Рішення

від 10.03.2025 по справі 140/15203/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2025 року ЛуцькСправа № 140/15203/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Ксензюка А.Я.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Комунального підприємства «Нововолинськтеплокомуненерго» Нововолинської міської ради до Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Нововолинськтеплокомуненерго» Нововолинської міської ради звернулося з позовом Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги про усунення виявлених ревізією порушень законодавства №130305-14/1935-2024 від 14.08.2024 в частинах (пунктах) 2, 4, 6.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25 липня 2024 року позивачем підписано із запереченнями акт від 16.07.2024 №130305-25/11 ревізії фінансово-господарської діяльності підприємства «Нововолинськтеплокомуненерго» Нововолинської міської ради за період з 01.01.2021 по 31.03.2024. Позивачем було надано 01.08.2024 письмові заперечення (зауваження) на акт ревізії. Висновком Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області вказані заперечення прийняті не були. На підставі Акту ревізії від 16.07.2024 №130305-25/11, відповідачем направлено до КП «Нововолинськтеплокомуненерго» Нововолинської міської ради Вимогу про усунення порушень законодавства від 14.08.2024. №130305-14/1935-2024. Вважаючи Вимогу в частині пунктів 2, 4, 6 необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню позивач звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 06.01.2025 прийнято дану позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі, вирішено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

У відзиві на позовну заяву відповідач пред`явлені позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити, мотивуючи тим, що перевіреними під час проведення ревізії документами чітко встановлено порушення норм Методики визначення заборгованості з різниці в тарифах, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 15.09.2021 № 977, норм законодавства про працю, пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», ст.629 Цивільного кодексу України, ст.1 Закону України «Про колективні договори і угоди» та постанови Кабінету Міністрів України від 19.05.1999 №859 «Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальні власності та об`єднань державних підприємств». Усі документи описані в Акті ревізії, висновки якого є обґрунтованими, а тому позовні вимоги не підлягають до задоволення.

У відповіді на відзив позивач не погодився з відзивом на позовну заяву з підстав, викладених у позовній заяві. Додатково наголосив, що викладені у відзиві є простою констатацією відповідачем нормативних актів, що регулюють порядок здійснення державного фінансового контролю в Україні.

Відповідач у запереченні на відповідь на відзив не погодився з останньою з підстав, викладених у відзиві.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов необхідно частково задовольнити з таких мотивів та підстав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

За нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість бездіяльності, дій відповідача на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначає Закон України від 26 січня 1993 року №2939-XII «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (далі - Закон №2939-XII).

Відповідно до статті 1 Закону №2939-XII здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Частиною першою статті 2 Закону №2939-XII установлено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, в тому числі суб`єктах господарювання, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належить суб`єктам господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі. (частина друга статті 2 Закону №2939-XII).

Згідно з пунктами 1, 7, 10 частини першої статті 10 Закону №2939-XII органу державного фінансового контролю надається право:

перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур державних закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо);

пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства;

звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Частиною другою статті 15 Закону №2939-ХІІ встановлено, що законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що органу державного фінансового контролю надано повноваження здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та в разі виявлення порушень законодавства пред`являти обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

Судом встановлено, що управлінням Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області, у відповідності до пункту 2.3.4.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Західного офісу Держаудитслужби на ІІ квартал 2024 року, проведено ревізію фінансово-господарської діяльності комунального підприємства «Нововолинськтеплокомуненерго» Нововолинської міської ради за період з 01.01.2021 по 31.03.2024, якою встановлено порушення, що відображені в Акті ревізії фінансово-господарської діяльності підприємства «Нововолинськтеплокомуненерго» Нововолинської міської ради за період з 01.01.2021 по 31.03.2024 від 16.07.2024 №130305-25/11 (далі Акт ревізії).

Позивачем подане заперечення (зауваження) до Акту ревізії від 01 серпня 2024 року №490-3/03.

