Рішення від 27.02.2025 по справі 916/4551/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" лютого 2025 р.м. Одеса Справа № 916/4551/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є.

при секретарі судового засідання Лещенко Л.С.

розглянувши у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження

справу №916/4551/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Агрохім

до відповідача: Приватного підприємства Агрос-Юг

про стягнення 907 099,60 грн.

за участю представників:

від позивача: Риндін Д.І. /ордер серія ВВ №1042704 від 30.09.2024/

від відповідача: Бакума О.П. /ордер серія ВН №1428648 від 04.11.2024/

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агрохім» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства «Агрос-Юг» заборгованості, що виникла за договором постачання №ОД/343/2023 від 05.05.2023 в сумі 907 099,60 грн., які складаються з пені у розмірі 195 367,41 грн., штрафу 30% від суми специфікацій по яких допущено прострочення оплати, в розмірі 380 060,10 грн.; відсотків за користування чужими грошовими коштами (товарний кредит) в розмірі 331 672,10 грн., а також покладення судових витрат на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором постачання №ОД/343/2023 від 05.05.2023 щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.10.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агрохім» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 20.11.2024.

05.11.2024 за вх.№4006/24 господарським судом одержано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд застосувати строки позовної давності, визначені ч. 2 ст.258 ЦК України та відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агрохім» у задоволенні позову.

У підготовчому засіданні 20.11.2024 судом постановлено протокольну ухвалу, якою продовжено підготовче провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 18.12.2024.

У підготовчому засіданні 18.12.2024 судом постановлено протокольну ухвалу, якою закрито підготовче провадження та призначено судове засідання щодо розгляду справи по суті на 29.01.2025.

У судовому засіданні 29.01.2025 судом постановлено протокольну ухвалу, якою оголошено перерву до 12.02.2025.

У судовому засіданні 12.02.2025 судом постановлено ухвалу, якою оголошено перерву до 27.02.2025.

У судовому засіданні 27.02.2025, за участю представників сторін, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Стислий виклад позиції позивача:

- Позивач належним чином виконав своє зобов`язання за договором та поставив товар, водночас відповідач зобов`язання з оплати поставленого товару виконав з порушенням, а саме з простроченням строку оплати товару, внаслідок чого позивачем здійснено відповідні нарахування пені, штрафу та відсотків за користування чужими грошовими коштами (товарний кредит).

Стислий виклад позиції відповідача:

- Позивачем було надіслано Відповідачу коригування ціни - курсова різниця гривні за міжбанківським валютним курсом на загальну суму 115 580,68 грн., вказана сума Відповідачем була сплачена, хоча ні умовами договору, ні специфікаціями розмір курсу не було встановлено.

- Відповідач просить зменшити розмір пені та штрафу, оскільки в такому випадку буде дотриманий баланс інтересів сторін у вигляді відшкодування позивачу негативних наслідків від неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань, а також не носитиме характер несправедливо непомірного тягаря для відповідача.

- Щодо сплати штрафу відповідач зазначає, що до даного часу на адресу Відповідача рахунки щодо сплати штрафу не надходили.

- Посилання позивача в позовній заяві на те, що 24% річних нібито є товарним кредитом відповідно до ст.625 ЦК України є безпідставними та необґрунтованими. В даному випадку умовами укладеного між сторонами договору взагалі не передбачено, що товар продається на умовах товарного кредиту, за користування яким встановлюються певні відсотки. Більш того, як передбачено п.8.6. Договору, Постачальник здійснює нарахування відсотків річних шляхом виставлення Покупцю рахунку, однак, жодного рахунку на адресу Відповідача щодо сплати відсотків річних не надходило.

- Витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 80 000,00 грн. є значно завищеним.

Обставини справи встановлені судом.

05.05.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Агрохім (Постачальник, позивач) та Приватним підприємством Агрос-Юг укладений договір на постачання №ОД/343/2023, згідно з яким Постачальник зобов`язується в строки, визначені договором, передати у власність Покупця (поставити) насіння сільськогосподарських культур, мінеральні добрива, засоби захисту рослин, або інше (Товар), а Покупець зобов`язується прийняти Товар та оплатити його вартість.

