Постанова

від 27.02.2025 по справі 598/2247/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 598/2247/24Головуючий у 1-й інстанції Левків А.І Провадження № 22-ц/817/191/25 Доповідач - Костів О.З.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2025 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Хома М. В., Храпак Н. М.,

з участю секретаря - Дідух М.Є.

представника відповідачки ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №598/2247/24 за апеляційною скаргою акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» на рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 19 листопада 2024 року (ухвалене суддею Левківим А.І., повний текст якого складено 19 листопада 2024 року) в справі за позовом акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2024 року акціонерне товариство «Комерційний банк «Глобус» (далі АТ «КБ «Глобус», позивач, апелянт) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтовано тим, що 03 січня 2018 року між АТ «КБ «Глобус» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, згідно якого відповідачці надано кредитний ліміт (овердрафт) в розмірі 56000 грн зі сплатою 36% річних за користування кредитом, строком дії з 03 січня 2018 року по 01 січня 2020 року. Позивач надав відповідачці кредит, виконавши свої умови договору. Відповідачка зі свого боку не виконала умови кредитного договору та кредитні кошти не повернула, внаслідок чого станом на 01 березня 2024 року заборгованість за вказаним кредитним договором становить 9511749 грн, з яких 53928.04 грн прострочена заборгованість по кредиту, 41189.45 грн прострочена заборгованість по процентам.

У зв`язку з наведеним позивач просив суд стягнути з відповідачки 95117.49 грн заборгованості за договором кредиту від 03 січня 2018 року.

Рішенням Збаразького районного суду Тернопільської області від 19 листопада 2024 року в задоволенні позову АТ «КБ «Глобус» відмовлено, у зв`язку із пропуском строку позовної давності.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, АТ «КБ «Глобус», в інтересах якого діє адвокат Прохоренко В.П., подало на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам.

Апеляційна скарга мотивована тим, що 24 лютого 2022 року російською федерацією здійснено військову агресію проти України, що стало підставою для введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Воєнний стан на теперішній час продовжено до 07 лютого 2025 року.

Таким чином, суд неправомірно задовольнив заяву відповідача про застосування строку позовної давності, оскільки встановлена статтею 257 ЦК України загальна позовна давність тривалістю у три роки, яка мала закінчитися 02 січня 2023 року, продовжена до закінчення дії воєнного стану відповідно до положень п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

У зв`язку з наведеним просить рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 19 листопада 2024 року скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу від учасників по справі до суду не надходив.

В судовому засіданні представник відповідачки адвокат Братівник І.В., проти апеляційної скарги заперечив та просив рішення суду залишити без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату час та місце розгляду.

Крім того, 27 лютого 2025 року на адресу Тернопільського апеляційного суду від представника позивача Малої В.В. через систему «Електронний суд» надійшла заява про розгляд справи за відсутності сторони позивача та в якій зазначено, що представник підтримує подану апеляційну скаргу.

Апеляційна скарга подана лише в частині застосування наслідків пропуску строку позовної давності, а тому в іншій частині рішення суду, колегією суддів не переглядається.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідачки, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає не повністю.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено наступні обставини.

03 січня 2018 року між АТ КБ «Глобус» (кредитодавець) та ОСОБА_3 (позичальник) укладено кредитний договір, шляхом підписання заяви-анкети, згідно якого відповідачці надано кредит в розмірі 56000 грн, зі сплатою 36% річних за користування кредитом, строком дії з 03 січня 2018 року по 01 січня 2020 року (а.с.11).

Згідно розрахунку заборгованості по даному кредитному договору станом на 01 березня 2024 року розмір заборгованості становить 95117.49 грн, з яких:

- 53928,04 грн заборгованість за кредитом;

- 41189.45 грн заборгованість за відсотками (а.с.26).

Сторонами визнано той факт, що між ними існують кредитні правовідносини.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. […] Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладений обов`язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду був пропущений ним з поважних причин.

Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 904/3405/19.

Звертаючись до суду із даним позовом АТ «КБ «Глобус» посилалося на те, що

ОСОБА_3 не виконала умови кредитного договору та кредитні кошти не повернула внаслідок чого, станом на 01 березня 2024 року заборгованість за вказаним кредитним договором становить 95117.49 грн.

З матеріалів справи вбачається, що представник відповідачки - адвокат Братівник І.В. подав суду першої інстанції заяву про застосування строку позовної давності, в якій просив відмовити у задоволенні позовних вимог в зв`язку з пропуском позовної давності, тобто строку звернення до суду за захистом порушеного права.

З вказаними доводами суд першої інстанції погодився та відмовив у задоволенні вищевказаних позовних вимог у зв`язку із пропуском строку позовної давності. При цьому судом встановлено порушення відповідачкою прав позивача.

Колегія суддів переглядає оскаржуване рішення лише в межах доводів апеляційної скарги АТ «КБ «Глобус».

Відмовляючи у задоволені позовних вимог АТ «КБ «Глобус» суд першої інстанції виходив з того, що у позивача право на звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором виникло 02 січня 2020 року, тобто після закінчення строку дії договору, проте позивач із даним позовом до суду звернувся тільки 16 вересня 2024 року, тобто після спливу трирічного строку звернення до суду, що є самостійною підставою для відмови у позові відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України.

Суд апеляційної інстанції не погоджується із вказаним висновком з наступних підстав.

У відповідності до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільним кодексом України визначено два види строків позовної давності:

а) загальний;

б) спеціальні.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Загальні строки позовної давності є абстрактними, поширюються на всі цивільні правовідносини, за винятком тих, щодо яких законом встановлений інший строк або які взагалі виведені з-під дії строків позовної давності.

