Ухвала

від 26.02.2025 по справі 947/40618/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/359/25

Справа № 947/40618/24 1-кс/947/17923/24

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючий - суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у письмовому провадженніматеріали справи за апеляційною скаргою представника володільця майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 26.12.2024 року про арешт майна в кримінальному провадженні №62024150020001602 від 09.09.2024 року,

встановив:

оскарженою ухвалою слідчого судді задоволено клопотання старшого детектива Підрозділу ТУ БЕБ в Одеській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_8 у кримінальному провадженні №62024150020001602 від 09.09.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, та накладено арешт із забороною розпорядження та користування на майно, яке було вилучено 19.12.2024 року в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: мобільний телефон марки «Iphone 12 Pro Мax», S/N НОМЕР_1 ; мобільний телефон марки «Iphone 11», S/N НОМЕР_2 ; мобільний телефон марки «Pixel 7 Pro», IMEI 1: НОМЕР_3 , IMEI 2: НОМЕР_4 ; мобільний телефон марки «Huawei», IMEI 1: НОМЕР_5 , IMEI 2: НОМЕР_6 ; ноутбук марки «MacBook Air», S/N C02ZM38PLYWG; ноутбук марки «Lenovo»; блокнот синього кольору із надписом «АР»; чорнові записи на 19 арк.; грошові кошти номіналом: 100 доларів США - 54 од., номіналом 100 Євро - 1 од., номіналом 50 євро - 5 од.

Мотивуючи прийняте рішення, слідчий суддя послався на те, що вилучене під час обшуку майно, відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні, оскільки може містити в собі інформацію щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, потребує огляду з метою встановлення обставин, які можуть мати доказове значення у кримінальному провадженні, а також можливо набуте внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді, представник володільця майна ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання.

Мотивуючи вимоги апеляційної скарги, адвокат посилається на незаконність та необґрунтованість ухвали, вважає, що арешт на майно накладено безпідставно, оскільки вилучене майно не має ознак речових доказів, визначених ст.98 КПК, у вказаному кримінальному провадженні за ч.5 ст.191 КК України.

Крім того, адвокат стверджує про незаконність накладення арешту на вилучені під час обшуку грошові кошти, оскільки в клопотанні не зазначено, яким критеріям, відповідно до ч.2 ст.167 КПК, вони відповідають.

Також адвокат звертає увагу, що правові підстави для накладення арешту на майно ОСОБА_5 відсутні, оскільки він не має відношення до кримінального провадження, не є підозрюваним у кримінальному провадженні, цивільний позов до нього не пред`являвся.

Крім того, представник володільця майна просить поновити строк на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що розгляд клопотання в місцевому суді проведено без участі ОСОБА_5 та його представника, копію ухвали представником володільця майна отримано 13.01.2025 року.

Іншими учасниками кримінального провадження ухвала слідчого судді оскаржена не була.

Будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, учасники судового провадження в судове засідання не з`явилися.

Разом з цим, представник володільця майна ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 подала заяву про розгляд апеляційної скарги без її участі.

Прокурор ОСОБА_8 також звернулася із заявою про проведення судового засідання без його участі, просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.406 КПК України, суд апеляційної інстанції має право ухвалити судове рішення за результатами письмового провадження, якщо всі учасники судового провадження заявили клопотання про здійснення провадження за їх відсутності.

За таких підстав, враховуючи положення ч.4 ст.107, ч.1 ст.406 КПК України апеляційний розгляд проведено у письмовому провадженні за відсутності учасників кримінального провадження та без фіксації за допомогою технічних засобів.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про таке.

Вирішуючи питання про можливість розгляду апеляційної скарги, яка подана особою, яка відповідно до матеріалів кримінального провадження, не має процесуального статусу і не є стороною цього провадження, апеляційний суд виходить з наступного.

Положеннями ст.ст. 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Відповідно до положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно зі ст. 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК ухвала слідчого судді про арешт майна підлягає апеляційному оскарженню. При цьому, КПК не встановлено чіткого переліку осіб - суб`єктів права на апеляційне оскарження цієї ухвали, але п.10 ч.1 ст.393 КПК регламентовано, що апеляційну скаргу мають право подати інші особи у випадках, передбачених КПК.

Одним із учасників як кримінального, так і судового провадження є третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт (п. 25, 26 ч. 1 ст. 3 КПК).

Статтею 64-2 КПК визначається зміст і процесуальний статус третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт.

Водночас, в останньому абзаці ч. 7 ст. 173 КПК передбачено, що треті особи мають право на захисника та право оскаржити судове рішення щодо арешту майна.

За таких обставин, власник чи володілець майна, щодо якого вирішується питання про арешт, є особою прав, свобод та інтересів якої стосується судове рішення, а отже, належить до категорії «інші особи», які вправі подати апеляційну скаргу на рішення слідчого судді.

Із матеріалів судового провадження вбачається, що під час обшуку вилучено майно, володільцем якого є ОСОБА_5 .

Таким чином, з урахуванням аналізу норм закону, закріплених у ст.41 Конституції України, ст.ст. 24, 64-2, 173, ч.1 ст.174, п.10 ч.1 ст.393 КПК, представник володільця майна ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 - є особою, яка вправі звернутися з апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді про накладення арешту на майно.

Що стосується строку звернення адвоката ОСОБА_6 з апеляційною скаргою, колегією суддів встановлене таке.

Відповідно до вимог ст.395 КПК апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, протягом п`яти днів з дня її проголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику скаржника, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Із матеріалів судової справи вбачається, що 26.12.2024 року слідчий суддя розглянув клопотання без участі володільця майна та його представника.

У матеріалах справи наявний супровідний лист від 30.12.2024 року про направлення судом копії ухвали на поштову адресу володільця майна ОСОБА_5 , однак відсутнє підтвердження про отримання вказаної кореспонденції адресатом.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6 вказує, що копію ухвали представником володільця майна отримано 13.01.2025 року, матеріали судового провадження на спростування вказаних доводів інформації не містять.

16.01.2025 року адвокат ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу.

21.01.2025 року ухвалою Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 повернуто особі, яка її подала, у зв`язку із пропуском строку на апеляційне оскарження та відсутністю клопотання про його поновлення.

22.01.2025 року копію ухвали апеляційного суду направлено на електронну адресу адвоката ОСОБА_6 та успішно доставлено, що підтверджується автоматично сформованою автоматизованою системою документообігу суду довідкою про доставку електронного листа.

24.01.2025 року адвокат ОСОБА_6 повторно подала апеляційну скаргу, разом із долученими до неї документами.

Приймаючи до уваги, встановлені апеляційним судом обставини, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання представника володільця майна про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді підлягає задоволенню.

Перевіривши доводи апеляційної скарги щодо незаконності ухвали слідчого судді про накладення арешту на майно, колегія суддів дійшла висновку про таке.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 404 КПК України (далі - КПК) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Перевіривши матеріали судової справи, апеляційний суд приходить до висновку про те, що розглянувши клопотання детектива, слідчий суддя, не звернув уваги на фактичну необґрунтованість та невідповідність клопотання вимогам ст.171 КПК в частині накладення арешту на грошові кошти, та дійшов помилкового висновку про відповідність всього вказаного в клопотанні майна критеріям, визначеним в ч.1 ст.98 КПК, фактично продублював непереконливі доводи клопотання про підстави накладення арешту на все майно та безпідставно задовольнив клопотання детектива в повному обсязі.

Дане рішення слідчого судді не може бути визнано законним та обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню, з огляду на таке.

