Рішення від 28.02.2025 по справі 585/895/24

Справа № 585/895/24

Номер провадження 2/585/19/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2025 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі головуючого судді В.О. Шульги, з участю секретаря Ю.В. Кириленко, розглянувши без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ромни цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Роменської районного державної адміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною і її вихованні, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , в інтересах ОСОБА_2 , звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 , третя особа: служба у справах дітей Роменської районної державної адміністрації, і просить: 1.Визнати протиправною поведінку ОСОБА_3 щодо створення перешкод ОСОБА_2 у його особистому спілкуванні із його синами: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та у їх вихованні. 2. Визначити спосіб участі ОСОБА_2 у вихованні синів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 шляхом систематичних побачень і спільного відпочинку. 3. Усунути перешкоди у спілкуванні ОСОБА_2 із синами ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , що мешкають разом з матір`ю, і у їх вихованні, встановивши наступний порядок систематичних побачень і спільного відпочинку батька з доньками: а) Наприкінці кожного другого тижня після набуття законної сили рішення суду (з 17.00 п`ятниці до 17.00 неділі) ОСОБА_2 має право спілкуватись із синами наодинці з правом виїзду до своєї мами (баби дітей), з попереднім (не пізніше, ніж за одну добу) повідомленням про це матері дітей відповідно до п.«г» Порядку. б) Двадцять днів літніх канікул, які співпадають з відпусткою батька, ОСОБА_2 має право спільно відпочивати з синами за місцем свого проживання чи перебування з попереднім (не пізніше, ніж за одну добу) повідомленням про це матері дитини відповідно до п.«г» Порядку. в)Кожного дня народження дітей (8 березня, 27 березня) ОСОБА_2 має право спілкуватись із синами наодинці від 4-х до 5-ти годин з попереднім (не пізніше, ніж за одну добу) повідомленням про це матері дітей відповідно до п.«г» Порядку, і узгодженням місця спілкування. г) Про свій намір спілкуватись (спільно відпочивати) з дітьми ОСОБА_2 повідомляє ОСОБА_3 по телефону. При зміні номеру чи втраті мобільного телефону ОСОБА_6 повинна своєчасно повідомити про це ОСОБА_2 і вказати інший номер або спосіб для спілкування. ОСОБА_2 забирає дітей в місці постійного проживання матері і повертає їх на ту же адресу. ОСОБА_3 не має права ухилятись від розмови з ОСОБА_2 на тему узгодження місця зустрічі, куди має приїхати батько, щоб забрати синів у п`ятницю для особистого спілкування чи для спільного відпочинку. Якщо ОСОБА_3 буде відсутня в місці постійного проживання в ту п`ятницю, в яку ОСОБА_2 матиме намір забрати синів, і про що він попередив ОСОБА_3 , вона повинна завчасно повідомити про це ОСОБА_2 і узгодити інше прийнятне для обох батьків місце зустрічі. Якщо внаслідок хвороби ОСОБА_3 та/або дітей спілкування батька з дитиною у вихідні неможливе, ОСОБА_3 повинна своєчасно повідомити про це ОСОБА_2 . У цьому випадку спілкування батька з дітьми автоматично переноситься на наступні найближчі вихідні. д) У випадку порушення ОСОБА_3 цього порядку спілкування з дітьми, вона зобов`язана сплатити штраф ОСОБА_2 у сумі 1000 грн. за кожне порушення. 4.Судові витрати покласти на Відповідача. В обґрунтування позову вказано, що 15 жовтня 2010 р. ОСОБА_2 та ОСОБА_7 (на сьогоднішній день відповідно до свідоцтва про зміну імені від 01.06.2023р. актовий запис № 33, ОСОБА_7 змінила прізвище на ОСОБА_8 ) уклали шлюб, який зареєстрований ВРАЦС Сумського міського управління юстиції у Сумській області, актовий запис № 1595. Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 8 грудня 2022 р. № 587/1629/22 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 розірвано. Від шлюбу мають спільних дітей: - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 23.03.2011р.(належним чином завірена копія додається); - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 11.04.2018р.(належним чином завірена копія додається); На утримання дітей ОСОБА_2 сплачує аліменти(належним чином завірена довідка про сплату аліментів додається). Крім цього допомагає матеріально. Відповідно до ст.157 СК України, той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Також, той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. А ст.153 СК України надає ОСОБА_2 право на безперешкодне спілкування з дітьми. ОСОБА_2 бажає виконувати свої обов`язки щодо участі у вихованні дітей і особисто спілкуватись з синами. Вважає, що його спілкування з синами не суперечить їхнім інтересам, не перешкоджає їм нормально розвиватись, а тільки цьому сприяє. Натомість Відповідачка створює ОСОБА_2 перешкоди у спілкуванні з синами і у їх вихованні шляхом недопущення його до дітей. ОСОБА_2 повністю ізольований від синів, а Відповідачка належного виховання синам не надає. Вважає, що навіть у тому разі, коли Відповідачка вважає, що здійснення ОСОБА_2 батьківських прав суперечить інтересам дітей, вона не може самостійно приймати рішення про недопущення ОСОБА_2 до синів. У такій ситуації вона має звертатись до суду з вимогою про зміну порядку участі другого з батьків у вихованні дитини. Крім того, недопущення ОСОБА_2 до дітей призводить до того, що його мама - баба його синів також позбавлена можливості спілкування з онуками і брати участь у їх вихованні, що є порушенням її прав, передбачених ст.257 СК України. Встановлення порядку спілкування з синами рішенням суду має дисциплінувати Відповідачку, оскільки стаття 159 СК України передбачає санкції для того з батьків, з ким проживає дитина і який ухиляється від виконання рішення суду, яким встановлено порядок спілкування з дитиною того з батьків, який проживає окремо. На його думку, навіть сама погроза застосування санкцій ст. 159 СК України до Відповідачки у випадку порушення нею порядку спілкування ОСОБА_7 з дітьми, встановленого рішенням суду, змусить її значно відповідальніше ставитись до своєї поведінки. Разом з поданням позовної заяви підтверджує, що ОСОБА_2 не подано іншого (інших) позовів до ОСОБА_3 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною і в її вихованні. З подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,60 грн.

