Постанова

від 05.03.2025 по справі 181/694/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1902/25 Справа № 181/694/19 Суддя у 1-й інстанції - Літвінова Л. Ф. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2025 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів: Красвітної Т.П., Макарова М.О.,

за участю секретаря судового засідання Гвоздєва М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргуКредитної спілкиДніпропетровський обласнийкредитний центр, на ухвалу Межівського районного судуДніпропетровської областівід 04листопада 2024року ускладі суддіЛітвінової Л.Ф.по справіза заявоюКредитної спілкиДніпропетровський обласнийкредитний центрпро поновленнястроку дляпред`явленнявиконавчого документудо виконанняпо цивільнійсправі №181/694/19за позовомКредитної спілкиДніпропетровський обласнийкредитний центрдо ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості закредитним договором,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2024 року КС «Дніпропетровський обласний кредитний центр» звернулася до суду із заявою про поновлення строку на отримання виконавчого документу для пред`явлення його до виконання та видачу виконавчого документу.

Заява обґрунтована тим, що рішенням Межівського районного суду від 25 липня 2019 року з ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за кредитним договором та судові витрати на користь КС «Дніпропетровський обласний кредитний центр». Рішення суду набрало законної сили 27 серпня 2019 року. Юрист заявника перебуває на військовій службі в лавах ЗСУ, у нього знаходився весь архів судових справ, до якого щойно отримали доступ. Керівництво та інші працівники КС «Дніпропетровський обласний кредитний центр» перебували за кордоном як біженці, місяць тому назад повернулись до м.Дніпро та зайнялись юридичними питаннями. З огляду на процесуальні помилки просять видати виконавчий документ та поновити строк на пред`явлення його до виконання (а.с.1).

Ухвалою Межівського районного судуДніпропетровської областівід 04листопада 2024 року у задоволенні заяви Кредитної спілкиДніпропетровський обласнийкредитний центрпро поновленнястроку дляпред`явленнявиконавчого документудо виконаннявідмовлено (а.с. 6).

Ухвала суду мотивована тим, що стягувач, який не отримав у визначений законом строк задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений він з матеріалами виконавчого провадження.

Стягувач, який є юридичною особою зобов`язаний забезпечити належну організацію роботи всіх своїх підрозділів, у тому числі і щодо контролю за судовими та виконавчими документами при їх виконанні в органах виконавчої служби.

Заявник не надав суду доказів, які б свідчили про добросовісну реалізацію стягувачем своїх процесуальних прав та належне виконання процесуальних обов`язків, зокрема вчинення усіх можливих та залежних від нього дій, спрямованих на своєчасний контроль за виконанням судового рішення.

Не погодившисьз такоюухвалою судупершої інстанції,КС Дніпропетровськийобласний кредитнийцентр подалабезпосередньо доДніпровського апеляційногосуду улистопаді 2024року апеляційнускаргу,в якій,посилаючись напорушення судомпершої інстанціїнорм матеріальногота процесуальногоправа,просить їїскасувати таухвалити новесудове рішення,яким задовольнитизаяву КС Дніпропетровський обласний кредитний центр в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції фактичних обставин справи. Зазначає, що правові підстави для відмови у задоволенні заяви відсутні. Заявником надано належні докази на підтвердження того, що строк на отримання виконавчого документу для пред`явлення його до виконання був пропущений з поважних причин і підлягає поновленню (а.с. 8,9).

У січні 2025 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Деркунського К.Л., скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, обґрунтовуючи це тим, що доводи заяви свідчать лише про те, що позивач після ухвалення судом рішення досить тривалий час фактично не цікавився справою взагалі. Така тривалість поведінки, яка є пасивною щодо реалізації своїх прав на фактичне примусове виконання рішення суду не може бути виправданою. Сам по собі факт того, що судове рішення залишається невиконаним, не може бути підставою для поновлення пропущеного строку, оскільки, встановивши строк, протягом якого виконавчий документ може бути пред`явлений до виконання, законодавець визначив, що рішення суду повинно виконуватись. Однак, законодавець також визнав за необхідне обмежити строк, протягом якого виконавчий документ може бути виконаний, забезпечивши рівність учасників судового процесу та виконавчого провадження. Заявником строк пропущений виключно в силу суб`єктивних причин власною нічим не обумовленою бездіяльністю, що не може бути належною підставою для поновлення такого строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання. Крім того зазначив, що обставини, викладені у заяві, не відповідають дійсності.

