Рішення
від 25.02.2025 по справі 320/41090/24
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, тел. +380 (044) 207 80 91

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2025 року № 320/41090/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Леонтовича А.М., при секретарі судового засідання Лебезі П.В.,

за участю:

представників:

позивача - Вальчук Н.С.,

відповідача - Дубаневич О.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправною та скасування довідки,

в с т а н о в и в:

I. Зміст позовних вимог.

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції, в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати Довідку Національного агентства з питань запобігання корупції № 334/24 від 12.08.2024 року про результати проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2021 рік, поданої ОСОБА_1 , депутатом Львівської обласної ради, у частині п. 4.1 розділу IV. Висновки.

II. Позиція позивача та заперечення відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач вважає що уповноважена особа ОСОБА_2 безпідставно здійснив повну перевірку декларації ОСОБА_1 за 2021 рік та в ході проведення перевірки допустив неповноту процедури перевірки та дослідження наявних та наданих документів (матеріалів), не з`ясував всіх обставин справи, що призвело до безпідставного складання оскаржуваної Довідки НАЗК. На думку позивача довідка Національного агентства з питань запобігання корупції № 334/24 від 12.08.2024 року в оскаржуваній частині є протиправною, такою, що не відповідає Порядку проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого Наказом Національного агентства з питань запобігання корупції 29 січня 2021 року № 26/21 (у редакції наказу Національного агентства з питань запобігання корупції від 13 листопада 2023 р. № 256/23, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 лютого 2021 р. за № 158/35780 та принципу дотримання законності проведення таких перевірок, а відтак такою, що підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, вважає позов безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки довідка Національного агентства з питань запобігання корупції № 334/24 від 12.08.2024 року в оскаржуваній частині складена відповідачем у відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

III. Процесуальні дії у справі.

29.08.2024 позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду.

За результатом автоматизованого розподілу, справу №320/41090/24 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Леонтовичу А.М.

10.09.2024 ухвалою Київського окружного адміністративного суду у справі було відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

02.10.2024 від представника позивача до суду надійшли письмові пояснення, а також клопотання про визнання неподаним відзиву.

03.10.2024 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.

08.10.2024 від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив.

17.10.2024 від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив та заява про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

21.10.2024 ухвалою суду вирішено перейти до розгляду адміністративної справи №320/41090/24 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 25 листопада 2024 року о 14.00 год.

25.11.2024 в судове засідання з`явились сторони, суд на місці ухвалив приєднати до матеріалів справи пояснення представника позивача. Представнику позивача надано копію відзиву з доданими матеріалами для ознайомлення. Вислухавши думку сторін, суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 13.01.2025 на 15.00.

25.12.2024 від представника відповідача до суду надійшла заява про долучення додаткових документів до матеріалів справи.

13.01.2025 в судове засідання з`явились сторони, вислухавши аргументи сторін по суті позовних вимог судом оголошено перерву до 25.02.2025 до 15:30.

14.01.2025 до суду від представника позивача надійшли письмові пояснення та заперечення.

25.02.2025 в судове засідання з`явились сторони, вислухавши аргументи сторін по суті позовних вимог в судовому засідання оголошено вступну та резолютивну частину рішення по справі.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу обов`язків з проведення перевірок від 22.03.2024 Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - НАЗК, Національне агентство) 25.03.2024 розпочало повну перевірку декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2021 рік, поданої ОСОБА_1 , депутатом Львівської обласної ради.

Вказана перевірка проводилась Національним агентством на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 51-3 Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закон) та пп. 2 п. 1 розділу V Порядку проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом Національного агентства від 29.01.2021 № 26/21 (у редакції наказу Національного агентства від 13.11.2023 № 256/23), який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.11.2023 за № 1983/41039 (зі змінами).

12.08.2024 за результатами проведення вищезазначеної перевірки Національне агентство склало Довідку № 334/24 (далі - Довідка), в якій виклало встановленні в ході її проведення обставини. Так, зі змісту Довідки вбачається, що ОСОБА_1 , при поданні декларації за 2021 рік вказано недостовірні та неточні відомості, чим не дотримано вимог пп 2, 3, 5, 7, 8, 8-1 ч. 1 ст. 46 Закону.

Недостовірні відомості, зазначені Позивачем у декларації, вирізняються від достовірних на суму 15 198 115,37 грн., відтак у діях суб`єкта декларування встановлено ознаки правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366-2 Кримінального кодексу України.

У відповідності до пункту 4.1. розділу IV довідки "Висновки" за результатами повної перевірки декларації, щорічної за 2021 рік, поданої ОСОБА_1 , депутатом Львівської обласної ради, встановлено, що суб`єкт декларування при складенні та поданні декларації вказав недостовірні відомості, про що зазначено у п.п. 1.1-1.9 п. 1, п.п. 4.1-4.4 п. 4, п.п. 5.1-5.5 п. 5 розділу 3.1 цієї Довідки, чим не дотримав вимог пп. 2, 7, 8 ч. 1 ст. 46 Закону.

Крім того, суб`єкт декларування зазначив неточні відомості (п.п. 1.10 - 1.15 п. 1, пп. 2, 3, п.п. 4.5 п. 4, п. 6 розділу 3.1 цієї Довідки), чим не дотримав вимог пп. 2, 3, 5, 7, 8-1 ч. 1 ст. 46 Закону та які не вдалося перевірити (п.п. 4.6 п. 4, п. 7 розділу 3.1 цієї Довідки).

Недостовірні відомості, зазначені в декларації, відрізняються від достовірних на загальну суму 15 198 115,37 грн. (п.п. 1.1-1.9 п. 1, п.п. 4.1 - 4.4 п. 4, п.п. 5.1 - 5.5 п. 5 розділу 3.1 цієї Довідки).

У діях суб`єкта декларування встановлено ознаки правопорушення, за яке передбачено кримінальну відповідальність за ч. 2 ст. 366: Кримінального кодексу України.

Точність оцінки задекларованих активів відповідає даним, отриманим з наявних джерел.

Наявності конфлікту інтересів не встановлено.

Правові підстави для перевірки дотримання суб`єктом декларування вимог ст. 25 Закону відсутні.

V. Норми права

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження Національного агентства визначені у Законі. Відповідно до п. 7-1 ст. 11 Закону Національне агентство здійснює в порядку, визначеному цим Законом, контроль та перевірки декларацій суб`єктів декларування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя суб`єктів декларування.

Положеннями ч. 3 ст. 51-1 Закону передбачено, що порядок проведення контролю та перевірки декларацій поданих суб`єктами декларування визначається Національним агентством.

Наказом Національного агентства від 29.01.2021 № 26/21 (у редакції наказу Національного агентства від 13.11.2023 № 256/23) затверджено Порядок проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - Порядок № 26/21), який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.11.2023 за № 1983/41039.

Положеннями абз. 6 ч. 1 ст. 51-3 Закону встановлено, що Національне агентство визначає порядок відбору декларацій для проведення обов`язкової повної перевірки та черговість такої перевірки на підставі оцінки ризиків, та порядок автоматизованого розподілу обов`язків з проведення повної перевірки між уповноваженими особами Національного агентства.

Національне агентство наказом від № 284/23 затвердило «Порядок відбору декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, для проведення їх повної перевірки та черговості такої перевірки на підставі оцінки ризиків» (далі - Порядок № 284/23).

Порядок № 284/23 визначає процедуру відбору декларацій для проведення її повної перевірки уповноваженою особою Національного агентства та черговість такої перевірки на підставі оцінки ризиків.

Декларації, подані до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - Реєстр) проходять оцінку ризиків.

Згідно розділу II Порядку № 26/21 оцінка ризиків декларації здійснюється програмними засобами Реєстру за результатами проведеного логічного та арифметичного контролю (далі - ЛАК).

На підставі ч. 3 ст. 51-1 Закону наказом Національного агентства від 21.06.2024 №161/24 затверджено Порядок проведення логічного та арифметичного контролю декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - Порядок № 161/24).

Згідно п. 3 Порядку № 161/24 Національне агентство визначає правила ЛАК для оцінки ризиків декларації, які є частиною програмного коду Реєстру і не підлягають оприлюдненню та поширенню.

У відповідності до абз. 2 п. 2 Порядку № 161/24 ваговий коефіцієнт невідповідностей (ризиків), це числовий показник, який визначає вагу невідповідності (ризику) у декларації, встановленого при проведенні ЛАК декларації.

Сформований показник рейтингу ризику декларації та правила ЛАК не створюють окремий документ, а є конфігураційними налаштуваннями модулю ЛАК Реєстру.

Результатом здійснення оцінки ризиків декларації є розрахований показник рейтингу ризику декларації, з урахуванням якого здійснюється відбір декларацій для проведення перевірки.

Згідно п. 6 Порядку № 284/23 за результатами оцінки ризиків декларації здійснюється ранжування декларацій, поданих за один звітний рік, від найвищого значення показника рейтингу ризику декларації до найнижчого з метою відбору декларацій для проведення їх повної перевірки. Рейтинг декларацій є динамічним та формується залежно від поданих декларацій за кожний звітний період окремо.

Згідно з розділом V Порядку № 26/21 відбір декларацій на повну перевірку проводиться у порядку черговості на підставі оцінки ризиків.

Приписами п. 8 Порядку № 284/23 визначено, що під час формування переліку декларацій для проведення їх повної перевірки забезпечується рівномірний відбір декларацій з рівнів черговості, визначених у п. 7 цього ж порядку.

На повну перевірку за першим та другим рівнями черговості відбираються декларації, які на дату відбору мають найвищий показник рейтингу ризику.

Відбір декларацій для проведення повної перевірки здійснюється у відповідності з Порядком № 284/23 на підставі доручення Голови Національного агентства або заступника Голови Національного агентства, яким визначається кількість декларацій, які підлягають відбору за першим та другим рівнями черговості (за результатами показника рейтингу ризику декларації) залежно від навантаження уповноважених осіб, та строк до якого має бути здійснений відбір декларацій, їх внесення до автоматизованої системи розподілу обов`язків з проведення перевірок та контролю між уповноваженими особами Національного агентства.

Вищевказані нормативно-правові акти, що визначають процедуру проведення Національним агентством повної перевірки декларації (Порядок № 26/21), процедуру відбору декларацій для проведення повної перевірки (Порядок № 284/23) та процедуру проведення логічного та арифметичного контролю (Порядок № 161/24) декларацій зареєстровані в Міністерстві юстиції України.

У відповідності до п. 4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731, державна реєстрація нормативно-правового акта полягає, у тому числі, у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та зобов`язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу (acquis ЄС), антикорупційної та тендерно-правової експертиз з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Метою проведення державної реєстрації є недопущення застосування незаконних нормативно-правових актів, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.

