Рішення

від 10.03.2025 по справі 904/5438/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2025м. ДніпроСправа № 904/5438/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Скриннікової Н.С., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників (без виклику представників сторін) справу за позовом Комунальної установи "Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) у Саксаганському районі" Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг (код ЄДРПОУ 20259484) до приватного підприємства "БК ГАРАНТ", м. Кривий Ріг (код ЄДРПОУ 40810354) про розірвання договору надання послуг та стягнення штрафних санкцій в сумі 46 424, 80 грн

Рух справи та процесуальні дії у справі.

Комунальна установа "Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) у Саксаганському районі" Криворізької міської ради звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до приватного підприємства "БК ГАРАНТ" про розірвання Договору № 59 від 02.09.2024 про закупівлю товарів за державні кошти, укладений між Комунальною установою Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) у Саксаганському районі Криворізької міської ради та Приватним підприємством БК ГАРАНТ та стягнення штрафу у розмірі 18 900,00 грн та пені в сумі 22 680,00 грн.

Отже заявлено одну вимогу майнового характеру, одну вимогу немайнового характеру.

До позовної заяви позивач долучив клопотання про відстрочення оплати судового збору до ухвалення рішення, зі змісту якого йдеться про відсутність можливості заплатити судовий збір позивачем як бюджетною неприбутковою установою через відсутність у кошторисі запланованих коштів.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено суддю Скриннікову Н.С., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.12.2024р.

18.12.2024 через електронний суд позивач подав клопотання про долучення до матеріалів платіжної інструкції № 755 від 17.12.2024 за даними якої позивачем заплачено судовий збір в сумі 4 050, 00 грн.

З огляду на те, що позивачем заплачено судовий збір, клопотання про відстрочення оплати судового збору підлягає залишенню без розгляду.

18.12.2024 суд своєю ухвалою клопотання комунальної установи "Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) у Саксаганському районі" Криворізької міської ради про відстрочення від сплати судового збору залишив без розгляду, а позовну заяву залишити без руху.

23.12.2024 позивач усунув недоліки позовної заяви.

27.12.2024 суд своєю ухвалою прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Визнав справу малозначною та вирішив розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами. Судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

28.12.2024 ухвала суду про відкриття провадження доставлена відповідачу, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

10.01.2025 через електронний суд відповідач подав відзив на позовну заяву, в якій просить суд відмовити у позові з огляду на те, що 20.09.2024 не було можливості виконати договір через наявність бюрократичних чинників, а 22.09.2024 позивач відмовився прийняти товар. Зазначає, що його вини не було.

13.01.2025 через електронний суд позивач подав відповідь на відзив у якому просить суд задовольнити позов, оскільки відповідач як переможець у тендерній закупівлі взяв обов`язок поставити товар 20.09.2024, станом на 13.01.2025 відповідач проігнорував додаткову угоду про розірвання договору № 59 від 02.09.2024, який укладено за результатами процедури відкритих торгів з особливістю без застосування штрафних санкцій та пені. Зобов`язання по договору відповідач не виконав відносно дотримання строку поставки до 20.09.2024 та щодо завчасного за три дні повідомлення про поставку товару, твердження про ухилення позивача від отримання товару не підтверджено доказами, отже умови договору були порушені, а форс-мажорні обставини не підтверджені доказами.

Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Враховуючи достатність часу наданого сторонами для подання заяв по суті справи чи з процесуальних питань, суд вважає за можливе завершити розгляд справи.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи. Справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Стислий виклад позиції позивача

Позивач просить суд розірвати Договір № 59 від 02.09.2024 про закупівлю товарів за державні кошти та стягнути з відповідача штраф у розмірі 18 900, 00 грн. та пеню в сумі 22 680, 00 грн., що визначено п. 7.1.2 Договору. Позивач також просить суд стягнути з відповідача витрати за сплату судового збору.

Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач просить суд відмовити у позові з огляду на те, що 20.09.2024 не було можливості виконати договір через наявність бюрократичних чинників, а 22.09.2024 позивач відмовився прийняти товар. Зазначає, що його вини не було.

Господарський суд розглянув подані докази, всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті на предмет їх належності, достовірності, вірогідності та

ВСТАНОВИВ:

Предметом позову є вимога немайнового характеру про розірвання договору № 59 від 02.09.2024 та вимога майнового характеру про стягнення штрафу у розмірі 18 900, 00 грн. та пені в сумі 22 680, 00 грн., що визначено п. 7.1.2 Договору

Предметом доказування у цій справі є обставини, пов`язані з належним виконанням укладеного договору, погодженням умов договору, строку виконання зобов`язань, наявність/відсутність доказів порушення умов договору, наявність/відсутність підстав для розірвання договору та стягнення штрафу і пені доказів на підтвердження наявності зобов`язань за договором зі сторони відповідача (наявність актів, тощо), настання обов`язку зі сторони відповідача заплатити за договором, допущення невиконання (прострочення боржника) зобов`язань відповідачем.

Підставою позову позивач визначає порушення відповідачем умов договору щодо строку поставки товару.

Суд має зокрема встановити чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.1) Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже твердження позивача і відповідача підлягають перевірці, а докази оцінці на предмет належності доказів і доведеності доказами тих обставин за для підтвердження яких вони подані.

Суд надав мотивовану оцінку кожному аргументу, наведеного позивачем у позові та відповідачем у відзиві на позов, встановив чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та навів мотиви такого висновку; норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Обставини справи встановлені судом.

На платформі Public Bid - офіційний майданчик державних закупівель (https://publicbid.com.ua/tender/22252257) 07.08.2024 року позивачем було розміщено оголошення про закупівлю генератора дизельного за процедурою закупівлі відкриті торги з особливостями та за результатами кваліфікації (без аукціону) визначено переможцем приватне підприємство «БК ГАРАНТ».

02 вересня 2024 року між Комунальною установою «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) у Саксаганському районі» Криворізької міської ради (далі Замовник) та Приватним підприємством «БК ГАРАНТ» (далі Постачальник) було укладено договір № 59 про постачання товарів за державні кошти (надалі Договір).

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 02.03.2012 № 309 «Про затвердження Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України» зі змінами, позивач, як розпорядник бюджетних коштів протягом 7 робочих днів з дати взяття бюджетного зобов`язання подав до відповідного органу Казначейства Реєстр бюджетних зобов`язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів (далі - Реєстр) за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку в електронній формі, а саме скановані копії, що підтверджують факт узяття бюджетного зобов`язання.

Згідно з умовами зазначеного Договору (п.1.1), Постачальник зобов`язався по 20.09.2024 поставити товар: Генератор дизельний (за ДК 021:2015 код 31120000-3 Генератори) (далі за текстом - Товар) в асортименті, згідно Додатку № 1 «Специфікація» до Договору) на умовах та у термін, визначений Договором (підпункти 1.1 та 5.1).

Відповідно до п. 3.1. Ціна Договору становить 270 000,00 грн (двісті сімдесят тисяч грн 00 коп) у т.ч. ПДВ 45 000,00 грн.

Відповідно до пункту 5.1 Строк поставки Товару становить 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту підписання Договору, але не пізніше 20.09.2024 року.

Відповідно до пункту 5.4 Договору доставка Товару здійснюється транспортом Постачальника відповідача за цим позовом і за рахунок Постачальника відповідача.

Відповідно до пункту 6.3.1 Договору Постачальник відповідач зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені Договором. Постачальник зобов`язаний повідомити Замовника про заплановану дату відправки товару не пізніше ніж за 3 доби до цієї дати (підпункт 6.3.5). У разі виникнення обставин непереборної сили, Постачальник зобов`язаний повідомити Замовника у письмовій формі та надати відповідні документи, видані Торгово-промисловою палатою України (підпункти 8.2 та 9.3).