6 березня 2024 року провадження у справі відкрито та призначено підготовчий розгляд справи.

25 березня 2024 року до суду надійшов відзив на позов в якому відповідач ОСОБА_3 вказала, що вона вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, та не в повному обсязі погоджується з обставинами, викладеними у позовній заяві. В обґрунтування такої позиції вказала, що шлюб їх розірваний рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 02.03.2023 року у справі № 592/407/23 (а не 08 грудня 2022р. у справі № 587/1629/22, як зазначає Позивач, рішення якого до позовної заяви не додано). Таким чином, твердження позивача про розірвання шлюбу на підставі Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 08 грудня 2022 р у справі № 587/1629/22 не відповідає дійсності. Дійсно, в них з позивачем двоє неповнолітніх синів: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 02.03.2023 року у справі № 592/407/23 з Позивача стягнуті аліменти в розмірі 1/3 частини з усіх видів його доходів. Позивач зазначає, що він їх сплачує. Проте, вона отримала довідку державного виконавця, з якої вбачається, що з часу стягнення аліментів - січня 2023 року, позивач їх сплачував протягом 3 місяців, сплатив їх у сумі 14302 грн. 63 коп. В той же час заборгованість зі сплати аліментів становить 43228,95 грн. Аліменти сплачувались в грудні 2023 року та січні - лютому 2024 року. В березні 2024 року аліментів вона вже не отримувала. Таким чином, твердження Позивача про сплату аліментів не відповідає дійсності. Позивач зазначає, що «Крім цього допомагаю матеріально" проте, жодних доказів надання матеріальної допомоги ні їй ні дітям не зазначається. З часу розірвання шлюбу та припинення їх спільного проживання Позивач надав старшому сину ОСОБА_10 400 грн. на його прохання. Більше ніяких грошових коштів, подарунків, придбання речей для дітей, Позивач не передавав ні їй, ні дітям. В позовній заяві не наведено жодного прикладу надання такої допомоги, та не надано жодного доказу надання матеріальної допомоги. Таким чином, твердження Позивача про надання дітям матеріальної допомоги не відповідає дійсності. Позивач зазначає, що він бажає виконувати свої обов`язки щодо участі у вихованні дітей і особисто спілкуватись з синами, а вона створює перешкоди у спілкуванні з синами і у їх вихованні шляхом недопущення його до дітей, зазначає, що він повністю ізольований від синів, а вона належного виховання синам не надаю. Таке твердження Позивача її обурює. Перший час після розірвання шлюбу та припинення спільного проживання, діти спілкувались з батьком та його матірю, а їх бабусею. Відвідували їх за місцем їх мешкання. Потім Позивач припинив спілкування з дітьми. Вона з 2017 року працює в Обласній дитячій клінічній лікарні ренгенлаборантом з 2017 року і місце роботи не змінювала. Позивачу добре відомо, де вона працюю. Позивачу відомі номера телефонів синів, та номер її телефону. Проте, він жодного разу не прийшов до неї на роботу, або не зателефонував та не запропонував вирішити питання його участі у вихованні дітей та їх спілкуванні з бабусею. Старший син ОСОБА_10 є учнем шостого класу Сумської школи № 6. Позивач жодного разу навіть не намагався відвідати старшого сина у школі, та запропонувати йому зустрічі. Він не цікавиться його навчанням, його інтересами, проведенням ним дозвілля та відпочинку. ОСОБА_10 активно займається спортом, постійно тренується, приймає участь у змаганнях. Тренування проводяться за певним графіком. Змагання призначаються в час, визначений організатором. Проте, Позивача це не цікавить. Він жодного разу не відвідав змагання, в яких син приймав участь. ОСОБА_10 на цей час виповнилось 