Згідно абз. 1 ч. 1 ст. 51-3 Закону повна перевірка декларації полягає у з`ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення чи необґрунтованості активів і може проводитись у період здійснення суб`єктом декларування діяльності, пов`язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності.

Порядок № 26/21 визначає процедуру проведення Національним агентством повної перевірки декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 4 розділу V Порядку № 26/21 повна перевірка декларації передбачає такі дії:

1) аналіз відомостей про об`єкти декларування та їх порівняння з відомостями з реєстрів, банків даних, інших інформаційно-комунікаційних та довідкових систем, у тому числі тих, що містять інформацію з обмеженим доступом, держателем (адміністратором) яких є державні органи, органи місцевого самоврядування, відкритих баз даних, реєстрів іноземних держав, із судових рішень, які набрали законної сили, індивідуально-правових актів, інших джерел, що можуть містити інформацію про об`єкти декларування;

2) створення, збирання, одержання, використання та інша обробка документів чи інформації, у тому числі з обмеженим доступом, у тому числі за допомогою автоматизованих засобів, яка є необхідною для повної перевірки, з використанням джерел інформації, визначених у цьому Порядку;

3) звернення у разі необхідності до посадових та службових осіб державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, суб`єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об`єднань для отримання письмових пояснень, їх розгляд і врахування з огляду на іншу отриману інформацію під час проведення повної перевірки відповідно до цього Порядку;

4) звернення у разі необхідності до суб`єкта декларування для отримання пояснень та копій підтвердних документів, їх розгляд і врахування з огляду на іншу отриману інформацію під час проведення повної перевірки відповідно до цього Порядку.

Пунктом 16 розділу V Порядку № 26/21 передбачено, що у разі виявлення Національним агентством під час проведення повної перевірки можливих недостовірних відомостей у декларації, неточної оцінки задекларованих активів, порушення вимог ст. ст. 23, 25 Закону, ознак незаконного збагачення чи необґрунтованості активів, а також з метою підтвердження достовірності відомостей, зазначених у декларації, уповноважена особа направляє відповідному суб`єкту декларування запит про надання копій документів, що підтверджують достовірність зазначених у декларації відомостей (за їх наявності) стосовно активів, розміщених за межами України, а також стосовно інших активів, коли інформація про них відсутня у Національного агентства, та пропозицією надати письмові пояснення відповідно до Закону. Такий запит направляється суб`єкту декларування за допомогою програмних засобів Реєстру, чи електронного зв`язку або на поштову адресу у строк не пізніше 15 робочих днів до дня завершення основного або продовженого строку проведення повної перевірки.

Суб`єкт декларування не пізніше ніж на 10 робочий день з дня отримання відповідного запиту Національного агентства зобов`язаний надати або надіслати за допомогою програмних засобів Реєстру, поштового чи електронного зв`язку копії документів, що підтверджують достовірність зазначених у декларації відомостей (за їх наявності), та може надати або надіслати в такий самий спосіб письмові пояснення з питань, зазначених у запиті.

Згідно абз. 6 п. 2 розділу І Порядку № 26/21 недостовірні відомості у декларації - відомості, зазначені у декларації відповідно до ст. 46 Закону, які відрізняються від відомостей, що містяться у правовстановлюючих документах, судових рішеннях, які набрали законної сили, реєстрах, банках даних, інших інформаційно- комунікаційних та довідкових системах, у тому числі тих, що містять інформацію з обмеженим доступом, держателем (адміністратором) яких є державні органи, органи місцевого самоврядування, відкритих базах даних, реєстрах іноземних держав, інших джерелах інформації, на суму, що перевищує 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на дату подання декларації, та/або відомості, які не дають змоги ідентифікувати члена сім`ї суб`єкта декларування чи об`єкт декларування.

Відповідно до абз. 7 п. 2 розділу І Порядку № 26/21 неточні відомості у декларації - відомості, зазначені у декларації відповідно до ст. 46 Закону, які відрізняються від відомостей, що містяться у реєстрах, банках даних, інших інформаційно- комунікаційних та довідкових системах, у тому числі тих, що містять інформацію з обмеженим доступом, держателем (адміністратором) яких є державні органи, органи місцевого самоврядування, відкритих базах даних, інших джерелах інформації, на суму, що не перевищує 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на дату подання декларації, та/або відомості, які не відповідають дійсності, але за сукупністю інших відомостей дають змогу ідентифікувати члена сім`ї суб`єкта декларування чи об`єкт декларування.

Згідно п. 1 розділу III Порядку № 26/21 складовими предмета повної перевірки декларації є: з`ясування достовірності задекларованих відомостей; з`ясування точності оцінки задекларованих активів; перевірка на наявність конфлікту інтересів; перевірка на наявність ознак незаконного збагачення чи необгрунтованості активів.

Відповідно до п. 3 розділу V Порядку № 26/21 Національне агентство під час проведення повної перевірки здійснює перевірку відомостей, які зазначені або повинні бути зазначені в декларації відповідно до ст. 46 Закону, з урахуванням складових предмета повної перевірки, що визначені в п. 1 розділу III цього Порядку.

Перелік джерел інформації, які Національне агентство використовує підчас повної перевірки декларації, визначено у п. 5 розділу V Порядку № 26/21.

Згідно з п. 1 розділу І Порядку № 26/21 за результатами проведення повної перевірки, у тому числі повторної, уповноважена особа складає та підписує довідку про результати проведення повної перевірки декларації у двох примірниках, один з яких після погодження відповідно до пункту 3 цього розділу надсилається суб`єкту декларування.

У п. 2 розділу VI Порядку № 26/21 визначено вичерпний перелік інформації, яку повинна містити довідка, а саме: підстави для проведення повної перевірки; дату початку та завершення строку повної перевірки; відомості про результати автоматизованого розподілу (повторного автоматизованого розподілу, якщо він проводився); джерела інформації, що були використані під час проведення повної перевірки; перелік запитів, на які на дату завершення строків проведення повної перевірки не отримано відповіді; виявлені неточні та недостовірні відомості у декларації, неточність оцінки задекларованих активів, встановлені ознаки конфлікту інтересів, незаконного збагачення або необґрунтованості активів, з наведенням відповідного обґрунтування та посиланням на джерела інформації, врахування пояснень суб`єкта декларування (у разі їх надання), висновок за результатами проведення повної перевірки. У довідці також зазначаються відомості, які не було перевірені із зазначенням причин неможливості проведення їх перевірки.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 46 Закону в декларації зазначаються відомості про об`єкти нерухомості, що належать суб`єкту декларування та членам його сім`ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або знаходяться у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право. Такі відомості включають, зокрема дані щодо виду, характеристики майна, місцезнаходження, дату набуття майна у власність, оренду або інше право користування, вартість майна на дату набуття його у власність, володіння або користування.

VI. Оцінка суду

Стосовно твердження позивача про відсутність у Національного агентства правових підстав для проведення повної перевірки поданої ним за 2021 рік декларації суд зазначає таке.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження Національного агентства визначені у Законі. Відповідно до п. 7-1 ст. 11 Закону Національне агентство здійснює в порядку, визначеному цим Законом, контроль та перевірки декларацій суб`єктів декларування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя суб`єктів декларування.

Положеннями ч. 3 ст. 51-1 Закону передбачено, що порядок проведення контролю та перевірки декларацій поданих суб`єктами декларування визначається Національним агентством.

Наказом Національного агентства від 29.01.2021 № 26/21 (у редакції наказу Національного агентства від 13.11.2023 № 256/23) затверджено Порядок проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - Порядок № 26/21), який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.11.2023 за №1983/41039.

Положеннями абз. 6 ч. 1 ст. 51-3 Закону встановлено, що Національне агентство визначає порядок відбору декларацій для проведення обов`язкової повної перевірки та черговість такої перевірки на підставі оцінки ризиків, та порядок автоматизованого розподілу обов`язків з проведення повної перевірки між уповноваженими особами Національного агентства.

Національне агентство наказом від № 284/23 затвердило «Порядок відбору декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, для проведення їх повної перевірки та черговості такої перевірки на підставі оцінки ризиків» (далі - Порядок №284/23).

Порядок № 284/23 визначає процедуру відбору декларацій для проведення її повної перевірки уповноваженою особою Національного агентства та черговість такої перевірки на підставі оцінки ризиків.

Декларації, подані до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - Реєстр) проходять оцінку ризиків.

Згідно розділу II Порядку № 26/21 оцінка ризиків декларації здійснюється програмними засобами Реєстру за результатами проведеного логічного та арифметичного контролю (далі - ЛАК).

На підставі ч. 3 ст. 51-1 Закону наказом Національного агентства від 21.06.2024 №161/24 затверджено Порядок проведення логічного та арифметичного контролю декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - Порядок №161/24).

Згідно п. 3 Порядку № 161/24 Національне агентство визначає правила ЛАК для оцінки ризиків декларації, які є частиною програмного коду Реєстру і не підлягають оприлюдненню та поширенню.

У відповідності до абз. 2 п. 2 Порядку № 161/24 ваговий коефіцієнт невідповідностей (ризиків), це числовий показник, який визначає вагу невідповідності (ризику) у декларації, встановленого при проведенні ЛАК декларації.

Сформований показник рейтингу ризику декларації та правила ЛАК не створюють окремий документ, а є конфігураційними налаштуваннями модулю ЛАК Реєстру.

Результатом здійснення оцінки ризиків декларації є розрахований показник рейтингу ризику декларації, з урахуванням якого здійснюється відбір декларацій для проведення перевірки.

Згідно п. 6 Порядку № 284/23 за результатами оцінки ризиків декларації здійснюється ранжування декларацій, поданих за один звітний рік, від найвищого значення показника рейтингу ризику декларації до найнижчого з метою відбору декларацій для проведення їх повної перевірки. Рейтинг декларацій є динамічним та формується залежно від поданих декларацій за кожний звітний період окремо.

Згідно з розділом V Порядку № 26/21 відбір декларацій на повну перевірку проводиться у порядку черговості на підставі оцінки ризиків.

Приписами п. 8 Порядку № 284/23 визначено, що під час формування переліку декларацій для проведення їх повної перевірки забезпечується рівномірний відбір декларацій з рівнів черговості, визначених у п. 7 цього ж порядку.

На повну перевірку за першим та другим рівнями черговості відбираються декларації, які на дату відбору мають найвищий показник рейтингу ризику.

Відбір декларацій для проведення повної перевірки здійснюється у відповідності з Порядком № 284/23 на підставі доручення Голови Національного агентства або заступника Голови Національного агентства, яким визначається кількість декларацій, які підлягають відбору за першим та другим рівнями черговості (за результатами показника рейтингу ризику декларації) залежно від навантаження уповноважених осіб, та строк до якого має бути здійснений відбір декларацій, їх внесення до автоматизованої системи розподілу обов`язків з проведення перевірок та контролю між уповноваженими особами Національного агентства.