За наслідками розгляду заперечення підготовлено висновок, який надісланий позивачу листом від 12.08.2024 за №130305-14/1921-2024, та згідно яких заперечення не прийнято.

Управлінням Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області 14 серпня 2024 року сформована вимога «Про усунення виявлених ревізією порушень законодавства» за №130305-14/1935-2024 (далі Вимога) із зазначенням:

1. В порушення п.7 П(С)БО 16 «Витрати», п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1996 року №996-ХІV, п.2.1 гл.1 п. 2.2. Положення Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку від 24.05.1995 №88 списано на власні витрати дебіторську заборгованість по розрахунках за надані послуги з теплопостачання окремим споживачам протягом 2021-2023 років та І кварталу 2024 року на суму 1403175,44 грн, що призвело до її заниження на вказану суму, у зв`язку з чим вимагаємо:

- забезпечити поновлення за даними бухгалтерського обліку Підприємства занижену дебіторську заборгованість на суму 1 403 175,44 грн у відповідності до п.7 П(С)БО 16 «Витрати», п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1996 року №996-ХІV, п.2.1 гл.1 п. 2.2. Положення Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку від 24.05.1995 № 88.

2. В порушення вимог п.7 Методики визначення заборгованості з різниці в тарифах, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 15.09.2021 № 977 зі змінами завищено фактичні витрати Підприємства за рахунок включення в розрахунок на відшкодування різниці в тарифах на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії по статті «Інші прямі витрати» суми нарахованого резерву відпусток та ЄСВ на резерв відпусток, що призвело до завищення потреби в бюджетних коштах при подані до територіальної комісії на відшкодування заборгованість з різниці в тарифах на суму 388603,51 грн за період з 01.06.2021 по 30.06і2022, з 01.10.2022 по 31.12.2022 року, у зв`язку з чим вимагаємо:

- відкоригувати подані до Територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах завищені розрахунки на суму 388603,51 грн відповідно до вимог п. 7 Методики визначення заборгованості з різниці в тарифах, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 15.09.2021 № 977.

3. В порушення п.3.31 «Інструкції зі статистики заробітної плати», затвердженої наказом Держкомстату від 13.01.2004 №5, пунктів 4 та 14 розділу І «Переліку видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», затверджений постановою КМУ від 22.12.2010 №1170, протягом періоду з 01.01.2021 по 31.03.2024 року при нарахуванні та виплаті матеріальної допомоги працівникам підприємства у зв`язку зі складним матеріальним становищем, на лікування, у зв`язку з сімейними обставинами, на поховання та при припиненні трудового договору зайво нараховано та сплачено єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 73102,50 грн, що призвело до нанесених підприємству матеріальної шкоди (збитків) на вищенаведену суму, у зв`язку з чим вимагаємо:

- забезпечити відшкодування Підприємству матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 73102,50 грн, заподіяної внаслідок зайвої сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування шляхом подачі уточнюючого розрахунку до органу Державної податкової служби суми нарахованого єдиного внеску відповідно до розділу 5 наказу Міністерства фінансів України №4 від 13.01.2015 в редакції наказу Міністерства фінансів України від 02 березня 2023 року №113 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску і Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску».

4. В порушення ст.629 Цивільного кодексу України, пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VIII, пунктів 7.1 і 7.2 Додатку №3 до Договору про закупівлю електроенергії від 31.12.2020 №23-21/168, КП «Нововолинськтеплокомуненерго» підписано додаткові угоди від 05.04.2021 №2, від 09.06.2021 №3, від 13.07.2021 №4, від 15.09.2021 №5, від 12.11.2021 №6, від 12.11.2021 №7 до Договору №23-21/168 щодо зміни ціни на електроенергію в сторону збільшення за відсутності на це підстав, внаслідок чого при закупівлі електричної енергії в ПРАТ «Волиньобленерго» упродовж січня-грудня 2021 року КП «Нововолинськтеплокомуненерго» зайво сплачено коштів на загальну суму 487282,97 гривень (з ПДВ), чим завдано підприємству матеріальної шкоди (збитків) на вказану суму, у зв`язку з чим вимагаємо:

