Постанова

від 03.03.2025 по справі 344/17264/15-ц

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/17264/15-ц

Провадження № 22-ц/4808/32/25

Головуючий у 1 інстанції Атаманюк Б. М.

Суддя-доповідач Томин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2025 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючої Томин О.О.

суддів: Василишин Л.В., Максюти І.О.,

за участю секретаря Струтинська Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «СЕНС Банк» на рішення Івано-Франківського міського суду від 03 червня 2024 року, ухвалене в складі судді Атаманюка Б.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Акціонерного товариства «СЕНС Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «АЛЬЯНС-ІНВЕСТ ГРУП», Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕСО-АВТОТЕХНІКС», про визнання права власності, визнання недійсним правочину, припинення іпотеки та скасування рішень державного реєстратора,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання недійсним правочину, припинення іпотеки та скасування рішень державного реєстратора.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за умовами договору купівлі продажу нежитлових приміщень від 10 листопада 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Фрісом І.П. за №Д0771, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як покупці повинні були сплатити йому кошти за майно в день нотаріального посвідчення договору. У випадку непроведення повного розрахунку у вказаний строк цей договір вважається неукладеним з покладенням на покупців зобов`язання повернути майно та відшкодувати збитки і упущену вигоду.

Стверджує, що покупці на час розгляду справи в суді не сплатили йому обумовлених договором грошових коштів, незважаючи на неодноразові звернення щодо цього, у зв`язку з чим не набули права власності на вказане нерухоме майно, тому незаконно зареєстрували за собою право власності на нього та в подальшому передали майно в іпотеку банку. Відтак, і Іпотечний договір №Д0810 від 16.08.2007 року та Договір про внесення змін до іпотечного договору за №350 від 05.07.2011 року, посвідчені приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Фрісом І.П., укладені з порушенням вимог чинного законодавства, з огляду на те, що предметом іпотеки може бути лише те майно, яке належить іпотекодавцю на праві власності, а договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 10.11.2005 року є неукладеним та таким, що не створює прав та обов`язків для сторін.

Незважаючи на наявність державної реєстрації права власності на предмет іпотеки на момент укладення договору іпотекодавцями - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 обставини справи свідчать про відсутність у іпотекодавців права власності на предмет іпотеки на момент укладення спірного договору. Отже, вищевказані обставини вказують на відсутність переходу від позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 права власності на нежитлові приміщення, що свідчить про відсутність волі власника нерухомого майна (позивача) на передачу спірного майна в іпотеку при укладенні договору Іпотеки №Д0810 від 16.08.2007 року та Договору про внесення змін до іпотечного договору №350 від 05.07.2011 року, посвідчених приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Фрісом І.П.

З урахуванням заяви від 17.03.2016 року про збільшення позовних вимог позивач просив: - визнати неукладеним договір купівлі продажу нежитлових приміщень від 10 листопада 2005 року, посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Фрісом І.П. за №Д0771; - скасувати рішення державного реєстратора (Івано-Франківське ОБТІ) від 10 листопада 2005 року про реєстрацію (№ запису 1634 в книзі 14в) за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 права власності на нежитлові приміщення (реєстраційний № 3336741), що знаходяться в АДРЕСА_1 ; - скасувати рішення державного реєстратора (Івано-Франківське ОБТІ) від 28 березня 2007 року про реєстрацію (№ запису 1069 в книзі 6ф) за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 права власності на нежитлові приміщення (реєстраційний №18248141), що знаходяться в АДРЕСА_1 ; - витребувати з володіння ОСОБА_3 , ОСОБА_2 (повернути) нежитлові приміщення, що знаходяться в АДРЕСА_1 , та визнати за позивачем право власності на ці нежитлові приміщення, які складаються зі станції техобслуговування загальною площею 1157,9 кв.м. (зазначені в плані літ. «Г»), складу загальною площею 923,6 кв.м. (літ. «Д»), нежитлових приміщень загальною площею 173,3 кв.м. (літ. «К»), нежитлових приміщень загальною площею 126,7 кв.м. (літ. «К1»), моторного цеху загальною площею 56,5 кв.м. (літ. «Л»), та знаходяться в АДРЕСА_1 ; - визнати недійсним Іпотечний договір за реєстровим №Д0810, посвідчений 16 серпня 2007 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Фрісом І.П., та Договір про внесення змін до іпотечного договору за реєстровим №350, посвідчений 05 липня 2011 року, з моменту їх укладення; - припинити іпотеку нерухомого майна та обтяжень нерухомого майна забороною відчуження, які виникли на підставі Іпотечного договору №Д0810, посвідченого 16 серпня 2007 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Фрісом І.П., та Договору про внесення змін до іпотечного договору №350, посвідченого 05 липня 2011 року, щодо нежитлових приміщень, що знаходяться в АДРЕСА_1 .