Судом встановлено, що декларація для проведення повної перевірки, яка подана ОСОБА_1 за 2021 рік, була відібрана за результатами проведення її логічного та арифметичного контролю за другим рівнем черговості, як декларація з найвищим показником рейтингу ризику декларації на дату її відбору. Показник рейтингу ризику декларації за 2021 рік, поданої позивачем становив - 2 170.

Враховуючи, що подана ОСОБА_1 декларація, відібрана за другим рівнем черговості, прийняття окремого рішення про початок здійснення її повної перевірки не передбачено нормами законодавства. Такий відбір здійснюється виключно відповідно до положень Порядку відбору.

Відбір поданої позивачем декларації за 2021 рік забезпечено на підставі доручення заступника Голови Національного агентства від 21.03.2024 № 100/53/24. яку у зв`яжу з цим було внесено до автоматизованої системи розподілу обов`язків з проведення перевірок та контролю між уповноваженими особами.

Національним агентством повідомленням від 25.03.2024, що було направлено в персональний електронний кабінет Реєстру, проінформовано ОСОБА_1 про те, що 22.03.2024 подана ним декларація за 2021 рік включена до черги декларацій, відібраних на підставі оцінки ризиків та про початок проведення її повної перевірки.

Вищевказані нормативно-правові акти, що визначають процедуру проведення Національним агентством повної перевірки декларації (Порядок № 26/21), процедуру відбору декларацій для проведення повної перевірки (Порядок № 284/23) та процедуру проведення логічного та арифметичного контролю (Порядок № 161/24) декларацій зареєстровані в Міністерстві юстиції України.

У відповідності до п. 4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731, державна реєстрація нормативно-правового акта полягає, у тому числі, у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та зобов`язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу (acquis ЄС), антикорупційної та тендерно-правової експертиз з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Метою проведення державної реєстрації є недопущення застосування незаконних нормативно-правових актів, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.

Таким чином, правова експертиза і державна реєстрація нормативно-правового акта гарантує його відповідність Конституції України та актам чинного законодавства. Нормативно-правові акти, які видані з перевищенням повноважень чи обмежують, порушують права, свободи й законні інтереси громадян або підприємств відповідно не можуть бути зареєстровані в Міністерстві юстиції України.

З урахуванням наведеного, факт реєстрації Порядку № 26/21, Порядку № 284/23 та Порядку № 161/24 Міністерством юстиції України, яким було проведено правову експертизу на відповідність їх чинному законодавству та Конституції України, свідчить про те, що вказані нормативно-правові акти видані на основі Закону, для виконання його положень та у межах повноважень Національного агентства, їх виконання та дотримання є обов`язковим, а порушення є протизаконним.

Враховуючи вищевикладене у сукупності суд вважає, що у спірних правовідносинах Національне агентство діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, Законом, а також вищевказаними нормативно-правовими актами.

Отже твердження позивача відсутність підстав для проведення повної перевірки поданої ним декларації є помилковими та спростовуються вищенаведеним.

Відносно тверджень позивача про відсутність у оскаржуваній Довідці передбачених Порядком № 26/21 підстав для проведення повної перевірки поданої ним декларації суд погоджується з аргументами відповідача про їх необгрунтованість, оскільки вказані посилання безпосередньо спростовуються змістом складеної уповноваженою особою Національного агентства Довідки № 334/24, в п. 2.2 розділу II «Загальні положення» якої зазначено, що підставами для проведення повної перевірки декларації Позивача є: абз. 3 ч. 1 ст. 51-3 Закону та п.п. 2 п. 1 розділу V Порядку № 26/21.

Суд погоджується із доводами відповідача щодо необгрунтованості доводів позивача про те, що Національне агентство порушило процедуру проведення повної перевірки поданої ним декларації, яка на його думку, полягає у неповному, необ`єктивному з`ясуванні фактичних обставин та у формальному складенні оскаржуваної Довідки з огляду на таке.

Національне агентство, керуючись абз. 3 ч. 1 ст. 51-3 Закону та п.п.2 п.1 розділу V Порядку № 26/21 провело повну перевірку поданої позивачем декларації.

Згідно абз. 1 ч. 1 ст. 51-3 Закону повна перевірка декларації полягає у з`ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення чи необґрунтованості активів і може проводитись у період здійснення суб`єктом декларування діяльності, пов`язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності.

Порядок № 26/21 визначає процедуру проведення Національним агентством повної перевірки декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 4 розділу V Порядку № 26/21 повна перевірка декларації передбачає такі дії:

1) аналіз відомостей про об`єкти декларування та їх порівняння з відомостями з реєстрів, банків даних, інших інформаційно-комунікаційних та довідкових систем, у тому числі тих, що містять інформацію з обмеженим доступом, держателем (адміністратором) яких є державні органи, органи місцевого самоврядування, відкритих баз даних, реєстрів іноземних держав, із судових рішень, які набрали законної сили, індивідуально-правових актів, інших джерел, що можуть містити інформацію про об`єкти декларування;

2) створення, збирання, одержання, використання та інша обробка документів чи інформації, у тому числі з обмеженим доступом, у тому числі за допомогою автоматизованих засобів, яка є необхідною для повної перевірки, з використанням джерел інформації, визначених у цьому Порядку;

3) звернення у разі необхідності до посадових та службових осіб державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, суб`єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об`єднань для отримання письмових пояснень, їх розгляд і врахування з огляду на іншу отриману інформацію під час проведення повної перевірки відповідно до цього Порядку;

4) звернення у разі необхідності до суб`єкта декларування для отримання пояснень та копій підтвердних документів, їх розгляд і врахування з огляду на іншу отриману інформацію під час проведення повної перевірки відповідно до цього Порядку.

Пунктом 16 розділу V Порядку № 26/21 передбачено, що у разі виявлення Національним агентством під час проведення повної перевірки можливих недостовірних відомостей у декларації, неточної оцінки задекларованих активів, порушення вимог ст. ст. 23, 25 Закону, ознак незаконного збагачення чи необгрунтованості активів, а також з метою підтвердження достовірності відомостей, зазначених у декларації, уповноважена особа направляє відповідному суб`єкту декларування запит про надання копій документів, що підтверджують достовірність зазначених у декларації відомостей (за їх наявності) стосовно активів, розміщених за межами України, а також стосовно інших активів, коли інформація про них відсутня у Національного агентства, та пропозицією надати письмові пояснення відповідно до Закону. Такий запит направляється суб`єкту декларування за допомогою програмних засобів Реєстру, чи електронного зв`язку або на поштову адресу у строк не пізніше 15 робочих днів до дня завершення основного або продовженого строку проведення повної перевірки.

Суб`єкт декларування не пізніше ніж на 10 робочий день з дня отримання відповідного запиту Національного агентства зобов`язаний надати або надіслати за допомогою програмних засобів Реєстру, поштового чи електронного зв`язку копії документів, що підтверджують достовірність зазначених у декларації відомостей (за їх наявності), та може надати або надіслати в такий самий спосіб письмові пояснення з питань, зазначених у запиті.

Згідно абз. 6 п. 2 розділу І Порядку № 26/21 недостовірні відомості у декларації - відомості, зазначені у декларації відповідно до ст. 46 Закону, які відрізняються від відомостей, що містяться у правовстановлюючих документах, судових рішеннях, які набрали законної сили, реєстрах, банках даних, інших інформаційно- комунікаційних та довідкових системах, у тому числі тих, що містять інформацію з обмеженим доступом, держателем (адміністратором) яких є державні органи, органи місцевого самоврядування, відкритих базах даних, реєстрах іноземних держав, інших джерелах інформації, на суму, що перевищує 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на дату подання декларації, та/або відомості, які не дають змоги ідентифікувати члена сім`ї суб`єкта декларування чи об`єкт декларування.

Відповідно до абз. 7 п. 2 розділу І Порядку № 26/21 неточні відомості у декларації - відомості, зазначені у декларації відповідно до ст. 46 Закону, які відрізняються від відомостей, що містяться у реєстрах, банках даних, інших інформаційно-комунікаційних та довідкових системах, у тому числі тих, що містять інформацію з обмеженим доступом, держателем (адміністратором) яких є державні органи, органи місцевого самоврядування, відкритих базах даних, інших джерелах інформації, на суму, що не перевищує 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на дату подання декларації, та/або відомості, які не відповідають дійсності, але за сукупністю інших відомостей дають змогу ідентифікувати члена сім`ї суб`єкта декларування чи об`єкт декларування.

Згідно п. 1 розділу III Порядку № 26/21 складовими предмета повної перевірки декларації є: з`ясування достовірності задекларованих відомостей; з`ясування точності оцінки задекларованих активів; перевірка на наявність конфлікту інтересів; перевірка на наявність ознак незаконного збагачення чи необгрунтованості активів.

Відповідно до п. 3 розділу V Порядку № 26/21 Національне агентство під час проведення повної перевірки здійснює перевірку відомостей, які зазначені або повинні бути зазначені в декларації відповідно до ст. 46 Закону, з урахуванням складових предмета повної перевірки, що визначені в п. 1 розділу III цього Порядку.

Перелік джерел інформації, які Національне агентство використовує підчас повної перевірки декларації, визначено у п. 5 розділу V Порядку № 26/21.

Згідно з п. 1 розділу І Порядку № 26/21 за результатами проведення повної перевірки, у тому числі повторної, уповноважена особа складає та підписує довідку про результати проведення повної перевірки декларації у двох примірниках, один з яких після погодження відповідно до пункту 3 цього розділу надсилається суб`єкту декларування.

У п. 2 розділу VI Порядку № 26/21 визначено вичерпний перелік інформації, яку повинна містити довідка, а саме: підстави для проведення повної перевірки; дату початку та завершення строку повної перевірки; відомості про результати автоматизованого розподілу (повторного автоматизованого розподілу, якщо він проводився); джерела інформації, що були використані під час проведення повної перевірки; перелік запитів, на які на дату завершення строків проведення повної перевірки не отримано відповіді; виявлені неточні та недостовірні відомості у декларації, неточність оцінки задекларованих активів, встановлені ознаки конфлікту інтересів, незаконного збагачення або необґрунтованості активів, з наведенням відповідного обґрунтування та посиланням на джерела інформації, врахування пояснень суб`єкта декларування (у разі їх надання), висновок за результатами проведення повної перевірки. У довідці також зазначаються відомості, які не було перевірені із зазначенням причин неможливості проведення їх перевірки.

