Рішення

від 29.01.2025 по справі 910/8137/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.01.2025Справа № 910/8137/19За позовом ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБ Компаунд" арбітражного керуючого Пічугіна Ігоря Вячеславовича

до 1) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 );

2) ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 );

3) ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 );

4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграріан Фуд Технолоджиз" (02094, м. Київ, вул. Попудренка, 52, ідентифікаційний номер 39879250).

про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр харчових технологій"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБ Компаунд" (ідентифікаційний номер 30406297)

про банкрутство

Суддя Мандичев Д.В.

Секретар судового засідання Улахли О.М.

Представники сторін:

позивач - Пічугін І.В.,

від відповідача-1- Петрушина К.І.,

від відповідача -2 - не з`явилися,

від відповідача-3 - не з`явилися,

від відповідача-4 - Добрянська Н.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляді Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/8137/19 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБ Компаунд".

До Господарського суду міста Києва надійшла заява ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБ Компаунд" арбітражного керуючого Пічугіна Ігоря Вячеславовича до 1) ОСОБА_1 ; 2) ОСОБА_2 ; 3) ОСОБА_3 ; 4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграріан Фуд Технолоджиз" про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника.

Зокрема, заявник просить суд покласти субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника в сумі 64 197 055,82 грн. на ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 ; Товариство з обмеженою відповідальністю "Аграріан Фуд Технолоджиз".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2023 (суддя Пасько М.В.) відмовлено ліквідатору боржника в задоволенні заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника та стягнення 64 197 055,82 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Постановою Верховного Суду від 26.09.2023 касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБ КОМПАУНД" від 14.07.2023 № 01-21/89 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 та на ухвалу Господарського суду м. Києва від 26.01.2023 у справі № 910/8137/19 задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 та ухвалу Господарського суду м. Києва від 26.01.2023 у справі № 910/8137/19 скасовано. Справу № 910/8137/19 у скасованій частині направлено на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу у скасованій частині передано на розгляду судді Мандичеву Д.В.

З огляду на викладене, суд вважає за доцільне прийняти справу №910/8137/19 в частині розгляду заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБ Компаунд" арбітражного керуючого Пічугіна Ігоря Вячеславовича до 1) ОСОБА_1 ; 2) ОСОБА_2 ; 3) ОСОБА_3 ; 4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграріан Фуд Технолоджиз" про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2023 вирішено здійснювати розгляд заяви ліквідатора заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБ Компаунд" арбітражного керуючого Пічугіна Ігоря Вячеславовича до 1) ОСОБА_1 ; 2) ОСОБА_2 ; 3) ОСОБА_3 ; 4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграріан Фуд Технолоджиз" про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Розгляд справи призначено на 24.01.2024. Зобов`язано відділ державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації надати суду копію реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБ Компаунд" (ідентифікаційний код 30406297).

02.01.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла копія реєстраційної справи боржника.

17.01.2024 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача-1 про долучення до матеріалів справи.

17.01.2024 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача-1 надійшов відзив відповідача-1.

19.01.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла заява відповідача-1 про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/8137/19 (21166/21).

22.01.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь позивача на відзив відповідача-1.

24.01.2024 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача-4 про залишення позову без розгляду.

24.01.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла заява відповідача-1 про залишення позову без розгляду.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.01.2024 відкладено розгляд заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБ Компаунд" арбітражного керуючого Пічугіна Ігоря Вячеславовича до 1) ОСОБА_1 ; 2) ОСОБА_2 ; 3) ОСОБА_3 ; 4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграріан Фуд Технолоджиз" про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у судовому засіданні на 06.03.2024.

05.02.2024 до суду надійшли заперечення ОСОБА_1 на відповідь позивача на відзив.

12.02.2024 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання ОСОБА_1 про витребування судової справи та дослідження доказів.

12.02.2024 до суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

22.02.2024 до Господарського суду м. Києва надійшли пояснення позивача на виконання вимог ухвали від 24.01.2024.

22.02.2024 до суду надійшло клопотання позивача про витребування матеріалів справи № 910/8137/19 (910/13186/20) і дослідження доказів.

01.03.2024 до Господарського суду м. Києва надійшла відповідь позивача на заперечень ОСОБА_1

06.03.2024 до суду надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграріан Фуд Технолоджиз" про витребування матеріалів справи № 910/21166/21 для дослідження.

06.03.2024 до Господарського суду м. Києва надійшли письмові пояснення ОСОБА_3 щодо заяви ліквідатора.

06.03.2024 до суду надійшла заява ОСОБА_3 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.03.2024 відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про зупинення провадження у справі. Відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Аграріан Фуд Технолоджиз" у задоволенні клопотання про залишення заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника без розгляду. Постановлено здійснювати розгляд справи № 910/8137/19 за заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБ Компаунд" арбітражного керуючого Пічугіна Ігоря Вячеславовича до 1) ОСОБА_1 ; 2) ОСОБА_2 ; 3) ОСОБА_3 ; 4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграріан Фуд Технолоджиз" про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 17.04.2024.

21.03.2024 до суду надійшла відповідь позивача на письмові пояснення ОСОБА_3 від 05.03.2024.

17.04.2024 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання відповідача-4 про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 відкладено підготовче засідання на 24.05.2024.

17.05.2024 до Господарського суду міста Києва надійшли додаткові письмові пояснення позивача щодо термінів позовної давності.

Судове засідання, призначене на 24.05.2024, не відбулось, у зв`язку з направленням матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду.

Після повернення матеріалів справи №910/8137/19 з Північного апеляційного господарського суду, суд ухвалою від 12.08.2024 призначив підготовче засідання на 25.09.2024.

03.09.2024 до Господарського суду міста Києва надійшли додаткові пояснення відповідача-1.

03.09.2024 до Господарського суду міста Києва надійшли зауваження відповідача-1 щодо технічного запису судового засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2024 відкладено підготовче засідання на 30.10.2024.

У зв`язку з тим, що 30.10.2024 суддя Мандичев Д.В. перебуватиме у щорічній відпустці, суд ухвалою від 18.10.2024 призначив судове засідання на 13.11.2024.

13.11.2024 до Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення відповідача-2 та відповідача-4.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2024 закрито підготовче засідання, розгляд справи по суті призначено на 18.12.2024.

13.12.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь позивача на письмові пояснення ОСОБА_2 від 11.11.2024.

13.12.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь позивача на письмові пояснення ТОВ "Аграріан Фуд Технолоджиз" від 12.11.2024

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2024 відкладено розгляд справи по суті у судовому засіданні на 29.01.2025.

13.01.2025 до суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про дослідження доказів.

24.01.2025 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання ліквідатора арбітражного керуючого Пічугіна І.В. про дослідження доказів.

У судове засідання, призначене на 29.01.2025, з`явилися позивач та представники відповідачів-1, 4. Представники відповідачів-2, 3 у судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час і місце його проведення були повідомлені належним чином (поштові відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2024 № 0610218814525 та 0610218814509 були вручені відповідачу-2 06.01.2025 та відповідачу-3 07.01.2025).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява ліквідатора, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду міста Києва від 21.07.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Пічугіна І.В.

Під час виконання арбітражним керуючим Пічугіним І.В. повноважень у ліквідаційній процедурі Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд» ліквідатором було виявлено обставини доведення боржника колишніми керівниками та учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд» до банкрутства, у зв`язку з чим ліквідатором подано заяву про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд» на ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Товариство з обмеженою відповідальністю "Аграріан Фуд Технолоджиз".

Ліквідатором арбітражним керуючим Пічугіним І.В. зазначено, що вказані учасники та керівники боржника:

- не мали наміру розраховуватись за кредитом ПАТ «Банк Перший», про що свідчить той факт, що за вказаний період жодного погашення кредиторської заборгованості перед Банком не відбулося;

- не розраховувалися зі сплати податків;

- не вчиняли дій щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника, що мало наслідком настання неплатоспроможності Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд».

