Постанова

від 27.02.2025 по справі 909/673/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2025 р. Справа №909/673/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої суддіОрищин Г.В.

суддівГалушко Н.А.

Желіка М.Б.

секретар судового засідання Хом`як Х.А.

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОКОМПАНІЯ ПРИКАРПАТТЯ»

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.09.2024 (повний текст рішення складено 07.11.2024, суддя Малєєва О.В.)

у справі № 909/673/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ЛОГИСТИК»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОКОМПАНІЯ ПРИКАРПАТТЯ»

про стягнення 291085,94 грн заборгованості за надані послуги за договором про надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом від 23.08.2022 №Ж 2022/082,

за участю представників в режимі відеоконференції:

від позивача Дяковський О.С.

від відповідача Білан Н.М.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ЛОГИСТИК» (далі ТОВ «Глобал Логистик») звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОКОМПАНІЯ ПРИКАРПАТТЯ» (далі ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття») 291085, 94 грн заборгованості за надані послуги за договором про надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом від 23.08.2022 №Ж 2022/082.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач покликається на невиконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати наданих послуг з перевезення вантажів за актами надання послуг № 26 від 17.11.2022 на суму 144371,07 грн та № 27 від 18.11.2022 на суму 146713,99 грн.

Розглянувши позовні вимоги ТОВ «Глобал Логистик» Господарський суд Івано-Франківської області ухвалив 06.09.2024 рішення, в якому позов задоволив; з ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» на користь позивача стягнув 291085,94 грн заборгованості за надані послуги за договором про надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом від 23.08.2022 №Ж 2022/082, 10000 грн витрат на професійну правничу допомогу та за рахунок відповідача відшкодував позивачу сплачений судовий збір.

Відповідач не погодився з ухваленим рішення місцевого господарського суду та оскаржив його в апеляційному порядку. В обґрунтування вимог своєї апеляційної скарги відповідач посилався на п. 3.5.4 укладеного між сторонами договору про надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом від 23.08.2022 №Ж2022/082, відповідно до якого позивач зобов`язаний відшкодувати відповідачу суми бюджетного відшкодування, які було знято під час проведення податкових перевірок та стверджує, що у позивача перед відповідачем наявний борг в розмірі 1272761, 46 грн. З огляду на вказане, ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» 06.12.2023 направило позивачу заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 498813, 73 грн, яка, зокрема, охоплює і вимогу позивача про стягнення 291085, 06 грн спірної заборгованості в розмірі згідно з актами надання послуг № 26 від 17.11.2022 і № 27 від 18.11.2022. Разом з тим, відповідач зазначає, що 28.11.2022 до 19.12.2022 він здійснив оплату за договором № Ж2022/082 від 23.08.2022 на суму 740000,00 грн, відтак вважає, що в нього відсутня заборгованість перед позивачем.

Водночас, відповідач не погоджується з рішенням місцевого господарського суду в частині стягнення з нього 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, оскільки вважає такий розмір надмірно завищеним, з огляду на ту обставину, що адвокат позивача здійснює представництво ТОВ «Глобал Логистик» в інших аналогічних справах про стягнення заборгованості за договором про надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом, добре обізнаний з обставинами справи, відтак час затрачений на надання правової допомоги у цій справі неспівмірний з обсягом наданих адвокатом послуг.

Скориставшись своїм правом, наданим ст. 263 ГПК України, позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що внаслідок скасування податкових повідомлень-рішень № 001824/0705 від 22.03.2023, № 008830/0701 від 29.08.2023 та оскарження відповідачем податкового повідомлення-рішення № 008832/0701 від 29.08.2023 в судовому порядку, суми грошових зобов`язань відповідача зі сплати ПДВ відповідно до ст. 56 Податкового кодексу України вважаються неузгодженими. Разом з тим, позивач наголошує на тому, що у відповідності до ч. 6 ст. 126 ГПК України, саме на відповідача покладається обов`язок обґрунтувати наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, водночас, для виконання цього обов`язку не достатньо самого лише загально сформульованого твердження про неспівмірність витрат без надання доказів та належного обґрунтування. За вказаних обставин позивач не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду.

