Постанова

від 27.02.2025 по справі 344/10608/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/10608/24

Провадження № 22-ц/4808/277/25

Головуючий у 1 інстанції Кіндратишин Л. Р.

Суддя-доповідач Максюта

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2025 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,

суддів: Бойчука І.В., Василишин Л.В.,

секретаря Шемрай Н.Б.,

з участю представника особи, яка подала апеляційну скаргу, позивача ОСОБА_1 адвоката Гандзюк Т.О.,

розглянувши у відкритомусудовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛАГО БУД», про поділ спільного майна подружжя, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гандзюк Тетяна Олегівна, на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області, ухвалене суддею Кіндратишин Л.Р. 22 листопада 2024 року в м. Івано-Франківськ Івано-Франківської області, повний текст якого складено 02 грудня 2024 року,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2024 представник позивача адвокат Гандзюк Т.О. звернулася з позовом до ОСОБА_2 , за участю третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛАГО БУД», про поділ спільного майна подружжя.

В обґрунтування позову посилалась на те, що 15 січня 2015 року сторони уклали шлюб. Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 01 грудня 2023 року у справі № 713/2439/23 шлюб розірвано, питання щодо поділу спільного майна сторонами не вирішувалося.

За час перебування у шлюбі подружжям набуто майнові права на об`єкт нерухомого майна (квартиру), який буде створено в майбутньому.

Так, 27.03.2023 року між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «БЛАГО БУД» укладено Договір № FP C08, П03, №018 купівлі-продажу майна, що буде створено в майбутньому. Згідно до п.1 Додатку № 2 до вказаного договору визначено, що вартість об`єкта (квартира) складає 1 121 883, 00 грн, вартість об`єкта в доларах США на момент укладення договору складає 29 445,75 доларів США.

За приписами п. 2 Додатку № 2 до зазначеного договору покупець сплачує повну вартість об`єкта у вигляді забезпечувальних (гарантійних) платежів, що сплачуються відповідно до графіку: внесок № 1 - гривневий еквівалент 13 887,14 дол. США до 27.03.2023; внесок № 2 - гривневий еквівалент 15 558,61 дол. США до 27.06.2023. Остаточний розрахунок розраховується протягом 15 календарних днів з моменту направлення продавцем на адресу покупця повідомлення про готовність квартири для передачі покупцю.

Згідно відповіді ТОВ «БЛАГО БУД» №575 від 21.05.2024р., будівництво житлового комплексу за будівельною адресою: АДРЕСА_1 триває; на день подання позову житловий комплекс за вказаною будівельною адресою не введений в експлуатацію; інформація щодо реєстрації права власності міститься в Державному реєстрі речових прав; ОСОБА_2 внесла забезпечувальні (гарантійні) платежі згідно графіку, передбаченого в Додатку № 2 до Договору № FP С08,03, № 018 купівлі-продажу майна.

Вказує, що хоча і на час звернення до суду будівництво вказаної квартири не завершено, будинок не введено в експлуатацію, при цьому майнові права на вказаний об`єкт є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу в порядку, передбаченому законодавством.

З метою припинення права спільної сумісної власності, зважаючи на те, що будівництво об`єкта нерухомого майна триває, вартість майна не є остаточною і підлягатиме перерахунку після повного завершення будівництва, позивач звертається до суду з метою поділу майнових прав на об`єкт нерухомого майна - квартиру, яка буде створена у майбутньому, що перебуває у спільній сумісній власності.

Просив у порядку поділу спільного майна подружжя визнати покупцями по 1/2 частині об`єкта квартири АДРЕСА_2 , на 3 поверсі у секції 8, загальною проектною площею 41 кв. м. за договором № FP C08, П03, № 018 купівлі-продажу майна, що буде створено у майбутньому від 27.03.2023 року та стягнути судові витрати (а.с. 1-10).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Івано-Франківськогоміського суду Івано-Франківської області від 22листопада 2024року у задоволенні позову відмовлено (а.с.210-218).

Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги

Не погодившись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 адвокатГандзюк Т.О. подала апеляційну скаргу, вказавши, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, а також висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.

Вказує, що зважаючи на те, що сторони не досягли домовленостей щодо укладання мирової угоди чи поділу майна у інший спосіб, спір по суті вирішувався судом, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що за наслідками розгляду справи позивачем не доведено, а судом не встановлено порушення прав позивача з боку відповідача за встановлених судом обставин та за вказаних позивачем підстав.