На думку ліквідатора, доведення Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд» колишніми керівниками та учасниками боржника підтверджується наступними обставинами, а саме:

- збільшення кредиторської заборгованості боржника, зокрема, у 2016 році з 68 млн. грн. до 71 млн. грн. (за розділом 2 балансу товариства «Довгострокові зобов`язання і забезпечення»), а також з 44 млн. до 57 млн. грн. (за розділом 3 балансу товариства «Поточні зобов`язання);

- невжиття заходів щодо погашення податкового боргу, який зростав. Так, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.12.2014 по справі № 826/17112/14 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд» заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 1 131 680,16 грн. Також, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2019 по справі № 826/10069/18 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд» податковий борг у розмірі 1 644 351,24 грн.;

- невжиття заходів зі збереження заставного майна. В забезпечення виконання зобов`язань боржника перед ПАТ «Банк Перший» за кредитним договором № 23 від 26.08.2011, 09.09.2011 між ПАТ «Банк Перший» та Товариством з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд» укладено ряд договорів застави майна.

Станом на листопад 2022 року майно, яке було предметом забезпечення за укладеними між ПАТ «Банк Перший» та боржником договорами, у боржника відсутнє та ліквідатору не передано.

В забезпечення виконання зобов`язань боржника за кредитним договором № 23 від 26.08.2011 між ПАТ «Банк Перший» та ТОВ «БМБ Компаунд» 09.09.2011 укладено іпотечний договір, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим О.С., реєстровий номер № 3590, за умовами якого в іпотеку передано нежитлову нерухомість (предмет іпотеки): будівля під міні виробництво напівфабрикату шоколадної глазурі (цегла), загальною площею 878,3 кв.м., огорожа, бокси для стоянки автомобілів, загальною площею 42,8 кв.м., навіс, що розташовані за адресою: Київська область, м. Бровари, провулок Тупий (провулок Староміський), 6. Предмет іпотеки оцінено сторонами в 4 535 901,23 грн.

Ліквідатором зазначено, що у постанові Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 910/8137/19 (910/13186/20) встановлені наступні обставини, а саме:

«За змістом пункту 3.4.7 договору іпотеки позивач взяв на себе зобов`язання негайно повідомити іпотекодержателя про будь-яку загрозу знищення, псування чи погіршення стану предмета іпотеки, а також про будь-які обставини, що можуть негативно вплинути на права Іпотекодержателя за цим Договором.

Відповідно до пункту 3.4.12 вказаного договору, позивач взяв на себе обов`язок самостійно здійснювати всі передбачені чинним законодавством дії, необхідні для захисту предмету іпотеки від замахів третіх осіб. Положення цього пункту Договору не можуть розглядатися як обмеження зобов`язань Іпотекодавця, передбачених цим Договором.

З огляду на викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій що визнання недійсними первісних договорів про відступлення права вимоги, свідчить про наявність порушених прав позивача та правових підстав для звернення останньої до суду з цим позовом.

Установлення цього факту є достатнім для того, щоб у позивача виникли правові підстави для витребування спірного майна від добросовісного набувача в порядку статті 388 ЦК України.

Водночас, можливість судового захисту суб`єктивного права особи в разі його порушення, визнання або оспорювання, серед іншого, обумовлена строком, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу - позовною давністю (стаття 256 ЦК України).»

На переконання ліквідатора, вказані обставини підтверджують бездіяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд» (його керівників та учасників) в частині невжиття заходів задля повернення майна від добросовісного набувача, що було предметом іпотеки за іпотечним договором від 09.09.2011, укладеним між ПАТ «Банк Перший» та ТОВ «БМБ Компаунд», посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим О.С., реєстровий номер № 3590.

Крім того, ліквідатор арбітражний керуючий Пічугін І.В. зазначає, що відчуження виробничої будівлі призвело до згортання виробництва, звільнення працівників боржника, що негативно вплинуло на платоспроможність боржника або стало причиною неплатоспроможності Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд».

- невжиття заходів керівництвом боржника в частині погашення кредиторської заборгованості, зокрема, за рахунок стягнення дебіторської заборгованості. Згідно зі звітом про фінансовий стан боржника станом на 31.12.2018 у Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд» обліковувалася дебіторська заборгованість у розмірі 10 070 тис. грн.;

- приховування фінансово-господарського стану Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд». У фінансовій звітності боржника в період 2016 - 2017 років не відображено вибуття активів товариства.

Ліквідатором визначено наступне коло суб`єктів субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд», а саме:

- директор (з 24.01.2014 по 28.03.2017) та учасник Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд» ОСОБА_1 (відповідач-1);

- директор (з 28.03.2017 по 21.07.2020) Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд» ОСОБА_2 (відповідач-2);

- учасник (з 16.03.2016 по 07.09.2017) Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд» ОСОБА_3 (відповідач-3);

- учасник Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд» - Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграріан Фуд Технолоджиз» (відповідач-4).

Щодо дій/бездіяльності ОСОБА_1 як керівника та учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд», які призвели до неплатоспроможності боржника, ліквідатором зазначено:

- невжиття відповідачем-1 заходів з повернення кредиту ПАТ «Банк Перший»;

- невжиття відповідачем-1 заходів зі збереження майна, яке було предметом договорів застави та іпотеки, укладених між ПАТ «Банк Перший» та ТОВ «БМБ Компаунд», які забезпечували виконання зобов`язань боржника за кредитним договором № 23 від 26.08.2011, укладеним між ТОВ «БМБ Компаунд» та ПАТ «Банк Перший»;

- невжиття відповідачем-1 заходів зі збереження майна (товарів), які були предметом застави відповідно до договору застави № 134 застави товарів в обороті від 31.08.2011;

- ненадання відповідачем-1 ліквідатору документів, які б підтверджували передачу ОСОБА_2 обладнання, яке перебувало у заставі відповідно до договору № 133 застави обладнання від 31.08.2011 року;

- невжиття відповідачем-1 заходів для погашення податкового боргу, визначеного постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.12.2014 у справі № 826/17114/14 у розмірі 1 131 680,16 грн.;

- подання відповідачем-1 фінансової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд» за 2015 - 2016 роки, в якій не відображено виведення активів (основних засобів та ін.) боржника.

Стосовно дій/бездіяльності ОСОБА_2 як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд», які призвели до неплатоспроможності боржника, ліквідатором зазначено:

- невжиття відповідачем-2 заходів з повернення кредиту ПАТ «Банк Перший»;

- невжиття відповідачем-2 заходів з продовження строку дії права інтелектуальної власності. Відповідно до Договору № 248 про заставу майнових прав на об`єкт інтелектуальної власності від 29.12.2011 предметом застави, зокрема, було право на використання Знаку для товарів і послуг «bmb Compound», що оцінене сторонами у розмірі 60 642 180,00 грн. Дія свідоцтва № 19375 на знак для товарів і послуг «bmb Compound» була припинена з 17.03.2020 у зв`язку з несплатою збору за продовження строку дії (бюлетень № 20/2020 від 26.10.2020);

- невжиття відповідачем-2 заходів зі збереження обладнання, яке перебувало у заставі згідно з договором № 133 застави обладнання від 31.08.2011 року;

- невжиття відповідачем-2 заходів з погашення податкового боргу, визначеного постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.12.2014 у справі № 926/17112/14 у розмірі 1 131 680,16 грн., а також рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2019 у справі № 826/10069/18 у розмірі 1 644 351,24 грн.;

- невжиття відповідачем-2 заходів з передачі у 15-денний строк з моменту визнання ТОВ «БМБ Компаунд» банкрутом ліквідатору арбітражному керуючому Пічугіну І.В. бухгалтерської та іншої документації, печаток і штампів, матеріальних цінностей Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд»;

- невжиття відповідачем-2 заходів зі стягнення дебіторської заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд» (у фінансовій звітності боржника станом на 31.12.2018 зазначено 8 726 тис. грн. у складі активів підприємства дебіторську заборгованість). Таким чином, протягом 2018 року відбулося зростання розміру дебіторської заборгованості боржника на суму 504 тис. грн. Документи, якими би підтверджувалося існування дебіторської заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд» у вказаному розмірі, ліквідатору не передавалися, що, на думку останнього, унеможливило її подальше стягнення;

- приховування відповідачем-2 від ліквідатора 5 транспортних засобів (довідка Регіонального сервісного центру МВС у м. Києві № 31/26-1278 від 03.09.2019), невжиття відповідачем-2 заходів з їх пошуку, а також їх реалізації задля погашення кредиторської заборгованості;

- невжиття відповідачем-2 заходів зі своєчасного погашення кредиторської заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародний центр харчових технологій» за договором поворотної фінансової допомоги № 020315 від 27.03.2015;

- перекручування відповідачем-2 відомостей, відображених у фінансовій звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд» (вибуття активів товариства у період 2016 - 2017 років відображено лише у фінансовій звітності боржника за 2018 рік (станом на кінець року);

- приховування відповідачем-2 інформації про майновий стан ТОВ «БМБ Компаунд» від Господарського суду міста Києва (ухвала Господарського суду міста Києва від 08.05.2019 по справі № 910/5565/19, якою заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд» про порушення справи про банкрутство, подану в порядку ст. 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», та додані до неї документи повернуто без розгляду). На переконання ліквідатора, не усунення відповідачем-2 недоліків вказаної заяви та неподання її повторно до господарського суду свідчить про те, що у керівництва ТОВ «БМБ Компаунд» не було на меті виконання законодавства України, що регулює процедуру банкрутства.

