Ухвала від 05.03.2025 по справі 757/45917/24-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №757/45917/24-к Головуючий у І інстанції - ОСОБА_1

апеляційне провадження №11-сс/824/428/2025 Доповідач у ІІ інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

Головуючий суддя: ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_5

прокурора: ОСОБА_6

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Апартбудгруп» на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2024 року про арешт майна у кримінальному провадженні №12024105060000546 від 03 вересня 2024 року,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2024 року клопотання прокурора Печерської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_8 про арешт майна - задоволено.

Накладено арешт на нерухоме майно, а саме земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер: 8000000000:82:115:0007.

Заборонено будь-яким особам відчужувати, проводити реконструкцію, будь-які будівельні роботи, розпоряджатися нерухомим майном, а саме земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер: 8000000000:82:115:0007.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, адвокат ОСОБА_7 в інтересах ТОВ «Апартбудгруп» подалаапеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження; ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна у кримінальному провадженні №12024105060000546 від 03 вересня 2024 року.

У мотивування скарги зазначає, що оскаржуваною ухвалою порушено права ТОВ «Апартбудгруп» як власника нерухомого майна, що розташоване на арештованій земельній ділянці, адже арештована земельна ділянка є невіддільною частиною належного ТОВ «Апартбудгруп» приміщення.

Вказує, що заява Державної казначейської служби України, яка була підставою для початку кримінального провадження, взагалі не містить вказівки на подію кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 358 КК України та з огляду на зміст відповіді Казначейства на адвокатський запит фабула справи є надуманою.

Посилається на те, що враховуючи відсутність події кримінального правопорушення будь-які докази такої події у розумінні статті 98 КПК України не можуть існувати, тому ухвала Печерського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2024 року про накладення арешту на земельну ділянку є протиправною.

Зауважує, що земельна ділянка у кримінальному провадженні, відкритому за частиною четвертою статті 358 КК України, очевидно не може бути знаряддям вчинення правопорушення, не може мати сліди пред`явлення тих чи інших документів та у випадку, що розглядається, не стала й об`єктом протиправних дій, адже власник/користувач вказаної земельної ділянки не змінювався, а земельна ділянка як перебувала, так і залишається у власності територіальної громади міста Києва, що підтверджено відповідними документами, які містяться у матеріалах справи.

На переконання адвоката, враховуючи, що власник земельної ділянки не змінився, а права користування щодо ділянки ніким не набуті, земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:82:115:0007 не стала об`єктом кримінально протиправних дій, ніким не набута протиправним або іншим шляхом.

На підставі викладеного, наполягає на тому, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 8000000000:82:115:0007 перебуває у власності територіальної громади міста Києва (тобто добросовісного набувача) та не може бути арештована, адже не є речовим доказом.

Уважає, що визначаючи майно у постанові від 09 вересня 2024 року речовим доказом у кримінальному провадженні прокурор не вказав якому з критеріїв статті 98 КПК України воно відповідає, що свідчить про формальне винесення вказаної постанови, не визначившись яке саме доказове значення може мати майно для даного кримінального провадження.

Звертає увагу суду на те, що ТОВ «Апартбудгруп» здійснює господарську діяльність з організації будівництва будівель (КВЕД 41.10), будівництва житлових і нежитлових будівель (КВЕД 41.20) та 18 вересня 2023 року на підставі акту приймання-передачі серії та №1 від 18 вересня 2023 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 було зареєстровано право власності ТОВ «Апартбудгруп» на громадський будинок загальною площею 192,8 кв.м за адресою: АДРЕСА_1.

Також зазначає, що застосовані слідчим суддею заходи забезпечення кримінального провадження необґрунтовано та неправомірно позбавляють можливості територіальну громаду міста Києва в особі Київської міської ради здійснювати правомочності щодо належного їй майна, внаслідок застосування яких громада понесе значні матеріальні збитки, адже передача права користування передбачає значні надходження до бюджету територіальної громади міста Києва.

Окрім того, запропоновані заходи забезпечення, що позиціонуються з надуманої фабули кримінального провадження, безпідставно обмежують ТОВ «Апартбудгруп» у можливості отримати у користування земельну ділянку та здійснювати свою законну господарську діяльність, порушують право власності на об`єкти, що розташовані на земельній ділянці та належать ТОВ «Апартбудгруп».