При цьому, вказаний висновок суду першої інстанції також суперечить нормам матеріального права, зокрема, ст. 71 Сімейного кодексу України.

Суд першої інстанції неправомірно обмежив право позивача на звернення до суду з позовом про поділ майна у зв`язку із тим, що взяв до уваги як завершення будівництва та можливість оформлення відповідачкою права власності на квартиру, так і право покупця на відступлення прав за Договором, залишивши поза увагою приписи ст. 71 СК України щодо можливості (права) одного з подружжя на звернення до суду з позовом про поділ майна через відсутність домовленостей подружжя про такий поділ.

Невірним є висновок суду першої інстанції щодо відсутності доказів того, коли здійснювались платежі та був проведений остаточний розрахунок, оскільки у матеріалах справи наявний договір № FP C08, П03, № 018 купівлі-продажу майна, що буде створено в майбутньому, в якому визначений графік сплати забезпечувальних (гарантійних) платежів (до 27.06.2023) та відповідь ТОВ «БЛАГО БУД» від 21.05.2024 за вих. № 575, де, зокрема, у п. 4 вказано, що ОСОБА_2 внесла вказані платежі згідно графіку, визначеному вказаним Договором.

Суд безпідставно застосував до спірних правовідносин частину другу, третю статті 331 ЦК України, згідно з якою до завершення будівництва особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва, оскільки будівництво комплексу завершене, готовність квартири АДРЕСА_3 складає 100 відсотків та відповідно її можна використовувати за функціональним призначенням, спір у справі виник через відсутність домовленостей щодо поділу майна між подружжям, обраний позивачем спосіб захисту обумовлений, в тому числі тим, що відповідач не зареєструвала право власності на спірний об`єкт, що позбавляє можливості іншого з подружжя реалізувати своє право на частку у спільному майні, при цьому вимоги про поділ майна в натурі не ставилося.

Невірно суд визначив і характер спірних правовідносин у даній справі, зробивши висновок про необхідність дослідження положень укладеного одним із подружжя договору купівлі майнових прав на квартиру, яка буде створена в майбутньому на можливість відступлення (передачу) прав та дійшов помилкового висновку про неналежний суб`єктний склад спору.

З урахуванням ч.3 ст.61, ч.4 ст.65 СК України у ОСОБА_1 станом на день укладення ОСОБА_2 договору купівлі-продажу майна, що буде створено в майбутньому (27.03.2023), виникли права та обов`язки покупця в рівних з дружиною (на момент укладення договору) частках. Відчуження ОСОБА_2 прав та обов`язків за даним договором (повністю або частково), відповідно до цивільного та сімейного законодавства, можлива лише за згодою іншого з подружжя - ОСОБА_1 , який, у свою чергу, є співвласником такого майна, а поділ такого майна не може вважатися відступленням прав та обов`язків за договором.

З огляду на те, що зобов`язання за Договором № FP C08, П03, № 018 купівлі продажу майна, що буде створено в майбутньому, не припинилися, ОСОБА_1 як один із подружжя, який набув право на частку у майні, звернувся до суду для захисту порушеного права з метою поділу цього майна. У зв`язку з відсутністю згоди між колишнім подружжям щодо добровільного поділу майна, позивач не може реалізувати своє право як покупець 1/2 частки об`єкта - квартири АДРЕСА_3 , тобто зареєструвати його в установленому законом та передбаченому договором порядку та реалізувати своє право власності.

Просить скасувати рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22.11.2024 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі (а.с.229-234).

Позиція інших учасників справи

Відзив на апеляційну скаргу відповідачкою не подано, що відповідно до ч.3ст.360 ЦПК Українине перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Заяви (клопотання) учасників справи

Особа, яка подала апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його представник адвокат Гандзюк Т.О. в засіданні апеляційного суду вимоги апеляційної скарги підтримали з мотивів, наведених у ній.

Позиція Івано-Франківського апеляційного суду

У судове засідання не з`явилася відповідачка ОСОБА_2 та її представник, про день, місце та час розгляду справи повідомлені належним чином, шляхом направлення рекомендованої кореспонденції та в електронний кабінет.

Приймаючи до уваги, що неявка осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає перегляду справи в апеляційному порядку, апеляційним судом виконаний обов`язок щодо повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про день, місце та час судового засідання,тому апеляційний суд розглянув справу за їх відсутності.

Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. ст.263,264 ЦПК Українирішення суду повинно бути законним i обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такіпитання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимогиі заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення длявирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносинисторін випливають iз встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягаєзастосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або впозові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Вислухавши пояснення представника особи, яка подала апеляційну скаргу, позивача ОСОБА_1 адвоката Гандзюк Т.О., доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши, відповідно до ст. 367 ЦПК України, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, виходячи з таких підстав.

Фактичні обставини справи

Судом встановлено, що рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 01.12.2023 року у цивільний справі №713/2439/23 розірваний шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 15.01.2015 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Вижницького районного управління юстиції у Чернівецькій області, актовий запис №02. Рішення набрало законної сили 01.01.2024 року (а.с. 16-18).

27.03.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БЛАГО БУД» та ОСОБА_2 укладено Договір № FP C08, П03, № 018 купівлі-продажу майна, що буде створено в майбутньому. Відповідно до вказаного договору продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити його вартість відповідно до умов даного договору ( п. 1.1.), право власності покупця на об`єкт виникає після завершення будівництва комплексу, введення його в експлуатацію та з моменту державної реєстрації права власності на об`єкт ( п. 1.5.) (а.с.31-36).

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. вказаного договору загальна вартість об`єкта на момент укладення цього договору зазначається в додатку № 2 та не є остаточною і підлягатиме перерахунку після повного завершення будівництва, а саме: кінцева сума буде корегуватися шляхом перерахунку суми визначеної в додатку № 2 до договору, з врахуванням площі відхилення (в більшу чи меншу сторону), покупець зобов`язаний оплатити продавцю ( у випадку збільшення суми) остаточну вартість об`єкта ( кінцеву суму) протягом 15 календарних днів з дати отримання повідомлення від продавця.

Розрахунок за об`єкт здійснюється згідно графіку, вказаного в додатку №2 до даного Договору ( п.2.3. Договору) (а.с.39).

Згідно до п. 3.4.1. покупець вправі передати свої права та обов`язки за цим договором (повністю або частково) третім особам тільки після одержання письмової згоди на таку передачу від продавця. Покупець здійснює сплату за надані продавцем послуги по оформленню договору відступлення права та обов`язків за договором на користь третіх осіб у розмірі 3% від загальної вартості об`єкта, у разі відступлення на користь родичів першого ступеня споріднення - 1% від загальної вартості об`єкта, про, що укладається окрема угода з продавцем.

Відповідно додатку № 1 до договору № FP C08, П03, № 018 купівлі-продажу майна, що буде створено в майбутньому, тип об`єкта - квартира, будівельна адреса : АДРЕСА_1 , кількість кімнат 1, загальна проектна площа становить 41 м. кв. : коридор 5,7 м. кв. , кухня 12,6 м. кв., кімната 14,9 м. кв., ванна 5,0 м. кв., балкон 8,1 м. кв., номер 18, поверх 3, секція 8, планове закінчення будівництва ІІІ квартал 2024 (а.с. 37-38).

Відповідно до відповіді ТОВ «БЛАГО БУД» №575 від 21.05.2024 року, наданої на адвокатський запит №13/05-01 від 13.05.2024 року, будівництво житлового комплексу за будівельною адресою: АДРЕСА_1 триває, житловий комплекс не введений в експлуатацію; інформація щодо реєстрації права власності міститься в Державному реєстрі речових прав; ОСОБА_2 внесла забезпечувальні (гарантійні) платежі згідно графіку, передбаченого в Додатку № 2 до Договору № FP С08,03, № 018 купівлі-продажу майна ( а.с. 19, 40).

Згідно відповіді ТОВ «БЛАГО БУД» №05/09 від 05.09.2024 року, наданої на адвокатський запит №28/08-01 від 28.08.2024 року, будівництво житлового комплексу за будівельною адресою АДРЕСА_1 завершено, житловий комплекс за будівельною адресою: АДРЕСА_1 введений в експлуатацію та надано сертифікат готовності об`єкта до експлуатації від 01.04.2024 року (а.с. 129).

