Рішення від 10.03.2025 по справі 420/38108/24

Справа № 420/38108/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні в місті Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до 4 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області (вул. Соборна, 91, м. Подільськ, Одеська область, 66302) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до 4 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, в якому позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати йому ОСОБА_1 , індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року;

зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому ОСОБА_1 , індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року;

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати йому ОСОБА_1 , індексації грошового забезпечения за період з 01.03.2018 по 23.07.2019 включно відповідно до абз.4.6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 №1078;

зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити на його ОСОБА_1 , користь індексацію грошового забезпечения за період з 01.03.2018 по 23.07.2019 iз застосуванням березня 2018 року, як місяця з якого починиться обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) та у фіксованій грошовій сумі розмірі 3985,75 грн. в місяць за період з 01.03.2018 по 23.07.2019 включно з урахуванням абз.3,4,6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 №1078.

Позивач зазначив, що проходив службу у 4 державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області та був звільнений наказом від 23.07.2019 року о/с у запас за віком.

У період проходження служби нарахування грошового забезпечення відповідачем здійснювалося не в повному обсязі, а також при звільненні йому не була належним чином нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення.

Відповідач на його звернення листом від 20.11.2024 року відмовив у нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення.

Позивач вважає протиправними дії відповідача та посилаючись на положення Законів України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон України №2011-XII), «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-ХІІ (далі - Закон №1282-ХІІ), Порядок №1078, практику Верховного Суду та просив задовольнити позовні вимоги щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року, а також нарахувати та виплатити з 01.03.2018 по 23.07.2019 у фіксованій грошовій сумі розмірі 3985,75 грн в місяць (4463,15грн - 477,40грн), зазначивши, що розмір його грошового забезпечення у лютому 2018 року складав 7620,45грн, у березня 8097,85грн (8097,85грн -7620,45грн =477,40).

Ухвалою суду від 16.12.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

До суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що позивачу нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення в межах кошторисних призначень.

Представник вважає, що вимоги про нарахування та виплати індексації різниці є передчасними. Крім того, на думку представника відповідача позивачем пропущений строк звернення до суду з даним позовом.

Справа розглянута у письмовому провадженні.

Судом встановлено, що позивач проходив службу у 4 державному пожежно -рятувальному загоні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області.

Наказом від 23.07.2019 року о/с позивача звільнено зі служби у запас за віком.

У період проходження служби нарахування грошового забезпечення відповідачем здійснювалося не в повному обсязі, а саме не в повному розмірі нараховувалася та виплачувалася індексація грошового забезпечення.

Відповідач на звернення позивача листом від 20.11.2024 року відмовив у нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період його служби, а саме з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року, а з 01.03.2018 по 23.07.2019 у фіксованій грошовій сумі з урахуванням абз.3,4,6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 №1078.

Закон України №2011-XII визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Статтею 9 Закону України №2011-XII встановлено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України №1282-ХІІ.

Згідно з статтею 1 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до ст.2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Статтею 4 Закону визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Частиною 2 ст.5 Закону №1282-ХІІ встановлено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Законом України №76-VIII від 28.12.2014 року статтю 5 доповнено частиною шостою, якою визначено, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік. Вказана частина ст.5 діє в редакції Закону України №2148-VIII від 03.10.2017 року, а саме проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Згідно з пунктом 2 Порядку №1078 (в редакції Постанови КМ №1013 від 09.12.2015) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Частиною 5 ст.242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо спірних правовідносин по даній справі висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 12.12.2018 року по справі №825/874/17, який зазначив, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. При цьому відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації, у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Положеннями Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 року від 17.07.2003 року №1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Разом з тим, виплата індексації не ставиться, вищевказаними нормативно-правовими актами, у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації. Однак, суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що відсутність на рахунках відповідача коштів для виплати індексації грошового забезпечення не є належним доказом неможливості здійснення вказаних виплат (доказом наявності поважних причин не проведення розрахунку).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Враховуючи зазначене, суд неспроможними посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування.

Верховний Суд зазначив, що реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Вказана правова позиція є сталою судовою практикою та визначена у постановах Верховного Суду від 19 липня 2019 року у справі №240/4911/18, від 7 серпня 2019 року у справі №825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі №620/1892/19 та інших.

