Рішення

від 10.03.2025 по справі 910/15786/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.03.2025Справа № 910/15786/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбуд» (вул. А. Ахматової, буд. 7/15, кв. 104, м. Київ, 02068; ідентифікаційний код 32705018)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бренд Лізинг» (вул. Сурікова, буд. 3, оф. 19, м. Київ, 03035; ідентифікаційний код 40121054)

про стягнення 329 126, 61 грн,

без виклику представників учасників справи,

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції Позивача

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестбуд» (далі за текстом - ТОВ «Інвестбуд», Позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бренд Лізинг» (далі за текстом -ТОВ «Бренд Лізинг», Відповідач) про стягнення 266 278, 35 грн - інфляційних втрат та 62 848, 26 грн - 3 % річних нарахованих за неналежне виконання зобов`язання за договором фінансового лізингу ФЛО №009 від 14.02.2018.

В обґрунтування заявлених вимог, Позивач зазначає, що станом на дату звернення до суду з позовом, в порушення норм чинного законодавства прав та законних інтересів Позивача, Відповідач не виконав свого обов`язку щодо виконання рішення суду у справі № 910/12154/18, що стало підставою для Позивача (кредитора) нарахувати на підставі статті 625 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) 3 % річних та інфляційні втрати.

Заперечуючи щодо доводів Відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, Позивач звертає увагу суду на те, що строки позовної давності продовжені з огляду на запровадження карантину та подальшим введенням воєнного стану.

2. Стислий виклад позиції Відповідача

Із поданого Відповідачем відзиву вбачається, що Відповідачем не заперечується не виконання рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2019 у справі № 910/12154/18, однак зазначається, що період нарахування визначений Позивачем виходить поза межі позовної давності в 3 роки.

3. Процесуальні дії у справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.12.2024 позовну заяву ТОВ «Інвестбуд» залишено без руху, Позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду доказів доплати судового збору в розмірі 926, 98 грн.

30.12.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла заява Позивача на усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

10.01.2025 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву.

16.01.2025 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.01.2019 у справі № 910/12154/18 позов ТОВ «Інвестбуд» задоволено частково, зобов`язано ТОВ «Бренд Лізинг» повернути ТОВ «Інвестбуд» неповернену частину авансу відповідно до Додаткової угоди від 04.04.2018 до Договору фінансового лізингу ФЛО № 009 від 14.02.2018 у розмірі 360 000 грн.

Зобов`язано ТОВ «Бренд Лізинг» сплатити ТОВ «Інвестбуд» 4 559,56 грн 3 % річних.

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Стягнуто з ТОВ «Бренд Лізинг» на користь ТОВ «Інвестбуд» 5 468,39 грн судового збору.

Вказане рішення суду набрало законної сили 21.02.2019 у зв`язку з чим Господарським судом міста Києва 25.02.2019 видано накази на його примусове виконання.

13.09.2024 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Гненним Дмитром Анатолійовичем, відкрито виконавче провадження № 76043387 про зобов`язання ТОВ «Бренд Лізинг» повернути ТОВ «Інвестбуд» (неповернену частину авансу відповідно до Додаткової угоди від 04.04.2018 до Договору фінансового лізингу ФЛО № 009 від 14.02.2018 у розмірі 360 000 грн.

Позивач зазначає, що ТОВ «Бренд Лізинг» не сплатив основну заборгованість, у зв`язку з чим у ТОВ «Інвестбуд» виникло право на стягнення з боржника інфляційних втрат - 266 278, 35 грн. та 3% річних - 62 848, 26 грн, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України.

Заявлена до стягнення сума розрахована Позивачем за період з 22.02.2019 (наступний день після набрання рішення Господарського суду м. Києва № 910/12154/18 від 31.01.2019 законної сили) по 17.12.2024 згідно наданого розрахунку.

Також, Позивач просить суд зазначити у рішенні суду про нарахування 3 % річних на суму основного боргу у розмірі 360 000 грн., починаючи з 18.12.2024 до виконання рішення суду за такою формулою: (СОБ х 3 х КДП) : КДР : 100 = сума процентів, де: СОБ - сума основного боргу, 3 - 3 відсотка річних, КДП - кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році згідно вимог частини 10 статті 238 ГПК України.

Із наданого Відповідачем відзиву вбачається, що ним не заперечується обставини не сплати Позивачу коштів за рішенням Господарського суду м. Києва № 910/12154/18 від 31.01.2019, а доводи останнього ґрунтуються на тому, що Позивачем пропущено трирічний строк позовної давності на звернення до суду з даними вимогами.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 та 5 статті 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зі змісту статей 526, 599, 611, 625 ЦК України вбачається, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК, за час прострочення.

Аналогічна правова позиція викладена в пункті 6.5 постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі № 915/880/18.

При цьому, суд зазначає, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 07.03.2018 у справі № 910/3855/17.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Нарахуванням Позивачем інфляційних втрат та 3 % річних є правом кредитора (Позивача), яке він може реалізувати при неналежному виконанні боржником грошового зобов`язанні, що наразі допущено Відповідачем та водночас є підставою для настання для останнього відповідних правових наслідків, в даному випадку передбачених частиною 2 статтею 625 ЦК України.

