Рішення

від 03.03.2025 по справі 910/14340/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.03.2025Справа № 910/14340/24За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст Майнінг Україна"

до Державного підприємства "Проектний інститут Укрметротунельпроект"

про стягнення 1688204,00 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Секретар судового засідання Скобіола О.П.

Представники сторін: згідно протоколу судового засідання

У судовому засіданні 03.03.2025 в порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Іст Майнінг Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Проектний інститут Укрметротунельпроект" про стягнення 1688204,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань.

Ухвалою суду від 28.11.2024 відкрито провадження у справі № 910/14340/24, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 23.12.2024.

16.12.2024 до суду надійшло клопотання від позивача про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду 23.12.2024 сторін повідомлено про призначення підготовчого засідання на 30.01.2025.

Ухвалою суду від 30.01.2025 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті на 03.03.2025.

В судове засідання 03.03.2025 представник відповідача не з`явився, про дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 03.03.2025 представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у заявах по суті спору, з урахуванням обставин та доказів, поданих 20.02.2025.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у заявах по суті спору.

Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.

В судових дебатах представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача просив у позові відмовити.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

При розгляді справи за позовом ТОВ "Іст Майнінг Україна" до ДП "Проектний інститут Укрметротунельпроект" про стягнення 400000,00 грн рішенням Господарського суду міста Києва від 11.02.2015 у справі № 910/28212/14, яке набрало законної сили, було встановлено наступні обставини.

21.03.2014 року між ТОВ "Левада-Палас" та ПАТ "Комерційний банк "Союз" був укладений договір застави № 12/1261-3.3-13, відповідно до якого ТОВ "Левада-Палас", як заставодавець (майновий поручитель) для забезпечення виконання зобов`язання ДП "Проектний інститут Укрметротунельпроект", що виникли за кредитним договором № 12/1261-КЛТ-13, укладеним 12.06.2013 року з ПАТ "Комерційний банк "Союз", передало в заставу майнові права (права на отримання грошових коштів та нарахованих на них процентів, що належали ТОВ "Левада-Палас" на праві власності і знаходилися на депозитному рахунку в ПАТ "Комерційний банк "Союз" в сумі 3060000,00грн. згідно договору № 222.ІД строкового банківського вкладу від 21.03.2014).

21.03.2014 року ТОВ "Левада-Палас" (цедент) та ПАТ "Комерційний банк "Союз" був укладений договір про відступлення права вимоги №12/1261-ВПВ.3-13, відповідно до якого ТОВ "Левада-Палас" відступило, а ПАТ "Комерційний банк "Союз" прийняло право вимоги на перерахування коштів в сумі 3060000,00 грн. за депозитним договором про строковий банківський вклад № 222.ІД від 21.03.2014 року, в договірному позасудовому порядку реалізації предмета застави за договором застави № 12/1261-3.3-13 від 21.03.2014 року, укладеному з метою виконання зобов`язань ДП "Проектний інститут Укрметротунельпроект", що виникають з кредитного договору № 12/1261-КЛТ-13 від 12.06.2013 року.

Далі, у зв`язку з виконанням ТОВ "Левада-Палас" зобов`язання ДП "Проектний інститут Укрметротунельпроект" перед ПАТ "Комерційний банк "Союз" за кредитним договором, зокрема, у зв`язку зі зверненням стягнення на прострочену заборгованість за кредитом у сумі 2900000,00 грн., на прострочену заборгованість за процентами у сумі 155704,10 грн., право вимоги щодо стягнення з ДП "Проектний інститут Укрметротунельпроект" вказаної заборгованості за кредитним договором № 12/1261-КЛТ-13 від 12.06.2013, перейшло до ТОВ "Левада-Палас".

22.09.2014 між ТОВ "Левада-Палас" (первісний кредитор) та ТОВ "Іст Майнінг Україна" (новий кредитор) був укладений договір передачі права вимоги, за умовами якого первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги до ДП "Проектний інститут Укрметротунельпроект" за договором застави № 12/1261-3.3-13 від 21.03.2014 (укладеним в забезпечення виконання кредитного договору № 12/1261-КЛТ-13 від 12.06.2013) та договором про відступлення права вимоги № 12/1261-ВПВ.3-13 від 21.03.2014.

