Рішення

від 25.02.2025 по справі 645/6871/21

ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Дата документу 25.02.2025Справа № 645/6871/21 Провадження № 2/554/436/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2025 року м. Полтава

Октябрський районний суд м.Полтави у складі:

головуючого- судді Шевської О.І.

за участю секретаря Рябченко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Харківський національний медичний університет про встановлення факту, скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

У 2021 році позивач звернувся до суду з позовом до Харківський національний медичний університет про встановлення факту, скасування наказу, зобов`язання вчинити дії. Прохав суд встановити факт здобуття післядипломної освіти громадянином держави Ізраїль ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 у Харківській медичній академії післядипломної освіти на кафедрі терапії, нефрології та загальної практики - сімейної медицини з 17.02.2017 року по 16.02.2019 року за спеціальнімтю «Терапія»; скасувати наказ ректора Харківської медичної академії післядипломної освіти О.М. Хвисюк №50-з від 06.02.20119 року про відрахування ОСОБА_2 - клінічного ординатора кафедри терапії, нефрології та загальної практики - сімейної медицини; зобов`язати Харківську медичну академію післядипломної освіти видати громадянину держави Ізраїль ОСОБА_2 свідоцтва встановленого зразка з рекомендацією про присвоєння відповідної кваліфікаційної категорії.

В обґрунтування позову вказав, що 17.02.2017 року держави Ізраїль ОСОБА_2 уклав договір №2658 з Харківською медичною академією післядипломної освіти про навчання в клінічній ординатурі на кафедрі терапії, нефрології та загальної практики - сімейної медицини терміном навчання з 17.02.2017 року по 16.02.2019 року за спеціальністю «Терапія». 20 лютого 2017 року наказом ректора ХМАПО №75-3 позивача зараховано на навчання до клінічної ординатури на контрактній основі. Після чого, відповідачем було розроблено «Індивідуальний план підготовки клінічного ординатора за спеціальністю «Терапія», терміном навчання з 17.02.2017 року до 16.02.2019 року», затверджений завідувачем кафедри терапії, нефрології та загальної практики - сімейної медицини ОСОБА_1 . Згідно з індивідуальним планом , клінічний ординатор ОСОБА_2 весь час навчання успішно слідував індивідуальному плану підготовки клінічного ординатора, вчасно виконуючи практичні роботи та складаючи заліки. 06.02.2019 року наказом ректора академії №50-з позивача було відраховано за порушення умов договору про навчання гр.Ізраїлю ОСОБА_2, клінічного ординатора кафедри терапії, нефрології та загальної практики - сімейої медицини. Відрахування відбулося нібито у звязку з пропуском занять без поважних причин на підставі рапорту ОСОБА_1 , у якому вказано, що клінічний ординатор гр.Ізраїлю ОСОБА_2 був відсутній в період з 09.07.2017 по 07.12.2017, з 28.02.2018 по 02.07.2018, з 17.10.2018 по 25.12.2018 року у звязку з виїздом з України. Рапорт складено у письмовій формі, проте без зазначення дати складання. Згідно з інформацією, яка міститься в Індивідуальному плані підготовки клінічного ординатора, ОСОБА_2 16.02.2019 року відмінно склав підсумковий іспит.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 19.10.2021 року у цивільній справі за вказаним позовом відкрито загальне позовне провадження у справі.

На виконання розпорядження голови Верховного суду від 08.03.2022 року № 2/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності справ в умовах воєнного стану» вказана справа була направлена за підсудністю до Октябрського районного суду м. Полтави.

Згідно акту передачі справ вище вказану справу передано з Фрунзенського районного суду м. Харкова до Октябрського районного суду м. Полтави, яка зареєстрована Октябрським районним судом м. Полтави 28.09.2022 року.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.09.2022 року суддю Шевську О.І. визначено головуючим по справі.

Ухвалою судді Октябрського районного суду м. Полтава від 28.09.2022 прийнято справу до свого провадження в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 18.05.2023 року залучено Харківський національний медичний університет в якості правонаступника по справі.

Ухвалою судді Октябрського районного суду м. Полтава від 15.01.2024 закрито підготовче провадження та призначено до розгляду цивільну справу.

Представником відповідача на адресу суду подано відзив на позовну заяву в якому вказав, що проти задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі, прохав відмовити у задоволенні позову.

Представником позивача по справі подано відповідь на відзив, в якому останній прохав позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача до суду не з`явився, надав заяву, в якій просить справу розглянути у його відсутність, на задоволенні позову наполягає..

Представник відповідач у судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, вказав, що прохає у задоволенні позову відмовити.