Згідно сертифікату №ІФ122240326125, датованого 01.04.2024 року, Управління з питань державної реєстрації архітектурно-будівельного контролю Івано-Франківської міської ради засвідчує відповідність закінченого будівництва об`єкта ( черги, окремого пускового комплексу) проектній документації та підтверджує його готовність до експлуатації, а саме: багатоквартирної житлової забудови на АДРЕСА_1 черга, 7, АДРЕСА_4 ,9 пускові комплекси, замовник об`єкта Приватне акціонерне товариство «Івано-Франківська харчосмакова фабрика», генеральний підрядник ТОВ «БЛАГО БУД». Сертифікат виданий на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації від 26.03.2024 (а.с. 131-136).

Також, згідно відповіді ТОВ «БЛАГО БУД» № 13/09 від 13.09.2024 року на адвокатський запит № 06/09-1 від 06.09.2024 року, будівництво секції 8 (ІІІ черга, 8 пусковий комплекс) житлового комплексу за будівельною адресою : АДРЕСА_1 завершено, житловий комплекс введений в експлуатацію. ТОВ «БЛАГО БУД» повідомляло ОСОБА_2 про передбачуваний день здачі в експлуатацію в телефонному режимі. Технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_5 не виготовлявся, оскільки ОСОБА_2 не виконала обов`язку, передбаченого п. 3.3.4 Договору № FP С08, П03, № 018 купівлі-продажу майна, що буде створено в майбутньому та не з`явилася для прийняття об`єкта (квартири) та підписання акту прийому-передачі квартири. Крім того, ОСОБА_2 доплатила кошти на виконання п. 2.2. вказаного договору, надлишкових коштів немає ( а.с. 130).

У витязі із загальнобудинкового технічного паспорта літера «А» поверх ІІІ зазначено: всього площу квартири АДРЕСА_3 , а саме 40,3 м. кв., житлова площа 21.7 м. кв., коридор 6,6 м. кв., кухня-ніша 5,00 м. кв., санвузол 5,1 м. кв., балкон 1,9 м. кв. ( а.с. 139-140).

Застосовані норми права

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 392 ЦК України особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності: 1) якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами; 2) у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно зі статтею 177 ЦК України до об`єктів цивільних прав відносяться речі, майнові права та інше. Згідно із ст. 190 ЦК України, майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Відповідно до частини першої статті 178 ЦК України передбачено, що об`єкти цивільних прав (тобто і майнові права) можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.

За правилами статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування). Майнове право є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право є обмеженим речовим правом, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

У той же час, відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, з правочинів, тобто дій особи, спрямованих на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.7ЗаконуУкраїни«Про інвестиційнудіяльність» всі суб`єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України.

Розміщення інвестицій у будь-яких об`єктах, крім тих, інвестування в які заборонено або обмежено цим Законом, іншими актами законодавства України, визнається невід`ємним правом інвестора і охороняється законом.

Інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торгівельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Відповідно до частин першої, другої статті 331 ЦК України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об`єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об`єкта нерухомого майна, дозволу на виконання будівельних робіт, а також документів, що містять опис об`єкта незавершеного будівництва.

Отже, особа стає власником новоствореного об`єкта нерухомості після завершення його будівництва, прийняття нерухомого майна до експлуатації та державної реєстрації. Таким чином, право власності на новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільних прав виникає з моменту державної реєстрації права.

Відповідно до ч.3 ст.16ЗаконуУкраїни«Про державнуреєстраціюречовихправ нанерухомемайнота їхобтяжень» встановлено, що разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, копії, засвідчені в установленому порядку.

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

У постанові № 6-98цс13 від 02 жовтня 2013 року Верховний Суд України висловив правову позицію про те, що виконання грошових зобов`язань за інвестиційною угодою, а саме повна сплата вартості об`єкта інвестування (стовідсоткова передоплата), свідчить про вчинення дій, спрямованих на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимоги переходу права власності на об`єкт будівництва або набуття майнових прав на цей об`єкт.

Статтею ст.3ЗаконуУкраїни«Про оцінкумайна,майновихправта професійнуоціночнудіяльністьв Україні» визначено, що майновими правами визнаються будь-які права пов`язані з майном, відмінні від права власності у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (право на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо).

У разі невиконання забудовником належним чином взятих на себе зобов`язань, а також відсутності факту введення будинку в експлуатацію, з урахуванням повної та вчасної сплати пайових внесків учасником будівництва, ефективним способом захисту порушених прав останнього є визнання майнових прав на об`єкт інвестування.

