Рішення

від 28.02.2025 по справі 638/22796/24

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/22796/24

Провадження № 2/638/2156/25

РІШЕННЯ

Іменем України

28 лютого 2025 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Щепіхіної В. В.,

за участю секретаря - Луценко Д. О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харків в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відповідача 1 - ОСОБА_3 , відповідача 2 - Головного управління Національної поліції в Харківській області, відповідача 3 - Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, третя особа: Перша Харківська міська державна нотаріальна контора про зняття арешту з майна, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовною заявою до відповідача 1 - ОСОБА_3 , відповідача 2 - Головного управління Національної поліції в Харківській області, третя особа: Перша Харківська міська державна нотаріальна контора про зняття арешту з майна, в якій просить суд зняти (скасувати) арешт та звільнити з-під обтяження об?єкт обтяження - квартиру АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності, накладений слідчим слідчого управління УМВС України Харківській області Ткачевою Л. С., на підставі Повідомлення 39/1316 від 22.05.2005 року, реєстраційний номер обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об?єктів нерухомого майна: 1708623.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що позивач на праві приватної спільної сумісної власності є власником частки квартири АДРЕСА_1 . Також власниками вказаної квартири є його мати ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та його батько ОСОБА_3 (відповідач 1). Право власності набуте на підставі свідоцтва про право власності на житло від 26.04.1999 року реєстраційний № НОМЕР_1 , видане відділом приватизаці державного житлового фонду виконавчого комітету Харківської міської ради, згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду». Маючи намір отримати спадок, який залишився після смерті матері, а також здійснити реєстрацію права власності на житло, позивач звернувся до нотаріуса і йому стало відомо, що на квартиру АДРЕСА_1 накладено арешт. 29 січня 2024 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Дряпко О. О. було винесено Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Постанова мотивована тим, що під час попередньої підготовки до видачі свідоцтва про право на спадщину, за результатом перевірки відсутності заборон та арештів за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, було виявлено наявність арешту нерухомого майна на квартиру АДРЕСА_1 , відомості про реєстрацію арешту: 23.02.2005 року, реєстраційний номер обтяження: 1708623 на підставі Повідомлення, 39/1316 від 22.02.2005 року, Слідчого управління у Харківській області. Тобто, арешт, що був накладений у 2005 році, до теперішнього часу судом не скасований, у зв?язку з чим позивач, як співвласник нерухомого майна, позбавлений права мирно володіти та розпоряджатися своєю власністю. Позивач зазначає, що в провадженні Дзержинського районного суду м. Харкова перебувала кримінальна справа № 1-694/05 відносно відповідача ОСОБА_3 у вчиненні ним кримінального злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. В рамках вказаного провадження на підставі повідомлення слідчої слідчого управління у Харківській області Ткачевою Л. С. 39/1316 від 22.02.2005 року Першою Харківською державною нотаріальною конторою було накладено арешт на нерухоме майно відповідача, а саме квартиру, що належить відповідачу на праві спільної сумісної власності, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . 25.07.2005 р. по справі було ухвалено вирок, відповідно до якого ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні кримінального злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 роки. Також зазначеним вироком було стягнуто з ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_5 суму матеріальної шкоди у розмірі 12 164, 05 грн. та суму моральної шкоди у розмірі 10 000, 00 грн. Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 25.10.2005 року вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 25.07.2005 року змінений, а саме суму цивільного позову в частині стягнення матеріальної шкоди зменшено до 9 664,05 грн. Позивач вказує, що, не зважаючи на те, що згідно ст.77 КК України додаткове покарання у виді конфіскації майна, яке є власністю ОСОБА_3 , судом не застосовувалось, а матеріали справи містять заяву потерпілого ОСОБА_5 від 18.11.2005 року, а також заяву ОСОБА_3 від 17.03.2006 року про зняття арешту з майна, судом вказане питання вирішено не було. 16.04.2024 року позивач звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова із заявою про скасування арешту майна. 18.04.2024 року судом була винесена постанова про повернення заяви заявнику та роз`яснено про право на звернення до суду із позовною заявою про скасування арешту майна в порядку цивільного судочинства. Наявність вказаного вище обтяження нерухомого майна порушує право позивача на отримання спадщини, а також право на розпорядження належним йому майном. Вказаний вище арешт був застосований з метою забезпечення прав та інтересів потерпілої від кримінального злочину особи. Проте, в матеріалах справи № 1-694/05 міститься заява потерпілого ОСОБА_5 від 18.11.2005 року про зняття арешту з нерухомого майна, що свідчить про те, що матеріальна шкода, завдана злочином, була відповідачем відшкодована у повному обсязі, і у потерпілого відсутні претензії матерального характеру. На теперішній час відсутні підстави для існування вказаного обтяження, яке перешкоджає власнику нерухомого майна в здійсненні його законних прав на користування та розпорядження вказаним майном.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 02.12.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано десятиденний строк на усунення недоліків.