Фіксація судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась відповідно до ч.2ст.247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд приходить до наступного висновку.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Право на освіту - це право людини на здобуття певного обсягу знань, культурних навичок, професійної орієнтації, які необхідні для нормальної життєдіяльності в умовах сучасного суспільства. Освіта - це цілеспрямований процес виховання і навчання з метою набуття встановлених державою освітніх рівнів.

За положеннями статті 53 Конституції України право на освіту гарантовано кожному (частина перша); держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах (частина третя). Право на освіту гарантується кожній людині на принципах рівності, визначених статтею 24 Конституції України. Визнання права кожної людини на освіту відповідає, зокрема, Загальній декларації прав людини (стаття 26), Міжнародному пакту про економічні, соціальні та культурні права (стаття 13).

Перше речення статті 2 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує загальне особисте право на освіту. Друге речення цієї статті 2 гарантує право батьків забезпечувати освіту дітей відповідно до своїх релігійних і світоглядних переконань. Стаття 2 Протоколу №1 є одним цілим з домінуючим першим реченням, а право, гарантоване другим реченням, спирається на основоположне право на освіту.

Проте, право на освіту не є абсолютним, оскільки може підпадати під очевидно дозволені обмеження, беручи до уваги, що це право «за своїм характером потребує регламентування з боку держави» (ibidem, § 5, стор. 32; див. також, mutatis mutandis, Golder проти Сполученого Королівства, § 38; Fayed проти Сполученого Королівства, § 65).

Право на освіту не виключає застосування дисциплінарних заходів, зокрема, тимчасового або остаточного виключення з навчального закладу за списування (Sulak проти Туреччини (dec.)) або за погану поведінку (Whitman проти Сполученого Королівства (dec.)).

Проте обмеження права на освіту хоча існують, однак такі обмеження не повинні порушувати суті права на освіту і позбавляти його ефективності. Ці обмеження повинні бути передбачені законом і мають переслідувати законну мету, незважаючи на те, що у сфері дії статті 2 Протоколу №1 не існує вичерпного переліку «законних цілей» (Leyla Єahin проти Туреччини, § 154).

Вирішуючи питання чи було обмеження позивача ОСОБА_2 у праві на освіту шляхом відрахування здійсненне згідно з Законом і переслідувало законну мету, суд виходить з наступного.

Так, судом встановлено, що 17.02.2017 року громадином держави Ізраїль ОСОБА_2 уклав договір №2658 з Харківською медичною академією післядипломної освіти про навчання в клінічній ординатурі на кафедрі терапії, нефрології та загальної практики - сімейної медицини терміном навчання з 17.02.2017 року по 16.02.2019 року за спеціальністю «Терапія». 20 лютого 2017 року наказом ректора ХМАПО №75-3 позивача зараховано на навчання до клінічної ординатури на контрактній основі.

Після чого, відповідачем було розроблено «Індивідуальний план підготовки клінічного ординатора за спеціальністю «Терапія», терміном навчання з 17.02.2017 року до 16.02.2019 року», затверджений завідувачем кафедри терапії, нефрології та загальної практики - сімейної медицини ОСОБА_1 . Згідно з індивідуальним планом , клінічний ординатор ОСОБА_2 весь час навчання успішно слідував індивідуальному плану підготовки клінічного ординатора, вчасно виконуючи практичні роботи та складаючи заліки.

06.02.2019 року наказом ректора академії №50-з позивача було відраховано за порушення умов договору про навчання гр.Ізраїлю ОСОБА_2, клінічного ординатора кафедри терапії, нефрології та загальної практики - сімейої медицини.

Відрахування відбулося нібито у зв`язку з пропуском занять без поважних причин на підставі рапорту ОСОБА_1 , у якому вказано, що клінічний ординатор гр.Ізраїлю ОСОБА_2 був відсутній в період з 09.07.2017 по 07.12.2017, з 28.02.2018 по 02.07.2018, з 17.10.2018 по 25.12.2018 року у звязку з виїздом з України.

Рапорт складено у письмовій формі, проте без зазначення дати складання. Згідно з інформацією, яка міститься в Індивідуальному плані підготовки клінічного ординатора, ОСОБА_2 16.02.2019 року відмінно склав підсумковий іспит.

Відповідач у справі стверджує, що ОСОБА_2 не виконував індивідуальний план навчання та пропускав заняття.

Однак, на думку суду, такі доводи не підтверджені доказами та є формальною позицією відповідача по справі.

Факт виконання позивачем «Індивідуального плану підготовки клінічного ординатора за спеціальністю «Терапія» , підтверджується записами у його індивідуальному плані навчання у період з 17.02.2017 - 16.02.2019 року затверджений завідувачем кафедри терапії, нефрології та загальної практики сімейної медицини ОСОБА_1 .

Так згідно вказаного плану позивач обсяг навчальних годин за перший рік навчання становить 1980 годин, за другий - 1980 годин.