Позивач звільнився зі служби, а тому повний розрахунок з ним за час проходження служби повинен був здійснити відповідач, у тому числі відповідач був зобов`язаний нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 23.07.2019 року.

Такий період щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям за сталою судовою практикою поділяється на два періоди до 28.02.2018 року та з 01.03.2018 року.

Щодо визначення базового місяця для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року, то при вирішенні вказаного питання суд в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України застосовує правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постанові від 19.05.2022 року по справі №400/103/21, в якій зазначено, що висновок суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що з урахуванням п.5 Порядку №1078 індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року підлягає обчисленню з урахуванням базового місяця, що відповідає місяцю зміни тарифних ставок (окладів) військовослужбовців, тобто, січня 2008 року, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів пунктів 2, 5 Порядку №1078 (в редакції Постанови КМ №1013 від 09.12.2015) для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових. Отже, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.

Схеми посадових окладів військовослужбовців затверджені постановою КМУ від 07.11.2007 року №1294 та не змінювались до лютого 2018 року. Відповідно до приписів Порядку №1078, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року.

У постанові від 31.05.2022 року по справі №380/7071/21 зазначено, що згідно з ухвалою Верховного Суду від 18.04.2022 року касаційне провадження у цій справі відкрите з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої та підпунктом «а» п.2 ч.5 ст.328 КАС України, а саме: відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах у випадку, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Колегія суддів звернула увагу на те, що після подання касаційної скарги та відкриття провадження у цій справі, Верховний Суд виклав висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

Так, у справах №400/1118/21 і №420/3593/20 Верховний Суд, розтлумачивши пункти 2, 5, 10-2 Порядку №1078, зазначив, що для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.

Одночасно з цим, Суд указав, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. Водночас нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.

Зрештою на основі аналізу наведених норм Суд дійшов висновку, що місяць, у якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

Правовідносини у наведених справах і справі ОСОБА_1 є подібними, а відтак указаний висновок є релевантним до цієї справи.

У цьому контексті колегія суддів звертає увагу на те, що постановою КМУ від 07.11.2007 року №1294 затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.

Вказана постанова була чинна з 01 січня 2008 року до 01 березня 2018 року.

Верховним Судом зазначено, що суди попередніх інстанцій установили, що з січня 2008 року по лютий 2018 року посадовий оклад позивача не змінювався. Він змінився лише у березні 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01.03.2018 року та якою установлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців. На основі цього Верховний Суд констатує, що в силу норм Порядку №1078 січень 2008 року є базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення позивача за період з січня 2016 року до березня 2018 року.

Також щодо визначення січня 2008 року для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям до 28.02.2018 року вказано у постановах Верховного Суду від 19.05.2022 року у справі №400/103/21, від 23.06.2022 року у справі №120/2399/21-а та інших.

В постановах Верховного Суду від 31.05.2022 року у справі 380/7071/21 та від 09.06.2022 року у справі №600/524/21-а зазначено також про застосування січня 2008 року при індексації грошового забезпечення військовослужбовців до 28.02.2018 року включно, та застосування березня 2018 року як базового місяця для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з 01.03.2018 року.

Суд вважає необхідним в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України, якою визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, застосувати при вирішенні даної справи №420/33165/24 вищезазначені правові висновки Верховного Суду.

Таким чином, відповідач зобов`язаний був нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року.

З 01 грудня 2015 року положення Порядку № 1078 діють із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова № 1013).

Внесені зміни, серед іншого, передбачали не лише заміну терміну «базовий місяць» на «місяць підвищення доходу», ці зміни надали іншого значення запровадженому новому терміну із зміною алгоритму визначення такого місяця підвищення.

На відміну від правил визначення «базового місяця» (яким вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати) та який визначався у разі, коли збільшувалася заробітна плата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати), «місяцем підвищення доходу» є місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) і визначається він тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). При цьому, за новими правилами зростання зарплати за рахунок інших постійних складових зарплати (без підвищення тарифної ставки чи окладу) не впливає на індексацію та не призводить до зменшення суми індексації.

