Постанова

від 04.03.2025 по справі 902/1253/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2025 року Справа №902/1253/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Грязнов В.В. , суддя Павлюк І.Ю.

секретар судового засідання Дика А.І.

без участі представників учасників спору

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх. 5817/24) на ухвалу Господарського суду Вінницької області у справі №902/1253/22 від 21.11.24, повний текст судового рішення складено 26.11.24 (суддя Тісецький С.С.)

за заявою ОСОБА_1 (вх. №01-36/814/24) про визнання кредиторських вимог до боржника в розмірі 62 000 дол. США, що станом на день звернення з даною заявою еквівалентно 2 563 476 грн 80 коп.

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна"

до Фермерського господарства "Алмар"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою місцевого господарського суду від 01.05.23 відкрито провадження у справі №902/1253/22 про банкрутство Фермерського господарства "Алмар".

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 21.11.24 відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 б/н від 14.08.2024 року (вх.№ 01-36/814/24) про визнання кредиторських вимог до боржника у справі № 902/1253/22, з урахуванням заяви б/н від 20.11.2024 року про уточнення вимог, в повному обсязі.

Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду від 21.11.24 у справі №902/1253/22 через підсистему "Електронний Суд" від ОСОБА_1 до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга. Із підстав висвітлених у апеляційній скарзі апелянт просить скасувати ухвалу Господарського суду Вінницької області у справі №902/1253/22 від 21.11.24 та ухвалити нове судове рішення, яким задоволити заяву ОСОБА_1 (вх. №01-36/814/24) про визнання кредиторських вимог до боржника з урахуванням уточнень в повному обсязі та зобов`язати розпорядника майна внести вищезазначені грошові вимоги до реєстру кредиторів як такі, що забезпечені заставою.

Листом №902/1253/22/8030/24 від 11.12.24 витребувано у Господарського суду Вінницької області матеріали справи №902/1253/22. 30.12.24 матеріали справи надійшли до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.01.25 апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх. 5817/24) на ухвалу Господарського суду Вінницької області у справі №902/1253/22 від 21.11.24 залишено без руху. Встановлено скаржнику протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: подати оригінал платіжного документа (квитанції, платіжного доручення, тощо) про сплату судового збору в розмірі 6441 грн 60 коп.; подати належні докази надсилання копії апеляційної скарги учасникам справи.

16.01.25 через підсистему "Електронний суд" від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 (вх. 5817/24) на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 21.11.24 у справі №902/1253/22 та призначено до розгляду на 18.02.2025 об 14:30 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №1.

24.01.25 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" - Стеценко А.І. надійшов відзив на апеляційну скаргу. Із підстав висвітлених у відзиві ТОВ "Суффле Агро Україна" просило відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Також до відзиву на апеляційну скаргу відповідач подав клопотання про участь у судовому засіданні у справі №902/1253/22 в режимі відеоконференції поза межами приміщенні суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.01.2025 заяву (клопотання) представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" - Стеценко А.І. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 902/1253/22 задоволено.

28.01.25 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС від Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" надійшла заява про заміну сторони у справі №902/1253/22 про банкрутство Фермерського господарства "Алмар".

14.02.25 через підсистему "Електронний суд" від представника ОСОБА_1 Чернілевської Р. В. до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 заяву (клопотання) представника ОСОБА_1 Чернілевської О.В. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 902/1253/22 задоволено.

18.02.2025 у судове засідання з`явився представник ОСОБА_1 Чернілевська О.В., а також представник ТОВ "Суффле Агро Україна" Стеценко А.І. Сторони надали свої пояснення з приводу поданої заяви ТОВ "Суффле Агро Україна" про заміну сторони у справі №902/1253/22 про банкрутство Фермерського господарства "Алмар".

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 pаяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" про заміну сторони у справі №902/1253/22 задоволено. Здійснено заміну сторони (кредитора) Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (ідентифікаційний код юридичної особи 34863309, що знаходиться за адресою 30068, Хмельницька область, Шепетівський район, село Крупець, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 43) у справі № 902/1253/22 на Селянське (Фермерське) господарство "Дар" (ідентифікаційний код юридичної особи 31733065, що знаходиться за адресою 23500, Вінницька обл., Жмеринський р-н, м. Шаргород, вул. Героїв Майдану, 272Ф).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 у зв`язку з заміною кредитора в справі ТОВ "Суффле Агро Україна", з метою надання процесуальної можливості Селянському (Фермерському) господарству "Дар" надати свої пояснення/заперечення з приводу апеляційної скарги ОСОБА_1 (вх. 5817/24) на ухвалу Господарського суду Вінницької області у справі №902/1253/22 від 21.11.2024 вирішено відкласти розгляд апеляційної скарги на 04.03.2025 об 15:00 год.