12.12.2024 року на виконання ухвали суду позивач надав заяву про усунення недоліків. На підставі ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 17.12.2024 року відкрито провадження у цивільній справі та прийнято рішення про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 15.01.2025 року задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 про залучення до участі у справі співвідповідача. Залучено до участі у справі в якості співвідповідача 3 - Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області. Також, задоволено клопотання представника відповідача 1 адвоката Кунець С. В. про витребування доказів. Витребувано з Дзержинського районного суду м. Харкова матеріали справи № 1-694/05 по кримінальному провадженню відносно ОСОБА_3 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Представником відповідача 1 ( ОСОБА_3 ), адвокатом Кунець А. В., надано суду відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача 1 позовні вимоги визнав в повному обсязі та зазначив, що про наявність арешту на квартиру відповідачу 1 стало відомо після смерті його дружини в процесі оформлення спадщини позивачем. З метою виправлення ситуації, що склалася, 28.10.2024 року ним було подано заяву до Дзержинського районного суду м. Харкова про зняття арешту з майна, проте, відповідно до постанови Дзержинського районного суду м. Харкова від 30.10.2024 року вищевказану заяву було повернуто та разом з цим роз`яснено право на звернення до суду із позовною заявою про скасування арешту майна в порядку цивільного судочинства. Відповідач 1 зазначає, що ним було вжито всіх заходів для зняття арешту з квартири, але в силу обставин, які від нього не залежали, цього зробити не вдалося. Тому, відповідач 1 також зацікавлений у знятті арешту з майна, оскільки воно знаходиться у спільній власності, а тому ОСОБА_3 повністю визнає позовні вимоги за даним позовом.

Представником відповідача 2 - Головного управління Національної поліції в Харківській області надано суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач 2 зазначив, що жодним нормативним актом Головне управління Національної поліції в Харківській області не визначено правонаступником органів внутрішніх справ, що ліквідуються. На теперішній час Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області не припинено, запис про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру не внесений. Відповідно до наявних у справі матеріалів досудове розслідування кримінального провадження здійснювалось співробітниками ГУ МВС України в Харківській області. Саме ж кримінальне провадження було закінчено та скеровано до суду тоді, коли ГУНП в Харківській області не існувало. Тобто, працівники ГУНП в Харківській області не вчиняли будь-яких дій відносно позивача. З урахуванням викладеного, відповідач 2 поклався на розсуд суду щодо вирішення вказаної справи.

Представником відповідача 3 - Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області надано суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач ГУ МВС України зазначив, що на теперішній час відсутні обставини, якими можна було б обґрунтувати недоцільність зняття арешту з майна, а саме квартири АДРЕСА_1 . З урахуванням викладеного, відповідач 3 поклався на розсуд суду щодо вирішення вказаної справи.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача 1 ОСОБА_3 - адвокат Кунець А. В. не заперечував щодо задоволення позовних вимог позивача.

Представник відповідача 2, Головного управління Національної поліції в Харківській області, у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Надав суду заяву про розгляд справи без участі представника ГУНП в Харківській області.

Представник відповідача 3, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Надав суду заяву про розгляд справи без участі представника ГУ МВС України в Харківській області.

Третя особа, Перша Харківська міська державна нотаріальна контора, належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи. В судове засіданнясвого представника не направила, про наявність поважних причин неявки в суд не повідомила, заяви про відкладення судового засідання третя особа не надала, пояснень щодо позову або відзиву не направила.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановив наступне.

Відповідно дост. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зіст. 12 ЦПКцивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Крім того, відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із п. 3 ч. 1ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав ті інтересів може бути припинення дії, яка порушує право.

Судом встановлено, що 26.04.1999 року Центром (відділом) приватизаці державного житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна Харківської міської ради, на підставі розпорядження від 26.04.1999 року № 29753, видано свідоцтво про право власності на житло, реєстраційний № НОМЕР_1 , відповідно до якого квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_3 , на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_3 та членам його сім`ї: ОСОБА_4 , ОСОБА_1 . Квартира приватизована згідно із Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду». Загальна площа квартири становить 45,5 кв.м.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 26.11.2021 року складено відповідний актовий запис № 24873. Дана обставина підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) 26.11.2021 року.