- забезпечити відшкодування Підприємству матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 487282,97 грн, заподіяної внаслідок безпідставного збільшення вартості електроенергії (в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи із ПРАТ «Волиньобленерго») у відповідності до норм ст. 216-229 Господарського кодексу України від 16.01.2003 №436-ІV, статей 22, 610-625 Цивільного кодексу України від 16.01.2003№435-ІV.

5. В порушення вимог п.7 Методики визначення заборгованості з різниці в тарифах, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 15.09.2021 №977 зі змінами завищено фактичні витрати Підприємства за рахунок включення в розрахунок на відшкодування різниці в тарифах на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії по статті «Інші прямі витрати» суми нарахованого резерву відпусток та ЄСВ на резерв відпусток, суму зайво списаних паливно-мастильних матеріалів та суму зайво нарахованої матеріальної допомоги на оздоровлення за період з 01.01.2021 року по 01.05.2021 року, що призвело до завищення обсягу заборгованості з різниці в тарифах, для категорії споживачів населення на суму 388397,41 грн, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) Державному бюджету України на вказану суму, у зв`язку з чим вимагаємо:

- забезпечити відшкодування Державному бюджету України матеріальної шкоди (збитків) в сумі 388397,41 грн, заподіяної внаслідок зайвого включення в розрахунок компенсації з різниці в тарифах витрат. Відповідно до вимог п.11 Методики визначення заборгованості з різниці в тарифах, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 15.09.2021 № 977 відповідальність за достовірність даних, використаних під час здійснення розрахунку обсягів заборгованості з різниці в тарифах, несе керівник суб`єкта господарювання.

6. В порушення п.1 Постанови КМУ від 19.05.1999 №859 «Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об`єднань державних підприємств» незаконно виплачено матеріальну допомогу на оздоровлення керівникам КП «Нововолинськтеплокомуненерго» в 2021-2023 роках на загальну суму 72800 грн на яку зайво нараховано і сплачено єдиний соціальний внесок на суму 11055,65 грн, що призвело до матеріальної шкоди (збитків) Підприємству всього на суму 83855,65 грн, у зв`язку з чим вимагаю:

- забезпечити відшкодування на користь КП «Нововолинськтеплокомуненерго» матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 83855,65 грн, заподіяної внаслідок неправильного нарахування і виплати матеріальної допомоги на оздоровлення у відповідності до норм ст. 130-136, ст.232, 233 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 №232-VIII.

7. В порушення наказів директора Підприємства від 30.01.2022 року №178, від 01.12.2021 року №145, від 21.11.2022 року №135, про підвищення витрат палива, у зимовий період, п.6 П(с)БО 16 «Витрати» затверджене наказом Мінфіну від 31.12.1999 р. № 318 при проведенні ревізії правильності застосування норм списання палива в зимовий період, було встановлено зайве списання паливно-мастильних матеріалів в 2021-2023 роках в кількості 180,0 л на загальну суму 7396,78 грн, що призвело до матеріальної шкоди (збитків) Підприємству на вказану суму, у зв`язку із чим вимагаю:

- забезпечити відшкодування на користь КП «Нововолинськтеплокомуненерго» шкоди (збитків) на загальну суму 7396,78 грн, заподіяної внаслідок зайвого списання паливно-мастильних матеріалів на роботу автотранспорту в зимовий період у відповідності до норм ст. 130-136, ст.232, 233 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 №232-VІІІ.