Відповідно до п.1.2 договору найменування, загальна кількість, асортимент (номенклатура), комплектність, (та /або інші характеристики), а також термін поставки і оплати Товару, що постачається, визначається у Специфікаціях, які є невід`ємними додатками до цього Договору.

Згідно з п.3.1 договору поставка (передача-приймання Товару) здійснюється на умовах самовивозу зі складу Постачальника за адресою: місто Одеса, вулиця Агрономічна, будинок 205, якщо інше не передбачено у Додатках (Специфікаціях) до Договору. Товар поставляється партіями.

Відповідно до п.4.1 договору вартість (ціна) і термін оплати Товару визначається у Додатках до цього Договору - Специфікаціях.

Згідно з п.4.2 договору загальна вартість Товару з ПДВ визначається шляхом складання вартості окремих партій Товару, визначених у Додатках до цього Договору.

Відповідно до п.4.3 договору крім встановлення ціни та загальної вартості Товару в гривні, Сторони, додатково у Специфікаціях визначають грошовий еквівалент ціни та/або загальної вартості Товару в іноземній валюті - доларах США та/або Євро, та фіксують курс іноземної валюти, використовуючи середньозважений курс продажу відповідної іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку за даними сайту http://minfin.com.ua/currency/mb/.

Згідно з п.4.4 договору за згодою Сторін у Специфікаціях (Додатках до Договору) грошовий еквівалент ціни та загальної вартості Товару в іноземній валюті може бути обрахований з використанням курсу продажу іноземної валюти, відмінного від середньозваженого курсу продажу відповідної іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку за даними сайту http://minfin.com.ua/currency/mb/.

Відповідно до п.4.5 договору у випадку зміни середньозваженого курсу продажу відповідної іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку за даними сайту http://minfin.com.ua/currency/mb/ відносно курсу, обрахованого у відповідній Специфікації, Постачальник має право без підписання додаткових угод до Договору змінити ціну та загальну вартість Товару (в гривневому еквіваленті), повідомивши про це Покупця. Повідомлення про зміни загальної вартості Товару здійснюється шляхом направлення на поштову та/або електронну адресу Покупця, зазначену у реквізитах даного Договору, Протоколу зміни ціни Товару, рахунку-фактури та/або документу щодо коригування ціни із зазначенням нової ціни та загальної вартості Товару.

Згідно з п.5.1 договору оплата Товару здійснюється в національній валюті України - гривні, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок або внесенням готівки в касу Постачальника.

Відповідно до п.5.2 договору Покупець зобов`язаний неухильно дотримуватися строків оплати, що передбачені у Специфікаціях.

Згідно з п.5.3 договору якщо Покупець не здійснив у встановлений в Специфікації строк чергового платежу, за проданий з розстроченням платежу і переданий йому Товар, постачальник набуває право скасування в односторонньому порядку умови про розстрочення платежу, усіма чи певними Специфікаціями до цього договору та вважати, що строк оплати по всім неоплаченим товарам, що поставляються по вказаному договору настає негайно, а Покупець на вимогу Постачальника повинен у строк, який буде заявлено у відповідній письмовій вимозі оплатити весь неоплачений Товар, що поставляється по вказаному Договору. Прострочення строків оплати, зазначених у даній вимозі є підставою для нарахування штрафу, пені та процентів відповідно до ст.536 Цивільного кодексу України.

Згідно з п.8.1 договору за порушення умов цього договору винна Сторона відшкодовує спричинені нею збитки у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Відповідно до п.8.3 договору за порушення строків виконання зобов`язань за цим Договором Сторона, яка допустила прострочку, сплачує другій Стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, нарахованої на суму простроченого зобов`язання за кожен день прострочки.

Згідно з п.8.4 договору у разі недотримання Покупцем термінів оплати вже відпущеного йому Товару, що узгоджені Сторонами у відповідних Специфікаціях, Постачальник має право виставити Покупцю рахунок на сплату неустойки у вигляді: штрафу у розмірі 30 % від загальної суми Специфікації по якій допущено прострочення.

Відповідно до п.8.5 договору у разі порушення строку оплати за поставлений Товар, що узгоджений Сторонами у відповідних Специфікаціях, Покупець, відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за вимогою Постачальника сплачує Постачальнику 24% (двадцять чотири відсотки) річних. Зазначені річні нараховуються на суму простроченого зобов`язання з оплати Товару з моменту виникнення такого прострочення до дати повного розрахунку за поставлений Товар.

Згідно з п.8.6 договору Постачальник здійснює нарахування відсотків річних шляхом виставлення Покупцю рахунку.

Відповідно до п.8.7 договору Покупець в свою чергу зобов`язується у беззаперечному порядку сплачувати відсотки річних у строк до 5-го числа кожного місяця, наступного за місяцем, в якому допущено порушення строку оплати Товару, а також у триденний термін із дня отримання підписати відповідні Акти виконаних робіт щодо надання послуг товарного кредиту. У разі не повернення Покупцем Актів виконаних робіт щодо надання послуг товарного кредиту протягом зазначеного строку Акт виконаних робіт вважається таким, що погоджений Покупцем.

Згідно з п.10.1 договору договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 5 травня 2024 року, а в частині фінансових зобов`язань - до моменту повного виконання Сторонами узятих на себе за даною угодою зобов`язань.

Додатками до договору є відповідні Специфікації, в яких сторонами узгоджено найменування товару, його кількість та вартість, а також строк поставки і оплати товару.

Так, відповідно до Специфікації №1-НАС (К) від 05.05.2023: товар насіння соняшника ЛГ 5492 ХО КЛ Круїзер у кількості 140 міш загальною вартістю 700 005,60 грн.; товар надається Покупцеві до 05.05.2023; вартість Товару оплачується Покупцем в наступному порядку 700 005,60 грн оплачується до 01.09.2023 включно.

Відповідно до Специфікації №2-НАС (К) від 15.05.2023: товар насіння соняшника ЛГ 5492 ХО КЛ Круїзер у кількості 18 міш загальною вартістю 90 000,72 грн.; товар надається Покупцеві до 15.05.2023; вартість Товару оплачується Покупцем в наступному порядку 90 000,72 грн оплачується до 01.09.2023 включно.

Відповідно до Специфікації №3-ЗЗР(К) від 23.05.2023: товар Євро-лайтнінг у кількості 360 л загальною вартістю 447 616,80 грн.; товар надається Покупцеві до 23.05.2023; вартість Товару оплачується Покупцем в наступному порядку 89 523,36 грн. оплачується до 24.05.2023 включно, 358 093,44 грн. оплачується до 02.10.2023 включно.

Відповідно до Специфікації №4-ЗЗР(К) від 13.07.2023: товар Добрива квантум бор актив (20л) у кількості 200 л загальною вартістю 29 244 грн.; товар надається Покупцеві до 14.07.2023; вартість Товару оплачується Покупцем в наступному порядку 5 848,80 грн. оплачується до 21.07.2023 включно, 23 395,20 грн. оплачується до 01.09.2023 включно.

Також господарським судом встановлено, що на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1 266 867,12 грн. за наступними видатковими накладними:

- №ТДАГ9286 від 19.07.2023 на суму 29 244 грн.;

- №ТДАГ5485 від 23.05.2023 на суму 447 616,80 грн.;

- №ТДАГ4917 від 15.05.2023 на суму 90 000,72 грн.;

- №ТДАГ4779 від 12.05.2023 на суму 275 002,20 грн.;

- №ТДАГ4223 від 05.05.2023 на суму 425 003,40 грн.