Щодо дій/бездіяльності ОСОБА_3 як учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд», які призвели до неплатоспроможності боржника, ліквідатором зазначено:

- невжиття відповідачем-3 заходів зі збереження майна Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд»;

- сприяння відповідачем-3 відчуженню активів Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд» на користь третіх осіб, які тим чим іншим чином були з ним пов`язані. Ліквідатором зазначено, що вказані обставини підтверджуються матеріалами справи № 910/8137/19 (910/13186/20).

Стосовно дій/бездіяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграріан Фуд Технолоджиз» як учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд», які призвели до неплатоспроможності боржника, ліквідатором зазначено:

- невжиття відповідачем-4 заходів у період з 2016 по 2018 роки з погашення кредиторської заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд» перед бюджетом, ПАТ «БГ Банк» та ТОВ «Міжнародний центр харчових технологій».

Заперечуючи проти доводів ліквідатора, викладених у заяві про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд» на колишніх керівників та учасників боржника, відповідачем-1 ОСОБА_1 зазначено наступне.

По-перше, ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд» у період з 24.01.2014 по 28.03.2017 року, вчиняла дії з виконання зобов`язань боржника перед ПАТ «Банк Перший» за кредитним договором № 23 від 26.08.2011, а саме: Товариство з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд» перераховувало проценти за вказаним договором на користь ПАТ «Банк Перший», що підтверджується банківськими виписками по рахункам боржника. Крім того, у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України у 2014 році та окупацією АР Крим, а також деяких регіонів Донецької та Луганської областей, підприємницька діяльність боржника погіршилася та ускладнилася у зв`язку з перебуванням клієнтів/контрагентів боржника на зазначених територіях. Усвідомлюючи це, Товариством з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд» 27.03.2014 укладено Договір № 27, яким сторони погодили строк повернення кредиту за Кредитним договором № 23 від 26.08.2011 - до 06.02.2015 року.

По-друге, відповідач-1 зазначає, що нерухоме майно, яке було предметом забезпечення за Іпотечним договором № 3590 від 29.09.2011 року, укладеним між ПАТ «Банк Перший» та ТОВ «БМБ Компаунд», вибуло з власності Позивача у зв`язку з діями Кредитора (ПАТ «Банк Перший»), пов`язаних з відступленням останнім його прав вимоги до боржника за Кредитним договором № 23 від 26.08.2011 та Іпотечним договором № 3590 від 29.09.2011 на користь третіх осіб. Як первісний кредитор ПАТ «Банк Перший» мав право відступити своє право вимоги за договорами, укладеними із ТОВ «БМБ Компаунд», в порядку ст. 512 Цивільного кодексу України, так і новий кредитор ТОВ «Факторингова компанія «Агро Фактор» мав право звернути стягнення на нерухоме майно, яке було предметом іпотеки за Іпотечним договором № 3590 від 29.09.2011, задля задоволення вимог до ТОВ «БМБ Компаунд» за Кредитним договором № 23 від 26.08.2011 шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Крім того, ОСОБА_1 вказано, що Товариство з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд» не було стороною/учасником справи № 910/2924/15-г за позовом Публічного акціонерного товариства «БГ Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Марко Поло» за участю третіх осіб, як не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войнарської І.А., ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Солід», ТОВ «Факторингова компанія «Агро Фактор» та ТОВ «Компанія з управління активами «Домініон-Капітал» про визнання нікчемних правочинів та застосування наслідків їх недійсності, у зв`язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд» не було обізнано про прийняття Київським апеляційним господарським судом 02.12.2015 року постанови у справі №910/2924/15-г, якою апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "БГ Банк" задоволено; рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2015 по справі № 910/2924/15-г скасовано; постановлено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено в повному обсязі; визнано недійсним Договір про відступлення права вимоги від 14.11.2014 року, укладений між Публічним акціонерним товариством "БГ Банк" (ідентифікаційний код - 20717958) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Марко Поло" (ідентифікаційний код - 38392156), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнарською Іриною Анатоліївною і зареєстрований в реєстрі № 1025; визнано недійсним Договір про відступлення права вимоги від 12.11.2014 року, укладений між Публічним акціонерним товариством "БГ Банк" (ідентифікаційний код - 20717958) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Марко Поло" (ідентифікаційний код - 38392156); застосовано наслідки недійсності правочину - Договору про відступлення права вимоги від 12.11.2014 року шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Марко Поло" (ідентифікаційний код - 38392156) повернути Публічному акціонерному товариству "БГ Банк" оригінали всіх документів, які зазначені в Акті прийому-передачі документації (Додаток № 2 до Договору від 12.11.2014); вирішено питання розподілу судових витрат.

Більше того, ОСОБА_1 зазначено, що ПАТ «БГ Банк» не здійснив будь-яких подальших дій щодо повернення оригіналу Іпотечного договору № 3590 від 29.09.2011, який став підставою для оформлення права власності на іпотечне майно Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Агро Фактор», а також не повідомив боржника щодо існування судової справи № 910/2924/15-г та прийнятих судом рішень по ній.

По-третє, відповідач-1 вказує, що ліквідатором не долучено до заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника будь-яких доказів втрати майна (товарів), які були предметом заставі відповідно до договорів № 134 застави товарів в обороті від 31.08.2011 та № 133 застави обладнання від 31.08.2011, а також не доведено причинно-наслідкового зв`язку між діями/бездіяльністю ОСОБА_1 , які б свідчили про втрату майна, яке було предметом застави за договорами застави, не надано доказів дій та/або бездіяльності, що були направлені на втрату предмету застави.

По-четверте, на переконання ОСОБА_1 , ліквідатором не доведено бездіяльності відповідача-1 в частині ненадання ліквідатору арбітражному керуючому Пічугіну І.В. документів на відповідні запити, оскільки ліквідатором не долучено до поданої заяви доказів направлення таких запитів на адресу ОСОБА_1 . Крім того, станом на момент відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд» ОСОБА_1 не перебувала на посаді керівника боржника.

По-п`яте, на думку ОСОБА_1 , ліквідатором не доведено причинно-наслідкового зв`язку між діями/бездіяльністю відповідача-1 та непогашенням податкового боргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд» згідно з постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.12.2014 по справі № 826/17112/14.

По-шосте, відповідачем-1 зазначено, що доводи ліквідатора щодо перекручування Іваній Л.Б. фінансової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд» суперечать висновкам ліквідатора, зробленим останнім за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності боржника від 30.11.2021, у пункті 4.3. якого зазначено, що третім особами (банківським установам, державним установам, постачальникам, покупцям) Товариством з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд» не надавалася завідомо неправдива інформація про фінансово-господарський стан підприємства.

По-сьоме, на переконання ОСОБА_1 , бездіяльність арбітражного керуючого Пічугіна І.В. під час виконання повноважень розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд» призвела до припинення дії свідоцтво (Знак для товарів і послуг «bmb Compound» 17.03.2020, вартість якого була визначена у розмірі 60 642 180,00 грн. Відповідач-1 вказує, що арбітражний керуючий Пічугін І.В., як розпорядник майна Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд» був зобов`язаний вживати заходи із захисту майна боржника з моменту його призначення ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2019. На думку відповідача-1, у разі належного виконання арбітражним керуючим Пічугіним І.В. своїх обов`язків, останній мав звернутися у 2020 році до керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд» із вимогою про оплату збору на продовження дії вищевказаного Знаку та у випадку невиконання керівником боржника такої вимоги звернутися до суду із заявою в порядку ч. 12 ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства про припинення повноважень керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд». ОСОБА_1 зазначено, що у разі належного виконання арбітражним керуючим Пічугіним І.В. обов`язків розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд», боржник не втратив би 17.03.2020 відповідні права на знак для товарів і послуг «bmb Compound».

