Рішення від 25.02.2025 по справі 338/195/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/195/24

25 лютого 2025 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді Куценка О.О., секретаря судового засідання Двібородчин І.В. за участі: позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 представників відповідачів: Старовойт В.П., Стасіва В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Державної іпотечної установи, Міністерства внутрішніх справ України в особі Департаменту майна та ресурсів, Богородчанської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області про визнання протиправною бездіяльність та передачу у спільну часткову власність квартири,

в с т а н о в и в:

В позові зазначив, що працював в систему управління внутрішніх справ з 1993 року. За поданням керівництва УМВС в Івано-Франківській області, рішенням виконкому Богородчанської селищної ради від 28 січня 2010 року №11, йому була виділена службова квартира АДРЕСА_1 .

30 січня 2010 року видано ордер на право зайняття службового житлового приміщення на сім`ю у складі 4 осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Рішенням виконкому Богородчанської селищної ради від 11 липня 2023 року №857-498/2023 вказана квартира виключена з числа службових.

Спірна квартира була придбана Державною іпотечною установою та 04 травня 2012 року безоплатно передана в управління Міністерству внутрішніх справ України, про що свідчить акт приймання-передачі.

Згідно зі свідоцтвом про право власності, виданим виконкомом Богородчанської селищної ради від 20 січня 2010 року, власником квартири є державна іпотечна установа.

Відповідно до ч.4 ст.5 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» право на приватизацію квартир державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах.

З метою реалізації свого права на приватизацію житла позивачі звертались до кожного із відповідачів із заявами про передачу спірної квартири у приватну спільну часткову власність.

Листом від 01 вересня 2023 року селищний голова селища Богородчани повідомив їх, що квартира належить на праві власності Державній іпотечній установі, тому виконком селищної ради не вправі вирішувати це питання.

На їх звернення листом від 23 листопада 2023 року Державна іпотечна установа повідомила, що 04 травня 2012 року квартира передана безоплатно в управління Міністерству внутрішніх справ України та списана з балансу Державної іпотечної установи.

Міністерство внутрішніх справ України та Ліквідаційна комісія УМВС в Івано-Франківській області листами від 26 жовтня 2023 року та 04 січня 2024 року рекомендували звертатись з даним питанням до Богородчанської селищної ради, так як квартира на їх балансі не перебуває.

В зв`язку з викладеним позивачі позбавлені можливості вирішити зазначене питання у позасудовому порядку.

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 частково використали своє право на приватизацію житла по 8,52 метри квадратних, кожний при нормі 23 метри квадратних. Позивач ОСОБА_4 таким правом не скористався.

Згідно із Витягом з бухгалтерського балансового рахунку Державної іпотечної установи вартість квартири АДРЕСА_2 складає 332 640 грн.

Посилаючись на ст.5 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду», ст.9 ЖК України просили суд, безоплатно передати позивачам у спільну часткову власність квартиру АДРЕСА_1 .

Заявою про уточнення позовних вимог (а.с.162) позивачі просили суд, визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України в особі Департаменту майна та ресурсів, щодо нездійснення в установленому законодавством порядку державної реєстрації речового права на квартиру АДРЕСА_3 .

Зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України зареєструвати за собою право оперативного управління на квартиру АДРЕСА_3 та після здійснення цих дій передати її позивачам у спільну часткову власність.

Ухвалою суду від 07 лютого 2024 року було відкрито провадження по справі.

Ухвалою суду від 20 травня 2024 року було закрито підготовче провадження по справі та справа була призначена до судового розгляду.

В судовому засіданні позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтримали доводи позову та просили його задовольнити у повному обсязі.

Позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надіслали заяви про розгляд справи за їх відсутності (а.с.62,63).

Представник відповідача Державної іпотечної установи ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснив, що фактично до Відповідача Державної іпотечної установи позивачами вимог не заявлено, а тому просив вирішити справу на розсуд суду.