Відповідно п.4.5 договору позивачем на офіційну адресу відповідача було направлено відповідні коригування ціни на загальну суму 1 382 455,80 грн.:

- №ТДАГ0012312 від 11.12.2023 до видаткової накладної №ТДАГ4223 від 05.05.2023, згідно з яким вартість поставленого товару за видатковою накладною №ТДАГ4223 від 05.05.2023 після коригування становить 467 542,50 грн.;

- №ТДАГ0012311 від 11.12.2023 до видаткової накладної №ТДАГ4779 від 12.05.2023, згідно з яким вартість поставленого товару за видатковою накладною №ТДАГ4779 від 12.05.2023 після коригування становить 302 527,50 грн.;

- №ТДАГ0012313 від 11.12.2023 до видаткової накладної №ТДАГ4917 від 15.05.2023, згідно з яким вартість поставленого товару за видатковою накладною №ТДАГ4917 від 15.05.2023 після коригування становить 99 009 грн.;

- №ТДАГ0012314 від 11.12.2023 до видаткової накладної №ТДАГ5485 від 23.05.2023, згідно з яким вартість поставленого товару за видатковою накладною №ТДАГ5485 від 23.05.2023 після коригування становить 481 204,80 грн.;

- №ТДАГ0012315 від 11.12.2023 до видаткової накладної №ТДАГ9286 від 19.07.2023, згідно з яким вартість поставленого товару за видатковою накладною №ТДАГ9286 від 19.07.2023 після коригування становить 32 172 грн.

У претензії від 16.01.2024 вих.№3 позивач просив відповідача не пізніше 25.01.2024 сплатити заборгованість за поставлений Товар за Договором поставки в сумі 1 382 455,80 грн.

Поставлений позивачем товар відповідач оплатив повністю, проте з порушення строку оплати, а саме: за платіжною інструкцією №898 від 31.01.2024 на суму 247 616,80 грн., за платіжною інструкцією №899 від 31.01.2024 на суму 29 244,00 грн., за платіжною інструкцією №102 від 29.04.2024 на суму 100 000 грн., за платіжною інструкцією №1079 від 10.07.2024 на суму 200 000 грн., за платіжною інструкцією №1261 від 16.08.2024 на суму 200 000 грн., за платіжною інструкцією №1283 від 26.08.2024 на суму 200 000 грн., за платіжною інструкцією №1316 від 02.09.2024 на суму 200 000 грн., за платіжною інструкцією №1362 від 13.09.2024 на суму 100 000 грн., за платіжною інструкцією №1386 від 26.09.2024 на суму 105 595 грн.

У претензії від 03.10.2024 №25, яка надіслана на електронну адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач просив відповідача сплатити нараховані штрафні санкції в сумі 907 099,60 грн., з яких: пеня - 195 367,41 грн., штраф 30% від суми специфікацій по яких допущено прострочення оплати - 380 060,10 грн., відсотки за користування чужими грошовими коштами (товарний кредит) - 331 672,10 грн.

Висновки суду.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як встановлено судом, між сторонами у справі укладений договір на постачання №ОД/343/2023 від 05.05.2023, за умовами якого позивач зобов`язався поставити відповідачу товар, а відповідач його прийняти та оплатити на умовах, визначених у договорі та відповідних специфікаціях.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із приписами ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Між тим, як вище встановлено господарським судом, відповідач неналежним чином виконував зобов`язання щодо своєчасної оплати поставленого позивачем товару, а саме поставлений позивачем товар станом на час звернення позивача до господарського суду з даним позовом відповідачем оплачено повністю, проте з відповідним простроченням.

У зв`язку з порушенням відповідачем строку оплати товару позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 195 367,41 грн., штраф 30% від суми специфікацій по яких допущено прострочення оплати, в розмірі 380 060,10 грн. та відсотки за користування чужими грошовими коштами (товарний кредит) в розмірі 331 672,10 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У п.8.3 договору передбачено, що за порушення строків виконання зобов`язань за цим договором Сторона, яка допустила прострочку, сплачує другій Стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, нарахованої на суму простроченого зобов`язання за кожен день прострочки.

