Рішення

від 10.03.2025 по справі 705/7168/24

УМАНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №705/7168/24

2/705/1259/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2025 року м. Умань

Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого-судді Душина О.В.,

при секретарі Ковальчук Т.М.,

за участі:

позивач не заявився,

відповідач не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Умань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Другої уманської державної нотаріальної контори (вул. Незалежності, 1, м. Умань, Черкаська область) про усунення перешкод у праві володіння, користування та розпорядження майном,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Другої уманської державної нотаріальної контори про усунення перешкод у праві володіння, користування та розпорядження майном.

В обґрунтування позову посилається на те, що у вересні місяці 2024 року він звернувся за консультацією до нотаріуса як довірена особа по генеральній довіреності на предмет реалізації майна та був повідомлений, що за ОСОБА_1 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна існує заборона на відчуження.

Згідно отриманої інформації з відомостей Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за ОСОБА_1 існує заборона відчуження невизначеного майна, будинок. Реєстраційний номер обтяження 5028839, зареєстрованого 29.05.2007р. Уманською районною державною нотаріальною конторою на підставі повідомлення б/н Ладижинка Уманського міжколгоспбуду щодо невизначено майна ,будинок ОСОБА_1 . Додаткові дані: архівний номер: 604310 CHERKASY102, АРХІВНА ДАТА:19.07.1999Р., дата виникнення: 03.08.1977, № реєстра:19623-160, внутр. №FE01A03428F03B30554E, комментарий:77р-рай.

11 жовтня 2024 року для з`ясування будь-якої інформації щодо юридичного статусу

Уманського міжколгоспбуду та інформації щодо наданої позики ОСОБА_1 , інформації щодо її погашення, представником позивача адвокатом Бойко Вітою Олександрівною було направлено адвокатський запит.

Згідно отриманої відповіді від Ладижинської сільської ради датованої 21.10.2024 за

вих.№02-24/02-10/2359 стало відомо, що Ладижинський міжколгоспбуд був перейменований в Уманський міжколгоспбуд з 08.02.1979 року (Постанова №22 від 25.01.1979 року (ОМКС), Уманський міжколгоспбуд перейменовано в Уманську міжколгоспбуд організацію з 13.04.1979 року.

Відповідно до зборів трудового колективу (протокол №29 від 18.10.1997 року) Уманського райагробуду створено колективне підприємство по ремонту і будівництву «Рембуд» від 21.10.1997року.

Архівні документи (книги розпоряджень, розрахунково-платіжні відомості на виплату зарплати) за 1961-1979 роки та 1997-2003роки з Ладижинського «Рембуду» передані на зберігання в Ладижинську сільську раду на основі Акту приймання-передачі від 20.10.2004 року відповідно до рішення Господарського суду про визнання банкрутом КП «Рембуд» с. Ладижинка від 09.10.2003 №08/869.

Крім того, Ладижинська сільська рада проінформувала, що серед наявних архівних документів є документи, які підтверджують, що ОСОБА_1 , інформації щодо дати народження немає, був прийнятий на роботу в Ладижинський міжколгоспбуд з 27.02.1970 року інженером по техніці безпеки (розпорядження №34 від 26.05.1970 року) та працював у зазначеній організації до жовтня 1979 року, розпорядження додається. У листопаді 1979 року відносно ОСОБА_1 у відомостях по заробітній платі значиться кредит 261,15 карбованців, а у грудні 1979 року у відомостях по заробітній платі значиться кредит 261,15 карбованців та кредит погашено 261,15. Будь-яких інші документів , крім тих, про які повідомили, у Ладижинській сільській раді не виявлено.

Звернувшись із адвокатським запитом 24.10.2024 року представник Позивача адвокат Бойко В.О. до Уманської районної державної нотаріальної контори на предмет отримання інформації на підставі якої вище вказаною нотаріальною конторою було накладено 03.08.1977р. обтяження (заборону) щодо ОСОБА_1 на невизначене майно (реєстраційний номер обтяження 5028839) та надати повідомлення б/н Ладижинки Уманського міжколгоспбуду на підставі якого і було накладено вказану заборону, адвокату було повністю відмовлено у наданні будь-якої інформації, у зв`язку з тим, що це є інформація з обмеженим доступом та на підставі абз. 8 ст. 8 Закону України «Про нотаріат» може бути надана лише на вимогу суду.