Суд вважає обґрунтованими доводи відповідача, що дії Національного агенства в ході проведення повної перевірки поданої позивачем декларації та складена за її результатами Довідка узгоджуються із вище переліченими вимогами Порядку № 26/21. В межах спірних правовідносин Національне агентство на виконання вищевказаних законодавчих вимог здійснило аналіз значного за обсягом об`єму інформації отриманої з реєстрів, від органів державної влади, банківських установ, самого суб`єкта декларування, що підтверджується змістом складеної ним Довідки та в свою чергу спростовує доводи позивача про недотримання відповідачем встановленого законодавством порядку проведення повної перевірки поданої ним декларації.

Судом встановлено, що за результатами проведення повної перевірки поданої депутатом Львівської обласної ради ОСОБА_1 щорічної декларації за 2021 рік, встановлено, що суб`скт декларування зазначив:

-недостовірні відомості у розділах 3 «Об`єкти нерухомості», 11 «Доходи, у тому числі подарунки», 12 «Грошові активи» декларації;.

-неточні відомості у розділах 3 «Об`єкти нерухомості», 6 «Цінне рухоме майно - транспортні засоби», 8 «Корпоративні права», 11 «Доходи, у тому числі подарунки», 12.1 «Банківські та інші фінансові установи, у яких відкрито рахунки суб`єкта декларування або членів його сім`ї» та які не вдалося перевірити у розділах 11 «Доходи, у тому числі подарунки», 13 «Фінансові зобов`язання».

Суд погоджується з доводами відповідача стосовно безпідставності посилань позивача про зазначення Національним агентством у Довідці недоведеної інформації з огляду нижченаведене.

Щодо відомостей вказаних у розділі 3 «Об`єкти нерухомості» декларації судом встановлено таке.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 46 Закону в декларації зазначаються відомості про об`єкти нерухомості, що належать суб`єкту декларування та членам його сім`ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або знаходяться у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право. Такі відомості включають, зокрема дані щодо виду, характеристики майна, місцезнаходження, дату набуття майна у власність, оренду або інше право користування, вартість майна на дату набуття його у власність, володіння або користування.

Під час проведення повної перевірки поданої ОСОБА_1 за 2021 рік декларації, Національним агентством встановлено, що у розділі 3 «Об`єкти нерухомості» суб`єкт декларування зазначив відомості, які не відповідають дійсності, про вартість квартири загальною площею 45,3 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить йому на праві власності з 25.05.2006, обравши у відповідному полі позначку «Не відомо».

Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі-ДРРП) право власності на вказану квартиру суб`єкт декларування набув на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 25.05.2006, в якому наявна інформація про вартість вказаної квартири у розмірі 8 561,50 грн.

На підтвердження вказаних у декларації відомостей позивач в ході проведення перевірки надав пояснення, в яких зазначив, що інформація для заповнення та подання декларації за звітний період отримана ним із ДРРП, в якому з його слів, були відсутні відомості про вартість об`єкта нерухомого майна на дату набуття права власності чи за останньою грошовою оцінкою.

Також у своїх поясненнях ОСОБА_1 зазначив, що отримати інформацію про вартість майна в інший спосіб не було можливості, оскільки задекларована квартира у 2019 році була передана ним в іпотеку на підставі іпотечного договору від 20.06.2019, при укладенні якого оригінали усіх правовстановлюючих документів були надані на зберігання іпотеко держателю - банківській установі АТ «Банк Восток», на строк дії іпотеки згідно з актом приймання-передачі. З метою отримання правовстановлюючих документів суб`єкт декларування 18.12.2023 скерував запит до вказаного банку, однак станом на дату заповнення та подання декларації копії відповідних документів надані не були.

Тобто, у своїх поясненнях суб`єкт декларування підтвердив факт набуття зазначеної квартири у спадщину та передання її в іпотеку, при цьому повідомив про відсутність даних щодо її вартості.

Разом з тим вищенаведені пояснення ОСОБА_1 не спростовували факт зазначення ним недостовірних відомостей у поданій декларації за 2021 рік.

Так, першою декларацією, яка була подана позивачем до Реєстру є декларація кандидата на посаду за 2018 рік, відповідно до відомостей розділу 3 «Об`єкти нерухомості» якої, у полі щодо вартості як на дату набуття суб`єктом декларування права власності на відповідну квартиру, так і за останньою грошовою оцінкою, ОСОБА_1 також обрав позначку «Не відомо». Дата подання декларації на посаду - 19.06.2019, тобто ще до передання 20.06.2019 (як стверджує ОСОБА_1 ) оригіналів правовстановлюючих документів на квартиру іпотекодержателю.

Разом із тим, при укладенні іпотечного договору від 20.06.2019 суб`єкт декларування не був позбавлений можливості, як виготовити копії з оригіналів правовстановлюючих документів на квартиру, так і звернутися раніше ніж 18.12.2023 із запитом до іпотекодержателя про їх надання.

Таким чином, ОСОБА_1 у вказаному розділі декларації зазначив відомості, які відрізняються від достовірних на суму 8 561,50 грн.

Під час проведення повної перевірки поданої ОСОБА_1 за 2021 рік декларації. Національним агентством встановлено, що у розділі 3 «Об`єкти нерухомості» суб`єкт декларування зазначив відомості, які не відповідають дійсності, про вартість земельної ділянки загальною площею 1040 кв. м, кадастровий номер 4622785700:01:011:0229, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 та належить йому на праві власності з 26.05.2016, обравши у відповідному полі позначку «Не відомо».

Згідно даних ДРРП право власності на вказану земельну ділянку суб`єкт декларування набув на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 30.07.2015, укладеного між ним та гр. ОСОБА_3 .

Відповідно до п. 3 зазначеного договору вартість земельної ділянки становила 3 306 086,00 грн.

Суб`єкт декларування у своїх поясненнях підтвердив факт набуття зазначеної земельної ділянки на підставі договору купівлі-продажу копію якого особисто надав, натомість зауважив про те, що заповнював декларацію на підставі витягу з ДРРП, який не містив в собі даних про вартість, а сам договір він втратив, не пояснивши при цьому коли та за яких умов це сталося.

Вказані пояснення ОСОБА_1 не спростовують факт зазначення ним недостовірних відомостей у поданій декларації за 2021 рік, оскільки у розумінні вимог Закону на суб`єкта декларування покладено обов`язок зазначати повні та достовірні відомості.

Таким чином, ОСОБА_1 у вказаному розділі декларації зазначив відомості, які відрізняються від достовірних на суму 3 306 086,00 грн.

Під час проведення повної перевірки поданої ОСОБА_1 за 2021 рік декларації, відповідачем встановлено, що у розділі 3 «Об`єкти нерухомості» суб`єкт декларування зазначив відомості, які не відповідають дійсності, про вартість земельної ділянки загальною площею 1020 кв.м, кадастровий номер 4622785700:01:011:0247, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 та належить йому на праві власності з 08.07.2016, обравши у відповідному полі позначку «Не відомо».

Так, згідно даних ДРРП право власності на вказану земельну ділянку суб`єкт декларування набув на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 30.07.2015, укладеного між ним та гр. ОСОБА_4 .

Відповідно до п. 3 зазначеного договору вартість земельної ділянки становила 3 972 600,00 грн., а розрахунок відбувався щомісячно з 30.08.2015 по 30.06.2016. Згідно із заявою гр. ОСОБА_4 від 30.06.2016, виданою усім, кого це стосується, суб`єкт декларування на зазначену дату повністю здійснив розрахунок за вказану земельну ділянку.

Таким чином, ОСОБА_1 у вказаному розділі декларації зазначив відомості, які відрізняються від достовірних на суму 3 972 600,00 грн.

Під час проведення повної перевірки поданої ОСОБА_1 за 2021 рік декларації, Національним агентством встановлено, що у розділі 3 «Об`єкти нерухомості» суб`єкт декларування зазначив відомості, які не відповідають дійсності, про вартість квартири загальною площею 49,2 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , яка належить йому на праві власності з 26.05.2015, обравши у відповідному полі позначку «Не відомо».

Згідно даних ДРРП право власності на вказану квартиру суб`єкт декларування набув на підставі свідоцтва про право власності, виданого 29.05.2015 відповідно до акта приймання-передачі майнових прав від 20.05.2015 на об`єкт нерухомості - квартиру згідно з договором купівлі-продажу майнових прав від 21.11.2012, з п. 4.1 якого вбачається, що попередня вартість майнових прав становила 23 785,50 дол. США. перший платіж - 7 135,65 дол. США. Зокрема, з урахуванням курсу валют, встановленого НБУ станом на 31.12.2013, вартість майнових прав могла становити - 190 117,50 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 у вказаному розділі декларації зазначив відомості, які відрізняються від достовірних на суму 190 117,50 грн.

Під час проведення повної перевірки поданої ОСОБА_1 за 2021 рік декларації, Національним агентством встановлено, що у розділі 3 «Об`єкти нерухомості» суб`єкт декларування зазначив відомості, які не відповідають дійсності, про вартість квартири загальною площею 73,4 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 , яка належить йому на праві власності з 26.05.2015, обравши у відповідному полі позначку «Не відомо».

Згідно даних ДРРП право власності на вказану квартиру суб`єкт декларування набув на підставі свідоцтва про право власності, виданого 29.05.2015 відповідно до акта приймання-передачі майнових прав від 20.05.2015 на об`єкт нерухомості - квартиру згідно з договором купівлі-продажу майнових прав від 21.11.2012, з п. 4.1 якого вбачається, що попередня вартість майнових прав становила 36 839,75 дол. США. перший платіж - 11 051.93 дол. США гривневий еквівалент, з урахуванням курсу валют, встановленого НБУ станом на 31.12.2013, вартість майнових прав могла становити - 294 460,12 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 у вказаному розділі декларації зазначив відомості, які відрізняються від достовірних на суму 294 460,12 грн.

Під час проведення повної перевірки поданої ОСОБА_1 за 2021 рік декларації Національним агентством встановлено, що у розділі 3 «Об`єкти нерухомості» суб`єкт декларування зазначив відомості, які не відповідають дійсності, про вартість квартири загальною площею 74,6 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_5 , яка належить йому на праві власності з 31.01.2014, обравши у відповідному полі позначку «Не відомо».

Згідно даних ДРРП право власності на вказану квартиру суб`єкт декларування набув на підставі договору купівлі-продажу квартири від 31.01.2014, укладеного між ним та громадянами ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 . Відповідно до п. 3 цього договору вартість квартири становила - 260 500,00 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 у вказаному розділі декларації зазначив відомості, які відрізняються від достовірних на суму 260 500,00 грн.

