Рішення

від 11.03.2025 по справі 212/1884/25

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 212/1884/25

2/212/1807/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2025 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Козлова Д. О.,

за участю секретаря Пижик В. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до Соледарської міської ради Бахмутського району Донецької області про визнання права власності на будинок, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із даним позовом до відповідача, посилаючись в обґрунтування заявлених вимог на те, що власником житлового будинку АДРЕСА_1 , є ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 25.08.1987 року, виданого відділом комунального господарства виконкому Артемівської районної ради народних депутатів відповідно до рішення виконавчого комітету Артемівської районної ради народних депутатів Донецької області № 144 від 20.05.1987 року, про що зроблено запис № 610 про реєстрацію права власності 25.08.1987 року. Однак через воєнну агресію Росії проти України, він в квітні 2022 року був вимушено евакуйований з місця свого проживання в селі Парасковіївка Бахмутського району Донецької області до міста Вінниця, звідки згодом переїхав до села Бутків Хмельницького району Вінницької області. При цьому оригінали правовстановлюючих документів на свій житловий будинок були втрачені, оскільки були знищені під час захоплення такої території в Бахмутському районі Донецької області агресором. Отже, на теперішній час у нього відсутні оригінали правовстановлюючих документів на право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , що відноситься до Соледарської громади. Він звернувся до ЦНАП міста Хмільник з проханням допомогти відновити втрачені документи на такий житловий будинок, працівники якого порадили йому звернутись до КП «Бахмутське БТІ». Однак на його звернення КП «Бахмутське БТІ» у відповіді від 29.01.2025 року повідомило, що за обліками станом на 31.12.2012 року право власності на житловий будинок загальною площею 72,5 кв. м., житловою площею 41,9 кв. м. з господарськими спорудами та побудовами: літня кухня - літ. Б, погріб - літ. В, гараж - літ. Г, сарай - літ. Д, вбиральня - літ. Е, огорожа - № 1-2, водопровід - № 3, замощення - № 4, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 25.08.1987 року. Однак правовстановлюючих документів КП «Бахмутське БТІ» йому не надало в зв`язку з їх відсутністю. Отже, через збройну агресію РФ проти України та запровадженням на території України воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» було введено в дію воєнний стан в Україні. На підставі викладеного, просив суд визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , право власності на житловий будинок загальною площею 72,5 кв. м., житловою площею 41,9 кв. м. з господарськими спорудами та побудовами: літня кухня літ. Б, погріб - літ. В, гараж - літ. Г, сарай - літ. Д, вбиральня - літ. Е, огорожа - № 1-2, водопровід - № 3, замощення - № 4, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач, ОСОБА_1 , до судового засідання не з`явився, надавши заяву з проханням провести розгляд справи без його участі, наполягаючи при цьому на задоволенні поданого ним позову.

Представники відповідача,Соледарської міськоїрадиБахмутського району Донецької області, до судового засідання не з`явились також, надавши заяву з проханням провести розгляд справи за їх відсутності, не заперечуючи при цьому проти ухвалення судом рішення відповідно до вимог закону.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом було встановлено, що за даними від 29 січня 2025 року Комунального підприємства «Бахмутське Бюро Технічної Інвентаризації» станом на 31.12.2012 року за обліковими даними право власності на житловий будинок загальною площею 72,5 кв. м., житловою площею 41,9 кв. м. з господарськими спорудами та побудовами: літня кухня літ. Б, погріб - літ. В, гараж - літ. Г, сарай - літ. Д, вбиральня - літ. Е, огорожа - № 1-2, водопровід - № 3, замощення - № 4, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 25.08.1987 року, виданого відділом комунального господарства виконкому Артемівської районної ради народних депутатів відповідно до рішення виконавчого комітету Артемівської районної ради народних депутатів Донецької області № 144 від 20.05.1987 року, про що зроблено запис № 610 про реєстрацію права власності 25.08.1987 року, що також підтверджується копією технічного паспорту на такий житловий будинок, виготовлений 13.08.1987 року на ОСОБА_1 .

Вказане безпосередньо підтверджується копією такого свідоцтва про право власності від 25.08.1987 року, виданого відділом комунального господарства виконкому Артемівської районної ради народних депутатів відповідно до рішення виконавчого комітету Артемівської районної ради народних депутатів Донецької області № 144 від 20.05.1987 року, про що зроблено запис № 610 про реєстрацію права власності 25.08.1987 року житлового будинку загальною площею 72,5 кв. м., житловою площею 41,9 кв. м. з господарськими спорудами та побудовами по АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .

Суд зазначає, що згідно із ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до п. 4 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України, який набув чинності 1 січні 2004 року, передбачено, що такий ЦК застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто після 1 січня 2004 року.

За ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Отже, право власності на збудований житловий будинок набувалось в порядку, який існував на час його будівництва, а спірний житловий будинок було збудовано в 1987 році.

На той час право громадян на придбання та будівництво індивідуальних житлових будинків врегульовувалось нормами Указу Президії Верховної Ради CPCP від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків», який був чинним до 22 лютого 1988 року, та постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків».

Так згідно зі ст. 1 Указу від 26 серпня 1948 року Президії Верховної Ради CPCP кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п`яти як у місті, так і поза містом.

За п. 2 Постанови від 26 серпня 1948 року Ради Міністрів СРСР земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника.

На підставі змісту п. 3 Постанови від 26 серпня 1948 року Ради Міністрів СРСР розмір ділянок визначався, зокрема, виконкомами районних Рад в залежності від розміру будинку та місцевих умов, та в межах наступних норм: в містах - від 300 до 600 кв. м.; поза містом від 700 до 1200 кв. м

Отже, за Указом від 26 серпня 1948 року та Постановою від 26 серпня 1948 року підставою виникнення у громадянина права власності на жилий будинок був сам факт збудування ним його з додержанням вимог цих актів законодавства. При цьому ці правові акти не пов`язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом України у постанові від 18 грудня 2013 року по справі № 6-137цс13.

За п. 1 «Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР», затвердженої Міністерством комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, була передбачена реєстрація будинків з обслуговуючими їх будівлями і спорудами та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, яка проводилась бюро технічної інвентаризації виконкомів місцевих Рад.

Як було встановлено судом реєстрація ОСОБА_1 житлового будинку по АДРЕСА_1 за позивачем у 1987 році була доведена перед судом.

В цьому сенсі суд зауважує, що при вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 25 липня 2018 року по справі № 350/1194/16-ц.

За змістом ст. 328 ЦК право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Отже, суд за матеріалами справи встановив, що позивач у законний спосіб свого часу набув право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 , отримавши правовстановлюючий документ на таку нерухомість.

Суд в цьому сенсі також зазначає, що згідно із п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.

Так згідно із ст. 392 ЦК власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З огляду на викладене вмотивування, суд дійшов висновку, що за наявності проведеної технічної інвентаризації будинку по АДРЕСА_1 , а також наявності копії правовстановлюючого документа на таку нерухомість, право власності на яку зареєстрована за ОСОБА_1 , то заявлені ним вимог є обґрунтованими.

Суд також зазначає, що відповідно до «Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, вбачається, що с. Парасковіївка Соледарської міської територіальної громади Бахмутського району Донецької області з 21 лютого 2023 року є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України.

Таким чином, керуючись наведеними правовими нормами, зважаючи на встановлені обставини справи, внаслідок втрати оригіналів правовстановлюючих документів на нерухомість, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок загальною площею 72,5 кв. м., житловою площею 41,9 кв. м. з господарськими спорудами та побудовами: літня кухня літ. Б, погріб - літ. В, гараж - літ. Г, сарай - літ. Д, вбиральня - літ. Е, огорожа - № 1-2, водопровід - № 3, замощення - № 4, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 223, 259, 263-265 ЦПК, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Соледарської міської ради Бахмутського району Донецької області про визнання права власності на будинок задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок (загальна площа 72,5 кв. м., житлова площа 41,9 кв. м.) з господарськими спорудами та побудовами: літня кухня літ. Б, погріб - літ. В, гараж - літ. Г, сарай - літ. Д, вбиральня - літ. Е, огорожа - № 1-2, водопровід - № 3, замощення - № 4, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено та підписано 11 березня 2025 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований по АДРЕСА_1 , а мешкає по АДРЕСА_1 .

Відповідач: Соледарська міська рада Бахмутського району Донецької області, ЄДРПОУ: 04052873, розташована по вул. Парковій 3-А в м. Соледар Бахмутського району Донецької області, а фактично знаходиться по вул. Мандриківській 47 в м. Дніпро.

Суддя: Д. О. Козлов