Якщо точкою відліку для обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) для проведення індексації за попереднім механізмом визначався базовий місяць, у якому індекс споживчих цін приймався за одиницю чи 100%, обчислення ІСЦ розпочиналося із місяця, наступного за базовим, а нарахування індексації провадилося з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частини третя і четверта статті 4 Закону № 1282-ХІІ), то зміни, внесені Постановою №1013, передбачали здійснення обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу та зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Отже, з 01 грудня 2015 року відправною точкою для визначення місяця підвищення й початку обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник.

З 01 грудня 2015 року в абзацах 3,4,5,6 пункту 5 Порядку №1078 по суті зазначено про поняття індексації - різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Згідно з абз. 3-6 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених сабз.1 цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Таким чином, нарахування й виплата індексації - різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковим для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Ураховуючи, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації - різниці, які встановлені абзацами 3,4,6 пункту 5 Порядку №1078, повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними.

Застосовуючи вказаний підхід Верховного Суду, викладений у постанові (на яку посилається скаржник у касаційній скарзі) від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21 (з урахуванням ухвали від 30 березня 2023 року про виправлення описки) та ураховуючи, що 01 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, то з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078 - березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Такий правовий підхід Верховний Суд виклав також у постановах від 29 березня 2023 року у справі №380/5493/21, від 06 квітня 2023 року у справі №420/11424/21, від 12 квітня 2023 року у справі №420/6982/21 з подібними правовідносинами.

За приписами ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У березні 2018 року як місяці підвищення доходу позивача військовій частині належало вирішити питання, чи має позивач право на отримання суми індексації-різниці.

Крім того, згідно з правовими висновками Верховного Суду викладеними у постановах від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21 (з урахуванням ухвали від 30 березня 2023 року про виправлення описки), від 29 березня 2023 року у справі №380/5493/21, від 06 квітня 2023 року у справі №420/11424/21, від 12 квітня 2023 року у справі №420/6982/21 з подібними правовідносинами з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Для правильного застосування абзаців 3,4,5,6 пункту 5 Порядку №1078, ураховуючи спосіб застосований Верховним Судом у справі №400/3826/21, потрібно установити:

- розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) (визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року);

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).

- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б) (визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078));

- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Величина приросту індексу споживчих цін з січня 2008 по січень 2018 року склала 353,3%, наростаючий індекс споживчих цін склав відповідно 253,3%. Враховуючи розмір прожиткового мінімуму у 2018 році сума індексації грошового забезпечення склала 4463,15грн (1762х253,3/100).

Підвищення грошового забезпечення позивача склало 477,40грн (8097,85грн (грошове забезпечення за березень 2018 року) -7620,45грн (грошове забезпечення за лютий 2018 року)).

Сума індексації-різниці в березні 2018 року, яка розраховується як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу склала 3985,75 грн (4463,15 477,40грн).

Вказана сума повинна бути виплачена позивачу з урахуванням раніше нарахованої та виплаченої індексації, що є висновком суду по даній справі.

Верховний Суд у постанові від 24.01.2024 року у справі №400/8139/21 зазначив, що механізм індексації має універсальний характер, позаяк індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру. Своєю чергою, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації (пункт 44 постанови Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі №380/1513/20).

У п.80 постанови від 24.01.2024 року вказано, що системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

В постанові від 06.02.2025 року у справі №620/7282/22 Верховний Суд наголосив, що ураховуючи, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації - різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку N 1078, то повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними.

Суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Суд не приймає доводи представника відповідача, що позивач пропустив строк звернення до суду, оскільки індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення, позивач звільнений наказом від 23.07.2019 року о/с у запас за віком, тобто під час дії норми закону про відсутність строку звернення до суду щодо нарахування та виплати заробітної плати.

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує, відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи встановлені обставини суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 7, 9, 242-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до 4 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області (вул. Соборна, 91, м. Подільськ, Одеська область, 66302, код ЄДРПОУ 38111749) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність 4 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року, та не нарахування та виплати у повному обсязі індексації різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 23.07.2019.

Зобов`язати 4 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року з урахуванням виплачених сум.

Зобов`язати 4 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині у розмірі 3985,75 грн в місяць за період з 01.03.2018 по 23.07.2019 з урахуванням абз.3,4,6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 №1078 з урахуванням виплачених сум.

Рішення набирає законної сили у порядку ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст. 295-297 КАС України.

СуддяЕ.В. Катаєва