Відповідні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 20 березня 2019 року у справі № 761/20612/15-ц, провадження № 14-39цс19), від 27 лютого 2019 року у справі № 761/32696/13-ц, провадження № 14-606цс18, Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 638/12414/17, провадження № 61-21546св19.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17, провадження № 14-8 цс 21 зазначено, що саме інвестор, як особа за кошти якої і на підставі договору з яким був споруджений об`єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об`єкт інвестування. Державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийнято в експлуатацію у встановленому порядку. В іншому випадку інвестор не зможе визнати право власності на квартиру до введення будинку в експлуатацію. Згідно із частиною четвертою статті 334ЦКУкраїни права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Отже, інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває права власності на об`єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою (пункти 93 - 95).

Норми статей57,60 СК Українивстановлюють загальні принципи нормативно-правового регулювання відносин подружжя щодо належного їм майна, згідно з якими майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Майно, набуте кожним з подружжя до шлюбу, є особистою приватною власністю кожного з них.

Конструкція нормистатті 60 СК Українисвідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

У відповідності до частини 3статті 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та використовуються подружжям спільно на підставі рівних прав на володіння, користування і розпоряджання відповідним майном.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентуєтьсястаттею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72СКУкраїни та статтею 372 ЦК України.

Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено устатті 69 СК України, де дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Частинами 1, 2ст.70 СК Українивстановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Статтею 71 СК Українивстановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Ухвалюючи рішення, суд посилався на те, що обраний позивачем спосіб захисту, а саме визнання позивача та відповідача покупцями по 1/2 частині об`єкта квартири АДРЕСА_2 , що буде створено у майбутньому, який укладено саме із стороною ТОВ «БЛАГО БУД», не є ефективним та суперечить умовам договору, визначеним сторонами договору. За наслідками розгляду справи позивачем не доведено, а судом не встановлено порушення прав позивача з боку відповідача за встановлених судом обставин та за вказаних позивачем підстав, меж заявлених позовних вимог та визначеного ним способу захисту, а тому в задоволенні позову відмовив.

Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду з огляду на таке.

Правовідносини сторін договору про фінансування будівництва, порядок управління цими коштами регулюютьсяЗаконом України від 19 червня 2003 року № 978-IV «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю»(далі - Закон № 978-IV) таЗаконом України від 18 вересня 1991 року № 1560-ХІІ «Про інвестиційну діяльність»(далі - Закон № 1560-ХІІ).

Відповідно до частини п`ятої статті7та статті4 Закону № 1560-ХІІінвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктом і результатом інвестицій (об`єктами інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, а також майнові права).

Устатті 2 Закону № 978-IVвказано, що об`єкт інвестування - квартира або приміщення соціально-побутового призначення (вбудовані в житлові будинки або окремо розташовані нежитлові приміщення, гаражний бокс, машиномісце тощо) в об`єкті будівництва, яке після завершення будівництва стає окремим майном.

Тобто після завершення будівництва та здачі будинку в експлуатацію квартира як окремий об`єкт цивільних правовідносин ще не існує і набуває юридично статусу об`єкта цивільних правовідносин лише після державної реєстрації, здійсненої відповідно до чинного законодавства.

У пункті 78 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, встановлено, що для державної реєстрації права власності на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо), розміщене в об`єкті нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося із залученням коштів фізичних та юридичних осіб, власником такого майна подаються: документ, що підтверджує набуття у власність особою закріпленого за особою об`єкта інвестування, передбачений законодавством (інвестиційний договір, договір про пайову участь, договір купівлі-продажу майнових прав тощо); технічний паспорт на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо).

Нормами законодавства встановлено первинний спосіб набуття права власності на річ, на яку раніше не було і не могло бути встановлене право власності інших осіб. Саме інвестор як особа, за кошти якої і на підставі договору з яким був споруджений об`єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об`єкт інвестування. Інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває права власності на об`єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою (пункти 92, 93, 95 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 (провадження № 14-8цс21).

При розгляді справи колегія суддів враховує, що, укладаючи договір купівлі-продажу квартири (майнових прав на новозбудоване майно), покупець отримує речове право, яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно в майбутньому.

Захист прав на новостворене майно, не прийняте в експлуатацію, в разі невизнання відповідачем прав позивача на спірне майно, здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, то захист здійснюється на загальних засадах цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої та другоїстатті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначенийзакономабо договором.

У випадку, якщозаконабо договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим, а саме: повинно реально відновлювати наявне порушене, оспорене або невизнане право, такий спосіб має відповідати характеру правопорушення та цілям судочинства та не може суперечити принципу верховенства права.

