Постанова від 05.03.2025 по справі 924/907/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2025 року Справа № 924/907/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Василишин А.Р.

секретар судового засідання Першко А.А.

за участю представників сторін:

позивача: Кучевська Г.В.

відповідача: Кузина М-О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Колективного підприємства "Хмельницька меблева фабрика" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 24 грудня 2024 року у справі №924/907/24 (повний текст складено 26 грудня 2024 року, суддя Вибодовський О.Д.)

за позовом Хмельницької міської ради

до Колективного підприємства "Хмельницька меблева фабрика"

про стягнення заборгованості за договором в розмірі 1 568 103,23 грн.

ВСТАНОВИВ:

Хмельницька міська рада звернулась до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Колективного підприємства "Хмельницька меблева фабрика" про стягнення заборгованості за договором про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Хмельницького в розмірі 1 568 103,23 грн.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 24 грудня 2024 року у справі №924/907/24 задоволено позов Хмельницької міської ради до Колективного підприємства "Хмельницька меблева фабрика" про стягнення заборгованості за договором в розмірі 1568103,23 грн.

Присуджено до стягнення з Колективного підприємства "Хмельницька меблева фабрика" на користь Хмельницької міської ради 1 568 103,23 грн. (один мільйон п`ятсот шістдесят вісім тисяч сто три гривні 23 коп.), з яких 1 292 245,00 грн. (один мільйон двісті дев`яносто дві тисячі двісті сорок п`ять гривень 00 коп.) - коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Хмельницького, 183 703,57 грн. (сто вісімдесят три тисячі сімсот три гривні 57 коп.) - пені, 29 022,55 грн. (двадцять дев`ять тисяч двадцять дві гривні 55 коп.) - 3% річних, 63 132,11 грн. (шістдесят три тисячі сто тридцять дві гривні 11 коп.) - інфляційних втрат.

Присуджено до стягнення з Колективного підприємства "Хмельницька меблева фабрика" на користь Хмельницької міської ради 23521,55 грн. (двадцять три тисячі п`ятсот двадцять одну гривню 55 коп.) - витрат по оплаті судового збору.

Вказане рішення мотивоване належним доказуванням порушення відповідачем договірних зобов`язань щодо сплати пайової участі у розвитку інфраструктури міста. Суд, дослідивши докази та норми законодавства, встановив факт прострочення виконання грошового зобов`язання та правомірність вимог позивача щодо стягнення заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних втрат. Враховуючи це, суд задовольнив позов у повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині, відповідач - Колективне підприємство "Хмельницька меблева фабрика" звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 24 грудня 2024 року у справі №924/907/24 в частині задоволення позовних вимог про стягнення 430748,08 грн. коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Хмельницького, 64341,52 грн. пені, 12004,46 грн. 3% річних, 11144,19 грн., а всього - 518238,25 грн. та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволені вказаних вимог.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт не погоджується із вказаними висновками суду про задоволення позовних вимог в повному обсязі та вважає їх необґрунтованими, оскільки судом першої інстанції не було з`ясовано всіх обставин, що мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми матеріального права, а саме не застосовано закон, який підлягав застосуванню (розділ ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" №132-IX від 20 вересня 2019 року).

Апелянт зазначає, що відповідно до статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" між Хмельницькою міською радою та Колективним підприємством "Хмельницька меблева фабрика" був укладений Договір про пайову участь. Однак, статтю 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" було виключено на підставі пункту 13 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" №132-IX від 20 вересня 2019 року, який набрав чинності відповідно до підпункту 2 пункту 1 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" з 01 січня 2020 року. До 01 січня 2020 року граничний розмір пайової участі по Договору становив 1 292 245,00 грн (21 537 423,00 грн (загальна вартість будівництва)* 6 %). Однак, з моменту набрання чинності Закону №132-IX (з 01 січня 2020 року) законодавцем було чітко визначено розмір пайової участі для нежитлових будівель та споруд, який становив 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта. На переконання відповідача, саме з 01 січня 2020 року, з урахуванням вимог чинного законодавства, у відповідача виник обов`язок щодо сплати пайової участі саме у розмірі, визначеному у пункті 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX.

Також скаржник зауважує, що згідно з договору про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, який укладений між позивачем та відповідачем від 11 лютого 2019 року, з урахуванням додаткових угод №1 від 28 грудня 2022 року та №2 від 06 березня 2023 року, пайова участь мала бути сплачена до 31 грудня 2023 року. Однак, відповідно до пункту 4 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію. Вказаний об`єкт будівництва закінчений будівництвом та готовий до експлуатації. На підставі готовності об`єкта до експлуатації від 02 лютого 2024 року, видано сертифікат серії ІУ №122240119503 від 02 лютого 2024 року. Враховуючи вищевикладене, за доводами відповідача, момент прострочення виконання зобов`язання за Договором від 11 лютого 2019 року виник після здачі об`єкта в експлуатацію (після 02 лютого 2024 року).

Листом №924/907/24/338/25 від 21 січня 2025 року матеріали справи витребувано з Господарського суду Хмельницької області.

28 січня 2025 року до апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №924/907/24.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03 лютого 2025 року у справі №924/907/24 залишено без руху апеляційну скаргу Колективного підприємства "Хмельницька меблева фабрика" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 24 грудня 2024 року у справі №924/907/24. Запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 (десяти) днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та надати суду докази сплати судового збору у розмірі 9328,28 грн.

14 лютого 2025 року від Колективного підприємства "Хмельницька меблева фабрика" надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки №13-1313548/1 від 13 лютого 2025 року про сплату 9328,30 грн. судового збору.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18 лютого 2025 року у справі №924/907/24 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Колективного підприємства "Хмельницька меблева фабрика" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 24 грудня 2024 року у справі №924/907/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 05 березня 2025 р. об 10:45год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №2.

19 лютого 2025 року від Хмельницької міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого остання вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін. Міська рада стверджує, що посилання апелянта на пункт 2 розділу ІІ "Прикінцевих та перехідних положень" Закону №132-IX і перерахунок розміру коштів із застосуванням 4% від загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта є безпідставним і таким, що суперечить нормам законодавства та не повинен братися судом до уваги. Також міська рада зазначає, що протягом дії договору відповідач не звертався до Хмельницької міської ради із вимогою здійснити перерахунок розміру пайової участі і внести відповідні зміни до договору, тобто погоджувався із визначеним договором розміром коштів, які підлягали сплаті за даним договором. При цьому до даного договору двічі вносилися зміни щодо перенесення терміну сплати пайової участі, але жодного разу не виникало питання щодо розміру коштів, які підлягали сплаті.

19 лютого 2025 року на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від представника Хмельницької міської ради - Кучевської Ганни Володимирівни надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції з одним з перелічених в ній судів.

19 лютого 2025 року на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від представника Колективного підприємства "Хмельницька меблева фабрика" - Кузиної Марії-Олени надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20 лютого 2025 року у справі №924/907/24 задоволено заяву представника Хмельницької міської ради Кучевської Ганни Володимирівни та представника Колективного підприємства "Хмельницька меблева фабрика" Кузиної Марії-Олени про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в справі №924/907/24. Доручено Хмельницькому Апеляційному суду (29000 м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 2) проведення судового засідання у справі №924/907/24, яке призначене на "05" березня 2025 року об 10:45 год, в режимі відеоконференції. Забезпечено представнику Колективного підприємства "Хмельницька меблева фабрика" Кузиній Марії-Олені участь в судовому засіданні по справі №924/907/24 призначеному на "05" березня 2025 р. о 10:45 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та здійснити за допомогою системи відеоконференцзв`язку (https://vkz.court.gov.ua).

В судовому засіданні 05 березня 2025 року, яке проводилось в режимі відеоконференції у відповідності до статті 197 ГПК України, представники відповідача та позивача повністю підтримали вимоги і доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 11 лютого 2019 року між Хмельницькою міською радою та Колективним підприємством "Хмельницька меблева фабрика" було укладено договір №24 про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Хмельницького у зв`язку з будівництвом приміщень офісів, магазинів, готелю, закладів громадського харчування та паркінгу по вул. Старокостянтинівське шосе, 26 в м. Хмельницькому (далі договір).

