Рішення

від 10.03.2025 по справі 400/5/25

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2025 р. № 400/5/25 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідачаДержавна служба України з безпеки на транспорті, вул. Антоновича, 51, м. Київ, 03150, провизнання протиправною та скасування постанови від 19.09.2024 № ПШ 111646,

ВСТАНОВИВ:

02 січня 2025 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивачка) до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 19.09.2024 № ПШ111646, винесену відділом державного нагляду (контролю) в Миколаївській області.

В обґрунтування позовних вимоги позивачка зазначила, що 10.07.2024 за результатами проведеної рейдової перевірки посадовими особами відповідача транспортного засобу позивачки було складено відповідний акт, в якому зафіксовано порушення вимог абзацу п`ятнадцятого частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: за перевищення габаритно-вагових норм на 15,39 відсотка. Постановою відповідача від 19.09.2024 № ПШ111646 до неї застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 гривень. На думку позивачки, вказана постанова є протиправною, оскільки:

адміністративно-господарський штраф може застосовуватися виключно до суб`єктів господарювання, а вона не є фізичною особою-підприємцем;

у спірних правовідносинах автомобільним перевізником було ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТРАНСАГРОТРЕЙД МИКОЛАЇВ», що виключає її відповідальність за порушення абзацу п`ятнадцятого частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»;

в автоперевізника відсутня вина з тієї підстави, що перевантаження на вісь відбулось внаслідок зміни розподілу навантаження на вісі транспортного засобу сипучого вантажу (ріпаку), який перевозився автоперевізником;

оскаржувана постанова прийнята з порушенням двомісячного строку розгляду справи про адміністративне правопорушення (порушення було виявлено 10.07.2024, а оскаржувана постанова винесена 19.09.2024).

У відзиві на позовну заяву від 21.01.2025 відповідач заперечив проти позову і просив відмовити в його задоволенні у повному обсязі. Відзив умотивовано тим, що:

водій транспортного засобу під час відповідної рейдової перевірки особистим підписом в акті перевірки підтвердив факт перевезення вантажу з перевищенням встановлених вагових норм;

позивачку було належним чином повідомлено про дату, час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, однак вона на розгляд справи не з`явилась;

саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом;

доводи позивачки, що вона не була автоперевізником є безпідставними, оскільки надана під час перевірки водієм товарно-транспортна накладна (далі ТТН) є документом на вантаж, а не документом, який визначає автомобільного перевізника; позивачка є власником відповідного транспортного засобу, а отже вона є автомобільним перевізником;

суб`єктом правопорушень, передбачених статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», можуть бути як юридичні особи, так і фізичні особи, незалежно від того, чи здійснюють вони господарську діяльність (є фізичними особами-підприємцями), чи ні;

перевізник, зважаючи на особливості та характер вантажу, зобов`язаний обрати вагу, яка водночас не перевищуватиме як повну масу транспортного засобу, такі і навантаження на осі.

Позивачка правом на подання відповіді на відзив не скористалася.

06.01.2025 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі та розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Одночасно з позовною заявою позивачка подала до суду заяву про забезпечення позову, яку ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.01.2025 задоволено та зупинено стягнення на підставі постанови Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській області від 19.09.2024 № ПШ 111646 по застосування до позивачки адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000,00 грн до дня набрання законної сили судовим рішенням у справі № 400/5/25.

Розглянувши матеріали справи, повно і всебічно, з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 09.09.2023 НОМЕР_1 позивачка є власницею спеціалізованого вантажного сідлового тягача ДАФ ФТ ІКСФ 105.460 (DAF FT XF 105/460), реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Власником спеціалізованого напівпричепа КРОНЕ СДР 27 (KRONE SDR 27), реєстраційний номер ВЕ7794XG, є ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 02.12.2023 НОМЕР_3 .

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Сімов Геннадій Олексійович є керівником ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТРАНСАГРОТРЕЙД МИКОЛАЇВ» (код ЄДРПОУ 44232302).

Згідно з товарно-транспортною накладною від 10.07.2024 № 135, яку надав водій посадовим особам відповідача під час проведення 10.07.2024 рейдової перевірки, автомобільним перевізником, який перевозив насіння ріпаку транспортним засобом ДАФ ФТ ІКСФ 105.460, реєстраційний номер НОМЕР_2 , із напівпричепом КРОНЕ СДР 27, реєстраційний номер НОМЕР_4 , було ТОВ «ТРАНСАГРОТРЕЙД».

