Ухвала

від 10.03.2025 по справі 910/17632/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

10 березня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/17632/19

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду: Білоуса В. В.

розглянувши матеріали заяви Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк"

про відвід судді Бакуліної С. В. від розгляду справи № 910/17632/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Меріста"

до Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", Міністерства фінансів України

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Національний банк України, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Кабінет Міністрів України

про визнання недійсними договорів та актів,

ВСТАНОВИВ:

09.01.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Меріста" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.05.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2024 у справі № 910/17632/19.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2025 для розгляду справи № 910/17632/19 визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у складі: Губенко Н. М. - головуючий суддя, судді: Бакуліна С. В., Вронська Г. О.

Ухвалою від 29.01.2025 Верховний Суд залишив без руху касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Меріста" на підставі частини 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України із наданням скаржнику строку для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.

Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду № 32.2-01/151 від 18.02.2025 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 910/17632/19 у зв`язку із відпусткою судді Вронської Г. О.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.02.2025 для розгляду справи № 910/17632/19 визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у складі: Губенко Н. М. - головуючий суддя, судді: Бакуліна С. В., Кондратова І. Д.

Ухвалою від 27.02.2025 Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі

№ 910/17632/19 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Меріста" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.05.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2024. Касаційну скаргу призначив до розгляду у відкритому судовому засіданні на 18.03.2025 об 11:30 год.

07.03.2025 до Верховного Суду надійшла заява Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про відвід судді Бакуліної С. В. від розгляду справи № 910/17632/19.

Ухвалою Верховного Суду від 07.03.2025 заяву Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про відвід судді Бакуліної С. В. від розгляду справи № 910/17632/19 визнано необґрунтованою. Передано матеріали справи

№ 910/17632/19, наявні в суді касаційної інстанції, на автоматичний розподіл для визначення судді з розгляду заяви Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про відвід судді Бакуліної С. В. від розгляду справи № 910/17632/19.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.03.2025 автоматизованою системою документообігу суду для розгляду вказаної заяви про відвід визначено суддю Білоуса В. В.

Вказана заява мотивована тим, що предметом позову у справі № 910/17632/19 є визнання недійсним договору про придбання акцій № 9/2016 від 20.12.2016, акту приймання-передавання за договором про придбання акцій від 20.12.2016, а також договору купівлі-продажу акцій банку № БВ-744/16/13010-05/131 від 21.12.2016 та акта виконання зобов`язань за ним. У той же час, предметом касаційного оскарження є рішення судів попередніх інстанцій про закриття провадження у справі № 910/17632/19 на підставі пункту 7 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності". Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" наголошує, що стосовно наведених правових підстав для закриття провадження у справі сформовано стале правозастосування, яке висвітлене, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 910/18214/19 та у постановах Верховного Суду від 25.04.2024 у справі № 910/18072/21 та від 28.06.2023 у справі № 910/19005/19. В силу імперативних положень частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України та частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки Великої Палати Верховного Суду є обов`язковими для суду під часу розгляду справ з подібними правовідносинами, якою є і справа № 910/17632/19. Натомість суддею Бакуліною С. В. була сформована окрема думка у справі № 910/6550/18 за тотожними предметом і підставами позову, аналіз якої свідчить, що дії судді спрямовані на нівелювання принципів забезпечення однакового застосування судами норм права, принципів сталості та єдності судової практики під час касаційного перегляду справ вказаної категорії. За твердженням Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", дії судді Бакуліної С. В. також свідчать про наявність сформованого упередження та особистих переконань стосовно відсутності необхідності застосування, зокрема, правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.02.2023 у справі № 910/18214/19, до спірних за цією справою правовідносин, у зв`язку з особистою незгодою судді Бакуліної С. В. з відповідною правовою позицією. Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" наголошує, що вказаною заявою не висловлює незгоду з окремою думкою судді та не надає їй будь-якої правової оцінки, проте звертає увагу на дії судді, які, на думку заявника, свідчать про її упередженість та необ`єктивність, тощо.

Розглянувши вказану заяву, суд не вбачає підстав для її задоволення з огляду на таке.

Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтями 35, 36 Господарського процесуального кодексу України.

В силу положень частин другої та третьої статті 38 Господарського процесуального кодексу України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим.

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

Відповідно до частин першої, другої статті 48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.

Частиною четвертою статті 11 Господарського процесуального кодексу України та статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Як зазначає Європейський суд з прав людини, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (рішення ЄСПЛ у справі "Хаушильд проти Данії").

Стаття 6 Конвенції вимагає, що суд у межах своїх повноважень має бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії").

Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (рішення ЄСПЛ у справі "Хаушильд проти Данії").

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. За суб`єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49 рішення ЄСПЛ у справі "Білуха проти України").

Європейський суд з прав людини зазначив, що "безсторонність", в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Булут проти Австрії" від 22.02.1996, у справі "Томан проти Швейцарії" від 10.06.1996). Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення.

При цьому, особиста безсторонність суду, як суб`єктивний критерій, презюмується, поки не надано доказів протилежного (пункт 50 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" від 09.11.2006).

Згідно з об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (пункти 29, 31 рішення Європейського суду з прав людини "Газета "Україна-центр" проти України" від 15.07.2010).

Господарський процесуальний кодекс України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ`єктивність судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.

Суд зазначає, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв`язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов`язані з прийняттям суддями рішень з інших справ.

Таким чином, щодо суб`єктивної складової безсторонності суду заявнику необхідно подати докази фактичної наявності упередженості судді для відводу його від справи, оскільки презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з`являться докази на користь протилежного. І тільки якщо з`являються об`єктивні сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, або його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

З огляду на викладене, аргументи заявника є такими, що не узгоджуються із наведеними вище нормами законодавства, не підтверджені належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами, ґрунтуються на припущеннях, які не містять об`єктивно обґрунтованих посилань на дійсні обставини, що викликали б сумнів у об`єктивності або неупередженості судді Бакуліної С. В. і які б могли бути перевіреними та/чи/або переконливі факти, які б могли викликати сумнів у її об`єктивності та неупередженості, а відтак могли б бути підставою для відводу судді в розумінні статей 35, 36 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, імперативними положеннями частини четвертої статті 35 ГПК визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Відтак сама по собі незгода учасника справи із рішенням судді, його припущення з тих чи інших питань не свідчать про упередженість, необ`єктивність чи заінтересованість судді та не є підставою для відводу останнього відповідно до наведених норм Господарського процесуального кодексу України.

Неможливість для учасника справи заявити відвід з підстав незгоди з рішенням або окремою думкою судді в інших справах чи висловленою публічно думкою судді щодо того чи іншого юридичного питання обґрунтовується необхідністю дотримання одного з найважливіших принципів судочинства - nemo iudex in causa sua (ніхто не може бути суддею у власній справі), який виключає для учасника справи можливість обирати суддю на власний розсуд, зокрема, шляхом заявлення відводів тим суддям, відома правова позиція яких його не влаштовує (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 у справі № 761/16124/15-ц).

З огляду на викладене, заява Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про відвід судді Бакуліної С. В. від розгляду справи № 910/17632/19 не містить обставин, які визначені чинним процесуальним законодавством як підстави для відводу судді чи викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді, а тому суд відмовляє у задоволенні заявленого відводу.

Керуючись статтями 32, 35, 36, 39, 234 235, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Білоуса В. В., -

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у задоволенні заяви Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про відвід судді Бакуліної С. В. від розгляду справи № 910/17632/19.

Ухвала набирає сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя В. В. Білоус