Під час проведення повної перевірки поданої ОСОБА_1 за 2021 рік декларації, Національним агентством встановлено, що у розділі 3 «Об`єкти нерухомості» суб`єкт декларування зазначив відомості, які не відповідають дійсності, про вартість земельної ділянки загальною площею 973 кв. м, кадастровий номер 4622785700:01:011:0230, розташованої за адресою: АДРЕСА_6 , яка належить йому на праві власності з 22.07.2014, обравши у відповідному полі позначку «Не відомо».

Згідно даних ДРРП право власності на вказану земельну ділянку суб`єкт декларування набув на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 22.07.2014, укладеного між ним та гр. ОСОБА_8 .

Відповідно до п. 3 зазначеного договору вартість земельної ділянки становила 123 549,00 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 у вказаному розділі декларації зазначив відомості, які відрізняються від достовірних на суму 123 549,00 грн.

Під час проведення повної перевірки поданої ОСОБА_1 за 2021 рік декларації. Національним агентством встановлено, що у розділі 3 «Об`єкти нерухомості» суб`єкт декларування зазначив відомості, які не відповідають дійсності, про вартість житлового будинку загальною площею 164,7 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_6 та розміщеного на земельній ділянці, дані про яку вказано у п. 1.7 цього розділу Довідки, який належить йому на праві власності з 22.07.2014 обравши у відповідному полі позначку «Не відомо».

Згідно даних ДРРП право власності на вказаний житловий будинок суб`єкт декларування набув на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 22.07.2014 укладеного між ним та гр. ОСОБА_8 .

Відповідно до п. 3 зазначеного договору вартість житлового будинку становила 614 818,00 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 у вказаному розділі декларації зазначив відомості, які відрізняються від достовірних на суму 614 818,00 грн.

Під час проведення повної перевірки поданої ОСОБА_1 за 2021 рік декларації, Національним агентством встановлено, що у розділі 3 «Об`єкти нерухомості» суб`єкт декларування зазначив відомості, які не відповідають дійсності, про вартість земельної ділянки загальною площею 1052 кв. м, кадастровий номер 4622785700:01:004:0078. розташованої за адресою: АДРЕСА_6 , яка належить йому на праві власності з 22.07.2014, обравши у відповідному полі позначку «Не відомо».

Згідно даних ДРРП право власності на вказану земельну ділянку суб`єкт декларування набув на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 22.07.2014 укладеного між ним та гр. ОСОБА_8 .

Відповідно до п. 3 зазначеного договору вартість земельної ділянки становила 141 694,00 грн.

Обгрунтування причин неврахування Національним агентством пояснень суб`єкта декларування наведено в п. 1.2. цього розділу оскаржуваної Довідки.

Таким чином, ОСОБА_1 у вказаному розділі декларації зазначив відомості, які відрізняються від достовірних на суму 141 694,00 грн.

Під час проведення повної перевірки поданої ОСОБА_1 за 2021 рік декларації. Національним агентством встановлено, що у розділі 3 «Об`єкти нерухомості» суб`єкт декларування не зазначив відомостей про земельну ділянку загальною площею 1 846 кв. м, кадастровий номер 4622785700:01:011:0206, розташовану за адресою: АДРЕСА_6 , яка належить йому на праві власності з 15.06.2011.

Згідно даних Державного земельного кадастру (далі - ДЗК) та ГУ Держгеокадастру у Львівській області право власності на вказану земельну ділянку ОСОБА_1 набув на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 15.06.2011.

У своїх поясненнях ОСОБА_1 зазначив, що при набутті ним права власності на житловий будинок (договір дарування від 14.07.2010), який розміщений на зазначеній земельній ділянці, предметом дарування був лише житловий будинок, у зв`язку із чим він вважав, що земельна ділянка на момент набуття ним права власності не була сформована в розумінні положень Земельного кодексу України. Поінформував, що вказана земельна ділянка надана йому у власність шляхом безоплатної приватизації із земель комунальної власності на підставі рішення Малехівської сільської ради 6 сесії 6 скликання від 12.04.201 1 №3.

Також суб`єкт декларування пояснив, що відповідно до п. 1 договору дарування від 14.07.2010 одночасно із відчуженням житлового будинку наступним правочином відчужується земельна ділянка площею 924 кв. м, кадастровий номер 4622785700:01:011:0189, що знаходиться на АДРЕСА_6 , на якій розміщений вказаний житловий будинок, відомості про який зазначено у розділі 3 декларації. Жодних правочинів щодо передачі у власність суб`єкту декларування земельної ділянки, на якій розміщений житловий будинок на АДРЕСА_6 сторонами вчинено не було.

Водночас під час перевірки встановлено, що відповідно до даних ДЗК. Держгеокадастру та ГУ Держгеокадастру у Львівській області інформація про земельну ділянку з кадастровим номером 4622785700:01:011:0189 відсутня.

Пояснення суб`єкта декларування враховано з огляду на те, що під час перевірки не здобуто доказів щодо наявності у нього підстав приховувати від декларування вказану земельну ділянку, але вони не спростовували зазначення у декларації відомостей, які не відповідають дійсності.

Під час проведення повної перевірки поданої ОСОБА_1 за 2021 рік декларації, Національним агентством встановлено, що у розділі 3 «Об`єкти нерухомості» суб`єкт декларування не зазначив відомостей про земельну ділянку загальною площею 1126 кв. м, кадастровий номер 4623683300:01:001:0133, розташовану за адресою: АДРЕСА_7 , яка належить йому на праві власності з 16.07.2004.

Згідно даних ДРРП ДЗК та ГУ Держгеокадастру у Львівській області право власності на вказану земельну ділянку суб`єкт декларування набув на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 16.07.2004. укладеного між суб`єктом декларування та гр. ОСОБА_9 . При цьому у договорі зазначено площу цієї земельної ділянки - 1 322 кв. м.

Відповідно до положень ст. ст. 81, 126 Земельного кодексу Україні, у редакції чинній на момент набуття суб`єктом декларування права власності на вказану земельну ділянку, право власності на земельні ділянки громадянами набуваються на підставі, зокрема придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами, а саме право власності посвідчується державними актами.

Разом з тим п. 7 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 16.07.2004 визначено, що право власності, у тому числі набувається на підставі його державної реєстрації.

У своїх поясненнях ОСОБА_1 , посилаючись на вказані вище відомості та норми земельного законодавства, підтвердив підстави і умови набуття ним права власності на зазначену земельну ділянку. Щодо причин незазначення про неї відомостей у розділі 3 декларації пояснив, що йому на підставі вказаного вище договору купівлі-продажу був виданий державний акт на право приватної власності на землю від 01.04.1999, проте він виданий одночасно на дві земельні ділянки: площею 1 126 кв. м та 2 220 кв. м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_7 .

Оскільки площа та межі земельних ділянок не були визначені в натурі на місцевості, з метою внесення інформації про них до ДЗК у грудні 2021 року суб`єкт декларування замовив проведення робіт щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі та виготовлення технічної документації. На підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), інформацію про земельну ділянку, зокрема, загальною площею 1 126 кв. м, кадастровий номер 4623683300:01:001:0133, до ДЗК внесено у наступному звітному періоді - 29.09.2022, при цьому 09.12.2022 суб`єкт декларування здійснив державну реєстрацію права власності на неї.

Під час проведення перевірки встановлено, що суб`єкт декларування відобразив відомості про зазначену земельну ділянку у розділі 3 поданої ним за 2022 рік декларації.

Натомість з урахуванням даних, встановлених в ході проведення перевірки, відомості про цю земельну ділянку мали бути відображені у розділі 3 декларації за 2021 рік, а саме: загальна площа земельної ділянки - 1 126 кв. м, дата набуття суб`єктом декларування права власності на неї - 16.07.2004, її вартість - 21 433,00 грн.

Пояснення суб`єкта декларування враховано з огляду на відсутність підстав з його боку приховати відомості про вказану земельну ділянку, але вони не спростовували зазначення відомостей, які не відповідають дійсності.

Під час проведення повної перевірки поданої ОСОБА_1 за 2021 рік декларації. Національним агентством встановлено, що у розділі 3 «Об`єкти нерухомості» суб`єкт декларування не зазначив відомостей про земельну ділянку загальною площею 2 220 кв. м, кадастровий номер 4623683300:01:001:1511, розташовану за адресою: АДРЕСА_7 , яка належить йому на праві власності з 01.04.1999.

Згідно даних ДРРП ДЗК та ГУ Держгеокадастру у Львівській області право власності на вказану земельну ділянку суб`єкт декларування набув на підставі держаного акта на право приватної власності на землю від 01.04.1999, виданого відповідно до договорів купівлі-продажу земельної ділянки від 30.03.1999, укладених між ОСОБА_1 та громадянами ОСОБА_10 і ОСОБА_11 .

Так, декларуванню у розділі 3 декларації за 2021 рік підлягали відомості: загальна площа земельної ділянки - 2 220 кв. м, дата набуття суб`єктом декларування - 01.04.1999.

Під час проведення повної перевірки поданої ОСОБА_1 за 2021 рік декларації, Національним агентством встановлено, що у розділі 3 «Об`єкти нерухомості» суб`єкт декларування не зазначив відомостей про земельні ділянки, розташовані за адресою: с. Полтва, Золочівський (Буський) р-н, Львівська обл., які належать члену його сім`ї (дружині) на праві власності з 08.12.2008, а саме:

загальною площею 2 500 кв. м, кадастровий номер 4620684800:05:003:0031;

загальною площею 1 729 кв. м, кадастровий номер 4620684800:05:003:0032.

Згідно даних ДРРП право власності на вказані земельні ділянки дружина суб`єкта декларування набула на підставі рішення Полтв`янської сільської ради Золочівського району Львівської області 10-ї сесії 5 скликання від 04.03.2008 № 87.

Пояснення суб`єкта декларування враховано, але вони не спростували факт зазначення ним відомостей, які не відповідають дійсності.

Під час проведення повної перевірки поданої ОСОБА_1 за 2021 рік декларації. Національним агентством встановлено, що у розділі 3 «Об`єкти нерухомості» суб`єкт декларування зазначив відомості, які не відповідають дійсності, про кадастровий номер земельної ділянки загальною площею 929 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_6 , яка належать члену його сім`ї (дружині) на праві власності з 29.03.2018, вказавши - 4622785700:01:001:266.

Згідно даних ДРРП, ДЗК та ГУ Держгеокадастру у Львівській області кадастровий номер зазначеної земельної ділянки - 4622785700:01:011:266. ОСОБА_1 не навів з даного приводу жодних обгрунтувань.

Під час проведення повної перевірки поданої ОСОБА_1 за 2021 рік декларації, Національним агентством встановлено, що у розділі 3 «Об`єкти нерухомості» суб`єкт декларування зазначив відомості про житловий будинок та земельну ділянку (кадастровий номер 4622785700:01:011:0206), на якій він розміщений за адресою: АДРЕСА_8 та які належать йому на праві власності, не вказавши при цьому даних про право користування членів сім`ї (дружини, дочки) цими об`єктами нерухомості, як фактичним місцем проживання. ОСОБА_1 не навів з даного приводу жодних обґрунтувань.