Процесуальний хід розгляду апеляційної скарги відображено у відповідних ухвалах Західного апеляційного господарського суду; за клопотанням сторін розгляд справи відбувався в режимі відеоконференції.

В дане судове засідання на зв`язок із судом вийшли представники обох сторін, які підтримали свої доводи і заперечення, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Розглянувши матеріали справи, в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, судова колегія встановила таке:

Між ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» (замовник) та ТОВ «Глобал Логистик» (виконавець) існують правовідносини, які виникли з договору № Ж2022/082 про надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом від 23.08.2022 (далі договір), відповідно до умов якого виконавець зобов`язався організувати перевезення вантажу автомобільним транспортом (відповідно з товарно-транспортними накладними) до відповідного пункту призначення у встановлений замовленням строк та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (вантажоодержувачу), а замовник зобов`язався надати вантаж до перевезення виконавцю та сплатити за організацію перевезення вантажу встановлену плату (п. 1.1)

Відповідно до п. 1.2. договору замовник за цим договором може виступати також і вантажоодержувачем/ вантажовідправником.

За умовами п. 2.1, 2.3 договору ціна договору дорівнює сумарній вартості наданих виконавцем та прийнятих замовником послуг, пов`язаних із перевезенням вантажу протягом дії цього договору, що відображаються в актах виконаних робіт (наданих послуг).

Плата за послуги здійснюється після їх фактичного надання, протягом 21 банківського дня з моменту отримання оригіналів документів, вказаних нижче, факту підписання актів виконаних робіт (наданих послуг), визначення маси вантажу згідно з п. 2.3.2 договору та проведення звірки взаємних розрахунків між замовником та виконавцем.

Акти виконаних робіт (наданих послуг) надаються виконавцем не пізніше 10 дня, що настає за місяцем, в якому надавалися послуги разом з оригіналами товарно-транспортних накладних. За відсутності зауважень щодо наданих послуг за цим договором, замовник підписує акт виконаних робіт (наданих послуг) протягом 5 (п`яти) банківських днів після його отримання за умови наявності у замовника документів, що підтверджують надання послуг за цим договором, а саме два оригінальних примірники товарно-транспортної накладної з відміткою про отримання вантажу вантажоодержувачем.

Згідно з п. 3.5.4 договору, в разі якщо органами державної податкової служби України чи іншими органами уповноваженими згідно з чинним законодавством України (за наслідками винесення податковою повідомлення-рішення, акту перевірки, довідки, внесення коригувань до особового рахунка замовника як платника податків, іншим способом) та/або рішенням (постановою) суду буде зменшено податковий кредит замовника з ПДВ за податковими накладними виконавця, зменшено валові витрати замовника на вартість наданих послуг, донараховано замовнику податки, збори, обов`язкові платежі, нараховані замовнику штрафні санкції за порушення податкового законодавства або судом буде прийнято рішення про стягнення в дохід держави отриманою за угодою визнаною недійсною (нікчемною) виконавець зобов`язується протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з дати відправлення замовником відповідної вимоги сплатити замовнику грошові кошти в розмірі рівному сумі, на яку замовнику зменшено податковий кредит по ПДВ, зменшені валові витрати, донараховані податки, збори, обов`язкові платежі, нараховані штрафні санкції, стягнуто в дохід держави отримане за угодою визнаною недійсною.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2022, а в частині не виконаних зобов`язань, що виникли протягом дії цього договору, - до повного виконання (п. 6.1. договору).

