Ухвала

від 07.03.2025 по справі 380/25365/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

з питань залишення позову без розгляду

07 березня 2025 рокусправа № 380/25365/24

Львівський окружний адміністративний суд в складі судді Желік О.М., розглянувши у письмовому провадженні питання про залишення без розгляду позовної заяви Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Львівської міської ради, Міністерства культури та інформаційної політики України, Департаменту архітектури та містобудування Львівської обласної військової адміністрації про зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради Баланічевої Світлани Сергіївни, ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Львівської міської ради, Міністерства культури та інформаційної політики України, Департаменту архітектури та містобудування Львівської обласної військової адміністрації із вимогою зобов`язати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відновити пам`ятку архітектури, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом демонтажу самовільно влаштованих конструкцій сходів та огородження балкону, а також приведення до відповідних історичних габаритів (відновити) віконного прорізу та встановлення дерев`яного віконного блоку за зразком автентичного на фасаді будинку.

Ухвалою судді від 20.01.2025 у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами.

25.02.2025 від представника відповідача 2 адвоката Бриковської Дар`ї Олексіївни до суду надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку із пропуском позивачем тримісячного строку звернення до адміністративного суду. Обгрунтовує подане клопотання тим, що припис про усунення порушень вимог законодавства про охорону культурної спадщини № 0004/П0799 від 06.09.2023 встановлено відповідачам строк до 30.09.2023 для вжиття заходів щодо демонтування самовільно влаштованих конструкції сходів та огородження балкону; приведення до відповідних історичних габаритів (відновити) віконний проріз та встановити дерев`яний віконний блок за зразком автентичного на фасаді будинку пам`ятки культурної спадщини. Отже, з огляду на встановлені в приписі строки виконання та контролю за його виконання, вже після 30.09.2023 було відомо, що ОСОБА_1 не виконала вимог припису. Таким чином, після 30.09.2023 у Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради з`явилися підстави для звернення до суду з позовом до ОСОБА_1 про відновлення пам`ятки архітектури, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом демонтування самовільно влаштованих конструкцій сходів та огородження балкону; приведення до відповідних історичних габаритів (відновити) віконний проріз та встановити дерев`яний віконний блок за зразком автентичного на фасаді будинку пам`ятки культурної спадщини.

Ухвалою суду від 27.02.2025 позовну заяву залишено без руху у зв`язку із пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду, а також надано позивачу строку для усунення недоліків в позовній заяві шляхом подання до суду заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

06.03.2025 до суду від представника позивача надійшла заява, у якій він просить суд поновити позивачу строк звернення до адміністративного суду, посилаючись на триваючий характер допущених відповідачами порушень.

Розглянувши питання про залишення позову без розгляду суд зазначає таке.

Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини другої цієї статті, для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який якщо не встановлено інше обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, законодавством регламентовано тримісячний строк звернення суб`єкта владних повноважень до суду за захистом його прав, свобод та законних інтересів, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на суд.

Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа ( в даному випадку суб`єкт владних повноважень) дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 28.03.2018 у справі №809/1087/17, від 22.11.2018 у справі №815/91/18 та від 12.04.2023 у справі №380/14933/22.

Як встановлено судом, позивач просить суд зобов`язати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відновити пам`ятку архітектури, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом демонтажу самовільно влаштованих конструкцій сходів та огородження балкону, а також приведення до відповідних історичних габаритів (відновити) віконного прорізу та встановлення дерев`яного віконного блоку за зразком автентичного на фасаді будинку.

При цьому підставою для звернення позивача до суду стало невиконання відповідачами вимог припису про усунення порушень вимог законодавства про охорону культурної спадщини №0004/П0799 від 06.09.2023, яким їм надано строк до 30.09.2023 (включно) для усунення порушень, визначених у такому приписі.

Таким чином суд доходить висновку, що у зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 вимог припису позивача в строк до 30.09.2023, про порушення своїх прав позивач міг дізнатися з першого дня, що слідує за днем закінчення такого строку, тобто 01.10.2023.

Відповідно, враховуючи приписи частини другої 122 КАС України, тримісячний строк звернення до суду суб`єкта владних повноважень в даному випадку, сплив 31.12.2023.

До Львівського окружного адміністративного суду позивач звернувся через підсистему «Електронний суд» 18.12.2024, що свідчить про пропуск ним строку звернення до адміністративного суду.

Представник позивача як на підставу пропуску строку звернення до адміністративного суду посилається на триваючий характер допущених відповідачами порушень.

Надаючи правову оцінку питанню визначенню моменту, з якого починається перебіг строку звернення до суду, суд враховує презумпцію знання законодавства (ignorantia juris non excusat - незнання закону не вибачається), за змістом якої кожен вважається таким, що знає закони.

Зі змісту положень КАС України вбачається, що у ньому, як правило, не визначено граничні межі, у яких адміністративні суди можуть приймати рішення про поновлення строку звернення до суду. Окрім цього, не містить КАС України й конкретних підстав та критеріїв, за якими можливо оцінити поважність причин пропуску відповідного строку.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

У рішенні Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії від 25.01.2000 Європейський суд зазначив про те, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними.

ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18.11.2010 у справі Мушта проти України нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

У рішенні від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України ЄСПЛ указав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).

Таким чином, за практикою ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі Перез де Рада Каванілес проти Іспанії від 28.10.1998, заява № 28090/95, пункт 45).

Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановлювати відповідні процесуальні строки, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Верховний Суд неодноразово вказував (зокрема, постанова від 22.04.2020 у справі №811/1664/18), що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства.

Реалізація права позивача на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною поведінкою.

Питання ж поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.

Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4)ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.06.2021 у справі №120/5780/20-а.

Суд звертає увагу, що представником позивача не зазначено жодної об`єктивної обставини, яка могла б слугувати причиною пропуску строку звернення до адміністративного суду.

При цьому наведені представником позивача у заяві про поновлення процесуального строку правові позиції, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2018 у справі №810/1224/17, постановах Верховного Суду від 23.11.2018 у справі №489/4756/16-а, від 11.04.2018 у справі №804/401/17, суд відхиляє, оскільки висновки Верховного Суду у наведених справах постановлені за інших фактичних обставин.

Нормами статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) передбачено наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.

Згідно частини 1 статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Частинами 3 і 4 статті 123 КАС України передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

У відповідності до пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Згідно частини 3 статті 240 КАС України про залишення позову без розгляду суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про залишення позову без розгляду може бути оскаржена.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про необхідність залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку із пропуском позивачем строку звернення до суду з відповідними позовними вимогами.

Керуючись статтями 122, 123, 240, 241, 248, 250 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

відмовити у задоволенні заяви представника позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Позов Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Львівської міської ради, Міністерства культури та інформаційної політики України, Департаменту архітектури та містобудування Львівської обласної військової адміністрації про зобов`язання вчинити дії залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяЖелік О.М.