ради Запорізької області VIII скликання «Про дострокове припинення повноважень окремих депутатів Мелітопольської міської ради Запорізької області» №2 від 08.09.2022;

-Листами Департаменту захисту національної державності СБ України від 08.09.2022 № 5/7/1/1-11667, від 15.09.2022 № 5/7/1/1-13154, від 09.11.2022 № 5/7/1/1-18137, відповідно до яких, зокрема, ОСОБА_6 перебуває на тимчасово окупованій території України (м. Мелітополь, Запорізька обл.);

-Листом Департаменту захисту національної державності СБ України від 15.11.2022 № 5/7/1/1-18695 та протоколом огляду від 09.11.2022, відповідно до яких ОСОБА_6 розмістив у соціальних мережах інформацію про вступ до незаконного збройного формування, створеного окупаційною адміністрацією - «батальйон імені Судоплатова».

Що ж стосується обставин проведення судового розгляду у кримінальному провадженні № 22022000000000428 від 18.08.2022 в порядку спеціального судового провадження, тобто за відсутності обвинуваченого (in absentia), то суд констатує, що як стороною обвинувачення в ході здійснення спеціального досудового розслідування, так і судом в ході здійснення спеціального судового провадження (in absentia), дотримані всі права обвинуваченого (на стадії досудового розслідування - підозрюваного) на захист та доступ до правосуддя, зокрема, забезпечена постійна участь захисника у кримінальному провадженні (в тому числі в судових засіданнях), здійснено систематичне повідомлення підозрюваного (на відповідній стадії провадження) у належний процесуальний спосіб про необхідність участі у слідчих діях, вручення йому процесуальних документів, повідомлення про виклик в судові засідання через публікації в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження (газеті «Урядовий кур`єр») та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, суду.

Отже, умисні дії обвинуваченого ОСОБА_6 , які виразились у здійсненні інформаційної діяльності у співпраці з державою-агресором та його окупаційною адміністрацією, спрямованої на підтримку держави-агресора, її окупаційної адміністрації чи збройних формувань та на уникнення нею відповідальності за збройну агресію проти України, за відсутності ознак державної зради, активній участі у таких заходах, суд кваліфікує за ч. 6 ст. 111-1 КК України.

Крім того, дії ОСОБА_6 , які виразились у виправдуванні, визнанні правомірною, запереченні збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії Російської Федерації проти України як внутрішнього громадянського конфлікту, виправдуванні, визнанні правомірною, запереченні тимчасової окупації частини території України, а також глорифікації осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації проти України, розпочату у 2014 році, представників збройних формувань Російської Федерації, іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих Російською Федерацією, а також представників окупаційної адміністрації Російської Федерації, яку складають її державні органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та представників підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України, суд кваліфікує за ч. 1 ст. 436-2 КК України.

Згідно зі ст. 66 КК України обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 , судом не встановлені.

Згідно зі ст. 67 КК України обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 , судом також не встановлені.

При призначенні покарання суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_6 на психіатричному та наркологічному обліках не перебуває (інших даних не встановлено), є раніше не судимим, однак переховувався від органів досудового розслідування та суду протягом кримінального провадження, тому, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 65 КК України, відповідно до яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим так і іншими особами, на переконання суду, є всі підстави для призначення обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, передбаченого ч. 6 ст. 111-1 КК України, у виді позбавлення волі у розмірі, наближеному до максимального, з позбавленням окремих прав на максимальний строк, з конфіскацією майна, а також передбаченого ч. 1 ст. 436-2 КК України - у виді позбавлення волі на максимальний строк.

Враховуючи всі обставини даної справи, відповідно до правил ст. 70 КК України, на думку суду, при визначенні остаточного покарання, слід застосувати спосіб поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Питання про долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності з вимогами ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати по справі, пов`язані з проведенням експертиз, загальною вартістю 15 479 грн 24 коп., слід покласти на ОСОБА_6 .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 174, 323, 349, 368, 370, 374, 376 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні, а саме у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 6 ст. 111-1 та ч. 1 ст. 436-2 КК України, за які призначити йому покарання:

- за ч. 6 ст. 111-1 КК України - одинадцять років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, громадських організаціях та політичних партіях, а також займатися політичною і громадською діяльністю на строк 15 років з конфіскацією майна;

- за ч. 1 ст. 436-2 КК України - у виді 3 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України, у спосіб поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_14 остаточне покарання у виді одинадцяти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, громадських організаціях та політичних партіях, а також займатися політичною і громадською діяльністю на строк 15 років, з конфіскацією майна.

Строк відбування покарання, призначеного ОСОБА_14 даним вироком, рахувати з моменту його фактичного затримання.

Процесуальні витрати у справі, пов`язані з проведенням експертиз, загальною вартістю 15 479 грн 24 коп., - покласти на ОСОБА_6 .

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1