Так, разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього виникає обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та три проценти річних від простроченої суми.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

У постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України, зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.

Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення.

Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 161/12771/15-ц, від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 711/4010/13, від 23.06.2020 у справі № 536/1841/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17, від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, від 09.11.2021 у справі № 320/5115/17.

В силу зазначеного вище, суд дійшов висновку, що Позивачем правомірно здійснено нарахування 3 % річних та інфляційні втрати на суму заборгованості, яка не сплачена Відповідачем на виконання рішення суду.

Перевіривши наданий Позивачем розрахунок, суд зазначає, що останній є вірним та обґрунтованим у зв`язку з чим вимоги Позивача є обґрунтованими.

Що стосується строку позовної давності, про що зазначає Відповідач суд зазначає наступне.

Пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України закріплено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки згідно частини 1 статті 257 ЦК України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із наступними змінами і доповненнями) установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин, дію якого неодноразово продовжено, в тому числі й станом на час звернення Позивача з позовом до суду.

Законом України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Зазначений Закон України від 30.03.2020 № 540-IX набрав чинності 02.04.2020.

Законом України від 15.03.2023 № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» доповнено Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України пунктом 19, згідно якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Постановою КМУ від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 відмінено на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Станом на дату ухвалення даного рішення діє воєнний стан.

В силу зазначеного, вимоги Позивача заявлено в межах строку позовної давності з огляду на його неодноразове продовження.

Відповідно до частини 10 статті 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

У постанові Верховного Суду від 16.10.2024 у справі № 911/952/22 зазначено: «Системний аналіз наведених норм свідчить, що положення частини десятої статті 238 ГПК України, частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України закріплюють механізм, який позбавляє кредитора необхідності звернення до суду з позовом щодо нарахування та стягнення, зокрема, відсотків за наступні періоди невиконання зобов`язання після того, як був розглянутий по суті і задоволений його позов про стягнення боргу, відсотків за невиконання того самого зобов`язання між тими ж сторонами.

Застосування частини десятої статті 238 ГПК України, частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України полягає у продовженні нарахування відсотків поза часовими межами, в яких суд розглянув і вирішив спір по суті позовних вимог. Вони застосовуються лише в тих випадках, коли суд, розглянувши спір по суті, ухвалив рішення про застосування відсотків.

Тобто можливість нарахування відсотків до моменту виконання рішення суду нерозривно пов`язана із безпосереднім їх застосуванням у рішенні суду (розглядом та задоволенням таких вимог у рішенні суду).

Якщо суд не застосував відсотки в рішенні, то не може бути і зазначено про їх нарахування до моменту виконання рішення. І навпаки - якщо суд їх застосує, то у рішенні може зазначатися про нарахування відсотків до моменту виконання рішення.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що нарахування відсотків у порядку частини десятої статті 238 ГПК України, частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України ґрунтується на тих самих нормах матеріального права, які є підставою для задоволення позову судом за результатом розгляду справи та які зазначені в мотивувальній частині рішення.»

Враховуючи викладене, суд вважає правомірною вимогу Позивача зазначити у рішенні про нарахування 3 % відсотків річних до моменту виконання рішення.

Частинами 1-2 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

З огляду на встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку, що Позивачем доведено прострочення виконання Відповідачем грошового зобов`язання згідно рішення суду, в силу чого здійснені Позивачем нарахування 3 % річних та інфляційні втрати є обґрунтованими, а позов підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на Відповідача.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбуд» - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бренд Лізинг» (вул. Сурікова, буд. 3, оф. 19, м. Київ, 03035; ідентифікаційний код 40121054) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбуд» (вул. А. Ахматової, буд. 7/15, кв. 104, м. Київ, 02068; ідентифікаційний код 32705018) 266 278 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сімдесят вісім) грн 35 коп - інфляційних втрат, 62 848 (шістдесят дві тисячі вісімсот сорок вісім) грн 26 коп - 3 % річних, судовий збір - 4 936 (чотири тисячі дев`ятсот тридцять шість) грн.

3. Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду у даній справі, проводити нарахування до моменту виконання рішення суду в наступному порядку: нараховувати 3 % річних на суму основного боргу у розмірі 360 000 грн., починаючи з 18.12.2024 до виконання рішення суду за такою формулою: (СОБ х 3 х КДП) : КДР : 100 = сума процентів, де: СОБ - сума основного боргу, 3 - 3 відсотка річних, КДП - кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році, а також стягнути вказану суму нарахованих відсотків з «Бренд Лізинг» (вул. Сурікова, буд. 3, оф. 19, м. Київ, 03035; ідентифікаційний код 40121054) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбуд» (вул. А. Ахматової, буд. 7/15, кв. 104, м. Київ, 02068; ідентифікаційний код 32705018).

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано: 10.03.2025

Суддя Антон ПУКАС