04.03.2025 у судове засідання з`явився в режимі відеоконференцзв`язку за допомогою власних технічних засобів з`явився представник ОСОБА_1 Чернілевська О.В. Інші учасники справи №902/1253/22 у судове засідання не з`явилися. Про час та дату судового засідання були належним чином повідомлені.

Відповідно до норм ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, оскільки визначальним є не явка представників, а достатність матеріалів справи для ухвалення рішення у справі.

Водночас, у зв`язку з технічними недоліками у системі аудіозв`язку преставника апелянта, остання не змогла брати участь у судовому засіданні. При цьому, представник апелянта проти розгляду справи без її участі за наявними доказами в матеріалах справи не заперечила. З огляду на що, розгляд апеляційної скарги відбувся за відсутності учасників справи.

Додатково суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідно до ч. 5 ст. 197 ГПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, його представник, який подав відповідну заяву, крім випадку коли суд після призначення судового засідання чи під час такого засідання втратив технічну можливість забезпечити проведення відеоконференції.

Згідно ст.ст. 269, 270 ГПК України апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

В силу дії ч. 1 ст. 9 КУзПБ ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника можуть бути оскаржені в порядку, встановленому ГПК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне.

Рішенням №4 від 01.04.2021 одноосібним власником ФГ "Алмар" ОСОБА_2 вирішено, що протягом квітня 2021 року у зв`язку з необхідністю потрібно укласти з ОСОБА_1 договір про надання поворотної фінансової допомоги та отримати від ОСОБА_1 готівкові кошти, а саме 82 000,00 доларів США. З метою забезпечення виконання грошового зобов`язання, укласти договори застави рухомого майна та забезпечити проведення державної реєстрації обтяження.

02.04.2021 року між ОСОБА_1 та ФГ "Алмар" в особі голови ОСОБА_2 укладено договір про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги.

Так, відповідно п. 1.1. договору позики від 02.04.2021, заявник надає боржнику безвідсоткову поворотну фінансову допомогу, а боржник зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним договором.

Згідно до п. 2.1. договору поворотна фінансова допомога надається у доларах США в сумі 82 600,00 USD, що в еквіваленті складає 2 304 540,00 грн.

Відповідно до п. 2.3. договору, поворотна фінансова допомога надається на протязі усього терміну дії договору з дати підписання даного договору в готівковій формі. Видача коштів підтверджується розпискою.

Згідно з п. 2.4. договору поворотна фінансова допомога надається до 30.09.2021 року.

Відповідно до п. 3.1. договору поворотна фінансова допомога підлягає поверненню в цілому або частинами та в будь-якій строки в межах повернення допомоги.

Згідно з п. 3.2. договору повернення допомоги проводиться шляхом видачі грошових коштів боржником в готівковій формі. Повернення підтверджується розпискою.

Також заявником надано копію документа під назвою "Фінансова розписка від 02.04.2021 року", відповідно до якого, ОСОБА_2 підтвердила, що отримала від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 82 000,00 доларів США в якості поворотної фінансової допомоги згідно договору від 02.04.2021 року 02/ФГ-04.

На зворотному боці даного документа вказано, що 01.10.2021 року: "Повернуто частину поворотної фінансової допомоги в розмірі 20000 доларів США".

Також 02.04.2024 між ОСОБА_1 , ФГ "Алмар" в особі голови ФГ ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір застави транспортного засобу № 02/ФГ-04.

Відповідно до даного договору застави, він забезпечує вимоги заставодержателя, що випливають із договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ "Алмар" з урахуванням усіх можливих додатків до нього за умовами яких ФГ "Алмар" зобов`язується перед ОСОБА_1 повернути до 30.09.2021 року суму допомоги у розмірі 82 600 (вісімдесят дві тисячі шістсот) доларів США, що в еквіваленті складає 2 304 540 (два мільйони триста чотири тисячі п`ятсот сорок) грн.

В забезпечення виконання вищевказаних зобов`язань ФГ "Алмар" передає у заставу належні йому на праві власності транспортні засоби, а саме: транспортний засіб трактор колісний New Holland Т7060 2017 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , вартістю 1 674 000 грн. та транспортний засіб Hyundai Tucson 2017 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , вартістю 418 500 грн.

