Рішення

від 27.02.2025 по справі 607/8909/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

27.02.2025

Справа №607/8909/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2025 року м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді Черніцької І.М.

за участю секретаря судового засідання Демборинського М.Р.

з участю: позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2

адвокатів Скиби В. М., Гаврищука В.В.,

представника третьої особи - Руцької І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей Великоберезовицької селищної ради про позбавлення батьківських прав,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Скиба В.М., звернулася до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей Великоберезовицької селищної ради, Тернопільського району, Тернопільської області, у якому просить позбавити ОСОБА_2 батьківських відносно малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування вимог позивачка вказала, що перебувала із відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 грудня 2017 року. Від шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син - ОСОБА_3 , який проживає разом із нею та перебуває повністю на її утриманні. Відповідач самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків відносно сина, не цікавиться станом здоров`я та життям дитини, не піклується про фізичний та духовний розвиток сина, стан його здоров`я, не надає коштів на його утримання.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 жовтня 2022 року у задоволенні її позову до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відмовлено. Однак, попереджено відповідач про необхідність змінити своє ставлення до виховання сина ОСОБА_3 .

Після винесення вказаного рішення суду відповідач жодних висновків не зробив, поведінки щодо виховання сина не змінив та продовжує ухилятись від виконання обов`язків по вихованню сина.

Своїм батьком малолітній ОСОБА_4 вважає теперішнього її чоловіка , який і займається вихованням та матеріальним утриманням дитини.

Позивач вважає, що поведінка відповідача свідчить про свідоме нехтування ним своїми батьківськими обов`язками.

Посилаючись на наведене, просила позов задовольнити.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 квітня 2024 року провадження у справі відкрито та справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Відповідач подав відзив на позов. Вказав, що заперечує позовні вимоги та обставини викладені у позові. Станом на травень 2024 року у нього відсутня заборгованість зі сплати аліментів. Позивачкою не надано безспірних доказів, які свідчать про умисне ухилення ним від виконання своїх обов`язків щодо виховання сина ОСОБА_4 , не зазначено у чому полягає винна поведінка у свідомому нехтуванні своїми обов`язками. За домовленістю з позивачкою він періодично зустрічається із сином, проводить з ним час, спілкується з ним в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення; відвідує з сином дитячі розважальні заклади, сприяє засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі; цікавиться його внутрішнім світом. Крім сплати аліментів він бере участь в інших витратах для інтелектуального розвитку ОСОБА_4 . Посилаючись на наведене, просив відмовити у задоволенні позову .

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 жовтня 2024 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче судове засідання у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Скиба В.М. заявлені позовні виоги підтримали у повному обсязі та просили задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник - адвокат Гаврищук В.В. заперечили проти позовних вимог та просили відмовити у їх задоволенні.

Представник Служби у справах дітей Великоберезовицької селищної ради, Тернопільського району, Тернопільської області Руцька І.Б. підтримала висновок органу опіки та піклування, який прийнятий з урахуванням найкращих інтересів дитини.

Судом встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 13 січня 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції, актовий запис №59.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 лютого 2017 року розірвано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , зареєстрований 20 липня 2014 року Якимівською сільською радою Лановецького району Тернопільської області, актовий запис №4. Після розірвання шлюбу відновлено прізвище позивача ОСОБА_5 на дошлюбне ОСОБА_6 .

ОСОБА_7 проживає разом з матір`ю по АДРЕСА_1 , що визнається відповідачем.

07 червня 2018 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області видано судовий наказ, згідно із яким з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 11 травня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 грудня 2022 року збільшено розмір аліментів на утримання сина ОСОБА_4 до 3000 грн щомісячно та стягнуто з ОСОБА_2 в користь позивача пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 27 478,14 грн.

01 березня 2019 року ОСОБА_1 зареєструвала шлюб із ОСОБА_8 , що стверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , виданим 01 березня 2019 року Великоберезовицькою селищною радою Тернопільського району Тернопільської області, актовий запис №04.

Від даного шлюбу у них народився син ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 31 січня 2020 року.

Як убачається із характеристики №710 від 27 травня 2022 року виданої Великоберезовицькою селищною радою Тернопільського району Тернопільської області, ОСОБА_1 зареєстрована і проживає в АДРЕСА_1 . За час проживання в селищі ОСОБА_1 характеризується з позитивної сторони, ввічлива, добросовісна, виховує двох дітей, користується авторитетом серед жителів селища, скарг від сусідів та жителів в селищну раду не поступало.

Відповідно до довідки №53/02-12 виданої 13 березня 2024 року Тернопільською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів №14 ім. Б.Лепкого Тернопільської міської ради Тернопільської області, ОСОБА_3 , навчається у 3-В класі даного навчального закладу з 01 вересня 2022 року. За час навчання ОСОБА_4 зарекомендував себе здібним учнем. Поведінка задовільна. Навчанням дитини, його успіхами цікавиться мати ОСОБА_10 . Батько ОСОБА_11 , за час навчання дитини у школі, один раз цікавився станом справ сина у школі та один разу був присутній на батьківських зборах.

Згідно довідки №63/02-12 виданої 22 березня 2024 року Тернопільською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів №14 ім. Б.Лепкого Тернопільської міської ради Тернопільської області, ОСОБА_3 , навчається на групі продовжено дня. З навчання ОСОБА_4 забирає мати, оплачує харчування, цікавиться успіхами сина. Про батька ОСОБА_12 , вчитель ГПД від ОСОБА_4 жодного разу не чула, особисто не знайома.

Згідно характеристики наданої Тернопільською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів №14 ім. Б.Лепкого Тернопільської міської ради Тернопільської області, ОСОБА_3 , навчається у 4 -В класі даного навчального закладу з 01 вересня 202 року. За час навчання зарекомендував себе з позитивної сторони. Біологічний батько ОСОБА_13 , за час навчання дитини іноді телефонує до класного керівника, щоб дізнатись про стан справ сина у школі та буває присутній на батьківських зборах.

Як вбачається із довідки «Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа №1» Тернопільської міської ради за №23 від 27 лютого 2024 року, ОСОБА_7 займається на відділенні плавання з вересня 2023 року. Спілкування з тренером, відвідування змагань та відкритих занять, зацікавленістю успіхами сина здійснює мати. Про батька тренер жодних відомостей не має, особисто не зустрічався.

Згідно довідки №21-09 від 21 вересня 2022 року, виданої ТОВ «Спортивно-оздоровчий клуб східних одноборств «Тернопіль», ОСОБА_3 з вересня 2021 року займається у спортклубі "Тернопіль" (РИНГ) в тренера ОСОБА_14 . На заняття ОСОБА_4 приводить та забирає мати ОСОБА_1 , інколи чоловік ОСОБА_8 . Батька ОСОБА_2 ні нренер, ні адміністрація клубу не зустрічали та не спілкувались.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 березня 2023 року, яке набрало законної сили, у задоволенні позов ОСОБА_1 про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо сина ОСОБА_4 відмовлено. Попереджено відповідача про необхідність про необхідність змінити своє ставлення до виховання сина ОСОБА_3 .

Згідно довідки Тернопільського відділу ДВС Тернопільської області від 08 травня 2024 року за №88200 встановлено, що у ОСОБА_2 відсутня заборгованість зі сплави аліментів на сина ОСОБА_4 станом на 01 травня 2024 року за виконавчим листом № 607/7783/22 від 20 грудня 2022 року.

Свідок ОСОБА_15 у судовому засіданні пояснила, що як психолог проводить заняття з ОСОБА_4 , які свідчать про те, що біологічний батько дитини не приділяє належної уваги сину. Біологічного батька, дитина вважає хрещеним батьком.

Свідок ОСОБА_16 , яка є подругою позивача, суду пояснила, що майже кожного дня буває вдома у ОСОБА_1 , вони разом займаються волонтерством з 2022 року. За цей час жодного разу, її першого чоловіка не бачила. ОСОБА_4 мало говорить про батька ОСОБА_11 .

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_17 , яка є подругою позивача, суду пояснила, що дуже часто буває вдома у ОСОБА_1 . Зі слів позивачки чула, що батько бачиться зі сином дуже рідко.

Свідок ОСОБА_18 , яка є тіткою відповідача пояснила, що їй особисто відомо про те, що відповідач приймає участь у вихованні та спілкуванні із сином ОСОБА_4 , проводить із останнім вільний час, так як не раз, під час їх спільного відпочинку, приїжджали разом із ОСОБА_4 до неї на роботу. Останній раз вони зустрічались 25 грудня 2024 року на ОСОБА_19 у її будинку, де також був ОСОБА_4 .

Згідно висновку органу опіки та піклування щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затвердженого рішення виконавчого комітету Великоберезовицької селищної ради від 13 травня 2024 року за № 174 встановлено, що орган опіки та піклування вважає недоцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , відносно сина ОСОБА_4 .

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до вимог частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з вимогами частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

Відповідно до вимог статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Вказані правові висновки викладені в Постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 25 січня 2023 року у справі № 462/4705/19.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що батько чи мати ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, і, такі засоби впливу виявилися безрезультатними.

Відповідно до вимог частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте потрібно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку треба враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).

У § 54, 57, 58 рішення ЄСПЛ «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

В оцінці обставин справи, суд, виходить з того, що першочергове значення мають якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відповідно до вимог статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тож певна обставина може вважатися доведеною, якщо інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

В оцінці доводів позову суд застосовує системний аналіз норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та враховує, що позбавлення батьківських прав як крайній захід впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Позивач звертаючись до суду із вказаним позовом, посилався на те, що відповідач не бере участі у вихованні дитини, не цікавиться сином, не виконує батьківські обов`язки, що є достатньою підставою для позбавлення його батьківських прав та відповідатиме інтересам дитини. При цьому, раніше за рішенням суду до відповідача застосовано попередження про необхідність зміни свого ставлення до дитини. Однак, і після рішення суду, відповідач своєї поведінки по відношенню до сина не змінив.

Водночас, при розгляді даної справи судом не встановлено, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, оскільки такі обставини не підтверджені належними та достатніми доказами.

Як вже зазначалось судом, умовою по ухиленню від обов`язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена п. 2. ч.1 ст. 164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками. Відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідача відносно дитини в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до роз`яснень викладених у постанові Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 за №3, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відповідно до вимог ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю (батьком).

Також, Верховних Суд у справі №211/559/16-ц від 01.11.2017 року зауважив, що позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини та допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Суд критично оцінює довідки з навчального закладу, в якому навчається дитина, та інші письмові докази, подані позивачем, оскільки такі докази не є достатніми доказами для позбавлення відповідачки батьківських прав, так як беззаперечно не підтверджують факт свідомого ухилення відповідача від виконання обов`язків з виховання дитини.

Також суд критично оцінює покази свідків, які є близькими друзями та знайомими позивача, а тому вони можуть бути зацікавленими в результатах розгляду справи.

Більше того, надані ними пояснення не підтверджують обставин, які б свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання батьківських обов`язків відносно дитини.

Суд приймає до уваги висновок органу опіки та піклування про недоцільність позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки такий висновок узгоджується з іншими доказами, наявними у справі та не суперечить їм.

Таким чином, суд вважає, що позивачем не доведено, що поведінка відповідача відносно дитини є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов`язками та наявність в його діях вини.

Навпаки, в судовому засідання встановлено, що відповідач в силу свого вільного часу та матеріального стану, спілкується із сином, проводить з ним вільний час, відвідує заклади відпочинку, на підтвердження чого надав деякі фотознімки. Вказані обставини також підтверджуються показами свідка ОСОБА_18 , експертним висновком та не заперечуються самою позивачкою,

Наданий позивачем суду експертний висновок про стан психосоціального розвитку ОСОБА_3 та особливості його психоемоційного ставлення до батьків і внутрісімейних відносин від 05 липня 2024 року, сформований доктор психологічних наук, професором А.Н Гірняк , жодним чином не підтверджує та не містить будь-яких фактів щодо неналежного виконання відповідачем своїх батьківських обов`язків по вихованню сина, ухилення останнього від участі у вихованні сина. Навпаки, у вказаному висновку експертом зазначено, що ОСОБА_4 подобається проводити час із батьком ОСОБА_11 , їздити на озеро, кататися на самокаті, відвідувати розважальні центри та отримувати від нього подарунки, що свідчить про те, що відповідач приймає участь у вихованні, житті сина та спілкуванні з ним.

Більше того, відповідач був присутній на кожному засіданні, надавав свої доводи та заперечення, заперечував щодо позбавлення батьківських прав, що підтверджує його інтерес до сина.

Ті обставини, що батько не так часто проводить час із сином та не в такій формі, як того бажає мати, без надання доказів його винної поведінки та свідомого нехтування ним своїми батьківськими обов`язками, не є підставою для позбавлення батьківських прав.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_4 не забезпечуватиме інтересів самої дитини.

Вказані обставини також підтверджується висновком органу опіки про недоцільність позбавляти відповідача батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 .

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, позивач не довела та не надала суду доказів того, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення батька по відношенню до дитини батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання батьківських обов`язків відносно дитини.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи та те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які порушують батьківські обов`язки, суд вважає, що у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення відповідача батьківських прав щодо сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 81, 259, 263, 265, 268, 273, 280-289, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей Великоберезовицької селищної ради про позбавлення батьківських прав, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , останнє відоме зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_2 , адреса місця проживання - АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 .

Третя особа: Служба у справах дітей Великоберезовицької селищної ради, адреса місця знаходження - вул. Микулинецька, 42, смт. Велика Березовиця, Тернопільського району, Тернопільської області, код ЄДРПОУ 44305527.

Повне судове рішення складено 10 березня 2025 року.

Головуюча І.М. Черніцька