8. В порушення п.1 ст.67, п.1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 509, 611, 623, 625 Цивільного кодексу України в частині вчинення відповідних правових дій для відшкодування боржниками завданих збитків, внаслідок не вжиття заходів щодо своєчасного стягнення дебіторської заборгованості та спливу строків стягнення заборгованості КП «Нововолинськтеплокомуненерго» втратило можливість отримати доходи від реалізованих товарно-матеріальних цінностей та наданих послуг, що в свою чергу призвело до нанесення матеріальної шкоди (збитків) Підприємству на загальну суму 150187,28 грн, у зв`язку з чим вимагаємо:

- забезпечити недопущення у подальшій роботі фактів проведення неналежної претензійно-позовної роботи. Розробити дієвий механізм контролю за станом поточної дебіторської заборгованості на Підприємстві для захисту своїх інтересів та уникнення втрат активів у майбутньому.

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправною та скасування Вимоги, в частині, яка стосується порушень №2, №4, №6.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Щодо завищення фактичних витрат позивача за рахунок включення в розрахунок на відшкодування різниці в тарифах на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії по статті «Інші прямі витрати» суми нарахованого резерву відпусток та ЄСВ на резерв відпусток, що призвело до завищення потреби в бюджетних коштах при подані до територіальної комісії на відшкодування заборгованості з різниці в тарифах на суму 388603,51 грн за період з 01.06.2021 по 30.06.2022, з 01.10.2022 по 31.12.2022, суд зазначає наступне.

Ревізією щодо правильності відображення фактичних витрат позивача в «Розрахунку фактичних витрат» (Додаток 6 та Додаток 8) в розрізі статей витрат встановлено порушення позивачем абзацу 2, підпункту 2 пункту 21, розділу «Визначення обсягу і групування планових витрат, що включаються до повної собівартості теплової енергії, її виробництво, транспортування та постачання» Порядку № 869, пункту 9 Методики визначення заборгованості з різниці в тарифах, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 15.09.2021 № 977 (далі Методика № 977) та Наказу «Про облікову політику КП «Нововолинськтеплокомуненерго» та організація бухгалтерського і податкового обліку» від 04.01.2018 № 14 (Додаток до наказу «Методика розподілу витрат між видами ліцензованої діяльності (виробництво, транспортування та постачання теплової енергії) та іншими видами діяльності»), оскільки по статті витрат «прямі витрати на оплату праці» та «відрахування на соціальні заходи» відображена сума нарахованої заробітної плати працівникам Підприємства та сума нарахованого єдиного соціального внеску на заробітну плату працівників, без включення до вищевказаних статей витрат, відповідно, сум фактично нарахованих та виплачених компенсаційних виплат (основна та додаткова відпустка, компенсація за невикористану відпустку) та єдиного соціального внеску нарахованого на компенсаційні виплати, чим

В «Розрахунку фактичних витрат» по статті «інші прямі витрати» відображено суму нарахованого по даних бухгалтерського обліку резерву відпусток та ЄСВ (рахунок 47 «Забезпечення майбутніх витрат і платежів»).

Співставленням по даних бухгалтерського обліку суми нарахованого та фактично використаного резерву відпусток та ЄСВ встановлено, що за період з 01.01.2021 по 31.05.2021, з 01.06.2021 по 30.06.2022, з 01.10.2022 по 31.12.2022 нарахування резерву відпусток та ЄСВ перевищує фактичне його використання відповідно на 407 537,13 грн, на 76 212,59 грн та на 352 240,65 гривень.

Отже, в порушення п. 7 Методики № 977 завищено фактичні витрати Підприємства, що призвело до завищення обсягу заборгованості з різниці в тарифах, для категорії споживачів, що підлягав відшкодуванню, на суму 363 156,34 грн (за період з 01.01.2021 по 31.05.2021), 69 170,56 грн (за період з 01.06.2021 по 30.06.2022), 319 432,95 грн (за період з 01.10.2022 по 31.12.2022). Порушення призвело до зайвого отримання Підприємством коштів з державного бюджету на суму 363 156,34 гривень.