Представник відповідача Богородчанської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області у судовому засіданні ОСОБА_6 не мав заперечень проти заявленого позову.

Представник відповідача Міністерства внутрішніх справ України в особі Департаменту майна та ресурсів Зайченко С.С. у судове засідання не з`явився про причини неявки суд не повідомив.

У відзиві на позовну заяву(а.с.65-72) представник відповідача Міністерства внутрішніх справ України в особі Департаменту майна та ресурсів, ОСОБА_7 зазначив, що позивачами обрано невірний спосіб захисту своїх прав, доводи позовної заяви є безпідставними та такими що не грунтуються на фактичних обставинах справи, а тому просив відмовити у задоволені позову.

Вислухавши учасників, дослідивши матеріали справи суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до ордеру на службове житлове приміщення №5 від 30 січня 2010 року, який виданий ОСОБА_1 , сім`я якого складається із 4 осіб: дружина - ОСОБА_2 ,сини - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , надано право зайняття службового житлового приміщення квартири АДРЕСА_1 (а.с.7).

Відповідно до рішення виконавчого комітету Богородчанської селищної ради від 11 липня 2023 року №857-498/2023, квартира АДРЕСА_1 виключена з числа службових та передана для постійного проживання разом із членами сім`ї ОСОБА_1 (а.с.8).

Згідно довідки виданої виконавчим комітетом Богородчанської селищної ради від 10 лютого 2015 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно проживає в квартирі АДРЕСА_3 та має склад сім`ї: дружина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.9).

Згідно довідки департаменту комунального господарства, транспорту і зв`язку від 03 березня 2015 року №5 (а.с.18), ОСОБА_1 проживає в квартирі АДРЕСА_3 , має право на безоплатну приватизацію житла (використано в обсязі 8,52 метри квадратних при нормі 23,00 метри квадратних площі).

Згідно довідки департаменту комунального господарства, транспорту і зв`язку від 03 березня 2015 року №6 (а.с.19), ОСОБА_2 проживає в квартирі АДРЕСА_3 , має право на безоплатну приватизацію житла (використано в обсязі 8,52 метри квадратних при нормі 23,00 метри квадратних площі).

Згідно довідки департаменту комунального господарства, транспорту і зв`язку від 03 березня 2015 року №11 (а.с.20), ОСОБА_3 проживає в квартирі АДРЕСА_3 , має право на безоплатну приватизацію житла (використано в обсязі 8,52 метри квадратних при нормі 23,00 метри квадратних площі).

Згідно довідки департаменту комунального господарства, транспорту і зв`язку від 18 червня 2015 року №87 (а.с.21), ОСОБА_4 проживає в квартирі АДРЕСА_3 , має право на безоплатну приватизацію житла та таке право не використано.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, від 11 лютого 2015 року щодо ОСОБА_1 , відсутні відомості щодо зареєстрованого на праві власності нерухомого майна (а.с.22).

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, від 10 лютого 2015 року щодо ОСОБА_2 , відсутні відомості щодо зареєстрованого на праві власності нерухомого майна (а.с.23).

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, від 10 лютого 2015 року щодо ОСОБА_3 , відсутні відомості щодо зареєстрованого на праві власності нерухомого майна (а.с.24).

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, від 02 липня 2015 року щодо ОСОБА_4 , відсутні відомості щодо зареєстрованого на праві власності нерухомого майна (а.с.25).

Згідно до копії технічного паспорта квартира АДРЕСА_2 , розміщена на п`ятому поверсі шестиповерхового будинку, складається із трьох кімнат площею: 12,3 квадратних метри, 15,8 квадратних метри, 18,6 квадратних метри, житлова площа квартири 46.7 квадратних метри, розташована в корпусі АДРЕСА_4 (а.с.26-27).

Відповідно до копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 20 жовтня 2010 року, та Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 20 січня 2010 року власником квартири АДРЕСА_3 є державна іпотечна установа (а.с.28,29).