Пунктом 2.2 договору сторони визначили, що розмір пайової участі, належної замовником до оплати складає 1292245 грн. відповідно до проведеного управлінням капітального будівництва розрахунку величини пайової участі замовника, що здійснюється згідно наданої стороною 2 кошторисної вартості об`єкта будівництва. Розрахунок величини пайової участі №01-20-1147 від 29 грудня 2018 року є невід`ємною частиною даного договору (додаток 1).

Згідно з підпунктом 2.2.1 договору при виникненні змін, які впливають на розрахунок пайової участі по відношенню до тієї, яка зазначена в укладеному договорі, сторона 2, до введення об`єкта в експлуатацію, зобов`язана звернутись до управління капітального будівництва з відповідною заявою та доданими до неї документами, які підтверджують фактичну кошторисну вартість будівництва (реконструкцію) об`єкта будівництва для проведення уточненого розрахунку розміру пайової участі та внесення відповідних змін до договору про пайову участь.

Відповідно до пункту 2.4 договору пайова участь сплачується до 31 грудня 2021 року.

Згідно з пунктом 3.2 договору у випадку порушення зобов`язань, що виникають з цього договору, Сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством України.

Пунктом 3.4 договору сторони погодили, що у разі прострочення термінів, передбачених договором, сторона 2 сплачує стороні 1 штрафні санкції, що становлять:

-пеню від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня;

- 3 (три) відсотки річних від суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, згідно статті 625 Цивільного кодексу України.

Додатком №1 до договору №24 від 11 лютого 2019 року є розрахунок №01-20-1147 від 29 грудня 2018 року розміру пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Хмельницького.

Додатковою угодою №1 від 28 грудня 2022 року до договору №24 від 11 лютого 2019 року про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Хмельницького, сторони домовились внести зміни в договір та викласти пункт 2.4 в наступній редакції:

"2.4 Пайова участь сплачується до 31 грудня 2022 року".

Додатковою угодою №2 від 06 березня 2023 року до договору №24 від 11 лютого 2019 року про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Хмельницького, сторони домовились внести зміни в договір та викласти пункт 2.4 в наступній редакції:

"2.4 Пайова участь сплачується до 31 грудня 2023 року".

Державною інспекцією архітектури та містобудування України видано відповідачу сертифікат №ІУ 122240119503 від 02 лютого 2024 року, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта та підтверджено його готовність до експлуатації.

Проте, у визначений договором термін відповідач суми пайової участі не сплатив, у зв`язку з чим позивачем на його адресу було направлено відповідну претензію №362-24 від 12 лютого 2024 року. Відповіді на зазначену претензію позивачу матеріали справи не містять.

Крім того, за неналежне виконання зобов`язань по договору Хмельницькою міською радою заявлено до стягнення 183703,57 грн. пені, 29022,55 грн. 3% річних та 63132,11 грн. інфляційних втрат.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з чим погоджується колегія суддів.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з статтями 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

За приписами статті 1 зазначеного Закону замовник будівництва (далі - замовник) - фізична чи юридична особа, яка має у власності чи користуванні одну чи декілька земельних ділянок або у власності чи управлінні будівлю/споруду і має намір щодо виконання підготовчих та/або будівельних робіт.

Частиною 1 статті 2 цього Закону вказано, що планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.

З дослідженого колегією суддів вбачається, що Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Хмельницькій області 16 квітня 2019 року видано дозвіл на виконання будівельних робіт серії ХМ №112191060985 на об`єкт: "Будівництво приміщень офісів, магазинів, готелю, закладів громадського харчування та паркінгу". Замовником будівництва об`єкту є Колективне підприємство "Хмельницька меблева фабрика".

Приписами статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" №3038-VI (в редакції, що діяла до 01 січня 2020 року) встановлено наступне.

Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об`єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.

Встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін. Невід`ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

Інформація щодо договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та його виконання зазначається у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації.