Крім того, відповідачем-3 подано письмові пояснення щодо заяви ліквідатора арбітражного керуючого Пічугіна І.В. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника, у яких ОСОБА_3 зазначено наступне.

Як зазначає відповідач-3, з жовтня 2022 року він проживає та зареєстрований за адресою АДРЕСА_4 . При цьому, ОСОБА_3 не поживав та не був зареєстрований за адресою АДРЕСА_5 , а тому не отримував будь-якої кореспонденції за вказаною адресою.

Крім того, відповідачем-3 зазначено, що він, ОСОБА_3 , вийшов зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд» 07.09.2017 і не мав жодного відношення до Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд» станом на момент відкриття провадження у справі про банкрутство № 910/8137/19.

На думку відповідача-3, ліквідатором не надано будь-яких доказів існування причинно-наслідкового зв`язку між діями/бездіяльність ОСОБА_3 та доведенням Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд» до банкрутства.

Відповідачем-2 також надано суду пояснення щодо поданої ліквідатором заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника, у яких ОСОБА_2 зазначено наступне.

Як зазначає відповідач-2, ОСОБА_2 16.08.2019 на адресу арбітражного керуючого Пічугіна І.В. було направлено лист з додатками, в якому зазначено, що у відповідь на запити арбітражного керуючого № 01-21/39 від 23.07.2019, № 01-21/45 від 06.08.2019 та № 01-21/29 від 18.07.2019 керівником боржника надаються відповідні документи. Однак, вказаний лист ОСОБА_2 не був отриманий розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд» арбітражним керуючим Пічугіним І.В.

Крім того, 20.09.2022 ОСОБА_2 за актом приймання-передачі документів передав представнику ТОВ «Аграріан Фуд Технолоджиз» копії документів, якими відповідачем-2 обгрунтовується відсутність причинно-наслідкового зв`язку між діями/бездіяльність ОСОБА_2 та неплатоспроможністю Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд».

Також, ОСОБА_2 вказано, що 18.04.2019 учасниками боржника на загальних зборах Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд» прийнято рішення, оформлене протоколом загальних зборів учасників № 01/19, про звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство боржника і доручено директору боржника подати відповідну заяву. Загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд» були скликані за ініціативою ОСОБА_2 , оскільки він повідомив про незадовільний стан фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд».

Щодо тверджень ліквідатора арбітражного керуючого Пічугіна І.В. стосовно того, що керівництвом боржника у 2019 році не було на меті виконання законодавства України, що регулює процедуру банкрутства, відповідачем-2 зазначено наступне.

Так, 26.04.2019 ОСОБА_2 подано до Господарського суду міста Києва заяву в порядку ст. 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.05.2019 у справі № 910/5565/19 вказану заяву та додані до неї документи повернуто заявнику без розгляду.

05.06.2019 ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.05.2019 по справі № 910/5565/19 разом із клопотанням про розстрочення сплати судового збору на подачу апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.05.2019 по справі № 910/5565/19 залишено без руху, відмовлено заявнику у задоволення клопотання про розстрочення сплати судового збору та надано строк на усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2019 по справі № 910/8137/19 прийнято до розгляду заяву ТОВ «Міжнародний центр харчових технологій» про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд», призначено підготовче засідання у справі. У подальшому, ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2019 відкрито провадження у справі № 910/8137/19 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд» за заявою кредитора.

З огляду на викладене, ОСОБА_2 не бачив доцільності в усуненні недоліків апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.05.2019 по справі № 910/5565/19 у зв`язку з відкриттям Господарським судом міста Києва провадження у справі № 910/8137/19 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд» за заявою кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний центр харчових технологій».

Крім того, стосовно доводів ліквідатора щодо бездіяльності ОСОБА_2 в частині продовження терміну дії права на використання знаку для товарів та послуг «bmb Compound», строк дії якого закінчився 17.03.2020, відповідачем-2 зазначено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2019 у даній справі призначено розпорядником майна ТОВ «БМБ Компаунд» арбітражного керуючого Пічугіна І.В., зобов`язано розпорядника майна організувати та провести інвентаризацію майна боржника, заборонено боржнику та власнику майна (органу уповноваженому управляти майном) боржника приймати рішення щодо ліквідації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмети іпотеки.

Таким чином, на переконання ОСОБА_2 , з 11.07.2019 він не був уповноважений на розпорядження майном боржника, в тому числі і на продовження строку дії свідоцтва на знак для товарів та послуг. На переконання відповідача-2, арбітражний керуючий Пічугін І.В., будучи розпорядником майна боржника в указаний період, був зобов`язаний вживати заходів для збереження майна боржника відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства.

Стосовно тверджень ліквідатора про невжиття ОСОБА_2 заходів з передачі ліквідатору арбітражному керуючому Пічугіну І.В. транспортних засобів, які зареєстровані за Товариством з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд», відповідачем-2 зазначено наступне.

Так, 10.07.2019 ОСОБА_2 було подано до Деснянського управління поліції у м. Києві заяву про вчинення злочину (заволодіння транспортними засобами невідомими особами). Натомість, з моменту, коли ліквідатор дізнався про подання відповідачем-2 вказаної заяви, з вересня 2022 року, арбітражним керуючим Пічугіним І.В. не вчинено будь-яких дій для з`ясування відповідних обставин.

Крім того, відповідач-2 зазначає, що один транспортний засіб був вилучений працівниками поліції та перебуває на штрафному майданчику з 20.11.2018, що підтверджується актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Аграріан Фуд Технолоджиз» у письмових поясненнях щодо заяви ліквідатора арбітражного керуючого Пічугіна І.В. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на колишніх керівників та учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд» зазначено наступне.

Так, стосовно доводів ліквідатора про бездіяльність відповідача-4 в частині невжиття заходів щодо погашення заборгованості боржника та виведення його з кризового стану або припинення його діяльності (ліквідації) в установленому законом порядку відповідачем-4 зазначено, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази наведених ліквідатором обставин. Крім того, 18.04.2019 учасниками ТОВ «БМБ Компаунд» на загальних зборах було ухвалене рішення, оформлене протоколом загальних зборів учасників боржника № 01/19, про звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство боржника і доручено директору товариства (відповідачу-2) подати до суду відповідну заяву.

У зв`язку з тим, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2019 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ «БМБ Компаунд» за заявою кредитора та відмовою ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2019 по справі № 910/5565/19 у задоволенні клопотання про розстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, відповідачем-4 зазначено про недоцільність усунення недоліків апеляційної скарги, оскільки провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд» було відкрито (справа № 910/8137/19).

Відповідач-4 заперечує проти доводів ліквідатора стосовно того, що судами встановлено, що з вини колишніх керівників та учасників боржника - ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ТОВ «Аграріан Фуд Технолоджиз» було доведено Товариство з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд» до банкрутства у зв`язку з неприйняттям ними необхідних управлінських та організаційних рішень для запобігання банкрутству.

Так, Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграріан Фуд Технолоджиз» вказує, що станом на момент розгляду заяви ліквідатора арбітражного керуючого Пічугіна І.В. відсутнє будь-яке рішення суду, яким встановлено вину відповідачів у доведенні Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд» до банкрутства. При цьому, ліквідатор посилається на матеріали справи № 910/8137/19 (910/13186/20), які нібито підтверджують неприйняття керівництвом та учасниками боржника необхідних управлінських та організаційних рішень, що призвело до відчуження іпотечного майна боржника (нежитлової нерухомості за адресою Київська область, Броварський район, пров. Тупий, 6). Відповідач-4 наголошує, що судами при розгляді справи № 910/8137/19 (910/13186/20) встановлено, що зазначена нерухомість вибула із власності боржника 28.01.2016 внаслідок звернення Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Агро Фактор» стягнення на предмет іпотеки на підставі іпотечного договору. Керівниками/учасниками боржника будь-яких управлінських/організаційних рішень, за результатами чого таке майно вибуло з власності Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд», не приймалося. Боржник, його керівництво/учасники не були сторонами/учасниками справи № 910/2924/15-г, з якою ліквідатор пов`язує наявність правових підстав для прийняття відповідачами управлінських рішень щодо відчуження нерухомого майна, що було предметом іпотеки за Іпотечним договором, укладеним із ПАТ «БГ Банк».