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 13.05.2016 року позов було задоволено частково. Скасовано рішення державного реєстратора (Івано-Франківське ОБТІ) від 10.11.2005 року про реєстрацію (№ запису 1634) за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 право власності на нежитлові приміщення (реєстраційний №3336741), що знаходяться в АДРЕСА_1 . Скасовано рішення державного реєстратора (Івано-Франківське ОБТІ) від 28.03.2007 року про реєстрацію (№ запису 1069 в книзі 6ф) за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 права власності на нежитлові приміщення (реєстраційний №18248141), що знаходяться в АДРЕСА_1 . Повернуто нежитлові приміщення, які складаються з станції техобслуговування (літера Г), складу (літера Д), нежитлових приміщень (літера К), нежитлових приміщень (літера К1), моторного цеху (літера Л), що знаходяться в АДРЕСА_1 ОСОБА_1 з володіння ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на дані нежитлові приміщення, які складаються з станції техобслуговування (літера Г), складу (літера Д), нежитлових приміщень (літера К), нежитлових приміщень (літера К1), моторного цеху (літера Л) що знаходяться в АДРЕСА_1 . Припинено іпотеку нерухомого майна та обтяжень нерухомого майна забороною відчуження, які виникли на підставі Іпотечного договору за №Д0810, посвідченого 16.08.2007 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Фрісом І.П., та Договору про внесення змін до іпотечного договору за №350, посвідченого 05.07.2011 року щодо нежитлових приміщень, що знаходяться в АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі по 3045 грн. з кожного. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 жовтня 2016 року рішення Івано-Франківського міського суду від 13 травня 2016 року в частині відмови про визнання іпотечного договору недійсним скасовано. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким визнано недійсним Іпотечний договір №Д0810 від 16.08.2007 року, укладений між ОСОБА_3 , ОСОБА_2 і ПАТ «Укрсоцбанк», та Договір про внесення змін до іпотечного договору №350 від 05.07.2011, укладений між ОСОБА_3 , ОСОБА_2 і ПАТ «Укрсоцбанк». У решті рішення залишено без змін.

Також окремою ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 жовтня 2016 року повідомлено прокурора Івано-Франківської області про порушення під час державної реєстрації (Івано-Франківське ОБТІ) 10.11.2005 року права власності на нежитлові приміщення (реєстраційний №3336741), що знаходяться в м. Івано-Франківську по вул. Хриплинська, 39, та державної реєстрації (Івано-Франківське ОБТІ) від 28.03.2007 року права власності на нежитлові приміщення (реєстраційний №18248141), що знаходяться в м. Івано-Франківську по вул. Хриплинська, 39, для реагування в порядку, визначеному КПК України.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 травня 2017 року частково задоволено касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк». Рішення Івано-Франківського міського суду від 13 травня 2016 року та рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 жовтня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Зокрема, зазначено, що суд помилково обґрунтовував своє рішення у частині задоволення позовних вимог визнанням відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 позову ОСОБА_1 та не дослідив достатньо повно питання про те, чи не порушує таке визнання позову права, свободи чи інтереси інших осіб, а саме відповідача ПАТ «Укрсоцбанк» як іпотекодаржателя за відповідним договором. У зв`язку з цим суд не перевірив належним чином заперечень відповідача ПАТ «Укрсоцбанк» проти позову. Іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника майна. А підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог щодо відповідності змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства саме на момент вчинення правочину. Також позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ст. 60 ЦПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше. Однак, усупереч вищевказаним нормам матеріального та процесуального права суди не встановили достатньо повно обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 07.11.2019 року замінено сторону відповідача у позові - Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» на його правонаступника - Акціонерне товариство «Альфа-Банк».

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 13.11.2023 року замінено найменування відповідача із Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на АТ «СЕНС Банк».

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 16.04.2024 року провадження у справі в частині позовних вимог до ОСОБА_3 про визнання права власності, визнання недійсним правочину, припинення іпотеки та скасування рішень державного реєстратора закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 205 ЦУПК України у зв`язку зі смертю останнього.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 03 червня 2024 року позов задоволено частково. Скасовано запис про державну реєстрацію права власності на підставі рішення державного реєстратора (Івано-Франківське ОБТІ) від 10 листопада 2005 року про реєстрацію (№ запису 1634 в книзі 14В) за ОСОБА_3 , ОСОБА_2 права власності на нежитлові приміщення (реєстраційний №3336741), що знаходяться в АДРЕСА_1 . Скасовано запис про державну реєстрацію права власності на підставі рішення державного реєстратора (Івано-Франківське ОБТІ) від 28 березня 2007 року про реєстрацію (№ запису 1069 в книзі 6ф) за ОСОБА_3 , ОСОБА_2 права власності на нежитлові приміщення (реєстраційний №18248141), що знаходяться в АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на нежитлові приміщення, які складаються зі станції техобслуговування (літ. «Г»), складу (літ. «Д»), нежитлових приміщень (літ. «К»), нежитлових приміщень (літ. «К1»), моторного цеху (літ. «Л»), що знаходяться в АДРЕСА_1 . Зобов`язано ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 нежитлові приміщення, що знаходяться в АДРЕСА_1 , які складаються зі станції техобслуговування (літ. «Г»), складу (літ. «Д»), нежитлових приміщень (літ. «К»), нежитлових приміщень (літ. «К1»), моторного цеху (літ. «Л»). Скасовано державну реєстрацію права іпотеки ПАТ «Укрсоцбанк» на підставі укладеного 16.08.2007 року між ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ПАТ «Укрсоцбанк» Іпотечного договору (іпотека нерухомого майна та обтяження нерухомого майна забороною відчуження, які виникли на підставі Іпотечного договору №Д0810, посвідченого 16 серпня 2007 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Фріс І.П., та Договору про внесення змін до іпотечного договору №350, посвідченого 05 липня 2011 року, щодо нежитлових приміщень, що знаходяться в АДРЕСА_1 ). В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, представник Акціонерного товариства «СЕНС Банк» подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що суд неповно з`ясував обставини справи, допустив порушення норм матеріального та процесуального права.

Вважає, що судом першої інстанції не досліджено відомості щодо спірного майна з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та не враховано, що такі докази у сукупності мають суттєве значення для вирішення справи. 03.11.2016 року на підставі рішення Івано-Франківського міського суду від 13.05.2016 року у цій справі за позивачем було зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна: нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , номер об`єкта в РПВН: 18248141, що складається з: станції техобслуговування, Г загальна площа (кв.м): 1157.9; складу, Д, загальна площа (кв.м): 923.6; нежитлових приміщень, К, загальна площа (кв.м): 173.3; нежитлових приміщень, К1, загальна площа (кв.м): 126.7; моторного цеху, Л, загальна площа (кв.м): 56.5, якому у зв`язку з відкриттям розділу у ДРРП присвоєно номер об`єкта нерухомого майна: 1075144526101. А 16.11.2016 року саме позивачем спірний об`єкт нерухомого майна відчужено на користь ТОВ «Автобаз ІФ», код ЄДРПОУ: 40668442, шляхом внесення його до статутного фонду цього Товариства на підставі Акту передачі-приймання нерухомого майна в статутний капітал ТОВ «Автобаз-ІФ» від 15.11.2016 року.

У матеріалах справи відсутні та судом не досліджувались обставини, чи було оскаржено та визнано недійсним Акт передачі-приймання нерухомого майна в статутний капітал ТОВ «Автобаз-ІФ» від 15.11.2016 року. Більше того, ТОВ «Автобаз-ІФ» участі у розгляді цієї справи не приймало, як і інші особи, на користь яких зазначене майно було відчужено в подальшому.