Положеннями ст. 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Згідно ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Відповідно до приписів ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

При цьому, ч. 2 вказаної норми встановлює, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно із ч. 2 ст. 173 КПК при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна ; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ч.2 ст.171 КПК у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави і мету відповідно до положень ст. 170 Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до ч. 6 ст. 170 цього Кодексу.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Відповідно до положень ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 цього Кодексу.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати в тому числі можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України).

Натомість, слідчий суддя, в порушення приписів ч.1 ст.173 КПК, не перевірив необхідність такого арешту на все перелічене в клопотанні детектива майно.

Як вбачається зі змісту клопотання про накладення арешту на майно, детектив визначив метою накладення арешту на зазначене в ньому майно збереження такого майна як речового доказу задля запобігання можливості його приховування, пошкодження та знищення.

При цьому, з клопотання вбачається, що в провадженні підрозділу детективів (на правах самостійного Управління) ТУ БЕБ в Одеській області перебувають матеріали досудового розслідування кримінального провадження за №62024150020001602 від 09.09.2024 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що невстановлені службові особи суб`єкту господарювання, який здійснює свою діяльність на території Одеської області, зловживаючи своїм службовим становищем, з метою отримання неправомірної вигоди, заволоділи бюджетними коштами, шляхом безпідставного відшкодування ПДВ, що спричинило нанесення економічних збитків інтересам держави в особливо великих розмірах.

Так, встановлено, що на теперішній час групою осіб, використовуючи підприємство ТОВ «НОРК ЛОГІСТИК» (код ЄДРПОУ 41632862, зареєстроване за адресою: м. Одеса, вул. Геллера Юхима, 43, офіс 21, директор ОСОБА_9 для здійснення експортних операцій, після проведення ГУ ДПС в Одеській області камеральних перевірок, підстав формування від`ємного значення ПДВ за результатами експорту за нульовою ставкою, отримано відшкодування ПДВ з Державного бюджету: у грудні 2023 року - 3,7 млн. грн., у лютому 2024 року - 1,9 млн. грн., у березні 2024 року - 5,2 млн. грн., у травні 2024 - 5 млн. грн., у червні - 5,9 млн. грн., у липні - 3,6 млн. грн., у серпні - 3,8 млн. грн., у вересні - 2,7 млн. грн. У вересні подано заявку на відшкодування ПДВ у сумі 2,1 млн. грн.

Крім того, встановлено, що підприємством здійснюється закупівля сільськогосподарської продукції за готівку, при цьому документально оформлюється, як придбання у т.з. «технічних колгоспів» або придбання у реальних виробників (шляхом підроблення відповідних договорів та товарно-транспортних документів).

Тобто, фактичне придбання зернових здійснюється без включення суми ПДВ, що не є підставою для його відшкодування за результатами експортних операцій за нульовою ставкою ПДВ.

Згідно інформації, що міститься в системі Єдиного вікна подання електронної звітності ЄРПН та СЕА ПДВ встановлено, що одними із контрагентів - постачальників сільськогосподарської продукції (кукурудза, пшениця, насіння соняшника) ТОВ «НОРК ЛОГІСТИК» код ЄДРПОУ 41632862 є ТОВ «КРАСНЕ-ІНВЕСТ» код ЄДРПОУ 38132837, ТОВ "АГРОФІРМА"ІВАНІВКА АГ" код ЄДРПОУ 36131192, ТОВ " Плюс Гурман" код ЄДРПОУ 42169150, ТОВ «МАІС ВОРЛД КОМЕРЦІАЛ» код ЄДРПОУ 45367448), ФГ «УКРАЇНСЬКИЙ АГРАРІЙ» (код ЄДРПОУ 44543833), ТОВ «ЕКЛІЙС ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 44667620), ТОВ «ЄВРО МЕНЕДЖМЕНТ ЛОГІСТІКС» (код ЄДРПОУ 45300760), ТОВ «АГРО ІНЖИНІРИНГ ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 44977388), ТОВ «АГРАРНА ОНЛАЙН ПЛАТФОРМА» (код ЄДРПОУ 44133498), ТОВ «АГРАРНИЙ ТОРГОВИЙ ОПЕРАТОР 2020» (код ЄДРПОУ 44940976), утім проведенням аналізу вказаних «Контрагентів - постачальників» встановлено, що згідно статистичної звітності 50 - СГ «Звіт основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств» у вказаних суб`єктів відсутня на складських приміщення продукція, яка була поставлена в адресу ТОВ "НОРК ЛОГІСТИК", що свідчить про неможливість її реалізації.

