Ухвала від 10.03.2025 по справі 320/11071/25

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні позову

10 березня 2025 року 320/11071/25

Київський окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Перепелиця А.М., ознайомившись з заявою і доданими до неї матеріалами про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «АГРОФОРТ» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось приватне акціонерне товариство «АГРОФОРТ» з заявою до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Київській області від 24.02.2025 №14230/6/10-36-07-07 про результати розгляду повідомлення про втрату (неможливість вивезення) первинних документів відповідно до п.п.69.28 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Київській області застосувати до приватного акціонерного товариства «Агрофорт» норми підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України та запровадити мораторій на проведення документальних перевірок податкових (звітних) періодів з 01.01.2006 по 31.12.2019р.р. за поданими приватним акціонерним товариством «Агрофорт» повідомленням від 27.01.2025 №19 від 27.01.2025.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Разом із позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, відповідно до якої останній просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:

- зупинення дії рішення Головного управління ДПС у Київській області від 24.02.2025 №14230/6/10-36-07-07 до набрання законної сили судовим рішенням у даній адміністративній справі;

- заборони Головному управлінню ДПС у Київській області проводити документальну планову виїзну перевірку за період з 01.07.2018 по 31.12.2019 з питань дотримання вимог податкового, валютного, іншого законодавства до набрання законної сили судовим рішенням у даній адміністративній справі.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивачем зазначено, що проведення перевірки за відсутності висновку щодо правомірності застосування до позивача підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України може призвести до неправомірних висновків відповідача за результатами перевірки та до безпідставного притягнення ТОВ «Агрофорт» до відповідальності за недотримання вимог ПК України, у зв`язку з ненаданням до перевірки первинних бухгалтерських документів, пов`язаних з предметом перевірки. Вказано, що висновки перевіряючих за наслідками перевірки залежать від вирішення питання, чи мають бути застосовані до ТОВ «Агрофорт» спеціальні правила для підтвердження даних, визначених у податковій звітності за минулі податкові (звітні) періоди, зокрема, за період з 01.07.2018 по 31.12.2019, предметом якого є спір у даній справі.

На думку позивача, невжиття вищевказаного способу забезпечення позову може істотно ускладнити поновлення порушених прав ТОВ «Агрофорт» у випадку задоволення поданого ним позову.

Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З урахування вищенаведених положень КАС України, розгляд заяви ТОВ «Агрофорт» про забезпечення позову здійснюється без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглядаючи заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За правилами частин першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Тобто, вжиття заходів забезпечення позову, які передбачені частиною першою статті 151 КАС України можливі лише за наявності обставин, що визначені частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Забезпечення позову це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.

Підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Суд звертає увагу, що сама лише незгода із рішенням суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання його протиправним і скасування ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову. Підтвердження факту вчинення таких порушень чи спростування цієї обставини може бути з`ясоване виключно в процесі розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.

Суд зауважує, що підстави вважати, що оскаржуване рішення, дію якого заявник просить зупинити в межах даної заяви, має очевидні ознаки протиправності, на даний час відсутні, оскільки такі обставини підлягають з`ясуванню саме в ході розгляду адміністративної справи з урахуванням усіх належних та допустимих доказів, які учасники справи надають суду.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі №800/521/17 висловлено правовий висновок, згідно із яким позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом.

Твердження про "очевидність" порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.05.2023 у справі №640/10883/22.

Верховний Суд у постанові від 29.08.2023 у справі № 120/1001/23 зазначив, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Проаналізувавши мотиви, якими заявник обґрунтовує необхідність вжиття заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність об`єктивних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливості захисту цих прав та інтересів без вжиття таких заходів.

Згідно статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, при цьому, наведені позивачем обґрунтування не свідчать про існування обставин визначених статтею 150 КАС України, як підстав для забезпечення позову, а саме не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Суд наголошує на тому, що спосіб забезпечення позову, обраний позивачем, є фактично вирішенням справи по суті на період розгляду справи, що є неприпустимим.

У заяві про забезпечення позову, заявник вказує на протиправність оскаржуваного рішення.

Однак, суд наголошує, що обраний спосіб забезпечення позову по своїй сутності є прямим перешкоджання діяльності Головного управління ДПС у Київській області, як контролюючого органу, в частині проведення перевірок. При цьому, на цій стадії вирішення питання про забезпечення позову, суд не може оцінювати оскаржуване рішення та вважати його таким, що містить очевидні ознаки протиправності, оскільки в іншому випадку втрачається сенс розгляду самої справи по суті, під час якого такому рішенню буде надана оцінка на предмет його правомірності.

Припущення заявника про можливе настання негативних наслідків для нього не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. У даному випадку доводи заявника повинні бути підтверджені реальними доказами, які б дали змогу суду зробити висновок про наявність законодавчо встановлених підстав для вжиття заходів забезпечення позову у спосіб, про який просить заявник.

Суд також звертає увагу на те, що Верховний Суд у постанові 22.09.2020 у справі №520/8836/18 сформував висновок, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки; акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність такого рішення.

Тобто, навіть за умови проведення перевірки попри оскарження рішення про результати розгляду повідомлення про втрату (неможливість вивезення) первинних документів відповідно до п.п.69.28 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, позивач не позбавлений права в подальшому оскаржувати прийняті за її наслідками рішення, обґрунтовуючи їх протиправність порушенням вимог законодавства.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а відтак задоволенню не підлягає.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 150, 151, 153-155, 243 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви приватного акціонерного товариства «АГРОФОРТ» до Головного управління ДПС у Київській області про забезпечення позову (вх. від 10.03.2025 №17489) - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею (суддями). Відповідно до ч.8 ст.154 КАС України ухвала про відмову у забезпеченні адміністративного позову може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.293-297 КАС України.

Суддя Перепелиця А.М.