22 листопада 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Уманської районної державної нотаріальної контори із письмовою заявою про усунення перешкод в розпорядженні належного йому майна та виключення запису про обтяження, реєстраційний номер обтяження 5028839, зареєстрованого 29.05.2007р. за №5028839 Уманською районною державною нотаріальною конторою на підставі повідомлення б/н Ладижинка Уманського міжколгоспбуду щодо невизначено майна, будинок ОСОБА_1 . Додаткові дані: архівний номер: 604310 CHERKASY102, АРХІВНА ДАТА:19.07.1999Р., дата виникнення: 03.08.1977, № реєстра:19623-160, внутр..№FE01A03428F03B30554E, комментарий:77р-рай.

Листом від Другої уманської державної нотаріальної контори від 25.10.2024 р. за Вих. №1113/01-16 , що надано було у відповідь на попередньо направлену заяву позивача за 22.11.2024 року було повідомлено, що згідно ст. 74 ЗУ «Про нотаріат» підставою, для зняття заборони відчуження нерухомого майна є, зокрема, повідомлення кредитора про погашення позики(кредиту), документи на підставі яких здійснювалася така реєстрація на зберіганні в державній нотаріальній конторі немає, тому питання має вирішуватися у судовому порядку.

Відповідно до отриманої відповіді на попередньо направлений адвокатський запит від 13.12.2024 року щодо правового статусу Другої уманської державної нотаріальної контори по відношенню до уманської районної державної нотаріальної контори, Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) повідомило, що відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 22.12.2021 року №4584/5 «Про перейменування державних нотаріальних контор» Уманську районну державну нотаріальну контору перейменовано в Другу уманську державну нотаріальну контору.

Позивач вказує, що згідно атестата про середню освіту № НОМЕР_2 від 26.06.1977 року закінчив Іванівську загальноосвітню школу Ставищенського району Київської області у 1977 році, що відповідно виключає будь-яку можливість його працевлаштування у 1970 році в Ладижинський міжколгоспбуд, адже йому на той час було лише 10 років, а у 1988 році позивач закінчив Ржищівський технікум за спеціальністю техніка-будівельника, докази тому додаються.

Зважаючи, що вище вказаний запис у єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна не містить ідентифікуючих даних щодо ОСОБА_1 , що суперечить нормам матеріального права, повідомлення б/н Ладижинка Уманського міжколгоспбуду ще за 1977 рік немає ніякого правового відношення до позивача, який на той час навчався у школі, а відповідно є безпідставним.

У зв`язку з тим, що накладена заборона створює перешкоди у реалізації права власності позивача ОСОБА_1 , внаслідок чого він позбавлений можливості в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм нерухомим майном на власний розсуд та враховуючи ту обставину, що вище вказане обтяження немає ніякого правового відношення до ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , іпн. НОМЕР_1 , а відповідач ухиляється від обов`язку з виправлення допущеної помилки, позивач змушений звернутися до суду з метою відновлення свого порушеного права.

Позивач в судове засідання не з`явився, втім представник позивача подала до суду заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника та повідомила, що заявлений позов підтримує у повному обсязі.

Представник Другої Уманської державної нотаріальної контори надіслала до суду відзив на позовну заяву, в якому вказала, що підставою пред`явлення позовних вимог до Другої уманської державної нотаріальної контори не може бути її бездіяльність, оскільки положеннями ст. 74 Закону України «Про нотаріат» конкретно визначено підстави зняття заборони нотаріусом, зокрема: повідомлення кредитора (позикодавця) про погашення позики (кредиту), а тому відповідно до чинного законодавства нотаріус Другої уманської державної нотаріальної контори не може зняти дану заборону лише на підставі звернення позивача. Крім того, припинення обтяження підлягає державній реєстрації, а згідно частини 3 статті 31-1 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор, що перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, за місцезнаходженням відповідного майна у день надходження відповідного судового рішення формує та реєструє необхідну заяву, а тому навіть у разі задоволення судом позовних вимог нотаріус не буде проводити реєстраційні дії щодо припинення обтяження на підставі судового рішення, а також просила розглядати справу без її участі за наявними в справі матеріалами.