Згідно інформаційної довідки №359685450, де викладено деталізовану інформацію стосовно об`єкту нерухомого майна з реєстраційним №1211326726101, запис про право власності на цей об`єкт погашено 05.12.2019 року у зв`язку з поділом об`єкту нерухомого майна. Пізніше такі поділи з проведенням реконструкції та присвоєнням виділеним об`єктам окремих адрес та подальші відчуження цих виділених частин спірного об`єкту нерухомого майна відбувались неодноразово протягом 2019-2022 років. На кінець 2023 року складові частини спірного об`єкту належали декільком товариствам. Фактично об`єкт нерухомого майна, який є предметом спору, не існує, а позов не може містити предмет спору, який відсутній на цей час.

Крім того, оскарженим рішенням зобов`язано ОСОБА_2 повернути позивачу нежитлові приміщення, що знаходяться в місті Івано-Франківську по вулиці Хриплинська, 39, які складаються із станції техобслуговування (літ. «Г»), складу (літ. «Д»), нежитлових приміщень (літ. «К»), нежитлових приміщень (літ. «К1»), моторного цеху (літ. «Л»). А за оспорюваним договором він набув лише половину спірного предмета нерухомості. Інша половина належала ОСОБА_3 , відносно якого ухвалою Івано-Франківського міського суду від 16 квітня 2024 року провадження у справі закрито у зв`язку із смертю.

Просить скасувати оскаржене рішення в частині часткового задоволення позову та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, а в іншій частині рішення залишити без змін, змінивши в мотивувальній частині.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Гоголь М.І. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує доводи апеляційної скарги, вважає рішення суду законним і обґрунтованим. Вказує, що рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, які набрали законної сили, підтверджено право власності позивача на спірне майно, який розпорядився ним у спосіб, що не суперечить чинному законодавству. Позов і рішення в ньому стосується прав та обов`язків позивача, які не визнаються та оскаржуються апелянтом. Також, судом першої інстанції правильно відмовлено відповідачу в долученні доказів як таких, що не подані у встановленому законом або судом строк. Під час судового розгляду справи від представника відповідача жодних заяв, клопотань щодо доручення доказів не надходило. Відтак, враховуючи, що представником відповідача не надано доказів про наявність об`єктивних, непереборних обставин на підтвердження поважності причин пропуску строку подачі доказів та звернення до суду з відповідним клопотанням про приєднання таких до матеріалів справи, вірним є рішення суду про залишення без розгляду клопотання представника відповідача.

У судовому засіданні апеляційного суду в режимі відеоконференції представник апелянта адвокат Дем`янець Я.В. доводи та вимоги апеляційної скарги підтримала.

Представник позивача адвокат Гоголь М.І. в залі суду щодо задоволення апеляційної скарги заперечила, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник третьої особи ТОВ «Компанія «АЛЬЯНС-ІНВЕСТ ГРУП» в судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи без їх участі.

Інші учасники процесу в судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, строків розгляду апеляційної скарги колегія суддів вирішила розглядати справу за відсутності вказаних учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, заперечення представника позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам не відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 10.11.2005 року між ОСОБА_1 як продавцем та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 як покупцями було укладено Договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, предметом якого є нежитлові приміщення, що знаходяться в АДРЕСА_1 , а саме зазначеними в плані літерами Г (гараж) загальною площею 1157,9 кв.м., Д (склад) загальною площею 923,6 кв.м., К (котельня) загальною площею 173,3 кв.м., К1 (компресорна) загальною площею 126,7 кв.м., Л (ПТО) загальною площею 56,5 кв.м., М (бойлерна) загальною площею 8,0 кв.м., які в сукупності складають 48/100 ідеальних часток всіх приміщень, відповідно до відомостей, викладених у витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно експертна вартість яких становить 1499862,00 грн. Договір посвідчено нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Фріс І.П. за №Д0771 (т. 1, а.с. 12, 36).

Відповідно до п. 4 цього Договору продаж за домовленістю сторін вчинено за 2525000,00 грн., які покупці зобов`язалися сплатити, а продавець одержати повністю в день нотаріального посвідчення цього Договору.

Згідно п.5Договору у випадку непроведення повного розрахунку у вказаний строк цей договір вважається неукладеним з покладанням на покупців обов`язку повернути майно, яке є предметом цього договору, продавцю та відшкодувати йому понесені збитки і втрачену вигоду.

Право власності на майно, що є предметом цього договору, підлягає державній реєстрації.

Згідно копій витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданих Івано-Франківським ОБТІ за № запису 1634 в книзі 14в, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі вищевказаного Договір купівлі-продажу від 10.11.2005 року того ж дня (10.11.2005 року) зареєстрували права власності на спірні нежитлові приміщення по 24/100 частки за кожним (т. 1, а.с. 15, 126-128).

28.03.2007 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повторно зареєстрували право власності на нежитлові приміщення станції технічного обслуговування автомобілів (станції техобслуговування літера Г площею 1157,9 кв.м.; склади Д площею 923,6 кв.м.; нежитлові приміщення К площею 173,3 кв.м.; К1 площею 126,7 кв.м.; моторний цех Л площею 56,5 кв.м. (тобто без приміщення бойлерної за літерою М), по 1/2 частки за кожним та отримали Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане Івано-Франківським міським управлінням житлово-комунального господарства на підставі рішення виконкому Івано-Франківської міської ради від 06.12.2005 року (т. 1, а.с. 35).

Таким чином, судом встановлено, що фактично 28.03.2007 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повторно було здійснено державну реєстрацію права власності на один і той самий об`єкт нерухомості (нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 ), змінивши при цьому назву об`єкта з «нежитлові приміщення» на «станція технічного обслуговування автомобілів» та фактично виділивши окремий об`єкт нерухомості з частки 48/100 (по 24/100 за кожним відповідачем) у 1/1 (по 1/2 за кожним відповідачем). У зв`язку з новою реєстрацією права власності відбулася зміна реєстраційного номеру об`єкта нерухомості з «№3336741» на «№18248141». Крім того, зі складу попереднього об`єкту з реєстраційним номером №3336741 юридично та фактично (шляхом фізичного знищення) було виключено приміщення бойлерної за літерою М.

16.08.2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як іпотекодавцями і Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» укладено Іпотечний договір (а 05.07.2011 року Договір про внесення змін до Іпотечного договору), предметом якого є станція технічного обслуговування автомобілів, що знаходиться в АДРЕСА_1 , та складається з: цегляної станції технічного обслуговування автомобілів літера Г загальною площею 1157,9 кв.м.; цегляних складів Д загальною площею 923,6 кв.м.; цегляних нежитлових приміщень К загальною площею 173,3 кв.м.; цегляних нежитлових приміщень К1 загальною площею 126,7 кв.м.; цегляного моторного цеху Л загальною площею 56,5 кв.м. (т. 1, а.с. 18-22).

Згідно Висновку спеціаліста №290416 інженерно-технічної експертизи про відповідність техніко-економічних показників нежитлових будівель, станом на 10.11.2015 року, станом на 13.08.2017 року, і на час дослідження 25.04.2016 року в АДРЕСА_1 , від 29 квітня 2016 року, судовий експерт, спеціаліст ОСОБА_4 дійшов наступного висновку: «Після проведених досліджень, при співставленні технічних паспортів Івано-Франківського ОБТІ від 05.07.2005 року і від 05.07.2007 року, а також на день дослідження 25.04.2016 року встановлено, що об`єкти нерухомості, що визначені в Договорі купівлі-продажу нежитлових будівель від 10.11.2005 року і зареєстровані Івано-Франківським ОБТІ 10.11.2005 року на праві приватної власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 24/100 частки, і зареєстровані Івано-Франківським ОБТІ 13.08.2007 року на праві приватної власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 1/2 частці, що позначені в плані літ. Г; Д; К; К1; Л, і в даний час являються одними ж і тими ж самими об`єктами. Реконструкція, капітальний ремонт, перебудова, надбудова в даних об`єктах з 2005 року по даний час не проводилась» (т. 1, а.с. 206-210).

З огляду на викладене, суд вважав доведеною ту обставину, що нежитлові приміщення, які придбавалися ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за оскаржуваним договором з ОСОБА_1 , та нежитлові приміщення, які передано в іпотеку банку - одне і теж ж саме приміщення. А доказів протилежного суду не надано.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 стверджував про те, що покупці ОСОБА_2 та ОСОБА_3 умови Договору купівлі-продажу щодо здійснення оплати обумовленої ціни нежитлових приміщень у день нотаріального посвідчення Договору, як і в подальшому, не виконали, кошти в сумі 2525000,00 грн. за купівлю-продаж вищевказаного майна продавцю не оплатили, окрім наданих ще до укладення договору 5000,00 грн.

19 вересня 2008 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розпискою зобов`язувались повернути нежитлові приміщення та відшкодувати завдані збитки, а 05 серпня 2011 року така розписка надана повторно про повернення приміщень та відшкодування збитків.

У 2014 році позивач двічі звертався до відповідачів з вимогою про повернення спірного нерухомого майна.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у зв`язку з невиконанням покупцями умови договору щодо оплати вартості нежитлових приміщень у день нотаріального посвідчення, такий договір вважається неукладеним, а всі зобов`язання за ним, в тому числі обов`язок продавця передати спірні нежитлові приміщення покупцям - припинені. А тому реєстрація за покупцями права власності на спірні нежитлові приміщення суперечить закону та порушує права позивача. Однак, вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом. Належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності. Також вимога позивача про визнання права власності на спірні нежитлові приміщення є ефективним способом захисту його права власності, оскільки сприятиме можливості юридичної ідентифікації майна, яке він бажає повернути у своє володіння та користування. Відповідно, належить застосувати і положення договору, які обумовлені сторонами - зобов`язання повернути майно продавцю, як наслідок неукладеності договору, про що сторони самостійно узгодили між собою.

Щодо позовних вимог про визнання недійсними іпотечного договору та договору про внесення до нього змін та про припинення іпотеки, то суд вважав, що належним способом захисту порушених прав позивача в цій частині буде скасування державної реєстрації права іпотеки ПАТ «Укрсоцбанк» на підставі укладеного 16.08.2007 року між ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ПАТ «Укрсоцбанк» Іпотечного договору. Державний реєстратор на підставі судового рішення про скасування державної реєстрації права іпотеки, яке набрало законної сили, проводить державну реєстрацію припинення права іпотеки відповідача, що усуває для позивача перешкоди у здійсненні ним правоможності розпоряджатись своїм нерухомим майном. Вимогу про визнання недійсним іпотечного договору та додатків до нього, а також вимогу про припинення іпотеки слід залишити без задоволення як неналежний спосіб захисту. При цьому відсутність обставин недобросовісності іпотекодержателя не повинно впливати на право власності дійсного власника майна, оскільки інтереси іпотекодержателя не мають превалювати над інтересами власника. Також в даному випадку відбулося не набуття позивачем права власності в хронологічному порядку переходу майна від одного власника до іншого (тобто після укладення іпотечного договору), а саме відновлення права, яке існувало у позивача до набуття спірним майном статусу іпотечного через передачу його в іпотеку іншою особою, право власності якої на майно, за висновком суду, не було належним і не виникло. У зв`язку з цим суд вважав, що положення статті 23Закону України«Про іпотеку» до спірних правовідносинах не підлягають застосуванню.

Щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з позовом та заяви представника АТ «Сенс Банк» про застосування строку позовної давності як підстави відмови в позові, суд зазначав, що вказаний цивільний позов про захист права власності пред`явлено, в тому числі на підставі статті 392 ЦК України, є змішаним, містить в собі елементи негаторного позову, оскільки за наслідками розгляду даної цивільної справи позивач прагне усунути собі, як власнику, будь-які перешкоди у реалізації всієї тріади правомочностей. Отже, має місце триваюче порушення прав позивача у зв`язку з невизнанням відповідачем АТ «Сенс Банк» його права власності на спірний об`єкт нерухомості. Оскільки позови про визнання права власності, з одного боку, не зв`язані з конкретними порушеннями правомочностей власника а, з іншого боку, диктуються триваючим незаконним поводженням третьої особи, на них, як і на негаторні позови, не поширюється дія позовної давності.

Однак, апеляційний суд не може в повній мірі погодитися із такими висновками, з огляду на наступне.

Частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із частиною першою статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З аналізу наведених норм матеріального та процесуального права можна дійти висновку, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Згідно із частинами першою-третьою статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Згідно зі ч. 3 ст. 12, ст. 60, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу, Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» з позовними вимогами, які згодом уточнив, і просив визнати неукладеним договір купівлі продажу нежитлових приміщень від 10 листопада 2005 року; скасувати рішення державного реєстратора про реєстрацію за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 права власності на нежитлові приміщення, що знаходяться в АДРЕСА_1 ; витребувати з володіння ОСОБА_3 , ОСОБА_2 (повернути) вказані нежитлові приміщення та визнати за позивачем право власності на них; визнати недійсним Іпотечний договір від 16 серпня 2007 року та Договір про внесення змін до іпотечного договору від 05 липня 2011 року, укладені між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як іпотекодавцями і Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є Акціонерне товариство «СЕНС Банк») з моменту їх укладення; припинити іпотеку нерухомого майна та обтяжень нерухомого майна забороною відчуження, які виникли на підставі вказаного Іпотечного договору та Договору про внесення змін до іпотечного договору щодо цих нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 .

Проте, судом встановлено, що на момент розгляду справи спірне нерухоме майно не належить ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Так, згідно копії Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 13.10.2023 року ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 5, а.с. 214).

Також відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 03.11.2016 року на підставі рішення суду від 13.05.2016 року у цій справі було зареєстроване право власності на це майно за позивачем ОСОБА_1 . А згодом відчужене ним. І за останніми даними складові частини спірного об`єкту нерухомого майна належать: ТОВ «Компанія «Альянс-Інвест ГРУП», ТОВ «ЕСО-АВТОТЕХНІКС», що підтверджується інформаційною довідкою №359685450 від 22 грудня 2023 року, сформованою приватним нотаріусом Хаславською К.В., Харківського міського нотаріального округу (т. 5, а.с. 243-260, т. 6, а.с. 48-84).

Відповідно, це рішення порушує права вказаних юридичних осіб щодо права власності на нерухоме майно, тому без їх залучення до участі у справі не можна вирішувати заявлені позовні вимоги по суті.

І таке є достатньою та самостійною підставою для відмови в задоволенні заявлених позивачем позовних вимог.

Проте, сторона позивача розпорядилася на власний розсуд своїми процесуальними правами та визначилася з позовними вимогами і колом учасників справи, до яких пред`являються ці вимоги.

Апеляційний суд враховує, що згідно з цивільним процесуальним законом на стадії апеляційного провадження суд позбавлений процесуальної можливості визначити суб`єктний склад учасників справи, залучати на стадії апеляційного перегляду справи відповідачів та/або співвідповідачів.

А як зазначено в постанові Верховного Суду від 04 грудня 2024 року у справі №592/13042/21 (провадження №61-7671св24), суд не може вирішувати питання обґрунтованості позовних вимог по суті без залучення до розгляду справи належного відповідача.

Щодо зазначено представником позивача і судом першої інстанції про те, що докази переходу права власності щодо спірного нерухомого майна суд не може брати до уваги, оскільки такі подані з порушенням процесуальних строків, то такі є безпідставними. Такі дані містять докази щодо реєстрації права власності на спірне майно, які не були відомі на час звернення з позовом і подання відзиву, і є загальнодоступними.

При цьому суд, вирішуючи кожний конкретний спір на підставі всіх установлених обставин, повинен установити, на захист якого права подано відповідний позов, чи порушене, не визнане або оспорене таке право відповідачем (відповідачами), а також з`ясувати, чи призведе задоволення заявлених вимог до реального та ефективного поновлення порушеного права, та залежно від з`ясованого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Зважаючи на викладене, рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні цього позову.

Згідно ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Таким чином з позивача на користь апелянта слід стягнути 10837 грн. 44 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «СЕНС Банк» задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 03 червня 2024 року скасувати, ухвалити нове.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Акціонерного товариства «СЕНС Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «АЛЬЯНС-ІНВЕСТ ГРУП», Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕСО-АВТОТЕХНІКС», про визнання права власності, визнання недійсним правочину, припинення іпотеки та скасування рішень державного реєстратора.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь Акціонерного товариства «СЕНС Банк» (ЄДРПОУ: 23494714, адреса: вул. Велика Васильківська, 100, м. Київ, 03150) 10837 (десять тисяч вісімсот тридцять сім) грн. 44 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуюча: О.О. Томин

Судді: Л.В. Василишин

І.О. Максюта

Повний текст постанови складено 11 березня 2025 року.