10.07.2024 посадова особа відповідача провела на автомобільній дорозі Н-16 «Золотоноша-Черкаси-Сміла-Умань» 39 км + 800 м ваговий контроль транспортного засобу засобом ДАФ ФТ ІКСФ 105.460, реєстраційний номер НОМЕР_2 , із напівпричепом КРОНЕ СДР 27, реєстраційний номер ВЕ7794XG, про що склала Довідку ДЗ 006646 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 10.07.2024 і Акт № АВ005316 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 10.07.2024.

Відповідно до зазначено акта під час перевірки виявлено порушення: перевезення вантажу з перевищенням габаритно-вагових норм, а саме: при нормативно допустимому осьовому навантаженні 11,50 т фактичне навантаження на одну з осей становило 13,27 т, загальна маса 42,07 т при допустимій 42 тонни. Суб`єктом, який перевіряється, зазначено ТОВ «ТРАНСАГРОТРЕЙД».

За результатами перевірки було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № АР 055332 від 10.07.2024 (далі Акт № АР 055332). Відповідно до зазначеного акта автомобільним перевізником допущено перевищення встановлених законодавством вагових норм понад 10 % та не більше 30 % при перевезенні подільного вантажу. Також в цьому акті вказано, що транспортний засіб належить позивачці, а автомобільним перевізником є ТОВ «ТРАНСАГРОТРЕЙД».

Листом від 31.07.2024 № 65546/628/24-24 відповідач повідомив ТОВ «ТРАНСАГРОТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 38944391) про розгляд справи про порушення законодавства у сфері автомобільного транспорту, яке відбудеться у приміщенні відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві 27.08.2024.

ТОВ «ТРАНСАГРОТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 38944391) проінформував відповідача своїм листом (без номера і дати), що він не є власником транспортного засобу з державним номером НОМЕР_5 . Додатково він припустив, що посадовою особою відповідача відповідний акт був складений щодо ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТРАНСАГРОТРЕЙД МИКОЛАЇВ» (код ЄДРПОУ 44232302), до якого було додано дані про вказану юридичну особу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Листом від 10.09.2024 № 78772/632/24-24 відповідач повідомив позивачку про розгляд справи про порушення законодавства у сфері автомобільного транспорту, яке відбудеться у приміщенні відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській області 19.09.2024. Відповідно до довідки про причини повернення / досилання (ф. 20) від 25.09.2024 до поштового відправлення № 0600960631304 позивачка вказаний лист не одержала у зв`язку із закінченням терміну зберігання поштового відправлення.

19.09.2024 відповідач виніс постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ111646 (далі Постанова № ПШ111646).

Згідно з цією постановою позивачкою допущено порушення Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом п`ятнадцятим частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу Даф держ. номер НОМЕР_6 (акт № 055332), а також постановлено стягнути з позивача адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 гривень.

Вважаючи зазначену постанову протиправною, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.

Відповідно до абзацу дванадцятого частини сьомої статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю, вимоги до облаштування та технічного оснащення яких затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту.

Частиною п`ятою статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що розглядати справи про накладення адміністративного-господарських штрафів за порушення, зазначені у цій статті, мають право посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті. Постанова про застосування адміністративно-господарських штрафів є виконавчим документом.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Отже, Державна служба України з безпеки на транспорті, як центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, має повноваження щодо здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю, а його посадові особи розглядати справи про накладення адміністративно-господарських штрафів за порушення за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників.

Згідно з пунктом 1 і додатком розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2021 № 1579-р «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті» відділ державного нагляду (контролю) в Миколаївській області та відділ державного нагляду (контролю) в Черкаській області є структурними підрозділами апарату Державної служби України з безпеки на транспорті. Статусу юридичних осіб вони не мають.

Таким чином, відділ державного нагляду (контролю) в Миколаївській і відділ державного нагляду (контролю) в Черкаській області не мали статусу юридичної особи, а їх посадові особи були посадовими особами апарату Державної служби України з безпеки на транспорті.

