Постанова

від 27.02.2025 по справі 914/2886/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2025 р. Справа №914/2886/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Желік М.Б.

секретар судового засідання Хом`як Х.А.

розглянув апеляційну скаргу Приватного підприємства «Ярина Плюс», на ухвалу Господарського суду Львівської області від 27.11.2024 (суддя Кітаєва

С.Б.) про забезпечення позову

за заявою Франківської окружної прокуратури м.Львова, м.Львів

у справі № 914/2886/24

за позовом Франківської окружної прокуратури м.Львова в інтересах держави в

особі Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача-1 Приватного підприємства «Ярина Плюс», м.Львів

до відповідача-2 Приватного підприємства «Княжий дар плюс», м.Львів

про звільнення земельної ділянки шляхом демонтажу (знесення) нежитлового приміщення та скасування державної реєстрації права приватної власності на нежитлове приміщення із закриттям відповідного розділу Реєстру прав власності на нерухоме майно та реєстраційної справи

за участю представників:

прокурор Винницька Л.М.

від позивача Палійчук С.Р.

від відповідача-1 Бартман Л.Б.

від відповідача-2 не з`явились

Франківська окружна прокуратура м. Львова 22.11.2024 звернулася в інтересах держави в особі Львівської міської ради до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства «Ярина Плюс» та Приватного підприємства «Княжий дар плюс» про звільнення земельної ділянки шляхом демонтажу (знесення) нежитлового приміщення та скасування державної реєстрації права приватної власності на нежитлове приміщення із закриттям відповідного розділу Реєстру прав власності на нерухоме майно та реєстраційної справи.

В обґрнутування своїх позовних вимог прокурор покликається на те, що первинну реєстрацію виникнення права власності на нежитлове приміщення загальною площею 64,7 кв.м. за адресою: м. Львів,вул. Вигоського, 47, було проведено 02.07.2008 ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 20.05.2008 у справі № 19/33, яке скасовано постановою Вищого господарського суду України від 04.02.2009, що свідчить про відсутність належних та передбачених чинним законодавством документів, необхідних для оформлення права власності на нежитлове приміщення за СПД - ФО Михайлівим Р.Є., а відтак, про відсутність правових підстав перереєстрації права власності на вказаний об`єкт у подальшому за ПП «Княжий дар плюс» та набуття права власності на нього ПП «Ярина плюс». Водночас, прокурор вказує на те, що ПП «Ярина плюс» є власником спірного нерухомого майна, яке розміщено на земельній ділянці комунальної форми власності за відсутності відповідного рішення органу місцевого самоврядування про її надання в користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки.

25.11.2024 Франківська окружна прокуратура м. Львова подала заяву, в якій просила вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення площею 64,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів,вул. Виговського, 47 (реєстраційний номер майна: 23827365). Звертаючись до суду з вказаною заявою, прокурор покликається на недобросовісну поведінку ПП «Ярина плюс» під час розгляду іншої аналогічної справи, позаяк в ході касаційного перегляду справи за № 914/1785/22 ПП «Ярина плюс» відчужило належну йому будівлю, щодо демонтажу якої та скасування державної реєстрації права власності на яку було заявлено позовні вимоги, створивши ситуацію, за якої у відповідача відсутнє право власності на майно щодо якого скасовано державну реєстрацію права власності, в той час коли відповідача ще й зобов`язано звільнити земельну ділянку, на якій розташоване спірне майно шляхом його демонтажу (знесення), що, в свою чергу, призвело до унеможливлення виконання постанови Великої Палати Верховного Суду у цій справі. Відтак, звертаючись із даною заявою про забезпечення позову, Франківська окружна прокуратура м. Львова вважає, що внаслідок можливого вчинення у подальшому з боку чинного власника майна (ПП «Ярина плюс») можливих дій, спрямованих на змінення технічних характеристик спірного майна, його індентифікуючих даних, також може бути унеможливлено виконання рішення суду про скасування державної реєстрації прав на нього.

Господарський суд Львівської області в ухвалі від 27.11.2024 заяву Франківської окружної прокуратури м. Львова задоволив та вжив заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення площею 64,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Виговського, 47 (реєстраційний номер майна: 23827365).

ПП «Ярина плюс» не погодилось з постановленою ухвалою місцевого господарського суду та оскаржило її в апеляційному порядку, оскільки вважає обраний заявником спосіб захисту його порушених прав таким, що порушує та обмежує законні права відповідача. Апелянт зазначає, що втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Подання заявником заяви про застосування заходів забезпечення позову та задоволення такої заяви жодним чином не є виправданим, адже станом на час звернення до суду з апеляційною скаргою, права та інтереси заявника жодним чином не порушені. Оскільки термін пред`явлення оскаржуваної ухвали до виконання становить три роки, задоволення такої заяви про забезпечення може спричинити триваючі негативні наслідки для відповідача щодо користування та розпорядження майном, яке належить йому на праві приватної власності. Таким чином, апелянт просить суд скасувати оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду та скасувати заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення площею 64,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Виговського, 47 (реєстраційний номер майна: 23827365).

Скориставшись своїм правом, наданим ст. 263 ГПК України, Львівська міська рада подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що правовстановлюючий документ, що засвідчував первинне право власності був скасований в судовому порядку, відтак наступні правочини вчинялися безпідставно та протиправно. Крім того, Львівська міська рада акцентує, що за адресою: м. Львів, вул. Виговського, 47 не виявлено сформованих земельних ділянок, які передано у власність чи користування фізичним чи юридичним особам. Таким чином, внаслідок відсутності належним чином оформленого права власності чи користування земельною ділянкою на вул. Виговського, 47 у м. Львові, порушуються інтереси та права її законного власника Львівської міської територіальної громади в особі Львівської міської ради. За таких обставин, відповідач використовує спірну земельну ділянку комунальної власності за відсутності правових підстав, що зумовило подання позовної заяви про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, а також заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Прокурор також подав відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначив, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Прокурор також наголосив, що ПП «Ярина плюс» під час касаційного провадження у справі № 914/1785/22 відчужило належну йому будівлю, демонтаж та скасування державної реєстрації права власності на яку були предметом позовних вимог, що призвело до унеможливлення виконання постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2024 у цій справі. Прокурор вважає, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, право власності на яке зареєстровано на підставі низки правочинів та скасованого документа, на підставі якого проведеного його первинну реєстрацію, є обґрунтованим, адекватним заходом забезпечення, що має на меті дотримання збалансованості інтересів позивача і відповідача-1, водночас не порушуючи охоронюваних прав та інтересів останнього.

Процесуальний хід розгляду апеляційної скарги відображено у відповідних ухвалах Західного апеляційного господарського суду. В ході розгляду апеляційної скарги ПП «Ярина плюс» звернулося до суду з клопотанням, в якому просило витребувати у Львівської міської ради та/або Держгеокадастру відомості щодо присвоєння, скасування, та/або інших змін щодо кадастрового номера земельної ділянки 4610136300:04:007:0038. Розглянувши вказане клопотання, судова колегія відмовила в задоволенні такого за його безпідставністю.

В дане судове засідання прибули прокурор, представники позивача та відповідача-1, які підтримали свої доводи, міркування та заперечення, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї. Відповідач-2 участі уповноваженого представника не забезпечив, хоча своєчасно та належним чином був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги. З огляду на строк розгляду апеляційної скарги, передбачений ст. 273 ГПК України, враховуючи, що ухвалою суду апеляційної інстанції участь уповноважених представників сторін обов`язковою не визнавалась, судова колегія вважає за можливе завершити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника відповідача-2.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає за доцільне зазначити таке:

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову, зокрема заборонити відповідачу та іншим особами вчиняти певні дії щодо предмету спору. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

За змістом ст. 136 ГПК України у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між певним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову чи забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання про накладення арешту, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, що відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, наведеному у постанові від 12.02.2020р. у справі №381/4019/18.

Водночас, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.09.2020 у справі №753/22860/17 зробила висновок про те, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачеві ефективний захист його порушених чи оспорюваних прав та інтересів, за захистом яких він звернувся/має намір звернутися до суду, а також реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Господарське процесуальне законодавство не містить жодних застережень щодо застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно (грошові кошти), лише у сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішенні немайнового спору. Тому як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Процесуальний закон не забороняє вживати заходи забезпечення позову у справі, рішення у якій не підлягає примусовому виконанню, якщо забезпечення позову сприятиме ефективному захисту порушених прав позивача. Тлумачення приписів статей 136, 137 ГПК України дає підстави для висновку, що можливість забезпечення судом позову не пов`язується з тим, чи підлягає рішення суду, ухвалене по суті спору, примусовому виконанню.

З аналізу заяви про вжиття заходів забезпечення позову вбачається, що прокурор покликається на існування загрози відчуження нежитлового приміщення загальною площею 64,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , яка випливає з поведінки ПП «Ярина плюс» в аналогічній справі, що полягала у відчуженні підприємством, в ході касаційного провадження, будівлі загальною площею 230,1 кв.м. на вул. Стрийській, 47 у м. Львові на користь ОСОБА_1 (який не був учасником цієї справи) на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі № 1479 від 14.05.2024. На підтвердження вказаних обставин прокурор долучив до заяви про забезпечення позову витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно та договір купівлі-продажу.

Оскільки Прокуратура звернулася до суду в інтересах держави в особі позивача - Львівської міської ради з позовними вимогами немайнового характеру, відтак, в даному випадку, судом досліджувалося достатньо обґрунтоване припущення заявника, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача в сукупності з дослідженням, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, внаслідок того, що позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що відповідає правовій позиції Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, наведеній у постанові від 16.08.2018 р. у справі № 910/1040/18, постановах Верховного Суду від 15.01.2020 р. у справі № 915/1912/19, від 11.02.2021 р. у справі № 915/1185/20.

Отже, з огляду на положення ст. 73, 74, 76 ГПК України, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Враховуючи, що законність користування відповідачем-1 земельною ділянкою комунальної форми власності під спірним нерухомим майном також входить в предмет дослідження даної справи, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню, у зв`язку із вжиттям таких заходів, прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що в разі відчуження відповідачем-1 нежитлового приміщення загальною площею 64,7 кв.м. на вул. Виговського, 47 у м. Львові, яке знаходиться на земельній ділянці площею 0,0120 га, на користь третіх осіб, у разі задоволення позову, не буде здобуто ефективного захисту порушених прав та інтересів держави в особі позивача за захистом яких прокурор звернувся з позовом до суду, оскільки захист або поновлення прав держави в особі позивача в межах одного судового провадження буде неможливим без нових звернень до суду.

Таким чином, з огляду на предмет спору, накладення арешту на нежитлове приміщення площею 64,7 кв.м. на вул. Виговського, 47 у м. Львові (реєстраційний номер майна: 23827365), що належить на праві власності ПП «Ярина Плюс», є співмірним з предметом та підставами позову у цій справі видом забезпечення позову.

Водночас, судова колегія вважає за доцільне зазначити, що за своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Отже накладення арешту на майно не завдасть шкоди та збитків відповідачу, не позбавить його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З врахуванням викладеного вище в сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм чинного законодавства, актуальних правових позицій Верховного Суду та встановлених обставин справи.

Арґументи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, не доводять порушення або неправильного застосування судом під час розгляду справи норм процесуального права, а тому не можуть бути підставою для зміни чи скасування постановленої ухвали.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 271, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні вимог апеляційної скарги Приватного підприємства «Ярина плюс» відмовити.

Ухвалу Господарського суду Львівської області від 27.11.2024 про забезпечення позову у справі № 914/2886/24 залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Справу повернути в Господарський суд Львівської області.

Повна постанова складена 11.03.2025

Головуюча суддя Г.В. Орищин

суддя Н.А. Галушко

суддя М.Б. Желік