Таким чином, ОСОБА_1 у розділі 3 декларації зазначив відомості, які не відповідають дійсності (п.п. 1.1 - 1.15) та відрізняються від достовірних на загальну суму 8 912 386,12 грн. (п.п. 1.1-1.9), чим не дотримав вимоги п. 2 ч. 1 ст. 46 Закону.

У вказаному випадку ОСОБА_1 не навів належних обґрунтувань, які б свідчили про очевидну неможливість вказати у відповідному розділі декларації необхідні відомості, а навпаки підтвердив, що володіючи інформацією та правоустановчими документами на об`єкти нерухомості, які належать йому на праві власності, свідомо застосовував позначку «Не відомо», чим допустив формальний підхід до процесу заповнення декларації, що в результаті призвело до зазначення суб`єктом декларування відомостей, що не відповідають дійсності,

Щодо відомостей, вказаних у розділі 6 «Цінне рухоме майно - транспортні засоби» декларації судом встановлено таке.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 46 Закону в декларації зазначаються відомості про цінне рухоме майно, вартість якого перевищує 100 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року, що належить суб`єкту декларування або членам його сім`ї на праві приватної власності, у тому числі спільної власності, або перебуває в її володінні або користуванні незалежно від форми правочину, внаслідок якого набуте таке право.

Під час проведення повної перевірки поданої ОСОБА_1 за 2021 рік декларації. Національним агентством встановлено, що у розділі 6 «Цінне рухоме майно - транспортні засоби» суб`єкт декларування зазначив відомості, які не відповідають дійсності, про наявність у члена його сім`ї (дружини) з 29.01.2019 на праві власності легкового автомобіля Mercedes-Benz GLE 350D, 2018 р.в., ідентифікаційний номер (VIN-код): НОМЕР_1 .

Відповідачем встановлено, що вказаний автомобіль на підставі договору купівлі-продажу від 02.12.2021 був відчужений, про дохід від його відчуження вказано у розділі 11 декларації.

При цьому, протягом половини днів звітного періоду та станом на кінець звітного періоду, у тому числі 30-ти календарних днів, що передували останньому дню звітного періоду, у володінні (розпорядженні) або користуванні суб`єкта декларування транспортний засіб не перебував, що підтверджується наявними у Національного агентства даними.

За таких обставин відомості про цей транспортний засіб не підлягали декларуванню у розділі 6 декларації.

Таким чином, суб`єкт декларування у розділі 6 декларації зазначив відомості, які не відповідають дійсності, чим не дотримав вимог п. 3 ч. 1 ст. 46 Закону. ОСОБА_1 не навів з даного приводу жодних обгрунтувань.

Щодо відомостей, вказаних у розділі 8 «Корпоративні права» декларації, судом встановлено таке.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 46 Закону в декларації зазначаються відомості про інші корпоративні права, що належать суб`єкту декларування або членам його сім`ї, із зазначенням найменування кожного суб`єкта господарювання, його організаційно-правової форми, коду Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України, частки у статутному (складеному) капіталі товариства, підприємства, організації у грошовому та відсотковому вираженні.

Під час проведення повної перевірки поданої ОСОБА_1 за 2021 рік щорічної декларації. Національним агентством встановлено, що у розділі 8 «Корпоративні права» позивач зазначив відомості, які не відповідають дійсності, про наявність у нього корпоративних прав у ТОВ «Торговий дім «Галпап» (код ЄДРПОУ 22343278) з часткою у статутному капіталі в розмірі 57% або у грошовому вираженні - 2 300,00 грн. Натомість згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (далі- ЄДР), а також договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Торговий дім «Галпап» та акту приймання-передачі цієї частки від 02.09.2021, він відчужив свою частку за 2 300,00 грн., дані про що також відображено у розділі 11 декларації.

Відповідно до відомостей ЄДР станом на 31.12.2021 суб`єкт декларування не володів корпоративним правами в ТОВ «Торговий дім «Галпап» та не перебував у переліку засновників цього Товариства, у зв`язку із чим дані про наявність у ОСОБА_1 таких корпоративних прав не підлягали декларуванню у розділі 8 декларації.

Таким чином, суб`єкт декларування у розділі 8 декларації зазначив відомості, які не відповідають дійсності, чим не дотримав вимог п. 5 ч. 1 ст. 46 Закону.

У наданих письмових поясненнях ОСОБА_1 не навів належних обгрунтувань щодо вищевказаних обставин.

Щодо відомостей, вказаних у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації судом встановлено таке.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 46 Закону в декларації зазначаються відомості про отримані доходи суб`єкта декларування або членів його сім`ї, у тому числі доходи у вигляді заробітної плати (грошового забезпечення), отримані як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, гонорари, дивіденди, проценти, роялті, страхові виплати, аліменти, благодійна допомога, пенсія, доходи від відчуження цінних паперів та корпоративних прав, подарунки, а також соціальні виплати та субсидії у разі виплати їх у грошовій формі та інші доходи.

Під час проведення повної перевірки поданої ОСОБА_1 за 2021 рік щорічної декларації, Національним агентством встановлено, що у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» суб`єкт декларування не зазначив відомостей про отриманий ним дохід у вигляді процентів у розмірі 405 709,00 грн., джерелом якого є АТ «Ощадбанк» (код ЄДРПОУ 00032129), що підтверджується довідкою вказаного банку, копію якої надав суб`єкт декларування.

Таким чином, суб`єкт декларування у розділі 11 декларації зазначив відомості, які відрізняються від достовірних на суму 405 709,00 грн.

Під час проведення повної перевірки поданої ОСОБА_1 за 2021 рік щорічної декларації. Національним агентством встановлено, що суб`єкт декларування не зазначив відомостей про отриманий ним дохід у вигляді процентів у розмірі 2 000,02 дол. США. джерелом якого є АТ «Ощадбанк» (код ЄДРПОУ 00032129), що підтверджується довідкою вказаного банку, копію якої надав суб`єкт декларування

Зурахуваннямкурсу валют,встановленого НБУ станомна 31.12.2021, розмір цього активу становив 163 669,75 грн.

Таким чином, суб`єкт декларування у розділі 11 декларації зазначив відомості, які відрізняються від достовірних на суму 163 669,75 грн.

Під час проведення повної перевірки поданої ОСОБА_1 за 2021 рік щорічної декларації, Національним агентством встановлено, що суб`єкт декларування не зазначив відомостей про отриманий ним дохід у вигляді процентів у розмірі 293,33 євро, джерелом якого є АТ «Ощадбанк» (код ЄДРПОУ 00032129), що підтверджується довідкою вказаного банку.

Зурахуваннямкурсу валют,встановленого НБУ станомна 31.12.2021, розмір цього активу становив 9 070,53 грн.

Таким чином, суб`єкт декларування у розділі 11 декларації зазначив відомості, які відрізняються від достовірних на суму 9 070,53 грн.

Під час проведення повної перевірки поданої ОСОБА_1 за 2021 рік щорічної декларації. Національним агентством встановлено, що суб`єкт декларування не зазначив відомостей про отриманийним дохід у вигляді процентів у розмірі 14 363,20 грн., джерелом якого є АТ «ОТП Банк» (код ЄДРПОУ 21685166), що підтверджується довідкою вказаного банку.

Таким чином, суб`єкт декларування у розділі 11 декларації зазначив відомості, які відрізняються від достовірних на суму 14 363,20 грн.

Під час проведення повної перевірки поданої ОСОБА_1 за 2021 рік щорічної декларації, Національним агентством встановлено, що суб`єкт декларування зазначив відомості, які не відповідають дійсності, про розмір отриманого ним доходу у вигляді заробітної плати, джерелом якого є ТДВ «Гал-Кат» (код ЄДРПОУ 38456790), вказавши 2 392 729,00 грн.

Згідно даних Державного реєстру фізичних осіб-платників податків (далі - ДРФО) суб`єкту декларування у звітному періоді ТДВ «Гал-Кат» нарахувало заробітну плату у розмірі 2 392 729,01 грн., проте фактично виплачено - 2 611 599,05 грн.

Відповідно до положень п. 133 Роз`яснень Національного агентства від 13.11.2023 № 4 «Щодо фінансової доброчесності: застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю (подання декларації, повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, повідомлення про відкриття валютного рахунку)» (зі змінами та доповненнями) у розділі 11 декларації зазначаються відомості про доходи, які суб`єкт декларування або члени його сім`ї отримали упродовж звітного періоду. Дохід, що був нарахований, але не отриманий, відображається у деклараціях наступних звітних періодів.

Тобто декларуванню у цьому розділі декларації підлягали дані про розмір фактично отриманого суб`єктом декларування доходу у вигляді заробітної плати на суму 2 611 599,05 грн.

Факт зазначення у декларації меншої суми ніж фактично отримана не спростовує встановленого порушення у вигляді відображення відомостей, які не відповідають дійсності.

Під час проведення повної перевірки поданої ОСОБА_1 за 2021 рік щорічної декларації, Національним агентством встановлено, що суб`єкт декларування зазначив відомості про отримані ним доходи від надання майна в оренду у розмірах 28 788,00 грн. та 23 175,00 грн., джерелом яких є ТОВ «Волинь-Мет» («Альфа Інжинірінг Компані») (код ЄДРПОУ 42895670).

Разом з тим, згідно з даними ДРФО суб`єкт декларування від ТОВ «Волинь-Мет» («Альфа Інжинірінг Компані») отримав дохід у вказаному вигляді лише на суму 28 788,00 грн.

При цьому ОСОБА_1 не скористався правом надати пояснення та підтвердні документи, на підставі яких у розділ 11 декларації він зазначив відомості про дохід у розмірі 23 175.00 грн.

Відповідь від ТОВ «Волинь-Мет» («Альфа Інжинірінг Компані») на письмовий запит Національного агентства отримана не була, у зв`язку з його поверненням без вручення з відміткою АТ «Укрпошта» «За закінченням терміну зберігання».

Тобто підтвердити або спростувати фактичне одержання суб`єктом декларування доходу в розмірі 23 175.00 грн. під час перевірки не вдалося.

Таким чином, суб`єкт декларування у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації зазначив відомості, які не відповідають дійсності (п.п. 4.1-4.5) та відрізняються від достовірних на загальну суму 592 812,48 грн. (п.п. 4.1-4.4). чим не дотримав вимоги п. 7 ч. 1 ст. 46 Закону. Крім того, у вказаному розділі декларації суб`єкт декларування зазначив відомості, які не вдалося перевірити (п.п. 4.6).

