Рішення від 10.03.2025 по справі 683/3336/24

Справа № 683/3336/24

2/683/143/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2025 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючої судді Бондарчук Л.А.

секретаря Поважнюк Т.В.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Якимчук Н.Г.

представника відповідача Баліцької І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Старокостянтинів цивільну справу №683/3336/24, 2/683/143/2025 за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства комбінат комунальних підприємств Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу

у с т а н о в и в :

В жовтні 2024 року ОСОБА_2 звернувся із позовом до Комунального підприємства комбінат комунальних підприємств (далі КП ККП) Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області про визнання незаконним наказу про звільнення від 19 вересня 2024 року, поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.

З урахуванням уточненої позовної заяви (а.с.65) на обґрунтування позовних вимог посилається на те, що з 14 червня 2017 року працював у Комунальному підприємстві комбінат комунальних підприємств Старокостянтинівської міської ради робітником на міському кладовищі. 17 вересня 2024 року директор підприємства ОСОБА_9 запропонував йому їхати на схід України для виконання робіт по обладнанню військових укріплень, однак він відмовився у зв`язку із станом здоров`я. 18 вересня 2024 року на його робоче місце прибув начальник і повідомив, що він звільнений і щоб зібрав речі і пішов з роботи. 19 та 20 вересня 2024 року він не вийшов на роботу у зв`язку із погіршенням здоров`я, у нього піднялась температура і він лікувався вдома. 27 вересня 2024 року він прийшов на роботу та йому вручили наказ про звільнення від 19 вересня 2024 у зв`язку із прогулом. Вважає таке звільнення незаконним, оскільки він як працівник жодних зауважень за час роботи не мав, а також ніхто не вияснив причину його відсутності та письмових пояснень не пропонували надати.

Тому просить визнати незаконним наказ про звільнення №139/2024-к/тр від 19 вересня 2024 року і скасувати його, поновити на роботі на його робочому місці з 18 вересня 2024 року, стягнути з відповідача середньомісячний заробіток за час його фактичного вигнання з роботи з 18 вересня 2024 року, а також витрати на правову допомогу, яка складатиме не менше 5000 грн.

Представником відповідача подано відзив до суду, у якому він просив у задоволенні позовних вимог відмовити та вказав, що 18 вересня 2024 року наглядач кладовища ОСОБА_3 повідомив заступника начальника ОСОБА_4 та інспектора відділу кадрів ОСОБА_5 , що ОСОБА_2 не з`явився на роботі. Того ж дня інспектор по карам мала телефонну розмову з ним, де він повідомив, що поштовим відправленням направив заяву про звільнення. 19 вересня 2024 року ОСОБА_2 тез не з`явився на робочому місці, заява про звільнення ч лікарняний лист не надходили, тому на підставі доповідної заступника начальника КП ККП про відсутність ОСОБА_2 на робочому місці протягом двох днів була створена комісія, яка актом від 19.09.2024 зафіксувала факт відсутності позивача на роботі. Лише 27 вересня 2024 року ОСОБА_2 з`явився у відділ кадрів та йому було запропоновано надати пояснення, однак він відмовився.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав та пояснив, що 18 вересня 2024 року о 9.30 начальник ОСОБА_9 сказав йому, що він звільнений і їхати до контори, однак йому стало погано і він поїхав додому. 19 вересня 2024 року на робочому місці він не був, а поїхав до контори і знову перепитав начальника чи він звільнений, той відповів, що так і він поїхав додому. 27 вересня 2024 року, коли він прибув за наказом про звільнення у нього письмових пояснень ніхто не вимагав.

Представник позивача адвокат Якимчук Н.П. у судовому засіданні позов підтримала, просила його задоволити.

Представник відповідача ОСОБА_7 просила в позові відмовити, оскільки він є необґрунтованим.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши надані докази та допитавши свідків, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 працював на посаді робітника ритуальної служби у Комунальному підприємстві комбінат комунальних підприємств Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області з 14 червня 2017 року.

19 вересня 2024 року працівниками КП ККП Старокостянтинівської міської ради: головним інженером ОСОБА_6 , інспектором по кадрах ОСОБА_5 , юристом ОСОБА_7 , наглядачем міського кладовища ОСОБА_3 , головою профспілкового комітету ОСОБА_8 складено акт про відсутність ОСОБА_2 на роботі протягом двох робочих днів 18 і 19 вересня 2024 року з 8.00 до 17.00.

Того ж дня заступник начальника КП ККП ОСОБА_4 склав доповідну записку на ім`я начальника КП ККП ОСОБА_9 , у якій доповів, що працівник з благоустрою міського кладовища ОСОБА_2 18 і 19 вересня 2024 року відсутній на роботі. Факти порушень трудової дисципліни ним допускались і раніше.

Наказом начальника Комунального підприємства комбінат комунальних підприємств Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області №139/2024-к/тр від 19 вересня 2024 року ОСОБА_2 звільнено відповідно до п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України - за прогул без поважних причин.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно зі статтею 139 Кодексу законів про працю України працівники зобов`язані працювати чесно, сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено договір.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений

ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня.

Для встановлення допущення працівником прогулу необхідним є належне фіксування самого факту відсутності працівника на роботі та з`ясування поважності причини такої відсутності. Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника.

Відсутність працівника на роботі має бути зафіксовано актом про відсутність працівника на роботі. Законодавство не встановлює вимог до форми акта, тому він подається у довільній письмовій формі та підписується не менш ніж двома працівниками (наприклад, бухгалтером та директором). В акті має бути зафіксовано факт відсутності працівника на роботі протягом робочого дня.

Акт про відсутність працівника на роботі оформлюється безпосередньо в день нез`явлення працівника на роботі. У таких документах обов`язково зазначаються не тільки дата, а й певний час відсутності працівника.

Після фіксації факту відсутності працівника на роботі потрібно з`ясувати, чим така відсутність була викликана.

Для з`ясування причини відсутності працівника на роботі роботодавець на свій розсуд може: 1) зателефонувати працівнику або членам його родини; 2) написати працівнику в доступні месенджери; 3) надіслати листа на особисту електронну скриньку; 4) відвідати працівника за місцем реєстрації або місцем фактичного проживання; 5) надіслати лист з повідомленням про вручення з пропозицією надати пояснення щодо своєї відсутності.

Законодавство не містить вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі, тому в кожному випадку оцінка поважності причини відсутності на роботі дається, виходячи з конкретних обставин. Вочевидь, поважними причинами мають бути об`єктивні обставини, які безумовно перешкоджали працівнику з`явитися на роботу і не могли бути ним усунуті.

У частині першій статті 147 КЗпП України зазначено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення. Порушенням трудової дисципліни є невиконання чи неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків.

Відповідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку (стаття 149 КЗпП України).

Водночас правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.

Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами.

Так, свідок ОСОБА_5 інспектор відділу кадрів КП ККП в судовому засіданні повідомила, що 17 вересня 2024 року наглядач кладовища ОСОБА_3 їй повідомив, що ОСОБА_2 пішов з робочого місця та не відпрацював зміну. 18 вересня 2024 року позивач мав приїхати написати заяву про звільнення, однак так і не з`явився, в кінці дня вона зателефонувала до ОСОБА_3 та поцікавилась чи був на роботі ОСОБА_2 , той відповів, що ні. Того ж дня, вона зателефонувала ОСОБА_2 , той повідомив, що перебуває на лікарняному і буде лікарняний

лист. 19 вересня 2024 року з бухгалтерії їй повідомили, що лікарняного так і немає, який мав би бути у електронній формі. Вона телефонувала до ОСОБА_2 , однак той не відповідав. Коли віддавала трудову книжку ОСОБА_2 вона йому запропонувала написати пояснення, однак він відмовився.

Свідок ОСОБА_3 повідомив суду про те, що працівник кладовища ОСОБА_2 був відсутній на робочому місці 18 та 19 вересня 2024 року, про що він повідомив заступника начальника КП ККП ОСОБА_4 .

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні повідомив, що 19 вересня 2024 року йому стало відмово, що ОСОБА_2 відсутній на робочому місці другий день, про що він написав доповідну начальнику.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні повідомив, що йому повідомили, що ОСОБА_2 відсутній на робочому місці протягом двох днів. Крім того, свідок вказав, що ОСОБА_2 не пропонували їхати на схід, більш того з КП ККП жоден працівник туди не поїхав.

Свідок ОСОБА_10 будь-яких обставин, що стосуються розгляду справи, суду не повідомив, тому суд не бере його пояснення до уваги.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач був відсутній на робочому місці починаючи 18, 19 вересня 2024 року, про що роботодавцем складено відповідний акт.

ОСОБА_2 не заперечував факт відсутності його на робочому місці з 18 та 19 вересня 2024 року, мотивуючи поважність такої відсутності проблеми зі здоров`ям ( як зазначено у позовній заяві), а у судовому засіданні він вказав, що його начальник КП ККП вигнав з роботи і він вважав, що є звільненим.

Суд вважає безпідставним посилання позивача та його представника про порушення вимог статті 149 КЗпП України в частині невідібрання письмових пояснень від працівника перед застосуванням дисциплінарного стягнення. З цього приводу суд зазначає, що пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантій, наданих для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Разом з тим, правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, в тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника. Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений наданими суду доказами (правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду в постанові від 07 жовтня 2018 року у справі № 359/7299/16-ц).

Отже, оцінюючи всі наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, суд доходить до переконання про недоведеність позовних вимог позивачем, оскільки останнім не надано належних та допустимих доказів порушення його прав під час видання оскаржуваного наказу та звільнення, а відтак в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Згідно ч.1 ст.188 ЦПК України похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Оскільки позовна вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідною від вимог про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, які не підлягають задоволенню, то у суду відсутні підстави для задоволення похідної позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Керуючись ст.12, 13, 81, 264-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

В позовіОСОБА_2 до Комунального підприємства комбінат комунальних підприємств Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: Комунальне підприємство комбінат комунальних підприємств Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області, місце знаходження: вул. Героїв Небесної сотні, 1, м. Старокостянтинів Хмельницької області, 31100, код ЄДРПОУ 03356039.

Повний текст рішення виготовлено 10 березня 2025 року.

Суддя