Застава рухомого майна зареєстрована в державному реєстрі обтяжень рухомого майна 15.04.2021, що підтверджується витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Заявник в своїй кредиторській вимозі просить визнати його заставним кредитором, посилаючись на укладення з боржником та ОСОБА_3 договору застави транспортного засобу № 02/ФГ-04 від 02.04.2021 року.

01.10.2021 голова ФГ "Алмар" повернула ОСОБА_1 частину позичених грошових коштів, а саме 20 000 (двадцять тисяч) доларів США, що підтверджується відповідним рукописним записом на зворотній стороні розписки.

Однак, інша частина позиченої суми, а саме 62 000 доларів США на даний час ОСОБА_1 так і не були повернуті.

Отже, станом на момент звернення до суду із даною заявою, у ФГ "Алмар" наявний борг перед ОСОБА_1 у сумі 62 000 (шістдесят дві тисячі) доларів США.

Посилаючись на наведені обставини заявник просить суд визнати грошові вимоги ОСОБА_1 до ФГ "Алмар" в загальній сумі 62 000 (шістдесят дві тисячі) доларів США, що станом на день звернення із даною заявою еквівалентно 2 563 476,8 грн. (за курсом НБУ 41,3464 грн. за долар США) такими, що підлягають внесенню до реєстру вимог кредиторів; грошові вимоги кредитора включити до реєстру вимог забезпечених кредиторів.

Отримавши письмові заперечення ініціюючого кредитора та арбітражного керуючого, ОСОБА_1 у заяві про уточнення вимог зазначив, що між ним та боржником у договорі поворотної фінансової допомоги було зазначено валюту у доларах США як еквівалент зобов`язання з метою захисту від знецінення коштів на час їх повернення. Відтак, фактично боржник отримав еквівалент такої суми у гривнях.

З огляду на наведене, заявник просить суд визнати грошові вимоги ОСОБА_1 до ФГ "Алмар" в загальній сумі 2 563 476,8 гривень, що станом на день звернення із даною заявою еквівалентно 62 000 (шістдесят дві тисячі) доларів США (за курсом НБУ 41,3464 грн. за долар США); зобов`язати розпорядника майна внести вищезазначені грошові вимоги до реєстру кредиторів як такі, що забезпечені заставою.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 21.11.24 відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 б/н від 14.08.2024 року (вх.№ 01-36/814/24) про визнання кредиторських вимог до боржника у справі № 902/1253/22, з урахуванням заяви б/н від 20.11.2024 року про уточнення вимог, в повному обсязі.

Місцевий господарський суд зауважив, що оскільки заявником не надано належних доказів надання грошових коштів саме ФГ "Алмар", то згідно положень ст. 1046 ЦК України, договір №02/ФГ-04 від 02.04.2021 про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, який за своєю правовою природою є договором позики, є неукладеним. До того ж, згідно з доказів, які наявні в матеріалах справи, кредитор надав позику в іноземній валюті, що не відповідає вимогам чинного законодавства України. Також суд першої інстанції зауважив, що сторонами вчинено порушення правил проведення касових операцій та ведення їх обліку.

Не погоджуючись з оскаржуваним судовим рішенням від ОСОБА_1 до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга. Апелянт зауважує на тому, що він надав усі докази, які в своїй сукупності підтверджують факт реальності заявлених кредиторських вимог до боржника. При цьому сам боржник визнає зазначений борг. Порушення приписів постанови правління Національного Банку України від 29.12.2017 №148 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" не свідчить про неукладеність правочину.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Суффле Агро Україна" зазначило, що керівник боржника не мала повноважень на укладення такого договору, оскільки, рішенням №4 від 01.04.2021 не було надано права на укладення договору в сумі, зазначеній в договорі. Апелянтом не надано належних та допустимих доказів надання поворотної фінансової допомоги, при цьому в зазначеному договорі вказано, що позика надана в доларах США, що суперечить чинному законодавству України. З огляду на зазначене, ТОВ "Суффле Агро Україна" просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а судове рішення залишити без змін.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 2 статті 4 ГПК України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.имог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Частиною першою статті 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім, оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.

Отже, у разі пред`явлення позову про стягнення боргу за договором позики позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Таким чином, досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки.

До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 року у справі №464/3790/16-ц (провадження №14-465цс18).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14.04.2021 року у справі №642/4200/17 (провадження № 61-6492св19) зазначено, що тлумачення статей 1046 та 1047 ЦК України свідчить, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

У постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі №6-1967цс15 викладено правовий висновок, що на підтвердження укладення договору позики та його умов, згідно з частиною другою статті 1047 ЦК України, може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Отже, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дату отримання коштів.