Як на підставу для поновлення строку на апеляційне оскарження посилається на те, що розгляд клопотання прокурора про арешт майна здійснювався без представника ТОВ «Апартбудгруп», а про постановлену ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2024 року апелянт дізнався лише після її опублікування 28 жовтня 2024 року.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши думку прокурора ОСОБА_6 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно статей 7, 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02 червня 2016 року кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України.

Учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до вимог пункту 3 частини другої статті 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Згідно абзацу 2 частини третьої статті 395 КПК України якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

За змістом частини першої статті 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.

Відповідно до вимог частини другої статті 113 КПК України, будь-яка процесуальна дія під час кримінального провадження має бути виконана без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.

Строк апеляційного оскарження може бути поновлений, якщо причини його пропуску є поважними.

До поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження належать об`єктивні обставини, що перешкодили поданню апеляційної скарги у визначені законом строки.

Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що клопотання про арешт майна розглянуто у відсутності ТОВ «Апартбудгруп» та/або його представника.

Згідно матеріалів судової справи копія ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2024 року ТОВ «Апартбудгруп» або його представнику не направлялась.

Як зазначає адвокат ОСОБА_7 в інтересах ТОВ «Апартбудгруп» про постановлену ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2024 року апелянт дізнався лише після її опублікування 28 жовтня 2024 року.

З апеляційною скаргою адвокат ОСОБА_7 в інтересах ТОВ «Апартбудгруп» звернулася 04 листопада 2024 року.

З урахуванням наведеного, строк на апеляційне оскарження апелянтом не пропущено, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Як убачається з наданих суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, відділом дізнання Печерського ГУНП у місті Києві здійснюється досудове розслідування у формі дізнання у кримінальному провадженні №12024105060000546 від 03 вересня 2024 року за ознаками вчинення кримінального проступку, передбаченого частиною четвертою статті 358 КК України.

Досудовим розслідуванням установлено, що до Печерського УП ГУНП у м. Києві надійшла заява від Державної Казначейської служби України про те, що представники ТОВ «Апартбудгруп» пред`явили підроблений документ стосовно оренди земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер: 8000000000:82:115:0007).

Із засобів масової інформації стало відомо про те, що на розгляд до Київської міської ради подано проект рішення про передачу ТОВ «Апартбудгруп», код ЄДРПОУ 45352562, в оренду земельної ділянки для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури на АДРЕСА_1 у Печерському районі міста Києва площею 0,1479 га.

У ході досудового розслідування здійснено виїзд за адресою: АДРЕСА_1, де виявлено, що на вказаній ділянці знаходяться два об`єкти нерухомості, а саме будівля схожа на щитову та будівля схожа на пункт прийому сировини.

Також, у безпосередній близькості до земельної ділянки на АДРЕСА_1 розташована будівля Казначейства, яка відповідно до Порядку віднесено до об`єктів критичної інфраструктури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання об`єктів критичної інфраструктури» від 09 жовтня 2020 року №1109, віднесено до фінансового сектору критичної інфраструктури - обслуговування розпорядників та одержувачів бюджетних коштів.

Статтею 5 Закону України «Про критичну інфраструктуру» визначено, що метою державної політики у сфері захисту критичної інфраструктури є забезпечення безпеки об`єктів критичної інфраструктури, запобігання проявам несанкціонованого втручання в їх функціонування, прогнозування та запобігання кризовим ситуаціям на об`єктах критичної інфраструктури.

Земельна ділянка, яку планується передати в оренду, знаходиться біля об`єкту критичної інфраструктури, при цьому забудова в безпосередній близькості до таких об`єктів може порушити функціонування штатного режиму критичної інфраструктури (окремого її об`єкту) та призведе до потенційної загрози національній безпеці та обороні України.

Також, зазначена земельна ділянка розташована по червоній лінії забудови біля комплексу кварталу, побудованого у період з 1949-1954 років за проектом архітектора ОСОБА_10 , в зоні регулювання забудови пам`ятки ландшафту і історії місцевого значення «Історичний ландшафт Київських гір і долини р. Дніпра».