З огляду на це суд прийшов до висновку, що посадові особи відповідача, зокрема, такого структурного підрозділу його апарату як відділ державного нагляду (контролю) в Миколаївській області, мали повноваження на розгляд справи про накладення адміністративного-господарських штрафів за порушення, зазначені у статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Згідно з частиною чотирнадцятою статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Абзацом першим пункту 25 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі Порядок № 1567), справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Оскаржувана постанова винесена відповідачем 19.09.2024, тобто поза межами двомісячного терміну з дня складення відповідного акта (10.07.2024), а отже з порушенням пункту 25 Порядку № 1567.

Що стосується безпосередньо юридичного складу адміністративного правопорушення, за яке позивача притягнуто до юридичної відповідальності, то суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 29 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри який перевищують нормативні допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розміри плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з абзацом другим частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Підпунктами «б» і «в» абзацу першого пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (у редакції, чинній з 16.02.2022 у період дії воєнного стану та протягом року після його припинення чи скасування), встановлено, що рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують, зокрема:

фактичної маси комбінованого транспортного засобу двовісного автомобіля (тягача) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною довжиною 13,716 метра на автомобільних державного значення 42 т;

навантаження на одинарну вісь або на здвоєні осі, якщо відстань між осями менш як 1 метр на автомобільних дорогах державного значення 11,5 тонни.

Відповідно до абзацу чотири пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (у редакції, чинній з 16.02.2022 у період дії воєнного стану та протягом року після його припинення чи скасування), транспортних засобів та їх составів, фактична маса та навантаження на вісь яких перевищують параметри, визначені підпунктами «б» та «в» цього пункту, у разі перевезення подільних вантажів забороняється.

Таким чином, законодавством передбачено можливість перевезення з перевищенням габаритно-вагових норм лише неподільних вантажів. Перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами заборонено без будь-яких виключень. Відтак дозволи на такі перевезення, не порушуючи законодавство, не можуть бути виданні.

Відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Згідно з абзацом п`ятнадцятим частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, абзацом п`ятнадцятим частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено юридичну відповідальність за перевезення:

неподільного вантажу з перевищенням законодавчо встановлених габаритно-вагових норм без відповідного дозволу;

подільного вантажу з перевищенням законодавчо встановлених габаритно-вагових норм.

Суд встановив, що відповідно до акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № АР 055332 автомобільним перевізником допущено перевищення встановлених законодавством вагових норм понад 10 відсотків, але менше 20 відсотків, а саме: на одинарну вісь 13,04 т при нормі 11,5 т (13,3 %).

Згідно з довідки ДЗ 006646 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 10.07.2024 під час перевірки посадовими особами відповідача перевізника виявлено порушення: перевезення вантажу з перевищенням габаритно-вагових норм, а саме: при нормативно допустимому осьовому навантаженні 11,50 т фактичне навантаження на одну з осей становило 13,27 т (перевищення на 15,4 %).

Акт № 055332 водій транспортного засобу підписав із зауваженнями, зазначивши, що причиною порушення є «текучість рапсу».

Відтак суд прийшов до висновку, що матеріалами справи підтверджується факт порушення автомобільним перевізником габаритно-вагових норм при перевезенні вантажу на понад 10 %, але не більше 20 відсотків.

Що стосується суб`єкта адміністративного правопорушення, то суд встановив наступне.

Абзацом першим частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що адміністративно-господарські штрафи за порушення законодавства про автомобільний транспорт застосовуються до автомобільних перевізників.

Таким чином, суб`єктами адміністративних правопорушень, диспозиції яких передбачені статтею 60 зазначеного Закону України, є автомобільні перевізники.

Відповідно до абзацу дев`ятнадцять частини першої статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Згідно з абзацом сімнадцятим глави 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, перевізник фізична або юридична особа суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезення вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Відтак суб`єктом правопорушень, передбачених статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», можуть бути як юридичні особи, так і фізичні особи, не залежно від того чи здійснюють вони господарську діяльність (мають статус фізичної особи-підприємця), чи ні.

У позовній заяві позивачка, посилаючись на закріплену статтею 241 Господарського кодексу України (чинний до 28.08.2025) дефініцію адміністративно-господарських штрафів, стверджувала, що до неї не можна застосувати адміністративно-господарські штрафи, встановлені Законом України «Про автомобільний транспорт», оскільки вона не є суб`єктом господарювання.