Колегія суддів апеляційної інстанції додатково зауважує, що законодавство відносить договір позики, яким є і договір поворотної фінансової допомоги, до так званих реальних договорів, які вважаються укладеними з моменту вчинення певних дій на їх виконання, в даному випадку - фактичного надання позики.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання (п. 1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 28 ЗУ "Про заставу", застава припиняється: з припиненням забезпеченого заставою зобов`язання; в разі загибелі заставленого майна; в разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно; в разі примусового продажу заставленого майна; при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави; в інших випадках припинення зобов`язань, установлених законом.

Оскільки договір застави є видом забезпечення виконання основного зобов`язання, то варто звернутися до положень Глави 49 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 548 ЦК України, недійсне зобов`язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов`язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Вказане положення є базовим принципом інституту забезпечення і відоме ще з римського права як принцип акцесорності забезпечувальних зобов`язань. Акцесорний характер способів забезпечення виконання зобов`язань означає, що правочин щодо встановлення забезпечення буде мати юридичне значення тільки тоді, коли має юридичну силу основне зобов`язання. А тому, якщо основне зобов`язання є недійсним внаслідок недієздатності сторін, недотримання форми правочину, тощо, не має юридичної сили і забезпечення. Якщо ж основне зобов`язання може бути оспорено як таке, що укладене під впливом погрози, обману помилки, тощо, забезпечення зберігає силу лише до цього часу. Тільки-но основне зобов`язання визнано недійсним, втрачає своє значення і відповідний спосіб забезпечення. Аналогічного висновку дійшов ВС у постанові від 19.07.2021 року у справі №366/302/20.

Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом

Приписи ст. 1 КУзПБ передбачають, що грошове зобов`язання (борг) - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов`язань боржника, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов`язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви;

Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ч. 8 ст. 45 КУзПБ розпорядник майна зобов`язаний окремо повідомити господарський суд про вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за відсутності таких заяв - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з відповідним державним реєстром.

Щодо незгоди ОСОБА_1 з оскаржуваним судовим рішенням, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на наступному.

Місцевий господарський суд враховуючи приписи ЦК України, КУзПБ, ЗУ "Про валюту і валютні операції", Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №2, дійшов висновку про необґрунтованість заявлених кредиторських вимог апелянта та зауважив, що договір про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 02.04.2021 є неукладеним.

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що необхідність доведення обставин, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18).

З огляду на правовий висновок Верховного Суду, викладений в постановах від 29.03.2018 у справі № 916/4644/15 та від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18 обов`язок доведення кредиторських вимог одночасно з поданням відповідних документів, що їх підтверджують, покладено на кредитора.

У постановах Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 910/21939/15 та від 11.07.2019 у справі № 904/2394/18, наведено правовий висновок, що на стадії звернення кредитора з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них.

Верховний Суд у постанові від 26.07.2022 у справі № 904/4608/21 зауважив, що заяви з кредиторськими вимогами судам слід розглядати із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення.

У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог.

Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом також у постановах від 07.10.2020 у справі № 914/2404/19, від 11.02.2020 у справі № 904/8484/16, від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18.

Обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 зі справи №910/4994/18).

Грошові вимоги у справі про банкрутство можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (правові висновки, зроблені в постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 10.02.2020 у справі № 909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 13.10.2021 у справі № 904/2104/19).

Саме первинними документами підтверджується заборгованість суб`єкта господарювання, її розмір (або ж рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору - тобто про заборгованість боржника перед кредитором); саме ці докази мають подаватися кредитором для встановлення судом невиконаного зобов`язання боржника та для визнання грошових вимог цього кредитора.

Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (ст. 76 ГПК України), допустимості (ст. 77 ГПК України), достовірності (ст. 78 ГПК України) та вірогідності (ст. 79 ГПК України).

Наведені висновки кореспондуються із правовою позицією Верховного Суду, що викладена у постанові від 27.03.2018 у справі № 909/453/16, а також у постановах від 23.04.2019 у справі № 910/21939/15, від 27.07.2020 у справі №904/2104/19 (п. 21) про те, що тягар доведення наявності вимог до боржника належними, достатніми та допустимими доказами покладається саме на кредитора.