Відповідно до частини 1 статті 215 Господарського кодексу України у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва - боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

Умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом (частина 3 статті 215 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 619 Цивільного кодексу України договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Застосування такої відповідальності передбачено частиною 2 статті 61 КУзПБ, згідно з якою у разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями (абзац 2).

Під час здійснення своїх повноважень ліквідатор, кредитор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом (абзаци 1, 3 частини 2 статті 61 КУзПБ).

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 19.06.2024 у справі №906/1155/20(906/1113/21) дійшов висновку, що у справі про банкрутство субсидіарна відповідальність має деліктну природу та узгоджується із частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Тобто недостатність майна юридичної особи, яка перебуває в судовій процедурі ліквідації, за умови доведення боржника до банкрутства, поповнюється за рахунок задоволення права вимоги про відшкодування шкоди до осіб, дії / бездіяльність яких кваліфікуються судом як доведення до банкрутства.

Потерпілою особою в такому випадку є банкрут, щодо якого відкрито ліквідаційну процедуру. Саме банкрут, від імені якого діє ліквідатор (арбітражний керуючий), у порядку, визначеному статтею 61 КУзПБ, звертається з вимогою до третіх осіб, з вини яких настало банкрутство боржника.

Визначене нормами частини 2 статті 61 КУзПБ правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності як субсидіарна, має співвідноситися із наявністю відповідно до закону необхідних умов (елементів), які є підставою для застосування цього виду відповідальності. Такими елементами є об`єкт та суб`єкт правопорушення, а також об`єктивна та суб`єктивна сторони правопорушення.

Об`єктом правопорушення є ті майнові права боржника та кредиторів, вимоги яких визнані у справі про банкрутство, що порушені у зв`язку з доведенням боржника до банкрутства, та відновлення яких відбувається відшкодуванням шкоди у межах покладення субсидіарної відповідальності за правилами частини 2 статті 61 КУзПБ.

Об`єктивну сторону правопорушення становлять дії / бездіяльність відповідних суб`єктів, прийняття ними рішень, надання вказівок на вчинення дій або на утримання від них, що призвели до відсутності у боржника майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки, тобто які окремо або у своїй сукупності спричинили неплатоспроможність боржника та, відповідно, вказують (свідчать) про доведення конкретними особами боржника до банкрутства.

Зокрема, доведення до банкрутства можуть спричинити дії з відчуження майна за заниженими цінами, придбання майна за завищеними цінами, надання послуг за цінами, нижчими за ринкові, здійснення невиправдано ризикових чи невигідних операцій тощо. Неправомірні дії чи бездіяльність, завдання ними шкоди боржнику та виявлення її розміру можуть не збігатися у часі. Наприклад, окремі неправомірні дії чи бездіяльність або сукупність таких дій чи бездіяльності можуть мати наслідком втрату ліквідності юридичною особою в майбутньому (див. також mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц, від 25.05.2021 у справі №910/11027/18).

Верховний Суд неодноразово зазначав, що законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об`єктивну сторону відповідного правопорушення. Тому при вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають прийматися до уваги також положення частини 1 статті 215 Господарського кодексу України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути, зокрема: 1) вчинення суб`єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення; 2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення про виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов`язаннях; 3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо. Наведений перелік обставин, які мають братися до уваги під час розгляду питання застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, не є вичерпним.

Необхідно зауважити, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Будь-яка господарська операція, дія суб`єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети та мотивів її здійснення, які мають відповідати інтересам цієї юридичної особи (зокрема такий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 10.08.2023 у справі №904/8850/14, на яку посилається скаржник).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. Між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема директором чи генеральним директором) у процесі діяльності складаються відносини довірчого характеру, у зв`язку з чим протиправна поведінка зазначеної особи може виражатись не лише у невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному чи недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.

Недодержання принципу добросовісності перетворюється на винну поведінку, оскільки протиправне порушення суб`єктивних цивільних прав особи є прямим наслідком дій зобов`язаної особи, яка, виходячи з конкретних обставин, могла усвідомлювати характер своїх дій як таких, що можуть завдати шкоди.

Водночас визначальним для застосування субсидіарної відповідальності є доведення відповідно до частини 2 статті 61 КУзПБ та з урахуванням положень статті 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України причинно-наслідкового зв`язку між винними діями / бездіяльністю суб`єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у боржника активів для задоволення вимог, визнаних у процедурі банкрутства вимог кредиторів), обов`язок чого покладається на ліквідатора. Встановлення такого причинно-наслідкового зв`язку також належить до об`єктивної сторони цього правопорушення.

Тобто зміст відповідного делікту становлять умисні і цілеспрямовані дії / бездіяльність, результатом яких є банкрутство юридичної особи та шкода, завдана приватним і суспільним інтересам.

За змістом частини 2 статті 61 КзПБ вказані умисні дії / бездіяльність та їх результат узагальнено іменуються доведенням до банкрутства, що і дає назву цьому делікту. При цьому винні особи хоча і не є стороною боргових зобов`язань, але їх поведінка перебуває в причинно-наслідковому зв`язку зі шкодою у вигляді непогашених вимог кредиторів.

Суб`єкт (суб`єкти) правопорушення визначені законом, зокрема ними є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника.

Притягнення до субсидіарної відповідальності винних у доведенні до банкрутства осіб є не лише механізмом відновлення порушених прав кредиторів, а також стимулюванням добросовісної поведінки засновників, керівників та інших осіб пов`язаних з боржником і як наслідок недопущення здійснення права власності на шкоду інших осіб.

Щодо суб`єктивної сторони правопорушення, то її становить ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (вини суб`єкта правопорушення).

Статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.

Однак зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість відповідних осіб довести відсутність своєї вини у банкрутстві боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини, та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками.

Водночас Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 19.06.2024 у справі № 906/1155/20 (906/1113/21) наголосив, що однією з обов`язкових передумов субсидіарної відповідальності є її розмір, що визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. Саме наявність цієї негативної різниці (перевищення суми кредиторських вимог над вартістю ліквідаційної маси) і обумовлює підстави для покладення субсидіарної відповідальності.

Якщо є підтвердженим доказами у справі факт доведення до банкрутства боржника, однак за відсутності зазначеної різниці (недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів) немає підстав для стягнення відповідних сум з винних осіб у межах покладення субсидіарної відповідальності, то у ліквідатора немає підстав порушувати відповідний спір у справі про банкрутство.

В умовах, коли є підтвердженим доказами у справі факт доведення до банкрутства боржника, але його майна / активів у складі ліквідаційної маси виявилося достатньо для задоволення визнаних у справі вимог кредиторів, досягається виконання одного із основних завдань провадження у справі про банкрутство - задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного боржника (положення преамбули КУзПБ).

Отже, навіть за виявлених арбітражним керуючим фактів доведення боржника до банкрутства достатність майна боржника, що включається до складу ліквідаційної маси і спрямовується на задоволення вимог кредиторів боржника, виключає застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство за правилами частини 2 статті 61 КУзПБ.

Ураховуючи, що ліквідаційна маса (її вартість) є одним із визначальних показників для обчислення розміру субсидіарної відповідальності, Верховний Суд у вказаній постанові, з огляду на регламентований КУзПБ порядок та етапи формування ліквідаційної маси, зміни, яких вона зазнає під час ліквідаційної процедури, зазначив, що передумови для покладення субсидіарної відповідальності встановлюються насамперед на підставі фінансово-економічних показників боржника, порядок аналізу, дослідження та оцінки яких прямо визначений КУзПБ.

Цей порядок передбачає, що: арбітражний керуючий зобов`язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, та становища на ринках боржника і подавати результати такого аналізу до господарського суду разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію (пункт 3 частини 2 статті 12 КУзПБ); господарський суд в ухвалі про відкриття провадження у справі може зобов`язати боржника провести аудит; якщо боржник не має для цього коштів, господарський суд може призначити проведення аудиту за рахунок кредитора (кредиторів) за його (їхньою) згодою (частина 10 статті 39 цього Кодексу); розпорядник майна зобов`язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, становища на ринках боржника; виявляти (за наявності) ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства (частина 3 статті 44 КУзПБ); ліквідатор з дня свого призначення проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута, аналізує фінансовий стан банкрута, формує ліквідаційну масу (а відповідно до змін, внесених Законом України від 13.07.2023 №3249-IX, також складає висновок про наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення).