Відповідно до пункту 7.1.2 Договору за порушення строків поставки Товару Постачальник (відповідач) сплачує Замовнику (позивачу) пеню у розмірі 0,1% вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Однак, Постачальник не виконав зобов`язання за Договором, зокрема не здійснив поставку Товару у визначені строки.

Отже, Постачальником відповідачем допущено порушення умов Договору.

20 вересня 2024 року строк виконання взятих на себе Постачальником зобов`язань поставки товару. Однак Замовник отримав лист від Постачальника з проханням продовжити термін постачання через затримку оплати від американського банку кореспондента. Зазначені в листі обставини не були підтверджені належними документами (як це передбачено пунктами 8.1-8.4 Договору).

У зв`язку з невиконанням строку поставки товару, 20 вересня 2024 року Замовник направив засобами поштового зв`язку шляхом поштової кореспонденції, надісланої у вигляді рекомендованого листа № 5007601371742 з відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення, Постачальнику пропозицію укласти додаткову угоду про розірвання Договору № 59 від 02.09.2024 (змістом додаткової угоди визначено право Замовника на розірвання договору відповідно до підпункту 10.4.1 Договору, без застосування до Постачальника, відповідно до умов договору, відповідальності за неналежне виконання зобов`язань, передбачені умовами даного Договору).

Відповідач не надав доказів розгляду цієї пропозиції щодо розірвання договору.

Згідно з бланком рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 5007601371742, направлений представником позивача рекомендований лист зазначений вище, було вручено відповідачу - 09.10.2024.

Відповідно до підпункту 6.2.1 Договору, Замовник має право достроково розірвати договір у разі невиконання зобов`язань Постачальником, повідомивши його про це за 1 місяць до моменту розірвання договору.

Відповідно до розділу 11 Договору виконання зобов`язань за цим Договором застосовуються відповідні положення Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

Статтями 6, 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту.

Загальні положення про договір визначені статтями 626-637 Цивільного кодексу України, а порядок укладення, зміна і розірвання договору статями 638-647, 649, 651-654 Цивільного кодексу України. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Приписами статей 526-527 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зокрема, статями 525-526 Цивільного кодексу України передбачається, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За приписами ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент, зокрема вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч.ч. 1-3 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно з ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України) у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: - за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); - за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Суд зазначає, що станом на 13.12.2024 (день звернення позивача з позовом) договір №59 від 02.09.2024 був чинним (дійсним) (п. 10.1 договору - строк дії до 31.12.2024).

Відтак за змістом зазначених норм розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір. Відповідний висновок також міститься у постанові Верховного Суду від 16.09.2022 у справі № 913/703/2020.

Відповідач у відзиві підтвердив факт порушення умов договору, зазначивши, що його вини немає у порушенні умов договору, він повідомив позивача про форс-мажорні обставини листом від 20.09.2024 року вих. №58. оскільки 20.09.2024 року не можливо було поставити товар, оскільки, як зазначив відповідач він «став жертвою бюрократичних чинників, які Відповідач не мав змоги змінити». Також відповідач ініціював продовжити строк дії договору на 7 днів і встановити строк поставки 27.09.2024року, однак позивач не погодився змінювати умови договору. Відповідач зазначив і позивач не заперечив, що попередив 22.09.2024 засобами телефонного зв`язку, що готовий поставити генератор, однак позивач відмовився прийняти товар.

Позивач у відповіді на відзив зазначив, що відповідач як переможець у тендерній закупівлі узяв на себе обов`язок здійснити постачання товару до 20.09.2024 року. Саме цей строк був однією з головних умов закупівлі. Відповідач стверджує, що порушення строків виконання договору було викликане обставинами непереборної сили, підтвердженими листом від банківської установи та іншим листуванням. Відповідно до пункту 9.3. договору, факт наявності форс-мажорних обставин має підтверджуватися виключно документом, виданим Торгово-промисловою палатою України (ТПП). Відповідно до статті 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в України», документом, який підтверджує форс-мажор, є сертифікат Торгово-промислової палати України. Надані відповідачем документи не відповідають вимогам договору та є доказом настання форс-мажорних обставин.