Позивач, ОСОБА_1 , який є спадкоємцем та сином померлої ОСОБА_4 , у встановлений законом строк звернувся з заявою про прийняття спадщини, на підставі чого була заведена спадкова справа за №1/2022. Чоловік спадкодавиці, ОСОБА_3 (відповідач 1), від належної йому частки у спадщині відмовився на користь ОСОБА_1 (позивача по справі).

Проте, у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом позивачу було відмовлено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Дряпко О. О. Як вбачається з постанови приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Дряпко О. О. (вих.№24/02-31 від 29.01.2024), позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частку у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 . Постанова мотивована тим, що під час попередньої підготовки до видачі свідоцтва про право на спадщину, за результатом перевірки відсутності заборон та арештів за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, було виявлено наявність арешту нерухомого майна щодо квартири АДРЕСА_1 , зареєстрованого 23.02.2005р., реєстраційний номер обтяження: 1708623 на підставі Повідомлення, 39/1316 від 22.02.2005р., Слідчого управління у Харківській області (інформаційна довідка від 29.01.2024 року № 363539562).

Згідно п. 4.18 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 295/5 «якщо на спадкове майно накладено арешт судовими чи слідчими органами, видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту».

Листом Дзержинського районного суду м. Харкова № 03-09/ЕП-346/24 від 15.02.2024 року ОСОБА_1 повідомлено, що в провадженні суду перебували матеріали справи № 1-694/05 по кримінальному провадженню відносно ОСОБА_3 (відповідача 1) за обвинуваченням у вчиненні кримінального злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

На підставі вироку Дзержинського районного суду м. Харкова від 25.07.2005 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керування транспортними зособами строком на 2 роки. У відповідності із п. «Г» Закону України «Про амністію» від 31.05.2005 ОСОБА_3 звільнено від призначеного покарання. Також зазначеним вироком суду стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 суму матеріальної шкоди у розмірі 12164,05 грн та суму моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 25.10.2005 вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 25.07.2005 зміненно, а саме суму цивільного позову в частині стягнення матеріальної шкоди зменшено до 9664,05 грн.

Матеріали справи № 1-694/05 містять заяву ОСОБА_7 від 18.11.2005 року, в якій останній зазначає, що він є представником потерпілого ОСОБА_5 за довіреністю (копія довіреності на ОСОБА_7 також міститься в матеріалах справи). Також, в своїй заяві ОСОБА_7 зазначив, що він, виступаючи від імені потерпілого ОСОБА_5 , отримав від ОСОБА_3 (відповідача 1) грошові кошти в розмірі 19 664,05 грн. в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди за вироком суду, претензій до ОСОБА_3 не має, а також просить суд не виконувати вирок в цій частині та зняти арешт з майна ОСОБА_3 , яке належить останньому на праві власності.

Також в матеріалах справи № 1-694/05 міститься заява ОСОБА_3 від 17.03.2006 року про зняття арешту з майна у зв`язку з виконанням ним вироку, що в свою чергу підтверджується вищезазначеною заявою потерпілої сторони та долученою до неї розпискою про отримання грошових коштів від 18.11.2005.

16.04.2024 року позивач звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова із заявою про скасування арешту майна.

Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 18.04.2024 року заяву ОСОБА_1 про зняття арешту з майна повернуто заявнику та роз`яснено про право на звернення до суду із позовною заявою про скасування арешту майна в порядку цивільного судочинства

Таким чином, судом встановлено, що питання про скасування арешту майна по справі № 1-694/05 не було вирішено судом.

Відповідно дост. 41 Конституції Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним (ч. 4ст. 41 Конституції України).

Відповідно до ч. 1ст. 317 Цивільного кодексу Українивласникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ст. 319 ЦК України).

Згідно із ч. 1ст. 321 ЦК Україниправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК Українивизначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 15 ЦК Українивизначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно достатті 55 Конституції Україниправа і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Пунктами 1, 2 постанови № 5 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» роз`яснено, що у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Процедура реєстрації в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (станом на 22.02.2005) регламентувалася Положенням про Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, затвердженимнаказом Міністерства юстиції України від 09.06.1999 №31/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.06.1999 № 364/3657 (далі за текстом - Положення).