Щодо відомостей, вказаних у розділі 12 «Грошові активи» декларації судом встановлено таке.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 46 Закону в декларації зазначаються відомості про наявні у суб`єкта декларування або членів його сім`ї грошові активи, у тому числі готівкові кошти, кошти, розміщені на банківських рахунках або які зберігаються у банку, внески до кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ, кошти, позичені третім особам, поворотна фінансова допомога, надана третім особам, та кошти, які не сплачені третіми особами і строк сплати яких настав відповідно до умов правочину або рішення суду, а також активи у дорогоцінних (банківських) металах.

До відомостей щодо грошових активів включаються дані про вид, розмір та валюту активу, а також найменування та код Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України установи, в якій відкриті відповідні рахунки або до якої зроблені відповідні внески.

Під час проведення повної перевірки Національним агентством встановлено, що суб`єкт декларування не зазначив відомостей про свій грошовий актив у вигляді коштів, позичених третім особам, у загальному розмірі 3 632 800,00 грн., а саме шляхом надання ТОВ «Виробниче підприємство «Укркабель» (код ЄДРПОУ 38261938) безпроцентних позик, що підтверджується наданими вказаним Товариством даними.

Згідно з договорами безпроцентної позики від 17.12.2018 та 14.08.2019 (з додатковими угодами до них), укладеними між суб`єктом декларування та ТОВ «Виробниче підприємство «Укркабель», копії яких надало Товариство, суб`єкт декларування надав ТОВ «Виробниче підприємство «Укркабель» безпроцентні позики у вигляді грошових коштів на суми 2 632 800,00 грн. та 1 000 000,00 грн. відповідно, що підтверджується виписками AT «КБ «Акордбанк» (код ЄДРПОУ 35960913), копії яких надано вказане Товариство.

Умовами додаткових угод, укладених до зазначених договорів безпроцентної позики, строк повернення коштів встановлено - 22.12.2025. При цьому за інформацією, наданою ТОВ «Виробниче підприємство «Укркабель», у звітному періоді кошти в рахунок позики цим Товариством не повертались.

Під час перевірки встановлено, що суб`єкт декларування також не відображав відомостей про цей актив у деклараціях, поданих ним за попередні звітні періоди, у тому числі за 2018-2019 роки.

Таким чином, суб`єкт декларування у розділі 12 декларації зазначив відомості, які відрізняються від достовірних на суму 3 632 800,00 грн.

Під час проведення повної перевірки щорічної декларації, Національним агентством встановлено, що суб`єкт декларування зазначив відомості, які не відповідають дійсності, про свій залишок грошових коштів, розміщених на банківських рахунках, відкритих в AT «Ощадбанк», вказавши окремо кошти у розмірі 578 916,00 грн. та у розмірі 7 905 608,00 грн., тобто на загальну суму - 8 484 524,00 грн.

Згідно з довідкою AT «Ощадбанк», копію якої надав суб`єкт декларування, загальний залишок його коштів, розміщених на банківських рахунках, відкритих в цьому банку станом на 31.12.2021 складав 6 455 958,74 грн.

Таким чином, суб`єкт декларування у розділі 12 декларації зазначив відомості, які відрізняються від достовірних на суму 2 028 566,26 грн. (8 484 524,00 - 6 455 958,74).

Під час проведення повної перевірки поданої ОСОБА_1 за 2021 рік щорічної декларації. Національним агентством встановлено, що суб`єкт декларування зазначив відомості, які не відповідають дійсності, про свій залишок грошових коштів, розміщених на банківських рахунках, відкритих в АТ «Ощадбанк» (код ЄДРПОУ 00032129), вказавши 303 471,00 дол. США. З урахуванням курсу валют, встановленого НБУ станом на 31.12.2021 розмір цього активу становив 8 278 142,63 грн.

Згідно довідки АТ «Ощадбанк», копію якої надав суб`єкт декларування, загальний залишок його коштів, розміщених на банківських рахунках, відкритих в цьому банку станом на 31.12.2021 складав 302 452,83 дол. США. З урахуванням курсу валют, установленого НБУ станом на 31.12.2021, розмір цього активу становив 8 250 368,79 грн.

Таким чином, суб`єкт декларування у розділі 12 декларації зазначив відомості, які відрізняються від достовірних на суму 27 773,84 грн. (8 278 142,63 - 8 250 368,79).

Під час проведення повної перевірки поданої ОСОБА_1 за 2021 рік щорічної декларації, Національним агентством встановлено, що суб`єкт декларування зазначив відомості, які не відповідають дійсності, про свій залишок грошових коштів, розміщених на банківських рахунках, відкритих в АТ «Ощадбанк» (код ЄДРПОУ 00032129), вказавши 41 187,00 євро. З урахуванням курсу валют, установленого НБУ станом на 31.12.2021 розмір цього активу складав 1 273 609,13 грн.

Згідно довідки АТ «Ощадбанк», копію якої надав суб`єкт декларування, загальний залишок його коштів, розміщених на банківських рахунках, відкритих в цьому банку, станом на 31.12.2021 становив 41 183,13 євро. З урахуванням курсу валют, встановленого НБУ станом на 31.12.2021 розмір цього активу складав 1 273 489,46 грн.

Таким чином, суб`єкт декларування у розділі 12 декларації зазначив відомості, які відрізняються від достовірних на суму 119,67 грн. (1 273 609,13 - 1 273 489,46).

Під час проведення повної перевірки поданої ОСОБА_1 за 2021 рік щорічної декларації, Національним агентством встановлено, що суб`єкт декларування зазначив відомості про свій залишок грошових коштів у розмірі 3 657,00 грн., розміщених на банківських рахунках, відкритих в АТ КБ «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570). Проте, згідно довідки цього банку у позивача відсутні банківські рахунки, відкриті в АТ КБ «ПриватБанк», тобто цей розмір грошового активу не підтверджено.

При цьому суб`єкт декларування не скористався правом надати пояснення та підтвердні документи, на підставі яких у розділ 12 декларації внесено відомості про цей грошовий актив.

Таким чином, суб`єкт декларування у розділі 12 декларації зазначив відомості, які відрізняються від достовірних на суму 3 657,00 грн.

Таким чином, у сукупності, ОСОБА_1 у розділі 12 «Грошові активи» декларації вказав відомості, які не відповідають дійсності та відрізняються від достовірних на загальну суму 5 692 916,77 грн. (п.п. 5.1-5.5), чим не дотримав вимоги п. 8 ч. 1 ст. 46 Закону.

Позивач не спростовував вищенаведених доводів Національного агентства. У вказаному випадку ОСОБА_1 не навів належних обґрунтувань, які б свідчили про очевидну неможливість вказати у відповідному розділі декларації необхідні відомості.

Щодо відомостей, вказаних у розділі 12.1 «Банківські та інші фінансові установи, у яких відкрито рахунки суб`єкта декларування або членів його сім`ї» декларації судом встановлено таке.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 46 Закону в декларації зазначаються відомості про банківські та інші фінансові установи, у тому числі за кордоном, в яких у суб`єкта декларування або членів його сім`ї відкриті рахунки (незалежно від типу рахунку, а також рахунки, відкриті третіми особами на ім`я суб`єкта декларування або членів його сім`ї, крім рахунків, на яких обліковуються некомпенсовані грошові заощадження громадян України в установах акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», поміщені в період до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР, що діяли на території України) або зберігаються кошти, інше майно. Такі відомості включають дані про банківську або іншу фінансову установу, осіб, які мають право розпоряджатися принаймні одним таким рахунком або мають доступ до індивідуального банківського сейфа в такій установі, осіб, які відкрили принаймні один рахунок на ім`я суб`єкта декларування або членів його сім`ї в такій установі.

Під час проведення повної перевірки поданої ОСОБА_1 за 2021 рік щорічної декларації. Національним агентством встановлено, що у розділі 12.1 «Банківські та інші фінансові установи, у яких відкрито рахунки суб`єкта декларування або членів його сім`ї» суб`єкт декларування зазначив відомості, які не відповідають дійсності, про АТ КБ «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570).

Так, згідно даних цього банку у суб`єкта декларування відсутні банківські рахунки, які були активні на кінець звітного періоду.

Таким чином, суб`єкт декларування у розділі 12.1 декларації зазначив відомості, які не відповідають дійсності, чим не дотримав вимоги п. 82 ч. 1 ст. 46 Закону. ОСОБА_1 не навів з даного приводу жодних обгрунтувань.

Щодо відомостей, вказаних у розділі 13 «Фінансові зобов`язання» декларації» судом встановлено таке.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 46 Закону в декларації зазначаються відомості про фінансові зобов`язання суб`єкта декларування або членів його сім`ї, у тому числі отримані кредити, позики, зобов`язання за договорами лізингу, розмір сплачених коштів у рахунок основної суми позики (кредиту) та процентів за позикою (кредитом), залишок позики (кредиту) станом на кінець звітного періоду, зобов`язання за договорами страхування та недержавного пенсійного забезпечення. Відомості щодо фінансових зобов`язань включають дані про вид зобов`язання, його розмір, валюту зобов`язання, інформацію про особу, стосовно якої виникли такі зобов`язання, відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, та дату виникнення зобов`язання. Такі відомості зазначаються лише у разі, якщо розмір зобов`язання перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року.

Під час проведення повної перевірки поданої ОСОБА_1 за 2021 рік щорічної декларації, Національним агентством встановлено, що у розділі 13 «Фінансові зобов`язання» декларації» суб`єкт декларування зазначив відомості про АТ «Карпаткурортбуд» (код ЄДРПОУ 04718527), як юридичну особу, на користь якої у нього 29.12.2021 виникло фінансове зобов`язання у розмірі 6 698 237,00 грн. у вигляді оплати за емітовані цінні папери.

У своїх поясненнях ОСОБА_1 пояснив що 29.12.2021 він уклав з федерацією професійних спілок Львівщини договір купівлі-продажу фінансових інструментів (цінних паперів), згідно з яким повинен був отримати у власність та оплатити цінні папери (акції), емітовані АТ «Карпаткурортбуд», у кількості 7 711 шт. на загальну вартість 6 698 237,26 грн. Станом на 31.12.2021 зазначена вартість придбаних цінних паперів (акцій), емітованих цим товариством, позивачем не була сплачена, у зв`язку із чим у нього виникло фінансове зобов`язання перед федерацією професійних спілок Львівщини на вказану суму. Внаслідок технічної помилки в розділі 13 декларації замість федерації профспілок Львівщини він зазначив - АТ «Карпаткурортбуд».

Разом з тим, під час проведення перевірки суб`єкт декларування не надав Національному агентству копію договору купівлі-продажу фінансових інструментів (цінних паперів), укладеного з федерацією професійних спілок Львівщини.