1.2. Згідно з пунктом 8.2. договору, відповідач зобов`язаний повідомити позивача про виникнення форс-мажорних обставин у письмовій формі не пізніше ніж протягом 3-х днів з моменту їх виникнення. Лист від 20.09.2024 року надійшов лише в день прострочення виконання зобов`язань, що свідчить про несвоєчасність дій відповідача.

Згідно зі статтею 617 Цивільного кодексу України, лише належним чином підтверджені форс-мажорні обставини можуть звільнити сторону від відповідальності за порушення зобов`язань.

Пропозиція про продовження строку договору надійшла 20.09.2024 у останній день виконання зобов`язань, що є порушенням умов договору. Зобов`язання відносно поставки товару до 20.09.2024 не було виконане.

Твердження відповідача про ухилення від прийняття товару не підтверджено доказами.

З огляду на невиконання відповідачем договірних зобов`язань в частині своєчасної поставки товару, на підставі п. 7.1., 7.1.2. Договору та ст. 625 Цивільного кодексу України є підстави для стягнення з відповідача штрафу у розмірі 18 900,00 грн та пені в розмірі 22 680,00 грн (п. 7.1.2 Договору).

Згідно зі статтею 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Порушення Постачальником відповідачем договірних зобов`язань та відсутність з його сторони заходів для належного їх виконання свідчить про наявність вини у його діях та бездіяльності.

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання (зміни) угоди або друга Сторона не надала відповідь у встановлений строк, ініціатор розірвання (зміни) має право передати спір на вирішення суду.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. (частина 1 статті 15 ЦК України). Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. (частина 1 статті 16 ЦК України).

Частиною 1 ст.509 ЦК передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. При цьому відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У ст.530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.2 ст.622 ЦК України у разі відмови кредитора від прийняття виконання, яке внаслідок прострочення втратило для нього інтерес (ст.612 цього Кодексу), боржник звільняється від обов`язку виконати зобов`язання в натурі.

У ст.631 ЦК України зазначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з ч.3 ст.651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. У ст.653 ЦК визначені правові наслідки розірвання договору: зобов`язання сторін припиняються. з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Отже відсутність між сторонами згоди на розірвання договору, зумовлює наявність підстав для його розірвання на підставі рішення суду, а порушення умов виконання договору є підставою для стягнення з відповідача штрафу та пені.

Суд прийняв як належний доказ наданий позивачем розрахунок штрафу та пені.

Відповідач не надав суду докази підписання договору про розірвання договору № 59 від 02.09.2024, не надав суду докази сплати штрафу та пені у добровільному порядку, не надав власний розрахунок розміру штрафу та пені.

Відтак у цих правовідносинах щодо позовної вимоги майнового характеру позивач є кредитором та управненою стороною, а відповідач є боржником, який прострочив виконання зобов`язання.

Суд вирішив позов задовольнити повністю.

Судові витрати

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов повністю.

Розірвати Договір № 59 від 02.09.2024 про закупівлю товарів за державні кошти, укладений між Комунальною установою «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) у Саксаганському районі» Криворізької міської ради та Приватним підприємством «БК ГАРАНТ».

Стягнути з Приватного підприємства «БК ГАРАНТ» (адреса Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Володимира Терещенка, буд. 25а, індекс 50083, код ЄДРПОУ 40810354) на користь Комунальної установи «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) у Саксаганському районі» Криворізької міської ради (Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, бульвар Вечірній, буд. 22, індекс 50076, код ЄДРПОУ 20259484) штраф в сумі 18 900,00 грн, пеню в сумі 22 680, 00 грн, судовий збір в сумі 4 844, 80 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 10.03.2025

Суддя Н.С. Скриннікова