За таких обставин суд вважає, що справу слід розглядати за відсутності учасників справи на підставі наявних у справі даних чи доказів, достатніх для постановлення рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, з таких підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а згідно ч.1 ст.16 ЦК України, кожен має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до роз`яснень п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

За вимогами ст. ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом установлено, що відповідно до відомостей Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за ОСОБА_1 існує заборона відчуження невизначеного майна, будинок. Реєстраційний номер обтяження 5028839, зареєстрованого 29.05.2007р. Уманською районною державною нотаріальною конторою на підставі повідомлення б/н Ладижинка Уманського міжколгоспбуду щодо невизначено майна ,будинок ОСОБА_1 . Додаткові дані: архівний номер: 604310CHERKASY102, АРХІВНА ДАТА:19.07.1999Р., дата виникнення: 03.08.1977, № реєстра:19623-160, внутр. №FE01A03428F03B30554E, комментарий:77р-рай.

Центральним міжрегіональним управлінням міністерства юстиції (м. Київ) повідомлено, що відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 22.12.2021 №4584/5 «Про перейменування державних нотаріальних контор» Уманську районну державну нотаріальну контору перейменовано в Другу уманську державну нотаріальну контору.

Відповідно до листа Ладижинської сільської ради №02-24/02-10/2359 від 21.10.2024 повідомлено, що Ладижинський міжколгоспбуд був перейменований в Уманський міжколгоспбуд з 08.02.1979 року (Постанова №22 від 25.01.1979 року (ОМКС), Уманський міжколгоспбуд перейменовано в Уманську міжколгоспбуд організацію з 13.04.1979 року.

Серед наявних архівних документів є документи, які підтверджують, що ОСОБА_1 (дата народження не зазначена) був прийнятий на роботу в Ладижинський міжколгоспбуд з 27.02.1970 року інженером по техніці безпеки (розпорядження №34 від 26.05.1970 року) та працював у зазначеній організації до жовтня 1979 року, розпорядження додається. У листопаді 1979 року відносно ОСОБА_1 у відомостях по заробітній платі значиться кредит 261,15 карбованців, а у грудні 1979 року у відомостях по заробітній платі значиться кредит 261,15 карбованців та кредит погашено 261,15.

Позивач ОСОБА_1 22 листопада 2024 року звернувся до Уманської районної державної нотаріальної контори із письмовою заявою про усунення перешкод в розпорядженні належного йому майна та виключення запису про обтяження, реєстраційний номер обтяження 5028839, зареєстрованого 29.05.2007р. за №5028839 Уманською районною державною нотаріальною конторою на підставі повідомлення б/н Ладижинка Уманського міжколгоспбуду, проте Друга уманська державна нотаріальна контора у листі від 03.12.2024 р. за вих. №1248/01-16 надала відповідь, що згідно ст.74 ЗУ «Про нотаріат» підставою, для зняття заборони відчуження нерухомого майна є, зокрема, повідомлення кредитора про погашення позики(кредиту), документів на підставі яких здійснювалася така реєстрація на зберіганні в державній нотаріальній конторі немає, тому питання має вирішуватися у судовому порядку.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , згідно паспорту НОМЕР_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Полковниче Ставищенського району Київської області.

Відповідно до атестату про середню освіту, виданого 26.06.1977 року, ОСОБА_1 у 1977 році закінчив школу, що виключає будь-яку можливість його працевлаштування у 1970 році в Ладижинський міжколгоспбуд на посаду інженера з техніки безпеки, адже йому на той час було лише 10 років, тому, суд вважає доведеним той факт, що заборона відчуження майна №5028839, зареєстрована 29.05.2007 реєстратором Уманська районна державна нотаріальна контора, жодним чином не стосується позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Накладена заборона створює перешкоди у реалізації права власності позивача ОСОБА_1 , внаслідок чого він позбавлений можливості в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм нерухомим майном на власний розсуд.

Згідно з п.2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014р. «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про визнання права на таке майно, про витребування майна із чужого незаконного володіння, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, не пов`язаних із позбавленням володіння, про встановлення сервітуту, виключення майна з-під арешту, визнання правочину недійсним (незалежно від заявленім вимоги про застосування наслідків недійсності правочину) тощо.

Разом з тим, при розгляді таких спорів суди повинні враховувати роз`яснення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, що містяться в Постанові Пленуму від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна».

Так, згідно п. 2 зазначеної Постанови Пленуму вбачається, що позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до загальних засад державної реєстрації прав належить обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав).

Невід`ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав є Реєстр прав власності на нерухоме майно, Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державний реєстр іпотек (частина 1 статті 13 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Згідно з абзацом 2 пункту 7 Порядку використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 14.12.2012 року № 1844/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 18.12.2012 року за №2102/22414, у разі коли при розгляді заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до якої державній реєстрації підлягає припинення обтяження речового права на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване в Державному реєстрі прав, встановлено наявність запису про таке обтяження в Реєстрах, державний реєстратор переносить відомості запису про таке обтяження до спеціального розділу Державного реєстру прав, після чого на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію припинення обтяження речового права на нерухоме майно вносить запис про припинення такого обтяження до Державного реєстру прав.

Згідно із ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (ч. 1ст. 317 ЦК України).

Як зазначено у ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ст. 319 ЦК України).

Згідно з ч.2 ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно дост.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права.

Відповідно до висновку Верховного суду України у справі №6-26цс 13 від 15 травня 2013 року вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту.

Відповідно до ст. 73 Закону України «Про нотаріат» нотаріус за місцем розташування жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, іншого нерухомого майна чи місцем розташування земельної ділянки, або за місцезнаходженням однієї із сторін правочину накладають заборону їх відчуження: за повідомленням установи банку, підприємства або організації про видачу громадянину позики (кредиту) на будівництво, капітальний ремонт чи купівлю жилого будинку (квартири); при посвідченні договору довічного утримання; при посвідченні договору про заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна; за повідомленням іпотекодержателя; в усіх інших випадках, передбачених законом.

Згідно з ст. 74 Закону України «Про нотаріат», одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.

Згідно з п.п.5.1. п.5 гл.15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за № 296/5, нотаріус, який накладав заборону, знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення: кредитора про погашення позики; про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки); про припинення договору іпотеки у зв`язку з набуттям іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, після припинення договору іпотеки у зв`язку з відчуженням іпотекодержателем предмета іпотеки; про припинення, розірвання, визнання недійсним договору ренти, довічного утримання (догляду), спадкового договору; органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини; про скасування рішення суду про оголошення фізичної особи померлою або закінчення п`ятирічного строку з часу видачі свідоцтва про право на спадщину на майно особи, оголошеної померлою; про смерть другого з подружжя, що склали спільний заповіт; про скасування рішення суду про позбавлення батьків дитини батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав; про смерть відчужувача за спадковим договором або про смерть другого з подружжя, що уклали спадковий договір; про відчуження майна, переданого під виплату ренти; за рішенням суду; в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація проводиться на підставі рішення суду щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили.

З системного аналізу зазначених норм права випливає, що відновлення порушеного права позивача, не можливе без виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про заборону відчуження нерухомого майна і саме на державного реєстратора покладено обов`язок вносити відомості щодо обтяжень до зазначеного реєстру.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово посилався на те, що «ефективний засіб правового захисту» повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі №82614016/16, від 11 лютого 2019 року у справі №2а-204/1).

Згідно з ст. 1 Першого Протоколу від 20.03.1952р. до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950 р. кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В свою чергу положення статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950 р. передбачають, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільного права та інтересів є припинення дії, яка порушували право, примусового виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право і інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно із ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, позивач має право на звернення до суду з позовом для відновлення свого порушеного права, оскільки безпідставне обтяження його майна створює перешкоди в користуванні та розпорядженні таким.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що заборона №5028839 на невизначене майно, будинок, що належить ОСОБА_1 , зареєстрована 29.05.2007 Уманською районною державною нотаріальною конторою, не стосується позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та порушує права та законні інтереси позивача, оскільки унеможливлює розпоряджання даним майном, позивач позбавлений можливості реалізувати свої права як власника нерухомого майна в інший, крім судового захисту, спосіб та з метою відновлення порушеного права власності позивача, тому суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 18, 76, 77, 79, 80, 83, 95, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Другої уманської державної нотаріальної контори (вул. Незалежності, 1, м. Умань, Черкаська область) про усунення перешкод у праві володіння, користування та розпорядження майном - задовольнити.

Усунути перешкоди ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у праві володіння, користування та розпоряджання своїм майном шляхом скасування запису про вчинене обтяження у виді заборони на нерухоме майно (архівний номер: 604310 CHERKASY102, АРХІВНА ДАТА:19.07.1999Р., дата виникнення:03.08.1977) у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, встановлений 29.05.2007року за реєстраційним номером обтяження 5028839 Уманською районною державною нотаріальною конторою на підставі повідомлення б/н Ладижинка Уманського міжколгоспбуду щодо невизначеного майна, будинок, яке належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Учасник справи, якому копія рішення суду не була вручена у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому копії рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 10 березня 2025 року.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Друга уманська державна нотаріальна контора (вул. Незалежності, 1, м. Умань, Черкаська область)

Суддя О.В. Душин