Окрім того, завищено потребу в бюджетних коштах і подано до територіальної комісії на відшкодування заборгованість з різниці в тарифах на суму 388 603,51 гривень.

Посилання позивача про сезонний вид діяльності не береться судом до уваги, оскільки Методика № 977, за якою проводиться розрахунок обсягу заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що вироблялися, транспортувалися та постачалися не передбачає при визначенні фактичних витрат підприємства враховувати сезонний характер діяльності.

У відповідності до п. 5 Методики № 977 «Розрахунок обсягу заборгованості з різниці в тарифах здійснюється суб`єктами господарювання виходячи із встановлених уповноваженим органом тарифів на теплову енергію, комунальні послуги, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, установам і організаціям, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, релігійним організаціям, іншим споживачам, та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення. що постачають теплову енергію, надають комунальні послуги населенню, а також організаціям та установам, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, релігійним організаціям, іншим споживачам, відповідно до щорічної звітності, враховуючи період, протягом якого діяв та застосовувався відповідний тариф до споживача».

Пунктами 7 та 9 Методики № 977 зазначено, що розрахунок обсягу заборгованості з різниці в тарифах та розрахунок фактичних витрат здійснюється суб`єктом господарювання окремо за періоди, в яких утворилася заборгованість з різниці в тарифах.

Отже, корегування фактично включених в розрахунок витрат на виплату основних та додаткових відпусток та нарахованого на них ЄСВ (нарахованого резерву) для відшкодування різниці в тарифах за всі періоди, в яких утворилася заборгованість з різниці в тарифах, суперечить вимогам Методики № 977.

Відтак, висновок в акті ревізії про завищення фактичних витрат позивача, що призвело до завищення потреби в бюджетних коштах при подані до територіальної комісії на відшкодування заборгованість є правомірним. Позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо зміни ціни на електроенергію в сторону збільшення за відсутності на це підстав, внаслідок чого при закупівлі електричної енергії в ПрАТ «Волиньобленерго» упродовж січня-грудня 2021 року КП «Нововолинськтеплокомуненерго» зайво сплачено коштів на загальну суму 487282,97 гривень (з ПДВ), чим завдано підприємству матеріальної шкоди (збитків) на вказану суму, суд зазначає наступне.

Ревізією закупівлі електроенергії, встановлено, що в ревізійному періоді позивачем укладались договори на постачання електроенергії із ТОВ «Волиньелектрозбут» та ТОВ «Енергозбуттранс».

Проведеною перевіркою виконання договору від 31.12.2020 №23-21/168 (далі - Договір №23-21/168) встановлено, що Постачальник - ТОВ «Волиньелектрозбут» укладено договір про постачання електричної енергії споживачу, відповідно до якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Договір №23-21/168 набирає чинності з дня його підписання сторонами та поширюється на правовідносини, що виникли між сторонами з 01.01.2021 діє до 31.12.2021, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (пункт 14.1 Договору №23-21/168).

Сторонами погоджено загальну ціну (суму) договору, яка становить 12552540 грн (пункт 6.1 Договору №23-21/168).

Ціна за одиницю товару визначена у Додатку 2 «Комерційна пропозиція» до договору (пункт 6.2 Договору№23-21/168).

У Додатку 2 до Договору №23-21/168 сторонами встановлено, що ціна на електричну енергію на дату укладання договору в оператора системи розподілу ПрАТ «Волиньобленерго» становить 2,61 грн за 1 кВт*год (з ПДВ), в оператора ДП «Регіональні електричні мережі» - 2,06 грн за 1 кВт*год (з ПДВ).

За умовами п. 6.3 Договору №23-21/168 ціна за одиницю товару може змінюватися з дотриманням сторонами норм, передбачених частиною п`ятою статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», що оформляється додатковою угодою, у порядку, визначеному у Додатку 3 «Порядок зміни умов договору» до цього договору (надалі - Порядок зміни умов договору).

