Рішення від 04.03.2025 по справі 585/101/25

Справа № 585/101/25

Номер провадження 2/585/239/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2025 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області у складі: головуючого - судді Євлах О.О., за участі: секретаря - Безручко О.П.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ромни в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за позовом: ОСОБА_2 ,

представник позивача: ОСОБА_1 ,

до

відповідача: ОСОБА_3 ,

треті особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Служба у справах дітей та сім"ї Бориспільської міської ради, Служба у справах дітей та сім"ї Роменської міської ради

вимоги позивача: про самостійне виховання та утримання дитини ,

негайно після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив рішення про наступне :В С Т А Н О В И В :

І. Стислий виклад позиції сторін.

1. ОСОБА_2 (далі позивач), представник позивача - ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про самостійне виховання та утримання дитини.

2. Позовну заяву обґрунтував тим, що він у період з 01.03.2008 року по 22.03.2017 року перебував з відповідачкою у шлюбі. Від шлюбу сторони мають малолітню доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 22.03.2017 р. шлюб між сторонами було розірвано. З 2015 року матір дитини самоусунулась від своїх обов"язків, а саме: виховання, утримання та навіть спілкування з донькою. Дитина залишилася проживати з ним за адресою: АДРЕСА_1 . На даний час фактичне місце проживання матері дитини невідоме, з ним та дитиною спілкування вона не підтримує, неодноразові спроби налаштувати контакт з матір"ю через близьких родичів не здобули позитивного результату, матеріально дитину не забезпечує. Заявником у 2021 році було придбано квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , де після закінчення ОСОБА_5 навчання в ліцеї, вона стала проживати разом з батьком. Дитина постійно проживала та має бажання й надалі проживати з батьком. З врахуванням того, що матір дитини категорично протягом значного періоду часу не бере участь у вихованні доньки,натомість заявник постійно протягом значного періоду життя дитини виховує та утримує дитину, вважає за необхідне, з метою забезпечення принципу найкращих інтересів дитини, визнати за батьком самостійне виховання та утримання дитини.

3. Відповідач заперечень проти позову не висловила.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

4. Від позивача до суду надійшла заява, в якій позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити. В Додаткових пояснення наданих суду зазначив, що в матеріалах справи знаходиться акт обстеження житлово-побутових умов від 02.04.2024 року складений депутатом Бориспільської міської ради Шевц В.О. Відповідно до цього акту в квартиру АДРЕСА_3 проживають ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . ОСОБА_7 є матір`ю ОСОБА_6 На даний час матір ОСОБА_8 починаючи з травня 2024 року проходить військову службу. Позивач просив врахувати, що він є фактично єдиною особою, яка піклується та доглядає за дітьми, тобто є єдиним опікуном неповнолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_8 . (а.с.52).

5. Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, про день і час розгляду справи повідомлена належним чином. Клопотання про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи за її обов`язкової участі суду не надала.

Треті особи в судове засідання не з`явилися.

Від Служби у справах дітей та сім`ї Бориспільської міської ради надійшло клопотання про розгляд справи у їх відсутності.

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

6. Ухвалою суду від 13 січня 2025 року було постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

7.Ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 15 січня 2025 року, було постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

8. Судом встановлено, що до суду звернувся ОСОБА_2 (а. с. 7).

9. Відповідно до свідоцтва про народження № НОМЕР_1 , виданого (повторно) 15 липня 2022 року Роменським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Роменському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), ОСОБА_9 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , її батьками вказані - ОСОБА_2 та ОСОБА_10 (а.с.6 зворот).

10. Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 22.03.2017 року, було розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_10 , зареєстрований 01 березня 2008 року у відділі реєстрації актів цивільного стану по м. Ромни Роменського міськрайонного управління юстиції Сумської області, актовий запис № 31; ОСОБА_10 змінено прізвище на дошлюбне - ОСОБА_11 . (а. с. 8 зворот).

11.Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 26.03.2021 року ОСОБА_2 придбав квартиру за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 9 зворот).

12. ОСОБА_4 разом з батьком проживає за за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується актом обстеження житлово-побутових умов від 02.04.2024 р., складеним депутатом Бориспільської міської ради Шевц В.О. (а. с. 9).

13.На адвокатський запит від 11.09.2024 р., адміністрацією КЗ «РОМЕНСЬКИЙ ЛІЦЕЙ № 4 РОМЕНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ ІМЕНІ ГЕРОЯ УКРАЇНИ ТЕТЯНИ МАРКУС» надано відповідь № 01-19/220 від 19.08.2024 року, про те, що ОСОБА_4 закінчила навчальний заклад в2023 р.; вихованням дитини займався батько - ОСОБА_2 , допомагав та підтримував доньку у навчанні, брав активну участь у її шкільному житті; постійно цікавився успішністю доньки, відвідував батьківські збори, постійно був на телефонному зв`язку з класним керівником; натомість, мати - ОСОБА_10 батьківські збори не відвідувала, з класним керівником та учителями не спілкувалась, за спостереженнями класного керівника, мати не брала участі у вихованні доньки ОСОБА_12 (а. с. 10).

14. З довідки ФОП ОСОБА_13 від 17.09.2024р. вбачається, що ОСОБА_4 перебуває на обліку в сімейного лікаря ОСОБА_14 ; ОСОБА_2 батько ОСОБА_4 приймає активну участь у забезпеченні медичного догляду та лікуванні дитини; ОСОБА_10 в забезпеченні медичного догляду та лікуванні дитини участі не приймає; на прийом з дитиною не з"являлася (а. с. 10).

15. З довідки про наявність рахунку від 22.11.2024 р. вбачається, що ОСОБА_4 має картковий рахунок у monobank, 25.10.2024 р. був здійснений перевипуск картки з НОМЕР_2 на НОМЕР_3 (а. с. 11 зворот).

ОСОБА_2 неодноразово відправляв грошові перекази на карткові рахунки ОСОБА_4 , що підтверджується квитанціями від 31.12.2022р., 04.02.2023р., 10.02.2023р., 01.03.2023р., 05.06.2023р., 22.06.2023р., 27.07.2023р., 04.08.2023р., 17.08.2023р., 04.09.2023р., 12.09.2023р., 29.10.2023р., 04.11.2023р., 06.12.2023р., 21.12.2023р., 27.12.2023р., 13.01.2024р., 14.05.2024р., 28.05.2024р., 05.06.2024р., 28.09.2024р., 01.11.2024р., доданими до матеріалів справи (а. с. 12-23).

V. Норми права.

16. Відповідно до ч. 3ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 р., в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

У відповідності до вимог ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Конвенція про права дитини в пункті 3 статті 9 закріпила принцип, за яким держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

За приписами ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає.

Положеннями частин 1, 2 ст. 161 СК України визначено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

З аналізу практики Європейського суду з прав людини встановлено, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Положеннями ст. 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) зазначено, що «тлумачення ч. 1 ст. 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

У свою чергу поняття «розлучення дитини та матері» не є тотожним поняттю «визначення різних місць проживання матері та дитини», оскільки мати дитини у разі визначення місця проживання дитини з батьком не обмежена у своєму праві на спілкування з дитиною, турботу відносно дитини та участь у вихованні дитини і може реалізувати свої права шляхом домовленості з батьком дитини щодо встановлення часу та порядку спілкування з дитиною або за рішенням органу опіки та піклування чи за судовим рішенням з цього питання.

Таким чином, положення статті 6 Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, не можна тлумачити таким чином, що у матері малолітньої дитини є перевага перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини.

Як роз`яснено у п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21 грудня 2007 року, при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з`ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати.

Питання регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (ст. 1 СК України).

Згідно ч. 1 ст. 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та125 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Права та обов`язки батьків щодо виховання дитини передбачені ст.ст. 150-151 СК України.

Відповідно до ст. 150 Сімейного Кодексу України, батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно із ч. 2, 5 ст. 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Стаття 155 СК України вказує, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.

Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

За п. 2 ч. 1ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;

Відповідно до ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

За змістом статті 31 ЦК України, малолітньою особою є дитина віком до чотирнадцяти років.

Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Як визначено ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. При цьому, у відповідності до положень ч.ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів, в той час як батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні, та мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Як визначено частинами 1-3 статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини,зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню (ч. 4 ст. 157 СК України).

Отже,Сімейним кодексом України чітко передбачено, що мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони в шлюбі між собою. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Одним із способів виконання батьками обов`язку утримувати дитину є стягнення аліментів за домовленістю сторін або за рішенням суду.

Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно з п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Частина перша ст. 319 ЦПК України зобов`язує суд у рішенні про встановлення факту, що має юридичне значення, серед іншого зазначити мету встановлення факту.

Таким чином за змістом наведених норм чинного законодавства з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» чоловіки призовного віку, які самостійно виховують дитину до 18 років, мають право на відстрочку від мобілізації.

VI. Оцінка суду.

17. З аналізу наведених вище норм встановлено, що права і обов`язки батьків щодо їхній дітей визначені Сімейним кодексом України, а їхня реалізація у цьому випадку визначена Договором між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини.

Отже, пріоритет у визначенні місця проживання дитини та участі у її вихованні законодавством надано саме батькам. Батьки наділені правами для захисту прав та інтересів дитини, і інші особи або державні органи можуть долучатися до цього лише у разі невиконання, чи неналежного виконання батьками їх батьківських обов`язків, та, відповідно порушення прав та інтересів дитини.

Законодавчо встановлено, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Статтею 13 Цивільного кодексу передбачено, що: цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов`язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Аналіз зазначених норм Закону, дає суду підстави стверджувати, що такий факт, як відсутність участі матері (батька) у вихованні дитини може бути підтверджений за рішенням суду виключно в разі вирішення питання щодо позбавлення особи батьківських прав і не може бути самостійного вимогою до одного з батьків.

А тому, з наведеного вище слідує, що встановлення факту самостійного виховання неповнолітньої дитини можливе в ході вирішення питання про позбавлення одного з батьків батьківських прав та встановлення обставин невиконання одним із батьків батьківських обов`язків.

Крім того, позивачем не надано доказів того, що факт самостійного виховання ним доньки ОСОБА_5 кимось оспорюється чи не визнається.

Також, на підтвердження факту самостійного виховання неповнолітньої дитини, позивачем надано суду докази, які містять суперечливі відомості. Так, в акті обстеження житло-побутових умов зазначено, що ОСОБА_5 проживає з батьком за адресою: АДРЕСА_2 , з 2021 року. В той же час, КЗ «Роменський ліцей № 4 повідомляє про те, що ОСОБА_4 закінчила навчальний заклад в2023 р., та ОСОБА_5 перебуває на обліку в сімейного лікаря, який знаходиться в м.Ромни. Всі ці суперечності, дають суду підстави прийти до висновку, що та обставина, що неповнолітня ОСОБА_5 на сьогоднішній день проживає разом із батьком, не свідчить про самостійне виховання ним дитини.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до переконання про відмову в задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 , щодо встановлення факту самостійного виховання дитини, з підстав її необґрунтованості та недоведеності.

VII. Судові витрати.

18. Відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до квитанції від 03.01.2025 року позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 968,96 грн.

Враховуючи, що суд відмовив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , сплачений ним судовий збір при зверненні до суду, відповідно до ст.141 ЦПК України, слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 76-81, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, Суд,-

У Х В А Л И В :

1. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: ІНФОРМАЦІЯ_4 ,Служба у справах дітей та сім"ї Бориспільської міської ради, Служба у справах дітей та сім"ї Роменської міської ради, про самостійне виховання та утримання дитини - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Роменський міськрайонний суд Сумської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Представник позивача: ОСОБА_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_5 .

Третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_6 .

Третя особа: Служба у справах дітей Роменської Державної адміністрації Сумської області, адреса реєстрації: Сумська область, м. Ромни, б - р Шевченка, 11, код ЄДРПОУ 35960185.

Третя особа: Служба у справах дітей та сім"ї Бориспільської міської ради, адреса: ЄДРПОУ 38572086, адреса: 08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Бежівка, 1.

Повний текст рішення виготовлено 11 березня 2025 року.

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО

МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ Оксана ЄВЛАХ