У січні 2025 року КС Дніпропетровський обласний кредитний центр подало відповідь на відзив на апеляційну скаргу, де просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, апеляційну скаргу задовольнити, посилаючись на те, що боржник ОСОБА_1 добровільно попросив позивача про відстрочку сплати заборгованості за кредитним договором, однак з березня 2020 року до 30 червня 2023 року на усій території України було введено карантин, що паралізувало діяльність малого та середнього бізнесу в Україні та що призвело до масових несплат за зобов`язаннями позичальників. З урахуванням цього позивач пішов на зустріч боржнику ОСОБА_1 та відстрочив сплату боргу, маючи достатньо часу для пред`явлення виконавчого документа до виконання та враховуючи продовження процесуальних строків. Однак, 24 лютого 2022 року почалась військова агресія рф та повномасштабне вторгнення військ рф на територію України, що потягло впровадження на всій території України військового стану. Юрист спілки з перших днів російської агресії знаходиться на військовій службі в лавах ЗСУ, доступу до всіх матеріалів спілки, які знаходяться у нього, немає і лише щойно, отримавши доступ до архівів справ спілки, заявник отримав можливість звернутись до суду з цією заявою.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Так, відмовляючи у задоволенні заяву, суд першої інстанції виходив з того, що стягувач, який не отримав у визначений законом строк задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений він з матеріалами виконавчого провадження.

Стягувач, який є юридичною особою зобов`язаний забезпечити належну організацію роботи всіх своїх підрозділів, у тому числі і щодо контролю за судовими та виконавчими документами при їх виконанні в органах виконавчої служби.

Суд першої інстанції виснував, що заявник не надав суду доказів, які б свідчили про добросовісну реалізацію стягувачем своїх процесуальних прав та належне виконання процесуальних обов`язків, зокрема вчинення усіх можливих та залежних від нього дій, спрямованих на своєчасний контроль за виконанням судового рішення.

Колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції, адже правові підстави для відмови з задоволенні заяви суд першої інстанції вбачав в недоведені Кредитною спілкою обставин, що мають значення для справи, на які заявник посилався в своїй заяві.

Стаття 129-1Конституції України проголошує, що судове рішення є обов`язковим до виконання.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з частинами першою, другою статті 18Цивільного процесуальногокодексу України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності встановленої законом.

У частинах першій, третій статті 431ЦПК України закріплено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, ухвала суду є виконавчими документами.

Частиною першою статті 433ЦПКУкраїни визначено, що у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Стягувач, який не отримав у визначений законом строк задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений він з матеріалами виконавчого провадження.

За обставин справи стягувач Кредитна спілка є юридичною особою та зобов`язана забезпечити належну організацію роботи всіх своїх підрозділів, у тому числі і щодо контролю за судовими та виконавчими документами при їх виконанні в органах виконавчої служби.

Статтею 433ЦПК України врегульовано можливість поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з метою захисту інтересів добросовісного стягувача, який пропустив строк з поважних причин, які не залежали від волі стягувача.

Питання про поважність пропуску строків є оціночним. Поважність причин може залежати від таких обставин як поведінка заявника (бездіяльність або незаінтересованість в питаннях звернення судового рішення до виконання), інших осіб, обставин, які безпосередньо унеможливлюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, які виникли об`єктивно, так і від чинників, що не пов`язані з людським фактором, що підтверджуються належними і допустимими засобами доказування.

Розглядаючи обставини цієї справи в контексті вказаних норм права колегія суддів повністю погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, а також не наведено об`єктивних обставин, які перешкоджали стягувачу реалізувати таке право у встановлений строк і порядку.

Зокрема, відсутні докази про добросовісну реалізацію заявником своїх процесуальних прав і належне виконання ним процесуальних обов`язків. Не підтверджено вчинення будь-яких можливих та залежних від Кредитної спілки дій, спрямованих на своєчасний контроль за виконанням судового рішення.

Кредитною спілкою в порушення вимог частини першої статті 81ЦПК України не надані суду жодні належні, допустимі та достатні докази, які б підтверджували, що заявник вчиняв будь-які дії спрямовані на виконання судового рішення чи мав об`єктивні перешкоди для вчинення таких дій.

Кожна сторона, яка задіяна в судовому провадженні, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Обізнаність особи про порушення своїх прав обумовлена загальними засадами захисту в цивільному провадженні (статті 15, 16, 20 ЦК України), та полягає в тім, що особа маючи право на захист та відповідні процедури для його реалізації здійснює такий захист на власний розсуд у передбачений законом спосіб.

Сам по собі факт того, що рішення суду залишається невиконаним, не може бути підставою для поновлення пропущеного строку, оскільки, визначаючи строк, протягом якого виконавчий документ може бути пред`явлений до виконання, законодавець був обізнаний, що рішення суду повинно виконуватися. Однак законодавець визнав за необхідне обмежити строк, протягом якого виконавчий документ може бути пред`явлений до виконання, таким чином забезпечуючи рівність сторін виконавчого провадження.

За загальним правилом поважні причини пропуску строку законом не визначені, та ці обставини оцінюються судом в кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи та з урахуванням основних положень цивільного судочинства.

Доводи апеляційної скарги про те, що штатний юрист Кредитної спілки перебував на військовій службі в лавах ЗСУ та зазначення про те, що саме в цього працівника знаходився весь архів судових справ, а також те, що керівники та інші працівники Кредитної спілки перебували за кордоном як біженці, не підтверджені в належний спосіб.

Зокрема не підтверджено, що зазначена в заяві особа була працівником Кредитної спілки, на яку покладався обов`язок по контролю за судовими та виконавчими документами при їх виконанні в органах виконавчої служби.

Наявна в матеріалах справи Довіреність від 10 січня 2020 року (а.с.2,10), якою Кредитна спілка уповноважила ОСОБА_2 представляти інтереси спілки в усіх судах загальної та спеціальної юрисдикції та в усіх органах Державної виконавчої служби України з усіх питань колегією суддів оцінюється за своєю правовою природою як підстава для представництва Кредитної спілки.

Водночас, ніщо не вказує на те, що ОСОБА_2 є працівником Кредитної спілки, який перебуває у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан, з огляду на що, не зміг виконувати дій визначених в довіреності.

Також до заяви заявником не надавалось будь-яких відомостей з приводу того, що ОСОБА_2 передавались будь-які документи щодо боргу ОСОБА_1 та не підтверджено знаходження в останнього всього архіву судових справ.

Колегія суддів також наголошує, що надані до апеляційної скарги документи не можуть бути розглянуті колегією суддів, адже таким письмовим документам не надавалась оцінка судом першої інстанції та не з`ясовувались такі обставини.

Рішення суду не може обґрунтовуватись лише самими правовими підставами або аргументами, на які робиться посилання в апеляційній скарзі без встановлення відповідних фактів.

Заразом, також те, що керівники та інші працівники Кредитної спілки перебували за кордоном як біженці, а також обставини перебування заявника у вкрай тяжкому фінансовому стані через пандемію COVID-19 та воєнний стан в країні за недоведеності впливу заявлених в заяві обставин на заявника, вимоги останнього не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

За таких умов, колегія суддів приходить до висновку про недобросовісну реалізацію стягувачем своїх процесуальних прав та неналежне виконання процесуальних обов`язків, спрямованих на виконання судового рішення.

У даному випадку стягувач внаслідок своєї тривалої бездіяльності, яка не була виправдана поважними причинами, не продемонстрував зацікавленості у виконанні рішення суду на свою користь у примусовому порядку, тому боржник відповідно до статті 433ЦПК України з урахування принципу правової визначеності вправі розраховувати на те, що у такому випадку суд не має поновлювати процесуальний строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух (рішення суду у справі «Жоффер де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992року).

Встановлення в законі строків на пред`явлення виконавчих листів до виконання також спрямовано на забезпечення вказаного принципу. Безпідставне поновлення строку може порушити принцип правової визначеності.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України»).

Сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Безпідставне та необґрунтоване поновлення строків порушує законні права та інтереси сторін і суперечить принципу (правової визначеності) права на справедливий суд, що закріплене в статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 4 листопада 1950року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997року та згідно зі статтею 9Конституції України є частиною національного законодавства України (пункт 53 рішення Європейського суду з прав людини від 29 жовтня 2015року у справі «Устименко проти України» заява № 32053/13).

У справі, що переглядається, встановивши, що строк для пред`явлення виконавчого документу до виконання сплив, а підстави для поновлення такого строку відсутні, та сам стягувач мав достатньо часу для вчинення дій для подання до виконання виконавчого документу, так і для звернення до суду із заявою про поновлення пропущеного строку, однак не скористався таким правом, суд першої інстанції зробив правильний висновок про відмову у задоволенні заяви Кредитної спілки про поновлення строку на отримання виконавчого документу для пред`явлення його до виконання та видачу виконавчого документу.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають, то згідно зі статтею 375ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, та без зміни судове рішення як таке що ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Кредитної спілки Дніпропетровський обласний кредитний центр залишити без задоволення.

Ухвалу Межівського районного судуДніпропетровської областівід 04листопада 2024року залишити без змін.

Постанова апеляційногосуду набираєзаконної силиз дняїї ухвалення,але можебути оскарженав касаційномупорядку доВерховного Судупротягом тридцятиднів.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені 05 березня 2025 року.

Повний текст постанови складено 10 березня 2025 року.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: Т.П. Красвітна

М.О.Макаров