На виконання договірних зобов`язань позивач надавав відповідачу транспортні послуги з перевезення вантажу. Згідно з довідкою позивача від 03.07.2024 № 703 між сторонами було підписано акти надання послуг № 1 - № 29 на загальну суму 2703812, 61 грн, сплачено 2412726, 67 грн, не сплачено 291085, 94 грн, зокрема, за актами від 17.11.2022 № 26 на суму 144371, 07 грн та від 18.11.2022 № 27 на суму 146713, 99 грн. Останній платіж 28.06.2024 на суму 296307, 43 грн здійснено за послуги, надані за актами № 23, 28. Надання вказаних послуг відповідач не заперечує.

На підтвердження здійснення платежів за період з 29.11.2022 до 19.12.2022 на суму 740000 грн відповідач надав платіжні інструкції: від 29.11.2022 № 11654 на суму 40000 грн, від 09.12.2022 № 15027 на суму 300000 грн, від 12.12.2022 №15609 на суму 300000 грн та від 19.12.2023 № 17748 на суму 100000 грн. У цих платіжних інструкціях вказано призначення платежу «оплата за транспортно-експедиторські послуги згідно договору № Ж2022/082 від 23.08.2022», а тому відсутні підстави стверджувати, що ці оплати відбулись саме в оплату послуг згідно з актами № 26, № 27.

Позивач направляв відповідачу вимогу про сплату заборгованості за вказаними актами № 26, № 27 у розмірі 291085, 94 грн (поштове відправлення №0820500562282).

Відповідач 06.12.2023 направив позивачу заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог (вих. № 284/12 від 01.12.2023) на суму 498813,73 грн, яка охоплює і вимогу позивача про стягнення спірної заборгованості згідно з актами надання послуг № 26, № 27. В заяві як зустрічні вказуються вимоги відповідача до позивача, зокрема, відповідно до умов п. 3.4.5. договору на суму 450635,49 грн, оскільки ГУ ДПС в Івано-Франківській області зменшила відповідачу суму бюджетного відшкодування з ПДВ.

Вимогу про сплату вказаної суми 450635, 49 грн відповідач направляв позивачу листом за № 50/2 від 27.02.2023, до якої був долучений акт перевірки ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 20.02.2023 №971/09-19-07-05/41481188, в якому визнані безтоварними операції по договору за період з вересня до серпня 2022 на суму 2686604, 56 грн, в тому числі ПДВ - 450635, 45 грн.

За твердженням відповідача, відповідно до податкового повідомлення-рішення № 001824/0705 від 22.03.2023 йому було зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 601762 грн і штрафні санкції в сумі 300881 грн. Проте вказане повідомлення-рішення відповідач не подав, а вказав, що воно за його скаргою було скасоване за рішенням ДПС України від 08.06.2023, в якому також вказано про необхідність провести додаткову позапланову перевірку.

ТОВ «Агрокомпанія Пркарпаття» зазначає, що була проведена повторна документальна перевірка, за наслідками якої складено акт від 31.07.2023 № 8888/09-19-07-05/41481188, і винесені податкові повідомлення-рішення № 008830/0701 від 29.08.2023 та № 008832/0701 від 29.08.2023.

Податкове повідомлення-рішення №008830/0701 від 29.08.2023 скасоване рішенням ДПС України від 17.11.2023, а податкове повідомлення-рішення №008832/0701 відповідач оскаржив в судовому порядку.

Означені акт та податкові повідомлення-рішення в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не подані, однак, останній на підтвердження своїх доводів долучив до справи ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.12.2023 про відкриття провадження у справі № 300/8677/23 щодо оскарження податкового повідомлення-рішення №008832/0701.

З огляду на вказане, відповідач повторно направив позивачу заяву № 27/1 від 18.01.2024 про зарахування зустрічних однорідних вимог, в тому числі на вказану суму 450635,49 грн за договором.

Заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення відсутні, з огляду на таке:

Відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, у відповідності до ст. 67 ГК України, здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

З матеріалів справи слідує, що спірні правовідносини між сторонами виникли з договору транспортного експедирування.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

За договором транспортного експедирування, згідно з вимогами ст. 316 ГК України, одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням.