Спосіб захисту, передбаченийстаттею 392 ЦК України, є різновидом загального способу захисту - визнання права, а тому його може бути використано в зобов`язальних відносинах за відсутності іншого, окрім судового, шляху відновлення порушеного права. Тобто зазначений спосіб захисту як різновид загального способу захисту - визнання права може бути використаний в будь-яких речово-правових відносинах, так як сам по собі факт перебування осіб у тих чи інших відносинах, у тому числі договірних, не може перешкоджати застосуванню до цих відносин норм інститутів загальної частини цивільного права.

Способи захисту права, обрані позивачем та застосовані судом, повинні найбільш ефективно поновлювати порушені права, а специфіка інвестування в об`єкти будівництва та визначення новоствореного майна як об`єкта захисту права, відмінного від майнових прав на етапі укладення договорів про інвестування в будівництво, повинні тлумачитися на користь тієї особи, права якої порушено.

У випадку коли об`єкт нерухомості вже збудований та прийнятий в експлуатацію, проте покупцем не отримані правовстановлюючі документи у зв`язку із порушенням продавцем за договором купівлі-продажу майнових прав на нерухоме майно взятих на себе договірних зобов`язань щодо передання всіх необхідних документів для оформлення права власності на квартиру, вартість якої сплачена покупцем в повному обсязі, та у разі невизнання продавцем права покупця на цю збудовану квартиру може мати місце звернення до суду з вимогою про визнання за покупцем права власності на проінвестоване (оплачене) ним майно відповідно до положеньстатті 392 ЦК України.

Саме такий висновок щодо ефективності способу захисту права інвестора на проінвестоване майно викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 344/16879/15-ц (провадження № 14-31цс20), в якому відступлено від правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1858цс15 та від 24 червня 2015 року у справі № 6-318-15.

Як встановлено з матеріалів справи та не заперечується сторонами, що у період шлюбу 27.03.2023 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Благо Буд» укладено Договір № FP С08,П03 №018 купівлі-продажу майна, що буде створене у майбутньому. Договір оплачений покупцем.

Спірний об`єкт нерухомості квартира АДРЕСА_2 завершено будівництвом, введений в експлуатацію та надано сертифікат готовності об`єкта до експлуатації від 01.04.2024 року (а.с. 129).

Наявні підстави для висновку про те, що придбані на ім`я відповідачки ОСОБА_2 майнові права на спірну квартиру є спільною сумісною власністю подружжя.

За своєю правовою природою вказаний Договір фактично є договором, об`єктом якого є майнові права на квартиру АДРЕСА_2 , що знаходиться на 3 поверсі у секції 8, загальною проектною площею 41 кв.м.

Право вимоги, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу майнових прав, є подільним правом.

Суд при поділі права вимоги, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу майнових прав, може визнати за іншим з подружжя 1/2 частки в спільному праві.

Заслуговують на увагу посилання позивача на те, що у нього виникли права та обов`язки покупця в рівних з дружиною (на день укладення договору) частках, але ефективним способом захисту порушеного права є визнання за позивачем в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя право на 1/2 частину майнових прав за договором № FP C08, П03, №018 купівлі-продажу майна, що буде створено в майбутньому від 27 березня 2023 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «БЛАГО БУД» та ОСОБА_2 , у однокімнатній квартирі АДРЕСА_6 .

Такий спосіб захисту відновить порушене право позивача та узгоджується з вимогами сімейного і цивільного законодавства та не суперечить положенням цивільного процесуального закону.

Відповідно дост.376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Враховуючи те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, тому ухвалене ним рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. 374,376,381- 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гандзюк Тетяна Олегівна задовольнити.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22 листопада 2024 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким визнати за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя право на 1/2 частину майнових прав за договором № FP C08, П03, №018 купівлі-продажу майна, що буде створено в майбутньому від 27 березня 2023 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «БЛАГО БУД» та ОСОБА_2 , у однокімнатній квартирі АДРЕСА_6 .

Постанова набираєзаконної силиз дняухвалення,однак можебути оскарженав касаційномупорядку безпосередньодо ВерховногоСуду протягомтридцяти днівз дняскладення повногосудового рішення.

Суддя-доповідач І.О. Максюта

Судді: І.В. Бойчук

Л.В.Василишин

Повний текст постанови складено 10 березня 2025 року.