Пунктом 8.4 договору передбачено, що у разі недотримання Покупцем термінів оплати вже відпущеного йому Товару, що узгоджені Сторонами у відповідних Специфікаціях, Постачальник має право виставити Покупцю рахунок на сплату неустойки у вигляді: штрафу у розмірі 30 % від загальної суми Специфікації по якій допущено прострочення.

Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення сум пені та штрафу, який здійснений позивачем, та згідно з яким розмір пені за загальний період з 02.09.2023 по 21.01.2024 становить 195 367,41 грн., розмір штрафу становить 380 060,10 грн., господарським судом встановлено відповідність цього розрахунку обставинам справи щодо прострочення відповідача.

Водночас відповідачем у відзиві на позовну заяву заявлено клопотання про зменшення розміру пені та штрафу.

Згідно з ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 ГК України також передбачено, що якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому належить взяти до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Таким чином, на підставі ч.3 ст.551 ЦК України, ч.1 ст.233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру.

Висновок щодо застосування норм права, а саме статті 551 ЦК України та 233 ГК України, неодноразово та послідовно викладався Верховним Судом.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

При цьому, Суд зазначає, що ані у зазначеній нормі, ані в чинному законодавстві України не міститься перелік виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №922/266/20.

Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.

Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (ч.3 ст.551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.08.2021 у справі №911/378/17 (№911/2223/20).

Підлягає також врахуванню ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання (такі висновки Верховного Суду викладені у постанові від 22.05.2019 у справі №910/11733/18).

Крім цього, категорії «значно» та «надмірно», що використовуються в ст.551 ЦК України та в ст.233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20.

При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19).

Однією із функцій неустойки є компенсаторна функція (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 303/2408/16-ц).

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Таку правову позицію викладено в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 та послідовно у низці постанов Верховного Суду.

Так, як встановлено господарським судом розмір заборгованості за договором поставки з урахуванням відповідного коригування в розмірі 1 382 455,80 грн. станом на час звернення позивача до суду з даним позовом був повністю оплачений відповідачем.

В той же час, позивачем за неналежне виконання відповідачем грошового зобов`язання заявлено до стягнення пеню в розмірі 195 367,41 грн. та штраф в розмірі 380 060,10 грн.

Тобто, заявлений розмір штрафних санкцій дорівнює більше ніж 40% основної заборгованості, яка станом на час звернення позивача до суду погашена відповідачем повністю.

За таких обставин, виходячи з вищенаведених висновків Верховного суду про компенсаторний характер заходів цивільної відповідальності, а також принципів розумності, справедливості та пропорційності, приймаючи до уваги відсутність в матеріалах справи доказів понесення позивачем реальних збитків з підстав прострочення відповідача (як то неможливість виконання позивачем зобов`язань перед третіми особами тощо), поведінку боржника, яка свідчить про намагання ним виконати обов`язок з оплати поставленого товару, враховуючи, що позивачем було здійснено коригування вартості поставленого товару у зв`язку із зміною курсу долару США, господарський суд вважає справедливим, доцільним, обґрунтованим та таким, що цілком відповідає принципу верховенства права висновок щодо необхідності зменшення розміру нарахованої відповідачу пені на 50% - до 97 683,71 грн., а також зменшення розміру нарахованого відповідачу штрафу на 50% - до 190 030,05 грн.

Щодо заявлених до стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами (товарний кредит) в розмірі 331 672,10 грн. господарський суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Згідно з ч.2 ст.694 ЦК України товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 8.5 договору передбачено, що у разі порушення строку оплати за поставлений Товар, що узгоджений Сторонами у відповідних Специфікаціях, Покупець, відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за вимогою Постачальника сплачує Постачальнику 24% річних. Зазначені річні нараховуються на суму простроченого зобов`язання з оплати Товару з моменту виникнення такого прострочення до дати повного розрахунку за поставлений Товар.

Пунктом 4 відповідних специфікацій до договору перебачено відстрочення оплати товару до визначеної дати.

Відповідно до ст.14.1.245 Податкового кодексу України товарний кредит - товари (роботи, послуги), що передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичних чи фізичних осіб на умовах договору, що передбачає відстрочення остаточних розрахунків на визначений строк та під процент. Товарний кредит передбачає передачу права власності на товари (роботи, послуги) покупцеві (замовникові) у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником), незалежно від часу погашення заборгованості.

Водночас, ані положеннями укладеного між сторонами договору поставки, ані положеннями відповідних специфікацій до договору не вказано про продаж товару в кредит, проте передбачено порядок оплати поставленого товару з відстроченням платежу, а також із зміною вартості товару у разі зміни курсу продажу іноземної валюти.

Таким чином заявлені позивачем до стягнення 331 672,10 грн. за своєю правовою не є товарним кредитом, а є відсотками річних, нарахованими в порядку ст.625 ЦК України.

Перевіривши розрахунок 24% річних, який здійснений позивачем, та згідно з яким розмір 24 % річних за загальний період з 02.09.2023 по 26.09.2024 становить 331 672,10 грн., господарським судом встановлено, що позивачем при здійсненні розрахунку допущено арифметичні помилки, а саме при переведенні процентів річних з 24% на 0,066% здійснено невірне округлення одержаного значення.

За таких обставин судом самостійно, в межах заявленого позивачем періоду нарахування, здійснено розрахунок 24% річних, розмір яких за розрахунком суду становить 329 834,55 грн, які підлягають стягнення з відповідача.

При цьому щодо умов п.8.6 договору про нарахування відсотків річних шляхом виставлення відповідних рахунків, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У даному випадку вимогою про сплату відсотків річних у розумінні ч.2 ст.530 ЦК України є пред`явлення позову у цій справі.

Приймаючи до уваги вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Агрохім.

Щодо клопотання відповідача про застосування строків позовної давності, визначених ч. 2 ст.258 ЦК України, яке викладене у відзиві на позовну заяву, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

За таких обставин, враховуючи, що строк виконання зобов`язань припадає на час дії воєнного стану в Україні, господарський суд дійшов висновку про не пропущення позивачем строку позовної давності для звернення до суду з позовними вимогами про стягнення неустойки у даній справі.

На підставі ст.129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на обох сторін пропорційно задоволених позовних вимог із врахуванням покладення на відповідача судового збору за всю суму відповідних нарахувань пені та штрафу без урахування їх зменшення судом.

Водночас позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 80 000 грн.

На підтвердження понесених позивачем витрат до матеріалів справи надано:

- договір про надання правової допомоги (послуг адвоката) від 27.09.2024, укладений між адвокатом Риндіним Д.І. (Адвокат) та Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Агрохім (Клієнт, позивач), згідно з яким Клієнт доручає та оплачує, а Адвокат бере на себе зобов`язання представляти інтереси Клієнта не обмежуючись, в Господарському суді Одеської області з приводу стягнення з контрагентів Клієнта - ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «АГРОС-ЮГ», заборгованості (штрафних санкцій) за Договором постачання №ОД/343/2023 від 05.05.2023, а також у всіх державних та інших підприємствах, установах, організаціях, в тому числі в органах внутрішніх справ, структурних підрозділах прокуратури України та інших правоохоронних органах, в органах державної виконавчої служби, а також вести від імені Клієнта справи у всіх судових установах України з усіма правами, наданими правами заявнику, кредитору, позивачу, скаржнику, відповідачу, третій та зацікавленій особі, потерпілому, обвинувачуваному, стягувану КПК, ЦПК, ГПК, КАС України. В тому числі захищати інтереси Клієнта у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах, в тому числі під час досудового слідства та судового розгляду, справах про адміністративні правопорушення.