13 років, але Позивача не цікавить думка сина та його бажання спілкуватись з батьком, відвідувати його та свою бабусю за місцем їх проживання в тому числі і такий тривалий час як просить Позивач. Менший син ОСОБА_11 відвідує дошкільний навчальний заклад №14, групу № 14. Проте, Позивач жодного разу не відвідав його у садочку, не цікавиться станом його здоров`я, його поведінкою, його розвитком, його інтересами. Його також не цікавить думка сина щодо спілкування з батьком. Позивач тривалий час не сплачував аліменти, не надавав будь-якої допомоги на утримання синів. Його не цікавить, скільки коштів необхідно витратити, щоб забезпечити синам необхідним одягом, взуттям, харчуванням. Скільки коштів вона витрачає на придбання всього необхідного їм для навчання, розвитку, занять спортом, проте, він зазначає, що вона належного виховання синам не надає. Це твердження Позивача не підтверджено жодним доказом, та позовна заява навіть не містить посилання, з чого він робить висновок, що вона належного виховання синам не надає, та як же він надає виховання, чи має надавати. Таким чином, твердження Позивача про те, що вона не надає дітям належного виховання не відповідає дійсності. Позивач жодного разу не звертався до неї з пропозицією вирішити питання щодо його спілкування з синами, не звертався у службу у справах дітей з заявою про визначення порядку спілкування з дітьми та його участі в їх вихованні, не звертався до жодних органів з заявою, що вона перешкоджає його спілкуванню з дітьми, не навів жодного доказу на підтвердження зазначеної обставини. Таким чином, твердження Позивача про те, що вона не перешкоджаю йому у спілкуванні з дітьми не відповідає дійсності. Не зрозуміло твердження Позивача, «що навіть у тому разі, коли Відповідачка вважає, що здійснення ОСОБА_2 батьківських прав суперечить, інтересам дітей, вона не може самостійно приймати рішення про недопущення ОСОБА_2 до синів. У такій ситуації вона має звертатись до суду з вимогою про зміну порядку участі другого з батьків у вихованні дитини". На підставі ч. 1 ст. 157 Сімейного Кодексу України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Але Позивачем не надано доказів, що він вживав заходів для спільного з нею вирішення питання щодо виховання дітей. Його твердження що вона має звертатись до суду з вимогою про зміну порядку участі другого з батьків у вихованні дитини є абсурдним, так як порядок участі другого з батьків у вихованні дитини ніким не встановлювався. Позивач зазначає, що його мати - баба його синів також позбавлена можливості спілкування з онуками і брати участь у їх вихованні, що є порушенням її прав. Проте, його мати наділена правом звернутись до суду з будь-якими позовними вимогами на захист своїх порушених або не визнаних прав, що в даному процесі не зроблено, а відповідно, не може вирішуватись судом. Також вважає за необхідне зазначити, що мати Позивача - ОСОБА_12 постійно спілкується з і старшим сином ОСОБА_13 телефоном, цікавиться життям молодшого онука. Вона сама їй неодноразово пропонувала приїхати до них додану для спілкування з онуками. Таким чином, твердження Позивача про порушення прав його матері, судовому захисту в цьому процесі не підлягає. Позивач зазначає, що «Встановлення порядку спілкування з синами рішенням суду має дисциплінувати Відповідачку, оскільки стаття 159 СК України передбачає санкції для того з батьків, з ким проживає дитина і який ухиляється від виконання рішення суду, яким встановлено порядок спілкування з дитиною того з батьків, який проживає окремо. На її думку, навіть сама погроза застосування санкцій ст. 159 СК України до Відповідачки у випадку порушення