При цьому відповідно до даних, які надало АТ «Карпаткурортбуд», у ОСОБА_1 станом на 31.12.2021 відсутні будь-які фінансові зобов`язання перед цим Товариством, зокрема у вигляді оплати за емітовані АТ «Карпаткурортбуд» акції.

Тобто підтвердити або спростувати відомості про особу, на користь якої у суб`єкта декларування виникло вказане фінансове зобов`язання, під час перевірки не вдалося.

Водночас факт наміру суб`єкта декларування придбати цінні папери, емітовані АТ «Карпаткурортбуд», у кількості 7 711 шт. на загальну вартість 6 698 237,26 грн. підтверджується відомостями, які надала депозитарна установа ТОВ «Підприємство «Росан-Цінні папери» (код ЄДРПОУ 22335534), згідно з якими 29.12.2021 між ОСОБА_1 та цим Товариством укладено договір про обслуговування рахунку в цінних паперах та договір-доручення на купівлю фінансових інструментів (цінних паперів), предметом якого є доручення суб`єкта декларування зазначеній депозитарній установі протягом року з дня укладення цього договору або до моменту повного виконання зобов`язань депозитарною установою надати інвестиційні послуги з придбання акцій простих іменних, емітованих АТ «Карпатикурортбуд», у кількості 7 711 шт. номінальною вартістю 50,00 грн за ціною 868,66 грн за 1 акцію, тобто на загальну суму у розмірі 6 698 237,26 грн.

У зв`язку з чим 29.12.2021 ТОВ «Підприємство «Росан-Цінні папери» відкрило на ім`я ОСОБА_1 рахунок у цінних паперах № НОМЕР_2 .

Під час аналізу відомостей декларації, поданої суб`єктом декларування за 2022 рік, встановлено, що у нього з 15.02.2022 на праві власності наявні 7 711 акцій, емітованих AT «Карпаткурортбуд», номінальною вартістю 50,00 грн., що підтверджується даними SMIDA. Тобто загальна вартість зазначеного пакету акцій - 385 550,00 грн.

Натомість підтвердити або спростувати, чи була реально сплачена суб`єктом декларування сума у розмірі 6 698 237,26 грн. за вказану кількість цінних паперів (акцій), емітованих AT «Карпаткурортбуд», під час перевірки встановити не вдалося.

Таким чином, суб`єкт декларування у розділі 13 декларації зазначив відомості, які не вдалося перевірити. Позивач не навів жодних обгрунтувань в спростування вищенаведених доводів Національного агентства.

Таким чином, за результатами проведення повної перевірки декларації щодо з`ясування достовірності задекларованих відомостей встановлено, що ОСОБА_1 при поданні декларації вказав відомості, що не відповідають дійсності на загальну суму 15 198 115,37 грн., чим в свою чергу не дотримав вимог пп. 2, 3, 5, 7, 8, 8-1 ч. 1 ст. 46 Закону. При цьому Національним агентством було використано вичерпні джерела, які доводили факти обізнаності позивача з достовірними даними стосовно окремих об`єктів, в яких останній свідомо обрав позначку «Не відомо».

При цьому суд відхиляє твердження позивача про невстановлення в ході проведення перевірки наявності умислу у його діях щодо декларування недостовірних відомостей, оскільки Національне агентство не є органом, до повноважень якого належить встановлення наявності умислу чи вини як складової суб`єктивної сторони злочину в діях суб`єкта декларування при заповненні декларації. А є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику, має превентивні функції, зокрема, щодо здійснення в порядку, визначеному Законом, контролю та перевірки декларацій. Так, відповідач визначає лише ознаки правопорушення, а безпосередньо умисел та інші його складові встановлюють спеціально уповноважені суб`єкти у сфері протидії корупції - органи прокуратури, Національної поліції, Національного антикорупційного бюро України.

Незгода позивача з результатами проведення повної перевірки його декларації не може бути правовою підставою для скасування спірної Довідки у оскаржуваній частині. У спірних правовідносинах Національне агентство реалізувало свої повноваження щодо проведення перевірки декларації ОСОБА_1 та сформувало за її результатами Довідку, в якій виклало встановлені недостовірні та неточні відомості.

Відповідно до норм ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Зазначений принцип полягає у захисті порушеного права від порушення, що вже відбулося, тобто в наявності матеріально-правового інтересу позивача відносно дій (бездіяльності) та рішень суб`єкта владних повноважень.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України).

Разом з тим, за змістом наведених норм Конституції України та КАС України вбачається, що судова юрисдикція поширюється не загалом на всі суспільні відносини, а лише на ті, що врегульовані нормами права, тобто на правовідносини.

У свою чергу, неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Отже, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах, а точніше вже порушене.

Порушенням суб`єктивного права особи є створення будь-яких перепон у реалізації нею свого суб`єктивного права, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона вправі розраховувати в разі належної поведінки зобов`язаної особи. Так само протиправним є покладення на особу додаткового обов`язку, який не випливає зі змісту конкретних правовідносин за участі цієї особи.

Отже, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб`єктивних прав та обов`язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення ч. 2 ст. 55 Конституції України, в Рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії.

Таким чином, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Порушення має бути реальним, наявним на час звернення до суду, стосуватися прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Висновки аналогічного змісту безпосередньо викладені у постановах Верховного Суду від 07.02.2017 у справі № 21-3072а16, від 10.01.2019 у справі № 855/3/19, від 11.04.2017 у справі № 800/340/16.

З наведеного вбачається, що суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів конкретної особи - позивача з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші обмеження прав та свобод позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для ухвалення судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 826/4406/16, від 05.03.2020 у справі № 826/12535/17, від 20.11.2019 у справі № 522/23068/16, в яких суд дійшов висновку про те, що відсутність порушеного права встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для ухвалення судом рішення про відмову в позові.

Суд зазначає, що у даному випадку у відносинах між Національним агентством та ОСОБА_1 не виникло обставин, що призвели до порушення його прав, які у свою чергу, підлягали б поновленню в судовому порядку, оскільки дані зазначені у оскаржуваній частині спірної довідки підтверджені матеріалами справи.

Стосовно твердження позивача про те, що факт оприлюднення на офіційному веб-сайті Національного агентства Довідки про результати проведення повної перевірки, яка містить висновки про виявлення у декларації недостовірних та неточних відомостей суб`єкта декларування, з огляду на його правовий статус особи - депутата обласної ради здійснює негативний вплив на гарантоване ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на повагу до свого приватного і сімейного життя, яке охоплює сферу трудової діяльності суд зазначає таке.

Необхідність оприлюднення на офіційному веб-сайті Національного агентства довідок про результати проведення повних перевірок, безпосередньо передбачена п. 10 розділу III Порядку № 26/21. Тобто висвітлення відповідних довідок на широкий загал є реалізацією законних повноважень відповідача та невід`ємною частиною процесу проведення повних перевірок декларацій осіб уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Окремо суд зазначає, що позивач на момент виникнення спірних правовідносин був посадовою особою. У п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 визначено, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорення, то вони підлягають ретельному громадському контролю.

Конституційний Суд України у рішенні від 20.01.2012 № 2-рп/2012 (справа № 1-9/2012) зазначив, що перебування особи на посаді, пов`язаній зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування, передбачає не тільки гарантії захисту прав цієї особи, а й додаткові правові обтяження. Публічний характер як самих органів - суб`єктів владних повноважень, так і їх посадових осіб вимагає оприлюднення певної інформації для формування громадської думки про довіру до влади та підтримку її авторитету у суспільстві.

Публічні особи повинні усвідомлювати, що особливий статус, який вони мають у суспільстві, автоматично збільшує рівень тиску на приватність їхнього життя (Резолюція Парламентської Асамблеї Ради Європи від 25.12.2008 № 1165 (1998)).

Таким чином вищенаведені твердження позивача не заслуговують на увагу.

Крім того, згідно ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призведе до потрібних результатів, наслідків, що дає найбільший ефект.

Ні ст. 47 Хартії основних прав Європейського Союзу (яка є частиною acquis communautaire), ні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не дають визначення поняття «ефективний спосіб захисту» і не встановлюють вимог щодо форми способів захисту; держави-учасниці діють на власний розсуд у цьому відношенні. При цьому основна вимога полягає в тому, щоб ці заходи були «ефективними на практиці та в законі» (п. 288 рішення Європейського суду з прав людини від 21.01.2011 у справі «M.S.S. проти Бельгії та Греції»).

Разом з тим ефективний засіб повинен: бути доступним: бути здатним забезпечити компенсацію за скаргами заявника: мати розумні шанси бути задоволеним (пп 71 та 74 рішення ЄСПЛ від 25.03.2014 у справі «Вучкович та інші проти Сербії")

Щоб визначити можливу відсутність ефективного захисту, необхідно врахувати процесуальний статус сторін та обставини справи (пп 43-51 рішення Суду Європейського Союзу від 17.07.2014 у справі № С 169/14 «Juan Carlos Sвnchez Morcillo, Maria del Carmen Abril Garcia v Banco Bilbao Vizcaya Argentaria, SA», яке є частиною acquis communautaire). Природа права, яке підлягає захисту в судовому порядку, впливає на вид способу захисту, який держава зобов`язана забезпечити (п. 191 рішення ССПЛ від 20.03.2008 у справі «Будаєва та інші проти Росії»).

Отже, під час розгляду адміністративної справи суд, крім надання об`єктивної оцінки наявності у позивача порушеного права на момент звернення до адміністративного суду чи на момент ухвалення судом рішення, повинен також визначити, чи забезпечить задоволення позову захист та відновлення його порушеного права.

Зважаючи на викладене, враховуючи природу правовідносин, що виникли між сторонами та відсутність порушеного права, за захистом якого позивач звернувся до суду, можна дійти висновку, що обраний спосіб захисту у вказаному випадку є неефективним.

У сукупності викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкти владних повноважень, обґрунтував обставини, на яких ґрунтуються їх заперечення, а позивач не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Підсумовуючи викладене суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог.

VIІ. Висновок суду

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, надав суду докази на підтвердження правомірності своїх дій.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

VIІI. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Оскільки у задоволенні позовних вимог належить відмовити, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Леонтович А.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення- 10 березня 2025 р.

СудКиївський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення25.02.2025
Оприлюднено12.03.2025
Номер документу125694492
СудочинствоАдміністративне
КатегоріяСправи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо

Судовий реєстр по справі —320/41090/24

Рішення від 25.02.2025

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Леонтович А.М.

Ухвала від 28.02.2025

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Ганечко Олена Миколаївна

Рішення від 25.02.2025

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Леонтович А.М.

Ухвала від 21.10.2024

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Леонтович А.М.

Ухвала від 10.09.2024

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Леонтович А.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні