Рішення

від 27.02.2025 по справі 481/1553/24

НОВООДЕСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 481/1553/24

Провадж.№ 2/481/105/2025

Р І Ш Е Н Н Я

іменем У К Р А Ї Н И

27.02.2025 року Новобузький районний суд Миколаївської області в складі:

головуючої судді Уманської О.В.,

за участі секретаря Кузьміної Н.П.,

прокурора Мачушенка М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду міста Новий Буг Миколаївської області цивільну справу за позовом Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області яка діє в інтересах Софіївської сільської ради Баштанського району Миколаївської області до ОСОБА_1 третяособа безсамостійних вимогна сторонівідповідача: Головнеуправління Держгеокадаструу Миколаївськійобласті провитребування земельноїділянки ,

Встановив :

12.09.2024року першийзаступник керівникаБаштанської окружноїпрокуратури Миколаївськоїобласті КармазиновськийК.І.в інтересахдержави вособі Софіївської сільськоїради Баштанськогорайону Миколаївськоїобласті звернувсядо судуз позовомдо ОСОБА_1 ,третя особа безсамостійних вимогна сторонівідповідача:Головне управлінняДержгеокадастру уМиколаївській області,в якомупросив витребувати у ОСОБА_1 накористь державив особі Софіївської сільської ради земельну ділянку з кадастровим номером 4824582200:01:000:0196, площею 2,0000 га, розташовану в межах території Софіївської сільської ради Баштанського району Миколаївської області, право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.10.2019 року за №33856934 та розподілити судові витрати.

Позов обґрунтований тим, що Баштанською окружною прокуратурою виявлені порушення вимог законодавства при розпорядженні Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області (далі ГУ ДГК у області) земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності на території Баштанського району Миколаївської області.

Встановлено, що наказом начальника ГУ ДГК у Миколаївській області від 01.10.2019 № 7237/0/14-19-СГ затверджено документацію із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та надано громадянину України ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 4824582200:01:000:0196) із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства в межах території Новомиколаївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області.

На підставі вказаного наказу державним реєстратором Новобузької міської ради Миколаївської області 16.10.2019 здійснено запис № 33726946 про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 2,000 га (кадастровий номер 4824582200:01:000:0196).

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання (ч. 4 ст. 116 ЗК України). Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.

Водночас, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі наказу начальника ГУ ДГК у Київській області № 10-5042/15-19-СГ від 29.07.2019 вже отримував у приватну власність земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 3222486200:03:003:5095 для ведення особистого селянського господарства, що розташована в межах с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинського району, Київської області. Державна реєстрація права проведена 31.07.2019 за № 32643737. У подальшому ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу № 720 від 28.08.2019, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Толочко Я.М., відчужив право власності на вказану земельну ділянку з кадастровим номером 3222486200:03:003:5095 на користь ОСОБА_3 , про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис № 32987095.

Таким чином, ОСОБА_2 , на час звернення до ГУ ДГК в області з питань складання документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та на момент її отримання у власність, вже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання. Тобто, всупереч вимог ст. ст. 116, 118, 121 ЗК України, ОСОБА_2 при зверненні до ГУ ДГК у Миколаївській області, не зазначив про те, що він раніше використав право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Баштанською окружною прокуратурою за вказаним фактом 08.04.2021 розпочато кримінальне провадження № 42021152030000005 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.

У свою чергу ГУ ДГК у Миколаївській області, розглядаючи заяву про затвердження проекту із землеустрою по суті, не надало належної оцінки обставинам і умовам, зазначеним у заяві, не перевірило, зокрема, факт використання ОСОБА_2 свого права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, внаслідок чого, земельна ділянка площею 2,0000 га (кадастровий номер 4824582200:01:000:0196) незаконно вибула із земель державної власності. Таким чином, наказ ГУ ДГК у Миколаївській області від 01.10.2019 № 7237/0/14-19-СГ не відповідає вищезазначеним вимогам законодавства, а тому підлягає визнанню судом незаконним. Також встановлено, що ОСОБА_2 на підставі договору дарування № 1841 від 25.10.2019, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Літвінчук А.А., відчужив право власності на вказану земельну ділянку з кадастровим номером 4824582200:01:000:0196 на користь ОСОБА_1 , про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис № 33856934.