На виконання зазначених вимог Закону, 11 лютого 2019 року між Хмельницькою міською радою та Колективним підприємством "Хмельницька меблева фабрика" було укладено договір №24 про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Хмельницького у зв`язку з будівництвом приміщень офісів, магазинів, готелю, закладів громадського харчування та паркінгу по вул. Старокостянтинівське шосе, 26 в м. Хмельницькому.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Пунктом 2.2 договору сторони визначили, що розмір пайової участі, належної замовником до оплати складає 1292245 грн. відповідно до проведеного управлінням капітального будівництва розрахунку величини пайової участі замовника, що здійснюється згідно наданої стороною 2 кошторисної вартості об`єкта будівництва. Розрахунок величини пайової участі №01-20-1147 від 29 грудня 2018 року є невід`ємною частиною даного договору (додаток 1).

Сторонами також було погоджено у пункті 2.4 договору строк сплати пайової участі, який неодноразово змінювався.

Додатковою угодою №2 від 06 березня 2023 року до договору №24 від 11 лютого 2019 року про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Хмельницького, сторони домовились внести зміни в договір та викласти пункт 2.4 в наступній редакції:

"2.4 Пайова участь сплачується до 31 грудня 2023 року".

Проте, у визначений договором термін відповідач суми пайової участі не сплатив, у зв`язку з чим Хмельницькою міською радою на адресу відповідача було направлено відповідну претензію №362-24 від 12 лютого 2024 року. Відповіді на вказану претензію матеріали справи не містять.

Таким чином, в порушення норм законодавства та умов укладеного між сторонами договору відповідачем кошти пайового внеску на суму 1 292 245,00 грн. до міського бюджету сплачені не були, а тому позовна вимога Хмельницької міської ради в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо доводів апелянта про те, що з 01 січня 2020 року у відповідача виник обов`язок щодо сплати пайової участі саме у розмірі визначеному у пункті 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX, колегія суддів зазначає наступне.

01 січня 2020 року набули чинності норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20 вересня 2019 року №132-IX (далі - Закон №132-IX), якими з 01 січня 2020 року було виключено статтю 40 Закону №3038-VI, яка регулювала пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.

За змістом Закону №132-IX та прикінцевих та перехідних положень до нього, з 01 січня 2020 у замовників будівництва відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх виконання, є лише договори про пайову участь, укладені до 01 січня 2020 року.

Відповідно до статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Зовнішнім виразом зміни правового регулювання суспільних відносин є процес втрати чинності одними нормами та/або набуття чинності іншими.

Водночас зміна правових норм і врегульованих ними суспільних відносин не завжди збігаються. У певних випадках після скасування нормативного акта має місце його застосування компетентними органами до тих відносин, які виникли до втрати ним чинності та продовжують існувати у подальшому. Такі правовідносини є триваючими. При цьому триваючі правовідносини повинні виникнути під час дії норми права, що їх регулює, та існувати після втрати нею чинності.

Стаття 40 Закону №3038-VI (в редакції, що діяла до 01 січня 2020 року) визначала зобов`язання замовника будівництва, який має намір забудови земельної ділянки, шляхом перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, де здійснюється будівництво, у строк до прийняття об`єкта в експлуатацію. Прийняття об`єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов`язання. Одночасно з прийняттям об`єкта в експлуатацію у відповідності із частиною другою статті 331 Цивільного кодексу України забудовник стає власником забудованого об`єкта, а відтак і правовідносини забудови земельної ділянки припиняються.

Аналізуючи правову природу цих правовідносин, можна зробити висновок, що з моменту завершення будівництва та прийняття новозбудованого об`єкта в експлуатацію правовідносини забудови припиняються, а тому не можна вважати, що на них поширюються положення статті 40 Закону №3038-VI після втрати нею чинності.

Разом з тим, пунктом 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX визначено, що ця норма права застосовується лише до договорів, які підписані до 01 січня 2020 року. Саме у цьому випадку правовідносини з оплати участі в інфраструктурі населеного пункту є триваючими та до них можуть застосовуватись положення норми права, що втратила чинність. Якщо ж договори під час дії цієї норми укладено не було, то немає підстав вважати, що такі правовідносини виникли та тривають.