Також встановлено, що документи на експорт продукції ТОВ "НОРК ЛОГІСТИК" код ЄДРПОУ 41632862 фактично оформлюються на підконтрольних нерезидентів SKY MATRIX PTE LTD та RUGOAGRO LTD з метою зменшення сум повернення валютної виручки за результатами експорту, виведення коштів у офшорні компанії або повернення коштів на територію України з використанням схеми т.з. «перестановок» і видачі їх готівковій формі.

Таким чином, орган досудового розслідування вважає, що вказаними особами запроваджено протиправний механізм безпідставного формування та відшкодування ПДВ з Державного бюджету.

Крім того, дослідженням фінансово-господарської діяльності ТОВ "НОРК ЛОГІСТИК" код за ЄДРПОУ 41632862 на предмет вчинення службовими особами дій, спрямованих на ухилення від сплати податків, зборів та інших платежів при придбанні та реалізації (експорт) сільськогосподарської продукції встановлено, що в порушення п. 44.1, п. 44.2, ст. 44, 46.2, ст. 46, п. п. 134.1.1, п.134.1, ст.134 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, посадовими особами ТОВ "НОРК ЛОГІСТИК" код ЄДРПОУ 41632862 ймовірно не нараховано та не сплачено до державного бюджету України податок на прибуток у сумі 4691959 грн.

У ході відпрацювання доручення в порядку ст.40 КПК України співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлено, що до вчинення кримінального правопорушення можливо причетний ОСОБА_5 (відповідальна особа за доставку зернових до портів), який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

19.12.2024 року на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси було проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , у ході проведення якого було виявлено та вилучено: мобільний телефон марки «Iphone 12 Pro Мax», S/N НОМЕР_1 ; мобільний телефон марки «Iphone 11», S/N НОМЕР_2 ; мобільний телефон марки «Pixel 7 Pro», IMEI 1: НОМЕР_3 , IMEI 2: НОМЕР_4 ; мобільний телефон марки «Huawei», IMEI 1: НОМЕР_5 , IMEI 2: НОМЕР_6 ; ноутбук марки «MacBook Air», S/N C02ZM38PLYWG; ноутбук марки «Lenovo»; блокнот синього кольору із надписом «АР»; чорнові записи на 19 арк.; грошові кошти номіналом: 100 доларів США - 54 од., номіналом 100 Євро - 1 од., номіналом 50 євро - 5 од.

19.12.2024 постановою старшого детектива Підрозділу детективів ТУ БЕБ в Одеській області ОСОБА_7 вилучене в ході обшуку вищевказане майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

20.12.2024 року через відділення «Укрпошти» старший детектив ОСОБА_7 направив до суду клопотання про накладення арешту на майно, яке було вилучене під час обшуку. Вказане клопотання надійшло до Київського районного суду м.Одеси та було зареєстровано судом 24.12.2024 року.

Клопотання детектива мотивоване тим, що в кримінальному провадженні виникла необхідність в накладенні арешту на вищевказане майно, яке визнане речовим доказом, оскільки має значення для встановлення обставин у кримінальному провадженні, а також може бути використане як доказ вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до положень ч.3 ст.170 КПК, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті (накладення арешту з метою збереження речових доказів), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Частина 1 ст. 98 КПК України, в свою чергу, встановлює, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

У клопотанні детектив вказує, що вилучені 19.12.2024 року під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , речі, документи та грошові кошти можуть служити доказами у кримінальному провадженні у відповідності до ст.98 КПК України, на підставі постанови детектива від 19.12.2024 року, визнані речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні, оскільки є достатньо підстав вважати, що вони містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. При цьому, в мобільних телефонах, ноутбуках, блокноті та чорнових записах може міститися інформація щодо незаконної діяльності зазначених в клопотанні осіб.