Позивачем ОСОБА_2 виконано цей навчальний план, а саме:

-За період з 17.02.2017 р. по 31.03.2017 р. успішно склав залік 31.03.2017 р.;

-За період з 03.04.2017 р. по 26.05.2017 р. успішно склав залік 26.05.2017 р.

-За період з 29.05.2017 р. по 03.11.2017 р. успішно склав залік 03.11.2017 р.;

-За період з 06.11.2017 р. по 05.01.2018 р. успішно склав залік 05.01.2018 р.,

-За період з 08.01.2018 р. по 16.02.2018 р. та з 19.02. по 06.04.2018 р. успішно склав залік 06.04.2018 р.

-За період з 09.04.2018 по 01.06.2018 р. успішно склав залік 01.06.2018 р.

-За період з 04.06.2018 р. по 06.07.2018 р. успішно склав залік 06.07.2018 р.,

-За період з 09.07.2018 р. по 31.08.2018 р. успішно склав залік 31.08.2018 р.,

-За період з 03.09.2018 р. по 19.10.2018 р. та з 22.10.2018 р. по 14.01.2019 р. успішно склав залік 14.01.2019 р.,

-За період з 15.01.2019 р. по 15.02.2019 р. успішно склав іспит 16.02.2019 р.

Згідно Витягу з індивідуального плану підготовки спеціаліста з вищою освітою за спеціальністю «Терапія», наданого завідувачем д.мед.н., професором ОСОБА_1 позивач ОСОБА_2 повністю виконав індивідуальний план підготовки клінічного ординатора тривалістю 2 роки (1980 годин за перший рік, та 1980 годин - за другий), а також успішно пройшов заключну атестацію 21.01.2019 року з оцінкою «добре».

Таким чином, заключна атестація позивача була здійснена ще 21.01.2019 року, та з цього моменту індивідуальний план навчання є повністю виконаним. Після цього занять не було.

Згідно обхідного листа ХМАПО №2658 позивач ОСОБА_2 був звільнений з ХМАПО 16.02.2019 року, при цьому обхідний лист містить інформацію про те, що він не має заборгованості перед бібліотекою (відмітка 02.01.2019 р.), не має заборгованості перед гуртожитком №1, оскільки він в ньому не проживав (відмітка 02.01.2019 р. та від 08.02.2019 р.) не має заборгованості перед бухгалтерією (відмітка про повну оплату навчання).

Так, відповідач у поданому відзиві на позовну заяву стверджує, що заключна атестація позивача нібито відбулася 16.02.2019 р. що не відповідає дійсності.

Так, у Витягу з індивідуального плану підготовки спеціаліста з вищою освітою за спеціальністю «Терапія» визначено, що ОСОБА_2 успішно пройшов заключну атестацію 21.01.2019 року.

Станом на момент заключної атестації, тобто на момент повного виконання навчального плану позивача відраховано не було.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що позивача було відраховано 06.02.2019 р., а іспит ним складено успішно 16.12.2019 року, тобто після відрахування.

Як вбачається, відрахування відбулося на підставі рапорту ОСОБА_1 , у якому вказано, що клінічний ординатор гр.Ізраїлю ОСОБА_2 був відсутній в період з 09.07.2017 по 07.12.2017, з 28.02.2018 по 02.07.2018, з 17.10.2018 по 25.12.2018 року у зв`язку з виїздом з України. Вказаний рапорт не містить дати його складання, та відповідно не можливо встановити, він був наданий до 21.01.2019 чи після 21.01.2019 року.

Згідно вимог ст.ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За правилами статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Факти, що мають юридичне значення - це факти, з якими закон пов`язує виникнення, зміну або припинення правовідносин. Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду у порядку окремого провадження, зокрема, за умови, що факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав фізичних та юридичних осіб.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зазначено, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Частиною 2 ст. 315 ЦПК України встановлено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не встановлено іншого порядку їх встановлення.

Факт, про встановлення якого просить заявник, має для нього юридичне значення, так як підтверджує факт здобуття заявником освіти.

Вказані докази суд вважає належними, допустимими, достовірними та достатніми для встановлення відповідного юридичного факту. Доказів, які б спростовували факт навчання заявника, суду не надано.

Отже, в позасудовому порядку заявник позбавлений можливості підтвердити факт свого навчання у вищому навчальному закладі та здобуття вищої освіти, у зв`язку з чим такий факт підлягає встановленню судом.

Крім того, суд враховує, що встановлення цього факту має для заявника юридичне значення, оскільки від нього залежить реалізація гарантованого Конституцією України та іншими законами права на працю за отриманою професією та спеціальністю. Спір про право в даному випадку суд не вбачає.

Суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджено факт здобуття післядипломної освіти громадянином держави Ізраїль ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 у Харківській медичній академії післядипломної освіти на кафедрі терапії, нефрології та загальної практики - сімейної медицини з 17.02.2017 року по 16.02.2019 року за спеціальнімтю «Терапія».

Щодо вимоги про скасування наказу ректора Харківської медичної академії післядипломної освіти О.М. Хвисюк №50-з від 06.02.2019 року про відрахування ОСОБА_2 - клінічного ординатора кафедри терапії, нефрології та загальної практики - сімейної медицини, суд приходить до висновку про її задоволення.

Так підставою для винесення вказаного наказу, був рапорт ОСОБА_1 , у якому вказано, що клінічний ординатор гр.Ізраїлю ОСОБА_2 був відсутній в період з 09.07.2017 по 07.12.2017, з 28.02.2018 по 02.07.2018, з 17.10.2018 по 25.12.2018 року у зв`язку з виїздом з України, який не містить дати його складання.

Окрім того, матеріали справи містять підтвердження виконання позивачем «Індивідуального плану підготовки клінічного ординатора за спеціальністю «Терапія» , підтверджується записами у його індивідуальному плані навчання у період з 17.02.2017 - 16.02.2019 року затверджений завідувачем кафедри терапії, нефрології та загальної практики сімейної медицини ОСОБА_1 .

Згідно Витягу з індивідуального плану підготовки спеціаліста з вищою освітою за спеціальністю «Терапія», наданого завідувачем д.мед.н., професором ОСОБА_1 позивач ОСОБА_2 повністю виконав індивідуальний план підготовки клінічного ординатора тривалістю 2 роки (1980 годин за перший рік, та 1980 годин - за другий), а також успішно пройшов заключну атестацію 21.01.2019 року з оцінкою «добре».

Відтак, підставою для винесення наказу про відрахування ОСОБА_2 вказано «за порушення умов договору», однак судом не вбачається законності та підстав, передбачених законодавством для винесення такого наказу.

Відповідно до ст. 46 ЗУ «Про вищу освіту» підставами для відрахування здобувача вищої освіти є:

1) завершення навчання за відповідною освітньою (науковою) програмою;

2) власне бажання;

3) переведення до іншого закладу освіти;

4) невиконання індивідуального навчального плану;

5) порушення умов договору (контракту), укладеного між закладом вищої освіти та особою, яка навчається, або фізичною (юридичною) особою, яка оплачує таке навчання;

6) інші випадки, передбачені законом.

Відповідачем по справі в процесі розгляду справи не обґрунтовано, що саме малося на увазі під поняттям «за порушення умов договору», тоді як індивідуальний план навчання позивачем виконано та пройдено заключну атестацію з оцінкою «добре», що не спростостовано відповідачем по справі.

За встановлених в ході розгляду справи обставин суд вважає порушеним право позивача на освіту, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 7 Закону України "Про вищу освіту" документ про вищу освіту (науковий ступінь) видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню (наукову) програму та пройшла атестацію.

У пункті 1 частини 1 статті 63 Закону України "Про вищу освіту" передбачено, що особи, які навчаються у закладах вищої освіти, зобов`язані дотримуватися вимог законодавства, статуту та правил внутрішнього розпорядку закладу вищої освіти.

Крім того, судом встановлено, що між сторонами виникли й договірні зобов`язання, а згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Таким чином, дослідивши у сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, надавши належну належну правову оцінку вищевказаним доводам позивача про те, що він успішно виконав відповідну освітню (наукову) програму та пройшов атестацію, тобто повністю виконав навчальний план, що згідно з укладеним між сторонами договором про надання освітніх послуг є підставою для видачі диплому.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 2724,00 грн

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12,13,81,141,263-265,280-282 ЦПК України, ,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до Харківський національний медичний університет про встановлення факту, скасування наказу, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Встановити факт здобуття післядипломної освіти громадянином держави Ізраїль ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 у Харківській медичній академії післядипломної освіти на кафедрі терапії, нефрології та загальної практики - сімейної медицини з 17.02.2017 року по 16.02.2019 року за спеціальнімтю «Терапія»;

Скасувати наказ ректора Харківської медичної академії післядипломної освіти О.М. Хвисюк №50-з від 06.02.20119 року про відрахування ОСОБА_2 - клінічного ординатора кафедри терапії, нефрології та загальної практики - сімейної медицини.

Зобов`язати Харківський національний медичний університет видати громадянину держави Ізраїль ОСОБА_2 свідоцтва встановленого зразка з рекомендацією про присвоєння відповідної кваліфікаційної категорії.

Стягнути з Харківський національний медичний університет на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 2724,00 грн.

Рішення може бути оскаржене на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцяти денний строк з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 .

відповідач: Харкківський медичний університет, м.Харків, проспект Науки, 4, код ЄДРПОУ 01896866..

Суддя: О.І.Шевська