При цьому аналіз фінансового стану банкрута має відповідати вимогам Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 №14 (далі - Методичні рекомендації), оскільки ці рекомендації розроблено з метою визначення однозначних підходів під час аналізу фінансово-господарського стану підприємств щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства; своєчасного виявлення формування незадовільної структури балансу для вжиття заходів щодо запобігання банкрутству підприємств, а також виявлення резервів підвищення ефективності виробництва та відновлення платоспроможності підприємств шляхом їх санації.

Звідси, керуючись наведеними положеннями КУзПБ щодо обов`язків арбітражного керуючого під час проведення процедури банкрутства та щодо етапів, умов та підстав для здійснення оцінки фінансово-господарського стану боржника, Верховний Суд дійшов висновку, що відповідні дії арбітражного керуючого (розпорядника майна, ліквідатора) є передумовами у дослідженні та виявленні підстав для порушення питання про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство.

Тобто відповідна діяльність з виявлення передумов для субсидіарної відповідальності розпочинається з введенням процедури розпорядження майном боржника у справі про банкрутство. Тому відповідний звіт / висновок арбітражного керуючого, яким зафіксоване правопорушення (з доведення до банкрутства) та який складений з урахуванням вимог Методичних рекомендацій, є доказом та підставою для вимог про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, а отже, складовою доказової бази (джерелом) на підтвердження об`єктивної сторони відповідного правопорушення.

Висновок щодо передумов для субсидіарної відповідальності формується у звіті ліквідатора за результатами здійснення ним аналізу фінансового стану банкрута, а згідно зі змінами, внесеними Законом від 13.07.2023 №3249-IX, у складеному відповідно до Методичних рекомендацій висновку за результатами здійснення аналізу фінансового стану банкрута (про наявність чи відсутність ознак доведення до банкрутства; абзац п`ятий частини 1 статті 61 КУзПБ).

У зв`язку з наведеним Верховний Суд у постанові від 19.06.2024 у справі № 906/1155/20 (906/1113/21) також наголосив, що право ліквідатора подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після завершення реалізації об`єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі. Такий підхід у покладенні субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство узгоджується як з повноваженнями ліквідатора, порядком проведення відповідних дій у ліквідаційній процедурі, так і з правами суб`єктів субсидіарної відповідальності відповідати за зобов`язаннями боржника у межах об`єктивного розміру цієї відповідальності, що відповідає правовій природі субсидіарної відповідальності саме як додаткової.

Необхідна сукупність обставин, що утворюють склад відповідного правопорушення, зокрема доведення боржника до банкрутства його засновником (учасником, керівником тощо), недостатність майна / активів у складі ліквідаційної маси для задоволення визнаних у справі вимог кредиторів та розмір субсидіарної відповідальності, повинна бути підтверджена доказами, які відповідають засадам належності, допустимості, достовірності та вірогідності, передбаченим статтями 76-79 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд під час розгляду відповідної заяви оцінює подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів у їх сукупності та взаємозв`язку, зокрема, з точки зору відповідності їх наведеним у критеріям.

До таких доказів належать, зокрема, звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника, висновок про наявність або відсутність ознак доведення боржника до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення, складені відповідно до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності, тощо. КУзПБ не містить вичерпного переліку доказів, які підтверджують факт доведення боржника до банкрутства та / або спростовують такий факт.

При цьому, господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (близький за змістом висновок щодо можливості суду самостійно встановлювати наявність складу правопорушення сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/17).

Проаналізувавши мотиви, викладені ліквідатором у поданій заяві, а також дослідивши долучені арбітражним керуючим Пічугіним І.В. докази, судом встановлено наступне.

1. Щодо доводів ліквідатора в частині збільшення розміру кредиторської заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд» у 2016 році з 68 млн. грн. до 71 млн. грн. (за розділом фінансової звітності «Довгострокові зобов`язання і забезпечення»), а також з 44 млн. грн. до 57 млн. грн. (за розділом фінансової звітності «Поточні зобов`язання).

Ліквідатором не доведено причинно-наслідкового зв`язку між діями/бездіяльністю керівників/учасників боржника та збільшенням кредиторської заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд» у 2016 році, наслідком чого стала неплатоспроможність товариства. Так, ліквідатором не вказано обставини та підстави виникнення зазначеної кредиторської заборгованості (в частині збільшення її розміру), а також не доведено того, що збільшення кредиторської заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд» у 2016 році в зазначеній частині згідно з річною фінансовою звітністю банкрута за відповідний період є не наслідком звичайної підприємницької діяльності боржника, яка передбачає зміну відповідних розмірів показників активу та пасиву товариства протягом усього періоду її здійснення (ст. 42 Господарського кодексу України), а є наслідком умисних дій/бездіяльності керівників/учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд», спрямованих на доведення боржника до стану неплатоспроможності.

2. Щодо доводів ліквідатора в частині невжиття відповідачами заходів з погашення податкового боргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд», визначеного постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.12.2014 по справі № 826/17112/14 та рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2019 по справі № 826/10069/18.

Дослідивши відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень, судом встановлено наступне.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.12.2014 по справі № 826/17112/14 задоволено адміністративний позов Державної податкової інспекції у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд». Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд» (код ЄДРПОУ 30406297) заборгованість: з податку на додану вартість у сумі 1 131 680 (один мільйон сто тридцять одна тисяча шістсот вісімдесят) грн. 16 коп. на р/р: 31115029700004 (код платежу 14010100) УДКСУ у Деснянському районі ГУ ДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ 37984978.

Постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.12.2014 по справі № 826/17112/14 набрала законної сили 17.02.2015 з моменту постановлення Київським апеляційним адміністративним судом ухвали про відмову у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.12.2014 по справі № 826/17112/14 та залишення в силі постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.12.2014 по справі № 826/17112/14.

Відповідно до п. 41.1 статті 41 ПК України у редакції, чинній на момент набрання постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.12.2014 по справі № 826/17112/14, контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Пунктом 41.2 статті 41 ПК України визначено, що органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

Спеціальний порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється, зокрема, статтями 87, 95-99 ПК України.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами (п. 87.2 статті 87 ПК України)

Відповідно до п. 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини (абзац 1 п. 95.3 ст. 95 ПК України).

Дослідивши банківські виписки по рахункам боржника в АТ «Акцент-Банк», АТ «ОТП Банк» та АТ «Райффайзен Банк», судом встановлено, що на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд» в АТ «Акцент-Банк» у період з 27.09.2013 по 02.10.2021 надходили кошти у розмірі 4 220 090,17 грн. Як вбачається з виписки по вказаному рахунку будь-яких операцій зі списання коштів в рахунок погашення податкового боргу (на виконання інкасового доручення податкового органу про стягнення податкового боргу згідно з постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.12.2014 по справі № 826/17112/14) не проводилося. Лише 22.12.2017 відбулося списання коштів з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд» у АТ «Райффайзен Банк» у розмірі 5 991,17 грн. в рахунок погашення податкового боргу згідно з постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.12.2014 по справі № 826/17112/14.

З огляду на викладене, судом приймаються доводи відповідача-1 стосовно того, що податковий борг, визначений постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.12.2014 по справі № 826/17112/14, міг би бути погашений за рахунок грошових коштів Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд», наявних на банківських рахунках боржника, у разі вжиття податковим органом заходів зі стягнення податкового боргу платника податків у порядку, визначеному статтями 87, 95-99 ПК України, з моменту набрання постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.12.2014 по справі № 826/17112/14 законної сили, а саме: з 17.02.2015 року.

Відтак, зазначені обставини не дають можливості дійти однозначного висновку про наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями/бездіяльністю відповідачів, виникненням податкового боргу, неможливістю його погашення, а також подальшим впливом такої заборгованості на банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд».

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2019 у справі № 826/10069/18 задоволено повністю адміністративний позов Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980). Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБ Компаунд" (02094, м. Київ, вул. Попудренка, буд. 52, код ЄДРПОУ 30406297) з рахунків у банках, що обслуговують такого платника, суму податкового боргу у розмірі 1 644 351,24 грн.

Вказане рішення набрало законної сили з моменту постановлення 16.10.2019 Шостим апеляційним адміністративним судом ухвали у справі № 826/10069/18 про повернення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2019 у справі № 826/10069/18.

При цьому, ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2019 було відкрито провадження у справі № 910/8137/19 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд».

Враховуючи викладене, судом відхиляються доводи ліквідатора арбітражного керуючого Пічугіна І.В. щодо бездіяльності колишніх керівників та учасників боржника в частині погашення податкового боргу згідно з рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2019 у справі № 826/10069/18, оскільки таке рішення набрало законної сили вже після відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд» ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2019.

3. Щодо тверджень ліквідатора стосовно бездіяльності колишніх керівників/учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд» в частині вжиття заходів зі збереження нерухомого майна товариства, яке було предметом іпотеки за іпотечним договором від 29.09.2011, укладеним між ПАТ «Банк Перший» та ТОВ «БМБ Компаунд», посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим О.С., зареєстрованим в реєстрі за № 3590, а саме: будівля під мінівиробництво напівфабрикату шоколадної глазурі (цегла), загальною площею 878,3 кв.м., огорожа, бокси для стоянки автомобілів, загальною площею 42,8 кв.м., навіс, що розташовані за адресою: Київська обл., м. Бровари, провулок Тупий (провулок Староміський), 6.

Вказана позиція ліквідатора обґрунтована посиланнями на обставини, встановлені судами при розгляді справи № 910/8137/19 (910/13186/20).

ТОВ "БМБ Компаунд" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Пічугіна І.В. (позивач) звернулося до суду з позовною заявою до Дочірнього підприємства ДП "Зееландія" (далі - ДП "Зееландія", Підприємство; відповідач) в межах справи №910/8137/19 про банкрутство ТОВ "БМБ Компаунд" про витребування з чужого незаконного володіння нежитлової будівлі міні виробництва напівфабрикатів шоколадної глазурі (цегла) загальною площею 878, 3 кв.м, огорожа, бокси для стоянки автомобілів, загальною 42, 8 кв. м, навіс, що розташована за адресою: Київська обл., м. Бровари, пров. Староміський, буд. 6 (реєстраційний номер об`єкта нерухомості №139327432000, номер об`єкта в РПВН 4100074) (спірне майно).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 у справі №910/8137/19 (910/13186/20) відмовлено в задоволенні позову повністю.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2021 ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 910/8137/19 (910/13186/20) касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБ Компаунд" арбітражного керуючого Пічугіна Ігоря Вячеславовича залишено без задоволення. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2021 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 у справі №910/8137/19 (910/13186/20) залишено без змін.

У судових рішеннях першої та апеляційної інстанції по справі № 910/8137/19 (910/13186/20) з посиланням на матеріали справи та висновки, наведені у постанові Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2015 у справі № 910/2924/15-г, судами встановлено підтвердження наявності порушеного права позивача.

Проте, встановивши, що строк, в межах якого позивач міг звернутися за захистом порушеного права сплив, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, застосував наслідки спливу позовної давності, про що відповідачем було подано відповідну заяву.

Верховний Суд у постанові від 21.07.2021 у справі № 910/8137/19 (910/13186/20) погодився з указаними висновками судів першої та апеляційної інстанції. У вказаній постанові зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд» мало можливість дізнатися про порушення свого права власності з 28.01.2016 (дата, коли право власності на спірне нерухоме майно було зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Агро Фактор»).

З урахуванням наведеного, ліквідатором арбітражним керуючим Пічугіним І.В. зроблено висновок, що керівниками та учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд» допущено бездіяльність, внаслідок якої нерухоме майно (нежитлова будівля міні виробництва напівфабрикатів шоколадної глазурі (цегла) загальною площею 878, 3 кв.м, огорожа, бокси для стоянки автомобілів, загальною 42, 8 кв. м., навіс, що розташована за адресою: Київська обл., м. Бровари, пров. Староміський, буд. 6 (реєстраційний номер об`єкта нерухомості №139327432000, номер об`єкта в РПВН 4100074) неправомірно вибуло із власності Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд».

Суд критично ставиться до вказаних доводів ліквідатора з огляду на наступне.

По-перше, Товариство з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд» не було стороною/учасником справи № 910/2924/15-г, за результатами розгляду якої судами було встановлено підтвердження наявності порушеного права Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд».

По-друге, застосовуючи позовну давність до позовних вимог ліквідатора арбітражного керуючого Пічугіна І.В. у справі № 910/8137/19 (910/13186/20), суди прийшли до висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд» мало можливість дізнатися про порушення свого права власності з 28.01.2016 року.

Суд зазначає, що задля встановлення існування причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльністю керівників/учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд» та незаконним вибуттям із власності боржника нерухомого майна необхідні доведені факти саме обізнаності банкрута (його керівників/учасників) про порушення його права власності внаслідок неправомірних дій третіх осіб.

Натомість, згідно з поясненнями відповідачів, вибуття із власності Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд» нерухомого майна (нежитлової будівлі міні виробництва напівфабрикатів шоколадної глазурі (цегла) загальною площею 878, 3 кв.м, огорожа, бокси для стоянки автомобілів, загальною 42, 8 кв. м., навіс, що розташована за адресою: Київська обл., м. Бровари, пров. Староміський, буд. 6 (реєстраційний номер об`єкта нерухомості №139327432000, номер об`єкта в РПВН 4100074)) відбулося внаслідок реалізації ПАТ «БГ Банк» свого права на відступлення права вимоги до банкрута на користь третьої особи та подальшим задоволенням новим кредитором своїх вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд» за рахунок звернення стягнення на вищезазначене майно, що було предметом іпотеки та забезпечувало виконання банкрутом своїх зобов`язань перед кредитором.

На переконання суду, за умови, що Товариство з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд» не було стороною/учасником справи № 910/2924/15-г, у товариства (його керівників/учасників) не було підстав вважати незаконними дії з реєстрації права власності на іпотечне майно за новим кредитором/іпотекодержателем внаслідок відступлення первісним кредитором ПАТ «БГ Банк» свого права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд» на користь третіх осіб.

4. Щодо доводів ліквідатора арбітражного керуючого Пічугіна І.В. стосовно того, що невжиття відповідачем-2 заходів з продовження строку дії права інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг «bmb Compound» призвело до припинення дії свідоцтва № 19375 на відповідний об`єкт права інтелектуальної власності з 17.03.2020, який був оцінений у Договорі № 248 про заставу майнових прав на об`єкті інтелектуальної власності від 29.12.2011 на суму 60 642 180,00 грн., а також доводів ліквідатора щодо бездіяльності керівників/учасників боржника в частині ненадання відповідей/невжиття заходів на запити ліквідатора.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2019 відкрито провадження у справі № 910/8137/19 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд».

Згідно з положеннями Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», які у подальшому знайшли своє відображення у Кодексі України з процедур банкрутства, з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство боржник перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин, і спеціальні норми законодавства про банкрутство мають пріоритет у застосуванні перед іншими законодавчими актами України.

Приписами ст. 22 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (положення ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства) визначено обов`язок розпорядника майна вживати заходи для захисту майна боржника, а також ряд обмежень органів управління боржника в частині вчинення тих чи інших юридичних дій. Також встановлено, що розпорядник майна не має права втручатися в оперативно-господарську діяльність боржника крім випадків, передбачених законодавством про банкрутство.

У заяві про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на колишніх керівників та учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд» ліквідатор арбітражний керуючий Пічугін І.В. зазначає, що відповідачами було проігноровано численні запити арбітражного керуючого про організацію проведення інвентаризації майна боржника/надання фінансової, бухгалтерської та іншої звітності боржника/первинних документів тощо. Ліквідатором зазначено, що керівником боржника не було передано ліквідатору протягом 15 днів з дня визнання Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд» банкрутом печатки і штампи, матеріальні та інші цінності боржника.