У подальшому, 24.01.2023 між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено договір оренди спірної земельної ділянки терміном на 15 років до 24.01.2038, про що 28.01.2023 внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 49108894. Вказаний договір оренди землі між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 19.01.2024 розірваний, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис № 49108894.

При цьому встановлено, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 08.11.2022. Допитана в якості свідка в рамках кримінального провадження № 42021152030000005 ОСОБА_5 пояснила, що її син ОСОБА_2 дійсно загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 як військовослужбовець ЗСУ при відсічі збройної агресії рф. Вони із сином проживали разом у її будинку, близьких родичів окрім неї ОСОБА_2 не мав. Спадщина після загибелі ОСОБА_2 не відкривалась, оскільки останній будь якого майна не мав. Відповідно до інформації Снігурівської державної нотаріальної контори Миколаївської області від 26.03.2024 спадкова справа після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , не заводилась. У ході досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42021152030000005 слідчим ВП № 1 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області 26.01.2024 проведено огляд земельної ділянки площею 2,0000 га (кадастровий номер 4824582200:01:000:0196), де встановлено, що земельна ділянка обробляється для вирощування сільськогосподарських культур (соняшника).

Оскільки на підставі незаконного наказу ГУ ДГК у Миколаївській області за ОСОБА_2 16.10.2019 зареєстровано право власності на земельну ділянку за № 33726946, та у подальшому ним її відчужено на підставі договору № 1841 від 25.10.2019 ОСОБА_1 , то зазначений договір згідно зі ст. ст. 21, 203, 215 ЦК України, ст. 152 ЗК України підлягає визнанню недійсними.

Водночас, задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.

Отже, з урахуванням фактичних обставин справи спірна земельна ділянка має бути витребувана у її нинішнього власника - ОСОБА_1 на підставі ст. 388 ЦК України на користь розпорядника земель територіальної громади в особі Софіївської сільської ради. Саме цей спосіб захисту спроможний призвести до потрібних результатів і виключає необхідність пред`явлення інших позовів для захисту (відновлення) порушеного права (законного інтересу).

У даному випадку втручання держави у право власності відповідача ОСОБА_1 є виправданим, оскільки порушення чітко визначеного законодавством порядку надання земельних ділянок порушує суспільний інтерес на законний обіг землі, як національного багатства та положення законодавства України про зобов`язання органів влади діяти в межах своїх повноважень та у порядку передбаченому законом. Недотримання такого порядку тягне за собою свавілля державних органів та знищення правового порядку у державі.

Також відповідач ОСОБА_1 згідно загальнодоступних відомостей вебсайту https://kadastr.live., електронних сервісів ДЗК (https://e.land.gov.ua/auth_select) та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідач, окрім спірної, є власником ще 42 земельних ділянок в межах території Софіївської сільської ради Баштанського району Миколаївської області. Вказані земельні ділянки площею по 2,00 га кожна (всього 84 га), з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, набуті відповідачем від їх попередніх власників на підставі договорів купівлі продажу та дарування. Тому повернення спірної безвідплатно набутої ним земельної ділянки, яку держава (громада) втратила поза своєю волею, не є для відповідача надмірною втратою для нього особисто, його родини або діяльності по вирощуванню сільськогосподарських культур.

Відповідно до ст. 13 Конституції України власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Отже, саме ОСОБА_1 , як особа, що придбавала чи отримувала в дар земельні ділянки, перш за все мав бути зацікавленим у перевірці правового статусу таких ділянок. Укладаючи чисельні угоди щодо земельних ділянок, ОСОБА_1 , проявивши розумну обачність, мав всі можливості, у тому числі із використанням правової допомоги, перевірити інформацію як щодо земельних ділянок, так і щодо їх власників.

Так, відповідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 31.07.2019 вже реєструвалось право власності на іншу земельну ділянку площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, отриману безоплатно від держави. Встановлення очевидної незаконності набуття права власності на спірну земельну ділянку ОСОБА_2 не потребувало спеціальних юридичних знань чи дослідження значного обсягу документів, а могло бути з`ясовано обдарованим, наприклад під час спілкування з дарувальником, або ознайомлення спільно з нотаріусом з відомостями у реєстрі речових прав.

Таким чином, відповідач міг як в особистому спілкуванні із ОСОБА_2 , так і при вивченні даних Реєстру, у тому числі за допомогою нотаріуса або іншого фахівця у сфері права, отримати інформацію щодо спірної земельної ділянки та її відчужувача, який незаконно набув право власності на земельну ділянку та через 9 днів після набуття її у власність відчужив шляхом укладення договору дарування з відповідачем. Зокрема, встановивши, що ОСОБА_2 , відчужує земельну ділянку через декілька днів після набуття її у власність, тобто не маючи наміру здійснювати діяльність згідно з цільовим призначенням земельної ділянки, для якої вона надавалась, ОСОБА_1 не мав перешкод для того, щоб зваживши на ці обставини, проявити хоча б мінімальну обачність при укладенні договору від 25.10.2019. Зазначені вище факти скуповування ОСОБА_1 у громадян шляхом укладання договорів купівлі-продажу чи договорів дарування 42 ділянок загальною площею 84 га, які їх отримали безоплатно від держави та, в переважній більшості, не є мешканцями населеного пункту, де розташовані ділянки, вочевидь ставлять під сумнів добросовісність ОСОБА_1 .

За такого, відсутні підстави вважати, що втручання у право відповідача мирно володіти майном, яке він за добросовісної поведінки попереднього набувача земельної ділянки не зміг би отримати у власність, є для нього надмірним тягарем. З урахуванням зазначених обставин, витребування такої земельної ділянки у спірних правовідносинах відповідає принципу пропорційності, тобто справедливої рівноваги (балансу) між загальним (суспільним) інтересом громади та інтересами ОСОБА_1 .

Таким чином, при витребуванні у відповідача спірної земельної ділянки буде дотримано всі три критерії сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу та, відповідно не порушено право ОСОБА_1 на мирне володіння майном.

Відповідно до чинного на момент прийняття наказу про передачу у власність ОСОБА_2 спірної земельної ділянки законодавства, власником та органом, уповноваженим розпоряджатися земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів на території Миколаївської області було Головне управління Держгеокадастру в Миколаївській області. З 27.05.2021 набули чинності зміни до Земельного кодексу України, а саме, п.24 розділу Х Перехідних положень, відповідно до яких землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад. Відповідно до ч. 1 ст. 83 ЗК України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. До повноважень рад у галузі земельних відносин, відповідно до ст.ст. 83, 122 ЗК України, ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», належить розпорядження землями комунальної власності в межах, визначених Земельним кодексом України. Сільські ради на їхній території передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Отже, органом, який на даний час наділений правом власності та розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення комунальної власності, є Софіївська сільська рада Баштанського району Миколаївської області, тому спірна земельна ділянка підлягає витребуванню у власність територіальної громади в особі саме цього органу.

На даний час, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах є Софіївська сільська рада, яка має право звернутися до суду за захистом порушеного права як власник та розпорядник земель сільськогосподарського призначення. Разом з тим, сільською радою, за наявного порушення інтересів держави, жодних заходів щодо повернення земельної ділянки у комунальну власність не вжито. З метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді 18.06.2021, 09.03.2023, 30.08.2024 Баштанською окружною прокуратурою на адресу Софіївської сільської ради направлялися запити, в яких викладені порушення вимог земельного законодавства з боку Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області та ОСОБА_2 , під час виділення у власність останньому земельної ділянки, розташованої на території Софіївської сільської ради, для ведення особистого селянського господарства та необхідність вжиття заходів щодо усунення порушень земельного законодавства та повернення земельної ділянки у комунальну власність в судовому порядку. У своїх листах від 12.07.2021, 22.03.2023, 02.09.2024 Софіївська сільська рада Баштанського району Миколаївської області повідомила, що не зверталась з позовом до суду щодо усунення порушень вимог законодавства при виділенні земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_2 та повернення земельної ділянки з приватної власності ОСОБА_1 у комунальну власність Софіївської сільської ради в судовому порядку. Разом з тим, Софіївська сільська рада не заперечує щодо представництва Баштанською окружною прокуратурою інтересів держави у суді. Отже, упродовж прокурором вказано уповноваженому на захист інтересів держави органу про наявні порушення законодавства та необхідність судового захисту інтересів держави, натомість упродовж тривалого часу Софіївською сільською радою, будучи обізнаною про наявність порушень інтересів держави у сфері земельних відносин, заходи досудового та судового врегулювання спору щодо повернення земельної ділянки з приватної власності у комунальну власність не вживались та повідомлено про відсутність наміру самостійно звернутись за захистом порушених інтересів держави до суду.

Верховним Судом у постановах від 09.06.2021 у справі № 920/839/20 та від 26.05.2021 у справі № 926/14/19 висловлено позицію, за якою у разі свідчення попереднього листування прокурора з уповноваженим органом про те, що воно мало характер інформування відповідного органу про вже раніше виявлені прокурором порушення, а відповідний орган протягом розумного строку на таку інформацію не відреагував або відреагував повідомленням про те, що він обізнаний (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про таке порушення, але не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів, то, у такому випадку, наявні підстави для представництва передбачені абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру». У такому разі дотримання розумного строку після повідомлення про звернення до суду не є обов`язковим, оскільки дозволяє зробити висновок про нездійснення або здійснення неналежним чином захисту інтересів держави таким органом. Сам факт незвернення до суду уповноваженого органу з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та, відповідно, мав змогу захистити інтереси держави (у даному випадку) свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини. Така позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 та Верховним Судом у постанові від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15. Отже, за наявності підстав, що були очевидні (внаслідок загальнодоступності правових норм і поінформування про обставину порушення вимог закону) та повноважень на звернення до суду уповноваженим суб`єктом Софіївською сільською радою не вжито заходів до забезпечення судового захисту порушених інтересів держави, що свідчить про пасивну поведінку, має своїм наслідком нездійснення захисту інтересів держави у суді та є підставою для представництва прокурором інтересів держави. Окрім того, у постанові Верховного Суду від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15 вказано, що прокурор, встановивши не усунуті порушення інтересів держави, має не тільки законне право, а й обов`язок здійснити захист.

Як вбачається з обставин справи, спірна земельна ділянка вибула із державної власності на підставі незаконного наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 01.10.2019 № 7237/0/14-19-СГ, яким затверджено документацію із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 . Вказане свідчить про те, що рішення суду по суті спору (в разі задоволення позову) може позначитись на правах та обов`язках Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, що відповідно до ст. 53 ЦПК України є підставою для залучення цієї особи до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

В силу вимог ст.14 ЦПК України 13.09.2024 року автоматизованою системою документообігу суду визначено головуючу по цій справі суддю Уманську О.В.

Ухвалою суду від 16.09.2024 року накладено арешт на земельну ділянку, належну на праві власності ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) площею 2,0000 га з кадастровим номером 4824582200:01:000:0196, за цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану в межах території Софіївської ТГ Баштанського району Миколаївської області.

Заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки площею 2,0000 га з кадастровим номером 4824582200:01:000:0196, у тому числі, у разі її поділу чи об`єднання з іншими земельними ділянками.

Заборонити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПІ НОМЕР_3 ) вчиняти із земельною ділянкою з кадастровим номером 4824582200:01:000:0196 дії, спрямовані на зміну цільового призначення цієї ділянки, її поділу або об`єднання з іншими земельними ділянками, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо неї.

Ухвалою суду від 19.09.2023 року відкрито провадження у справі та справу призначено в порядку загального позовного провадження до підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 18.11.2024 року підготовче судове засідання по справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

В судові засідання прокурор Мачушенко М.В. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав зазначених у позові. Не заперечував проти ухвалення заочного рішення .

Представник позивача Софіївської сільської ради Баштанського району Миколаївської області Римчук В. направив до суду заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримав.

Відповідач ОСОБА_1 в судові засідання не з`явився повторно. Про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Причини своєї неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення справи на іншу дату не направляв, також не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву.

Представник третьої особи Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини своєї неявки суду не повідомив.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без участі відповідача, судом, зі згоди позивача, постановлено ухвалу про розгляд справи в заочному порядку, на підставі наявних доказів, що відповідає положенням ст.ст. 280, 281 ЦПК України.

Заслухавши доводи прокурора, дослідивши докази, суд приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи,

28.05.2019 року ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення , яка знаходиться на території Новомиколаївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області ( а.с.24)

Відповідно до наказу начальника Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 3984/0/14-19-СГ від 13.06.2019 року надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передано громадянину України ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану в межах території Новомихайлівської сільської ради, Новобузького району, Миколаївської області (а.с. 25).

Відповідно до наказу начальника Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 7237/0/14-19-СГ від 01.10.2019 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передано громадянину України ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, (кадастровий номер 4824582200:01:000:0196) із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану в межах території Новомихайлівської сільської ради, Новобузького району, Миколаївської області (а.с. 26).

У подальшому ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № б/н від 25.10.2019 р., посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Літвінчук А.А., відчужив право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4824582200:01:000:0196 на користь ОСОБА_1 , про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис № 1841 (а.с.72-75).

Крім того відповідно до наказу начальника Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 10-5042/15-19-сг від 29.07.2019 року затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передано громадянину України ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, в тому числі пасовищ площею 2,0000 га (кадастровий номер 3222486200:03:003:5095) із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану в межах території с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинського району, Київської області (а.с. 19).

У подальшому ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № б/н від 28.08.2019 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Толочко Я.М., відчужив право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222486200:03:003:5095 на користь ОСОБА_6 , про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис № 720 (а.с.20-23).

В зв`язку з самостійним виявленням прокурором кримінального правопорушення за викладеним вище фактом 08.04.2021 року було внесено відомості до ЄРДР номер кримінального провадження : 42021152030000005( а.с.62-63).

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 виданого 08.11.202 року, і після його смерті спадкова справа не заводилась, що підтверджується Інформаційною довідкою зі спадкового реєстру від 26.03.2024 року ( а.с.83,88)

Згідно Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, нормативна грошова оцінка земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2,0000 га (кадастровий номер 4824582200:01:000:0196) складає 34995,74 гривень (а.с.103).

Судом також встановлено, що на запит прокурора № 52/3-1556 вих-21 від 18.06.2021 р. Софіївська сільська рада Миколаївської області листом №857/02.01.04 від 12.07.2021 року повідомила прокурора про те, що Софіївською сільською радою не приймалось рішення про заходи щодо усунення вказаних у листі порушень вимог законодавства та повернення земельної ділянки у комунальну власність, у тому числі шляхом звернення до суду із відповідною позовною заявою не вживалися. Разом з тим, Софіївська сільська рада не заперечувала щодо пред`явлення Баштанською окружною прокуратурою відповідного позову до суду з метою захисту інтересів держави, усунення вищевказаних порушень та повернення земельної ділянки до комунальної власності (а.с.92).

Встановивши вказані обставини, суд приходить до такого висновку.

Згідно із ч. 1ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 3 ст. 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно частини четвертої вказаної статті передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення.

Відповідно до ч. 1 ст.121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Як встановлено судом, відповідно до наказу начальника Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 10-5042/15-19-сг від 29.07.2019 року затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передано громадянину України ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, в тому числі пасовищ площею 2,0000 га (кадастровий номер 3222486200:03:003:5095) із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану в межах території с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинського району, Київської області.

Таким чином, ОСОБА_2 на час звернення до ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області із заявою про надання ділянки у власність, вже скористався правом на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання.

Отже, всупереч вимогам ст.ст. 116, 118, 121 ЗК України, ОСОБА_2 при зверненні до ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, зазначив недостовірні дані про те, що право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства не використав.

Оскільки ОСОБА_2 вперше отримав земельну ділянку площею 2,0 га, (кадастровий номер 3222486200:03:003:5095) на законних на те підставах, то поверненню підлягає саме земельна ділянка площею 2,0000 га, (кадастровий номер 4824582200:01:000:0196) державної власності без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства в межах території Софіївської сільської ради Баштанського району Миколаївської області.

З огляду на викладене, наказ начальника Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 7237/0/14-19-СГ від 01.10.2019 р. не відповідає вищезазначеним вимогам законодавства, а тому є незаконним.

Водночас слід також зазначити, що Верховний Суд у постанові від 06.03.2019 р. у справі № 1640/2594/18 вказав, що згідно ч.ч. 8-10 ст. 118 ЗК Українипроект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Отже, системний аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів ст. 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

При цьому з вищенаведених норм ЗК Українивбачається, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому ст. 186-1 ЗК України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку ст. 186-1 ЗК України, норми ст. 118 ЗК України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту.

У подальшому ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № б/н від 25.10.2019 р., посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Літвінчук А.А., відчужив право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4824582200:01:000:0196 на користь ОСОБА_1 , про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис № 1841.

Тобто, відповідач придбав вказану земельну ділянку в особи, яка, з огляду на зазначені обставини, не мала права її отримувати та відчужувати.

Стаття 215 ЦК Українивстановлює загальне правило про те, що правочин є недійсним у зв`язку з недодержанням в момент його вчинення стороною (сторонами) загальних вимог, які необхідні для чинності правочину, передбачених ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК Українизміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Оскільки на підставі незаконного наказу Головного управління Держгеркадастру у Миколаївській області за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельну ділянку, та у подальшому ним її продано на підставі договору купівлі-продажу, то зазначений договір згідно зі ст.ст. 21, 203, 215 ЦК України, ст. 152 ЗК України підлягає визнанню недійсним.

В тойже часзастосування конкретногоспособу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018р. у справі № 338/180/17).

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018р. у справі № 925/1265/16).

Статтею 16 ЦК України та ст. 152 ЗК Україниодним із способів захисту судом цивільного права є відновлення становища, яке існувало до порушення.

Так відповіднодо п.10постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №9від 06.11.2009року «Просудову практикурозгляду цивільнихсправ провизнання правочинівнедійсними»не підлягаютьзадоволенню позовивласників майнапро визнаннянедійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Пунктом 3 частини 1 статті 388 ЦК Українипередбачено, що коли майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом ч. 2 ст. 84 ЗК Україниправо державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Головне управління Держгеокадастру в Миколаївській області, видаючи наказ щодо передачі у власність спірної земельної ділянки, в порушення вимог законодавства, діяло не в інтересах держави, тож спірна земельна ділянка вибула з володіння держави не з її волі іншим шляхом.

Водночас, реалізація права в цивільних правовідносинах від імені держави відповідає її волі лише тоді, коли здійснюється на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України, як це визначено в ст. 19 Конституції України.

Таким чином, повторне безоплатне надання Головним управлінням Держгеокадастру в Миколаївській області громадянину земельної ділянки для аналогічних потреб понад встановленуЗемельним кодексом Українинорму не може оцінюватися як воля держави.

Отже, вибуття спірної земельної ділянки відбулось поза волею держави, як її власника.

З урахуванням викладеного, спірна земельна ділянка підлягає витребуванню у нинішнього власника ОСОБА_1 , на користь розпорядника земель.

Для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, визнання права власності на спірне майно не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна з чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які воно спрямоване.

Аналогічну правову позицію викладено Великою Палатою Верховного Суду у справі № 183/1617/16 (постанова від 14.11.2018р.), у справі № 911/3681/17 (постанова від 21.08.2019р.), у справі № 911/2034/16 (постанова від 01.10.2019р.), у справі № 911/3749/17 (постанова від 15.10.2019р.), у справі №911/3680/17 (постанова від 19.11.2019р.) та у справі № 19/028-10-13 (постанова від 30.06.2020р.).

Рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. Для внесення такого запису на підставі зазначеного рішення суду окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем не потрібно.

Вказана позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.11.2018р. у справі № 488/5027/14-ц.

Щодо повноважень прокурора на звернення до суду із даним позов слід зазначити таке.

Статтею 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно ізч.4ст.56ЦПК Українипрокурор,який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Втручання держави в право власності фізичної особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого надається державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння та користування майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Відповідно до положень ст.ст.13,14Конституції Україниземляє об`єктомправа власностіУкраїнського народуі єнаціональним багатством,що перебуваєпід особливоюохороною держави,у зв`язкуз чимгарантоване КонституцієюУкраїниправо власностіна землюмає набуватисяі реалізовуватися громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Незаконне виділення, надання в користування, передача у власність, відчуження земельних ділянок порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів.

Звернення прокурора до суду фактично спрямоване на задоволення суспільної потреби по відновленню законності при вирішенні суспільно важливого питання щодо збереження земель сільськогосподарського призначення.

У той же час, відчуження земель із порушенням вимог чинного законодавства не може відповідати суспільному інтересу та порушує інтереси держави, як гаранта дотримання принципу верховенства права в країні.

Окрім того, суспільний інтерес, який полягає у поверненні в розпорядження держави земельної ділянки, що є умовою реалізації функцій держави із забезпечення громадян правом власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, забезпечення рівності можливостей всіх громадян використати своє право на землю, явно переважає приватний інтерес у неправомірному отриманні ОСОБА_2 спірної земельної ділянки, який свідомо порушуючи закон набув право власності на неї, та права власності відповідача на вказану земельну ділянку.

Отже, правовідносини щодо набуття та використання земель становлять суспільний інтерес, а незаконність при їх відчуженні такому суспільному інтересу не відповідає.

Враховуючи викладене та положення ч.ч, 1, 2 ст. 84, ст. 122 ЗК Україниземля, як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності українського народу, а органи державної влади лише здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Прийняття рішенняпро передачуу приватнувласність землі,в силунорм ст.13Конституції України,позбавляє український народ правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє його статус.

В цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України (ст.ст.14, 19 Конституції України).

При цьому, в разі порушення органом влади, якому законом надано повноваження із здійснення розпорядження землями державної власності, вимог закону при прийнятті рішення щодо передачі таких земель у власність судами констатується обставина вибуття земельної ділянки з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За таких умов є всі підстави для витребування земельної ділянки з володіння добросовісного набувача із застосуванням правового механізму, визначеного п. 3 ч. 1 ст.388 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018р. у справі №372/2180/15-ц

Також слід зазначити, що усталена практика Європейського суду з прав людини стверджує на існування у органів влади держави обов`язку виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість, будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (рішення у справі "Москаль проти Польщі").

Зі змісту положень ч. 4 ст.56 ЦПК України, ч. 3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру»вбачається, що прокурор, звертаючись до суду з позовною заявою в інтересах держави, зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, яким не здійснюється або неналежним чином здійснюється захист цих інтересів.

Згідно правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 20.09.2018р. у справі № 924/1237/17, "не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Статтею 324 ЦК Українипередбачено що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Відповідно до чинного, на момент прийняття наказу про передачу у власність ОСОБА_2 спірної земельної ділянки, законодавства, власником та органом, уповноваженим розпоряджатися земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів на території Миколаївської області було Головне управління Держгеокадастру в Миколаївській області.

Однак з 27.05.2021 р. набули чинності зміни до Земельного кодексу України, а саме, п. 24 розділу X Перехідних положень, відповідно до яких землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 Земельного кодексу Україниземлі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

До повноважень селищних рад у галузі земельних відносин, відповідно до ст.ст. 83, 122 ЗК України, ст. 26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» належить розпорядження землями комунальної власності в межах, визначених Земельним кодексом України.

Селищні ради на їхній території передають земельні ділянки у власність або у користуванняіз земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Отже органом, який на даний час наділений правом власності та розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення комунальної власності, є Новобузька міська рада, тому спірна земельна ділянка підлягає витребуванню у власність територіальної громади в особі саме цьому органу.