Відповідно до п. 2.1 Положення підставами для внесення до Реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об`єкти нерухомого майна є: 2.1.1. Накладення (зняття) державною нотаріальною конторою або приватним нотаріусом - Реєстратором заборони відчуження на об`єкти нерухомого майна; 2.1.2. Заява про реєстрацію (вилучення) обтяження об`єкта нерухомого майна (додатки 1-3), що подається: державною нотаріальною конторою та приватним нотаріусом, які не є Реєстраторами, - у зв`язку з накладенням (зняттям) ними заборони відчуження на об`єкти нерухомого майна; посадовою особою виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради - у зв`язку з накладенням (зняттям) ними заборони відчуження на об`єкти нерухомого майна; судами і слідчими органами - у зв`язку з накладенням ними арешту на об`єкти нерухомого майна (звільненням з-під арешту).

Органи та посадові особи, зазначені в підпунктах 2.1.2-2.1.3 пункту 2.1 цього Положення, надсилають Реєстратору в день накладення (зняття) заборони (арешту) заяву встановленого цим Положенням зразка або постанову про арешт (звільнення з-під арешту) майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Отже, судом встановлено, що під час здійснення досудового розслідування кримінального провадження відносно ОСОБА_3 (відповідача 1) за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, слідчим слідчого управління у Харківській області Ткачевою Л. С. було направлено повідомлення реєстратору №39/1316 від 22.02.2005 про накладення арешту на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 , про що реєстратором (Першою Харківською міською державною нотаріальною конторою) здійснено запис до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна: 23.02.2005, реєстраційний номер обтяження 1708623, на підставі вищевказаного повідомлення.

Також, судом встановлено, що право власності на нерухоме майно у встановленому законодавством порядку не було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та в Реєстрі прав власності на нерухоме майно. Проте, позивачем належними доказами доведено підстави набуття ним права власності на вищевказане нерухоме майно, а також неможливість отримання свідоцтва про право на спадщину через наявність арешту і заборони відчуження спірного об`єкту нерухомого майна.

Суд зазначає, що збереження існуючого стану речей із обтяженням належної позивачу та відповідачу 1 на праві спільної сумісної власності квартири, за відсутності правових підстав такого обтяження, призводить до того, що законний власник зазначеного майна тривалий час не може ним розпоряджатися, що призводить до непропорційного обмеження конституційного права власності.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Аналізуючи відповідність обставин справи та дій державних органів відповідно до Конвенції, ЄСПЛ у своєму рішенні від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» (заява №29979/04) підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

Обрання конкретного способу захисту цивільного права з боку позивача залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц).

Зважаючи на фактичні обставини справи, оскільки позивач являється власником майна за законом, арешт на квартиру був накладений в рамках кримінального провадження і судом не було вирішено питання про скасування арешту майна за наявності для цього підстав, водночас нотаріус не має правових підстав зняти наявну заборону, скасування арешту судом та звільнення від обтяження об`єкта обтяження (квартири) буде належним захистом майнових прав позивача. Обраний позивачем спосіб захисту своїх майнових прав, на думку суду, є належним та ефективним, оскільки іншим шляхом позивач захистити своє конституційне право не має можливості. Враховуючи те, що за наявності арешту (обтяжень) накладеного на майно, порушується право позивача вільно і відкрито користуватися своїм майном, що не відповідає принципу правової визначеності та належному врядуванню, та є обмеженням гарантованогоКонституцією України права власності, яке також захищається нормами міжнародного права, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору суд вирішує на підставі статті 141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.12,13,81,141,259,263-265,268,353 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до відповідача 1 ОСОБА_3 , відповідача 2 Головного управління Національної поліції в Харківській області, відповідача 3 Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, третя особа: Перша Харківська міська державна нотаріальна контора про зняття арешту з майна задовольнити.

Скасувати арешт, накладений слідчим слідчого управління УМВС України Харківській області Ткачевою Л. С. на підставі Повідомлення 39/1316 від 22.02.2005 року, на квартиру АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності, звільнивши вказаний об`єкт з-під обтяження, реєстраційний номер обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об?єктів нерухомого майна: 1708623.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 ) з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 403 (чотириста три) грн 73 коп.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 ) з Головного управління Національної поліції в Харківській області (код ЄДРПОУ 40108599, адреса: м. Харків, вул. Жон Мироносиць, буд. 13) витрати по сплаті судового збору у розмірі 403 (чотириста три) грн 73 коп..

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 ) з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (код ЄДРПОУ 08592313, адреса: м. Харків, вул. Раднаркомівська, буд. 5) витрати по сплаті судового збору у розмірі 403 (чотириста три) грн. 73 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В. В. Щепіхіна