Згідно з п. 1.2 Порядку зміни умов договору, що в Додатку 3 до Договору №23-21/168, істотні умови договору можуть змінюватися у випадку зміни ціни за одиницю товару (електричної енергії) не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.

У підпункті 7.1 п. 7 Додатку 3 передбачено, що зміна ціни за одиницю електричної енергії допускається за умови надання стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні «ОЕС України». Таким документальним підтвердженням можуть бути офіційні дані про ціну, обсяги купівлі-продажу електричної енергії на ринку «на добу на перед» (надалі - РДН) та внутрішньодобовому ринку (надалі - ВДР), інші показники, які склалися у відповідному розрахунковому періоді в торговій зоні «ОЕС України» та оприлюднені на веб-сайті ДП «ОПЕРАТОР РИНКУ» в мережі Інтернет згідно з частиною 6 ст. 67 Закону України «Про ринок електричної енергії» за посиланням: htths://www.oree.com.ua. Для документального підтвердження даних, передбачених цим підпунктом, сторонами визнаються наступні документи: завірені належним чином копії (роздруківки з веб-сайгу) Звітів про результати роботи РДН/ВДР та про діяльність ОР за відповідний календарний місяць, які оприлюднюються відповідно до законодавства ДП «ОПЕРАТОР РИНКУ», а також інші підтвердні документи із зазначенням їх назви, вимог до форми та змісту.

Ревізією встановлено, що до договору №23-21/168 згідно з додатковими угодами сім разів змінено істотні умови, внаслідок чого ціна на електричну енергію, зросла на з 1,11000 грн до 1,814238 грн без ПДВ (додаткова угода №1 від 08.02.2021, додаткова угода №2 від 05.04.2021, додаткова угода №3 від 09.06.2021, додаткова угода №4 від 13.07.2021, додаткова угода №5 від 15.09.2022, додаткова угода №6 від 12.11.2021 та додаткова угода №7 від 12.11.2021).

Відповідно до умов вищезазначених додаткових угод підставою для збільшення ціни електричної енергії визначено Закон України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 №922-VIII зі змінами та доповненнями (далі - Закон №922).

Перевіркою підстав щодо укладення додаткових угод в частині збільшення ціни за одиницю товару встановлено наступне.

Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема визначених пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону №922 - збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Метою регулювання, передбаченого статтею 41 Закону №922, а саме: закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% - є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин, укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Статтею 652 Цивільного Кодексу України передбачено, що в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли б це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним та збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, Закон №922 дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону №922 нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Таким чином, на порушення вимог пункту 2 частини 5 статті 41 Закону №922 та внаслідок внесення змін до договору №23-21/168 на підставі укладених додаткових угод КП «Нововолинськтеплокомуненерго» було зайво сплачено коштів за спожиту в 2021 року електричну енергію на загальну суму 487282,97 грн.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо порушення виплати матеріальної допомоги на оздоровлення керівникам КП «Нововолинськтеплокомуненерго» в 2021-2023 роках на загальну суму 72800 грн на яку зайво нараховано і сплачено єдиний соціальний внесок на суму 11055,65 грн, що призвело до матеріальної шкоди (збитків) Підприємству всього на суму 83855,65 грн, суд зазначає наступне.

Посилаючись на відсутність підстав для проведення відповідних виплат відповідач вказує, що постановою Кабінету Міністрів України № 859 від 19.05.1999 встановлено, що інші заохочувальні виплати, що не відносяться до оплати праці, керівнику підприємства не надаються, а контракти керівників укладені з порушенням Закону України «Про колективні договори».

Відповідно до ст. 21 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII (далі - КЗпП України) працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці укладенням трудового договору на одному або водночас на кількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, у якому строк його чинності, права, обов`язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення й організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть установлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України. Відповідно до Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР (далі - Закон від 24.03.1995 № 108/95-ВР) визначені економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання.