Серед будівель у червоній лінії забудови розташована і будівля Казначейства (вулиця Бастіонна, 6, місто Київ), яка є пам`яткою архітектури та містобудування відповідно до Наказу Міністерства культури і туризму України «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток архітектури» від 07 листопада 2008 року №285/0/16-08.

Пунктом 3 статті 14 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено, що межі для пам`яток архітектури встановлюються у розмірі 20 метрів навколо периметра забудови. У зазначеній межі забороняється проведення робіт з нового будівництва, а також будівельних робіт на існуючих об`єктах, якщо наслідком виконання таких робіт стане збільшення висотності такого об`єкта або збільшення більш як на 15 відсотків зовнішніх геометричних розмірів його фундаменту, або зменшення відстані від такого об`єкта до пам`ятки, що охороняється.

Згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у власності ТОВ «Апартбудгруп», за адресою АДРЕСА_1, перебуває громадський будинок загальною прощею 192,8 кв.м, проте площа земельної ділянки, яку планується передати оренду, становить 0,1479 га, що в 7,7 разів більша за розмір зазначеного нерухомого майна.

Постановою старшого дізнавача відділу дізнання Печерського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_11 від 04 вересня 2024 року нерухоме майно, а саме: земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 8000000000:82:115:0007 - визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12024105060000546 від 03 вересня 2024 року, за ознаками вчинення кримінального проступку, передбаченого частиною четвертою статті 358 КК України.

08 жовтня 2024 року до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора Печерської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_8 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12024105060000546 від 03 вересня 2024 року, а саме на нерухоме майно - земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 8000000000:82:115:0007.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2024 року клопотання прокурора Печерської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_8 про арешт майна - задоволено.

Накладено арешт на нерухоме майно, а саме земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер: 8000000000:82:115:0007.

Заборонено будь-яким особам відчужувати, проводити реконструкцію, будь-які будівельні роботи, розпоряджатися нерухомим майном, а саме земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер: 8000000000:82:115:0007.

З таким висновком слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно статей 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно частини другої статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до частини п`ятої статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Згідно частини третьої статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Як установлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог статей 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання прокурора про накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:82:115:0007, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 із забороною будь-яким особам відчужувати, проводити реконструкцію, будь-які будівельні роботи, розпоряджатися нерухомим майном з тих підстав, що вказана земельна ділянка у встановленому законом порядку визнана речовим доказом у межах кримінального провадження №12024105060000546 від 03 вересня 2024 року, та відповідає критеріям, передбаченим статтею 98 КПК України, а також з метою всебічного, повного й неупередженого розслідування, встановлення всіх обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, а також з метою припинення злочинної діяльності та збереження речових доказів.

Також слідчим суддею правильно встановлено, що прокурором у клопотанні наведено вагомі доводи, які свідчать, що вказана земельна ділянка та об`єкт незавершеного будівництва має відношення до кримінального провадження, та можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, та для ефективного розслідування орган досудового розслідування має потребу у збереженні вказаного майна до встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів уважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вищезазначену земельну ділянку, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що незастосування арешту даного майна може призвести до його пошкодження, псування, знищення чи відчуження.

Таким чином, колегія суддів уважає, що слідчий суддя обґрунтовано наклав арешт на земельну ділянку, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до втрати доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого частиною першою статті 170 КПК України.

Сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах ТОВ «Апартбудгруп», колегією суддів не встановлено.

Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв`язку, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

У відповідності до змісту статті 368 КПК України питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, правильності кваліфікації дій та винуватості особи в його вчиненні, а також оцінка належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.

Таким чином, посилання адвоката на те, що заява Державної казначейської служби України, яка була підставою для початку кримінального провадження, взагалі не містить вказівки на подію кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 358 КК України та з огляду на зміст відповіді Казначейства на адвокатський запит фабула справи є надуманою; враховуючи відсутність події кримінального правопорушення будь-які докази такої події у розумінні статті 98 КПК України не можуть існувати, тому ухвала Печерського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2024 року про накладення арешту на земельну ділянку є протиправною, не заслуговують на увагу суду з огляду на те, що питання законності набуття права власності на земельну ділянку та законності проведення будівельних робіт підлягає встановленню і перевірці у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Перевірка наведених апелянтом обставин, збір доказів на їх підтвердження або спростування і є метою проведення подальшого досудового розслідування у кримінальному провадженні №12024105060000546 від 03 вересня 2024 року.

Доводи апелянта, що земельна ділянка у кримінальному провадженні, відкритому за частиною четвертою статті 358 КК України, очевидно не може бути знаряддям вчинення правопорушення, не може мати сліди пред`явлення тих чи інших документів та у випадку, що розглядається, не стала й об`єктом протиправних дій, адже власник/користувач вказаної земельної ділянки не змінювався, а земельна ділянка як перебувала, так і залишається у власності територіальної громади міста Києва, що підтверджено відповідними документами, які містяться у матеріалах справи; враховуючи, що власник земельної ділянки не змінився, а права користування щодо ділянки ніким не набуті, земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:82:115:0007 не стала об`єктом кримінально протиправних дій, ніким не набута протиправним або іншим шляхом; земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 8000000000:82:115:0007 перебуває у власності територіальної громади міста Києва (тобто добросовісного набувача) та не може бути арештована, адже не є речовим доказом; визначаючи майно у постанові від 09 вересня 2024 року речовим доказом у кримінальному провадженні прокурор не вказав якому з критеріїв статті 98 КПК України воно відповідає, що свідчить про формальне винесення вказаної постанови, не визначившись яке саме доказове значення може мати майно для даного кримінального провадження, є безпідставними, оскільки встановлені прокурором фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні містять сукупність підстав та розумних підозр уважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого висновку, що вказана земельна ділянка відповідає критеріям, передбаченим статтею 98 КПК України, необхідність у накладенні арешту на земельну ділянку виникла з метою всебічного, повного й неупередженого розслідування, встановлення всіх обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, а також з метою припинення злочинної діяльності та збереження речових доказів, що згідно частини третьої статті 173 КПК України дає підстави для його арешту як речового доказу з метою збереження.

Аргументи скаржника про те, що оскаржуваною ухвалою порушено права ТОВ «Апартбудгруп» як власника нерухомого майна, що розташоване на арештованій земельній ділянці, адже арештована земельна ділянка є невіддільною частиною належного ТОВ «Апартбудгруп» приміщення; ТОВ «Апартбудгруп» здійснює господарську діяльність з організації будівництва будівель (КВЕД 41.10), будівництва житлових і нежитлових будівель (КВЕД 41.20) та 18 вересня 2023 року на підставі акту приймання-передачі серії та №1 від 18 вересня 2023 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 було зареєстровано право власності ТОВ «Апартбудгруп» на громадський будинок загальною площею 192,8 кв.м за адресою: АДРЕСА_1; запропоновані заходи забезпечення, що позиціонуються з надуманої фабули кримінального провадження, безпідставно обмежують ТОВ «Апартбудгруп» у можливості отримати у користування земельну ділянку та здійснювати свою законну господарську діяльність, порушують право власності на об`єкти, що розташовані на земельній ділянці та належать ТОВ «Апартбудгруп» не є достатньою підставою для скасування ухвали слідчого судді, оскільки арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження та матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів.

Посилання на те, що застосовані слідчим суддею заходи забезпечення кримінального провадження необґрунтовано та неправомірно позбавляють можливості територіальну громаду міста Києва в особі Київської міської ради здійснювати правомочності щодо належного їй майна, внаслідок застосування яких громада понесе значні матеріальні збитки, адже передача права користування передбачає значні надходження до бюджету територіальної громади міста Києва не заслуговують на увагу суду з огляду на відсутність повноважень у ТОВ «Апартбудгруп» на представлення інтересів територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради у даному кримінальному провадженні.

Сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Інші зазначені в апеляційні скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.

Колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень статей 170, 172-173 КПК України.

Ухвала слідчого судді відповідає вимогам частини п`ятої статті 173, статті 372 КПК України та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 170, 171, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Апартбудгруп» - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2024 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий ОСОБА_2

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_4