Наведені вище правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі №643/21744/19.

Колегія суддів зазначає, що передбачений Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №132-IX порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для:

- об`єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01 січня 2020 року не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01 січня 2020 року не були укладені;

- об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.

Такі висновки відповідають загальним принципам рівності та справедливості, є націленими на те, щоб замовник будівництва, який розпочав його до 01 січня 2020 року та добросовісно виконав встановлений законом (статтею 40 Закону №3038-VI) обов`язок щодо пайової участі, був у однакових ринкових умовах із забудовником, який аналогічно розпочав будівництво у попередні роки до 01 січня 2020 року, але до цієї дати такого обов`язку не виконав, можливо навіть свідомо затягуючи процес здачі об`єкта будівництва в експлуатацію до 01 січня 2020 року з метою уникнення сплати пайової участі.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2025 року у справі №918/618/24.

Разом з тим, 11 лютого 2019 року між Хмельницькою міською радою та Колективним підприємством "Хмельницька меблева фабрика" був укладений договір №24 про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Хмельницького. Тобто згадані положення Прикінцевих та перехідних положень до спірних правовідносин не застосовуються.

Крім того, договір було укладено до 01 січня 2020 року, а пунктом 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" №132-IX від 20 вересня 2019 року було передбачено, що дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх виконання, є лише договори про пайову участь, укладені до 01 січня 2020 року.

Враховуючи викладене, доводи апелянта щодо виникнення у відповідача обов`язку сплати пайової участі в порядку, визначеному Законом №132-IX, є необґрунтованими, оскільки спірний договір було укладено 11 лютого 2019 року, тобто до 01 січня 2020 року, до нього застосовуються положення, які діяли на момент його укладення, а не нові норми Закону №132-IX. Враховуючи, що законодавець передбачив продовження дії таких договорів до моменту їх виконання, зміна правового регулювання не впливає на зобов`язання відповідача за спірним договором.

Пунктом 3.4 договору сторони погодили, що у разі прострочення термінів, передбачених договором, сторона 2 сплачує стороні 1 штрафні санкції, що становлять:

-пеню від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня;

- 3 (три) відсотки річних від суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, згідно статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Нацбанку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з прострочення сум, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом апеляційної інстанції перевірено здійснені позивачем розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат та встановлено, що вони є арифметично правильними, відповідають обставинам справи та нормам чинного законодавства. Відтак, місцевий господарський суд правомірно задоволив позов в частині стягнення пені у сумі 183703,57 грн (за період з 01 січня 2024 року по 30 червня 2024 року), 3% річних у сумі 29022,55 грн. (за період з 01 січня 2024 року по 30 вересня 2024 року) та інфляційні втрати у сумі 63132,11 грн. (за період з 01 січня 2024 року по 30 вересня 2024 року).

Твердження апелянта про те, що обов`язок із сплати пайового внеску виник з 02 лютого 2024 року, тобто з дати видачі сертифікату серії ІУ № 122240119503 про готовність об`єкта до експлуатації є безпідставними з огляду на те, що сторонами в укладеному договорі про пайову участь погоджувалися строки сплати пайового внеску, які неодноразово за згодою сторін продовжувалися, а положення Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" №132-IX від 20 вересня 2019 до укладеного між сторонами договору не застосовуються про, що зазначалося раніше.

Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

При цьому, пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії").

На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, в розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду Хмельницької області від 24 грудня 2024 року у справі №924/907/24, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

У відповідності до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції навів відповідні та достатні підстави в обґрунтування свого висновку про наявність підстав для задоволення позову, і у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати інакше.

Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції не встановив підстав для скасування чи зміни рішення Господарського суду Хмельницької області від 24 грудня 2024 року у справі №924/907/24. Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно зі статтею 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 269, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Колективного підприємства "Хмельницька меблева фабрика" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 24 грудня 2024 року у справі №924/907/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Хмельницької області від 24 грудня 2024 року у справі №924/907/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №924/907/24 повернути до Господарського суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складений "10" березня 2025 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Василишин А.Р.