Так відповідно до ст.1 Закону № 108/95-ВР визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу, а відповідно до ст.2 Закону № 108/95-ВР визначено структуру заробітної плати до якої входить: основна заробітна плата, додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати (винагорода за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми).

Отже, як видно з приписів ст.1, 2 Закону № 108/95-ВР в структуру заробітної плати входить основна та додаткова заробітна плата, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати (премії, компенсаційні виплати, матеріальні виплати тощо).

Відповідно до п. 1.3. Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої Наказом Держкомстату України 13.01.2004 № 5, до фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат.

Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Відповідно до ст.20 Закону № 108/95-ВР оплата праці за контрактом визначається за угодою сторін на підставі чинного законодавства, умов колективного договору і пов`язана з виконанням умов контракту.

Згідно ст.29 Закону № 108/95-ВР при укладанні працівником трудового договору (контракту) роботодавець доводить до його відома умови оплати праці, розміри, порядок і строки виплати заробітної плати, підстави, згідно з якими можуть провадитися відрахування у випадках, передбачених законодавством. Про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення роботодавець повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.

Аналогічні за змістом попередження про зміну діючих умов оплати праці містяться і в статті 14 Конвенції про захист заробітної плати № 95, якою передбачено, що якщо є потреба, то має бути вжито ефективних заходів, щоб у зручний і легко зрозумілий спосіб інформувати працівників: a) про умови нарахування належної їм заробітної плати до того, як вони стануть на роботу, і щоразу, коли ці умови змінюватимуться; b) під час кожної виплати - про складові елементи заробітної плати за кожен період, такою мірою, якою ці елементи можуть змінюватися.

Таким чином, як видно з приписів ст.21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому зокрема встановлюються права та обов`язки сторін, строк дії контракту, матеріальне забезпечення і організації праці працівника, а відповідно до приписів ст.1, 2, 20, 29 Закону № 108/95-ВР передбачено, що оплата праці за контрактом визначається за угодою сторін, а про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення роботодавець зобов`язаний завчасно попередити працівника, а структура заробітної праці працівника складається з основної та додаткової заробітної плати, а також інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Відповідно до п. 1 ст. 2 Рекомендацій щодо колективних договорів № 91, прийнятих Генеральною конференцією Міжнародної організації праці у 1951 року, під «колективним договором» розуміють будь-яку письмову угоду щодо умов праці та найму, яка укладається, з одного боку, між роботодавцем, групою роботодавців або однією чи кількома організаціями роботодавців та, з другого боку, однією чи кількома представницькими організаціями працівників або, за відсутності таких організацій, - представниками самих працівників, належним чином обраними і уповноваженими згідно з законодавством країни.

Пунктом 1 ст. 3 Рекомендацій № 91 визначено, що будь-який колективний договір має зв`язувати сторони, що його підписали, а також осіб, від імені яких його укладено.

Роботодавці і працівники, пов`язані колективним договором, не повинні вносити до трудових договорів умови, котрі суперечать положенням колективного договору.

Згідно з п. 2 даних рекомендацій, положення трудових договорів, які суперечать колективному договорові, мають визнаватися недійсними і автоматично замінюватись на відповідні положення колективного договору. Окрім того, п. 5 ст. 3 рекомендацій передбачено, що положення колективного договору мають поширюватися на всіх працівників відповідних категорій, які працюють на охоплених колективним договором підприємствах, якщо в ньому не передбачено інше.

Отже, трудовим законодавством України та нормативними документами Міжнародної організації праці, які регулюють правовідносини у сфері колективних договорів, передбачено положення про поширення умов колективного договору на усіх працівників та неможливість погіршення умов праці за трудовим контрактом в порівнянні з діючим колективним договором.

Таким чином, на керівника підприємства, який діє в тому числі на підставі трудового контракту, поширюються усі пільги та гарантії передбачені законодавством та колективним договором.