Суд відхилив вказану аргументацію позивачки, оскільки правові норми, якими передбачено можливість застосування до фізичних осіб адміністративно-господарських штрафів за порушення законодавства про автомобільний транспорт (статті 1, 60 Закону України «Про автомобільний транспорт») є спеціальними по відношенню до правових норм Господарського кодексу України (статті 241).

Поряд з цим, частиною першою статті 909 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довіреній їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 917 Цивільного кодексу України перевізник зобов`язаний надати транспортні засоби під завантаження у строк, встановлений договором.

Будь-яких вимог щодо того, щоб перевізник зобов`язаний при перевезенні використовувати виключно ті транспортні засоби, які перебувають у його власності або в оренді, законодавством не встановлено.

Таким чином, автомобільний перевізник може використовувати при перевезені вантажів транспортні засоби, що йому не належать на праві власності або не перебувають в нього в оренді.

За правопорушення, передбачені статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», притягаються автомобільні перевізники, а не власники чи користувачі транспортного засобу, який перевозиться вантаж. Відповідно, автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися).

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.12.2023 у справі № 140/6000/22 і від 22.02.2024 у справі № 520/4486/23.

Згідно з частинами першою-другою статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Абзацами першим і другим пункту 11.1 глави 11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, встановлено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Отже, водій транспортного засобу при перевезені вантажів обов`язково повинен мати при собі і зобов`язаний пред`явити посадовим особам відповідача при здійсненні ними контрольних заходів товарно-транспортну накладну, у якій повинно бути зазначено інформацію про автомобільного перевізника.

Суд встановив, що автомобільним перевізником у товарно-транспортній накладній від 10.07.2024 № 135, яку надав водій посадовим особам відповідача під час проведення відповідної перевірки, вказаний ТОВ «ТРАНСАГРОТРЕЙД», а не позивачка.

Більше того, в Акті № АВ005316 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 10.07.2024 та в Акті № АР 055332 зазначено, що транспортний засіб належить позивачці, а перевізником згідно з ТТН є ТОВ «ТРАНСАГРОТРЕЙД».

Водночас ТОВ «ТРАНСАГРОТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 38944391) проінформував відповідача своїм листом (без номера і дати), що він не є власником транспортного засобу з державним номером НОМЕР_5 . Додатково він припустив, що посадовою особою відповідача відповідний акт був складений щодо ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТРАНСАГРОТРЕЙД МИКОЛАЇВ» (код ЄДРПОУ 44232302), до якого було додано дані про вказану юридичну особу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У постановах від 19.10.2023 у справі № 640/27759/21 та від 22.02.2024 у справі № 520/4486/23 Верховний Суд сформував правовий висновок, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.

Таким чином, відповідач під час належного розгляду по суті справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт зобов`язаний був установити особу автомобільного перевізника, яка має нести відповідальність за абзацом п`ятнадцятим частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», чого не здійснив.

Суд врахував, що встановлення належного перевізника при вирішенні питання про накладення адміністративно-господарського штрафу є повноваженням саме посадових осіб відповідача, на якого, в силу положень частини другої статті 77 КАС України, покладено обов`язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень.

З огляду на вищезазначене, суд прийшов до висновку, що позивачка не була автомобільним перевізником, а отже адміністративних правопорушень, передбачених статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» не вчиняла.

До аналогічного висновку прийшов Верховний Суд при розгляді подібних спірних правовідносин у постановах від 22.02.2023 у справі № 240/22448/20 і від 01.06.2023 у справі № 640/3944/21.

Тобто Постанова № ПШ111646 прийнята з порушенням абзацу першого частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки складена стосовно неналежного суб`єкта (не автомобільного перевізника), а тому є протиправною і підлягає скасуванню

Відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Абзацом першим частини першої статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступила його посадова чи службова особа.

Платіжною інструкцією від 26.12.2024 № 0.0.4094366019.1 підтверджується понесення позивачкою судових витрат на сплату судового збору за подання цього адміністративного позову у розмірі 1211.20 гривні. Тому ця сума підлягає відшкодуванню шляхом стягнення на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_7 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Антоновича, 51, м. Київ, 03150; код ЄДРПОУ 39816845) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 19.09.2024 № ПШ111646.

3. Стягнути на ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_7 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Антоновича, 51, м. Київ, 03150; код ЄДРПОУ 39816845) судовий збір у розмірі 1211 (Одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.Г.Ярощук

Рішення складено в повному обсязі 10 березня 2025 року