Як вбачається з матеріалів справи, апелянтом надано наступні докази, які на його переконання є підставою для визнання грошових вимог, а саме:

1) Копія рішення №4 Фермерського господарства "АЛМАР" від 01.04.2021;

2) Договір про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 02.04.2021;

3) Копія фінансової розписки від 02.04.2021;

4) Копія договору застави транспортного засобу №02/ФГ-04 від 02.04.2021;

5) Копія витягу з державного реєстру обтяжень рухомого майна від 22.04.2024;

6) Копія витягу з державного реєстру обтяжень рухомого майна (реєстрація виправлень) від 22.04.2024.

Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов`язки за договором, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) породжує правовідносини, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін (див. постанову Верховного Суду України від 07 червня 2017 року у справі № 6-872цс17)

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що наявність боргової розписки, а також договору застави надають підстави вважати, що договір набрав чинності, адже сторони вчиняли дії, які передбачені договором про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 02.04.2021 та як мінімум підтвердили реальність укладення основного правочину шляхом вчинення юридичної дії, а саме внесення відомостей до державного реєстру обтяжень рухомого майна. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що визнання боржником договору про надання безвідсоткової поворотної допомоги від 02.04.2021, укладення договору застави транспортного засобу як способу забезпечення виконання договору позики від 02.04.2021 та подальше внесення відомостей до державного реєстру обтяжень рухомого майна не можуть свідчити про неукладеність основного правочину. Сам факт внесення відомостей до державного реєстру обтяжень рухомого майна якраз і є тією обставиною, яка свідчить про настання правових наслідків за укладеним основним правочином.

Так, відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2021 у справі №338/180/17 сформовано наступний правовий висновок:

"Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частини перша та друга статті 640 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна зі сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України (частина восьма статті 181 ГК України).

З огляду на вказані приписи не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону".

Дослідивши форму та зміст договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 02.04.2021, колегія суддів апеляційної інстанції виснує, що договір про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 02.04.2021 містить усі істотні умови та відповідає приписам ст. 638 ЦК України.

Як вбачається з витягу з державного реєстру обтяжень рухомого майна приватне обтяження майна відбулось на підставі заяви (серія та номер: 148, виданий 15.04.2021), а сама реєстрація відбулася приватним нотаріусом Свириденко Я.А., що додатково свідчить про факт настання юридичних наслідків у зв`язку з укладанням відповідних правочинів.

При цьому боржник визнає як укладення правочинів, так і факт наявної кредиторської заборгованості (заява 01-34/11460/24 від 20.11.2024; том 9, а.с. 200-204).

Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції виснує про необґрунтованість висновку місцевого господарського суду про те, що договір про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 02.04.2021 є неукладеним.

Від недійсних слід відрізняти неукладені правочини (коли сторони не дійшли повної згоди для досягнення правочином повної сили).

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що жодний документ, у тому числі договір про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 02.04.2021 не визнано в судовому порядку недійсними та не оскаржуються, а відтак і відповідний спосіб забезпечення (договір застави транспортного засобу) не втратив свого юридичного навантаження для боржника.

До того ж, відповідно ч. 8 ст. 45 КУзПБ розпорядник майна зобов`язаний окремо повідомити господарський суд про вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за відсутності таких заяв - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з відповідним державним реєстром.

Ухвалою від 01.05.2023 року відкрито провадження у справі № 902/1253/22 про банкрутство ФГ "Алмар", введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Плесюка О.С.

Як вбачається з витягу з державного реєстру обтяжень рухомого майна, майно знаходиться в обтяженні з 15.04.2021.

Згідно КУзПБ розпорядник майна - арбітражний керуючий, призначений господарським судом для здійснення процедури розпорядження майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 КУзПБ арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право звертатися до суду у випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 42 КУзПБ господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів.

Із зазначеного слідує, що розпорядник майна в межах справи про банкрутство самостійно зобов`язаний внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з відповідним державним реєстром (у разі відсутності заяви від кредитора) та має усі процесуальні права подати заяву про визнання правочину недійсним. Однак, як вбачається з матеріалів справи, зазначеного вчинено не було.

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що згідно ч. 3 ст. 8 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.

Згідно пункту 5 розділу II постанови правління Національного банку України від 29.12.2017 року №148 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" (в редакції чинній, на момент укладення договору про надання безвідсоткової поворотної допомоги від 02.04.2021; надалі Положення) суб`єкти господарювання здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами через касу як коштами, одержаними як готівкова виручка, так і коштами, одержаними із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів. Суб`єкти господарювання здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Відповідно до п. 25 Положення приймання готівки в касу проводиться за прибутковим касовим ордером (додаток 2), підписаним головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником установи/підприємства. До прибуткових касових ордерів можуть додаватися документи, які є підставою для їх складання. Про приймання установами/підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера), підписана головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником, підпис яких може бути засвідчений відбитком печатки цієї/цього установи/підприємства. Використання печатки установою/підприємством не є обов`язковим.