нею порядку спілкування ОСОБА_2 з дітьми, встановленого рішенням суду, змусить її значно відповідальніше ставитись до своєї поведінки". Проте, Позивач не звертає уваги, що перед тим, як посилатись в позовній заяві на зазначені обставини, необхідно довести, що вона ухиляється від виконання рішення суду, яким встановлено порядок спілкування з дитиною того з батьків, який проживає окремо. Такого рішення суду ще не існує. Замість того, щоб погрожувати санкціями, позивачу було б краще сплачувати аліменти, стягнуті з нього на утримання дітей рішенням суду, визначитись з синами та зі мною про порядок та спосіб його участі у вихованні дітей, їх матеріальному утриманні, та їх спілкуванні з бабусею. Таким чином, твердження Позивача про порушення мною рішення суду є безпідставним. Як вбачається з позовної заяви, Позивач заявляє 3 позовні вимоги, проте, всупереч вимогам Закону України «Про судовий збір» сплачує судовий збір 1211,20 грн. за одну позовну вимогу. Вважає, що позовна вимога про визнання протиправною поведінку її ОСОБА_3 щодо створення перешкод ОСОБА_2 у його особистому спілкуванні із його синами: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та у їх вихованні недоведеною, в зв`язку з чим в задоволенні її необхідно відмовити. Щодо встановлення порядку систематичних побачень і спільного відпочинку батька з синами: встановити, що ОСОБА_2 має право спілкуватись із синами наодинці з правом виїзду до своєї мами (баби дітей), один раз на місяць з 9-00 ранку суботи до 17-00 неділі за попереднім (не пізніше, ніж за одну добу) повідомленням про це її; двадцять днів літніх канікул, які співпадають з відпусткою батька, ОСОБА_2 має право спільно відпочивати з синами за місцем свого проживання чи перебування за попереднім (не пізніше, ніж за один тиждень) повідомленням про це її та синів. Кожного дня народження дітей ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , або наступного дня після дня народження) ОСОБА_2 має право спілкуватись із синами наодинці не менше від 2 годин за попереднім (не пізніше, ніж за один тиждень) повідомленням про це матері дітей, та дітей та узгодженням місця спілкування. Про свій намір спілкуватись (спільно відпочивати) з дітьми ОСОБА_2 повідомляє ОСОБА_3 та по телефону. ОСОБА_2 забирає дітей в місці постійного проживання матері і повертав їх на ту же адресу. Позивач ставить питання та просить суд: «У випадку порушення ОСОБА_3 порядку спілкування з дітьми, вона зобов`язана сплатити штраф ОСОБА_2 у сумі 1000,00грн. за кожне порушення". Проте, абз. 2 ч. 4 ст. 157 Сімейного Кодексу України встановлено: «Той з батьків, хто проживає з дитиною, у разі його ухилення від виконання договору зобов`язаний відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану другому з батьків. "Тобто спочатку необхідно укласти договір про участь батьків у вихованні дітей, або отримати відповідне рішення суду, а потім, у позовному порядку доводити факт ухилення від обов`язків по договору. Таким чином, зазначена позовна вимога Позивачем не обгрунтована, не доведена, судовий збір за її розгляд не сплачений. В зв`язку з викладеним, задоволенню не підлягає. Таким чином, просить: у задоволенні заявлених позовних вимог щодо визнання протиправною її - ОСОБА_3 поведінки; усунення перешкод в спілкуванні з синами; у випадку порушення нею - ОСОБА_3 порядку спілкування з дітьми, вона зобов`язана сплатити штраф ОСОБА_2 у сумі 1000,00грн. за кожне порушення - відмовити в повному обсязі; позовні вимоги щодо встановлення порядку у спілкуванні Позивача з дітьми задоволити частково, визначити порядок спілкування за запропонованим нею варіантом, викладеним в цьому відзиві.

3 травня 2024 року підготовче провадження закрито, а справу призначено до судового розгляду по суті. В підготовчому судовому засіданні відмовлено в задоволенні клопотання третьої особи про її заміну.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду справи.

Представник позивача ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, надав заяву про розгляд справи без його участі та участі позивача ОСОБА_2 .

Відповідач ОСОБА_3 надала заяву про розгляд справи без її участі, в якій вказала що заперечує проти задоволення позову, так як не чинила ніяких перешкод позивачеві.

Представник третьої особи: Служби у справах дітей Роменської районної державної адміністрації надала заяву про розгляд справи без її участі.

За таких обставин, суд розглядає справу за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Згідно свідоцтва про шлюб від 15 жовтня 2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено шлюб, який зареєстровано відділом державної реєстрації актів цивільного стану Сумського міського управління юстиції у Сумській області, про що зроблено відповідний актовий запис №1595. Прізвище дружини після укладення шлюбу було змінено на « ОСОБА_14 » (а.с.8).

Зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 23.03.2011 року вбачається, що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , його батьками в свідоцтві вказано ОСОБА_2 та ОСОБА_7 (а.с.11).

Як вбачається зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 11.04.2018 року ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 та його батьками в свідоцтві вказано ОСОБА_2 та ОСОБА_7 (а.с.12).

Відповідно до свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_5 від 01.06.2023 року ОСОБА_7 змінила ім`я на ОСОБА_3 (а.с.13).

З довідки про доходи від 02.02.2024 року вбачається, що ОСОБА_2 працює в ТОВ «Літон Оіл» молодшим оператором заправочних станцій та сума його доходу з 10.11.2023 року по 31.01.2024 року становить 80976 грн. 52 коп. В листопаді 2023 року ним сплачено аліменти в сумі 3304,72 грн., в грудні 2023 року ним сплачено аліменти в сумі 4648,50 грн., в січні 2024 року ним сплачено аліменти в сумі 4830,13 грн. (а.с.15).

Відповідно до рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 02 березня 2023 року шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 було розірвано та ухвалено з ОСОБА_2 стягувати аліменти на утримання двох дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у розмірі 1/3 всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, до досягнення старшою дитиною повноліття, починаючи стягнення з 11.01.2023 року та сплачувати їх на користь матері ОСОБА_7 (а.с.39-40).

Як вбачається з розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 19.03.2024 року ОСОБА_2 має заборгованість зі сплати аліментів, які стягуються з нього згідно виконавчого листа № 592/407/23 від 04.04.2023 року виданого Ковпаківським районним судом м. Суми, за період з січня 2023 року по березень 2024 року в сумі 43228,95 грн. (а.с.41).

З характеристики ОСОБА_4 наданої за місцем навчання КУ Сумська ЗОШ І-ІІІ ступенів №6 м. Суми, вбачається що ОСОБА_15 навчається в КУ Сумській ЗОШ № 6 з п`ятого класу. Зарекомендував себе як старанний і відповідальний учень. Володіє навчальним матеріалом на середньому та достатньому рівнях. Має довільну зорову, слухову, механічну пам`ять. Виявляє логічне мислення. Має добрий загальний розвиток. У вільний час займається спортом, відвідує заняття спортивної секції. ОСОБА_10 неодноразово був учасником міських та обласних змагань, посідав призові місця. ОСОБА_15 до виконання доручень ставиться сумлінно. Скромний, товариський, розсудливий, чемний з однолітками та старшими. Користується авторитетом серед однокласників. Свідомо виконує правила для учнів. Підтримує дружні стосунки з багатьма учнями. Мати, ОСОБА_3 , приділяє належну увагу навчанню і вихованню сина, підтримує зв`язок з класним керівником та вчителями. Батько, ОСОБА_2 , освітній заклад не відвідував, у батьківських зборах участі не брав, з класним керівником зв`язок не підтримує (а.с.42).

Відповідно до довідки №01-15/4/23 від 19.03.2024 року наданої КНП СОР «Обласна дитяча клінічна лікарня» ОСОБА_3 , 1991 року народження дійсно працює в комунальному некомерційному підприємстві Сумської обласної ради «Обласна дитяча клінічна лікарня» на посаді рентгенолаборанта рентгенологічного відділення терміном з 04.05.2017 року (наказ № 108-К) по теперішній час (а.с.43).