- детальний опис виконаних та наданих адвокатом послуг при наданні правової допомоги ТОВ «Торговий дім «Агрохім», під час підготовки, подання до Господарського суду Одеської області, а також розгляду судом позовної заяви про стягнення заборгованості з до ПП «АГРОС-ЮГ», за Договором постачання ОД/343/2023 від 05.05.2023, з якого вбачається надання наступних послуг:

1) первинна та повторна усна консультація з дослідженням наявних у ТОВ «Торговий дім «Агрохім» документів, а також визначення та надання ТОВ «Торговий дім «Агрохім» правової позиції, щодо можливості судового вирішення спірного питання. Перевірка та аналіз наявних письмових доказів, а також можливості їх використання. Перевірка контрагента кількість годин 6, сума 15 000 грн.;

2) аналіз чинного законодавства України, положення якого підлягають застосуванню до спірних правовідносин та судової практики, вирішення аналогічних спорів, висновків Верховного суду, що виникли між клієнтом та ПП «АГРОС-ЮГ» та підлягають застосуванню при підготовці позовної заяви та розгляді справи - кількість годин 6, сума 15 000 грн.;

3) підготовка позовної заяви про стягнення з ПП «АГРОС-ЮГ» за Договором постачання №ОД/343/2023 від 05.05.2023 р. штрафу, пені, плати за користування товарним кредитом, долучення до неї письмових доказів. Формування та надіслання ПП «АГРОС-ЮГ» позовної заяви з додатками. Подача позовної заяви із долученими до неї додатками до Господарського суду Одеської області. Участь у розгляді позовної заяви в суді - кількість годин 20, сума 50 000 грн.

- акт приймання-передачі наданих послуг №1 від 15.10.2024 до Договору про надання правової допомоги (послуг адвоката) від 27.09.2024.

- ордер серія ВВ №1042704 від 30.09.2024 на надання правової допомоги ТОВ «Торговий дім «Агрохім».

В свою чергу відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 80 000 грн. є значно завищеними з огляду на те, що дана справа не є занадто складною, а заявлені витрати на професійну правничу допомогу є значно завищеними зі складністю справи.

У п.п.1,2 ч.3 ст.123 ГПК України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи, які в силу вимог ч.4 ст.129 ГПК України у разі задоволення позову покладаються на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача та у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч.ч.1-6 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У ч. 5 ст. 129 ГПК України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

З правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21 тощо, випливає, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Отже, господарський суд, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України. При цьому, таке застосовування не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони.

З огляду на вищевикладене, враховуючи заявлені відповідачем у відзиві заперечення щодо завищення заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу складності справи, оцінивши надані позивачем докази понесених судових витрат за критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, господарський суд вважає, що послуги з первинної та повторної усної консультації, а також з аналізу чинного законодавства України, на загальну суму 30 000 грн. входять до послуг з підготовка позовної заяви на суму 50 000 грн.

Отже, доведеними позивачем є витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000 грн., а відтак, на підставі п.2 ч.4 ст.129 ГПК України судові витрати позивача на правничу допомогу у розмірі 50 000 грн. покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, із врахуванням покладення на відповідача судового збору за всю суму відповідних нарахувань пені та штрафу без урахування їх зменшення судом.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Агрохім задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства Агрос-Юг (67450, Одеська обл., Розділянський р-н, с. Кучурган, вул. Філатова, буд. 26, ЄДРПОУ 35993399) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Агрохім (63401, Харківська обл., м. Зміїв, вул. Харківська, буд. 86А, ЄДРПОУ 40136385) пеню у розмірі 97 683 (дев`яносто сім тисяч шістсот вісімдесят три) грн. 71 коп., штраф 30% від суми специфікацій по яких допущено прострочення оплати у розмірі 190 030 (сто дев`яносто тисяч тридцять) грн. 05 коп., 24% річних в розмірі 329 834 (триста двадцять дев`ять тисяч вісімсот тридцять чотири) грн. 55 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 10 863 (десять тисяч вісімсот шістдесят три) грн. 14 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 49 898 (сорок дев`ять тисяч вісімсот дев`яносто вісім) грн. 71 коп.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 10.03.2025.

Суддя Г.Є. Смелянець