Апеляційний суд частково погоджується з мотивами прийнятого слідчим суддею рішенням, що з огляду на обставини, які є предметом доказування у кримінальному провадженні з правовою кваліфікацією за ч.5 ст.191 КК України, можливої вірогідності, що вилучені мобільні телефони, ноутбуки, блокнот та чорнові записи можуть містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а також з урахуванням того, що за версією органу досудового розслідування ОСОБА_5 , як особа яка відповідальна за доставку зернових до портів, можливо причетний до вчинення кримінального правопорушення, що має бути перевірено в ході подальшого досудового розслідування кримінального провадження.

За наведених обставин, клопотання детектива в частині накладення арешту на мобільні телефони, ноутбуки, блокнот та чорнові записи, колегія суддів визнає обґрунтованим.

Проте, що стосується вилучених під час обшуку грошових коштів, то клопотання детектива не містить належного мотивування підстав та мети накладення арешту.

Так, як вбачається із клопотання детектива та долучених до нього документів, а також матеріалів судового провадження, ОСОБА_5 про підозру у даному кримінальному провадженні не повідомлено, цивільний позов до нього відсутній.

Детективом та прокурором також не доведено, що вилучені грошові кошти мають відношення до кримінального провадження, зокрема набуті власником незаконним шляхом.

Таким чином, з огляду на встановлені судом обставини, колегія суддів констатує, що в даному випадку слідчим суддею безпідставно накладено арешт на все майно, вилучене 19.12.2024 року в ході проведення обшуку, оскільки вилучені грошові кошти не відповідають критерію речових доказів, встановленим ч.1 ст.98 КПК України.

Приписами п.2 ч.3 ст.407 КПК України передбачено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Пункт 2 ч. 1 ст. 409 КПК України встановлює, що підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.

За наведених обставин колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника володільця майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, із постановленням нової ухвали.

Керуючись ст.ст. 132, 170, 171, 173, 376, 404, 405, 407, 409, 411, 422 КПК України, апеляційний суд,

постановив:

Клопотання представника володільця майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді задовольнити та поновити строк на апеляційне оскарження.

Апеляційну скаргу представника володільця майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 - задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 26.12.2024 року в кримінальному провадженні №62024150020001602 від 09.09.2024 року, якою накладено арешт на майно, яке було вилучено 19.12.2024 року в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою частково задовольнити клопотання старшого детектива підрозділу Територіального управління БЕБ в Одеській області ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №62024150020001602 від 09.09.2024 року та накласти арешт на майно, вилучене 19.12.2024 року в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на:

-мобільний телефон марки «Iphone 12 Pro Мax», S/N НОМЕР_1 ;

-мобільний телефон марки «Iphone 11», S/N НОМЕР_2 ;

-мобільний телефон марки «Pixel 7 Pro», IMEI 1: НОМЕР_3 , IMEI 2: НОМЕР_4 ;

-мобільний телефон марки «Huawei», IMEI 1: НОМЕР_5 , IMEI 2: НОМЕР_6 ;

-ноутбук марки «MacBook Air», S/N C02ZM38PLYWG;

-ноутбук марки «Lenovo»;

-блокнот синього кольору із надписом «АР»;

-чорнові записи на 19 арк., із забороною розпорядження та користування зазначеним майном.

В іншій частині у задоволенні клопотання детектива про накладення арешту на вилучені 19.12.2024 року в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , грошові кошти номіналом: 100 доларів США - 54 од., номіналом 100 Євро - 1 од., номіналом 50 євро - 5 од. - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4