Встановлені обставини свідчать, що між сторонами виник спір про право спілкування та виховання дитини. При вирішенні спору суд виходить з положень ст.ст. 153, 157, 159 СК України на які посилається і позивач обґрунтовуючи позовні вимоги та норми СК України.

Частиною третьою статті 51 Конституції України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Стаття 1 Закону України "Про охорону дитинства" визначає контакт з дитиною як реалізацію матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про охорону дитинства" дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом.

Частиною 7 статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У пункті 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

За змістом статей 150, 155 СК України, здійснюючи свої права та виконуючи обов`язки, батьки повинні передусім дбати про інтереси дитини, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно статті 153 СК України передбачено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли це право обмежене законом.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до статті 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, другий із батьків має право звернутись до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо) місце та час їхнього спілкування. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.

Частиною 4 статті 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Дослідивши докази зібрані у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок їх у сукупності, суд дійшов висновку, що позов не обґрунтований і задоволенню не підлягає.

Вирішуючи спір в частині вимоги про визнання протиправною поведінки ОСОБА_3 щодо створення перешкод ОСОБА_2 у спілкуванні з його синами суд вважає що вимоги не обґрунтовані і задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не доведено що відповідач ОСОБА_3 створювала чи створює перешкоди у його праві приймати участь у виховання дітей. Так позивач не надав жодного доказу на підтвердження даної вимоги, навіть не вказав жодного випадку, коли мало місце «перешкоджання його права». Крім цього, суд не вбачає підстав для задоволення такої вимоги у зв`язку з тим, що протиправною може бути визнана дія або бездіяльність особи, проте ніяк не поведінка, як просить позивач. Окремо суд вважає необхідним відмітити, що «визнання протиправною поведінки» взагалі не визначено ст. 16 ЦК України способом захисту прав та інтересів.

Щодо вимог, безпосередньо пов`язаних з визначенням способу участі ОСОБА_2 у вихованні дітей, суд вважає, що позивачем не доведено наявності між ним та відповідачем спору, який порушує його права чи законні інтереси та підлягає захисту в судовому порядку. Таке переконання суду склалося у зв`язку з тим, що позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження того, що між ним і відповідачем склалися спірні правовідносини щодо участі батька у вихованні дітей, зокрема відсутні будь-які зафіксовані звернення позивача до відповідача щодо його участі у вихованні дітей і вчинення відповідачем перешкод в реалізації права участі у вихованні дітей. Позивач не зазначив жодного прикладу, коли мали місце випадки наявності спору щодо його участі у вихованні дітей. Також відсутні дані що позивач звертався до органів опіки та піклування з повідомлення про порушення його права приймати участь у вихованні дітей та проханням посприяти йому в реалізації такого його права. Також, до позовної заяви не додано доказів що позивач звертався до інших органів для захисту свого порушеного права.

Крім цього, однією з підстав, яку суд вважає самодостатньою, для відмови в задоволенні позову, суд вважає те, що до участі у справі, в якості третьої особи, залучено Службу у справах дітей Роменської районного державної адміністрації, проте ст. 19 СК України визначає обов`язковою участь у справах такої категорії органу опіки та піклування, а не служби у справах дітей. Судом розглядалося клопотання третьої особи про її заміну на орган опіки та піклування виконавчого комітету Сумської міської ради, проте в підготовчому судовому засіданні суд відмовив в задоволенні клопотання, так як позивач звернувся до суду з позовом виходячи з місця проживання відповідача, а неповнолітні діти проживають з батьками, в даному випадку з матір`ю, у зв`язку з чим орган опіки та піклування Сумської міської ради був би неналежною особою, так як участь у справі мав би приймати орган опіки та піклування виконавчого комітету відповідної ради, за місцем проживання відповідача.

Крім цього, всупереч вимог ч.5 ст. 19 СК України, позивач не надав суду висновку органу опіки та піклування щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову по суті заявлених вимог, підстави для стягнення з відповідача судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 10, 12,13, 18, 81, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Роменської районного державної адміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною і її вихованні - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення в порядку передбаченому п. 15.5.) Перехідних положень ЦПК України. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 10 березня 2025 року.

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ В. О. Шульга