Загальний строк позовної давності складає три роки і не залежить від суб`єктного складу правовідносин (стаття 257 ЦК України).

Спеціальна позовна давність визначена статтею 258 ЦК України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Інститут позовної давності має на меті, зокрема, гарантувати правову визначеність, забезпечення захисту порушених прав, притягнення до відповідальності. Також він стимулює уповноважену особу до активних дій щодо реалізації належного їй права під загрозою його втрати, запобігає несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.

Рівність і недискримінація є одними із основних принципів реалізації прав людини.

Виходячи із взаємозв`язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню.

Крім того, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (далі Указ) в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року та діє до теперішнього часу.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 19 наступного змісту: «у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Законом України від 18 листопада 2023 року № 3450-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 19 наступного змісту: «у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

У пункті 19 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 17 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки зупинено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії воєнного стану у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Отже карантин введено на території України з 12 березня 2020 року по 30 червня 2023 року. Однак в Україні також введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року до теперішнього часу.

Таким чином з 12 березня 2020 року та станом на теперішній час строки позовної давності, визначені ЦК України, не можуть вважатися пропущеними чи закінченими до моменту дії воєнного стану в Україні.

З огляду на викладене та приписи статей 256, 257 ЦК України, на встановлений Кабінетом Міністрів України карантин з 12 березня 2020 року, на набрання чинності Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX щодо продовження строків позовної давності на час дії карантину - 02 квітня 2020 року, на введений Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 воєнний стан з 24 лютого 2022 року, на пункту 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, а також на встановлені судом обставини, а саме, дату звернення АТ «КБ «Глобус» із даною позовною заявою до суду 27 серпня 2024 року (трек-номер 0600956005466) та період дії кредитного договору з 03 січня 2018 року по 01 січня 2020 року, нарахування АТ «КБ «Глобус» заборгованості, що становить з 03 січня 2018 року по 01 березня 2024 року, трирічний строк позовної давності щодо вимог у даній справі заявником не пропущено.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22 вересня 2022 року у cправі № 920/724/21, від 31 травня 2022 року у cправі №926/1812/21, від 22 червня 2022 року у справі № 916/1157/21.

Таким чином доводи апеляційної скарги АТ «КБ «Глобус» знаходять своє підтвердження.

Колегія суддів зазначає, що сторона відповідача розпорядилася своїми процесуальними правами та не оскаржила рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 19 листопада 2024 року в частині визнання позовних вимог обґрунтованими.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що існують правові підстави для стягнення з ОСОБА_3 95117.49 грн заборгованості за договором кредиту від 03 січня 2018 року.

Посилання сторони відповідача на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі №990/115/22, колегія суддів враховує, однак зазначає, що у вказаній справі касаційним судом зроблено правовий висновок про те, що сам собою факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку.

Апеляційний суд зазначає, що процесуальні строки це строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії учасниками судового процесу. Види процесуальних строків, їх початок і закінчення, а також наслідки їх пропуску в різних видах судочинства здебільшого мають спільні ознаки (гл.6 Цивільного процесуального кодексу України, гл.6 Господарського процесуального кодексу України, гл.6 Кодексу адміністративного судочинства України). У разі пропуску процесуального строку (як встановленого законом, так і судом) право на вчинення відповідних процесуальних дій втрачається. На відміну від позовної давності, процесуальні строки спрямовані на обмеження у реалізації саме процесуальних прав осіб у відповідному судочинстві.

Натомість позовна давність, яка не є процесуальним строком, врегульована нормами ЦК, щодо яких зазначеним Законом зміни не вносились.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності.

Такий висновок викладено у постанові у Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суд від 07 вересня 2022 року у справі №910/10569/21.

В той же час у справі, яка переглядається апеляційним судом, вирішується питання застосування строку позовної давності, тобто матеріального строку, визначеного статтями 256-257 ЦК України.

З огляду на викладене, правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22 не підлягає до застосування у справі №598/2247/24, оскільки визначені правовідносини у вказаних справах не є тотожними.

У відповідності до статтей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини другої статті 89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду і ухвалення нового, яким у позовна заява підлягає до задоволення.

Щодо вирішення питання судових витрат.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Із платіжної інструкції №9 від 23 серпня 2024 року вбачається, що АТ «КБ «Глобус» за подачу позовної заяви сплатило судовий збір у сумі 3028 грн.

Із платіжної інструкції № 20702 від 06 грудня 2024 року вбачається, що АТ «КБ «Глобус» за апеляційний розгляд даної справи сплатило судовий збір у розмірі 4542 грн.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, з відповідачки слід стягнути на користь позивача 7570грн судового збору за розгляд даної справи.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» задовольнити.

Рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 19 листопада 2024 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» 95117 (дев`яносто п`ять тисяч сто сімнадцять) гривень 49 копійок заборгованості за кредитним договором, з яких:

- 53928 (п`ятдесят три тисячі дев`ятсот двадцять вісім) гривень 04 копійки - прострочена заборгованість за кредитом;

- 41189 (сорок одна тисяча сто вісімдесят дев`ять) гривень 45 копійок прострочена заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» судовий збір за розгляд даної справи в розмірі 7570 (сім тисяч сімдесят) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повного тексту постанови 10 березня 2025 року.

Реквізити учасників:

Позивач: акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус», адреса: м.Київ, Куріневський провулок, 19/5, код ЄДРПОУ 35591059.

Відповідачка: ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Головуючий: О.З. Костів

Судді: М.В. Хома

Н.М. Храпак