Відповідно дост.ст.319,386ЦК Українивласник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, у тому числі шляхом звернення до суду.

Статтею 17 ЦК Українипередбачено, що орган місцевого самоврядування здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією Українита законом.

Враховуючи викладене Софіївська сільська рада має право звернутися до суду за захистом порушеного права, як власник та розпорядник земель сільськогосподарського призначення. Разом з тим сільською радою, за наявного порушення інтересів держави, жодних заходів до повернення земельної ділянки у комунальну власність не вжито.

Верховним Судом у постановах від 09.06.2021 р. у справі № 920/839/20 та від 26.05.2021р. у справі № 926/14/19 висловлено позицію, за якою у разі свідчення попереднього листування прокурора з уповноваженим органом про те, що воно мало характер інформування відповідного органу про вже раніше виявлені прокурором порушення, а відповідний орган протягом розумного строку на таку інформацію не відреагував або відреагував повідомленням про те, що він обізнаний (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про таке порушення, але не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів, то, у такому випадку, наявні підстави для представництва передбачені абзацомпершим частинитретьої статті23Закону України«Про прокуратуру».У такому разі дотримання розумного строку після повідомлення про звернення до суду не є обов`язковим, оскільки дозволяє зробити висновок про нездійснення або здійснення неналежним чином захисту інтересів держави таким органом.

Сам факт не звернення до суду уповноваженого органу з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та, відповідно, мав змогу захистити інтереси держави (у даному випадку) свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

У такомувипадку невжиття органами,уповноваженими назахист праву країнського народу, як власника земель в межах території держави, призводить до триваючих порушень вимог закону, а органи прокуратури, в свою чергу, є єдиним органом в державі, який спроможний вжити вичерпних заходів представницького характеру з метою захисту порушених інтересів держави, обравши при цьому один із способів захисту.

Така позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 15.10.2019р. у справі № 903/129/18 та Верховним судом у постанові від 26.07.2018р. у справі № 926/1111/15.

Отже, за наявності підстав, що були очевидні (внаслідок загальнодоступності правових норм і поінформування про обставину порушення вимог закону) та повноважень на звернення до суду уповноваженим суб`єктом Софіївською сільською радою - не вжито заходів до забезпечення судового захисту порушених інтересів держави, що свідчить про пасивну поведінку, має своїм наслідком нездійснення захисту інтересів держави у суді та є підставою для представництва прокурором інтересів держави.

В сукупності вищевикладеного вбачається, що позов є підставним, обґрунтованим та прокурором доведено, що втручання в право приватної власності є законним, переслідує "суспільний", "публічний" інтерес, та що такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям, а відтак позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.76-89,141,258, 259, 263-265,268, 274-279,352, 354 ЦПК України, суд

Ухвалив :

Позов задовольнити у повному обсязі.

Витребувати у ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь держави в особі Софіївської сільської ради (ЄДРПОУ 04376788) земельну ділянку з кадастровим номером 4824582200:01:000:0196, площею 2,0000 га, розташовану в межах території Софіївської сільської ради Баштанського району Миколаївської області, право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.10.2019 за № 33856934.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Миколаївської обласної прокуратури (р/р UA748201720343150001000000340, банк ДКСУ м. Киева, МФО 820172, ЄДРПОУ 02910048) 3633,60 грн судового збору

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку для подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, передбаченомуЦПК України.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду через Новобузький районний суд Миколаївської області шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Позивач: Баштанська окружна прокуратура Миколаївської області, адреса: 56101, Миколаївська область, місто Баштанка, провулок Пожежний, 3, код ЄДРПОУ 02910048, в інтересах держави в особі Софіївської сільської ради Баштанського району Миколаївської області, адреса: вул.. Софіївська 24/1, с. Софіївка, Баштанського району, Миколаївської області, 55632; ЄДРПОУ: 04376788.

Третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, адреса: 54004, місто Миколаїв, проспект Миру, 34, код ЄДРПОУ 39825404.

Відповідач: ОСОБА_1 , 1992 року народження, адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повний текст рішення складений 07.03.2025 року.

Суддя