Відповідно до приписів ст.179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За умовами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, позивач, на виконання умов договору, надав відповідачу послуги з перевезення вантажу, натомість відповідач надані послуги, зокрема за актами № 26 та № 27, на суму 291085, 94 грн не оплатив.

Водночас, ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття», зокрема і в апеляційній скарзі, стверджує про відсутність в нього заборгованості перед позивачем за вказаними актами, у зв`язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, у відповідності до вимог п. 3.5.4 договору внаслідок зменшення податкового кредиту ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» по ПДВ.

Розглянувши вказані доводи апелянта судова колегія відхиляє такі, оскільки згідно з положеннями ст. 601 ЦК України вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам: - бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); - бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо) (постанова Верховного Суду від 10.09.2024 у справі № 910/12851/23).

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в своїй постанові від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19 виснував, що однією із важливих умов, за наявності якої можливе припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних вимог, є безспірність вимог, які зараховуються, а саме відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором.

Як вбачається з матеріалів справи попри те, що вимоги відповідача є зустрічними та однорідними, однак такі вимоги не є безспірними.

З аналізу п. 3.5.4. договору слідує, що зобов`язанню зі сплатити замовнику грошових коштів в розмірі рівному сумі, на яку йому зменшено податковий кредит по ПДВ, передує необхідність доведення факту зменшення відповідного податкового кредиту по ПДВ в установленому порядку.

Внаслідок скасування податкових повідомлень-рішень № 001824/0705 від 22.03.2023, № 008830/0701 від 29.08.2023 та оскарження відповідачем податкового повідомлення-рішення № 008832/0701 від 29.08.2023 в судовому порядку, суми грошових зобов`язань відповідача зі сплати ПДВ, у відповідності до ст. 56 Податкового кодексу України, вважаються неузгодженими.

З огляду на вказане, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд дійшов правильного та обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог і стягнення з відповідача на користь позивача 291085, 94 грн заборгованості за надані послуги за договором транспортного експедирування.

Переглядаючи оскаржуване рішення місцевого господарського суду в частині правомірності відшкодування позивачу за рахунок відповідача витрат на професійну правничу допомогу, судова колегія вважає за доцільне зазначити наступне:

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката, у відповідності до ч. 2 ст. 126 ГПК України, підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу представник позивача подав договір про надання правничої (правової) допомоги від 04.07.2024 №18-Д, акт прийому передачі наданих послуг від 12.07.2024 №01/24 на суму 10000 грн та додаткову угоду до договору від 30.08.2024 №1. Сторони в договорі про надання правової допомоги, зокрема, в п. 4.1 погодили вартість правової допомоги за підготовку позовної заяви та ведення справи в суді першої інстанції, яка складає 10000,00 грн та є фіксованою сумою гонорару адвоката.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 вказала, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру або погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

За змістом ч. 5 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Критерії, визначені частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікацію і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний тільки оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою, що відповідає правовому висновку Верховного Суду, наведеному у постанові від 22.11.2023 у справі №910/3758/22.

Отже, втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України.

Відповідач доказів, які б доводили неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу суду першої інстанції не надав, натомість обмежився лише формулюванням про неспівмірність таких витрат без надання доказів та належного обґрунтування своїх тверджень. Відтак, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу.

За змістом ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З врахуванням викладеного вище в сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм чинного законодавства, наведених правових позицій Верховного Суду та встановлених обставин справи.

Арґументи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, не доводять порушення або неправильного застосування судом під час розгляду справи норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для зміни чи скасування ухваленого у цій справі рішення.

Судові витрати, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 273, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОКОМПАНІЯ ПРИКАРПАТТЯ» відмовити.

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.09.2024 у справі № 909/673/24 залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає оскарженню.

Справу повернути в Господарський суд Івано-Франківської області.

повна постанова складена 11.03.2025

Головуюча суддяГ.В. Орищин

суддяН.А. Галушко

суддяМ.Б. Желік