Враховуючи вищезазначене колегія суддів апеляційної інстанції виснує, що обов`язок внести відомості про отримання готівки в касу, а саме оформлення касових ордерів, книг обліку покладається саме на суб`єкт господарювання (ФГ "АЛМАР"), а не на фізичну особу ( ОСОБА_1 ), яка надала такі кошти господарству, що виключає можливість стверджувати про недобросовісну поведінку позикодавця в даному випадку.

Місцевий господарський суд зазначає, що оскільки сума поворотної фінансової допомоги становить 82 000 доларів США, що перевищує 50 000 грн, то відповідно така фінансова операція повинна була б бути проведена через банки або небанківські фінансові установи, як то передбачено Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" №148 від 29.12.2017 року.

Однак, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що порушення правил ведення касових операцій, їх обліку позичальником не нівелює виникнення правовідносин між сторонами.

До того ж, у заяві про уточнення вимог представник заявника зазначила, що отримавши письмові заперечення ініціюючого кредитора та арбітражного керуючого заявник уточнила, що між ним та боржником у договорі поворотної фінансової допомоги було зазначено валюту у доларах США як еквівалент зобов`язання з метою захисту від знецінення коштів на час їх повернення. Відтак, апелянт зазначив, що фактично боржник отримав еквівалент такої суми у гривнях, що в свою чергу спростовує висновки місцевого господарського про пряме порушення сторонами норм чинного законодавства України. Зазначене має встановлюватись в судовому порядку під час розгляду спору про недійсність правочину, однак, як вбачається з матеріалів справи ні розпорядник майна, ні кредитори не вчинили жодних дій з метою оскарження зазначеного правочину. Хоча така процесуальна можливість в учасників справи про банкрутство існує з огляду на існуючі приписи КУзПБ. Зазначені обставини свідчать про презумпцію правомірності правочину.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що місцевий господарський суд помилково зазначив, що основний правочин є неукладеним, а відтак, на переконання місцевого господарського суду ОСОБА_1 не може вважатися заставним кредитором. Однак, суд апеляційної інстанції зауважує, що майно боржника ФГ "Алмар", а саме автомобіль Hyundai Tucson та трактор New Holland досі перебуває у заставі в обтяжувача ОСОБА_1 . Адже жодних правових підстав для скасування запису в державному реєстрі обтяжень рухомого майна наразі не існує.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В силу ст. 45 КУзПБ, забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим.

Відповідно до ч. 6 ст. 64 КУзПБ, погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Кодексом, позачергово.

Згідно положень ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) не з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи все вищезазначене колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що місцевий господарський суд дійшов помилкових висновків про неукладеність правочину, адже з наявних доказів в матеріалах справи та самого визнання боржником кредиторської заборгованості даний правочин не може бути визнаний неукладеним. Жоден документ не визнано недійсним. Зазначене в своїй сукупності свідчить про наявну заборгованість у ФГ "Алмар" перед ОСОБА_1 .. Відтак, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про задоволення кредиторської заяви ОСОБА_1 до Фермерського Господарства "Алмар" та як наслідок скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 272, 273, 275, 276, 277, 278, 279, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх. 5817/24) на ухвалу Господарського суду Вінницької області у справі №902/1253/22 від 21.11.24 задоволити.

2. Скасувати ухвалу Господарського суду Вінницької області від 21.11.24 у справі №902/1253/22 та ухвалити нове судове рішення, яким:

2.1 Заяву ОСОБА_1 (вх. №01-36/814/24) про визнання кредиторських вимог до боржника в розмірі 62 000 дол. США, що станом на день звернення з даною заявою еквівалентно 2 563 476 грн 80 коп. - задоволити.

2.2 Визнати грошові вимоги ОСОБА_1 до Фермерського господарства "Алмар" на суму:

- 2 563 476 грн 80 коп. заборгованості - вимоги, що забезпечені заставою майна та підлягають задоволенню позачергово;

- 4 844 грн 80 коп. судового збору - перша черга.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

4. Матеріали справи №902/1253/22 повернути до Господарського суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений "10" березня 2025 р.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Павлюк І.Ю.