Відповідно до акту приймання-передачі квартир придбаних Державною іпотечною установою від 04 травня 2012 року, квартира АДРЕСА_1 , яка була придбана Державною іпотечною установою безоплатно передана в управління Міністерства внутрішніх справ України (а.с.30).

Згідно із Витягом з бухгалтерського балансового рахунку Державної іпотечної установи вартість квартири АДРЕСА_3 , складає 332 640 грн.(а.с.31).

З листа голови Богородчанської селищної ради від 01 вересня 2023 року №п/726, на заяву ОСОБА_1 , щодо приватизації квартири АДРЕСА_3 , повідомлено, що квартира належить на праві власності Державній іпотечній установі (а.с.32).

З листа заступника голови комісії з реорганізації Державної іпотечної установи від 22 листопада 2023 року №3655/15/3, ОСОБА_1 повідомлено, що відповідно до акту приймання-передачі квартир придбаних Державною іпотечною установою від 04 травня 2012 року, квартира АДРЕСА_1 , яка була придбана Державною іпотечною установою безоплатно передана в управління Міністерства внутрішніх справ України. Станом на дату підготовки листа, спірна квартира не перебуває на балансі державної іпотечної установи, а тому у них відсутні правові підстави для її передачі ОСОБА_1 та членам його сім`ї у приватну спільну часткову власність (а.с.33).

Згідно до листа Голови ліквідаційної комісії Міністерства внутрішніх справ України від 26 жовтня 2023 року №944/108/31-2023, та листа заступника директора начальника управління нерухомого майна та енергоменеджменту Міністерства внутрішніх справ України Перепічку М.М. повідомлено, що в Мністерстві внутрішніх справ України відсутній уповноважений орган приватизації та на балансі Ліквідаційної комісії УМВС України в Івано-Франківській області квартира АДРЕСА_3 не перебуває та рекомендовано звернутись з питань приватизації квартири до Богородчанської селищної ради (а.с.34,35).

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

За вимогами ст.12,13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Закон України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» регулює відносини, пов`язані з передачею об`єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст. Ініціатива щодо передачі об`єктів права державної та комунальної власності може виходити відповідно від органів, уповноважених управляти державним майном, Національної академії наук, інших аналогічних самоврядних організацій, яким передано в користування державне майно (далі - самоврядні організації), місцевих органів виконавчої влади, відповідних органів місцевого самоврядування (стаття 3).

Об`єктами передачі згідно за частиною 1 статті 2 цього закону є в т.ч. нерухоме майно (будівлі, споруди, у тому числі приміщення (після виділення їх в окрему облікову одиницю (інвентарний об`єкт) на підставі розподільного балансу), інше окреме індивідуально визначене майно підприємств, об`єкти житлового фонду.

Передача об`єктів з державної у комунальну власність здійснюється за рішенням відповідних органів, визначених частиною 1 статті 4 цього ж закону та за наявності згоди відповідних сільських, селищних, міських, рад, а також погодженням пропозицій належними органами за статтею 4.

Постановою КМУ № 855 від27 липня 2011 року«Деякі питання передачі квартир, придбаних Державною іпотечною установою» затверджено Порядок, який передбачав механізм безоплатної передачі квартир, що придбані Державною іпотечною установою відповідно до актів Кабінету Міністрів України, закріплені за нею на праві повного господарського відання та перебувають на її балансі (далі - квартири), визначеним у таких актах органам.

Також було визначено випадки, за яких квартири передаються безоплатно відповідно до актів Кабінету Міністрів України: 1) в управління відповідного органу (Міноборони, МВС, МНС, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, ДПтС, Управління державної охорони, Офісу Генерального прокурора);2) з державної власності у комунальну власність територіальних громад.

У спірному випадку, за встановленими судом обставинами, зміст порушеного права Позивачів зводиться до того, що внаслідок бездіяльності державних органів вони не можуть отримати у власність квартиру. Фактично, як зазначають Позивачі, внаслідок неузгодженості дій Державної іпотечної установи та Міністерства внутрішніх справ, спірна квартира не передана з державної у комунальну власність, а без такої передачі, орган місцевого самоврядування не може ухвалити кінцеве рішення, що безпосередньо порушує право Позивачів.

Відповідно доакту приймання-передачіквартир придбанихДержавною іпотечноюустановою від04травня 2012року,було передано Міністерству внутрішніх справ України: технічний паспорт на квартиру, свідоцтво про право власності, витяг про право власності та витяг з бухгалтерського балансового рахунку на Квартиру для внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

На цей час квартира списана з балансу Державної іпотечної установи.

Таким чином, після фактичного отримання вищевказаних квартир та оригіналів правовстановлюючих документів на них, враховуючи вищевикладене, Міністерство внутрішніх справ України, повинно було зареєструвати відповідне речове право на таку квартиру шляхом внесення відповідних змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Разом з цим, Міністерство внутрішніх справ України такі дії не вчинило.

Тобто, безоплатна передача квартири Позивачам залежить від ряду управлінських та юридично значимих дій, які стосуються безпосередньо відповідача Міністерства внутрішніх справ України, які Відповідач Міністерство внутрішніх справ України не здійснює допускає бездіяльність, чим порушує право Позивачів.

За таких обставин підлягає задоволенню вимога Позивачів, щодо визнання протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України в особі Департаменту майна та ресурсів, щодо нездійснення в установленому законодавством порядку державної реєстрації речового права на квартиру АДРЕСА_3 .

Крім того, Позивачі звернувся до суду з вимогами про зобов`язання Міністерства внутрішніх справ України зареєструвати право власності на квартиру АДРЕСА_3 ,яка перебуває в користуванні Позивачів та після цього передати спірну квартиру їм у власність.

Частиною 2 статті 4 Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» передача об`єктів з державної у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах здійснюється за наявності згоди відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, якщо інше не передбачено законом, а у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст - за наявності згоди районних або обласних рад, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 3 Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» ініціатива щодо передачі об`єктів права державної та комунальної власності може виходити відповідно від органів, уповноважених управляти державним майном, Національної академії наук, інших аналогічних самоврядних організацій, яким передано в користування державне майно (далі - самоврядні організації), місцевих органів виконавчої влади, відповідних органів місцевого самоврядування.

Виходячи з наведеного вище порядку щодо безоплатної передачі квартир дії, які просить зобов`язати вчинити позивач МВС - реєстрація права власності за собою, є власним повноваженням останнього, тобто таке зобов`язання є втручанням у дискреційні повноваження державного органу.

Разом з тим, самі по собі такі зобов`язальні дії не призведуть та не гарантують захист порушеного права Позивачів безоплатного отримання квартири у власність.

Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересівможуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) змінаправовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 24)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63)). Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У § 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Сполученого Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги не підлягають задоволенню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі

№ 916/1415/19, провадження № 12-80гс20).

Тому в даному випадку, обраний позивачами спосіб захисту в частині зобов`язання Міністерства внутрішніх справі України зареєструвати за собою право оперативного управління на квартиру АДРЕСА_3 та передачі її Позивачам не вирішує проблему без визнання за Позивачами права, а тому в задоволені позову в цій частині слід відмовити.

На підставінаведеного,керуючись ст.ст. 2,4,10-13,76,77-80,81,82,89,141, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Державної іпотечної установи, Міністерства внутрішніх справ України в особі Департаменту майна та ресурсів, Богородчанської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області про визнання протиправною бездіяльність та передачу у спільну часткову власність квартири задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України в особі Департаменту майна та ресурсів, щодо нездійснення в установленому законодавством порядку державної реєстрації речового права на квартиру АДРЕСА_3 .

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Повний текст судового рішення складено 07 березня 2025 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику)учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя :