Рішення

від 10.03.2025 по справі 440/1289/25

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/1289/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Клочка К.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Інспекції по контролю за благоустроєм, екологічним та санітарним станом міста до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання незаконною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Інспекція по контролю за благоустроєм, екологічним та санітарним станом міста (надалі також позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (надалі також відповідач) про визнання незаконною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити певні дії, а саме просить:

- визнати незаконною та скасувати вимогу державного виконавця від 23.10.2024 № 25109 про сплату Інспекцією по контролю за благоустроєм, екологічним та санітарним станом міста виконавчого збору в розмірі 26800,00 грн. по виконавчому провадженню та витрати на проведення виконавчих дій в сумі 185,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що згідно матеріалів справи, виконавець двічі виходив за місцем, зазначеним у рішенні суду і жодного разу Інспекція не була належним чином, як боржник, запрошена для огляду цієї території. Відповідно до цього, Інспекція не могла надати відповідне підтвердження, що рішення суду виконане в добровільному порядку до того моменту, коли ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про отримання виконавчого листа №440/955/23 виданого їй 20.04.2023. Добровільне виконання рішення суду підтверджується також тим, що навіть за відсутністю повідомлення Інспекції про необхідність вчинення певних дій, під час огляду місця зазначеного рішенням суду, шлагбаум та сторожка були відсутні. Даний факт підтверджений Актами державного виконавця від 7.11.2023 та від 03.04.2024 Таким чином, відсутні будь які відомості про те, що по відношенню до Інспекції вчинялися примусові дії виконавця, направлені виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує щодо задоволення даного адміністративного позову та, посилаючись на те, що державним виконавцем 28.05.2024 керуючись вимогами пункту 9 частини першої статті 39, статтею 40 Закону, винесена постанова про закінчення виконавчого провадження, примірник якої за вих. № 12043 направлений сторонам виконавчого провадження та разом із виконавчим документом до суду, який його видав. На адресу боржника 23.10.2024 за вих. № 25109 направлено вимогу щодо сплати виконавчого збору та витрат виконавчого провадження. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду № 440/11964/24 від 18.11.2024, визнано протиправною та скасовано постанову старшого державного виконавця Відділу від 28.05.2024 про закінчення виконавчого провадження № 72989253. Рішення набрало законної сили 29.11.2024. Суд дійшов висновку, що постанова від 28.05.2024 про закінчення виконавчого провадження №72989253 є передчасною та прийнята всупереч частини другої статті 2 КАС України у поєднанні з частиною другою статті 19 Конституції України. Просимо врахувати, що зазначеним рішенням суду встановлено факт відсутності підстав для закінчення виконавчого провадження згідно пункту 9 частини першої статті 39 Закону.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 вказаного Кодексу.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.03.2023 у справі №440/955/23, що набрало законної сили 11.04.2023, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Суд зобов`язав Інспекцію по контролю за благоустроєм, екологічним та санітарним станом міста провести на підставі рішення комісії з розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтава Виконавчого комітету Полтавської міської ради, оформленого протоколом засідання від 20.11.2020 №ПР/01.5/11, демонтаж обмежуючого пристрою (шлагбауму) та тимчасової споруди (сторожки), самовільно розміщених у дворовому проїзді поряд з багатоквартирним житловим будинком по вул. Соборності 59а, за зверненням ОСОБА_1 , згідно Правил благоустрою міста Полтава, затверджених рішенням одинадцятої сесії Полтавської міської ради сьомого скликання від 16.06.2017.

20.04.2023 Полтавський окружний адміністративний суд видав стягувачу виконавчий лист №440/955/23.

09.10.2023 до ВПВР надійшла заява ОСОБА_1 про відкриття виконавчого провадження.

12.10.2023 державний виконавець відкрив виконавче провадження №72989253 та надав боржнику строк для виконання рішення суду протягом 10 робочих днів. Стягнуто з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 26800 грн..

09.11.2023 державний виконавець здійснив виїзд за адресою: м. Полтава, вул. Соборності, 59а та у присутності двох понятих встановив, що обмежуючий пристрій (шлагбаум) та тимчасова споруда (сторожка) демонтовані, про що склав акт від 09.11.2023.

03.04.2024 державний виконавець повторно здійснив виїзд за адресою: м. Полтава, вул. Соборності, 59а та у присутності двох понятих встановив, що обмежуючий пристрій (шлагбаум) та тимчасова споруда (сторожка) демонтовані, про що склав акт від 03.04.2024.

28.05.2024 державний виконавець прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження №72989253 з підстави, визначеної пунктом 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" - фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

23.10.2024 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено вимогу № 25109 про сплату виконавчого збору у розмірі 26800,00грн по виконавчому провадженню та витрати на проведення виконавчих дій -185 ,00 грн, яка надійшла позивачу 29.10.21024 за вх. № 01-07/031-07/600.

Вважаючи протиправною вимогу державного виконавця від 23.10.2024 № 25109 про сплату Інспекцією по контролю за благоустроєм, екологічним та санітарним станом міста виконавчого збору в розмірі 26800,00 грн. по виконавчому провадженню та витрати на проведення виконавчих дій в сумі 185,00 грн., позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами першою, другою статті 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження".

За визначенням, наведеним у пункті 1 частини першої статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до частини першої, пункту 1 частин другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (пункт 1 частини третьої, частина четверта статті 18 Закону України "Про виконавче провадження").

Пунктом 9 Розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року № 512/5, визначено, що вимога виконавця є письмовим документом, який складається у випадках, передбачених Законом, та є обов`язковою для виконання органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами щодо надання виконавцю документів або їх копій, необхідних для здійснення його повноважень, вчинення інших дій, необхідних для виконання рішення.

Вимога підписується виконавцем та надсилається поштою чи іншими засобами зв`язку або вручається виконавцем особі, яка зобов`язана вчинити дії.

За наявності в особи, яка зобов`язана вчинити дії, електронного кабінету в ЄСІТС вимога надсилається до електронного кабінету такої особи.

Пунктом 12 Розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року № 512/5, визначено, що у вимозі, дорученні, запиті виконавця обов`язково зазначаються: найменування органу державної виконавчої служби, прізвище, ім`я та по батькові державного виконавця або прізвище, ім`я та по батькові приватного виконавця; дата відкриття та номер виконавчого провадження; реквізити виконавчого документа; строк виконання; наслідки невиконання.

Таким чином, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, складати вимоги, які є обов`язковими до виконання, невиконання яких тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Відповідно до частини п`ятої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" та Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами.

Водночас, судом не встановлено наявність обставин, за яких на підставі статті 27 Закону № 1404-VIII стягнення виконавчого збору не здійснюється.

Крім того, суд не погоджується з твердженнями позивача про те, що ним добровільно виконано рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.03.2023 у справі № 440/955/23, з огляду на наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 18.11.2024 у справі № 440/11964/24 встановлено, що складені державним виконавцем акти від 09.11.2023 та 03.04.2024 не є належним доказом демонтажу тимчасової споруди (сторожки), оскільки їх складено без відома стягувача та боржника. При цьому суд враховує, що боржник ОСОБА_1 у заявах від 13.11.2023 та від 15.04.2024 заперечувала факт демонтажу тимчасової споруди (сторожки), зазначивши лише про її перенесення в інший бік та фактичне подальше використання. Надані позивачем та відповідачем фотографії (див. матеріали судової справи в електронній формі КП "ДСС" - Адміністративний позов - додатки - фото (1).pdf, фото (2).pdf, фото (3).pdf; а.с. 45, 46) суд не приймає в якості належних доказів у справі, оскільки їх неможливо пов`язати з конкретним місцем та часом. Інші фактичні дані, що свідчили б про повне виконання боржником судового рішення у справі №440/955/23 в матеріалах виконавчого провадження №72989253, копії яких залучені до матеріалів судової справи, - відсутні.

Також, суд звертає увагу на те, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 18.11.2024 у справі №440/11964/24 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено: визнано протиправною та скасовано постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Нікогосяна Гагіка Меружановича від 28.05.2024 про закінчення виконавчого провадження №72989253.

Суд зауважує, що передумовою винесення вимоги державного виконавця щодо стягнення виконавчого збору у сумі 26800,00 та витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 185,00 грн слугувала постанова про відкриття виконавчого провадження № 72989253 від 12.10.2023 з примусового виконання виконавчого листа № 440/955/23 виданого 20.04.2023 Полтавським окружним адміністративного суду про зобов`язання Інспекцію по контролю за благоустроєм, екологічним та санітарним станом міста провести на підставі рішення комісії з розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтава Виконавчого комітету Полтавської міської ради, оформленого протоколом засідання від 20.11.2020 №ПР/01.5/11, демонтаж обмежуючого пристрою (шлагбауму) та тимчасової споруди (сторожки), самовільно розміщених у дворовому проїзді поряд з багатоквартирним житловим будинком по вул. Соборності 59а, за зверненням ОСОБА_1 , згідно Правил благоустрою міста Полтава, затверджених рішенням одинадцятої сесії Полтавської міської ради сьомого скликання від 16.06.2017.

При вирішенні спору у цій справі суд виходить з того, що на дату винесення оскаржуваної вимоги від 23.10.2024 № 25109, постанова у ВП № 72899253 про відкриття виконавчого провадження та стягнення з відповідача виконавчого збору у розмірі 26800 грн є чинною.

Крім того, вимога державного виконавця від 23.10.2024 № 25109 містить всі відомості, визначені пунктом 12 Розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року № 512/5.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

За результатом розгляду цієї адміністративної справи суд дійшов висновку, що відповідач, при винесенні оскаржуваної вимоги, діяв на підставі та відповідно до закону, а спірне у справі рішення (вимога) відповідає критеріям правомірності у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частинами першою і другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Встановлений Кодексом адміністративного судочинства України обов`язок відповідача-суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

У цій справі відповідачем доведено правомірність його поведінки у спірних правовідносинах та обґрунтованість прийняття оскаржуваної вимоги від 23.10.2024 № 25109 щодо сплати виконавчого збору у розмірі 26800,00 та витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 185,00 грн.

Враховуючи вищенаведене, позов Інспекції по контролю за благоустроєм, екологічним та санітарним станом міста належить залишити без задоволення.

При прийнятті рішення у цій справі суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов Інспекції по контролю за благоустроєм, екологічним та санітарним станом міста (вул.Міщенка,2, Полтава, Полтавська область, 36011, код ЄДРПОУ 21044556) до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Героїв-пожежників, буд. 13, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 43316700) про визнання протиправною та скасування вимоги залишити без задоволення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною восьмою статті 18, частинами сьомою-восьмою статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом десяти днів з складення повного судового рішення.

Суддя К.І. Клочко