При цьому, дослідивши наявні у матеріалах справи документи, судом встановлено, що арбітражний керуючий Пічугін І.В. багаторазово звертався до суду із клопотаннями про витребування доказів/зобов`язання вчинити дії, що стосувалися банківських установ, державних органів та контрагентів боржника, які задовольнялися господарським судом ухвалами від 21.08.2019, 26.09.2019, 10.02.2021, 27.04.2021 та 04.01.2022. Однак, жодного разу арбітражний керуючий Пічугін І.В. не звернувся до суду із відповідним клопотанням про витребування доказів/зобов`язання вчинити дії у/щодо керівників та учасників боржника за умови, що така їх бездіяльність, як про це зазначено ліквідатором у його заяві, перешкоджала арбітражному керуючому Пічугіну І.В. під час виконання ним повноважень розпорядника майна та ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд».

05.04.2021 року ліквідатором до суду заявлено клопотання про витребування у ОСОБА_2 , як колишнього директора боржника, технологічного обладнання ТОВ "БМБ Компаунд", однак листом від 07.06.2021 року Господарським судом міста Києва повідомлено ліквідатора про відсутність підстав для розгляду такого клопотання по суті, оскільки чинним законодавством України, зокрема КУзПБ, не передбачено витребування майна від третіх осіб у формі клопотання. Втім, ліквідатором не вжито подальших заходів щодо звернення до суду з належно оформленою заявою (позовною заявою) про витребування зазначеного майна на користь боржника.

Як Кодексом України з процедур банкрутства, так і Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено механізм припинення повноважень виконавчого органу боржника та покладення виконання його обов`язків на розпорядника майна.

Матеріалами справи підтверджується, що арбітражний керуючий Пічугін І.В. не звертався до суду із відповідним клопотанням про припинення повноважень керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд» та покладення виконання його обов`язків на розпорядника майна.

На переконання суду, звернення розпорядника майна боржника до господарського суду із таким клопотанням за умови, що виконавчий орган боржника не виконує законних вимог розпорядника майна, а також вимог законодавства про банкрутство у тому числі в частині відповідних обмежень у діяльності керівника боржника з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство, є одним із заходів, який обов`язково має бути вжитий розпорядником майна задля захисту майна боржника. Натомість, протилежний підхід (констатація арбітражним керуючим фактів невиконання керівником/учасником боржника вимог Кодексу України з процедур банкрутства, а також вимог розпорядника майна, викладених у його запитах, без подальшого звернення до господарського суду із відповідними клопотаннями про витребування доказів/зобов`язання вчинити дії у/щодо органів управління боржником та клопотанням про припинення повноважень керівника боржника та покладення його обов`язків та розпорядника майна) свідчить про невжиття арбітражним керуючим усієї повноти дій у відповідній процедурі у справі про банкрутство.

5. Щодо доводів ліквідатора стосовно того, що керівниками/учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд» не передано ліквідатору товарів та обладнання, які були предметом договору застави товарів в обороті № 134 від 31.08.2011 та договору застави обладнання № 133 від 31.08.2011, автомобілів (згідно з довідкою Регіонального сервісного центру МВС у м. Києві від 03.09.2019.

На переконання суду, твердження ліквідатора про те, що зазначене майно ліквідатору не передано, не спростовують обов`язків ліквідатора вчинити належні заходи щодо його пошуку, виявлення та повернення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБ Компаунд" з метою подальшої реалізації у передбаченому Кодексом України з процедур банкрутства порядку.

05.04.2021 року ліквідатором до суду заявлено клопотання про витребування у ОСОБА_2 , як колишнього директора боржника, технологічного обладнання ТОВ "БМБ Компаунд", однак листом від 07.06.2021 року Господарським судом міста Києва повідомлено ліквідатора про відсутність підстав для розгляду такого клопотання по суті, оскільки чинним законодавством України, зокрема КУзПБ, не передбачено витребування майна від третіх осіб у формі клопотання.

Однак, ліквідатором не вжито подальших заходів щодо звернення до суду з належно оформленою заявою (позовною заявою) про витребування зазначеного майна на користь боржника.

Суд зазначає, що твердження ліквідатора стосовно бездіяльності керівників/учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд» в частині стягнення дебіторської заборгованості могли би бути ґрунтовними та змістовними лише у тому разі, коли ліквідатором було би вжито відповідну сукупність дій з її пошуку та подальшого стягнення.

Також, матеріалами справи спростовуються твердження ліквідатора щодо бездіяльності посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд» в частині передачі транспортних засобів, які належать банкруту з огляду на наступне.

Так, 10.07.2019 ОСОБА_2 подано до Деснянського управління поліції у місті Києві заяву про вчинення злочину (заволодіння транспортними засобами Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд» невідомими особами). Твердження ліквідатора стосовно того, що органами слідства не вживалися заходи з пошуку викрадених транспортних засобів Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд» за вказаною заявою ОСОБА_2 не спростовують факту звернення останнього до правоохоронних органів із такою заявою.

Крім того, суд критично ставиться до того, що ліквідатором арбітражним керуючим Пічугіним І.В. проігноровано той факт, що один із транспортних засобів Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд» був вилучений працівниками поліції та перебуває на штрафному майданчику з 20.11.2018 року, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу.

6. Щодо доводів ліквідатора стосовно того, що ОСОБА_3 не тільки не вживав заходів для збереження майна боржника, а й сприяв його відчуженню на користь третіх осіб, які тим чи іншим чином були пов`язані з ним, на що вказують матеріали справи № 910/8137/19 (910/13186/20).

Суд зазначає, що проаналізувавши судові рішення усіх інстанцій у справі № 910/8137/19 (910/13186/20), судами не було встановлено вищезазначених обставин, про які зазначає ліквідатор.

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Пояснення (доводи) учасників справи № 910/8137/19 (910/13186/20), які наявні у матеріалах вказаної справи, однак не були встановлені судами у судових рішеннях, не є преюдиційними фактами у розумінні ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а тому такі доводи ліквідатора арбітражного керуючого Пічугіна І.В. мають бути підтверджені належними та допустимими доказами, чого ліквідатором у даній справі зроблено не було.

7. Щодо доводів ліквідатора арбітражного керуючого Пічугіна І.В. стосовно перекручування керівниками Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд» фінансової звітності.

Згідно з положеннями ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органи (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), яка здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів. Керівник підприємства зобов`язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів. Головний бухгалтер або особа, яка забезпечує ведення бухгалтерського обліку підприємства: забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності; організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов`язані проводити інвентаризацію активів і зобов`язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.

Статтею 11 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підприємства зобов`язані складати фінансову звітність на підставі даних бухгалтерського обліку. Фінансова звітність підписується керівником (власником) підприємства або уповноваженою особою у визначеному законодавством порядку та бухгалтером або особою, яка забезпечує ведення бухгалтерського обліку підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи, вибуття із власності банкрута у 2016 році нерухомого майна, яке було предметом іпотеки та забезпечувало виконання зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд» перед ПАТ «БГ Банк», не було відображено у фінансовій звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд» за 2016, 2017 роки. Відповідна інформація зазначена у фінансовій звітності боржника за 2018 рік.

Суд зазначає, що не відображення у фінансовій звітності товариства актуальних відомостей про його фінансовий стан свідчить про недоліки у роботі посадових осіб товариства. Однак, враховуючи, що такі недоліки були усунені керівником боржника шляхом зазначення відповідних відомостей про зменшення розміру активів боржника у фінансовій звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд» за 2018 рік, з огляду на відсутність причинно-наслідкового зв`язку між недоліками у фінансовій звітності банкрута за 2016, 2017 роки (не зазначення вибуття нерухомого майна із власності боржника) та банкрутством Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд», судом відхиляються вказані доводи ліквідатора в якості підстави для покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на керівників та учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд».

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні ЄСПЛ від 19.12.1997 у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("Benderskiy v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Таким чином, дослідивши наявні у матеріалах справи документи, суд прийшов до висновку, що ліквідатором не доведено належними та допустимими доказами існування причинно-наслідкового зв`язку між діями/бездіяльністю ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграріан Фуд Технолоджиз" і доведенням Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд» до банкрутства.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат у даній справі, суд зазначає, що заява ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на особу винну у доведенні до банкрутства боржника судовим збором не оплачується, оскільки таку оплату не передбачено Законом України "Про судовий збір" (правова позиція Верховного Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладена у постанові від 20.10.2022 по справі № 911/3554/17 (911/401/21)). Витрати на професійну правничу допомогу відповідачами у даній справі не заявлялися.

Керуючись ст.ст. 59, 61 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 10.03.2025

Суддя Д.В. Мандичев