Ухвала

від 20.12.2022 по справі 466/5887/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 466/5887/21

Провадження № 1-кп/466/102/25

У Х В А Л А

14 грудня 2022 року Шевченківський районний суд м. Львова в складі:

головуючої - судді ОСОБА_1

учасники провадження

секретар ОСОБА_2

прокурор ОСОБА_3

обвинувачений ОСОБА_4

захисник ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові обвинувальний акт у кримінальному провадженні №1202110000000510 від 21.05.2021р. про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1, ч.2 ст.307 КК України, клопотання захисника ОСОБА_5 про визнання доказу очевидно недопустимим,

в с т а н о в и в :

На розгляді Шевченківського районного суду м.Львова перебуває вказане кримінальне провадження.

Захисник ОСОБА_5 15.06.2022р. подала клопотання про визнання очевидно недопустимим доказам протоколу від 15 березня 2021 року про результати здійснення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж стосовно ОСОБА_4 , на 20 арк., за період з 01.01.2021 по 01.02.2021 з додатком носієм інформації №35т., складений ст. оперуповноваженим 3-го відділу (міжрайонний) УБН у Львівській області ДБН НП України, капітаном поліції ОСОБА_6 (т.2 а.с.21-40,41), та виключення його з числа доказів.

В обґрунтування клопотання вказує на те, що даний протокол складений з порушенням ч.1 ст. 106 КПК України, оскільки він отриманий не в порядку, передбаченому КПК України. Зазначає, що оперативний співробітник правоохоронного органу має право за дорученням слідчого складати протокол про хід і результати НСРД. Проте, протокол повинен скласти лише той оперативний співробітник, який безпосередньо проводив відповідну процесуальну дію. А даний протокол склав оперативний працівник іншого підрозділу ГУНП у Львівській області. Тому вважає, що цей протокол слід визнати очевидно недопустимим доказом і виключити його з числа доказів, заявлених стороною обвинувачення для дослідження судом.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_4 клопотання підтримали з наведених у ньому підстав.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечив, зіславшись на обставини, викладені у письмових запереченнях.

Ознайомившись із вказаним клопотанням, заслухавши доводи та заперечення учасників провадження, суд дійшов таких висновків.

За ч.1 ст.86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. За ч.1 ст.87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате ( ч.2 ст.89 КПК України).

Таким чином законодавець ознаки недопустимості доказів поділяє на очевидні та неочевидні. Залежно від цього визначається момент прийняття рішення щодо недопустимості доказів, який окреслений межами судового розгляду. Очевидно недопустимими є ті докази, про недопустимість яких прямо вказується в КПК України. Це означає, що очевидно недопустимим є доказ, будь-яке порушення процедури отримання якого згідно положень КПК України є безумовною підставою визнання його недопустимим.

Відомості, матеріали та інші фактичні дані, отримані органом досудового розслідування в непередбаченому процесуальним законом порядку чи з його порушенням, є очевидно недопустимими, а це відповідно до ч.2 ст. 89 КПК тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Це правило застосовується і щодо доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини (ст.87 КПК України) за умови підтвердження сторонами кримінального провадження їх очевидної недопустимості.

В іншому випадку суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

При визнанні того чи іншого доказу недопустимим, суд має зазначати конкретну норму процесуального закону, порушення якої, з урахуванням наслідків такого порушення та можливістю (неможливістю) їх усунення, дає підстави дійти висновку щодо недопустимості того чи іншого доказу (постанова ККС ВС від 25.09.2018 у справі N 210/4412/15-к). Щодо існування інших (умовних) підстав для визнання доказів недопустимими, судам необхідно у кожному конкретному кримінальному провадженні з`ясувати, до яких наслідків порушення вимог кримінального процесуального закону призвели і чи є ці наслідки незворотними (тобто такими, що не можуть бути усунені під час судового розгляду). Якщо мова йде про визнання доказів, отриманих під час слідчих (розшукових) дій, недопустимими, це здебільшого стосується наявності сумнівів у достовірності відомостей, отриманих в результаті їх проведення (постанова ККС ВС від 05.08.2020 у справі N 334/5670/18).

У зв`язку із цим, при наявності процесуальних порушень порядку отримання доказів визнавати їх недопустимими слід лише тоді, коли такі порушення: - прямо та істотно порушують права і свободи людини; чи - зумовлюють сумніви у достовірності отриманих фактичних даних, які неможливо усунути.

У правовій позиції ВП Верховного Суду від 31.08.2017р. в справі № 756/10060/17 зазначено що у разі визнання очевидної недопустимості доказу необхідно встановлювати, які наслідки має певне порушення формальних вимог процесуального закону насамперед для прав і свобод людини, передбачених Конвенцією та/або Конституцією України, в чому це порушення виражалося.

Єдиним критерієм, яким суд повинен керуватися при визнанні чи невизнанні доказу недопустимим на стадії судового розгляду, є критерій очевидності недопустимості, який полягає у відсутності сумніву в тому, що було порушено КПК України, і таке порушення може бути встановлено судом відразу під час огляду доказу та не потребує проведення додаткових дій, зокрема дослідження всіх доказів.

У клопотанні захисник вважає протокол від 15.03.2021р. очевидно недопустимим доказом, бо він складений ст. о/у 3-го відділу (міжрайонного) УБН у Львівській області ДБН НП України капітаном поліції ОСОБА_6 , а мав бути складений оперативним працівником УОТЗ ГУ НП у Львівській області, який здійснював цю НСРД.

Суд з такими твердженнями захисника не погоджується, виходячи з приписів Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні (затвердженої спільним наказом від 16.11.2012 №114/1042/516/1199/936/1687/5), за якими : уповноважений оперативний підрозділ для виконання доручення слідчого, прокурора з урахуванням необхідності забезпечення умов для проведення негласних слідчих (розшукових) дій залучає на підставі свого завдання відповідні оперативні та оперативно-технічні підрозділи (п.3.8).

В даному випадку УОТЗ ГУ НП у Львівській області є оперативно-технічним підрозділом, залученим для виконання доручення слідчого. Оперативний підрозділ скерував завдання у вказаний оперативний-технічний підрозділ для виконання ухвали Львівського апеляційного суду, після виконання вказаного завдання працівниками технічного підрозділу скеровано інформацію в УБН у Львівській області ДБН НП України за результатами опрацювання якої і був складений протокол від 15.03.2021.

Відомості про спеціальні технічні засоби, призначені для негласного отримання інформації, є державною таємницею й стосуються не тільки цього кримінального провадження, їх розголошення без належних і обґрунтованих підстав загрожує національним інтересам та безпеці, поняття і ознаки яких визначені в Законі України від 21 червня 2018 року № 2469-VIII «Про національну безпеку України».

Суд визнає, що не будь-яке формальне недотримання вимог кримінального процесуального закону при отриманні доказу автоматично тягне необхідність визнання доказу недопустимим. Натомість закон зобов`язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи було допущене порушення КПК істотним та яким чином воно перешкоджало забезпеченню і реалізації прав, свобод особи.

Таким чином, підстави для висновку про те, що доказ у цьому кримінальному провадженні зібрані не уповноваженими на те суб`єктами проведення процесуальних дій, відсутні.

Враховуючи викладене, клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 від 15.06.2022 слід відхилити.

Керуючись ст.ст.84,86,89,376 КПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання захисника ОСОБА_5 про визнання очевидно недопустимим доказом протоколу про результати здійснення негласної слідчої (розшукової) дії зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 15.03.2021р. з додатком носієм інформації №35т залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали оголошений 20.12.2022 року о 15.00год.

Суддя ОСОБА_7