Судом встановлено, що 06 листопада 2020 року між Виконавчим комітетом Нововолинської міської ради та громадянином ОСОБА_1 , а 18 жовтня 2022 року та 29 грудня 2023 року між Виконавчим комітетом Нововолинської міської ради та громадянкою ОСОБА_2 були укладені контракти, в яких визначені взаємні права та обов`язки працівника та роботодавця, соціальні гарантії для працівників та інші положення.

Відповідно до п.18 даних контрактів керівнику надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів. У разі відпустки керівникові надається матеріальна допомога на оздоровлення у розмірі середньомісячного заробітку.

Отже, укладаючи дані контракти виконавчий комітет Нововолинської міської ради гарантував працівнику певні соціальні гарантії, умови оплати праці тощо

Щодо застосування до правовідносин щодо оплати праці ОСОБА_1 та ОСОБА_2 постанови Кабінету Міністрів України «Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об`єднань державних підприємств» від 19.05.1999 № 859 слід зазначити наступне.

Відповідно до практики ЄСПЛ де законні очікування розглядаються як елемент правової визначеності, в тому числі і тоді, коли йдеться про захист законних очікувань щодо здійснення права власності і саме у зв`язку із автономними поняттями майна та власності. характеристика очікувань як легітимних поєднує в собі: 1) їх законність, яка зумовлена реалізацією особою належного їй суб`єктивного права, 2) їх обґрунтованість, тобто зумовлену законом раціональність сподівань учасників суспільних відносин.

Згідно зі ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. При цьому Європейський суд з прав людини в зміст поняття майна включає і «правомірні очікування»/»законні сподівання» вчиняти певні дії. Зокрема, у рішенні у справі «Броньовські проти Польщі» (Broniowski v. Poland), заява №31443/96, пункт 98, ECHR 2002-X, що згодом відображено і у рішенні «Сук проти України», заява № 10972/05, пункт 22, ECHR 2011, встановлено, що поняття «майно» в першій частині статті 1 Першого протоколу має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Питання, що має бути розглянуто, полягає у тому, чи надавали заявнику обставини справи, розглянуті в цілому, право на інтерес, який по суті захищається статтею 1 Першого протоколу.

Таким чином, оскільки в подальшому до контрактів із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не вносились зміни (шляхом укладення сторонами додаткових угод), доказів протилежного відповідачем не надано, на них в повному обсязі розповсюджувались соціальні гарантії, передбачені контрактом, в т.ч. і щодо отримання відповідних соціальних гарантій. Крім цього, сама Постанова № 859 не передбачає автоматичного внесення змін до вже укладених контрактів із працівниками.

Викладене вказує, що Вимога в частині пункту 6 є неправомірною та підлягає скасуванню, оскільки не відповідає вимогам закону в частині її змісту, так як відсутні факти порушення законодавства.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Позивач належним чином не обґрунтував та не довів неправомірності пунктів 2 і 4 вимоги від 14.08.2024, а відповідач в свою чергу не довів правомірності пункту 6 даної вимоги, у зв`язку з чим позов підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, то відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають судові витрати, а саме судовий збір, сплачений за подання адміністративного позову, у розмірі 1009,33 грн.

Керуючись статтями 139, 243-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункту 6 вимоги Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області про усунення виявлених ревізією порушень законодавства від 14 серпня 2024 року №130305-14/1935-2024

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Комунального підприємства «Нововолинськтеплокомуненерго» Нововолинської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 1009 (одна тисяча дев`ять) гривень 33 (тридцять три) копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Комунального підприємства «Нововолинськтеплокомуненерго» Нововолинської міської ради (45400, Волинська область, місто Нововолинськ, вулиця Святого Володимира, 3, код ЄДРПОУ 00185382)

Відповідач: Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області (43405, Волинська область, місто Луцьк, проспект Президента Грушевського, 3а, код ЄДРПОУ 40913671)

Суддя А.Я. Ксензюк