Ухвала

від 10.03.2025 по справі 915/313/25

ДОМАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

УХВАЛА

10 березня 2025 року Справа № 915/313/25

м.Миколаїв

Суддя Господарського суду Миколаївської області Мавродієва М.В., розглянувши без повідомлення учасників справи заяву заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва №51-50/2-2008вих-25 від 06.03.2025 про забезпечення позову у справі

за позовом: заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва

в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради,

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю Євротехцентр,

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю МК-Трейд,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:

ОСОБА_1 ,

про: усунення перешкод у користуванні та розпорядженні землею водного фонду шляхом визнання недійсним акту приймання-передачі майна в частині, скасування державної реєстрації права власності та зобов`язання повернути земельну ділянку, -

в с т а н о в и в:

Керівник Окружної прокуратури міста Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради, звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Євротехцентр, Товариства з обмеженою відповідальністю МК-Трейд, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - ОСОБА_1 , з такими вимогами:

- усунути перешкоди територіальній громаді міста Миколаєва у користуванні та розпорядженні землею водного фонду шляхом визнання недійсним акту приймання-передачі майна, яке вноситься до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю МК-Трейд, №1 від 19.03.2024 в частині передання земельної ділянки площею 1000 кв.м з кадастровим номером 4810137200:01:033:0022 по АДРЕСА_1 , зі скасуванням державної реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (запис №54247400 від 22.03.2024);

- усунути перешкоди територіальній громаді міста Миколаєва у користуванні та розпорядженні землею водного фонду шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю МК-Трейд повернути у власність територіальної громади міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради земельну ділянку площею 1000 кв.м з кадастровим номером 4810137200:01:033:0022 по АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 04.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 07.04.2025; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів гр. ОСОБА_1 .

Також, заступник керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва звернувся до Господарського суду Миколаївської області із заявою №51-50/2-2008вих-25 від 06.03.2025, в якій просить суд вжити наступні заходи до забезпечення вказаного позову:

- заборонити суб`єктам державної реєстрації прав, які уповноважені відповідно до законодавства України проводити реєстраційні дії щодо об`єктів нерухомого майна або проводити зміни в будь-який інший спосіб в Державному реєстрі прав, вчиняти реєстраційні дії відносно земельної ділянки площею 1000 кв.м з кадастровим номером 4810137200:01:033:0022 по АДРЕСА_1 , у тому числі в разі її поділу чи об`єднання з іншими земельними ділянками;

- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «МК-Трейд» укладати договори щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4810137200:01:033:0022, вчиняти інші правочини щодо неї, а також проведення на ній будь-яких будівельних робіт.

В обґрунтування такої заяви прокурор вказує наступне:

- підставами для пред`явлення вказаного позову є порушення інтересів держави у зв`язку з незаконним відведенням землі прибережної захисної смуги річки Південний Буг;

- спірну земельну ділянку відведено в приватну власність за рахунок прибережної захисної смуги річки Південний Буг, що є порушенням статей 59, 61, пункту «ґ» частини 4 статті 83 ЗК України, статті 89 ВК України;

- відведення у власність ОСОБА_1 та подальше відчуження ТОВ «Євротехцентр», ТОВ «МК-Трейд» спірної земельної ділянки супроводжувалось фактичною незаконною зміною її цільового призначення із земель водного фонду на землі житлової та громадської забудови;

- ОСОБА_1 , ТОВ «Євротехцентр» та ТОВ «МК-Трейд» діяли недобросовісно, оскільки в силу видимих ознак території усвідомлювали ризик набуття у приватну власність для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд земельної ділянки, що розташована всього лише на відстані 34 м (ближня межа) від урізу води річки Південний Буг;

- наявність у ТОВ «МК-Трейд» правомочностей власника майна вказує на його можливість у будь-який момент, в тому числі під час розгляду справи судом, але до прийняття ним остаточного рішення у справі, розпорядитись спірною земельною ділянкою на користь третіх осіб, у тому числі, з метою ухилення від виконання рішення суду;

- ТОВ «МК-Трейд» може здійснити будівництво об`єктів нерухомості на спірній земельній ділянці, що призведе до необхідності звернення до суду з новим позовом, неможливості своєчасного реального поновлення інтересів держави та повернення земельної ділянки належному власнику у придатному для використанні стані, тобто унеможливить або ускладнить виконання рішення суду;

- на думку прокурора такі обставини свідчать про існування очевидної небезпеки подальшого відчуження ділянки та її забудови, що фактично призведе до неможливості реального поновлення інтересів територіальної громади міста Миколаєва та повернення земельної ділянки водного фонду належному власнику територіальній громаді в особі Миколаївської міської ради, тобто унеможливить або ускладнить виконання рішення суду;

- більш того, землі водного фонду за особливостями свого цільового призначення і правового режиму не можуть використовуватися для громадської і житлової забудови;

- початок на спірній земельній ділянці будівництва об`єктів нерухомості призведе до шкоди визначеній містобудівними документаціями територіальній системі рекреаційних, природних і водозахисних об`єктів, а також порушить гарантоване законодавством право громадян на доступ і використання територій загального користування, узбережжя річки Південний Буг, безпечне для життя і здоров`я довкілля;

- невжиття вказаних заходів забезпечення позову до вирішення справи по суті й набрання законної сили судовим рішенням, на думку прокурора, може істотно ускладнити в разі задоволення позовних вимог поновлення порушених прав або інтересів, за захистом яких прокурор звернувся до суду в інтересах держави, призвести до зміни власника спірного майна та вплинути на виконання цього рішення.

Розглянувши заяву суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до норм ст.136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Підставою для вжиття заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходів до забезпечення позову у подальшому утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення заявлених вимог. Відтак, забезпечення позову у господарському процесі застосовується з метою забезпечення реального виконання судового рішення у справі.

Відповідно до ч.1 ст.137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Згідно ч.4 ст.137 ГПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

За змістом ст.136 ГПК України, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між певним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову чи забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення. Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17.

Суд зазначає, що виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Європейським судом з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.

Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.

Водночас ч.4 ст.137 ГПК України передбачає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Оскільки виконання в майбутньому судового рішення по даній справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме Товариство з обмеженою відповідальністю «МК-Трейд» у власності спірну земельну ділянку площею, право на яку за ним зареєстровано 22.03.2024, та чи таке товариство не розпорядиться під час розгляду даної справи спірною земельною ділянкою на користь третіх осіб, а також не здійснить її забудову, тому застосування заходів забезпечення позову, обраних прокурором, безпосередньо пов`язане із предметом позову.

Адекватність таких заходів забезпечення позову як заборона органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо спірної земельної ділянки, а також заборона відповідачу вчиняти із спірною земельною ділянкою дії, спрямовані на її реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, зміну цільового призначення, поділу, об`єднання з іншими земельними ділянками, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо неї, здійснювати її забудову, полягає у тому, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Таким чином, суд вважає, що вжиття запропонованих прокурором заходів забезпечення позову відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Суд також приймає до уваги правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 06.12.2023 у справі №917/805/23, щодо відсутності обов`язку у позивача доводити належними та допустимими доказами наявність обставин, які свідчать, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Верховний Суд зазначає, що можливість відповідача в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.

За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (постанова Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22).

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18).

Таким чином, врахувавши предмет спору у даній справі, встановивши зв`язок між конкретними заходами до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, взявши до уваги те, що невжиття заходів до забезпечення позовних вимог може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, чим фактично буде нівельована функція судового рішення, як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів, суд дійшов висновку, що заява прокурора підлягає задоволенню у визначений ним спосіб, оскільки невжиття запропонованих ним заходів може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів держави, за захистом яких він звернувся до суду.

Керуючись ст.ст.136-140, 234, 235 ГПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Заяву заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва №51-50/2-2008вих-25 від 06.03.2025 про забезпечення позову, - задовольнити.

2. Заборонити суб`єктам державної реєстрації прав, які уповноважені відповідно до законодавства України проводити реєстраційні дії щодо об`єктів нерухомого майна або проводити зміни в будь-який інший спосіб в Державному реєстрі прав, вчиняти реєстраційні дії відносно земельної ділянки площею 1000 кв.м з кадастровим номером 4810137200:01:033:0022 по пров.Прикордонному третьому, 19 у м.Миколаєві, у тому числі в разі її поділу чи об`єднання з іншими земельними ділянками.

3. Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «МК-Трейд» укладати договори щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4810137200:01:033:0022, вчиняти інші правочини щодо неї, а також проведення на ній будь-яких будівельних робіт.

4. Ухвала є обов`язковою та набирає законної сили з 10.03.2025 року.

5. Дана ухвала є виконавчим документом та дійсна для пред`явлення до примусового виконання протягом трьох місяців.

За даною ухвалою:

Стягувач: Миколаївська обласна прокуратура (м.Миколаїв, вул.Спаська, буд.28; ідент.код 02910048).

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «МК-Трейд» (м.Миколаїв, вул.Адміральська, 12/1; ідент.код 41714688).

Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 ГПК України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Згідно ст.ст.254, 255 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.В.Мавродієва