У зв`язку невиконанням ДП "Проектний інститут Укрметротунельпроект" умов указаного кредитного договору, рішенням Господарського суду міста Києва від 11.02.2015 у справі № 910/28212/14, що набрало законної сили, з ДП "Проектний інститут Укрметротунельпроект" на користь нового кредитора - ТОВ "Іст Майнінг Україна" була стягнута заборгованість у сумі 400000,00 грн.;

Також рішенням Господарського суду міста Києва від 05.04.2017 у справі № 910/2894/17, що набрало законної сили, з ДП "Проектний інститут Укрметротунельпроект" була стягнута заборгованість у сумі 2444795,76 грн.

Отже, рішеннями господарського суду, що набрали законної сили, був встановлений факт неналежного виконання ДП "Проектний інститут Укрметротунельпроект" кредитного договору № 12/1261-КЛТ-13 від 12.06.2013, в частині своєчасної сплати кредитних коштів ТОВ "Іст Майнінг Україна".

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже обставини порушення відповідачем умов кредитного договору № 12/1261-КЛТ-13 від 12.06.2013 були встановлені в судовому порядку та не підлягають доказуванню в межах даної справи. Зокрема щодо несплати кредитних коштів на суму 400000,00 грн. (рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2015 у справі № 910/28212/14), та на суму 2444795,76 грн. (рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2017 у справі № 910/2894/17).

Оскільки заборгованість, стягнута вказаними рішеннями Господарського суду міста Києва, не була сплачена, то на заборгованість у сумі 400000,00 грн. ТОВ "Іст Майнінг Україна" нарахувало втрати від інфляції у сумі 421840,00 грн. за період з березня 2015 по січень 2020, з квітня 2023 по вересень 2024 та 3 % річних у сумі 78907,00 грн за період з 12.02.2015 по 04.02.2020, з 06.04.2023 по 08.11.2024, а на заборгованість у сумі 2444795,76 грн. втрати від інфляції за період з травня 2017 по січень 2020, з квітня 2023 по вересень 2024 у сумі 862524,00 грн, та 3 % річних за період з 06.04.2017 по 04.02.2020, з 06.04.2023 по 08.11.2024 у сумі 324933,00 грн. Загалом позивач нарахував втрати від інфляції на суму 1284364,00 грн та 3% річних у розмірі 403840,00 грн. Із вказаними вимогами ТОВ "Іст Майнінг Україна" звернулося до суду.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Також відповідно до ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.

Нормами ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд враховує, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних (в порядку статті 625 ЦК України) є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, зважаючи на встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних є такими, що заявлені правомірно.

Суд перевірив розрахунки позивача та вважає їх обгрунтованими та арифметично вірними. А отже з відповідача на користь позивача підлягають стягненню втрати від інфляції у розмірі 1284364,00 грн та 3 % річних у розмірі 403840,00 грн.

Щодо клопотання позивача про поновлення строку позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Оскільки, строк позовної давності не є процесуальним строком, норми ЦК України не передбачають можливість його поновлення. Натомість, ст. 267 ЦК України обумовлено, що причини пропуску строку можуть бути визнані судом поважними і тоді право підлягає захисту.

З огляду на зазначене, суд відмовляє позивачу у поновленні строку позовної давності.

Проте, підставою для застосування строку позовної давності і відмови у позові, є заява сторони у спорі, зроблена до винесення рішення.

Оскільки, сторони у спорі не заявляли про застосування строку позовної давності, у суду відсутні підстави для його застосування та відмови у позові.

Отже, позовні вимоги ДП "Проектний інститут Укрметротунельпроект" підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 73, 74, 76 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи, а вірогідні докази - це ті, які на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, оцінивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог. Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, про наслідки був повідомлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі.

При цьому, оцінюючи доводи учасників справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. А тому, оскільки, судом встановлено відсутність порушень прав позивача та неефективність обраного способу захисту, судом не спростовуються решта обставин, зазначених позивачем в обгрунтування позовної заяви.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Частиною 1 ст. 2 ГПК України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "Проектний інститут Укрметротунельпроект" (01054, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 21, К. 1, ідентифікаційний код 01388443) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст Майнінг Україна" (87507, Донецька область, місто Маріуполь, площа Правобережна, будинок 17; ідентифікаційний код 35610757) втрати від інфляції у розмірі 1284364 (один мільйон двісті вісімдесят чотири тисячі триста шістдесят чотири) грн 00 коп., 3% річних у розмірі 403840 (чотириста три тисячі вісімсот сорок) грн 00 коп., судовий збір у розмірі 20258 (двадцять тисяч двісті п`ятдесят вісім) грн. 45 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 10.03.2025

Суддя І.В.Усатенко